понеділок, 27 листопада 2023 р.

23 листопада в  бібліотеці №5 пройшов День нової книги «Читаємо сучасну українську книгу». Це особлива подія, коли книгозбірня презентує своїм відвідувачам найсвіжіші видання. Він завжди очікується з нетерпінням, адже поціновувачі читання мають змогу ознайомитися з новими книгами і взяти їх для читання.

Протягом всього дня бібліотекарі інформували своїх користувачів про нові надходження.  Всіх , хто не уявляє своє життя без книги та читання і слідкує за новодруками запросили на перегляд книжкової виставки «Від окопів до мелодрами». На відвідувачів очікували книги поетів і прозаїків , які розривають шаблони, започатковують нові форми, пишуть твори з актуальних тем. Романтична комедія (Н. Гуменюк «Тінь командора», Л. Волок «Не сумуй»,), фантастика( С, Тараторіна «Дім солі», Н. Довгопол «Знайти країну амазонок»),  нон-фікшн( М. Кідрук «Теорія неймовірності»), книги про війну( А. Кокотюха  «Таймер війни. Довга комендантська година», О. Красовицький «Пів року інтелектуального спротиву: нотатки видавця») історію(В. Карп’як «Довбуш», О. Криштопа «Історія для дорослих»)  – найвибагливішому читачеві знайшлася книга за його вподобаннями.

Особливу зацікавленість у молодих відвідувачів  викликала літературна панорама «Реальність кличе» де представлені найкращі зразки нон- фікшн книг українською мовою.

Фокус- темою Дня нової книги  був огляд літератури «Прочитати війну». Це підбірка книг про повномасштабне вторгнення Росії, які написані у 2022-2023роках. Як показує історія літератури, війна – це не лише біль, жах, руйнування та смерть, а ще й потужний каталізатор для розвитку літератури. Сьогоднішня російсько-українська війна не стала винятком.

Презентовані есеї, роздуми про країну, життя у війні й поза нею, записки з фронту, оточених міст. Особливу цікавість викликали новодруки М. Матіос «Мами», А.Кокотюхи «Врятувати Березень», О. Калини «Довга зима», Є. Кузнєцової «Драбина», О. Забужко «Найдовша подорож».

Чесно: всі книжки болісно інтимні. Нестерпні. За нормальних умов такі історії ніколи б не мали бути розказаними, напевно. Жити під шкірою іншою людини виснажливо для обох сторін – і того, хто пише, і того, хто читає. Більшість з них стануть безцінним спадком для нащадків, адже розповідають про жорстоку війну. Такі книжки пишуться в повному усвідомленні, що кожен зараз живе в своєму болю і в своєму страху, та дають можливість усвідомити важкість та масштаби вторгнення, показуючи справжні обличчя звичайних українців. І автори цих книжок, і їхні читачі знають, скільки нюансів має досвід війни. Всі презентовані видання варті того, щоб прочитати їх зараз та перечитати після перемоги.

Тож запрошуємо відвідати бібліотеку та ознайомитися з цими та багатьма іншими новодруками. Читайте хороші, правдиві, справжні книжки, не сумуйте, самовдосконалюйтесь і, звісно ж, – бережіть себе та близьких!

                                                                                                            Тетяна Ямінська

субота, 25 листопада 2023 р.

1932-1933. Пам'ять про колоски

 










Голодомор – це справжня трагедія українського народу. Україна зуміла пережити такі страшні випробування, та все ж  найстрашнішим по праву вважають  голодомор 1932-1933 років. Масово та  штучно винищували цвіт нації, спустошували землю, руйнували сільське господарство.

Ламалися люди, ламалися цілі життя. Наша історична пам'ять, страшна, але потрібна нам для того, щоб не повторити більше жахливих помилок, що коштували життя цілим поколінням, тому всіма силами ми  повинні боротися за своє існування і ні в якому разі не допустити старих помилок.

Працівники бібліотеки  до цієї дати організували виставку – реквієм  «1932-1933. Пам’ять про колоски» кожний бажаючий має можливість переглянути та ознайомитися з книжковими виданнями, в яких міститься інформація про страшні роки голодомору в Україні.

