понеділок, 29 квітня 2024 р.

Гончарство - давнє ремесло, в якому виготовляють різноманітні вироби з глини. Праця гончарів була зорієнтована на польові роботи та календарні свята, тому періоди виготовлення кераміки мали сезонний характер. Зазвичай, перед великими святами попит значно зростав на посуд, адже вважалося добрим знаком готувати страви в нових горщиках. 
Так напередодні Великодня особливо затребувані були глиняні форми для випікання пасок. Цьогоріч, до такого передсвяткового обряду долучились наші майстри та майстрині. 29 квітня у стінах нашої книгозбірні пройшла майстерка по виготовленню виробів з глини для Великоднього кошику та столу. Хтось забажав сільнички в вигляді пташечки, хтось підставки під крашанки, хтось форми для головної страви -  паски. Ліпили – за покликом серця. Всі присутні залишились задоволені та готові до прийдешнього свята.


пʼятниця, 26 квітня 2024 р.

Максим Цедзінський - актор Київського академічного  обласного музично-драматичного театру ім.Саксаганського, який сьогодні подарував присутнім незаслужено забуті твори Григора Тютюнника. Талановитий, колоритний актор Максим Цедзінський  читав твори українського письменника, так емоційно, що присутні слухали затамувавши подих. Актор зумів зачарувати, приголомшити, здивувати.Слухаючи твори Григора Тютюника присутні мали змогу поринути далекі часи юності. Завдяки такій цікавій міні-вистави ми насолодилися українською мовою, насолодилися діалектами та приказками. Встигли осмислити, задуматись, уявити як і що  відбувалося.

Присутні отримали задоволення від спілкування з молодим актором, який також, як і більшість з нас, допомагає хлопцям, які  боронять нашу країну. Донати для  друзів, що воюють на фронті уже передані.




четвер, 25 квітня 2024 р.

Чорнобиль - біль у серцях наших досі...

В історії нашого народу чимало скорботних дат, спогад про які пронизує серце гострим болем. Одна з них — 26 квітня 1986 року, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. Чорнобиль і досі є незагоєною раною.

Чорнобильська атомна електростанція є символом наймасштабнішої техногенної катастрофи. Трагедія, спричинена вибухом на її четвертому енергоблоці, не має аналогів за обсягами забруднення природного середовища, негативного впливу на здоров’я та психіку людей, їхній побут і соціально-економічні умови життя.

Ця трагедія забрала життя багатьох людей, завдала шкоди здоров’ю мільйонів українців. Її наслідки ще відчуватимуть на собі майбутні покоління. Вона вважається найжахливішою катастрофою в історії людства. Ім’я їй — Чорнобиль.

середа, 24 квітня 2024 р.

Творча зустріч з Ольгою Шинкаренко

Нещодавно в бібліотеці-філії №5 відбулася творча зустріч з молодою талановитою поеткою Ольгою Шинкаренко.

Поезія пані Ольги як ковток свіжого повітря після дощу, як ковток джерельної води. Фахівці стверджують, що музика може впливати на настрій чи емоції. Поезія – це та сама музика, від якої можна плакати і сміятися.

У 2020 році побачила світ збірка поезій Ольги Шинкаренко «Тіні з води», яку надрукували у білоцерківському видавництві «Час Змін Інформ». У збірці тридцять дев’ять віршів. Здається, що зовсім небагато. Але який глибинний в них зміст. Ці поезії спонукають до філософських роздумів про сенс буття, відношення до природи. Ці маленькі поетичні творіння дають поштовх до усвідомлення гармонії між людиною та природою. Надихають на роздуми…

На захід завітали шанувальники творчості Ольги Шинкаренко, її друзі, представники бібліотечної спільноти та студенти Білоцерківського коледжу сервісу і дизайну. Студентки Анастасія Лотц, Наталія Грушевська, Надія Дакл та Анна Середунь – натхненно читали поезії молодої мисткині.

Ольга є учасником літературної студії, яка діє в бібліотеці-філії №2 і яку очолює знана в нашому місті та за його межами літераторка – Ганна Ручай.

