155 років від дня народження Лесі Українки - однієї з центральних постатей української літератури модернізму

Феномен таланту Лесі Українки

До дня народження Лесі Українки у бібліотеці відбулися два змістовні та натхненні заходи, які об’єднали поціновувачів українського слова різного віку. Постать видатної письменниці знову ожила у щирих розмовах, поетичних читаннях та цікавих відкриттях.

Засідання клубу української мови «Світлиця слова» було присвячене багатогранності таланту Лесі Українки. Під назвою «10 життєвих амплуа Українки» відбулося тепле та невимушене спілкування, під час якого учасники відкривали для себе письменницю не лише як авторку безсмертних поезій і драм, а й як:

* сильну особистість, що мужньо долала недугу;

* перекладачку та знавчиню багатьох мов;

* фольклористку;

* громадську діячку;

* інтелектуалку європейського рівня;

* доньку, сестру, подругу;

* жінку, яка глибоко й щиро кохала.

Звучали поезії, уривки з драматичних творів, листи, спогади сучасників. Особливо емоційним моментом стало виразне читання Лесиних віршів, у яких і сьогодні відчувається сила духу, віра в життя і свободу. Учасники клубу ділилися власними роздумами про те, чому творчість Лесі Українки залишається актуальною й нині — в час випробувань для нашої держави. Захід пройшов у атмосфері щирості, відкритості та любові до рідного слова.

Другий захід відбувся у читальному залі для слухачів Академії пенсіонерів. Цього разу акцент було зроблено на маловідомих та цікавих фактах із життя письменниці.

Присутні дізналися, що:

* справжнє ім’я письменниці — Лариса Косач;

* вона знала понад десять мов;

* у дев’ятнадцять років написала для своїх сестер підручник з історії стародавніх народів;

* багато подорожувала, черпаючи натхнення для творчості;

* її листи є окремою сторінкою української літературної спадщини.

Особливий інтерес викликали розповіді про силу характеру Лесі Українки, її незламність перед хворобою та глибокі почуття, що відображені в інтимній ліриці. Слухачі активно долучалися до обговорення, ділилися власними спогадами про перше знайомство з творчістю поетеси, цитували улюблені рядки.

Обидва заходи ще раз довели: постать Лесі Українки — це не лише сторінка з підручника, а жива історія, джерело натхнення та духовної сили. Її слово звучить сучасно, глибоко й пророчо, а знайомство з її життям і творчістю відкриває щоразу нові грані великої української душі.

Людина і соціум. До Всесвітнього дня соціальної справедливості.

Щороку 20 лютого світ відзначає Всесвітній день соціальної справедливості — день, що нагадує: гідність, рівність і повага до прав кожної людини є основою гармонійного суспільства.

Людина не існує поза соціумом. Вона зростає, навчається, працює, творить і мріє серед інших людей. Соціум формує наші цінності, впливає на вибір і світогляд, а водночас кожен із нас впливає на нього — через свої вчинки, позицію, небайдужість. Саме у взаємодії народжується відповідальність одне за одного.

Соціальна справедливість — це не абстрактне поняття. Це рівний доступ до освіти й медицини, можливість працювати й отримувати гідну оплату, захист прав дітей, людей з інвалідністю, людей похилого віку, внутрішньо переміщених осіб. Це підтримка тих, хто опинився в складних життєвих обставинах, і створення умов, за яких кожен може реалізувати свій потенціал.

У сучасних реаліях українського суспільства питання соціальної справедливості набуває особливого значення. Війна, економічні виклики, вимушене переселення — усе це випробовує нашу згуртованість. Проте саме солідарність, взаємодопомога й активна громадянська позиція допомагають вистояти та зміцнюють соціальні зв’язки.

Соціум починається з малого — з поваги до ближнього, толерантності до різноманіття, готовності підтримати словом і ділом. Кожен із нас може зробити крок назустріч справедливішому суспільству: допомогти тим, хто потребує підтримки, долучитися до волонтерства, не залишатися байдужим до проявів дискримінації чи несправедливості.

У День соціальної справедливості варто замислитися: яким ми хочемо бачити наше суспільство? І що кожен із нас може зробити вже сьогодні, аби воно стало більш людяним, відкритим і справедливим.

Бо сильний соціум — це передусім сильні, свідомі й відповідальні люди.