 

пʼятниця, 24 листопада 2023 р.

185 років - від дня народження Майстра художньої прози - Івана Нечуя-Левицького

25 листопада 1838 року – у селі Стеблів, Канівського повіту Київської губернії (нині селище міського типу в Україні, в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області) народився Іван Левицький – український письменник, етнограф, фольклорист, педагог.

Іван Левицький народився у сім'ї сільського священика. Батько Семен Степанович був парафіяльним священиком, освіченим та вимогливим. Заснував українську школу для дітей місцевих селян, яку утримував власним коштом. Проповіді виголошував українською. Батьківську школу Іван Левицький не закінчив, бо її закрив місцевий поміщик. Продовжувати освіту хлопця відправили до дядька в Богуслав, де той вчителював у духовному училищі і узявся готувати племінника до вступу в семінарію. 

Після закінчення семінарії Левицький працював викладачем церковнослов'янської мови, арифметики та географії у Богуславському духовному училищі. Гімназисти любили уроки свого словесника.  «Пам’ятаю, –  згадував учень Зубковський, – як Іван Семенович, висвітливши напрям творів Шевченка, почав читати нам його “Три літа”. Маленького росту, він сидів не на стільці, а на столі і з захопленням читав. Учні сиділи тихо й слухали». Він читав на уроках власну прозу, спілкувався українською мовою. Потрапив під жандармський нагляд. У доповідній начальника Бессарабського губернського жандармського управління його названо «завзятим хохломаном».

Під час навчання у Київській духовній академії вивчає самотужки французьку і німецьку мови, вивчає твори української та російської класики, європейських письменників, філософів. Іван Семенович згадував, за яких умов він вирішив стати письменником. Професори Київської духовної академії, де він навчався, не визнавали української мови й літератури. Один з них навіть висловився на лекції: “В інтересах держави добре було б спалити українську літературу”. Це й підштовхнуло взятися за перо. Писав таємно від своїх товаришів-студентів, з якими жив на одній квартирі. Навіть батькам не признавався, що став літератором. Псевдонімом письменник обрав прізвище козацького полковника, героя «Думи про Нечуя». Він писав свої гостросоціальні твори у надто тяжкій для української літератури час, виступав проти русифікації України, шовіністичної політики російського уряду.

Після закінчення академії Іван Левицький викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії (1865-1866 роки), викладає у Речі Посполитої в жіночих гімназіях Каліша (1866-1867) та Седлеця (1867-1872).

У 60-х роках він написав комедію «Жизнь пропив, долю проспав» і повість «Наймит Яріш Джеря». Працюючи в Полтавській семінарії, він у 1865 році створює повість «Дві московки». Згодом з'явилися оповідання «Панас Круть» та велика стаття «Світогляд українського народу в прикладі до сьогочасності», що побачили світ тільки у львівському журналі «Правда», оскільки через Валуєвський циркуляр 1863 року українська література на Наддніпрянщині була під забороною.

З 1873 працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів, які на таємних зібраннях обговорювали гострі національні та соціальні проблеми, пропагує українську літературу та потрапляє під таємний нагляд царської жандармерії. У 1874 року вийшов у світ роман «Хмари», а наступного року - драматичні твори «Маруся Богуславка», «На Кожум'яках» та оповідання «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти». Пізніше письменник створює такі шедеври української літератури, як «Микола Джеря» (1878), «Кайдашева сім'я» (1879), «Бурлачка» (1880), «Старосвітські батюшки та матушки» (1884).

У 1885 йде у відставку та переїжджає до Києва, усамітнюється та присвячує себе винятково літературній праці. Живе, отримуючи невелику пенсію, якої ледве вистачає на харчі та плату за квартиру, часто хворіє. Сучасники згадували особливості його поведінки: завжди носив парасольку, щодня зранку прогулювався одним маршрутом. Жодна подія не ставала на заваді звичці вкладатись спати в один і той же час. Під час урочистостей з нагоди власного ювілею, які відбувались увечері, не дослухав вітальних промов і відправився додому спати. Іван Нечуй-Левицький так і не створив сім’ю.

У Києві він написав оповідання «Пропащі» (1888) та «Афонський пройдисвіт» (1890), казку «Скривджені» (1892), повість «Поміж порогами» (1893).

