пʼятниця, 30 квітня 2021 р.

Викинь мотлох із життя!

«Викинь мотлох із життя!» Марі Кондо  - неймовірна книга про прибирання, яке змінить вас назавжди. Так заявляє авторка і не дарма. Поглянути на прибирання як на веселий процес. Отримати кілька цінних уроків як правильно складати ті чи інші речі, а головне – як їх викидати без почуття провини.

Невеличкий анонс – виявляється, слід задуматися про відпочинок своїх речей, їх провітрюваність. Ось хоч би шкарпетки – не зв’язуйте їх у жодному разі, не засовуйте один в інший  - це розтягує їх резинки і псує еластичність; не залишайте сумку напхану речами чи на підлозі. Усе повинне мати своє місце.

Не змушуйте близьких зберігати те, на що ви вже не хочете дивитися, супроводжуючи «дарування» словами «якщо ти не візьмеш, мені  доведеться викинути».

До речі, про подарунки – не варто зберігати те, що вам не підійшло за смаком чи за стилем. Почуттю провини тут немає місця, адже подарунок виконав свою функцію – він порадував дарувальника і приніс позитивні емоції Вам. А ось ще одна новина - виявляється, можна не тримати постіль для гостей, адже завжди знайдеться чистий комплект змінної постільної білизни. А що так можна було?!

Та найнесподіваніші думки авторки пов’язані з фотографіями та книгами. Виявляється, навіть вони піддаються сортуванню і (о Боже мій!) викиданню. Ми вам, звісно, не радимо таких кардинальних дій, адже зараз є безліч бібліотек, коворкінгових центрів, де радо приймають книги або влаштовують буккросінг. Але новизна  в тому, що треба залишати лише те, що викликає задоволення – і в цьому основа методу КонМарі.

Радимо книгу – написана з легким гумором, вона забезпечить вам чудовий настрій та натхнення на прибирання, сортування і зміни в житті в необмежених масштабах.

середа, 28 квітня 2021 р.

Танго, вальс, балетні па...

Танець – один з найпрекрасніших видів мистецтва, одна з найдавніших мов, оволодіти якою при бажанні може кожен. Він є вираженням емоцій, почуттів, розповіддю про події колишнього і майбутнього за допомогою музики, пластики, жестів. Це як мольберт для творчості, на якому можна відобразити усі кольори життя, різні сторони своєї особистості. Це неначе картина, настрій якої може бути і сумним, і веселим. А ще, кажуть психотерапевти, за допомогою танцю можна лікувати людину. За історичними довідками, танець існував завжди. Спочатку танцем під музику вітру чи дощу задобрювали різних богів. Згодом танець набув ширшого значення, завдяки ньому люди відпочивали від своїх проблем. Цей вид мистецтва стрімко розвивався, і на сьогоднішній день відомо понад 250 видів танцю. Він один: народний, бальний, східний, але такий різний танець. 29 квітня - Міжнародний день танцю (International Dance Day). Це свято, присвячене всім стилям танцю, почали відзначати з 1982 року за ініціативою Міжнародної ради танцю ЮНЕСКО. Воно приурочене до дня народження французького балетмейстера Жана-Жоржа Новерра, реформатора і теоретика хореографічного мистецтва, який увійшов в історію як «батько сучасного балету» В цей день прийнято вшановувати всіх, хто пов’язаний з мистецтвом танцю..

Пропонуємо добірку гарних, зворушливих віршів про танці


Борис Олійник. Вальс

Цвіт на каштанах помірно, покірно погас.

Ах, не зів'яв, а погас, наче люстра у залі...

Все проминуло, немов старовинний романс,

Тільки гвоздика тремтить на крижині рояля.

Все проминуло...

Так звідки ж цей шарф

і рука -

Спалахом білим на тихому мармурі ночі?

Все одшуміло. Зосталася тільки ріка,

                                                          Пам'ять русява, вишнева зав'юга

                                                           і... очі.

Олена Теліга .Танго

 І знову з’єднались в одну оману

О, дивне танго, – і сум і пристрасть.

Пливу на хвилях твого туману

Згубила керму, спалила пристань!

Зрадливе танго, твого туману.

Мені не пристрасть туманна сниться –

Зоріє ясно в чаду і в томі,

О, світла ніжність, твоя криниця…



Рільке. Іспанська танцівниця

(Перекл. Василь Стус)

Немов сірник, що тільки спалахне --

враз язикате полум'я займеться.

Так і вона. Заледве промайне -

залопотить одіння осяйне:

здригаючись, у круглім танці в'ється.

І вмить вогнем все коло повилось,

замиготіло пасмами волось.

Кружляє сукня. Все її єство

                                                                 проймає танцю дике торжество..

В’ячеслав Третяк. Індійський танець

 Нічка засвітила твої очі,

А усмішку - після грози ранок.

