З нашого фонду: «Теплі історії. Він і Вона»

Збірка оповідань «Він і Вона» справді гріє теплом: береш в руки глянути лише, а вона чіпляє виглядом шоколаду, запахом, кольором та розмаїтим смаком слів. Таких, як їх відчувають різні наші письменники, таких, як сама зав’язь почуттів – від першого знайомства до стихійної, невтолимої  спраги. Чим вона пахне – закоханим літом, бузком чи грейпфрутом, мандариновим світлом? Вона створює нову матерію, породжуючи світ відчуттів. Ніжний дотик вершкового крему, приправленого фруктовим сиропом. Коробочка з обережно впійманими, надзвичайними моментами.  Хай смакує.

Інна Храбуст

 

 

Вічно молодий "Березіль"

Майже сто років тому Лесь Курбас запропонував українцям новий театр, який назвав філософським. «Березі́ль» — український театр-студія — був заснований 30 березня в 1922 році у Києві. В 1926 році його було переміщено до Харкова. Вистави спонукали  думати в непрості часи «совєтських» стандартів. Варто згадати й умови, в яких у той час розвивалося мистецтво. У Німеччині, Австрії та інших країнах вирував експресіонізм. Деформовані, спеціально підкреслені риси, гіпертрофований грим, гра, де поєднуються трагізм і гротеск. «Березіль» узяв все це на озброєння, поєднуючи гру і літературу.
Лесь Курбас зайняв рішучу позицію проти театрального реалізму, що, на його переконання, придушував актора. Він намагався позбутися рутини, об'єднуючи в одне ціле ритміку й пластику дикції, міміку й акробатичну гнучкість акторів. Що ж до декорацій та костюмів, то вони творили чудо в фресках кольорових форм відповідно до стилю п'єси: античного, романтичного, експресивного, символічного або конструктивістичного. Л. Курбас вимагав від кожного актора зусилля концентрації, щоб він захоплювався загальною ідеєю вистави, збагнув внутрішні чинники дії та глибокі переживання дійових осіб.

Режисер стає абсолютним господарем своєї вистави. Вистави Курбаса викликали літературну дискусію 20-х років, до якої багато хто долучився. «Березіль» ставив буквально все, роблячи акцент і на репертуарі театру корифеїв, і на популярних п'єсах 20-х років, і на класиці: Шекспір, Мольєр, Тарас Шевченко. Новий театр не боявся брати теми, які висував час. Активно залучається драматургія експресіоніста Миколи Куліша, трагедії: голод у селі; розрив між ідеалами і дійсністю, гордіїв вузол мрії і реальності. Зі сцени не сходить «Украдене щастя» Івана Франка. Ця вистава поєднувала нове прочитанням відомого твору і водночас класичну постановку.
«Березіль» не опускався до примітивного рівня, він вів публіку за собою, сміливо і водночас доступно ставлячи елітарні твори. Навіть якщо цензура вимагала революційних тем, Курбас ставив не примітивні агітки, а класичні твори. Наприклад, на тему селянської війни він поставив п'єсу Проспера Меріме «Жакерія».

Підготувала Інна Храбуст
Джерела:
https://uk.m.wikipedia.org/
https://smekni.com/a/130810-3/novatorstvo-teatru-berezl-3/
 
 

Чи знаєте ви «Лісову пісню»?

Серед цьогорічних книг-ювілярів – неперевершена драма-феєрія «Лісова пісня» Лесі Українки. Написана 110 років тому, вона і сьогодні  вражає нас красою мрії, глибиною думки, музикою мови . Це драма-пісня, ніжна, як голос сопілки, пісня волинського замріяного лісу, зворушлива, глибока, мудра. А як добре ви знаєте цей шедевр української та світової літератури?  Пропонуємо перевірити у нашій віртуальній вікторині.

Поезія — це те, що втрачається при перекладі

Сьогодні (26 березня 1874 року) народився Роберт  Лі Фрост.

Що ми знаємо про одного з найпопулярніших американських поетів XX століття?

* Роберт Фрост нагороджений Золотою медаллю Конгресу за поезію (1960).

* Чотириразовий лауреат Пулітцерівської премії. 

* У 86 років письменник прочитав свого відомого вірша «Дар навічно» (англ. The Gift Outright) на інавгурації Президента Джона Фіцджеральда Кеннеді. 

