неділя, 30 травня 2021 р.

Як тебе не любити, Києве мій!

В останні вихідні травня кияни відзначають День міста. Вперше це свято відзначили наприкінці травня 1982 року, воно було приурочено до святкування 1500-річчя української столиці.  У 2021 році столиці виповнюється 1 539 років.                                 Декілька цікавих фактів про Київ

За легендою, засновниками міста Києва були Кий, Щек, Хорив і їхня сестра Либідь. На честь старшого брата назвали поселення, імена двох молодших увічнені в назвах гір, вулиць, кварталів міста. Іменем сестри назвали річку.

У Києві розташовані три з семи об'єктів спадщини ЮНЕСКО в Україні - Києво-Печерська Лавра, Церква Спаса на Берестові та Київський Софійський собор.

В ночі осінні, холодні й нудні

Часто ввижається Київ мені.

Вийду з палатки, у темінь пірну,

Думкою-мрією в Київ майну.

Мріють крізь хмари зорі вгорі,

Мов на бульварі чудні ліхтарі.

Вітер ущухне, то знов загуде -

Аж сторонюся: тролейбус іде.

Парки і сквери, театри і шум.

Як вас прогнати із серця, із дум?

Що мені діять - не можу забути

Площу Богдана, вогні інституту.

Що мені діять і як мені буть -

Київ казковий не в силі забуть!

В серці своїм на будову несу

Києва горду і вічну красу.

Стіни мурую, проспекти кладу,

З степом безлюдним розмову веду:

Бачиш, сюди ми зійшлися усі

Тому, що служимо праці й красі,

Тому, що мріє поставити кожен

Місто, красою на Київ схоже!

Василь Симоненко






пʼятниця, 28 травня 2021 р.

Конкурс виконавців творів Миколи Вінграновського «Маєстат слова»

                           


                          Микола Вінграновський 
                                          Танго — 1945
Винова дама, — а гора Хомок, —
Винові крила темінь розпустила,
І запросив голубку голубок
Потанцювати танго любомиле.
Вечірнє танго, танго на Хомку, —
Ти обіймаєш білими руками, —
Поклав щоку я на твою щоку —
Невже щось може бути поміж нами?.
Пробач мені, що, може, невпопад
Моя нога з твоєю йде у танго —
Чотири роки грів я автомат,
Чотири роки йшла нога за танком.

Вітаємо  учасницю  конкурсу  виконавців творів Миколи Вінграновського «Маєстат слова» читачку бібліотеки-філії #8 Катю Лукіянець, яка зайняла І місце. Дякуємо за участь Ані Романюк. Конкурс проходив у бібліотеці-філії №10.


четвер, 27 травня 2021 р.

Всеукраїнський день краєзнавства

Щорічно 28 травня відзначається Всеукраїнський день краєзнавства – свято, започатковане  у 2017 р. Адже саме цього дня 1925 року в місті Харкові розпочалася І Всеукраїнська конференція з краєзнавства,  під час роботи якої було створено Український комітет краєзнавства.

Вітаємо професійну краєзнавчу спільноту та всіх, хто цікавиться минулим рідного краю, а також шанує та з повагою ставиться до історії, культури, мови, традицій українського народу! Усім, хто заповнює все нові "білі плями" в історії рідного краю бажаємо нових відкриттів, унікальних знахідок, творчих здобутків і перемог!

До цієї дати у бібліотеці №8 оформлена книжкова виставка "Новинки краєзнавчої літератури". Запрошуємо до перегляду.




вівторок, 25 травня 2021 р.

"И снова день…"

25 травня минає 90 років від дня народження поета, есеїста Сержаделієва-Шапіро Гаррі Борисовича (1931- 2010 рр.). Проживши в Білій Церкві всього пять років, він душею прикипів до нашого міста.

Белая Церковь. Мой храм. Моя пристань.

Вечный причал моему кораблю

Він виріс та творив у світі трьох культур – вірменської, єврейської , української. Вірші Гаррі Борисовича добрі, відкриті, наповнені філософської глибини. Їх тематика різностороння, кожна висвітлена емоційно і з добрим гумором. Все пронизано лицарським духом, чистотою,благородством, щирою любовю.