На початку століття письменник звертається до малих форм прози, пише здебільшого статті, нариси, зокрема статті «Сорок п'яті роковини смерті Тараса Шевченка» (1906) та «Українська поезія». У 1914 році створює «Граматику української мови» в 2-х частинах. Упродовж 1899-1914 рр. Іван Нечуй-Левицький надрукував восьмитомне видання своїх творів. Також разом з І. Пулюєм завершив задуманий Т. Шевченком і здійснюваний П. Кулішем перший переклад Святого Письма українською мовою.

І.Баштовий, А.Глаголь, О.Криницький, Іван Нечуй – такими були літературні псевдоніми  Івана Левицького. Понад усе боявся, що батько дізнається про його літературну діяльність. Лише після смерті батька 37-літній письменник почав підписуватись подвійним прізвищем – Нечуй-Левицький. 

До кінця життя Іван Левицький жив майже у злиднях, у маленькій квартирі на Пушкінській вулиці, лише влітку виїздив до родичів у село або в Білу Церкву. До останніх сил працював, щоб завершити літературні праці. Останні дні життя Іван Семенович провів у «шпиталі для одиноких людей». Поховано письменника на Байковому кладовищі.

Іван Семенович Нечуй-Левицький увійшов в історію української літератури як видатний майстер художньої прози, високоосвічений перекладач та критик, духовно багата особистість, що добре розумілася та захоплювалася мистецтвом.

За півстоліття творчої діяльності він написав понад п'ятдесят високохудожніх романів, повістей, оповідань, п'єс, казок, нарисів, гуморесок, літературно-критичних статей.

«Українська жизнь, - писав Нечуй-Левицький, - то непочатий рудник, що лежить десь під землею, хоч за його вже брались і такі високі таланти, як Шевченко; то безконечний матеріал, що тільки ще жде робітників, цілих шкіл робітників на літературному полі».

В своїх творах Нечуй-Левицький зумів витончено поєднати описи побуту і праці українського народу, реалістичність характерів, мови, поведінки персонажів з живописною образністю, емоційністю, тонким гумором, сатирою.

Змальовуючи людські характери, І. Нечуй-Левицький стверджує, що хліборобська праця для українця — культурно-моральна цінність, основа буття, світосприймання, принцип трудової етики, передумова щастя.

Панас Мирний писав: «Слава великому артисті рідного слова, що з простої речі виробив таку дзвінку та співучу мову, немовби то великий і великий музика на чудовій скрипці грає і своєю грою вражає душу і серце».

Іван Франко писав: «Іван Левицький – се великий артист зору, колосальне, всеобіймаюче око України». Він згадував, що повісті Нечуя-Левицького «Причепа», «Гориславська ніч», «Дві московки», «Хмари», «читала вся Мала Русь з великою вподобою».

Про повість «Кайдашева сім'я» Іван Франко висловився: «…се переважно буденна мова українського простолюддя, проста, без сліду афектації, але проте багата, колоритна і повна тої природної грації, якою вона визначається в устах людей з багатим життєвим змістом. З огляду на високоартистичне змалювання селянського життя і добру композицію повість належить до найкращих оздоб українського письменства».

Повісті «Кайдашева сім'я» та «Микола Джеря» й нині залишаються серед найкращих творінь української літератури.

У 1993 році Українським фондом культури та київським Українським Домом з метою «пошанування і заохочення творчої спільноти до нових плідних пошуків у розробці національно-історичної проблематики» було засновано Премію імені Івана Нечуй-Левицького.


вівторок, 21 листопада 2023 р.

20 листопада в бібліотеці №5 відбулася цікавенна зустріч з журналістом, письменником та літературним критиком. 

До книгозбірні на гостину завітав Ярославом Карпець, автор книги "Self-Harm. Самопошкодження" та молода і талановита художниця Софія Свобода, яка виконала графічні ілюстрації до книжки. 

Софії всього 17 років – зовсім юна, але дуже здібна  та наполеглива дівчина. Протягом шести років Софія навчалася в Узинській школі мистецтв, здобуваючи майстерність та карбуючи талант. Її роботи та її досягнення презентувала директор цієї школи мистецтв пані Ірина Зотова. На заході були представлені всі роботи, які увійшли до книги  "Self  Hard. Самопошкодження" .