Закодована мудрість у слові, її поезія — любов

До Міжнародного дня рідної мови в бібліотеці Білоцерківського коледжу сервісу та дизайну відбулася щира зустріч студентів із поетесою, викладачкою Юлією Гребеніченко. Пані Юлія поділилася своїм творчим шляхом, читала авторські вірші та говорила про любов до слова, людини й України. Її поезія торкнулася сердець молоді, а розмова про українську мову як духовний код нації стала особливо цінною.

Головним організатором заходу виступила бібліотека-філія №5, яка ініціювала зустріч у співпраці з бібліотекою Білоцерківського коледжу сервісу та дизайну.

Дякуємо за натхнення і світло, яке дарує живе українське слово.

За Україну, за її долю, за честь і волю! Небесна Сотня...

Небесна Сотня: пам’ятаємо. Вшановуємо. Продовжуємо їхню справу.

20 лютого Україна вшановує пам’ять Героїв Небесної Сотні — мужніх людей, які віддали своє життя під час Революції Гідності на Майдані у 2013–2014 роках. Їхній подвиг став символом незламності, гідності та прагнення до свободи.

У нашій бібліотеці підготовлено книжкову виставку, присвячену подіям Майдану та Героям Небесної Сотні. Видання, представлені на ній, допоможуть глибше осмислити ті трагічні й водночас визначальні для України дні, зберегти історичну пам’ять та передати її наступним поколінням.

Запрошуємо відвідати виставку та вшанувати пам’ять тих, хто віддав життя за нашу свободу.

Герої не вмирають.

Символ української державності — український Герб

Український Герб — один із головних символів нашої держави, уособлення її історії, сили та незламності. Малий Державний Герб України — це золотий тризуб на синьому щиті, офіційно затверджений Верховною Радою 19 лютого 1992 року.

Тризуб має глибоке історичне коріння. Його зображення відоме ще з часів Київської Русі — як родовий знак князя Володимир Великий. Археологічні знахідки свідчать, що цей символ карбували на монетах, печатках і використовували як знак влади та державності.

У різні періоди історії тризуб ставав знаком боротьби за незалежність. Під час Української революції 1917–1921 років він був гербом Українська Народна Республіка, символізуючи прагнення українців до самостійності.

Сьогодні тризуб — це не лише офіційний державний символ, а й знак єдності народу, його гідності та віри в майбутнє. Він нагадує про тисячолітню традицію українського державотворення та про відповідальність кожного з нас за долю країни.

Герб України — це символ свободи, що об’єднує покоління й утверджує нашу національну ідентичність у світі.

Смакуємо подарованими книгами!

Ми перемогли!

Підбито підсумки конкурсу, який відбувся до Міжнародного дня книгодарування.

Цього року організатори отримали рекордну кількість правильних відповідей, а це означає, що бібліотеки — це осередки справжніх знавців літератури!

Нам особливо приємно повідомити, що наша бібліотека — серед переможців!

Ми отримали чудовий набір сучасних і захопливих видань: «Пригоди гнома Тимка», «Великі комахи», «Хто такі котулаки», «Дрімопедія», «Гордон з майбутнього».

Щиро дякуємо організаторам Видавництву «Ранок» за цікавий інтерактив і можливість перевірити свої знання, а колегам — за підтримку й натхнення.

Окремі вітання всім прогресивним бібліотекарям — тим, хто читає, знає, розвивається й надихає інших!

Разом популяризуємо читання та даруємо книгам нове життя.

#LITERRA5#ВидавництоРанок#«Вгадай книгу — виграй набір!»

В єдності духу — наша сила!

16 лютого в Україні відзначають День єднання — день, що нагадує: наша сила в згуртованості, підтримці одне одного та спільній вірі в майбутнє.

У непрості часи українці довели всьому світові, що єдність — це не просто слово, а життєва позиція. Коли ми разом — нас неможливо зламати. Коли ми підтримуємо одне одного — ми перемагаємо страх, труднощі й випробування.

Єдність духу проявляється у щоденних добрих справах, у взаємодопомозі, у любові до рідної землі, мови та культури. Саме вона робить нас сильними, стійкими й незламними.

Нехай цей день стане нагадуванням: тільки разом ми творимо майбутнє України.

В єдності — наша сила!

Любов як сонце...

Тепло сердець у бібліотеці: майстер-клас до Дня всіх закоханих

До Дня всіх закоханих у нашій бібліотеці відбувся творчий майстер-клас, що об’єднав поціновувачів рукоділля, щирих емоцій та святкової атмосфери. Напередодні День святого Валентина ми зібралися, аби власноруч створити символи любові й тепла — оригінальні підсвічники з сердечками.