Два взгляда…Может быть и боле.

Мир многогранен, как кристалл.

Обидно, что когда-то в школе

Никто об этом не сказал.

Я не смотрю на споры мрачно.

Приму я в жизни сто идей.

Я просто против однозначных,

проблем, поступков и людей.

Збірку віршів поета «И снова день…» та поему "Мужество и Любовь"

 можна переглянути у фонді бібліотеки №8.

четвер, 20 травня 2021 р.

Вишиванка нас єднає


Є скарби, які передаються із покоління в покоління. Пам’ять роду, звичаї, традиції - це наше коріння, те, що допомагає «українському роду не мати переводу». Ця одвічна істина стала лейтмотивом Дня інформації «Неповторний світ української вишиванки», що відбувся 20 травня у бібліотеці №8.

Природно, що дрес-кодом дня стала вишита сорочка.  Адже кожний третій четвер травня ми вдягаємо це чудове вбрання, барвисте творіння жіночих рук, щоб продемонструвати приналежність до своєї нації.

Ювілейний, 15 рік Всесвітнього дня вишиванки, у зв’язку з обмежувальними заходами на період карантину, було запропоновано провести у форматі дня вуличної етномузики і присвятити проблемам довкілля.  Тому локацією для яскравого, чудового, самобутнього свята стала наповнена пахощами весни бібліотечна галявина, на якій працівники бібліотеки відтворили атмосферу українських звичаїв та обрядів, пов’язаних із мистецтвом вишивки.

Багато цікавих фактів про вишиванку розповіла ведуча свята – бібліограф бібліотеки Наталя Семененко. Вона   також презентувала книжкову виставку «Чарівна краса вишиванки». Завдяки оригінальному оформленню експозиції, усі присутні мали змогу через книги, альбоми, листівки, журнали та автентичну сторічну вишиту сорочку  познайомитися із сучасними та старовинними зразками українських вишиванок різних регіонів. Розділити з усіма це чудове свято завітала депутатка Білоцерківської міської ради Олена Фастівська, яка у вітальному слові відзначила  унікальність українського народного одягу як складової частини духовної культури .

Піднесеного настрою присутнім додали виступи  вокальних ансамблів Академії пенсіонерів «Золота осінь» та «Гармонія». Задушевні та жартівливі українські пісні, що звучали у їх виконанні,  прикрасили захід та нікого не залишили байдужим.

Додали ліризму також вірші та легенди про вишиванку, яка будучи чарівною у своїй красі, є українським оберегом і душею нашого народу.

Видовищним моментом свята став флешмоб «Вишиванка нас єднає». Усі бажаючі мали змогу продемонструвати найрізноманітніші вишиванки з  розмаїтістю узорів і палітрою кольорів.

День вишиванки проминув феєрично, сповнивши  кожного безмежжям позитивних емоцій. Як завжди у таких випадках, було багато світлин на пам'ять, а навколишня мальовнича природа стала найкращою фотозоною.










понеділок, 17 травня 2021 р.

Крим. Повернення на Батьківщину

 


Анексія Криму та ностальгія за півостровом в останні роки знаходять відображення в українських  періодичних виданнях. Що пишуть про Крим  політики, урядовці, аналітики, журналісти та як доносять до  аудиторії сучасні проблеми? Про це у вебліодайджесті  періодичних видань «Кримські мотиви».

1.Лосєв І. Потреба нової політики : Кримська стратегія / Ігор Лосєв // Український тиждень. – 2021. - №9. – С. 25.

Україна повинна на всіх міжнародних зустрічах завжди говорити про Крим, а насамперед на тих переговорах, у яких бере участь Росія. Російська сторона має зрозуміти і звикнути, що кримська проблема завжди буде присутньою в українсько-російських відносинах аж до повної деокупації півострова…

https://tyzhden.ua/Columns/50/251575

2. Еміне Джапарова: «Кримська платформа має стати зовнішньополітичним елементом загальної стратегії деокупації півострова» :[інт. із першою заступницею міністра закордонних справ України Еміне Джапаровою ] / спілк. Юрій Лапаєв // Український тиждень. – 2021. - №9. – С. 26-28