Ярослав Карпець обрав дуже складну тему, він підіймає важливу та болючу проблему в нашому суспільстві – проблему підлітків на само пошкодження. Загроза прийшла з росії кілька років тому. В соціальних мережах є такі групи як «синій кит» та « розбуди мене о 4:20». Знаючи, скільки часу молодь проводить у соціальних мережах,  то не дивно, що такі групи зацікавили підлітків. В першу чергу своєю таємничістю, поступово затягували несвідомих в тенета смертельних «ігор», які  приводили до трагічного фіналу. Тож актуальність тематики книги насправді дуже важлива і актуальна.  Як зазначив сам автор – якщо хоча б одне життя буде врятоване, то він свою місію виконав.

На захід завітали студенти та викладачі Білоцерківського коледжу сервісу та дизайну, а також бібліотечна спільнота. Крім того, що автор презентував книгу, він запропонував студентам цікаву гру. Ярослав Карпець зі студентами коледжу спілкувався на тему «селфгарм», «булінгу», та як цьому протидіяти. А молодь, у свою чергу проявили  неабияку креативність.  Маю сподівання, що всім було цікаво і пізнавально. Дякую пану Ярославу за подарунок для читачів бібліотеки – книгу Ади Єлагіної «Вище вогню». Дякую всім причетним.


                                                                                                                   Світлана Хмільова


понеділок, 20 листопада 2023 р.

21 листопада - День гідності та свободи!

10 років тому, 21 листопада 2013 року, на майдан Незалежності у Києві вийшли кілька сотень людей, щоб висловити свій протест проти рішення влади, яке загрожувало Україні втратою незалежності та перекреслювало її європейське майбутнє. Того листопадового вечора ніхто не здогадувався, що в історії не тільки України, а й усього світу починається новий етап і що події, які відбуватимуться наступні 94 дні – перший крок на шляху до драматичних геополітичних змін. Це  продовження боротьби українського народу, що велася не за матеріальні блага чи владу, а духовні цінності – Гідність і Свободу.

Сьогодні ми вшановуємо Героїв Небесної Сотні та всіх українських воїнів, які беруть участь у війні, усіх тих, хто власним життям, своєю жертовністю демонструють щире прагнення українців жити у вільній, демократичній і суверенній державі. Усі вони залишаються в пам’яті народу назавжди, стають гордістю й прикладом для майбутніх поколінь.

У читальній залі бібліотеки № 5 до уваги читачів представлена тематична книжкова виставка: «Заради майбутнього! Майдан Гідності та Свободи!». Ми завжди будемо пам’ятати про тих, хто відстоював, і продовжує відстоювати нашу свободу та гідність! 

Слава Україні! Героям слава!

четвер, 16 листопада 2023 р.

Сьогодні  завідувачка бібліотеки #5 Світлана Хмільова  представила академістам «Золотої осені» Благодійного фонду Костянтина Єфименка історика, краєзнавця, археолога Сергія Різника. 

Академісти мали змогу насолодитися розповіддю про древній Юр’єв, дізнатися про таємниці археологічних досліджень. 

Сергій Різник автор книги «Прогулянки по древньому Юр’єву»  вміло та цікаво розповів про розкопки в центрі нашого міста та які древні таємниці приховує Замкова гора.

Небайдужий до історії Білої Церкви, краєзнавець поділився враженнями  про роботу в наукових експедиціях, розповідь супроводжувалася презентацією з використанням фото та слайдів  з авторського архіву пана Сергія. Наприкінці заходу присутні щиро подякували Сергію Борисовичу за незабутню подорож у минуле нашого міста.




середа, 15 листопада 2023 р.

Зачудований травень мого життя…

Нещодавно в нашому місті гучно та з розмахом відбувся ювілейний вечір Анатолія Івановича Кульчицького та презентація його книги «Зачарований травень мого життя».

Пан Анатолій – поет, композитор та співак відсвяткував поважний ювілей, тож бібліотечна спільнота, також, долучилася до цієї події. Не залишилася осторонь і бібліотека-філія №5.

