«Три крапки» Марини Потіхи

У міській виставковій залі, що діє при бібліотеці-філії №5 відбулося відкриття виставки робіт Марини Потіхи «Три крапки».

Перше знайомство читачів книгозбірні з творчістю пані Марини відбулось декілька років тому, ще в мирний час, під час години арт-терапії. Тепер у виставковій залі розгорнута персональна виставка робіт «Три крапки», яка здивувала відвідувачів сміливістю кольорів і поглядом авторки на буденні речі.

Народилась Марина Потіха у 1973 році в Білій Церкві. Після закінчення школи №5 здобувала освіту в Київському політехнічному інституті. Згодом, після навчання, працювала в рідному місті, потім переїхала до Києва.

З малих років пані Марина захоплювалась спортом та творчістю. Це були і топіарії, і рамки для фото, і весільні бокали, і розпис по склу й тканині та багато іншого. З 2015 року зосередилася на малюванні, це були об’ємні картини, акварель, гуаш. З часом закохалась у рідкий акрил. Роботи художниці демонструвалися під відкритим небом у Білій Церкві, на території парку ім. Т.Шевченка.

Згодом картини отримали ще одну властивість, додались флюоресцентні фарби.

Перша персональна виставка відбулась в галереї сучасного мистецтва «БункерМуз», потім мав відбутися тур містами України та Європи. Але…

Після 24 лютого 2022 року творчість відійшла на другий план. Почався етап волонтерства. З’явився Благодійний фонд, який допомагає військовим, переселенцям та соціально незахищеним людям.

Виставка робіт Марини Потіхи «Три крапки» – це яскрава подорож світом емоцій, де є трохи магії світла та багато несподіванок.

Виставка діятиме до 10 квітня у виставковій залі бібліотеки-філії №5, що на проспекті Незалежності,55.

Любов Михайлюк

 

Поетичний челендж. День 7. Поезія поета вашого краю

Літературна скарбничка Білоцерківщини  на диво багата, різноманітна та цікава. Поезії краян глибокі, яскраві , витончені, щемливі, справжні. Сьогодні ділимося саме такими. Це рядки Володимира Іванціва.

#Національний_тиждень_читання_поезії #українська_поезія

#тижденьпоезії2024

«ПоРЕПані вірші»

Поезія – це музика душі. Вона входить в наше життя з дитинства і залишається з нами до кінця. Кожний знаходить в ній щось своє, близьке і зрозуміле. Коли потрібно, вона заспокоїть або ж, навпаки, збурить, надаючи сил для боротьби. У віршах закладена мудрість, потрібна для вирішення особистих проблем, а ще вона звучатиме у тій самій тональності, що потрібна душі читача..  Мистецтво поетичного слова допомагає формувати і збагачувати внутрішній світ людини, позитивно впливає на її свідомість та підсвідомість, розвиває інтелект, творчі здібності, естетичний смак. Саме українські поети солов’їною мовою можуть ніжно та трепетно зачепити струни будь-якої душі.

Сьогодні, навіть в епоху гугла поезією зачитуються, надихаються та насолоджуються, хоча це специфічний жанр літератури. В часи стрімкого розвитку інформаційних технологій  поезія не перестає бути цікавою та затребуваною. І як будь який творчий процес , вона не стоїть на місті, а трансформується, шукає інші способи вираження, адже живе не лише в книзі, а у дуже широких просторах . Наближаючи поезію до сучасного читача, українські поети багато експериментують з різними напрямками, поєднуючи музику, рецитовані тексти, відеопоезію, кіносюжет,  художні зображення, перформенс, спонтанне читання, тощо. Надзвичайно цікаво спостерігати у таких форматах творчість Сергія Жадана, Юрія Андруховича, Юрка Іздрика, Андрія Любки. А нещодавно у молодіжному середовищі з’явився новий термін «ПоРЕПані вірші», тобто, поезії класиків і сучасників української літератури, покладені на реп, що неабияк допомагає молоді підготуватися до ЗНО з української літератури.