Тож пані Ганна розповіла, що Оля прийшла до студії абсолютно сформованою особистістю. Вона зазначила, що поезія дуже тонка матерія і головне завдання наставника не зашкодити…

А потім були вірші у виконанні авторки. Як же гарно вона декламує свої поезії! Це було неперевершено! Не кожен автор може так майстерно читати власні твори. Оля наче зливається з віршем, слухаєш і зачудовуєшся… поринаєш у якийсь інший світ. Були твори і про сумне, про війну, про втрачених назавжди дорогих серцю людей. До глибини душі вразив вірш про бабусю, яка вже десять років в засвітах…

Приємним подарунком для присутніх був виступ молодого юнака Данила Редьки – одинадцятикласника Білоцерківського ліцею іноземних мов-гімназії №9. У його виконанні під супровід гітари звучали твори патріотичного змісту. Один з них був присвячений полеглому на війні товаришу.

Директорка Білоцерківської ЦБС ім. П.Красножона Леся Поліщук побажала поетці успіхів і наснаги, а молоді – надихатися такими зустрічами, які обов’язково допоможуть їм в подальшому житті.

Світлана Хмільова.



пʼятниця, 19 квітня 2024 р.

Музика, лікуй: як музикотерапія повертає до життя

 

Ви знаєте як  підняти настрій і відновити сили? Вам  нічого не допомагає? Що таке музикотерапія і як вона впливає на наше життя?

Нещодавно учасники Академії  пенсіонерів «Золота осінь» та користувачі бібліотеки мали можливість прослухати курс «Музикотерапія», який провела голова Асоціації музикотерапевтів України та авторка навчальної програми  Ольга Безклинська.

Пані Ольга розповіла як підібрати музику і, головне, як її правильно слухати, щоб досягти потрібного результату.

Прослуховування музики Моцарта, Гайдна, Бетховена покращує пам’ять та увагу. Слухаючи музику у людей змінюється настрій, з’являється посмішка.

 Окрім західної класичної музики, яка всім відома, музикотерапевтичний ефект несе й українська народна музика, яка увібрала в себе глибокі музичні традиції та неоціненний історичний досвід.

Під українську мелодію всі дружно виконали танець «Опра», який збадьорив та розвеселив присутніх.

 Музика зближує нас з енергією природи, яку ми пізнали ще не до кінця. До того ж вона дозволяє розблокувати емоції без допомоги лікаря чи психотерапевта. У свою чергу, спів і танець протягом віків є найкращою формою терапії, ефективно вивільнюючи в нас радісні та прекрасні сторони особистості.

Також рекомендуємо використовувати тренінг з  музикотерапії для оволодіння мистецтвом внутрішнього спокою.

Якщо ми Вас зацікавили, тоді  вам потрібно відвідати наші зустрічі — музикотерапії.

четвер, 11 квітня 2024 р.

День бібліографії «Меч гарантує мир»

Бентежна, неспокійна і складна доля нашої країни, яка нині веде справедливу боротьбу за збереження незалежності, суверенітету і територіальної цілісності.

У 781-й день війни, яка насправді триває вже десять років, у бібліотеці-філії №5 відбувся День бібліографії «Меч гарантує мир» до 10-ї річниці початку АТО.

Тема війни в Україні така ж болюча, як і література про неї. Звісно, книжки наших захисників мають особливий статус, адже вони допомагають глибше осмислити все, що відбувається з нами сьогодні. Саме тому бібліотечні заходи були присвячені письменнику, учаснику російсько-української війни, військовослужбовцю 72-ї ОМБр ім. Чорних Запорожців Андрію Кириченку.

Якщо про його перші спроби пера було відомо, мабуть, лише бойовим побратимам, то в 2017 році Андрій Кириченко своїм сильним, емоційним поетичним словом «увірвався» до письменницької спільноти. Сьогодні він є автором чотирьох поетичних та однієї прозової збірок, які є відображенням українського воєнного сьогодення. Лауреат численних літературних премій серед яких всеукраїнські – імені Михайла Коцюбинського, Івана Чендея, Василя Стефаника, Олени Теліги та Олега Ольжича, білоцерківська міська ім. І.С. Нечуя-Левицького, а також премії Міністерства оборони України імені Богдана Хмельницького. Член Національної спілки письменників України з 2017 року. Саме про це користувачі бібліотеки дізналися під час презентації біобібліографічного покажчика «Ми найманці вкраїнської свободи…», присвяченого творчості Андрія Кириченка.