Кримська платформа- це новий міжнародний координаційно-консультативний формат. Його мета – консолідувати увагу й ресурси міжнародної спільноти в питанні деокупацї Криму. Тобто Кримська платформа – це про стратегію, консолідацію та синергію.

https://tyzhden.ua/Culture/251585

3.Немирич С. Уроки вторгнення:Які висновки має зробити Україна з подій семирічної давнини в Криму / Сергій Немирич // Український тиждень. – 2021. - №9. – С. 26-28

Найголовніший урок Криму-2014 - майбутнє Української держави не гарантоване. За нього потрібно боротися. За десятиліття неефективності рано чи пізно доводиться сплачувати ціну. У тому числі життями, ресурсами, територіями, а згодом і суверенітетом. Отже, успішне майбутнє України визначається насамперед нашою спроможністю створити вільну і заможну суспільну модель, прискорити економічний та соціальний розвиток. Саме це -найвищий пріоритет. Водночас не варто забувати й про інші важливі питання.

https://tyzhden.ua/Politics/251574

4.Лакійчук П.  Казарми замість курорту: Як Росія перетворює окупований Крим на військову базу / Павло Лакійчук // Український тиждень. – 2021. - №9. – С. 32-35  

Інформаційно-аналітичний огляд  керівника безпекових програм  Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» . Росіяни за сім років нашпигували Крим зброєю, перетворивши півострів зі здравниці на наступальний військовий плацдарм. І продовжують його посилювати. Так, військово-політичне керівництво РФ нещодавно пообіцяло найближчими роками збільшити чисельність військового угруповання в Криму до 45 тисяч військовослужбовців.

https://tyzhden.ua/Politics/251573

5. Левченко О . Тисячолітні зв’язки: що пов’язувало Подніпров’я, а згодом і Україну з Кримом / Олександр Левченко // Український тиждень. – 2021. - №9. – С.35-38

Посол України у Хорватії та Боснії Герцеговині у 2010-2017 про окупацію Криму Росією в лютому-березні 2014 року,яка  стала в післявоєнній історії Європи та всього світу першим актом спроби анексії (після аншлюсу Австрії Німеччиною в 1938-му). Офіційний Київ і все міжнародне співтовариство рішуче засуджують агресивні дії Кремля та вимагають негайно повернути півострів його законному власникові — Українській державі, з територією якої Крим пов’язує тисячолітня історія.

https://tyzhden.ua/History/251572

6. Алім Алієв: «За останні п’ять-шість років кримськотатарської літератури, перекладеної українською мовою, стало в рази більше, ніж за чверть століття»:[інт.і з заступником генерального директора Українського інституту Алімом Алієвим ]/спілк. Ганна Трегуб // Український тиждень. – 2021. - №7. – С.46-48

Про якісний культурний діалог між українцями й киримли як чинник безпеки, про долання стереотипів, а також про кримськотатарську культуру, яку потрібно відкрити широкому загалу розповів заступник генерального директора Українського інституту Алім Алієв.

https://tyzhden.ua/Culture/251485


7. Власенко В . Доки Путін править Росією, деокупація Криму малоймовірна:  Як повернути Крим і коли над півостровом знову замайорить український прапор?/Вікторія Власенко //Уряд. курєр. -  2021. – 21 лют.- С.3

Вторгнення російських військ у Крим 2014 року та окупація цієї частини української території Росією стала найбільшим порушенням норм міжнародного права у Європі із часів Другої світової війни. Ті лютневі події семирічної давності стали не лише одним із найдраматичніших епізодів новітньої української історії, а й призвели до змін на геополітичній карті світу.

https://ukurier.gov.ua/uk/articles/doki-putin-pravit-rosiyeyu-deokupaciya-krimu-maloj/

8. Писана Н. Про що мріють ровесники окупації Криму/ Наталія Писана// Урядовий 2021 . – 22 січ -  с. 2

На українському півострові українським дітям прищеплюють ідентичність універсального російського громадянина

Окупований Крим. Севастополь. Перший у житті шкільний урок. Перше завдання вчителя — розфарбувати державний прапор і зобразити рідне місто. Маленька рука старанно малює море і військовий підводний човен. А потім з пам’яті розфарбовує російський прапор. Тема уроку — моя батьківщина.