Учасники із захопленням поринули у творчий процес: добирали кольори, прикрашали вироби декоративними елементами, вкладали у кожну деталь частинку душі. Кожен підсвічник став неповторним — як і почуття, які надихнули на його створення.

Сьогоднішня майстерка подарувала нам справжнє тепло й радість. Ми наповнили простір позитивом, творчістю та щирими усмішками, а ще підготували милі подаруночки, зроблені з любов’ю. Незважаючи на різний вік учасників, атмосфера була напрочуд жвавою й натхненною — цікаво було кожному.

Підсвічники з сердечками стали особливим символом цього дня — маленькі вогники, що зігрівають душу.

У бібліотеці завжди приємно проводити час: серед книг, у затишку й теплі, де народжуються гарні емоції та щирі моменти. 

Дякуємо всім, хто долучився до нашого святкового заходу! До нових зустрічей у стінах бібліотеки — там, де творчість об’єднує серця.

Незвідані стежки Білої Церкви

Краєзнавчі читання «Незвідані стежки Білої Церкви» стали справжньою подорожжю крізь час. Бібліотекар-бібліограф Галина Харченко майстерно поєднала історії двох міст — величного Кам'янець-Подільський та чарівної Білої Церкви — відкривши слухачам несподівані паралелі їхнього минулого.

Вона розпочала із фортифікаційної слави Кам’янця, де кам’яні мури пам’ятають князів, воїнів і купців. Місто-фортеця, що століттями боронило українські землі, символізує стійкість і незламність. А далі — Біла Церква, місто над Россю, що народилося з давнього Юр’єва, закладеного ще за княжих часів. 

Обидва міста — мов дві книги, написані різними почерками, але однією мовою пам’яті. Кам’янець-Подільський говорить мовою каменю, бастіонів і каньйонів. Біла Церква — мовою парків, храмів і козацької слави. Та їх єднає головне — історії, у якій переплелися культури, традиції та людські долі.

Академісти Білоцерківський благодійний фонд Костянтина Єфименка з клубу «Золота осень» уважно слухали, ніби гортаючи сторінки невидимого літопису. У кожному факті, у кожній легенді вони відкривали для себе не просто минуле, а живу історію, що відгукується в сучасності.

Завдяки творчому підходу Галини Харченко краєзнавчі читання перетворилися на міст між містами, між епохами, між поколіннями. І, можливо, хтось із присутніх після цієї зустрічі захоче пройти власними незвіданими стежками — щоб ще глибше пізнати рідну землю та її невичерпну історію.

Засідання мовного клубу «Світлиця слова»

Сьогодні у бібліотеці-філії №5 відбулося чергове засідання україномовного клубу «Світлиця слова». Розмова була про те, чим живе сучасна українська література та мова. Про її трансформацію у вільнолюбивий, розмаїтий та злободенний живий організм.

Розмова йшла про те, що українська мова сьогодні є мовою ЗМІ, науки, ділового спілкування та художньої творчості. На зламі століть мова формувалася на основі народної мови , а поштовхом для розвитку стала повномаштабна війна. Великий вплив на мову мають цифрові технології та глобальні зміни в суспільстві.

Особливу увагу приділили сучасній українській літературі після 1991 року, для якої характерні:

✔ свобода тем і жанрів (історичні травми, тілесність, війна, соціальні виклики);

✔постмодернізм, експерименти з мовою, епатаж;

✔ осмислення Голодомору, репресій та складних сторінок історії;

✔ відкритість до світових літературних впливів.

Ознайомилися зі знаковими авторами української сучасної літератури:

Сергій Жадан, Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Макс Кідрук, Любко Дереш, Юрко Іздрик, Люко Дашвар, Ірена Карпа, Ірен Роздобудько, Артем Чех, Олександр Михед та інших.

Окремо говорили про літературу 2020-х років — «літературу свідчення», комбатантську прозу, психологічні тексти про травму, пам’ять і війну. Сучасна книжка сьогодні — це не лише художність, а й документ епохи та голос часу.

Також звернули увагу на стан української мови у 2026 році:

✔ мовна деколонізація та перехід на українську в побуті;

✔ утвердження нового правопису;

✔ активне використання фемінітивів;

✔ поява нових слів, військового та цифрового сленгу.

Дякуємо всім учасникам за цікаву розмову, активність і любов до українського слова.

До нових зустрічей у «Світлиці слова»!