Дарували пальми стан дівочий

В лебединий танець індіанки.

Джунглі одягнули собі сарі

І краса небесна стала близько.

Навіть сам бог Шіва був в ударі:

закохався в тебе, як хлопчисько.


Ірина Пиріг.  Румба

…плавно...тихо...рухи... кроки...

не торкаючись підлоги...

пристрасть румби...ніч... допоки

спить буденність...і тривоги...

не торкаючись до тіла,

відчуваю теплий дотик...

я б з Тобою полетіла...

                                                          хоч не знаю навіть, хто Ти...

Танцюйте і отримуйте задоволення від того, що ви робите. Спробуйте, у вас обов’язково вийде. І може у когось танець стане частиною життя. Танцюйте, щоб жити!




❤Кохання чекає тебе на останньому поверсі❤

Будинок № 12 на П’ятій авеню у Нью-Йорку. Звичайна будівля, у якій немає нічого особливого. Хіба що старовинний механічний ліфт. Та загадковий ліфтер-індус Санджай. Хлоя, власниця квартири з дев’ятого поверху, і не здогадується, ким насправді є новий ліфтер. Як не знає й про те, що він готовий віддати всі скарби світу, аби знову опинитися на дев’ятому поверсі. Відчинити двері, зазирнути їй в очі й промовити: «Я все життя шукав таку, як ти». Між ними — вісім поверхів, одна маленька таємниця й бурхливе, сповнене несподіванок життя…

Олена Максименко

вівторок, 27 квітня 2021 р.

"Поетична розмаїтість": чарівна поезія Ніни Ковальчук


Сьогодні пропонуємо знайомство з талановитою білоцерківською поетесою Ніною Ковальчук. Ніна Сергіївна Ковальчук народилася в селі Степанівка, Драбівського району, що на Черкащині. За фахом педагог, вивчала сурдопедагогіку в НПУ ім. Драгоманова. Перші проби поетичного слова відбулися у пані Ніни ще в студентські роки. Потім була пауза в творчості. Так буває. ..У 2019 році побачила світ дебютна збірка поезій Ніни Ковальчук «Суцільні монологи», її перший крок до читача. В книгу увійшли твори, що познайомлять зі світоглядом поетеси, її життям, тими таємними впливами, завдяки ( і наперекір) яким народжується поезія. Згодом, в 2020 році від видавництва «Час Змін Інформ» вийшли дві збірки автора «Інтонації серця» та «На всі голоси». Книга «Інтонації серця» – інтимна лірика, чуттєва сповідь з різними тональностями. Це світ кохання – причина і наслідок, біль і зцілення, спротив і покора. Збірка «На всі голоси» містить громадянську лірику різних періодів творчості Ніни Ковальчук. В книзі автор висловлює свою любов до України, біль трагічних сторінок нашої історії, тривоги і виклики сьогодення.Всі три книги поетеси є в фонді бібліотеки #8.

Дивіться! Слухайте! Насолоджуйтеся!

неділя, 25 квітня 2021 р.

Чорнобиля гіркий полин


26 квітня 1986 року розділило долі людей на «до» і «після». Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті чорнобильська катастрофа. Вже тридцять п’ятий рік слово «Чорнобиль» знає увесь світ. Чорнобиль – це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам’ять, це наш нестерпний біль… Врятований світ – найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Пам'ятаймо про них і робімо усе, щоб ніколи у людській історії не повторився Чорнобиль.







Можливо, я колись прощу,

Але забути це не вдасться;

Біда забрала в мене щастя

Радіти теплому дощу.

Можливо, я колись втомлюсь,

Але забути – не забуду:

Бездомний пес по місту блудить,

І я , як всі, його боюсь.

І двір наш зовсім опустів.

Дітей із Києва вивозять.

У матерів – болючі сльози,

І їм не треба втішних слів.

Можливо, я колись навчусь

Міняти гнів на тиху милість.

А нині прошу: ваша гнилість,

Зійдіть з дороги, бо зірвусь!

Не можу більше біль таїть,

Не тішусь ранньою весною.

Мій світ, як хмара над Десною:

Як зупинилась, так стоїть.

Посеред мирних, добрих днів

Така печаль! Така пекучість!

Не «жить», не «буть», а «брати участь» –

Хтось зручно вигадать зумів.

І замість правди напівправда,

Вриває ниточку добра.

І воду п’ємо із Дніпра,

Яку ніхто вже пить не радить.

І бджоли з вуликів летять

На цвіт чорнобильського саду.

                                   Ганна Чубач. « Весна 1986»

 



четвер, 22 квітня 2021 р.