Ось із такою свідомістю українські діти — майже ровесники окупації Криму виходять із дитячих садків. Уже на рівні садка малечі навіть із проукраїнських родин встигають закласти в голову російську ідентичність. Ще один приклад. Торік, коли Кримом курсував потяг зі зразками озброєння та військовими трофеями із Сирії, проходячи повз цю виставку, дошкільня у матері спитало: «А це що, наша Росія перемогла?» Тобто дитина уже розуміє, що Росія воює, що таке перемога у війні, і просить купити прапор РФ. Вона знає в обличчя Путіна», — не з чуток стверджує заступник голови правління Кримської правозахисної групи Володимир Чекригін, який родом із Севастополя, і в нього залишилося багато зв’язків у Криму.

https://ukurier.gov.ua/uk/articles/pro-sho-mriyut-rovesniki-okupaciyi-krimu/

9.Лащенко С. Досвiд Балкан і «домашнє завдання» по Криму/ Сергій Лащенко// День. – 2021. – 30квіт.-1 трав. - С. 13

Нас не має лякати «дистанція» між мовами на шляху до порозуміння.

…Пригадую, ялтинський бандурист Остап Кіндрачук (прикарпатець за походженням) вже на початку 90-х співав під бандуру: «Ey, guzel Q?r?m» (О, прекрасний Крим). Цій пісні він навчив і своїх дітей. Пісня - це взагалі надважливий елемент культури. Хочете добросусідства -складайте гарні пісні. Он у болгар є дуже мелодійна пісня «Македонско девоjче». У ній приємні для громадян сусідньої з Болгарією країни слова: «нема дівчат красивіших, ніж македонки...» І воно таки впливає. А чому б не написати пісню «Татарочка» на слова Лесі Українки? А ще можна було б покласти на музику вірш незабутнього Ореста Корсовецького «Мустафа». Вперше я прочитав його, здається, в 1991 році... І тоді ще не знав, що невтомний Мустафа Османов, про якого писав кримський поет, через 23 роки годуватиме своїм пловом пів-Майдану! Причому, в перші дні - винятково за власний кошт. Вже зараз можна писати сценарій фільму про Решата Аметова, який, загинувши мученицькою смертю, став своєрідним символом вірності громадянському обов’язку. Натури буде предостатньо у звільненому Криму, але ідеї - вже зараз!

https://day.kyiv.ua/uk/article/poshta-dnya/dosvid-balkan-i-domashnye-zavdannya-po-krymu


четвер, 13 травня 2021 р.

«Сповідь великого самітника …»

14 травня виповнюється 150 років від дня народження письменника-новеліста, автора «Камінного хреста», «Моє слово», «Кленові листки та інших непересічних творів Василя Стефаника. Ювілею класика було присвячено літературний лекторій: «Сповідь великого самітника …», який відбувся у бібліотеці-філії №8 для слухачів Академії пенсіонерів «Золота осінь». Учасники заходу мали змогу ознайомитися не тільки з творчістю письменника, а і з його особистим життям. Бібліотекар Вікторія Вітряк цікаво та натхненно розповідала присутнім про непересічну життєву долю Василя Стефаника, яка була непростою. Він кохав і був закоханий, та не завжди його почуття були взаємними…. До уваги відвідувачів була також оформлена книжкова виставка «Маестро української новели».. Наприкінці заходу учасники спілкувалися та задавали питання стосовно його творчості.



 

Поліція попереджає

13 травня в бібліотеці# 8 відбулася зустріч з представником поліції Владиславою Денисюк, яка провела для користувачів пізнавальну лекцію стосовно кібербезпеки.  Як захистити себе, своїх близьких та знайомих від шахрайських пасток, а також що треба робити, якщо ви все ж таки потрапили на «гачок» зловмисників - на всі ці питання компетентно та доступно давала відповіді пані Владислава. Також правоохоронниця нагадала присутнім правила поведінки у випадку, якщо телефонують невідомі і під різним приводом цікавляться особистими даними.

Пам’ятайте - власна пильність і обачність може врятувати самого себе від можливих сумних наслідків – втрати грошових заощаджень та власних нервів.





середа, 12 травня 2021 р.