* Це перший поет, що виступив на церемонії інавгурації американського президента. 

* Серед перекладачів його творів українською мовою є Дмитро Павличко, Остап Тарнавський, Валерій Бойченко, Євген Крименко, Максим Стріха, Віталій Коротич, Микола Удовиченко та інші.

Роберт Фрост помер у Бостоні 29 січня 1963 року.

Цей непересічний письменник є автором багатьох неймовірно гарних і влучних цитат. Із деякими з них пропонуємо ознайомитися і вам:

• "Світ складається наполовину з людей, які мають що сказати, але не мають можливості висловитися, та наполовину з тих, хто не має що казати, але які постійно говорять".

•   "Я ніколи не приймаю свою сторону в сварках".

• "Чоловік будує будинок, а жінка робить його рідним вогнищем".
• "Різниця між паном і його слугою: обидва курять одні й ті ж сигари, але лише один платить за них".
• "Різниця між дорослими і дітьми полягає у вартості їх іграшок".
• "Відправитися в пекло власним шляхом — невідмінне право кожного".
• "Світ повен охочих: деякі хочуть працювати, інші хочуть дозволити їм працювати".
• "Поезія — це те, що втрачається при перекладі". (Ця цитата була обрана цитатою дня 26 березня 2016 року).

Підготувала Інна Храбуст 

Джерела : 

https://uk.wikiquote.org/wiki/, 

https://uk.wikipedia.org/wiki/

Світ сцени - зоряна завіса

Там, де натхнення і образи,

Де квіти, оплески і сум.

Там все окремо і одразу,

Визнання натовпу і глум...

Стоїть окремо світ куліс,

Світ сцени - зоряна завіса,

Де небо щастя й море сліз,

Я звідала це, я актриса.

                                                     Ада Роговцева

27 березня у всьому світі відзначають особливий день, коли гра перетворюється у справжнє життя - Міжнародний день театру. Офіційно святкувати його почали з 1961 року у Франції. День, 27 березня, обрано не випадково. За легендою саме цієї дати у Стародавньому Римі відбулася перша вистава.

У бібліотеці 8 для любителів театрального мистецтва  розгорнуто книжкову виставку-антураж  «Театр? Театр…Театр!!!» . Запрошуємо до перегляду. Поспішайте на побачення з примхливою  пані Мельпоменою.

Бажаємо всім, хто трудиться на театральних теренах, неймовірного успіху, нових постановок, натхнення і нескінченних оплесків. 

МУРАХИ В БІБЛІОТЕЦІ або як отримати задоволення від професії

Надіюся, ви не проти дещиці роздумів. В них народжується істина, поштовх, енергія для наступних дій, витривалість для справи, що потребує незмінного натхнення.

Колега-бібліотекар, певне, впізнає себе – чайку над морем інформаційного шуму, що виловлює з нього потрібне, красиве та надихаюче аби окрилити ціле місто читачів.

Та якби мене спитали, з чим я асоціюю наш заклад, то отримали б досить кумедну відповідь. З перших днів тут я бачу одну і ту ж картинку: всі дороги Леваневського ведуть в бібліотеку, яку створили трудівниці з бібліотечної системи. Бібліодіви, бібліографині, як тільки їх не називають. Це вони, підтримуючи і доповнюючи одна одну, дбають про ті полиці, що тримають на собі величезний багаж знань (бібліотека ж бо – головне джерело інтелекту). Це вони є провідниками між ними та читачами через цілий комплекс маніпуляцій для систематизації та обліку, влаштовують і просвітницькі та мистецькі заходи, залучають відвідувачів до своєї спільноти в мережі блогів та сторінок.

Робота тут кипить, люди приходять і змінюються. У всіх них різні запити і потреби, та їх всіх об’єднують книги, громадський простір, коворкінг і кваліфікована допомога працівників. Усе це і є бібліотека, що весь час оновлюється, до-пере-будовується і росте, як той мурашник, що тримається на ентузіазмі та особистих якостях цих, жартома кажучи,  багатофункціональних «комп’ютерів у спідницях».

