"Метелик". Лірична замальовка

Вашій увазі пропонуємо ліричну замальовку від нашої талановитої колеги, яка пише під псевдонімом Тетяна Володіна.

Метелик

Сьогодні ти не прилетів ні уві сні, ні наяву. Я так чекала тебе, раділа, коли ти торкався мене своїм легеньким тріпотним крилом, обіцяючи неземне щастя. Моє серце бриніло від передчуття великої, на на що не схожої ніжності, злету райдужних мрій, нейздіснених бажань.

Як довго ми чекаємо щастя, а коли воно приходить, так легко відпускаємо, начебто віримо, що пізню осінь змінить казкове літо, заспіває душа в унісон змаху крил, відкриє новий небачений світ Любові.

Сьогодні ти не прилетів, мій маленький чарівний метелик, і я знаю, що вже більше не принесеш мені різнокольорового щастя на своїх мерехтливих крильцях.

Я думаю, ти тільки хотів попередити мене, що щастя неможливо утримати ні у своїх, ні у чужих руках, бо така маленька веселочка прилітає і відлітає, непередбачено даруючи і відбираючи надію.

Підступна зима забрала і метелика, і моє щастя – їй не звикати заморожувати все живе. Метелик мій! Щастя моє! Прошу звільнися від чар зими і ще довго-довго твори дива.

                                                                                                                                Тетяна Володіна

 

Теплі різдвяні зустрічі в бібліотеці

Сьогодні , коли в Україні через повномасштабне вторгнення російських загарбників, у багатьох українців виникає питання – чи доречно відзначати свята, коли в країні війна?

Через втрати близьких, повітряні тривоги, вибухи та відімкнення електроенергії чимало українців не планують відзначати різдвяно-новорічні свята. А тисячі відважних захисників та захисниць будуть зустрічати 2023 рік на фронті, женучи окупантів з нашої землі.

Думки у суспільстві розділилися. Одні вважають, що святкувати не доречно, коли триває війна та гинуть люди. А ось психологи радять, що якщо це тихі сімейні зустрічі в оточенні самих близьких та рідних, то це навіть корисно для психологічного розвантаження. Такі зустрічі дарують позитивні емоції, радість від спілкування та надію на краще майбутнє.

Тож 26 грудня в бібліотеці-філії№8 відбулася  така тепла, душевна зустріч клубу Академії пенсіонерів «Золота осінь». Академісти вшановували різдвяні свята та день іменинника. У виконанні самодіяльного хорового колективу «Золота осінь» лунали українські народні пісні та різдвяні колядки.  Очільниця  Благодійного фонду Костянтина Єфименка – Людмила Полях привітала іменинників солодкими подарунками.

На останок  всі гуртом заспівали  колядку «Нова радість стала». Такі зустрічі, дійсно, дарують задоволення від спілкування і віру у кращі  та мирні дні.      А вони неодмінно настануть!                                                                                          

                                                                                                                  Світлана Хмільова

  

 

«Новорічна історія» для дітей Донецької області

23 грудня у бібліотеці-філії №8 Білоцерківської ЦБС ім. Петра Красножона відбувся культурно-розважальний захід«Новорічна історія» для дітей Донецької області, які тимчасово мешкають у місті Біла Церква. Захід був організований комунальним закладом культури «Донецька обласна бібліотека для дітей» та бібліотекою-філією № 8 за підтримки Донецької обласної державної адміністрації.

Вперше від початку війни головна бібліотека Донеччини зустріла юних користувачів офлайн. Під час заходу діти долучилися до участі у захопливій розважальній програмі, яка поєднувала подорож країною книжок й захопливих історій, інтерактивні ігри, новорічні майстерки, сюрпризи та подарунки. Яскраво оформлена зала, святковий настрій, новорічні подарунки від феї - усе це було на заході, але головною прикрасою свята став щасливий дитячий сміх.

