Для тих, хто любить гарні книжки, не тільки в
коронавірусний час, радимо прочитати неймовірно цікаву дебютну книгу Тамари
Горіха Зерня «Доця», яка отримала цілу низку літературних нагород і щойно
надійшла до фондів бібліотеки-філії №8.Ця книга про волонтерство, про допомогу,
любов до ближнього. Видавництво «Білка» не без гордості хвалиться яскравою
обкладинкою «Доці». З неї на читача крізь кольоровий вітраж дивиться жінка. В
одному місці вітраж прострелено і на дотик навіть відчувається тріщина. Вітражі
– це спочатку хобі, а потім і бізнес головної героїні книги, тому склеювання
розбитого скла і перетворення уламків на міць – її покликання. Як і покликання
письменника – знаходити світло з найтемніших часів.З перших сторінок «Доця»
захоплює неймовірно красивою мовою, глибиною кожної фрази, що потрапляє
прямісінько в серце і впевнено пускає коріння в душі. Книга Тамари Горіха Зерня
не вигадка, у кожного героя є реальний прототип, а кожна ситуація чи діалог,
описаний у книзі, мав місце у житті. І чим далі рухаєшся часовим простором
книги, чим далі просуваєшся у 2014 рік, тим більше стискається серце, тим
частіше мозок паралельно видає свої спогади про невимовний страх за Україну у
буремні часи.Напевно, зараз важко знайти людину, у якої немає родичів чи знайомих
з Донбасу. Сьогодні майже у кожній громаді є люди, які покинули все і приїхали
у нове місце починати життя з нуля, залишивши родинні статки там, де війна… У
мене теж є такі знайомі, чимало… І я ніколи не наважуся запитати, як це
покинути рідну домівку... Адже знаю, що всі вірили, що війни не буде, потім
вірили, що війна ненадовго…Взявши до рук книгу, вже неможливо її випустити,
уява яскраво змальовує місця, події, людей, які попри все, стоять до кінця за
Україну. Для мене всі ці люди, про яких пише письменниця, – особливі, вони –
Україна. «Книга на реальних подіях» володіє надзвичайною силою переносити
читача у 2014, на вулиці Донецька, на Донецький майдан, проникати крізь стіни,
просотуватися у людські думки, ставити себе на місце героїні, героїв, усвідомлювати,
що чужої війни не буває. Якщо ти вважаєш Україну своїм домом, то війна вже в
ньому.«Доця» – роман неймовірної сили, про неймовірно сильних людей, про
неймовірно сильну націю. Його називають головною книгою про Донбас під час
війни. Книгою, яка дасть відповідь на питання, чи жіноче у війни
обличчя.Сказати, що книга варта уваги – не сказати нічого, книгу просто
необхідно прочитати. Для тих, хто не хоче читати про війну, скажу, що в романі
йдеться не так про бойові дії, як про війну в головах, війну зі своїми
страхами, війну зі своїми принципами, боротьбу за ідею, за цілісність, за
Україну. І пророчим акордом звучать останні слова цієї книги: «Будемо жити».
Тож читайте і надихайтеся!
Тетяна Ямінська
Немає коментарів:
Дописати коментар