Нам пропонують наплив інформації, тож, на жаль чи на щастя, на підсвідомому рівні ми навчилися йому опиратися, тому маємо нові завдання. Американський бібліотекознавець Мелвіл Д’юї з цього приводу сказав  “Якою я бачу сучасну бібліотеку?  Якщо стара книгозбірня була джерелом, до якого йшли всі спраглі знань, то нова – це водогін, що розносить живильну вологу по домівках”. Утворюються нові, цікаві слова, працювати теж стало цікавіше.

Тож якщо ви наділені контактністю, товариськістю, емоційністю, вмінням розуміти і слухати, культурою, загальна ерудицією, вмінням професійно викласти свої думки та вести дискусію – імовірно, це ваша професія. А якщо вмієте щиро допомагати і опікати, прагнете безперервного розвитку – бібліотека стане чудовим пристанищем для еволюції як вашої душі, так і вашого розуму. Надихає? Вперед, до звершення!

Інна Храбуст

5 міфів про людей з синдромом Дауна

Всесвітній день людини з синдромом Дауна (World Down Syndrome Day) відзначається щорічно 21 березня.

Кажуть, що людям з синдромом Дауна властиві статева агресія, неадекватна поведінка, часта зміна настроїв – від благодушності до люті, але це глибока помилка. Навпаки, люди з синдромом Дауна здатні показати приклад щирої любові, оскільки вони милі і доброзичливі. Але у кожного – свій характер і настрій, як і у звичайних людей. Ми не знаємо злочинів, скоєних людьми з синдромом Дауна.

Звичайно, у деяких з цих людей бувають певні захворювання (вада серця, наприклад), але говорити про «невиліковну хворобу Дауна» абсолютно некоректно. Перш за все тому, що це не хвороба, а генетичний стан, який визначається наявністю в клітинах додаткової хромосоми. Зайва, 47-а хромосома, зумовлює появу ряду фізіологічних особливостей, внаслідок яких дитина повільніше розвивається і пізніше своїх ровесників проходить загальні для всіх дітей етапи розвитку. Люди з синдромом Дауна не є хворими: вони не «страждають» від синдрому Дауна, не «уражені» цим синдромом і не «є його жертвами».

За статистикою, одна дитина з 700 немовлят з’являється на світ з синдромом Дауна. Це співвідношення однакове в різних країнах, кліматичних зонах, соціальних прошарках. Воно не залежить від способу життя батьків, їхнього здоров’я, шкідливих звичок, харчування, кольору шкіри або національності. Хлопчики і дівчатка з синдромом Дауна народжуються з однаковою частотою. Батьки при цьому мають нормальний набір хромосом.

Пропонуємо вам дізнатися найпоширеніші міфи про цей синдром та спростувати деякі з них.

Міф 1. Синдром Дауна – рідкісний стан.

Насправді все навпаки: це найчастіша хромосомна аномалія, яка зустрічається в медицині.

Міф 2. Синдром Дауна – спадкова хвороба.

Лише 1% всіх випадків синдрому Дауна мають спадкову причину.

Міф 3. Більшість дітей з синдромом Дауна народжується від зрілих батьків.

Насправді, більшість дітей з синдромом Дауна народжується від матерів віком до 35 років. Хоча після 35 років шанси народити дитину з синдромом підвищуються.

Міф 4. Всі люди з синдромом Дауна мають серйозні інтелектуальні ушкодження.

Більшість людей з синдромом Дауна мають легкі або середнього ступеня інтелектуальні відхилення.Вони можуть успішно займаються спортом або мистецтвом та навчатись у школах разом з дітьми без особливостей.

Міф 5. Люди з синдромом Дауна не здатні піклуватись про себе.

Такий же міф, як і попередній. Світ знає купу прикладів, коли такі люди не лише піклуються про себе, але й мають успішне життя.

В Україні людей із синдромом Дауна можна зустріти на роботі в супермаркетах.

Вони розставляють товари, працюють в кафетерії та пекарні.

Вони можуть піклуватись про себе самі: готувати їжу, прибирати, самостійно їздити в транспорті.

На першому фото  – Модель Меделін Стюарт, на другому – акторка, спортсменка і адвокат Паула Саж. Першим ресторатором  синдромом Дауна став успішний і відомий Тім Харріс (третє фото). Його заклад "Tim’s Place" неофіційно називають найбільш дружнім рестораном у світі!