«Я душу пустив у душу народу…» (до 150-річчя від дня народження Василя Стефаника)


14 травня виповнюється 150 років від дня народження письменника й політика Василя Стефаника. В історію світової літератури він увійшов як неперевершений майстер психологічної новели. Його називали «володарем дум селянських» і «поетом мужицької розпуки» за глибоке знання селянської душі й суворої правди життя. Він був найближчим соратником Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Лесі Українки, Ольги Кобилянської, товаришем  і спільником у творчій та громадській діяльності Леся Мартовича та Марка Черемшини. Творчість Стефаника припадає на кінець ХІХ та початок ХХ століття.



Новели Василя Стефаника  багаті на картини тогочасної дійсності; просвічуються і автобіографічні моменти його життя. «Новина», «Катруся», «Камінний хрест», «Палій», «Сини» та ін. – твори, які засвідчують безперечний талант митця, що вправно керував своїм літературним пером. Слово було для Стефаника алмазом, найдорогоціннішим матеріалом, який  він невтомно шліфував , відкидаючи зайве і непотрібне, щоб заграло воно усіма барвами, замерехтіло і засяяло, як коштовне каміння. В одному з листів письменник зізнавався: «Кожна моя дрібниця, яку я пишу, граничить з божевіллям, і я нікого в світі так не боявся, як самого себе, коли я творю»"..

Факти з життя Василя Стефаника:

Василь Стефаник походив з родини заможного селянина, він був видним чоловіком і завжди гарно вбирався, фраки шив у найдорожчих кравців.

Першою любов’ю письменника була Євгенія Бачинська – сестра відомого діяча Лева Бачинського

За ним упадала і відома оперна співачка Соломія Крушельницька, але Стефаник казав, що чоловіком співачки він бути не може.

Також Василь Стефаник довгий час приятелював і листувався з Ольгою Кобилянською. Хоча вона була старшою на 8 років, але враження молодий письменник справив.

 З 1908-1918 рр Василь Стефаник разом з Андрієм Шептицьким були послами до австрійського парламенту. Пізніше, на схилі літ, відомий митрополит допомагав письменнику матеріально.

Василь Стефаник був дуже вимогливим як до себе, так і до інших. Наприклад, якщо хтось з синів не приходив вчасно на вечерю о 6 годині, то не дозволяв вечеряти їм пізніше.

Василь так писав про своїх синів: старший Семен – гордий, середній Кирило – добрий, а наймолодший Юрій – розумний. Саме Юрій був улюбленим сином

В одному зі своїх найвизначніших творів «Камінний хрест» Василь Стефаник описує еміграцію і важку долю заробітчан. Пізніше його син Юрій також подався в еміграцію і виїхав до Канади

Написані з великою художньою силою твори Стефаника здобули широку популярність: вони перекладалися російською, польською, німецькою, чеською та іншими мовами, про них багато писала критика.

Ім’я Василя Стефаника носять:

-Премія в галузі літератури, мистецтва, архітектури та журналістики , найвища в Івано-Франківській області відзнака, яку присуджує Івано-Франківська обласна державна адміністрація місцевим авторам

- Прикарпатський національний університет

- Національна бібліотека у Львові

- Публічна бібліотека у Києві

- Вулиці у Львові, Тернополі, Коломиї, Стрию

- Снятинська ЗОШ І-ІІІ ст. ім. В. Стефаника у м. Снятині в якій колись і навчався

- Львівська СЗШ №22.

Василеві Стефанику споруджено шість пам’ятників, в тому числі і в місті Едмонтон (Канада) та встановлено чотири меморіальні дошки.

Його творчість не можна обчислювати томами. Ті кілька невеликих книг, що залишив нам письменник у спадок, становлять неоціненну скарбницю Стефаникового слова.

«Його новели – як найкращі народні пісні, в яких нема риторики, ані сентиментальності, а тільки наочне, голе, просте, непідфарбоване життя, дуже часто сумна дійсність, але оздоблена золотом найправдивішої поезії.»   Іван Франко.

Матеріали книжкової виставки, яка експонується в читальному залі бібліотеки# 8, розповідають про класичну спадщину неповторного майстра української соціально-психологічної новели Василя Стефаника.

