Шахтар, інженер, вчитель і поет: 90 років Юрію Коломийцю

Доля як калейдоскоп, складна і багатогранна. Непересічна особистість, українець, що з 1943 року в еміграції, Юрій Коломиєць (6 травня 1930, Кобиляки) — поет, один із відомих членів Нью-Йоркської групи. Член Національної Спілки письменників України. Заступник голови ОУП «Слово» (з 1990).  Член літературно-мистецького товариства «Моноліт» (Чикаґо, 1955–58), НСПУ (поч. 1990-х рр.). 
Примусово вивезений 1943 до Німеччини. Перебував у таборі для переміщ. осіб у м. Нюрнберґ.  1947 переїхав до Бельгiї, де працював шахтарем поблизу м. Льєж і закінив інженерно-технічний iнститут (1952). Зблизившись із співзасновником Українського культурного товариства у Льєжі А. Кондратським та поетом К. Дмитриком, долучився до громадського життя і став займатися літературною творчістю. 

1952 виїхав до США (Чикаґо). Служив у ЗС США, воював у Кореї. Навчався у Чикаґо в Іллінойському університеті (1955–57) та технологічному інституті (1957–64). Працював інженером-конструктором фірм із виготовлення електронної апаратури й механіко-спортивних знарядь. Одержав патенти за оригінальний підхід у конструюванні, спрощення та економізацію малих механізмів. Викладав історію України в суботній школі українознавства при церкві св. Володимира (1970–72).

 Творчість. Перший вірш у формі верлібру написав французькоб мовою – «Jе mourais plusieurs fois…» («Помирав я не раз…»). У середині 1960-х рр. – дебютував на сторінках «Нових поезій», долучається до Нью-Йоркої групи поетів. У творчості схилявся до модернізму. Образність віршів Коломийця найчастіше спиралася на суголосність слів, звукові прийоми, що надає їй сюрреалістичних рис; використовував елементи з фольклору.  

 У 1984 році нагороджений Премією Антоновичів за свою другу збірку «Білі теми». Після неї, у вісімдесятих роках, поет кількаразово друкував свої вірші в часописі «Сучасність» (Мюнхен). Його збірки – «Гранчасте сонце» (Нью-Йорк; Чікаґо, 1965) та «Білі теми» (Мюнхен, 1983). Брав участь у Всеукраїнському святі поезії «Золотий гомін» (Київ, 1990). Твори Коломийця надруковано у видавництві «Координати: антологія сучасної української поезії на Заході» (Нью-Йорк; Мюнхен, 1969, т. 2), «Поезія» (1990, вип. 2), «Золотий гомін: українська поезія світу» (1991; обидва – Київ). Остання поетична добірка поезій Юрія Коломийця з'явилася на сторінках журналу «Світо-Вид» (Київ-Нью-Йорк) 1990 року. 

Помер письменник 2 січня 2017 року в Чикаґо. Сьогодні йому виповнилося б 90 років. Шахтар, інженер, вчитель і поет, здавалося б, не можуть поєднатися в одному чоловікові. Таких людей варто знати в обличчя, таких людей варто пізнати як творців літературної спадщини.