Покажчик, укладений на основі матеріалів з фондів бібліотек, каталогів, картотек, підготували бібліотечні фахівці відділу методичної та бібліографічної роботи ЦБС. Доповненням стали видані раніше бібліографічні видання: дайджести «Хоробрі хлопці, відважне військо!».72 ОМБр імені Чорних Запорожців – 80 років» та «Скільки їх – згадаймо поіменно!», присвячений білоцерківцям, загиблим в зоні АТО та ООС, а також інфотеки «Письменники-краяни», «72-а ОМБр імені Чорних Запорожців», «Лауреати міських літературно-мистецьких премій».

Користувачам бібліотеки запам’яталася низка інших різноманітних заходів, які проходили в рамках Дня бібліографії. Інформативним та цікавим був бібліографічний огляд літератури «Сила поетичного слова Андрія Кириченка», під час якого йшла розмова про творчий доробок автора: поетичні збірки «Це наша правда!», «От така війна...», «Гільзи у кишені», «Крига ангельських крил» та збірку оповідань «Мисливці за градами». Це книги, в яких кожне слово пронизане силою і волею до свободи, а кожне фото – емоціями, які переживаємо, і які не маємо права забути. Усі вони є на полицях бібліотеки-філії №5, тож, кожен присутній зміг обрати саме те, що його найбільш зацікавило.

А ще читачі мали можливість ознайомитися з виданнями письменника та матеріалами про його літературний талант завдяки книжковій виставці «Рядки, що пахнуть порохом».

Хвилюючою була і година фронтової поезії «Емоції, закарбовані в рими». У виконанні бібліотекарок та читачів звучали глибокодумні вірші наших захисників – Ярини Чорногуз, Павла Вишебаби, Гліба Бабича, Максима Кривцова, і, звичайно, Андрія Кириченка. Нікого не залишили байдужими їхні живі, мудрі, сильні, правдиві слова про війну, про те, що вони прожили, почули, побачили. Бо, за словами військовослужбовиці ЗСУ, письменниці Олени Мокренчук «солдатська лірика тонка, щемлива, сяюча сонячним промінням і світлом далекої зірки над вікном коханої…, море емоцій, шквал позитиву і бурхливі сльози водночас».

Тож, читаймо поезію та прозу наших захисників. Це вже невід’ємна частина історії України. І війна очима людей, які особисто борються з темрявою.



середа, 10 квітня 2024 р.

«Ми найманці вкраїнської свободи…»


Нещодавно вийшов з друку невеликий за обсягом, але надто цінний за внутрішнім наповненням біобібліографічний покажчик, присвячений творчості бойового офіцера, учасника російсько-української війни Андрія Кириченка. Покажчик підготовлений працівниками відділу методичної та бібліографічної роботи ЦБС.

016:82+821.161.2.09 «Ми найманці вкраїнської свободи…» : біобібліогр. покажч., присвяч. творчості  А. Кириченка / Управління культури і туризму БМР ; КЗ БМР Білоцерківська ЦБС ім. Красножона ; від. метод. та бібліогр. роботи ; [упоряд. О. О. Нагорна ; ред. О. В. Дученко ; відп. за вип. Р. П. Григоренко]. – Біла Церква : [б. в.], 2023. – 34 с.

У покажчику зібрані матеріали про творчий доробок молодого, але добре знаного письменника, його життєвий шлях, посилання на Інтернет-ресурси, які містять інформацію про Андрія Кириченка, його творчість, зустрічі з шанувальниками та презентації книг тощо. Покажчик укладено на основі  матеріалів, збережених у фондах бібліотек, каталогів, картотек та інших документів. У виданні зібрано інформацію із численних джерел, що найбільш цікаво відображає пропоновану тему.

Підбір матеріалу закінчується листопадом 2023 року.