Перейшавши за посиланнями, ви маєте змогу ознайомитися з нестандартними поетичними прочитаннями класики:

Міха (АПОКРИФ) - І тут, І Всюди (сл.Т.Шевченко)

https://www.facebook.com/watch/?v=427213288352875

Уривок з поеми (Євген Маланюк)

 https://www.youtube.com/watch?v=20A9MHq06Yw

Пам'ятай (Європа мовчала)(сл. О. Олесь)

https://www.youtube.com/watch?v=aAivLLHF-Zk

Задивляюсь у твої зіниці (сл. Василь Симоненко)

https://www.youtube.com/watch?v=tuQZGoW9p6k

Український інститут книги

#тижденьпоезії2024

#бібліографічна_закладка5

 

Бібліотека –філія №5 виграла Книжковий грант!

 

Маємо надзвичайно приємну новину для жителів громади!

Бібліотека –філія №5 виграла Книжковий грант!

Книгозбірня пройшла всі етапи конкурсного відбору та виборола перемогу!

За результатами Всеукраїнського конкурсу «Книжкові гранти» з 975 поданих заявок були відібрані 38 публічних бібліотек, серед переможців - МИ!

Читацька спільнота нашого міста отримала найсучасніші книжки українських видавців 2021-2023 років видання на сумму 30000грн.

105 книжок українських і зарубіжних авторів, різноманітної тематики і жанрів, чудово оформлених і оригінально проілюстрованих, чекають своїх читатачів!

Кожна книжка має позначку «Книжковий грант за підтримки американських та німецьких благодійників», що буде виділяти її серед інших друкованих видань і приверне увагу поціновувачів сучасної якісної літератури.

Це дуже необхідна і вагома підтримка бібліотек України в такий непростий час.

Організатор проєкту "Книжкові гранти"- Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів у партнерстві з Благодійним фондом "Бібліотечна Країна" та Благодійним фондом громади Харкова «Толока» за фінансової підтримки письменників і книготорговців Helping Ukrainian Books and Booksellers (Каролін Форче, Мітчелл Каплан, Крістофер Меррілл, Аскольд Мельничук і Джейн Анру) та Біржової спілки німецьких видавців (Börsenverein des Deutschen Buchhandels).

Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів http://upba.org.ua/

Благодійний фонд "Бібліотечна Країна" https://livelibrary.com.ua/

Благодійний фонд громади Харкова «Толока» https://toloka.kharkiv.ua/

Helping Ukrainian Books and Booksellers https://helpukrainianbooks.org

Щиро вдячні всім та українському ТОВ «Книголенд».

Після технічної обробки видань запрошуємо користувачів бібліотеки насолодитися літературними новинками.

І тобі, і мені потрібна Земля

 

У всьому світі 20 березня прийнято відзначати свято під назвою День Землі. Засноване американцем Джоном Мортоном у далекому 1840 році, воно є популярним і сьогодні. З цієїї нагоди проводять конференції, екологічні виставки, суботники, озеленюють вулиці. У бібліотеці-філії №5 відбувся День інформації «Філософія свідомого споживання».

Книжкова виставка-айстопер «Як почуваєшся, Земле?» відповідала буквально своєму англійському перекладу (eye stoper), тож, очі зупинялися на книгах, статтях з періодики, яскравих ілюстраціях з фондів бібліотеки, які промовисто говорили про красу і багатство рідної землі та необхідність оберігати її. А інсталяція за мотивами «Лісової пісні» Лесі Українки нагадувала, що на самому початку ХХ століття письменниця у своїй найвідомішій драмі-феєрії зробила предметом розмислів, поміж іншого, глибинні проблеми зв’язку людини з довкіллям. Недарма, Мавку часом називають «екологічним сумлінням» нашої землі.

Цікавою була інформаційна година «Sharing economy – економічна модель споживання», доповнена однойменною тематичною поличкою. Завдяки свіжій, яскравій, образній подачі матеріалу присутні дізналися про поширену в цивілізованому світі концепцію поміркованості, ефективності та гармонії в усіх аспектах життя: від робочого простору до домашнього затишку, від особистих стосунків до співіснування з природою.

В рамках заходу був проведений круглий стіл з «гострими» кутами «Актуальність екологічних проблем сучасності». В ході виступів, учасники, серед яких були користувачі книгозбірні та бібліотекарки, торкнулися екологічних проблем України, Білої Церкви, зокрема, руйнівного впливу війни на навколишнє середовище. Недарма, довкілля називають мовчазною жертвою трагічних подій. Неабияку обізнаність продемонстрували студенти соціально-гуманітарного факультету БНАУ. Їхні виступи, підкріплені презентаціями та посиланнями на авторитетні медійні джерела, були обґрунтованими, гострими, дискусійними, часом провокативними, а в цілому цікавими та глибокими. Викликає повагу щире прагнення молоді активно долучатися до збереження охорони навколишнього середовища.