9 листопада, не випадково, саме у Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва відбулася творча зустріч з талановитим поетом і композитором, заслуженим працівником культури України Анатолієм Івановичем Кульчицьким. Подія проходила в ошатній виставковій залі бібліотеки. На зустріч пан Анатолій завітав не сам, а зі своїм другом Григорієм Музикою – співаком, вокалістом та актором.

Зустріч була дуже зворушливою, наповнена добротою, радістю і водночас щемом. Було багато пісень, музики та віршів… В чому ж полягає феномен Анатолія Кульчицького? Мабуть у тому, що в його мелодіях, голосі, слові є найголовніше – жива душа!...  Душа, яка любить, радіє, болить та плаче ! Адже пісня без душі – порожній звук. 

Творчий ужинок Анатолія Івановича Кульчицького щедрий і вагомий. Тому його пісні та вірші по праву стали народними. Митець, безумовно, є однією з найяскравіших творчих особистостей, які працюють нині в жанрі української авторської пісні.

У поетичному і музичному доробку поета-композитора – 600 пісень, а також 33 пісні ‒ про рідне місто та Білоцерківщину («Моя Біла Церква», «Освідчення», «Гімн місту», «Замкова гора», «Білоцерківський вальс», «Парк «Олександрія» та ін.), 15 видань-збірок пісень, поезій та прози.

А цьогоріч на літературному олімпі вельмишановного автора Анатолія Івановича з’явилася нова книга «Зачудований травень мого життя…».

В новій книзі зібрані вірші та пісні написані автором у різні роки. Є розділ, що  присвячений видатним особистостям, з якими автор мав честь товаришувати та працювати. Микола Вінграновський, Борис Олійник, Микола Лукаш…та інші дорогі серцю автора друзі. Ще є розділ у книзі – це вже посвята самому пану Анатолію. 

«Посидимо, друже… 

Десь горлиця тужить. 

І сонце в литаври непоспіхом б’є. 

Які ж ми вже давні… 

Та райдуга дивна єднає два серця – твоє і моє.» 

- посвята від Андрія Гудими.

Книга має дуже гарний естетичний вигляд, чудова поліграфія та кольорові фото в кінці збірки – все разом наповнює бажанням погортати, почитати, щось вивчити на пам'ять, а щось заспівати. Маю впевненість, що книга буде гарним подарунком для читачів.

Тож нехай криниця таланту поета і композитора Анатолія Івановича Кульчицького буде завжди повноводною та життєдайною.

                                                                                                    Світлана Хмільова


 

вівторок, 14 листопада 2023 р.


Висловлюємо щиру подяку редакції #ЖурналДжміль за такий актуальний подарунок. Адже в бібліотеці № 5 діє клуб мам. Щотижня, мами зі своєю дітворою заходять на гостини до нашої книгозбірні. І тепер малечі буде що почитати про цікаві речі.








середа, 8 листопада 2023 р.

Цікаві ідеї хімічної науки

У багатьох школах на уроках хімії на превеликий жаль дослідів не роблять. Поширеними причинами є недолуга програма, відсутність реактивів. У педагогів мало годин для проходження величезної кількості тем і вони намагаються сумлінно відчитати теорію, а практику посувають на дальній план. Такий підхід викликає у дітей відразу до предмета.

Хімія — наука експериментальна. За допомогою уроків хімії можна вивчати продукти харчування, побутову хімію й показувати, що хімічні речовини, які  вивчаються на уроках, нерозривно пов’язані з нашим щоденним життям.

Тож 8 листопада у бібліотеці № 5 ми вирішили заочно познайомити дітей з уроками сучасного вчителя який обожнює досліди.  І не прості, а чудернацькі, захопливі та в хорошому сенсі скажені!  Гліб Репіч є вчителем хімії дистанційної школи «Атмосферна школа», фіналістом Global Teacher Prize Ukraine 2021 та зіркою TikTok. Він дуже доступно та цікаво проводить різноманітні досліди як для школи так і для дому, які не залишають байдужими нікого. А з рештою інформації гості мали нагоду ознайомитися у книгах представлених на книжковій виставці.