 


Експрес-екскурсія Європою

Ми живемо в чудовій частині цивілізованого, світу – в Європі.
Цими днями в Україні святкуємо День Європи. Як віддані діти нашої праматері мусимо знати ЇЇ – зовнішність і звички, цікаві чи трагічні історії, її велику родину. Тож нумо знайомитися ближче.

У чарівній, казковій Данії живе русалонька в Копенгагені

столиця Копенгаген 

У  Болгарії дощик миє золоті хрести Софії
столиця Софія

В Ісландії холод, зима цілий рік – не може зігрітися місто Рейк’явік
столиця Рейк’явік 
На Балканах живуть у гармонії місто Скоп’є і Македонія
столиця Скоп’є 

У сонячої Хорватії  до Загреба симпатія
столиця Загреб 

І звичайно, ми не можемо оминути увагою письменницьку карту Європи.

Данія Йоганнес Вільгельм Єльсен, Ганс Крістіан Андерсен, Карл Адольф Г’єллеруп, Тор Ланге.

Болгарія Эмилиян Станев,  Слав Христоф Караславов, Антон Дончев тощо.

Ісландія - Галдор Лакснесс, Арналдур Індрідасон, Хатльгрим Хельгасон, Эйнар Карасон та ін.

МакедоніяЛюбиша Георгієвський, Лідія Димковська, Радон Павловські, Владо Малески та ін.

Хорватія  – Зоран Жмирич, Владимир Назор, Іван Горан Ковачич, Іво Андрич, Людевит Гай тощо.

Кажуть, щоб пізнати країну, треба осмислити її літратуру. Запрошуємо пізнавати Європу до нашої книгозбірні.


вівторок, 11 травня 2021 р.

Наше місто пульсує в поезії: Лариса Москалева

Запрошуємо в поетичну вітальню Ларису Москалеву, яка всього декілька разів побувавши в нашому місті, полюбила його і його мешканців так, як не кожен білоцерківець.

На березі Росі є місто квітуче-
То Білою Церквою  зветься воно,
Привітно тобі посміхається з кручі,
Як сонечко вранці в розкрите вікно,
Це місто таке ,яке сяє любов’ю,
Співає там людяність і доброта,
Воно  наче тихо говорить з тобою,
А парки,алеї -то наче вуста
Але найцінніше у місті-це люди
Творець їх до купи у Білій зібрав 
Усі,як один ,у душі сонцелюби-
За покликом серця він їх обирав,
Осипав талантами щедро і щиро,

Навчив пізнавати думками нове,
І жити в любові,у злагоді в мирі,
І серце тримати розкритим своє...
Осяяв їх щастям,красою ,піснями,
І проміні усмішок подарував,
Вони розквітають ще більше з роками,
Бо дійсно живуть  як Господь наказав
Мені пощастило зустрітися з вами,
Відчути  підтримку і єдність життя,
До Білої Церкви рушайте шляхами
Там сяє яскраво зоря майбуття !!!!!

Лариса Москалева

понеділок, 10 травня 2021 р.

«Моя найдорожча»: безліч таємниць, страхів і мрій

Драматичний роман «Моя найдорожча» приховує безліч таємниць, страхів і мрій. Несамовита боротьба за власну свободу змушує читача викинути з голови все, аж поки історія не дійде кінця.

У свої чотирнадцять Джулія досконало володіє навичками виживання, вміє стріляти й полювати. Проте в соціумі вона поводиться наче дикунка, погано вчиться і зневажає саму себе. Увесь її світ — це батько, одержимий дочкою, який тримає її в психологічному полоні. 

Дівчинка вважає своє життя нормою, аж поки не зустрічає хлопця, котрий відкриває для неї зовсім інший світ. Ставши перед вибором, Джулія-Тертл обирає свободу від батька. Свободу, за яку повинна заплатити велику ціну…

пʼятниця, 7 травня 2021 р.