Бібліотечні фахівчині також поділилася знаннями та досвідом стосовно проблеми сортування сміття. Бесіда-діалог «Сортуємо відходи правильно» не тільки розширювала знання про насущну екологічну проблему, а також містила корисні лайфхаки, як найефективніше використовувати вторинні відходи.

Емоційною і яскравою крапкою заходу став перегляд відеокліпу відомого українського гурту «Антитіла», основний посил якого: світ крихкий, і в будь-який момент може статися непоправне, тому треба оберігати наш спільний дім – планету Земля.

Захід, що відбувся у бібліотеці, об’єднав людей небайдужих. Кожному було що розповісти, поділитися успіхами та здобутками, тож, День інформації продемонстрував значущість піднятих екологічних проблем і спонукав ще більше любити рідну землю та плекати її.

Кожен для себе повинен знайти шляхи, для покращання навколишнього середовища. Можливо, хтось прибере сміття у своєму дворі, а дехто просто не залишить слідів свого перебування на природі. Але разом ми можемо зробити наше довкілля кращим, і надалі не забуватимемо про його охорону.

 

Колодія величаймо, весну зустрічаймо!

Нарешті закінчується календарна зима, і хоч цьогоріч вона нас більше тішила теплом, аніж лякала морозами, та  все ж весну з її всецілим відродженням чекали усі. Тому зима не зуміла налякати нас засніживши наше місто на передодні свята.

Працівники бібліотеки разом з  учасниками ансамблю «Золота осінь» підготували для читачів та одноклубників чудове театралізоване дійсно, під час якого розповіли про традицію святкування, зокрема обряд Колодія.

Цікаві народні звичаї та обряди, пісні та  вірші звучали у виконанні ансамблю.

Будь-яке свято - це не кодекс законів і правил, це живе життя певної спільноти, регіону. Наша бібліотечна спільнота об’єднала людей з різних куточків України. Тож урізноманітнити  свято, додати  власний штрих нам допомогли смачні пригощення від кожної господині: вареники та млинці, запашні пампухи запечені в сметані та цікаві рецепти.

Отож Масниця розвертає на весну, акцентує на продовженні життя, утворенні нових родин, відродженні етносу - тих моральних цінностей, які залишили нам наші предки і які ми зобов'язані берегти і примножувати. Це - наші цікаві традиції, наша спільна радість. І це - свято любові, зустрічі весни, оновлення в природі та душі. І - думки про Великдень, який уже зовсім скоро. Гарного свята весни!

 

Дякую воїну за життя...

Щороку 14 березня в Україні відзначають День добровольця - людей, які не були військовими за професією, але в критичний для держави момент без повісток чи примусу, добровільно «поставили на паузу» своє звичне життя й узяли до рук зброю, щоб захистити країну. Це свято набуло особливого значення під час повномасштабного вторгнення Росії.

Воно було встановлене 17 січня 2017 року Верховною Радою України з метою «вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості». 

Березень 2014 року увійшов до новітньої історії України через фактичну анексію Кримського півострова військами Російської федерації. Водночас, на південно-східних територіях України активно проводилися проросійські мітинги з закликами від'єднання від України та приєднання до складу Росії, захопленням адміністративних будівель та підняттям російських прапорів.

Усвідомлюючи ризик вторгнення на територію материкової України та бажаючи захистити незалежність та територіальну цілісність нашої країни, у березні 2014 року згідно з рішенням керівництва Самооборони Майдану було сформовано перший добровольчий батальйон Національної гвардії.

14 березня 2014 року понад 500 бійців Самооборони Майдану прибули на тренувальну базу до Нових Петрівців Київської області. На початку квітня 2014 року батальйон передислокувався до Дніпропетровської області та отримав назву «Дніпро-2». Дата створення батальйону стала Днем українського добровольця.

Тоді, у 2014 році, добровольчі батальйони дали змогу провести мобілізацію, відтак по суті врятували Українську державність від загибелі.