Інна Храбуст

Джерела:

https://life.pravda.com.ua/society/2019/03/21/236168/

http://caritas.ua/news/syndromom-dauna-mify-ta-pravda/

http://ivannapekelnik.blogspot.com/2018/11/blog-post.html

Поетичні передзвони

 «Поезія - це свято як любов

О, то не є розмова побутова.»

                                  Ліна Костенко

Поезія – ліки для душі. Коли потрібно, вона заспокоїть або ж, навпаки, збурить, надаючи сил для боротьби. У віршах закладена мудрість, потрібна для вирішення особистих проблем, а ще вона звучатиме у тій самій тональності, що потрібна душі читача. Поезією  сьогодні зачитуються, надихаються та насолоджуються. Саме українські поети солов’їною мовою можуть ніжно та трепетно зачепити струни будь-якої душі. 

З нагоди Всесвітнього дня поезії, який традиційно відзначається 21 березня, вітаємо усіх шанувальників  та пропонуємо  познайомитися із поетичними збірками українських поетів-сучасників з фонду бібліотеки 8.

Іван Андрусяк «Часниковийсік»

Поет  у своїй книжці «Часниковий сік» відчитує «час теперішній крізь овид часу вічного», додаючи «бодай дещицю здорового часникового духу» в постмодерну стихію смогу й міазмів. Позначене авангардовим художнім мисленням, його письмо базується на класичних традиціях української поетики.До розділу «Овид» увійшли вибрані вірші періоду легендарної «Нової дегенерації» та знакових попередніх збірок автора – «Отруєння голосом», «Шарґа», «Повернення в Ґалапаґос», «Дерева і води».

 

Наталка Білоцерківець «Готель Централь»

Творчість Наталки Білоцерківець як палаюче пристрасне серце, накладене на розгорнуту книжку. Захоплює  неймовірною ніжністю, щирістю та проникливістю, відчуттям «внутрішнього світла».  Одвічне питання суті людського існування – бути чи володіти – поетеса проводить через конкретні ситуації «житейського моря», де народження, юність, кохання постають як містеріальні перетворення-випробування її ліричних героїв. «Готель Централь» - це збірка-підсумок, до якої  увійшли твори з попередніх збірок "Підземний вогонь" , "Листопад" , "Алергія" та  вірші останніх років.

Павло Вольвач. «Південний Схід»

Вихраста поезія − так можна наректи книжку Павла Вольвача «Південний Схід». Поетичні вирішення як відлуння блукань самого автора, важких пошуків і незвичних спостережень. Поезія ця не відірвана від життя на вулиці, в потязі, вона не окреслена кабінетом і чудовими краєвидами. У ній є те, що можна назвати конденсатом душі, яка трагічно чує цей світ. «Всі мої вірші з Південного Сходу. І сам я звідти... Полини, будяки, а вдалині - хутро димів над заводськими трубами. Кисень моїх віршів і мій світ...» - так говорить про свої поезії сам Павло Вольвач. .Збірка віршів «Південний Схід» номінувалася на Шевченківську премію 2001року.

Василь Герасим’юк. «Поет у повітрі»

Василь Герасим’юк належить до поетичного покоління вісімдесятників. Він із тих митців, чия поезія міцно закорінена вкультурну традицію. Збірка віршів та поем «Поет у повітрі» задумана автором не як томик вибраного із лірикиостанніх років минулого тисячоліття, а як книга-присвята.Данина названій стихії. І неназваній. Відповідно включено і чотири поезії з попередніх збірок, одна з яких (“Діти трепети”) починалася і закінчувалася словом Марія. “Поет у повітрі” починається і закінчується словом «поет».У 2004 р. за збірку «Поет у повітрі» йому було присуджено Національну преміюУкраїни імені Тараса Шевченка

Юрко Іздрик. « Меланхолії»

«Меланхолії» - книга, яка пульсує живими емоціями. Це поезія, що не ховається в холодні слова і загадкові метафори, а ловить моменти життя і оголює його найпотаємніші сенси. Тут стільки любові, скільки може вмістити серце чоловіка, яке вміє відчувати біль і красу однаково гостро.Чуттєві жінки і квіти в акварельних аплікаціях Мар’яни Савки - ніби прагнення наблизити прекрасне, вклеїти собі у щоденник, притулити до серця, відправити у конверті до запитання.Погортавши збірку "Меланхолії", зрештою розумієш, що творцям видання вдалося вдало поєднати нібито непоєднувані речі-брутальну ніжність з легкістю й романтикою. Якщо "це" про меланхолію, то вона незвичайна - світла, обнадійлива, життєствердна.