Гірчить Чорнобиль, крізь роки гірчить... (Актуальний репортаж)

***

На Чорнобиль журавлі летіли,
З вирію вертались навесні,
Як сніжниця попелище біле
Розвівалось в рідній стороні.
Там згоріли гнізда і гніздечка,
Поржавіла хвоя і трава,
Журавлина крихітна вервечка
Напиналась, наче тятева.
Не було ні стогону, ні крику,
Тільки пошум виморених крил.
Журавлі несли печаль велику,
Наче тінь невидимих могил.
  
Не спинились птиці на кордоні,
Де всякає атом у пісок.
І дивився батько з-під долоні,
І ридала мати в небесах.
Д. Павличко

Найкраще місце, роки юності, - все це про Прип'ять, що для багатьох українців була домом. Як містяни дізнавалися про вибух, чого був вартий переїзд, як їм прийшлося тридцять п'ять років тому і як їм живеться зараз дізнавайтеся з актуального репортажу на офіційній сторінці бібліотеки в фейсбуці:

https://www.facebook.com/100022763342828/videos/971229253645844/ 

Пам'ятаймо цей день і тих, хто віддав здоров'я чи й життя, ліквідуючи наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС і тих, кого вона позбавила дому чи близьких.


60 років Золотому письменнику України — Андрію Куркову


Андрій Курков —літератор, Золотий письменник України, один з найбільш відомих українських авторів за кордоном, перекладений 36 мовами світу. Його твори увійшли до списку європейських бестселерів. Андрій Курков є автором понад 20 книг, серед яких як дорослі романи, так і казки для дітей. Курков також є автором понад 20 сценаріїв для художніх та документальних фільмів. Видання його найпопулярнішого роману «Пікнік на льоду» було продано в Україні накладом 150 тисяч примірників

Народився 23 квітня 1961 року в селі Будогощ (Ленінградська область). З раннього дитинства живе у Києві. У 1983 році закінчив Київський державний педагогічний інститут іноземних мов. З 1985 по 1987 служив охоронцем в Одеській виправній колонії №51. Закінчив Школу перекладачів японської мови. Працював редактором видавництва «Дніпро», сценаристом на кіностудії О. Довженка, викладав у Белл Колледжі (Кембридж, Англія). З 1988 член англійського ПЕН-клубу. Член Спілки кінематографістів України (з 1993) та Національної спілки письменників (з 1994). З1998 — член Європейської кіноакадемії. З1998 — постійний член журі премії Європейської кіноакадемії «Фелікс». У 2011 входить до складу журі літературного конкурсу«Юне слово».

Книги Куркова перекладені 36 мовами. Найбільше книжок перекладено німецькою (для Австрії, Німеччини, Швейцарії). Також велику кількість його творів перекладено французькою, англійською, та українською. Водночас письменник стверджує, що його наклади в Україні невеликі порівняно з іноземними накладами. До його доробку належать «Казки про пилососика Гошу», «Шенгенська історія», «Добрий ангел смерті», «Сірі бджоли», «Ключі Марії», «Приятель небіжчика», «Різдвяний сюрприз» і багато інших.

Одружений з Елізабет Шарп (консультант у Британській радів Україні), має трьох дітей.

Вітаємо письменника з 60-річчям та бажаємо незгасимого натхнення, всесвітнього визнання і  популярності.


середа, 21 квітня 2021 р.

Про читання, або думки вголос…


Знову карантин… Працюємо при зачинених дверях – без читачів. А так хочеться, щоб українці більше читали, і читали саме якісну книгу. Адже читання є одним із видів дозвілля,  навчання, самоосвіти та чого завгодно… Можемо подорожувати іншими країнами, занурюватися в глибини історичного минулого, пізнавати світ та мріяти…

Сьогодні на ринку книжкової продукції дуже великий вибір як вітчизняних авторів, так і закордонних. Втішає те, що багато перекладних книг видаються українською мовою. Та все ж пересічному читачеві складно  зорієнтуватися в книжковому «морі» та обрати саме те, що до душі.

Тож хочу поділитися своїми враженнями про книги відомої канадської письменниці – Мері Ловсон. Ця талановита авторка опублікувала всього три книги. Але які це книги!? Сказати, що вони хороші – не сказати нічого. В її книгах зібрана, мабуть, вся мудрість світу, філософія життя, психологія поведінки людей та стосунків. А з якою любов’ю Мері Ловсон описує природу Півночі Канади. Її дуже суворий, але такий неповторний своєю недоторканістю та первозданністю, клімат. 

Народилася Мері Ловсон 29 квітня 1946 року на південному заході Онтаріо. Майбутня письменниця  навчалася в університеті Макгілла за фахом «психологія» та отримавши ступінь бакалавра, вирушила до Великої Британії. Довгий час працювала промисловим психологом. Згодом одружилась із колегою-психологом Річардом Моббсом.