Під час збройної агресії РФ на сході України добровольчі формування  брали участь в оборонних і наступальних операціях. Так, в обороні Донецького аеропорту поряд із спецпризначенцями 3-го окремого полку, бійцями 79-ї, 80-ї, 81-ї, 95-ї окремих аеромобільних, 93-ї та 72-ї окремих механізованих бригад, 1-ї окремої танкової бригади, 57-ї окремої мотопіхотної бригади, 91-го окремого полку, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійцями полку “Дніпро-1”, брали участь і бійці Добровольчого українського корпусу (ДУК), батальйaону ОУН та інші. 

Загалом у боях 2014–2015 років російсько-української війни на сході України брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Вони були першими, хто став на захист держави в умовах збройної агресії. Переважна більшість із них згодом перетворилася на військові частини силових структур.

Наступний сплеск масового добровольчого руху відбувся наприкінці 2021 – на початку 2022 років. На тлі загрози повномасштабної війни в країні формувалися підрозділи територіальної оборони. А після широкомасштабного вторгнення люди просто заполонили військкомати. Зараз Сили територіальної оборони є наймолодшим родом військ в українській армії.

Нині Україна переживає найбільше випробування у своїй новітній історії – збройну боротьбу з російським агресором за власну незалежність і територіальну цілісність. Наші мужні оборонці, які сьогодні гідно дають відсіч ворогові, стоять в одному ряду з цілими поколіннями борців за волю і державну самостійність. Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Виговського та Івана Мазепи, воїни Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західно-Української Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії мужньо здобували героїчні перемоги й віддавали свої життя за українську землю. Серед добровольчих формувань, котрі гідно долучалися до відсічі ворогу в XX столітті, слід згадати загони Вільного козацтва та Гайдамацький кіш Слобідської України в часи Української революції 1917–1921 років, січовиків Карпатської Січі в 1938–1939 роках, воїнів УПА та партизан у часи Другої світової війни. 

Завжди, у найважчі часи нашої історії, знаходилися відважні, які добровільно брали зброю до рук і ставали на захист своєї Батьківщини.

Нині добровольцем став увесь Український народ: ті, хто прийшов до центрів комплектування та поповнив ряди Збройних Сил України, ті, хто став до лав територіальної оборони, ті, хто всіляко допомагає захисникам і готовий стати до їхніх лав завтра.

До українських добровольців, які зголосилися захищати свою державу, доєдналися іноземці. Українська держава закликала їх спільно боротися за мир і демократію у Європі та всьому світі.

Указом Президента від 28 лютого 2022 року № 82 з 1 березня 2022 року запроваджено безвізовий режим в’їзду в Україну для громадян іноземних держав, які бажають вступити до Інтернаціонального легіону оборони України, крім громадян держави-агресора. В Україну продовжують прибувати добровольці з різних країн світу, щоб стати на захист територіальної цілісності нашої країни. Зголосилися допомогти колишні військовослужбовці з Польщі, Швеції, Данії, Німеччини, Фінляндії, Великої Британії, США, Латвії, Литви, Японії, Нідерландів, Сирії, Лаоса, Індонезії і багатьох інших країн.

Наша готовність добровільно стати на захист України є вирішальною запорукою нашої перемоги. Українські добровольці – це символ звитяги, самопожертви та героїзму, приклад мужності і честі! Гордість українського народу! Люди доброї волі, які свідомо, за покликом серця, стали одними з перших на захист своєї Батьківщини. Вічна та світла пам’ять тим, хто віддав за рідну країну життя. Слава Героям – Добровольцям! Слава Україні!

Творчий набуток Таїни Братченко

12 березня в бібліотеці №5 відбулася творча зустріч з відомою білоцерківською поетесою, прозаїком, журналісткою та людиною, яка має свідому громадянську позицію  –  Тетяною Іванівною Братченко (Таїною Краєвською).

На захід завітали шанувальники творчості мисткині, читачі, поети - краяни.

З  творчістю  письменниці присутніх познайомила завідувачка бібліотекою Світлана Хмільова.

Письменниця є членом Національної спілки письменників України (2009), лауреатом  Білоцерківської міської літературно-мистецької премії імені І. Нечуя-Левицького та літературно-мистецької премії ім. Миколи Сома. А нещодавно пані Таїна стала лауреатом престижної обласної літературної премії імені Григорія Косинки за 2023 рік.. 