«Світи, зоре,світи, ясно!» – 2026

Вкотре міська виставкова зала, яка діє при бібліотеці-філії №5 відкрила свої двері для виставки-конкурсу дитячого малюнку «Світи, зоре, світи, ясно!». Цьогоріч на конкурс подано 147 робіт за двома темами − «Зимовий пейзаж» та «Вертеп».

Голова журі художник Георгій Пономарьов. Члени журі: майстриня пензля Галина Невінчана, головна спеціалістка управління культури і туризму Білоцерківськоі міської ради Наталія Юдіна. За умовами конкурсу були визначені 36 переможців в чотирьох вікових категоріях.

Георгій Пономарьов привітав присутніх із відкриттям виставки, зазначивши, що всі учасники, вже переможці, побажав натхнення та запропонував юним художникам вибрати теми для участі у наступній виставці «Веселкові барви».

Наталія Юдіна привітала переможців та вручила дипломи та цінні подарунки від організаторів.

Завідувачки бібліотек-філій №5 Світлана Хмільова, №1 Тетяна Качанова, №6 Надія Гаврилова та центральної бібліотеки для дітей Олена Корнієнко привітали присутніх з чудовою виставкою та вручили юним майстрам пензля грамоти і подарунки.

Керуюча арт-готелем «Династія» Тетяна Чорнобров та членкиня журі, Галина Невінчана нагородили авторів малюнків, які їм особисто сподобалися.

Мелодії дитячих пісень у виконанні викладача школи мистецтв імені Якова Яциневича Сергія Яременка створили у виставній залі святковий настрій. Виставка діятиме до 26 лютого за адресою: проп. Незалежності, 55.

День бабака: як пухнастий синоптик пророкує погоду

Щороку 2 лютого у світі відзначають День бабака — веселе й водночас символічне свято, пов’язане з народними уявленнями про прихід весни. Найбільш відомі святкування відбуваються у містечку Панксатоні (США), де живе знаменитий бабак Філ.

Звідки походить традиція?

Коріння свята сягає Європи. У Німеччині існувала традиція спостерігати за борсуком або їжаком у день Стрітення (2 лютого): якщо тварина бачить свою тінь — зима триватиме ще довго. Емігранти привезли цю традицію до Америки, де «метеорологом» став бабак.

Офіційна історія свята в США почалася у 1887 році, коли в Панксатоні вперше провели урочисте спостереження за бабаком. Відтоді щороку тисячі людей збираються, щоб дізнатися його «прогноз».

Як бабак «передбачає» погоду?

Згідно з повір’ям:

Якщо 2 лютого сонячно і бабак, вийшовши з нори, бачить свою тінь — він лякається і повертається назад. Це означає, що зима триватиме ще приблизно шість тижнів.

Якщо ж день похмурий і тіні немає — бабак спокійно залишається надворі. Це віщує ранню весну.

Насправді ж це радше символічна традиція, адже наукової точності такі «прогнози» не мають. Проте свято дарує гарний настрій і нагадує: весна вже близько.

День бабака в Україні. В Україні теж є свій пухнастий провісник — бабак Тимко, який живе на біостанції у Харківській області. Щороку 2 лютого він «передбачає» прихід весни, і ця подія вже стала доброю традицією.

Свято набуло ще більшої популярності після виходу фільму День бабака з Білл Мюррей у головній ролі. Стрічка зробила цю дату впізнаваною в усьому світі.

Чому це свято люблять?

День бабака — це:

* теплий народний обряд;

* можливість відчути єдність із природою;

* нагода усміхнутися посеред зими.

Незалежно від прогнозу, головне — пам’ятати: після лютневих морозів обов’язково приходить весна.

125 років від дня народження Валер’яна Підмогильного

Цьогоріч виповнюється 125 років від дня народження Валер'ян Підмогильний — видатного українського прозаїка, перекладача, представника покоління «Розстріляного відродження».

Народжений 1901 року, він став одним із найглибших психологів в українській літературі ХХ століття. Його роман Місто — це тонке й проникливе осмислення людини в урбаністичному просторі, історія амбіцій, внутрішньої боротьби та морального вибору.

У 1937 році письменник був репресований і розстріляний у карельському урочищі Сандармох. Його ім’я довгі роки замовчувалося, але сьогодні творчість Підмогильного повертається до читача як важлива частина національної культурної спадщини.

Вшановуючи пам’ять митця, ми не лише згадуємо трагічні сторінки історії, а й відкриваємо для себе глибину й актуальність його слова.