У Британії, окрім основної роботи, пані Ловсон розпочала періодично писати оповідання для жіночих журналів.  Кажуть, що в 50 років життя тільки починається. Саме в цьому віці майбутня знаменитість і взялася за свій перший роман. До цього її підштовхнуло літо, проведене на півночі провінції Онтаріо, північні пейзажі й особливий настрій, властивий цьому краю. Та  не все так просто,  знадобилося довгих п’ять років, щоб написати свою першу книгу, а потім ще три роки письменниця займалася пошуками видавця. Результат перевершив усі сподівання: роман «Дім на березі озера» (Crow Lake, 2002), як і наступна її книжка «По той бік мосту» (The Other Side of the Bridge, 2006) удостоїлися найвищих відгуків критики й посіли провідні місця у списках бестселерів Канади і США.

Третю книжку письменниці — «Кінець дороги» (Road Ends, 2014) — читачам довелося чекати цілих сім років, та очікування було того варте. Усі три романи Мері Ловсон зібрали щедрий врожай канадських й американських престижних літературних нагород, а «По той бік мосту» навіть був номінований на Букерівську премію. Книги Мері Ловсон виходять у 22 країнах, проте в українському перекладі видані вперше молодим харківським видавництвом «Фабула». 

Романи письменниці  читаються на одному диханні та їх не назвеш «легким чтивом». В них є все необхідне для отримання насолоди від читання: захопливий сюжет, яскраві образи, вражаючі описи, особливий стиль та унікальна авторська інтонація. Дуже майстерно розкриваються  читачеві характери та психологічний стан кожного героя. Описуються цілі покоління родин переселенців,  мужніх людей,  які живуть і працюють, страждають та радіють, борються за виживання та помирають. Таке враження що сам проживаєш життя головних героїв.  

Запрошую до читання. Всі три книги є в бібліотеці #8. 

Світлана Хмільова.



вівторок, 20 квітня 2021 р.

Продовжуємо креативити







Флешмо́б
 — (flash — блискавиця, спалахmob  — скорочене й усічене лат. mobilis vulgus — рухливий натовп) — раптівка, несподівана поява групи людей у заздалегідь запланованому місці або ж, як у нашому випадку, через всемере́жжя.
Букфейс вдало використовується вже протягом декількох років різноманітними закордонними видавництвами. Такий собі рекламний хід –  сфотографуйся з обраною книгою, котру на фото використай замість обличчя або іншої частини тіла.

Бібліотека8 пропонує взяти участь у флешмобі bookface задля великої мети — популяризації читання. Розміщуйте власні світлини на фейсбук-сторінці  «LITERRA 8»: https://www.facebook.com/groups/153921472062321 з хештегом #букфейс_бібліотека8.

Продовжуємо креативити! Отакі вони, наші бібліотечні будні).  Приєднуйтеся до флешмобу «букфейс».

понеділок, 19 квітня 2021 р.

Найкрасивіші місця планети

Найдивовижніші місця світу можна знайти і в популярних місцях відпочинку, головне – знати, куди і коли дивитися. Сьогодні ми здійснимо віртуальну мандрівку незвичайними і неймовірно красивими місцями нашої планети. Тож, почнемо!

1. Памуккале, Туреччина

Памуккале – це ряд термальних джерел, що химерним чином викарбували «східці» в білосніжному вапняковому схилі. Сьогодні сюди приїздять не лише туристи, які бажають подивитися на диво природи, але і ті, чиєю метою є оздоровлення. Серед відкритих для купання однією з найбільш популярних є «Басейн Клеопатри».


2. Печери Вайтомо, Австралія

Печери Вайтомо в новозеландському регіоні Уаикато дуже незвичайні та цікаві: тут можна спостерігати хитромудрі вапнякові і химерні нарости та ходи, створені багато століть тому. Складається враження, ніби потрапив до печери дракона, полум’я з пащі якого ніби-то розтопило ці дивовижні поверхні.



3. Озеро Ретба, Сенегал

Вирушаючи в Сенегал, варто розуміти, що яскравих пам'яток там настільки багато, що відвідати всі за раз навряд чи вдасться. Але що безперечно варто вашої уваги, так це загадкове «рожеве озеро» — Ретба. Виглядає воно просто як картинка з дитячої книжки — білосніжні береги і рожева вода. Такому незвичайному забарвленню озеро завлячує найдавнішим ціанобактеріям, що мешкають в солоному озері. Озеро розташоване всього в 30 км від місцевої столиці Дакара. 



4. Драконові дерева на острові Сокотра, Ємен

А причиною фентазійної назви цих дерев є виділяється сік яскраво-червоного кольору. Зробивши надріз в корі, можна побачити, як Драконове дерево починає «кровоточити». Раніше таких дерев (деколи тисячолітніх) було досить-таки багато на Канарських островах, але внаслідок активного збору цінної червоної смоли їх кількість значно зменшилася. Подивитися на невеликий гай драконових дерев все ще можна в Ємені.