Сергій Жадан. «Антена»

80 нових віршів, написаних автором упродовж останніх років. Невідомо, на чому тримається чутливість «Антени», але це 80 спроб упіймати коливання повітря, вловити перетікання в просторі невидимих радіохвиль, відчути на дотик час, у якому ми живемо, яким ми дихаємо, який ми проговорюємо. Час, кожен доторк до якого лишає опік. Час, у якому приватні щоденникові записи можуть Ілюстрації до збірки зробив культовий харківський художник Гамлет. "Власне, це не зовсім ілюстрації, – резюмує Сергій Жадан, – Гамлет фактично намалював всю книгу. У ній розписаний кожний розворот. Загалом – 150 ілюстрацій на 300 сторінок тексту. Вийшло яскраво й несподівано".

Світлана Короненко. «Ворожба на віршах»

Світлана Короненко - поетеса, яка вміє дивувати. А ще вона вміє бути чесною з собою:

мовчати, коли мовчиться, і говорити, коли несила стримувати бажання ословити емоції, а ще - змінюватись і сміливо експериментувати. А крім цього всього їй удається закладати в поезію тиху музику. Ту, яку потім помічають і увиразнюють композитори. У поетичну  збірку «Ворожба на віршах" увійшли вірші з книжок: "Сузір'я веснянок", "Голос дощу", "Пі світлом летючих псів"; Есеї: ("Білий бог". Про Володимира Юрчишина), ("Се розпука моя, невтишима тоска, се любов моя плаче так гірко...". Про Івана Франка), ("Лягала жінка на благеньку хмарку...". Про Катерину Білокур)

Іван Малкович. «Все поруч»

До книги вибраного відомого українського поета разом з віршами з попередніх збірок увійшли нові та неoпубліковані вірші й переклади, а також есеї та інтерв’ю. «Це нове знайомство з добре знаним поетом відкриває в несподіваному ракурсі те, що так чи інакше було властиве йому протягом усього поетичного шляху - вишуканість простоти і рідкісний ліризм, який досконало поєднує печальне та комічне; він не боїться бути спонтанним і ніжним, - чого боятися, коли ти зберігаєш вірність своєму янголові, або, висловлюючись загальнозрозумілою мовою людей, - своїй ідентичності...» (Кость Москалець).

Петро Мідянка. «Луйтра в небо»

Поезія, – за словами самого Петра Мідянки, – це сплеск емоції, гра словом... Принаймні, є іноді таке, що коли треба мовчати – тоді мовчати, а коли можна говорити – тоді говорити... Луйтрою у тих краях, де мешкає Петро Мідянка, називають драбину, східці. Отже - східці в небо. Нова збірка поезій закарпатця Мідянки - це його дев’ять сходинок до себе нинішнього. Від першої збірки «Поріг» (1987 р.) до «Ярмінка» (2008 р.) – і до найновіших віршів та циклу культурологічних есеїв. «Його луйтра, оперта на Мараморош, пересягає срібні овиди Срібної Землі, чорні землі й білий світ і впирається в Небесні Стовпи. Про них колись снив і малий Тарас. Либонь, це дорога кожного Поета.» Мирослав Дочинець. Петро Мідянка — переможець книжкового рейтингу «Літакцент року–2008».

              

Екологічна культура на часі

У всьому світі 20 березня прийнято відзначати свято під назвою День Землі.Засноване американцем Джоном Мортоном у далекому 1840 році, воно є популярним і сьогодні. Цього дня проводять конференції про природу, екологічні виставки, суботники, озеленюють вулиці. У читальній залі бібліотеки №8 з такої нагоди оформлена тематична викладка літератури «Як почуваєшся, Земле?» Книги, довідкова література, статті з періодики, яскраві ілюстрації з фондів бібліотеки промовисто говорять про красу і багатство рідної землі та необхідність оберігати ї. А інсталяція за мотивами «Лісової пісні» Лесі Українки нагадує, що на самому початку ХХ століття письменниця у своїй найвідомішій драмі - феєрії зробила предметом розмислів, поміж іншого, глибинні проблеми зв’язку людини з довкіллям. Недарма, Мавку часом називають "екологічним сумлінням" нашої землі..