Покажчик складається з 4 розділів:

- Слово про письменника

- Творчий доробок письменника

- Матеріали про життя та творчість Андрія Кириченка

- Допоміжний іменний покажчик

Боібліографічний покажчик стане у нагоді літературознавцям, краєзнавцям бібліотекарям, вчителям, учням, студентам і всім патріотам України.

Покажчик є в наявності у фонді бібліотеки №5 та інших бібліотек міста.



 


вівторок, 9 квітня 2024 р.

Шаховий клуб «Білий кінь» продовжує роботу

Всі ми знаємо, що шахи це одна з найцікавіших настільних ігор, у якій використовується не фізична сила, а розумові здібності, логічне та інтелектуальне мислення.

Цю гру  в шахи ще  дуже давно придумали мудрі й талановиті люди в древній Індії. Протягом багатьох  років та століть ця надзвичайно захоплива гра пережила  купу поправок та змін. І навіть крізь тисячоліття, гра  в шахи не тільки дожила до наших днів, а ще й користується величезною популярністю в усьому світі, серед людей різного віку.

Протягом багатьох років у бібліотеці №5 діє шаховий клуб «Білий кінь»,  який подолав щлях у 13 років. Змінювався склад учасників клубу, був різний віковий діапазон – від 8 років до 80 плюс. З вересня 2023 року, за побажанням батьків, в бібліотеці проводяться навчання з гри в шахи для дітей різного віку. Щосереди такі засідання проводить тренер Ігор Олександрович Осіпов. Він дуже виважено та впевнено допомагає молодому поколінню опанувати та досягати успіхів у цій захоплюючій грі.

Користь шахів доведена вченими. Малюк, який рано захопився шахами, отримує потужний поштовх до розвитку: серед однолітків він виділяється особливою винахідливістю і кмітливістю. В подальшому житті  такі діти стають врівноваженими, спокійними і рішучими.

Тож запрошуємо здобувати практичні навики та досвід, тренувати свої мізки та логічне мислення  за допомогою шахів у бібліотеці-філії №5.

                                                                                                                  Світлана Хмільова


неділя, 7 квітня 2024 р.

Циганська муза

День 8 квітня є святковим для цілого народу, адже саме цієї дати відзначається всесвітній День ромів.

З цієї нагоди пропонуємо ще раз пригадати, перечитати геніальну поему Ліни Костенко «Циганська муза» , яка ніби наповнена широким простором доріг, брязкотом коліс, димом від циганського вогнища.

Причина написання поеми, як казала Ліна Василівна, це циганська польська поетеса Папуша (Броніслава Вайс). А до того її знайомство з Єжи Фіцовським, який багато їй розказав про цю історію.

Ліна Костенко прочитавши в польському перекладі ЮліянаТувіма книжку віршів циганської поетеси й використавши окремі мотиви, написала свій твір про долю циганської авторки. Поема цікава, легко написана, зображує цілу епопею талановитої дівчини Папуші, що зрозуміла безґрунтя життя її племени й вирішила лишити на папері долю циган, що не мають ні свого письменства, ні історії, ні майбутнього. Та не так дивились цигани на її вдачу: ще з самого малечку дивувалися з Папуші, з її дивної вдачі.

Броніслава народилася в 1908 році в ромській родині в Любліні, який на той час знаходився в

складі Російської імперії. Їхній табір пізніше кочував Волинню, Поділлям та Віленським краєм. Це дало підставу українській дослідниці творчості Папуші Маріанні Кіяновській вважати, що українська культура теж мала вплив на формування світосприйняття видатної ромської поетки. Броніслава ніколи не відвідувала жодного навчального закладу, однак самостійно навчилася писати і читати.

Трагізм життя Папуші полягав у тому, що вона не могла не творити, що вона стала рупором свого народу – у віршах висловлювала їхні переживання, думки, захоплення свободою, ностальгію за минулим, однак саме за це вона була покарана вигнанням. Роми осуджували її і через те, що вона ніби видавала їхні секрети, зраджувала чужим специфіку їхнього способу мислення і світосприйняття, викривала загалу так званий «romanipen» - кодекс правил поведінки в ромському суспільстві.