5. Печера Шондонг, В'єтнам

Розташована у в'єтнамській провінції Куангбінь, печера Шондонг вважається найбільшою в світі. Тут можна побачити проходи висотою до 200 метрів і шириною до 150 метрів. Крім того, мандрівники залишаються в захваті від підземної річки, а також рослин під отворами в склепінні печери, через які всередину пробивається сонячне світло. Щоб подивитися на печеру, вирушайте в Національний парк Фонгня-Кебанг.


6. Солончак Уюні, Болівія

Перераховуючи самі незвичайні місця в світі, не можна не згадати про Салар-де-Уюні. Природна перлина Болівії, Уюні — солончак, тобто висохле солоне озеро. Справжнім дивом природи воно стає в сезон дощів. Покриваючись тонким шаром води, солона поверхня перетворюється на найбільше природне дзеркало в світі. У погожий день у цьому «дзеркалі» відображається ясне болівійське небо — ідеальний фон для фото. Місцеві жителі стверджують, що найкращим часом для відвідування солончаку є лютий, але восени і навесні тут також дуже красиво.



7. Світиться вода на Мальдівах

На Мальдівах унікальне «зоряне небо» з'являється прямо в океані! Відбувається це завдяки люмінесцуючому планктону, населяючому води біля острова Ваадху. Зазвичай він починає світитися в певні стресові моменти, наприклад, під час прибою і, звичайно ж, вночі. Але врахуйте, що від купання в цей час краще утриматися, оскільки фітопланктон може виділяти отруйні речовини.

8. Різнокольорові дюни в парку Лассен, США

А це різнобарвне геологічне формування вже давно заслужило славу неземного. Дюни розташовані у конуса стародавнього сплячого вулкана на території національного парку Лассен. Їхнє незвичайне забарвлення з'явилося з-за окислення попелу, що потрапляв на потоки лави під час виверження.


9. Дорога гігантів, Ірландія

Ця ірландська пам'ятка також з'явилася з-за вулканічного втручання. Завдяки виверженню, яка сталася багато століть назад, тут з'явилися 40 000 базальтових колон, що йдуть в море ніби сходи для справжнього велетня.

Від цих дивовижних місць перехоплює дух! І сподіваємось, що кожен з вас зможе подарувати собі казку – подорож в омріяну частинку планети. А якщо поки такої змоги немає – не втрачайте часу, беріть наплічник і вирушайте в подорож незвичайними місцями України, області чи хоча б міста і будете приємно здивовані!

Джерело: https://tripmydream.ua/media/podborki/

субота, 17 квітня 2021 р.

"Поетична розмаїтість": надзвичайно цікаве знайомство з Анною Фадєєвою


Два роки тому в бібліотеці-філії №8 (КЗ БМР Білоцерківська міська ЦБС ім. П.Красножона) започаткована Літературна вітальня. В цій поетичній оазі проходили зустрічі знаних в Білій Церкві та за її межами митців поетичної музи, а також молодих і талановитих поетів-краян. Літератори мали змогу поспілкуватися та поділитися своєю творчістю з однодумцями та читачами бібліотеки. Карантинні обмеження внесли свої корективи. Тому знову переносимо нашу Літературну вітальню на сторінки Facebook.
Пропонуємо знайомство з цікавою та непересічною особистістю. Анна Фадєєва – авторка віршів та пісенної лірики, учасниця та співзасновниця інді-фольк гурту «Весна», очільниця Спілки НЕзаслужених поетів «СловаRі», учасниця мистецького проекту «ПОЧУТИ». Народилася в м. Біла Церква. Творчу діяльність розпочала ще в шкільні роки, однак перші серйозні кроки в поезії були зроблені вже в дорослому віці. Вірші здебільшого публікувались в пресі рідного міста та в мережі Інтернет. У 2015 році отримала Спеціальну відзнаку від «Коронації слова» як авторка пісенної лірики. Перша друкована збірка поезій молодої та талановитої поетеси «Листи до неба» побачила світ в 2020 році. До книги увійшли вірші, що були написані в різні роки, окремі, покладені на музику Станіслави Клішиної, увійшли до репертуару гурту «Весна». Збірка поезій Анни Фадєєвої – це натхненне листування про найважливіше: те, що окрилює і лякає, те, що болить і захоплює, те, про що не скажеш. Слухайте! Дивіться! Читайте! Насолоджуйтесь!

пʼятниця, 16 квітня 2021 р.