Ніч перед боєм: пережити минуле - зберегти майбутнє


Незабаром вся країна схилить голову в День пам’яті та примирення. Свято зі слізьми на очах – так воно закарбувалося в мені з дитинства. Парад, концерти і фільми передавали такі важливі почуття, формували безмежну вдячність та гордість. Та які ж джерела можуть бути правдивішими, повнішими і вражаючішими, ніж книга!  Вшановуючи ветеранів Другої світової війни, використовуйте фрагменти художніх, публіцистичних, автобіографічних творів. Вони стануть мостом для входження в трагічне, важке минуле наших близьких, допоможуть краще зрозуміти переживання атмосфери війни та кризових умов, в яких опинилися люди, що творили нашу історію.


1. Андрусяк М. Брати грому.

2. Багряний І. Огненне коло.

4. Багряний І. Людина біжить над прірвою.

5. Гончар О. Щоденники. Т. 1 (1943–1967).

6. Гончар О. Людина і зброя.

7. Гончар О. Прапороносці.

8. Гуменна Д. Хрещатий Яр (Київ 1941 – 1943): роман-хроніка.

9. Гуцало Є. Діти війни ; Озброєні діти : [оповідання] / Є. Гуцало // Пролетіли коні : оповідання та повісті.

10. Довженко О. Ніч перед боєм.

11. Довженко О. Україна в огні: кіноповість.

12. Довженко О. Щоденник (1941–1956).

13. Довженко О. Щоденникові записи, 1939–1956.

14. Жінки Центральної та Східної Європи у Другій світовій війні: Гендерна специфіка досвіду в часи екстремального насильства.

15. Загребельний П. Дума про невмирущого.

16. Загребельний П. Європа 45.

17. Забужко О. Музей покинутих секретів.

18. Іваничук Р. Вогненні стовпи.

19. Малаков Д. Оті два роки… у Києві при німцях.

20. Міщенко Д. Батальйон необмундированих: повість.

21. Самчук У. П’ять по дванадцятій. Записки на бігу.

Джерело: https://if.kubg.edu.ua/prouniversitet


четвер, 6 травня 2021 р.

Чому розмови попереджають насильство в сім’ї. Читати всім!


1. Проговорюючи емоції, ми знижуємо рівень агресії. 

2. Проговорюючи свої переконання, звички та очікування, ми даємо інструкцію партнеру про те, що вас може травмувати, що вам не подобається в певних ситуаціях, на які слова ви реагуєте з болем. Але!  Говорити важливо не тоді, коли ви вже сваритеся, а тоді, коли все добре.

3. Говорячи, ми розриваємо цикл насильства, адже накопичені емоції можуть виливатися в образи й маніпуляції у відповідь: жертва й агресор міняються місцями, а цикл насильства продовжується.

4. Пояснюючи свої емоції, ми можемо виховувати щасливіших дітей. Дитина бачить, що батьки – живі люди, і вчиться висловлювати свої емоції так само, як вони. Не бійтеся використовувати слова «Я тебе люблю. Але те, що ти зараз робиш, мене злить», «Я зараз втомлена(-ий), і мені потрібно відпочити. Давай пограємось пізніше», не бійтеся вибачитися перед дитиною, вона оцінить вашу довіру і повагу.

Джерело: https://life.pravda.com.ua/society/2019/01/28/235282/


середа, 5 травня 2021 р.

Океан у кінці вулиці

Дивовижна казка для дорослих - часом добра, часом зла, часом страшна і моторошна - від "рок-зірки сучасної літератури" Ніла Ґеймана запрошує читача у подорож лабіринтами спогадів. Головний герой книги згадує семирічного себе і всі ті речі, які з ним траплялися у дитинстві: часом добрі, часом злі, часом страшні і моторошні. Повернувшись на сільську вулицю свого дитинства, він згадує також дивовижну сусідську дівчинку Летті Гемсток, яка обіцяла його захищати попри все. Сидячи на березі ставка, який Летті вперто називала океаном, він згадує те, що волів би забути.

Ви добре пам'ятаєте своє дитинство? А ви впевнені, що ваші спогади абсолютно точні? Що, як раптом найпотаємніші з них заховані, мов дитячі іграшки на дні забитої дорослими речами шафи, і лише повернувшись у місця, де ви виросли, ви згадаєте, як усе було насправді?

вівторок, 4 травня 2021 р.