Очевидці твердили, що Папуша соромилася свого заняття, вважала його негідним дорослої особи. Однак нічого не могла з цим вдіяти, оскільки образи, слова, натхнення брали над нею верх. У 1949 році під час виступу поетеси під музичний акомпанемент власного чоловіка – то був один із способів їхнього заробітку на життя – її побачив польський літератор і дослідник Єжи Фіцовський, який помітив талант циганки, і не тільки був відкривачем поетичного дару Броніслави Вайс, а й її видавцем і перекладачем, а пізніше біографом. Він вважав Папушу справжнім феноменом, оскільки до того жоден польський ром не творив поезію цілеспрямовано.

У 1962 році вона була прийнята до Спілки польських письменників, отримала кілька престижних літературних премій. Друга її збірка «Розказані пісні» з’явилася в 1973 році, а третя «Лісу, батьку мій» і четверта «Папуша, велика таємниця» вже посмертні – в 1990 і 1992 рр.  Її вірші, високо оцінені критиками, перевидавалися багато  разів у перекладах французькою, чеською, італійською, шведською, англійською та іспанською мовами.

Про оцінку внеску Папуші в світову культуру говорить те, що іменем поетки названо літературну премію в області літератури циганською мовою, що саму її називають «Матір’ю ромської поезії». Їй присвячені численні літературні і біографічні дослідження, театральні постановки, документальні фільми. В місцевості Гожув Вєлкопольський, де мешкала незвичайна поетеса, їй поставили пам’ятник. У 2013 році з’явився польський художній фільм під назвою «Папуша», який демонстрували на міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах. А поетеса Ліна Костенко внесла образ циганської поетки в український культурний простір своєю поемою «Циганська муза».

Геніальна поема написана істинноі правдиво, зворушливо і сумно, гаряче, нестримно і неспинно. В ній історія циганського народу, колорит їхнього життя.

«.. Сумні птахи померлих, кричать у лісі сови. На вогнищах циганських вже виросли гриби. Одне я тільки знаю: що нам потрібне слово. Як вогнище. Як доля. Як лінія судьби.

Сміється моє серце і плаче, ніби вітер, — пером Папуша водить, а букви — хто куди. Як важко їй писати! Нема в латинці літер для кольору печалі і голосу води.

Сніги паперу білі. А букви — наче проліски. Чи зійдуть? Чи проб'ються? Такі ще холоди. Але виходить книжка. В перекладі. По-польськи. Із кольором печалі і голосом води»…

 Цікавим є театральне життя «Циганської музи».

*«Циганська муза» стала спільним проектом циганського  театру «Романс» і студентів інституту кіно і телебачення Київського національного університету культури і мистецтв курсу Ади Роговцевої. Спектакль ішов з 2002-го кілька років.

*В харківському театрі PS твір знайшов своє друге народження. Це красива, тонка і своєрідна вистава, в якій поетичне слово, що ожило, прокладає свою власну долю в часі-просторі і починає функціонувати не в минулому, а в теперішньому часі.

*Дитячий музичний театр юного актора «FantaziaNew»  також взяв до репертуару виставу «Циганська муза» за однойменним твором Ліни Костенко. «Ми поставили виставу за твором Ліни Костенко, тому що її поезія надзвичайно красива. А коли людина бачить щось красиве, то і сама стає красивою», - розповіла у коментарі художній керівник театру Тетяна Погребняк.

Детальніше читайте:

1.Циганська муза // Костенко, Л. Вибране / Ліна Костенко. – К.: Дніпро, 1989.-С.402-410

2. «Циганська муза»

https://day.kyiv.ua/article/kultura/tsyhanska-muza

3. Час ромів

https://day.kyiv.ua/article/panorama-dnya/chas-romiv

4. Цигани. Роми. Gitanos

https://bcbiblio8.blogspot.com/search?q=%D1%86%D0%B8%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B8.+%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B8

5. Циганська муза

http://archive-ktm.ukma.edu.ua/show_content.php?id=1104

6.Ігор Крикунов: Ліна Костенко благословила «Циганську музу» в театрі Романс

https://poglyad.tv/igor-krykunov-lina-kostenko-blagoslovyla-tsygansku-muzu-v-teatri-romans-article

7. FantaziaNew» відкрив сезон виставою «Циганська муза»

https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3112335-ditacij-teatr-fantazianew-vidkriv-sezon-vistavou-ciganska-muza.html

 

 

четвер, 4 квітня 2024 р.