Доля великої жінки: До 180-річчя Христини Алчевської

«Жінка має бути перш за все гарною господинею, а все інше їй не потрібно» - з такими словами виховували, як і сотні дівчат майбутнього педагога та мецената Христину Алчевську. Хоч і дівчина народилася в родині вчителів, батько винаймав викладачів  для синів, а донька була змушена стояти під дверима та слухати, що говорить вчитель, але попри це вона швидше навчилася читати за братів. Мені здається з цього моменту юна дівчина сама того не розуміючи кинула виклик суспільству

Коли Христині було 19-ть років, вона починає публікуватися в газеті «Колокол» під псевдонімом «Українка». У своїх статтях вона закликає жінок вчитися та вчити інших.

Після одруження Алчевська переїздить до Харкова, де в 1862 році відкриває першу в Російській імперії безкоштовну недільну школу. В ці школі навчалися звичайні дівчата, які були: кухарками, прибиральниця, прачками… Учениць  в школі поділись на три категорії: хто не вмів писати, але вмів читати, та ті, які хотіли покращити свої знання. В школі вивчали; правознавство, фізику, хімію, географію, історію України, письмо, математику, а ще учні часто відвідували театр. Навчання викладалося українською мовою, а одним із викладачів був Борис Грінченко. 

Христина Алчевська після восьми років викладання вирішила скласти  іспит та отримала диплом викладача.  Разом з іншими своїми колегами жінка створює тритомник «Книга взрослых» – перший посібник в історії народної освіти одразу став бестселлером, адже його перевидавали 18 разів У ньому було все – від історії до фізики. Але справжній талант педагога вона  проявила у власних дітях. Шестеро нащадків Алчевських стали не менш яскравими, ніж їхні батьки.   

Згодом родина переїздить до села Олексіївка, що на Луганщині. Там вони також відкривають недільну школу, але окрім цього вони приділять увагу землеробству та тваринництву. Родина розводить високопродуктивних тварин, а землю оброблять найновішою технікою, що дає змогу швидко обробити велику кількість землі. 

На цьому подружжя новаторів не зупинилося. Так, як Донбас є гірничим регіоном, який тільки розвивався, вони тут засновують Олексіївське гірничо-промислове товариство, Донецько-Юріївське металургійне товариство та Донецько-Юріївський металургійний завод (нинішня назва – «Алчевський металургійний комбінат»). Це були єдині металургійні підприємства в Україні, побудовані на вітчизняних інвестиціях. Який своєю потужність був першим у імперії.

Христина Алчевська є яскравим представником тодішньої інтелігенції, яка своїми революційними поглядами змінила життя тодішніх жінок.  


четвер, 15 квітня 2021 р.

Культура - це те, що робить націю безсмертною

15 квітня в багатьох країнах світу відзначається Міжнародний день культури (World Day of Culture), що був заснований на честь прийняття 15 квітня 1935 року міжнародного договору «Про охорону художніх і наукових закладів та історичних пам'яток», який став відомий в міжнародно-правовій практиці як Пакт Реріха.


«Культура» в перекладі з санскритського дослівно означає «шанування світла», як прагнення до пізнання прекрасного, ідеалів і самовдосконалення. Засуджуючи війну, мислитель, художник, громадський діяч Микола Реріх звернувся до всього світу із закликом вберегти пам’ятки культури від варварського руйнування та запропонував спеціальний знак для ідентифікації об'єктів охорони: стяг миру. Це біле полотно з червоним колом, у якому зображені ще три червоні кола, що символізують минуле, сьогодення і майбутнє та об’єднуються кільцем вічності.

В цей день в різних країнах світу піднімають Прапор Миру, вітають усіх працівників культури з професійним святом.

Щодо постаті  Миколи Реріха, то він дуже любив та поважав Україну. У Петербурзі закінчив Академію мистецтв у класі професора Архипа Куїнджі – відомого українського живописця-пейзажиста. Змалечку перебував під впливом таких видатних українців, як Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Микола Костомаров, Данило Мордовце. Михайло Микешин, який, до речі, утримував меморіальну майстерню Шевченка, давав у ній уроки юному Реріху. Там він і побачив твори Шевченка, які вразили його на все життя. Відтоді він не розлучався з «Кобзарем»А ще Реріх багато подорожував і захоплювався Україною, її мовою і культурою. „Я не знаю таких співучих і музикальних народів, як український і прибалтійський“ — писав він на схилі життя.

Неподалік Білої Церкви є маленьке село Пархомівка, знамените незвичайною церквою. Храм є“втіленням мрії про красу”. Його родзинка -унікальні мозаїки, виготовлені за ескізами Миколи Реріха. На жаль, у світі збереглись лише три такі церкви, одна з них – в Пархомівці.

Пропонуємо ознайомитися з книгами видатного мислителя Миколи Реріха, які є в фондах бібліотеки #8.

Тож,  зі святом нас, друзі!

середа, 14 квітня 2021 р.