Кожен для себе повинен знайти шляхи, для покращання навколишнього середовища. Можливо, хтось прибере сміття у своєму дворі, а дехто просто не залишить слідів свого перебування на природі. Але разом ми можемо  зробимо наше довкілля кращим, і надалі не забуватимемо про його охорону.

Емоційний відеокліп українського гурту «Антитіла», основним посилом якого є : світ крихкий, і в будь-який момент може статися непоправне, тому треба оберігати наш спільний дім- планету Земля.

 

Життя прожити – не поле перейти: 55 років Олександру Виговському

17 березня Олександрові Виговському виповнилося б 55 років.У бібліотеці №8 добре знали цю незвичайну людину, позаяк тут відбулася не одна презентація його книг та мистецьких витворів. Будучи журналістом він часто висвітлював заходи, що тут проходили, а оскільки був ще й нашим другом, зазирав у гості і просто поговорити. 

Світлана Хмільова: "Кожна земля, країна чи містечко має своїх видатних особистостей, а можливо тих людей, які випереджають час… Такою яскравою зіркою сяяв талант  знаного білоцерківського журналіста, скульптора та письменника Олександра Виговського. П’ять років тому в нашій бібліотеці відбувся ювілейний вечір, присвячений творчості  митця… Як швидко плине час.  Ми добре пам’ятаємо Сашка, його гострі, критичні, часом іронічні статті в газеті «Копійка», його особливий стиль подачі матеріалу. Він ніколи не догоджав владі чи політикам, бачив світ оголеним, не прикрашеним яскравими фарбами. Олександра вже немає на цьому світі, але є його книги, його творчість,  тож він завжди залишається  з нами…"

Наталя Семененко: "Працюючи в різних бібліотеках, часто зустрічалася з ним на презентаціях книг та культурно-мистецьких заходах... Він  був відомою людиною в нашому місті – талановитим, непересічним митцем, який у всьому мав свій творчий почерк і власне бачення. При цьому відзначався надзвичайною скромністю і щирістю. Він ніколи не лукавив з оточуючими і з самим собою. Коли за редакційним завданням писав про якусь подію,  тихенько сидів десь у куточку. Збоку здавалося, що його думки знаходяться десь далеко. Проте наступного дня видавав «на гора» суперпрофесійну статтю, з малопомітними для багатьох деталями, спостереженнями і нестандартними висновками".

Майя Боженко: "Олександр Виговський – багатогранна особистість. Мені здається, не багато є людей, які б сказали, що знали його добре. Кожна зустріч із Сашком відкривала його по різному – серйозний, іронічний і водночас – мудрий. Ніжно кохав свою дружину. Творив, писав не прагнув сподобатись всім і кожному. Таким я його запам’ятала. У вірші «Жизнь прожить – не поле перейти…» весь Олександр Виговський.

 

ЖИЗНЬ ПРОЖИТЬ - НЕ ПОЛЕ ПЕРЕЙТИ…

Жизнь прожить - не поле перейти,

Не папироской подымить или кадилом, 

Не плюнуть наземь и не растереть

И не назвать соседа „крокодилом”.

Жизнь прожить: не взять себе - отдать, 

Чтоб красиво, чтобы по уму;

Кусок - голодному, холодному - тепла, 

Чай с сигаретами - через забор в тюрьму. 

Жизнь проживи, чтоб не было легко;

А это, если честно, очень сложно... 

Приятелю запойному - кредит,

Вернуть который будет невозможно. 

Конфеты - детям, женщинам - цветы,

И только так, уже никак иначе.

Дай Боже с жертвою - на „ты”,

А с палачем - на „ты” тем паче.

Дай Боже волею дышать,

И черной правды дай и белой чести,

Чтоб совести своей не возражать

И уберечь себя от серой мести.

Дай Боже не разрушить - сотворить.

Дай Боже породить, не убивая,

В трудах взращая крошечную жизнь;

А как иначе, ведь она - живая.

Пусть гложат муки творчества в ночи, 

Когда плевать на недостаток сна,

И чтоб без устали жену любить;

А как иначе, ведь она - жена.