Про ментальне здоров’я та як собі допомогти


3 квітня  в бібліотеці-філії №5відбулася заключна зустріч  по Проєкту USAID «Розбудови стійкої системи громадського здоров’я»  на тему «Стійкість: Відновлення психосоціального благополуччя» за підтримки Агенства США.

Групу супроводжували фахівці, які пройшли програму тренінгу поглибленого рівня Центру психосоматичної  медицини «Зцілення душі і тіла», «Трансформація травми»  Джеймса С. Гордона.

Протягом двох місяців, щосереди тренер пані Лариса працювала з групою та навчала різним практичним вправам для здорового зв’язку розуму та тіла. Щоразу вона ділилася досвідом з різноманітних активностей, які в подальшому можна застосовувати на практиці для покращення свого ментального здоров’я. Зокрема, навчалися та постійно закріплювали повторенням такі практики як: медитація та дихання, рухові вправи, малювання емоцій та настрою,  свідоме харчування, техніки управління стресом і тривожністю.

Щира вдячність засновникам проекту та тренеру, яка докладала максимум зусиль, щоб передати корисні навички.

 

                                                                                                            Світлана Хмільова


середа, 3 квітня 2024 р.

І розквітне наша Київщина


2 квітня 2022 року Київщину було повністю звільнено від російської окупації. Понад місяць мешканці багатьох населених пунктів Київської області перебували під контролем ворога. Катування, голод, обстріли, руйнування, жорстокі вбивства і крадіжки – ось, що принесли окупаційні війська рашистів нашій країні та зокрема Київщині.

Ворог планував захопити Київ за 3-5 днів, тож одразу кинув величезні сили на захоплення Київщини – воріт до столиці.

Спочатку була висадка ворожого десанту на аеродромі «Антонов» та бої за Гостомель, що тривали десять днів, а далі була окупація міста. Запеклі бої розгорнулися в сусідніх із Києвом містах Мощун, Бучі й Ірпені. Окупація значної частини півночі Київської області (Іванків, Бородянка, Димер) російськими військами, які зайшли з боку Чорнобильської зони відчуження. Водночас тривали бої і в інших населених пунктах Київщини – так, з 28 лютого по 1 березня 3 березня легендарні «Азовці» зупинили ворога біля Ворзеля. 8 березня під Макаровом українські танкісти знищили шість російських танків. Дуже важливу роль в обороні й подальшому звільненні Київщини відіграли бійці територіальної оборони.

Цивільні мешканці Києва й області ховалися від обстрілів та російських військових у підвалах і бомбосховищах, евакуювалися до більш безпечних населених пунктів, хоча не можна не зазначити, що цинічний і жорстокий ворог регулярно обстрілював гуманітарні коридори попри білі прапори, написи «Люди» і «Діти» на автівках. Ворог вчиняв на тимчасово захоплених ним територіях страшні воєнні злочини: катування, насилля, вбивства і мародерство. Люди ж, які перебували увесь цей час у столиці, жили під постійною загрозою прориву міста та під обстрілами, які практично не вщухали.

 Наприкінці березня після тривалих жорстоких боїв сили оборони в районі Приірпіння взяли в оперативне оточення залишки російських військ. 28 березня багатостраждальний Ірпінь було звільнено від ворога. 30 березня у селі Дмитрівка, розташованому на північ від Житомирської траси, відбувся один з останніх масштабних боїв у Київські області, в результаті якого наші військові знищили понад 15 одиниць бойової техніки російських окупантів.

31 березня наші сили оборони зачистили Бучу та Бровари, 1 квітня – Гостомель, а 2 квітня відбулася вистраждана повна деокупація Київщини.

З нагоди другої річниці звільнення Київщини для  наших читачів невеличка добірка книг про повномасштабну війну в Україні та зокрема про окупацію Київщини, незламність наших людей, про героїв і про звільнення.

А також бажаючі мали можливість відвідати неперевершену фотовиставку Романа Наумова  "... і буде весна" де  історичні кадри звільненої Київщини, закарбовані на завжди.

Майя Боженко