Життя краплини: 70 років Миколі Осиці

Микола Іванович Осика –  талановитий літератор, журналіст, редактор та краєзнавець. Автор двох збірок "Де пахне м’ята, квітнуть чорнобривці” і "Мініатюри”, чисельних публікацій в газетах.
У 2010 році письменник був відзначений міською літературно-мистецькою премією ім. І.С.Нечуя-Левицького за серію публіцистичних матеріалів під рубрикою "Почуття − побачене − передумане − пережите”.
Головною книгою літератора є збірка прози "Життя краплини”, яку, на жаль, при житті він так і не зміг видати. Автор до останнього подиху писав для людей і про людей, до найглибших деталей відчуваючи їх болі і проблеми, поділяючи з ними прості життєві радощі і хвилини щастя. Сьогодні виповнилося б 70 років людині, що безмежно любила навколишній світ і людині, що вміла цю любов майстерно передати у кожній новелі, в кожному оповіданні та етюді, в мініатюрах і рядках художньої публіцистики чи світлинах.


пʼятниця, 9 квітня 2021 р.

Оголошуємо флешмоб



Флешмо́б
 — (flash — блискавиця, спалах, mob  скорочене й усічене лат. mobilis vulgus — рухливий натовп) — раптівка, несподівана поява групи людей у заздалегідь запланованому місці або ж, як у нашому випадку, через всемере́жжя.

Букфейс вдало використовується вже протягом декількох років різноманітними закордонними видавництвами. Такий собі рекламний хід  сфотографуйся з обраною книгою, котру на фото використай замість обличчя або іншої частини тіла.

Бібліотека8 пропонує взяти участь у флешмобі bookface задля великої мети популяризації читання. Розміщуйте власні світлини на фейсбук-сторінці  «LITERRA 8»: https://www.facebook.com/groups/153921472062321 з хештегом #букфейс_бібліотека8.


четвер, 8 квітня 2021 р.

Ромська культура – цікава

А ви знали, що в Україні мешкають майже 48 тисяч ромів? А самі вони називають цифри від 200 до 400 тисяч. Найбільше їх проживає на Закарпатті, в Одеській і Донецькій областях та в Криму. Серед цих співочих, яскравих і талановитих людей є багато видатних особистостей, які не просто прославляють свій народ, а й зробили вагомий внесок до скарбниці світової культури, а ми навіть не здогадувалися про їхнє коріння.  Сьогодні в Міжнародний день ромів пропонуємо 

Відеоперегляд: «Ромська культура – цікава». 






середа, 7 квітня 2021 р.

«Французька весна» в Україні

В Україні триває «Французька весна». Щорічний фестиваль французької культури, який вперше пройшов у Києві у 2004 році, за 17 років свого існування  став однією з головних культурних подій України. Кожного року фестиваль пропонує різноманітну програму в сфері образотворчого мистецтва, кіно, літератури та інших галузей культури та відбувається у Києві, Харкові, Дніпрі, Львові та Одесі. Цьогорічна тема фестивалю «Просто Неба»

 Запрошуємо до віртуальної  літературної мандрівки  Францією.



Ніч перед боєм. Пережити минуле - зберегти майбутнє.

Незабаром вся країна схилить голову в День пам’яті та примирення. Свято зі слізьми на очах – так воно закарбувалося в мені з дитинства. Парад, концерти і фільми передавали такі важливі почуття, формували безмежну вдячність та гордість. Та які ж джерела можуть бути правдивішими, повнішими і вражаючішими, ніж книга!  Вшановуючи ветеранів Другої світової війни, використовуйте фрагменти художніх, публіцистичних, автобіографічних творів. Вони стануть мостом для входження в трагічне, важке минуле наших близьких, допоможуть краще зрозуміти переживання атмосфери війни та кризових умов, в яких опинилися люди, що творили нашу історію.

1. Андрусяк М. Брати грому.

2. Багряний І. Огненне коло.

4. Багряний І. Людина біжить над прірвою.

5. Гончар О. Щоденники. Т. 1 (1943–1967).

6. Гончар О. Людина і зброя.

7. Гончар О. Прапороносці.

8. Гуменна Д. Хрещатий Яр (Київ 1941 – 1943): роман-хроніка.

9. Гуцало Є. Діти війни ; Озброєні діти : [оповідання] / Є. Гуцало // Пролетіли коні : оповідання та повісті.

10. Довженко О. Ніч перед боєм.

11. Довженко О. Україна в огні: кіноповість.

12. Довженко О. Щоденник (1941–1956).

13. Довженко О. Щоденникові записи, 1939–1956.

14. Жінки Центральної та Східної Європи у Другій світовій війні: Гендерна специфіка досвіду в часи екстремального насильства.

15. Загребельний П. Дума про невмирущого.

16. Загребельний П. Європа 45.

17. Забужко О. Музей покинутих секретів.

18. Іваничук Р. Вогненні стовпи.

19. Малаков Д. Оті два роки… у Києві при німцях.