Як зазначила директорка Донецької обласної бібліотеки для дітей Юлія Василенко: «Сьогодні наша бібліотека – це #бібліотека_у_валізі, проте ми намагаємось усіляко підтримувати маленьких мешканців нашої області, які вимушені були виїхати до безпечних куточків країни. Особлива наша вдячність колегам з бібліотеки-філії № 8 м. Біла Церква, які допомогли нам подарувати трішечки щастя діткам Донеччини».

За інформацією управління культури і туризму Донецької  облдержадміністрації

Вітаємо!

Художник із Білої Церкви отримав Міжнародну літературно-мистецьку премію ім. Григорія Сковороди

Про це повідомляє Київська обласна організація Національної спілки художників України.

Олександра Дмитренка відзначили премією в галузі образотворчого мистецтва за продовження традицій українського авангардного живопису.

20 грудня до бібліотеки-філії №8 на гостину завітали...

... директор та головний редактор видавництва "Фоліо" Олександр Красовицький та директорка Донецької обласної бібліотеки для дітей Юлія Василенко. З 2018 року бібліотека була розміщена в місті Маріуполі, де був зроблений капітальний ремонт приміщення, виділені не маленькі кошти та придбання нових книг, укомплектована новими меблями та мультимедійною технікою. Бібліотека просто сяяла новизною, затишком та миром.

На сьогодні вона знищена російськими окупантами вщент...

Пані Юлія разом з родиною вимушена була втікати з окупованого Маріуполя до нашого міста. Трохи оговтавшись від шоку війни, розпочала свою активну діяльність. Вона налагоджує роботу з українськими видавництвами для відновлення бібліотечного фонду розбомбленої книгозбірні та плекає надію на повернення до рідного міста.

Свято Андрія - сьогодні та сто років тому

12 грудня у  бібліотеці № 8 за участю академії пенсіонерів "Золота осінь" відбулося святкування православного християнського свята – День Андрія Первозванного.За народними традиціями свято Андрія здавна вважався найкращим часом для ворожінь на кохання і долю.Здавна Андрієві іменини вважалися магічним днем, який здатний змінити долю. Ворожіння на судженого в День Андрія - один з найбільш відомих святкових обрядів. За народними традиціями, в День Андрія дівчата ворожили, молодь влаштовувала гуляння, люди похилого віку звертали увагу на прикмети.

За прикметами, цього свята передбачали зимову погоду. Ось декілька з них:

Йде сніг і не тане – лежатиме ще 110 днів.

Сніг не випав – зима буде теплою.

Стоїть мороз – бути гарному врожаю.

Якщо до 13 грудня не випаде сніг, зима буде тепла і малосніжна, якщо випаде - холодна і сніжна.

Якщо тиха вода – хороша зима, галаслива – тріщати будуть морози, будуть бурі, хуртовини.

Червоний вогонь в печі – на холоднечу, білий – на відлигу.

Борис Грінченко - письменник , публіцист, мовознавець

9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр на Харківщині у російськомовній сім’ї народився Борис Грінченко. Його батько – шляхтич, відставний штабс-капітан мав кілька десятин землі, водяний млин. Мати – дочка полковника Поліксенія Літарьова. Баба по матері – сестра Г. Квітки-Основ’яненка.

Хлопець рано навчився читати, виявив потяг до книжок. Єдиний навчальний заклад, де він учився, – реальне училище у Харкові. За читання нелегальних «метеликів» Сергія Подолинського гімназиста виключили з п’ятого класу і помістили до в’язниці. За два місяці перебування у буцегарні юнак захворів на туберкульоз.

Довелося заробляти на власний хліб. Борис жив у сім’ї шевця, та й навчився шити чоботи. На заощаджені копійки від заробітку купував книжки і займався самоосвітою. У 18 років Грінченко склав екзамен на звання народного вчителя. На учительських курсах Борис Грінченко познайомився з росіянкою Марією Гладиліною, доблесно українізував її. Борис і Марія були однолітками, двадцятилітніми одружилися, того ж року Насточкою збагатилися. Молоді батьки між собою і дочкою спілкувалися тільки українською. Вони самі писали для Насточки перші книжечки, потім першу граматику та підручники.