Оксана Щербань – у літературі, Оксана Володимирівна Вязова – у повсякденному житті

Поетична вітальня онлайн представляє поезію Оксани Щербань - талановитої письменниці, що народилася на  Білоцерківщині.  Здобула освіту педагога, працювала вихователем у дошкільних закладах Білої Церкви, бібліотекарем у Білоцерківському краєзнавчому музеї.

 З 2004 року Оксана Щербань – член Всеукраїнської творчої спілки «Літературний форум». Переможець фестивалю «Поетична зима» (2006). Вірші пані Оксани друкувалися у віснику ІІ-го та ІІІ-го Міжнародних поетичних конкурсів «Чатує в століттях Чернеча гора» ( 2014-2015 рр.).

Твори талановитої поетеси друкувалися в журналі «Юр’ївський літопис», місцевих періодичних виданнях, альманахах: «Скіфія»  і «Антології сучасної новелістики та лірики України».

Оксана Щербань – автор чотирьох  поетичних збірок для дорослих  та збірки для дітей.

Учасниця творчих  зустрічей у м. Києві, м. Біла Церква. Кілька віршів авторки  звучали піснями у виконанні композитора і виконавиці Тетяни Шевчук ( Київ),  у виконанні ансамблю Білоцерківського краєзнавчого музею «Струни серця».



неділя, 2 травня 2021 р.

Яєчко до святкового столу


Ось і настав Великдень, свято народних традицій, в яке збирається за великим столом вся родина. 

Трохи про звичаї цього дня. Приготування починають заздалегідь. В п’ятницю заведено пекти паску, яка є головним хлібом свята. На всій території України паска має однакову форму – це круглий хліб, виготовлений на основі пшеничного борошна молока, яєць та цукру. Останні приготування до великодня розпочинаються у суботу. Цього дня пишуть писанки, фарбують крашанки, запікають сало, ковбаси, м’ясо, подекуди запікають ціле порося. 

Звичай розфарбовувати яйця не є тільки український. Цей звичай відомий усім

європейським народам. Українці надали йому питомих рис, розфарбовуючи яйця звиклими в українській народній культурі орнаментами. Звичай розфарбовувати, а потім розбивати яйця символізує нове життя. Тобто, яким би гарним не було туземне життя, воно мусить відійти і дати місце новому життю. Розбивання свяченого яйця також символізує Воскресіння, яке чекає кожного християнина. Старе християнське передання пов'язує звичай розфарбовувати яйця зі св. Марією Магдалиною, яка проповідувала римському цісарю Тиберію про Христове воскресіння. Як приклад, свята взяла яйце, яке, хоч і гарне, мусить позбутися своє шкарлупки, щоб з нього вийшло курча, нове життя.

Ввечері господиня починає збирати великодній кошик, кладучи й нього потрохи з кожної великодньої страви, після чого накриває все святковим рушником й несуть до церкви посвятити з вечора, якщо сім’я йде на всенощну, або можна йти на світанку. У візантійсько-українському обряді Великодні Богослужіння розпочинаються обходом довкола церкви у супроводі дзвонів – цей обхід символізує жінок мироносиць, які зранку прийшли до Божого Гробу.

Український звичай Великоднього сніданку символізує собою багатство Небесного столу в Домі Отця. За старим українським звичаєм, коли родина зібралася на Великодній сніданок, найстарший член родини ділиться з усіма присутніми свяченим яйцем – символом нового життя в Христі, бажаючи кожному зокрема різних Божих благословень.

Христос Воскрес!

Джерела:

http://garbuz.org.ua/statti/narodni-zvichayi/

https://firtka.if.ua/blog/view/


субота, 1 травня 2021 р.

Великодній майстер-клас



Щиро вітаємо з Великоднем!
Радість з неба нам являє,
Паска красна десь вітає,
Радуйтеся щиро нині –
Бог дав щастя всій родині,
Бог дав радість нам з небес –
Христос воскрес!
Христос воскрес!

І зійде сонце,
Наче кругла паска,
Мов писанка,
Розквітне вся земля –
Радіймо, друзі,
Великодня казка
Гаївкою хай серце звеселя!

До великодніх свят бібліотека-філія №8 дарує вам чудовий майстер-клас курочки у стилі "Тільда", що прикрашатиме вашу оселю і створюватиме святковий настрій увесь рік. Приємного перегляду!