20. Міщенко Д. Батальйон необмундированих: повість.

21. Самчук У. П’ять по дванадцятій. Записки на бігу.


понеділок, 5 квітня 2021 р.

Свято супу до кожного столу

Суп зігріває шлунки населення Землі вже протягом майже 9000 років! Важко перелічити всі види супів, винайдених за цей час людством. Легкі або наваристі, прості в приготуванні або складні, м’ясні або вегетаріанські, з картоплі, локшини, рису або водоростей, – не обмежуйте себе і сьогодні, в Міжнародний день супу побалуйте себе стравою за незвичайним рецептом з нашого книжкового фонду!






Смачного!





пʼятниця, 2 квітня 2021 р.

«Я мріяла, що в Україні мене почують…»

Квітослава. Кейсі. Квітка. Американська співачка українського походження, популярна виконавиця рекламних джинґлів у США, оперна і блюзова співачка, виконавиця українських народних і популярних пісень 4 квітня їй  виповнилося б 68 років.

Дивна, багато в чому трагічна доля випала цій маленькій симпатичній жінці, відомій вокалістці, яку в 1998 році назвали найбільш упізнаваним голосом США. ЇЇ голос був удостоєний Оскара, вона пропагувала українську пісню за океаном.   Касети з її піснями привозили з відряджень і переписували на магнітофонах. 

Феноменально талановита. Здавалось, співачка, що народилася за тисячі кілометрів від України,  відчуває українську душу краще, ніж самі українці.

Для тих, хто хоче більше дізнатися про життя  успішної американки з великою українською душею  пропонуємо знайомство  з  книгами та публікаціями , які є у фондах нашої бібліотеки. 

Горак Р. Журавлі відлетілі. Есеї про Квітку Цісик та її рід/ Роман Горак. – Львів : Апріорі, 2018. – 400 с.

Книгу «Журавлі відлетілі. Есеї про Квітку Цісик  та її рід» письменник Роман Горак  писав на основі архівних документів та спогадів сучасників Квітки Цісик.  Мабуть, один з уривків книги достеменно і тонко передає весь трагізм людського життя, життя Квітки, яка була душею, та лише раз фізично була там, звідки озивалися предки:

"... І пролетіли журавлі через душу кожного українця молитовною вервицею над Україною з її нелегкою долею, залишивши нам назавжди оте прощальне й непроминальне "кру-кру" - від усіх, хто відлетів і не зміг повернутись назад... Бо занадто був великий океан. Занадто були слабі й надламані крила.Тільки долетіли болісним голосом предків. Бо мусили долетіти"..

Клименко О.І. Коростишівський Платонов[ Текст]: роман / 

Олександр Іванович Клименко. К.:МВП «Ярославів вал»,2010.214с. 

Видавництво «Ярославів Вал» видало роман Олександра Клименка "Коростишівський Платонов", головною героїнею якого поряд з Андрій Платоновим, Сергієм  Курьохіним, Ернестом Хемінгуеєм є Квітка Цісик. 

Урятувати хвору дівчинку, спасти померлих від голоду дітей, повернути життя синові Андрія Платонова – здавалося б, непосильні для людини завдання. Але мистецтво, як і віра, може творити справжні дива.

«Я хотів, щоб сама Квітка Цісик продовжувала своє життя , рятуючи життя жінок України» [ інтерв’ю з Алексом Гудмахером, продюсером українсько – американського проєкту про дієву пам’ять співачки], спікер Альона Руденко// День. – 2019. – 5=6 квітня. – с.23

Українець, який живе в США, Алекс Гутмахер вже впродовж 12-ти років повертає Квітку Цісик додому, доводячи, що над пам’яттю не владний час, а бажання врятувати життя стирає будь-які кордони.

https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/ya-hotiv-shchob-sama-kvitka-cisyk-prodovzhuvala-svoye-zhyttya-ryatuyuchy-zhyttya

Стельмашевська О. Квітка Цісик на театральній сцені. Вперше!/ Ольга Стельмашевська // День. – 2019. – 29 березня. – с.16

Проект «Незабутня Квітка» — змінює формат вечорів пам’яті Квітки Цісик на театральні імпрези. Кожен захід проекту «Незабутня Квітка» є не тільки культурно-мистецьким, освітнім, а перш за все — благодійним і соціальним. Про феномен співачки очима театралів, музикантів, журналістів та гостей із США.

http://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/kvitka-cisyk-na-teatralniy-sceni-vpershe

Творчість Квітки надихає. У ній все – ліричність та емоційність, глибина і проникливість, життєва мудрість, якась первісна гармонія і спокій. А коли слухаєш її пісні, то завжди відпочиваєш і наповнюєшся почуттям любові й… туги, немов наслідуючи символічні слова пісні «Два кольори», де любов і журба завжди поряд.

Чекаємо на зустріч.