Класика вічна. Все ж інше, якщо
воно не йде в ногу з еволюціями й революціями, залишається за бортом
історичного процесу. Науково-технічний прогрес все збільшує темп, і завдяки
його семимильним крокам буквально за якихось десять років ми стали немічними
без надбань комп`ютеризованої епохи. У кишені
неодмінно має «улюлюкати» мобілка, приймаючи смс-ки, а вдома на нас смиренно
чекають мишка з монітором і неосяжні простори Інтернету. Ще, певно, улюблена
книга, яка вже не вабить запахом і шелестом аркушів, адже, завантажена на
електронний планшет, вона піддається лише пальцю, що постійно везькає по
екрану, аби перегорнути сторінку.
До речі, про книги. Одвічні місця
їхнього найбільшого зосередження, бібліотеки, теж змінились. Але чому? Невже
класичний варіант вже аж на стільки не задовольняв читачів? Відповідь вдалося найти, поспілкувавшись із В.М.Тимошенко, провідним редактором міської
бібліотеки-філіалу №8 (завідуюча Н.К.Пругер). Цей заклад виявився прекрасним
наочним прикладом того, як варто йти в крок із часом. Валентина Миколаївна
розповіла, що вирішальним фактором стала поява персональних комп`ютерів й Інтернету. Молодь, яка першою освоїла новинки,
почала звертатися до книгозбірень із такими запитами, котрі вже не міг
задовольнити книжковий абонемент. Читацькі зали порожніли все більше в міру
проникнення глобальної мережі у домівки білоцерківців. Мати потрібні людям
книги було вже замало. Варто було мати потрібну інформацію, яка далеко не
завжди містилася в них.
Довелося
комп`ютеризуватися й осучаснитися,
наскільки це дозволяли можливості. Крім того, бібліотека зробила ще кілька
важливих стратегічних ходів, що визначили майбутнє й сформували її нинішню. Вона
нині працює в різних напрямках.
Наприклад,
Валентина Тимошенко системно проводить комп`ютерний «лікбез» для
пенсіонерів. Як вона розповіла, вивішена об`ява про курси
інтернет-грамотності викликала несподіваний ажіотаж. Неочікувано, значна
кількість людей осіннього віку виявила бажання оволодіти азами «плавання» у
віртуальних просторах, на те були свої причини. Багато хто хотів навчитися спілкуватися
з дітьми чи близькими, які живуть за кордоном, знайти однокласників у
однойменній соціальній мережі. Подекуди бабусь і дідусів підштовхував
суперницький дух: чому, мовляв, вона в Інтернеті, а я ні. Інколи
подружки-пенсіонерки намагалися втерти одна одній носа й похизуватися своєю
«продвинутістю». «Я вже знаю, що таке браузер. Піду і спитаю її, а яким вона
браузером користується», - переповідає Валентина Миколаївна слова однієї
учениці.
Зазвичай ті, хто пройшов курси, стають постійними
відвідувачами бібліотеки, оснащеної комп`ютерами з під`єднаним Інтернетом.
|
На початку шахових баталій |
Тут також діють різні клуби за інтересами, зокрема
шаховий «Білий Кінь». Здавалося б, який зв`язок між бібліотекою і шахами? Та
місцеві гросмейстери користуються
послугами закладу: запитують спеціалізовану літературу, вишукують нові
комбінації в Інтеренті. Спеціально для них стали передплачувати газету «Ладья».
При
книгозбірні створено читацький клуб «Валентина», який постійно моніторить
вподобання читачів. Взагалі, зараз проводиться діагонально протилежний підхід
до читацьких інтересів. Валентина Миколаївна згадує, що раніше, в часи
радянські, були вказівки з пропагування населенню чітко окресленого чтива. Нині
ж попит формує пропозицію, й бібліотека намагається максимально задовольнити
потреби свого користувача. Це, якщо мовити сучасним слівцем, правильний менеджмент,
що включає в себе й самопопуляризацію. Здійснюється вона шляхом проведення різноманітних
масових заходів як власними силами, так і силами клубів, приміром, театру
пенсіонерів «Співограй» та «Чарівного клубочка», гуртка, де вчаться й
практикують в`язати всіма можливими способами.
Кожну зініційовану бібліотекою
виставку чи виступ висвітлюють місцеві ЗМІ, а свіжу інформацію про них можна
прочитати на власному блозі філіалу (bcbiblio8.blogspot.com). Таким чином члени клубів й інші користувачі можуть
самореалізуватися творчо й подарувати
тепло своїх талантів іншим.
|
Колектив бібліотеки |
Звичайно
ж, як не крутися, а фінансових вливань з боку держави не вистачало й не
вистачає. Та завдяки допомозі благодійних фондів, і в першу чергу, ентузіазму,
натхненній фаховій та організаторській роботі працівників білоцерківської
бібліотеки №8 вона стала такою, якою є сьогодні – сучасною, прогресивною,
дієвою, широкопрфільною, уважною до свого відвідувача й обдарованою щирою
вдячністю навзаєм.
Як зауважила на завершення
Валентина Тимошенко, бібліотечний заклад, аби вижити й процвітати, вже не може
залишатися лише книгозбірнею, адже затребувана людьми інформація потроху
перебирається на електронні носії. Бібліотека має стати не тільки сховищем
даних, а й осередком спілкування людей, задовольняти всі можливі соціальні
потреби. Лише таким універсальним й поліфункціональним має бути цей заклад. Таким ми
бачимо його вже зараз. В майбутньому бібліотеку, напевно, чекають нові
перетворення, які зберуть під її дахом ще більше людей, охочих відпочити,
чомусь навчитися, щось створити і просто почитати.
Богдан Храбуст
Громадська думка.- 2013 – 18 січ.- С.1