Шафарик Павел-Йозеф (13 травня, 1795 — 26 червня 1861) — словацький та чеський поет, історик, мовознавець, етнограф, діяч чеського і словацького національного відродження.
Основні наукові праці: "Історія слов’янської мови та літератури за всіма наріччями" (1826), "Про походження слов’ян" (1828), "Слов’янські старожитності" (1836—37), "Слов’янська етнографія" (1842), в яких досліджував етногенез слов’янських народів, їхні мови, фольклор та історію. Один із перших європейських вчених, котрий науково об’єктивно визначив територію та етнічні межі українського народу й обґрунтував самостійність української мови, зробив систематичний огляд української літератури.
Шафарик підтримував широкі зв’язки з ученими і діячами культури слов’янських та інших країн, у тому числі з українцями О.Бодянським, І.Вагилевичем, Я.Головацьким, М.Максимовичем, І.Срезневським. Публікував праці українських учених у своєму журналі.
· Тарас Шевченко присвятив Шафарикові поему «Єретик». У віршованій присвяті є зокрема такі слова
Слава тобі, любомудре,
Чеху-слов'янине!
Що не дав ти потонути
В німецькій пучині
Нашій правді.
Початкову освіту Шафарик отримав від батька. Після закінчення гуманітарної школи у містечку Добшина Шафарик восени 1810 року їде вчитися до євангелістського ліцею у Кежмарку. Там на нього чекав п'ятирічний курс навчання, який Шафарикові вдалося закінчити за чотири роки.
В 1814 році вийшла друком його перша збірка віршів — «Татранська муза зі слов'янською лірою». В цей же час Шафарик закінчує ліцей.
Для продовження освіти Шафарик відправився до Єнського університету в Німеччині, оскільки батько хотів бачити його священиком. Тут він перекладав на чеську мову «Хмари» Арістофана та «Марію Стюарт» Шіллера, почав роботу над історією слов'янських літератур. Також написав близько сімдесяти віршів, які зробили його відомим у Чехії та Словаччині.
· На честь Павла Йозефа Шафарика названо астероїд 8336 Шафарик
Шафарик залишив університет, не закінчивши курсу, у травні 1817 року. Причини передчасного припинення навчання називають різні.
Далі Шафарик влаштувався вихователем в родині Гашпара Кубіні у Братиславі. Під час цієї роботи Шафарик у співавторстві з Франтішеком Палацьким видав працю «Початки чеської поезії, особливо просодії», що справила великий вплив на оновлення духу чеської поезії, підвищивши вимоги до літературної критики.
У 1819 він здобув роботу учителя у Новому Саді, до рідного краю він уже не повернувся.
· Іменем Шафарика названо площу в Братиславі, вулиці в багатьох словацьких містах, а також у Новому Саді та Белграді, та українському місті Львові та університет у Кошицях.
17 червня 1822 року Шафарик одружився з 19-річною інтелігентною дівчиною – Юлією Амброзієвою, що походила з родини словацького селянина.
Попри напружену педагогічну працю Шафарик у Новому Саді провадить велику наукову роботу. Але згодом через позицію Австро-Угорщини щодо євангелістськоїосвіти, йому довелося шукати іншу роботу.
Прибувши до Праги 4 травня 1833 року, Шафарик спрямував свої зусилля на матеріальне забезпечення родини і продовження наукової праці. В той час йому дуже допомогли чеські патріоти. Вони забезпечили його житлом, що в той час було найпотрібніше, бо в родині народилися хлопчики-близнюки Ярослав та Богуслав (другий з них помер у віці чотирьох років). Крім них у Шафариків у Празі народилися ще четверо дітей.
Під час життя у Празі Шафарик щороку отримував від своїх чеських друзів допомогу у розмірі 380 золотих з умовою що він усі свої роботи писатиме лише чеською мовою.
· Ім'я Павла Йозефа Шафарика було розміщене під вікнами Національного музею в Празі у списку 72 найвизначніших імен чеської історії.
Протягом останніх п'яти років життя хворів і страждав від різних фобій, хоча на той час він уже позбувся матеріальних труднощів. Депресія призвела до того, що 23 травня 1860 року він скочив до Влтави. Проте його вдалося врятувати. Ця подія дуже схвилювала чеське суспільство.
Помер 26 липня 1861 року, похований на місцевому празькому кладовищі.
Немає коментарів:
Дописати коментар