Упродовж шести років Грінченко викладав у приватній школі Христі Алчевської, у с. Олексіївці на Луганщині. Борис працював із сильними учнями, Марія – з іншими. Настя гуляла з селянськими дітьми. Частенько до села приїздили Алчевські, тоді Настя бавилася з Христиною.

З 1894 року родина переїхала до Чернігова і почалася у діловода Б. Грінченка «неволя канцелярська». Поряд із столом Грінченка був стіл поета Володимира Самійленка, який не раз рятував Бориса Дмитровича, у якого був талант губити документи.

А у вільний від роботи час родина упорядкувала музей Шевченка, організувала земську друкарню, видавала книжки для українців (найдорожча книга коштувала 5 коп.) Маленька кімнатка Грінченків на Чернігівському шосе дивувала гостей: хазяїни її завжди щось писали, редагували. Марія Грінченко, письменниця (псевдонім М. Загірня), перекладач із десятка мов, узяла на себе більшу частину редакційної роботи. А поряд них Настуся зростала, писала поезії, перекладала з англійської, єврейської, французької.

Сучасники говорили, що Грінченко – лицар обов’язку. Він написав чотири повісті, десятки оповідань кілька драматичних творів. Подвигом Грінченка був чотиритомний словник української мови.

За все треба платити. І Борис Дмитрович, і Настя заплатили здоров’ям: непосильна робота подарувала сухоти. У цей час Настя захопилася політичною боротьбою, стала членом радикальної партії. Саме за це її було запроторено до буцегарні. У в’язниці, під пильним наглядом жандармів 24-річній Насті довелося народжувати й померти під час пологів. Її маленька донечка теж невдовзі померла.

Батьки упродовж двох років видавали спеціальну бібліотечну серію «Книжки пам’яті Насті Грінченко».

Від хвороби згасає й Борис Грінченко. Вони позичають гроші, Марія везе чоловіка до Італії. Та врятувати не можна: 6 травня 1910 р., на цифрі 47 обірвалося земне буття Бориса Грінченка.

Марія привезла дорогий прах до Києва, поховала поряд із дочкою. На похоронах пролунало: «Він більше зробив, ніж прожив!»

«Життя порожнє, все опустіло. Нема чим жити. Лишилася тільки праця, і я житиму для праці», – записала Марія Грінченко. 18 років прожила М. Грінченко для праці. Видала читанку «Рідне слово», підручник «Наша рідна мова». Із 1919 р. – редактор нового словника живої мови. Подарувала АН бібліотеку Грінченка.

Неспійманий світом Григорій Сковорода

Попри війну Україна на державному рівні відзначає 300-річчя великого просвітителя-гуманіста, педагога, поета, композитора, музиканта, культурно-освітнього подвижника Григорія Сковороди.  У всій країні проходять різноманітні виставки, форуми, конкурси та традиційні сковородинівські читання.

У бібліотеці №8  напередодні  ювілейної дати оформлена розгорнута книжкова виставка –портрет «Незламний Сковорода - незламна Україна». На ній  представлені різноманітні матеріали: видання творів письменника,  наукова і художня література про нього, цитати, книжки  новочасних філософів і поетів,  етнографічні предмети, присвячені йому картини, графічні роботи, що дають змогу відчути колорит тієї епохи. Як вчитель, філософ, прозаїк, поет і богослов, Сковорода оспівував етичну науку, самопізнання, права людської особистості. З цієї точки зору Григорія Савича можна назвати українським символом епохи Просвітництва. Але на жаль, його найбільш впізнаваний афоризм стає пророчим: у рік до свого 300-річного ювілею Сковорода так і залишається невпійманим для українців