Народилася майбутня мисткиня  в м. Кіровограді (15 червня 1952 р.) в родині вчителів. Навчалася в Кіровоградському музичному училищі по класу фортепіано. Згодом стала студенткою одного з самих престижних вузів України – Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, факультету журналістики. На вибір цієї професії певним чином вплинув її батько, який також працював журналістом. Тож більше 20 років життя були віддані журналістиці. 

Пані Таїна була кореспондентом газет «Водник» Міністерства річкового транспорту України та обласної молодіжної газети «Комсомолець Полтавщини».  

З 1985 р. стала жителькою м. Біла Церква. В нашому місті вона працювала лектором міського відділення Товариства «Знання», педагогом середньої школи, фахівцем Центру соціальної служби відділу у справах сім'ї та молоді міської ради, редактором газети «Аграрні кадри» Білоцерківського аграрного університету.  З 2005 по 2006 р. – журналістка тижневика «Народні вісті». Певний час обіймала посаду викладача Білоцерківської філії Міжрегіональної академії управління персоналом.   Її публікації можна було побачити у центральних, обласних, міських газетах та у гумористичній збірці «Веселий ярмарок». 

Саме завдяки роботі журналісткою, авторка відкрила для себе багато нового, познайомилась з долями найрізноманітніших людей. Ці історії пізніше лягли в основу її власних розповідей, адже герої її книг звичайні пересічні люди. 

Тож пані Таїна  має вагомий творчий набуток. Її твори різножанрові, вона пише для різноманітної  категорії читачів – публіцистичні та документальні, гумористичні збірки та збірки оповідань для дітей,  художні романи та повісті. 

Пані Таїна, під час зустрічі, щедро ділилася з присутніми спогадами з дитинства, навчанням та творчою своєї діяльністю. Ознайомила з деякими своїми творами та розповіла історію їх написання, а саме дитячою книжечкою «Казки про голуба Урра», історичним твором «Правда і міфи про Кобзаря» та повістю «Портрет циганки».

Наприкінці зустрічі  авторка зупинилася на нещодавно надрукованій збірці оповідань, яка побачила світ у 2023 році – «Сяйво зимової ночі». Це теплі історії, часом автобіографічні, деякі – художній вимисел. Та всіх їх об’єднала зима та різдвяні і новорічні свята. А надихнула на написання такої щемної, теплої та доброї книги, де всі історії мають гарний кінець, чи продовження,  як не дивно, – війна. Це той страшний початок перших днів та місяців шоку, коли автор часто перебувала в темному підвалі під час повітряних тривог.  Та все ж як творча людина, щоб відволіктися від страшних думок – народжувала свою зимову казку для дорослих. Ця книга – така собі книготерапія для покращення настрою, самозаспокоєння та віри  в непереборну силу кохання. 

Майже всі книги є в фонді книгозбірні, тож читачам була запропонована книжкова виставка «Творчий набуток Таїни Братченко», де всі бажаючі після заходу мали змогу взяти книги та прочитати.

                                                                                            Світлана Хмільова

Тарас Шевченко живе і промовляє...210 років від дня народження нашого славетного поета, художника, мислителя...

9 березня вся Україна відзначає 210 річницю з Дня народження великого сина України - Тараса Григоровича Шевченка.

Видатний український поет, прозаїк, людина універсальних обдарувань та інтересів, він вміло оперував не тільки словом, а й пензлем. Його заслужено вважають основоположником критичного реалізму в українському мистецтві.

Тарас Шевченко залишив по собі величезну творчу спадщину. З-під пера поета вийшли чудові твори і, звісно ж, знаменита збірка поезій «Кобзар». Його творчість мала вирішальне значення у становленні й розвитку нової української літератури та стала джерелом натхнення для багатьох сучасних митців.

В бібліотеці # 5 відбувся літературно-мистецький захід приурочений українському пророку Тарасу Шевченку. Учасниками заходу були виконані вірші Тараса Шевченка, театралізована постановка поеми «Катерина» у виконанні Віри Семчук, яка змусила хвилюватися всіх присутніх.

Звучали  пісні присвячені українському поету сучасних авторів у виконанні ансамблю «Золота осінь».