Дай Боже мудрости во всём,

Чего бы не касались ум и руки...

Зарубки оставлять после себя,

Себя не отдавая на поруки.

Пусть будет так... аминь... аминь!

Надеюсь, Бог нас не забудет.

За наши вдохновения подаст,

Не заберёт и не осудит.

Олександр Виговський

Міжнародний День Брута або День проти зради

• 15 березня 44 р. до н.е Марк Юній Брут став одним із організаторів і виконавців змови проти Гая Юлія Цезаря, під час якого диктатор загинув прямо на засіданні Сенату. 

• За свідченнями, саме Брут був останнім, хто завдав удару Цезарю.
• Октавіан Август та Марк Антоній, які були прихильниками убитого, вирішили помститися Марку Юнію та усім змовникам.
• Вирішальна битва між ними відбулася у 23 жовтня 42 році до н. е при Філліпах, де війська Брута були розбиті, а він сам наклав на себе руки. 
Цікаві факти:

• Марк Юній Брут походив зі знатної плебейської сім'ї Юніїв. За свідченнями деяких
давньоримських істориків, славний родовід Юніїв починається з товариша легендарного Енея.
• А ось історія ще одного його предка. Прізвище Брут (Brutus) на латині означає «дурень». Згідно з переказом, Луцій Юній прикидався недоумком і завдяки цьому вцілів, коли цар Тарквиній Гордий стратив його батька та брата, що присвоїти багатства сім’ї.
• В дорослому віці «дурник» Брут помстився вбивці. Коли син Тарквинія зґвалтував та довів до самоубийства порядну римлянку Лукрецію, Брут разом з її удівцем Коллатином підняв народне повстання и скинув царя. Сталося це у 510 году до н.э. Брут и Коллатин стали першими консулами – выборними правителями.
Історія крилатого виразу «І ти, Бруте!» 
Серед ворогів, які с кинджалами оточили Цезаря, він побачив Марка Юнія, якого він опікав як рідного. Тоді, кажуть, Цезар сказав із прикрістю: «І ти, Бруте!» (Et tu, Brute!).
Ці слова стали фразеологізмом, що означає разочарування в близкій людині, яка у вирішальний момент відвернулася, виявилася зрадником.

 Можна використовувати не як звинувачення, а швидше з іронією «навіть ти не на моєму боці». А може варто зазирнути і в етимологію слова «брутальний»?

• Брут, як політик пізньої Республіки, залишив глибокий слід в історії своєї держави.
• Цицерон присвятив Бруту частину своїх творів, зокрема діалог «Брут» і трактат «Оратор».

Інна Храбуст

Джерела: 
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA_%D0%AE%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D0%91%D1%80%D1%83%D1%82
https://anews.com/novosti/128420970-i-ty-brut-chto-znachit-jeto-krylatoe-vyrazhenie-i-s-kakimi-sobytijami-svjazano.html

Топ 3 «Так, але…» Тараса Прохаська

Його стиль письма є радше стилем мислення, без епатажу та зайвої патетики. Його простий і водночас насичений розмислами текст легко впізнати. 
Йдеться про Тараса Прохаська, за яким закріпився імідж мандрівного філософа. Його книги надихають і наповнюють. І не дивно – вони наче дихають мудрістю природи. 
У 2019 році книга «Так, але...» була найбільш очікуваною, і надарма. 
Якщо йдучи слідами автора сказати коротко, то так:
*у цій книзі Прохасько звертається до простих, повсякденних речей, але з таким непідробним інтересом, що заплітає і наші думки в косу неспинних рефлексій;
*пише зокрема про те, що вже сталося, але переосмислюючи минуле і сіючи зерно для думок у майбутньому;
*Тарас Прохасько специфічний автор, деякі книги якого для повнішого осмислення краще читати вголос, але немає такої людини, котрій би не можна було порадити його книги.

