четвер, 30 березня 2023 р.

Незламна Київщина

В ці дні в Україні відзначають першу річницю звільнення міст Київської області від російських загарбників. В читальній залі бібліотеки#5 пройшла зустріч з учасником оборони міст Бучі та Ірпеня Олександром Карпухно.

В складі добровольчого формування територіальної громади він та його побратими виконували бойові завдання в містах Приірпіння.

Олександр в цивільному житті підприємець, а зараз є військовослужбовцем ЗСУ.  

Він поділився спогадами про воїнів та цивільних людей, які захищали рідний край від російських окупантів. 

Присутні мали змогу переглянули відео та фото тих подій з особистого архіву нашого гостя.

Учасники зустрічі задавали запитання, говорили про героїзм військових, про життєву позицію, про життя , про мрії , про майбутнє ...

За рік Незламності України у світ вийшло цілий ряд літературних творів, документальних фільмів, поезій, які є певним літописом сучасної російсько- української війни. Працівники бібліотеки  підготували  книжкову виставку-інсталяцію «Київщина вистояла» та перегляд відеоматеріалів про визволення  міст Київщини. 

Час пролетів непомітно, враження неймовірні .

 

середа, 29 березня 2023 р.

Вистояли! Переможемо!


Оборона  Києва та Київщини в лютому - березні 2022 року стала, без перебільшення, подією світового масштабу. Росіяни сподівалися захопити Київ за 3 дні, зайти в центр і сказати, що все закінчено. Таким способом вони планували подолати внутрішній опір українців, деморалізувати нас і змусити перестати боротися. Окупанти не сподівалися, що українські воїни даватимуть таку гідну відсіч. Боротьба тривала трохи більше місяця. Протягом всього часу наші воїни мужньо боронили столицю та поступово звільняли окуповані села і міста навколо неї.  З кожним наступним звільненим населеним пунктом світ все більше жахався від того, що коїли загарбники на окупованих територіях…

Пропонуємо підбірку матеріалів до річниці визволення Київщини від російських окупантів.

Фонд краєзнавчої літератури бібліотеки №5 нещодавно  поповнився цікавим та актуальним виданням – новою книгою українського письменника-краянина  Віктора Євтушенка « Відрядження в пекло». Це розповідь про один день чергування бригади екстреної медичної допомоги під час російського вторгнення в Україну 2022 року. Дія відбувається в найгарячіший період окупації в місті Бородянці, що на Київщині. Бригада «екстренки», очолювана автором книги, замість евакуації біженців із захоплених територій, сама потрапила в лапи російських спецназівців…  Ось декілька відгуків від прихильників творчості відомого літератора:«Сьогодні мені пощастило прочитати Ваш спогад про "відрядження". Прояв мужності і віри» - Ірина Сколота«Дякую за книжечку! Читала на одному подиху і видихала тільки, щоб витерти сльози. Ця війна змусила нас пережити жахливі події, але завдяки цьому ми стали сильнішими» -Марина Колонюк.

Український письменник Андрій Кокотюха у своїй книжці

«Врятувати березень» на прикладі однієї родини відобразив трагічні події окупації Київщини в лютому - березні 2022 року.Головний герой книжки таксист Анатолій до останнього не вірив, що почалася повномасштабна війна, навіть коли в столиці пролунали вибухи - сподівався, що все якось минеться. Він приймав замовлення, відвозив пасажирів до залізничного вокзалу, дратувався, що люди кудись тікають та вірив у те, що до найближчого понеділка все закінчиться. Згодом Анатолій таки вирішив перевезти родину в місце, що вважав безпечнішим, село Антонівку на Київщині. Але там вони опинилися в пастці - вже наступного ранку в село заїхала колона техніки з позначками Z та V. Анатолій зрозумів, що він з родиною, як ніколи, близькі до загибелі, тому поставив собі за мету вижити, не втратити гідності і врятувати родину та кішку…Автор на основі одного окупованого села показує нам взаємодію людей, що опинилися в окупації. Серед них були і відчайдушні патріоти, які об’єднувалися в територіальну оборону, були ті, що потай передавали  інформацію про окупантів українським військовим, були ті, які попри все, намагалися захистити своїх рідних, а були й ті, які з легкістю зрадили своїх односельців та Батьківщину.То чи буде врятований березень? Відповідь на це питання ви дізнаєтеся, прочитавши книжку.