Також, Олена Фастівська провела віртуальну мандрівку «Місцями Кобзаря».

Для охочих познайомитися зі сторінками із життя поета можна відвідавши книжкову виставку “Тарас Шевченко живе і промовляє” в читальній залі бібліотеки.

Славетний Кобзар, чиї слова зараз звучать як ніколи пророчо, всесвітньо відомий поет, неймовірно талановитий художник… Багатогранна особистість, рядки з поезій якої й зараз ріжуть очі й слух нашим ворогам…

75 років від дня народження Володимира Михайловича Івасюка, геніального композитора та співака, який зробив українську естраду відомою на весь світ

Сьогодні, 4 березня, виповнюється 75 років від дня народження славетного буковинця, Героя України Володимира Івасюка. Доля виділила легендарному композиторові лише 30 років. За таке коротке життя він написав майже 150 пісень, а ще – камерні твори, симфонічні сюїти, музику до театральних спектаклів. Був професійним лікарем, неординарним живописцем. Грав на скрипці, фортепіано, гітарі, віолончелі. Володимир Івасюк вважається основоположником естрадної музики в Україні.

Серед найвідоміших пісень композитора – «Відлітали журавлі», «Я піду в далекі гори», «Червона рута», «Водограй», «Пісня буде поміж нас», «Два кольори», «Лиш раз цвіте любов», «Балада про мальви», «Колискова» та інші.

Свої перші твори Володимир Івасюк приносив композитору Левку Дутківському. В цьому творчому тандемі з’являлися чудові композиції, які виконував ВІА «Смерічка». Солістами популярного ансамблю були друзі Володимира, естрадні співаки Назарій Яремчук і Василь Зінкевич.

Багато пісень Володимир Івасюк писав під псевдонімом, оскільки не був членом спілки композиторів, а тому відомі колективи не мали права брати їх до репертуару. Попри це пісні Івасюка перемагали на багатьох конкурсах в СРСР та за кордоном, їх співали від Камчатки до Чорного моря, а «Червона рута» стала справжнім світовим шлягером. Пісня мала величезну популярність в Україні та стала однією з найвідоміших українських пісень у світі. 

«Червону руту» виконували такі відомі співаки, як Софія Ротару, Назарій Яремчук, гурт «Плач Єремії», Тото Кутуньйо, Вахтанг Кікабідзе та інші. Вона стала улюбленою для фанатів українського футболу. З 2018 року «Червона рута» є офіційною візиткою збірної України з футболу.

Завдяки творчому тандему Івасюк – Ротару музика українського композитора стала відомою на весь Союз. Разом вони видали платівку-гігант із 12 піснями композитора у виконанні співачки. Платівка «Пісні Володимира Івасюка виконує Софія Ротару» стала першим і єдиним у світі українськомовним концептуальним диском.

Популярність молодим артистам принесли зйомки першого українського мюзиклу «Червона рута», що відбувалися в Яремчі. Головні ролі виконали Софія Ротару й Василь Зінкевич. У мюзиклі прозвучало багато пісень Володимира Івасюка.

Володимир Івасюк був не просто музикантом, а й патріотом України. Намагався відродити любов українців до своєї культури й протистояти пропагандистській ідеї одного великого «радянського народу». Українськомовні пісні, написані Івасюком, перемагали на всесоюзних і міжнародних конкурсах, що допомагало популяризувати рідну мову.

Платівка Володимира Івасюка вийшла у США, завдяки чому він став популярним і за кордоном. Однак це стало також приводом для надмірної уваги з боку КДБ.

Варто зазначити, що родина Івасюка була «на олівці» у державних органів уже давно: батько Володимира, Михайло Івасюк, відбував ув’язнення в радянських таборах за спробу перетину румунсько-радянського кордону (хотів вступити до університету).

Радянська влада перешкоджала Володі ще зі школи — не дивлячись на ідеально складені іспити, його не зарахували до Чернівецького медичного університету. Причина — перевернутий бюст Леніна у його рідному селищі. Компанія хлопців разом з Володею, бавлячись, закинула на вождя картуза. Коли спробувати зняти, погано закріплений бюст впав.

Тому замість медичного вишу відмінник Івасюк іде працювати на місцевий завод "Легмаш" штампувальником у фурнітурний цех. Але там йому знайшлося заняття до душі — серед заводських робітників Івасюк створює свій перший ансамбль "Буковинка".