Інна Храбуст

Вшануємо здобуток співця української нації

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

Цього дня відійшов у вічність Тарас Шевченко – поет, художник, мислитель, духовний провідник українців. Багаторічне заслання, душевні переживання і хвороба призвели до передчасної смерті Тараса Шевченка (1814–1861) – великий поет пішов з життя у Санкт-Петербурзі, йому тільки-но виповнилося 47.
10 березня 1861 року він помер у будинку Академії мистецтв, де проживав останні роки. 
Як згадували потому сучасники, майже всю ніч з 9 на 10 березня Шевченко сидів у ліжку, спираючись на нього руками: сильний біль у грудях не давав йому лягти. Він то запалював, то гасив свічку, але до людей, які були внизу (Саєнка та Єфимова) не звертався, не хотів їх турбувати. О п’ятій годині ранку він попросив чаю, Єфимов поставив самовар, і Саєнко поніс йому склянку чаю з вершками. «Прибери ж ти тепер тут, – сказав Тарас Григорович, – а я зійду вниз». Він ніби відчув себе краще і хотів попрацювати. Художник рвався до улюбленої праці, спішив узятися до незакінченої гравюри. Він став спускатись по гвинтових сходах у майстерню, але раптом охнув і впав. Серце перестало битися…
12 березня його було поховано на Смоленському кладовищі у Петербурзі, а в травні, за заповітом, тіло Шевченка було перевезено в Україну і поховане у Каневі на Чернечій горі.
Мабуть найліпше про Шевченка сказав Іван Франко: «Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті скільки могла, та вона не зуміла перетворити золото його душі в іржу, ані його любові до людей – в ненависть і погорду, а віри в Бога – у зневіру і песимізм… Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори. Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко».
https://www.ukrinform.ua/
https://www.jnsm.com.ua/h/0310M/

Тарас Шевченко - геній українського народу

 

До дня народження великого українського поета, письменника, художника Тараса Шевченка в бібліотеці #8 оформлена книжкова виставка «Єднаймо душі словом Кобзаря» та інсталяція «Уклін та шана Кобзарю» з епіграфом Олеся Гончара «Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей-світочів, що стають дорогими для всього людства й що в пошані всього людства знаходять своє безсмертя».

ЇЇ величність Жінка

ЇЇ величність Жінка – материнство і турбота, сила і натхнення цього світу. Їй надається ключова роль - від маленької донечки до берегині роду.

До чудового свята – 8 березня – ми зібрали найкрасивіші цитати про аж ніяк не слабку, а прекрасну стать.

«Жінкою не народжуються, нею стають» (Сімона де Бовуар).

«Жінка священна; жінка, яку ти кохаєш, – священна у два рази більше» (Олександр Дюма).

«Найкращий вигин на тілі жінки — це її посмішка» (Боб Марлі).

«Жіноча здогадка володіє більшою точністю, ніж чоловіча впевненість» (Джозеф Редьярд Кіплінг).

«Жінка не може розквітнути на порожньому місці. Повинен знайтися садівник» (Евеліна Хромченко).

«Кохання – найкраща косметика» (Джина Лоллобріджіа).

«Коли жінка, якій є що сказати, мовчить, ця тиша – приголомшлива!» («Анна і Король»).

«Будь обережний! Не дай жінці заплакати, бо Аллах рахує її сльози!» («Коран»).

«Чоловіки, які не прощають жінкам їхні маленькі недоліки, ніколи не зможуть насолодитися їх великими чеснотами» (Хамиль Джубран).

«Краса жінки не в одязі, фігурі чи зачісці. Вона – в блиску очей, адже очі – ворота в серце, де живе кохання» (Одрі Хепберн).

«Якщо жінка сходиться з тобою не кохаючи, вона змусить тебе розплатитися за це; а якщо вона кохає, вона змусить тебе заплатити ще дорожче» (Річард Олдингтон).

«Жінки розумніші за чоловіків, тому що, знаючи менше, розуміють більше» (Джеймс Стефенс).

«Жінка завжди шукає кохання, а чоловік – революцію» (Сергій Губерначук).

«Коли у мене не стане ворогів, тоді я зрозумію, що вже нічого не вартую» (Марія Каллас).

«Розумна жінка – та, в товаристві якої можна тримати себе як завгодно нерозумно» (Поль Валері).

«Я – мати, а мати ніколи не буває самотня!» (Катрін Деньов).

Тож вітаємо вас, дорогі жінки – колеги та відвідувачі, матері та донечки з 8 березня та бажаємо нестримних емоцій, здоров’я та ніжних, пристрасних почуттів, яскравих пригод, чудових знайомств і неспинного самовдосконалення.

Ваша бібліотека 8.