понеділок, 18 травня 2020 р.

Мудрість нерозвіяна часом. Омар Хайям

18 травня 1048 року народився - Омар Хайям, персидський і таджицький поет, математик, філософ. Його рубаї (чотиривірші) користуються всесвітньою популярністю.

 СВІТОГЛЯД ХАЙЯМА У РУБАЇ

Незрівнянно більш сміливо, нерідко зухвало, антиісламські та відверто атеїстичні настрої вченого знаходили вираження в його віршах — рубаї (рубайят, робайят). У них мудрий та милосердний (згідно трактатам автора) Аллах представлявся то нерозумним п’яничкою,

Розбив ти келих мій, о невблаганний Боже!
Замкнув ти вхід мені у рай жаданий, Боже!
На землю вилив ти вологу пурпурову!
Чим хочеш присягну, що ти… ти п’яний, Боже!

то ремісником, який, дико шаленіючи, знищував діло рук своїх,

О Майстре, нашого життя первопричина!
Чом стільки має вад твій первотвір — людина?
Як добре виліпив, навіщо розбиваєш?
А вийшла помилка — чия ж у тім провина?

то навіть деспотом; порядок, встановлений ним на землі — досить несправедливий:

Чому, о небеса, у недотепи-скнари
Є лазня, млин і сад, є табуни й отари,
А праведному й корж нелегко дістається?
Не шани варті ви, а злого глуму й кари!

Часто його поезія була проникнута фаталізмом, при чому не божественним, а матеріалістичним, де людина — не божественна еманація, а прах:

Якщо й премудрому не подолати Долі, —
Що хочеш уявляй собі в небеснім колі,
А смерті не минеш! Хіба не все одно,
Чи з’їсть тебе хробак, чи лютий звір у полі?

Часто критика розповсюджувалася не тільки на іслам, а й на усі релігії:

В Каабі, в капищах, — дух рабства і покори.
Співають рабству гімн церковні дзвони й хори,
Міхраби, храми, хрест — та це ж усе ознаки
Терпіння рабського, його міцні підпори!

У багатьох віршах Хайям гедоністично закликав насолоджуватись земним життям, не чекаючи благ, обіцяних ісламом після смерті:

Юначе, підведись — горить зоря ясна!
В прозорі келихи налий огню-вина!
В цім тліннім закутку живеш ти мить… а потім,
Хоч як жадатимеш, не вернеться вона.

Оспівувалася ним також жіноча краса та кохання:

Вставай і серце нам розвесели, кохана!
Від погляду твого зціліє в серці рана.
Налий вина, а ми — укупі вип’єм, поки
Із праху нашого не виліпили жбана.

Загалом, вірші Хайяма проникнуті гордістю за людину, протестом проти несправедливості, яка так часто трапляється на землі, та гуманізмом:

Якби мені до рук — скрижалі Долі,
Я розписав би їх по власній волі!
Із світу вигнав би всі смутки, болі,
Чолом небес досяг, не жив би долі!

Стосовно кількості написаних Хайямом рубаї остаточної відповіді дослідниками не дано. Всі списки, які знаходяться в Європі, ледве нараховують більш ніж 1200 чотиривіршів, вчений-дослідник творчості Хайяма Свамі Говінда Тіртха визначив сумарний обсяг “Хайяміади” у 2200 рубаї. Вчені сходяться на думці, що чотиривіршів, дійсно написаних Хайямом, не більше 1900. Всесвітню славу твори Омара Хайяма здобули у XIX сторіччі завдячуючи Едварду Фітцджеральду, англійському літератору, який у 1859 році видав книжечку у 24 сторінки з назвою “Рубайят Омара Хайяма” і яка викликала захоплення віршами Хайяма не тільки у Європі, а й в Америці та у країнах Сходу.

В українській літературі рубаї Хайяма переспівували Василь Мисик, Микола Бажан, Дмитро Павличко, Володимир Ляшкевич, Віталій Іващенко, Володимир Ящук, Данило Кононенко, Юрій Хабатюк та інші.

ЦИТАТИ ОМАРА ХАЙЯМА

Все поетичне надбання Омара Хайяма по суті можна віднести до цитат, тому тут ми опублікуємо тільки найвідоміші з них.

Краще бути голодним, ніж що попало їсти і краще бути одиноким, ніж разом з ким попало.

Краще гризти маслак, ніж впиватись вином за столом, де панує владар-багатій.

У колисці дитина, покійник — в труні.
Ось і все, що про долю відомо мені.
Скільки віз не наповнюй пожитком-скарбами,
Все одно до межі добредеш впорожні.

Життя — пустеля, по якій ми йдемо нагими. Смертний, сповнений гордині, ти просто кумедний!

Ти для кожного кроку знаходиш підставу, хоч без волі Творця не минає і дня.

Пристрасть не може дружити з глибокою любов’ю.

Якщо підлий наллє тобі ліки — вилий, якщо мудрий наллє тобі отрути — прийми.

Де, коли і кому доводилося задовольняти себе до втрати бажань?

Не народжується зло від добра, і навпаки…

Той, хто впав духом, гине раніше строку…

Кілька вибачень виглядають менш переконливо, ніж одне.

Зовсім неважливо, від чого помреш. Набагато важливіше — для чого родився.

З цим життям коротким, яке дорівнює зітханню, поводься так, наче отримав його напрокат.

Життю соромно за тих, хто сидить і тужить, хто не пам’ятає втіх, не пробачає образ.

Про нас думають тільки ті, хто гірший за нас. А ті, хто кращий за нас… Їм просто не до нас…

Будь як вогонь — гарячий, будь як вода — прозорий, не ставай тільки попелом — покірним всім вітрам.

Будь веселий! Не навік твоя пора — пройде сьогодні, як пройшло вчора…

Немає коментарів:

Дописати коментар