У той рік під псевдонімом "Весняний" Івасюк надсилає на обласний конкурс кілька творів: "Відлітали журавлі" на вірш Віктора Миколайчука та "Колискова для Оксаночки" на власні слова. Тоді за пісню "Відлітали журавлі" композитор-початківець отримав свою першу відзнаку.

Разом з "Буковинкою" Івасюк дебютував на київському телебаченні, а згодом тоді вже популярна співачка Лідія Відаш записує на Українському радіо пісню "Я піду в далекі гори", на яку Володю надихнув підйом на Говерлу з друзями. Пісня одразу ж сподобалася слухачам і стала часто звучати в етері.

Конфлікт із КДБ виник через великий гонорар, який отримав Володимир Івасюк за вихід своєї платівки у США. Артист не захотів передавати гроші до «Фонду миру», на чому наполягали в КДБ. І навіть додав, що він не фінансуватиме терористичні організації. Цікаво, що сам композитор насправді не бачив гонорару, оскільки отримати його в умовах «залізної завіси» було нереально. Саме після цього випадку Івасюк розказував друзям, що КДБ стежить за ним.

За два місяці до смерті Володимир говорив другові, що вже не має сил протистояти тискові з боку працівників КДБ, які надто «опікувалися» ним. Про те, що Івасюк «на олівці», свідчила й постійна відсутність композиторських премій. Також композитор відмовлявся писати музику на тексти російською мовою та відкрито висловлював свою антирадянську позицію. За це він був під строгим наглядом КДБ. Росії. І, як наслідок, його життя обірвалося в 30 років.

Радянська влада докладала чимало зусиль, аби видати раптову смерть кумира мільйонів українців за самогубство. Легенду нашої естради знайшли повішаним у Брюховицькому лісі, що біля Львова. Це трапилося за 12 років до проголошення незалежності України, у 1979 році. 

Володимир Івасюк зник 24 квітня 1979 року: йому подзвонили, він зібрався і пішов до консерваторії, після чого додому вже не повернувся. Батьки подали заяву до міліції того ж дня, однак пошуки почалися лише за кілька днів. Композитора шукали з 27 квітня по 11 травня, а потім, попри відсутність будь-яких результатів, справу закрили.

18 травня 1979 року тіло Володимира Івасюка випадково знайшов військовий у Брюховицькому лісі. Під час «полювання на лисиць» (форма навчання радистів) солдат наштовхнувся на напівзавислий-напіввертикальний труп людини, підвішений ременем за гілку бука.

Слідство висунуло версію, що Володимир покінчив життя самогубством через душевну хворобу, оскільки лікувався у Львівській обласній психіатричній лікарні. Хоча, за свідченнями друзів, він там «лікувався» лише для того, щоб відновити навчання в консерваторії.

Влада спробувала видати смерть Івасюка за самогубство. Під цією протекцією партійні боси довго не давали згоди на поховання композитора на Личаківському кладовищі. У газетах заборонили друкувати некрологи і співчуття рідним Івасюка.

У день похорон саме на цей час скрізь були призначені комсомольські та партійні збори з обов’язковою явкою, були вказівки із загрозою виключення та звільнення з роботи. Попри це похорон Володимира Івасюка перетворився на мовчазну акцію протесту. Тисячі львів’ян вийшли на вулиці, щоб провести свого улюбленця в останню путь. Володимира Івасюка по праву вважають геніальним композитором і співаком. Саме він зробив українську естраду відомою на весь світ. Феномен Івасюка полягає в тому, що його пісні до сьогодні звучать, вони залишаються популярними, їх знає молодь, музичні твори переспівують сучасні композитори.

Творчість Івасюка стала символом відродження Української держави. А завдяки його пісням в українців зароджувалося нове зерно волі та самобутності, що колосилося у серцях з покоління в покоління задля становлення унікальної, окремої від Росії Української держави.

Сьогодні пісні Івасюка переживають нову хвилю популярності. Упродовж останніх років українці перевідкривають його постать для себе, твори композитора вчергове набувають актуальності й стають трендами в соціальних мережах, звучать по-новому в особистих плейлистах і діджей-сетах, якими Україну представляють закордоном.