Жіноча доля. Вона ніби
крапля роси, що іскриться веселковими
барвами під промінням ранкового сонця. То блищить діамантами, а то розсипається
перлами по траві і, змочуючи босі ноги, додає наснаги та впевненості йти
вперед, або розвіюється вітром, не лишаючи після себе навіть серпанкового
сліду.
На шлях я вийшла ранньою весною
І тихий спів несмілий заспівала,
А хто стрічався на шляху зі
мною,
Того я щирим серденьком вітала.
(Леся Українка)