Командир 72 ОМБр Олександр Вдовиченко : «Під Києвом полягла еліта армії рф» [інтерв’ю ] / спілк. Тетяна Попова // Уряд. кур’єр – 2023. – 24 лют. - с. 3

Контури перемоги в цій війні почали окреслюватися вже на початку масштабного вторгнення армії рф у напрямку Києва, вважає один з очільників українського опору полковник Олександр Вдовиченко Саме дії очолюваної ним 72 окремої механізованої бригади ЗСУ заклали основи подальшого перебігу війни. Про це, а також подальші перспективи протистояння -  у спеціальному інтерв’ю Тетяни Попової, записаному в межах проєкту «Хроніки війни».

«Чорні Запорожці»: зупинили ворога під Києвом // Порадниця.- 2022 №18-19. – С. 4

Ворог рвався до столиці з різних сторін. За те, що російським загарбникам так і не вдалося реалізувати свої плани захопити Київ, маємо дякувати зокрема і 80 воїнам 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, які стримали багатотисячне угрупування російських військ, що намагалися через село Мощун прорватися до Києва.Росія планувала взяти його за кілька днів, отож битва за столицю стала визначальною подією від початку повномасштабної війни. Того, що хтось прикриє Київ з півночі і чинитиме там опір, ворог не очікував, згадували командири бригади.

Спеціальний радник головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, ветеран збройних сил США

Ден Райс : «Битва з росіянами під Києвом увійде в підручники з військової історії» : [інтерв’ю] /спілк.Є. Матюшенко //  Уряд. кур’єр – 2022. – 24 трав.  - с. 3 

«Українські Збройні сили дали путіну відсіч. Я думаю, що битва під Києвом увійде в підручники з військової історії», - сказав Райс. Він вважає, що російські війська провалили досягнення головної мети – взяти Київ, відправити уряд у вигнання і сказати, що «вигнали нацистів». «Вони зазнали невдачі, і я не думаю, що вони можуть зараз захопити Київ, хіба якщо подвоять чи потроять сили. Але, на мій погляд, вони усвідомлюють, що не зможуть перейти в наступ без значних втрат, не зможуть досягти цієї мети», - переконаний експерт.

Позняк – Хоменко Н.  Повернення  додому : як  постраждалий від війни Гостомель відроджується після окупації / Наталка Позняк – Хоменко // Україна молода. – 2022. – 9 черв. с.

Весна 2022 для багатьох міст і містечок Київщини замість звичних клопотів у квітниках-городах та планування майбутнього обернулася жахами рашистської окупації або поспішною втечею (часто — з дітьми і тваринами) з рідного дому, який за лічені години опинився в епіцентрі бойових дій. А потім  - місяцями звикання в чужих хатах (чи то в Україні, чи то за кордоном) до такого незвичного для багатьох визначення як «внутрішньопереміщена особа». Але дім є дім. І щойно було знято обмеження, щойно українські військові разом із силами місцевої тероборони звільнили захоплені території, а сапери перевірили їх на безпечність -  сотні українців потяглися з чужини додому. Бо дім  - це дім, хоч би хто там що казав.

Безсмертний розказав, як жив у окупації зі старенькою мамою https://glavcom.ua/country/politics/bezsmertniy-rozkazav-yak-zhiv-u-okupaciji-zi-starenkoyu-mamoyu-845614.html

Політик, експосол України в Білорусі Роман Безсмертний провів 28 днів в окупації в Мотижині на Київщині, де відбувалися активні бої і де була закатована родина сільської старости. Як йому вдалось вижити разом із мамою, Безсмертний після звільнення села. Про це пише «Цензор».

Вистояли! Переможемо!


Нагадуємо, що всі бажаючі можуть переглянути книги, періодику та матеріали з мережі Інтернет в нашій бібліотеці. Запитуйте на абонементі та в читальній залі.

 

пʼятниця, 24 березня 2023 р.

Джордано Бруно – нескорений вільнодумець епохи Відродження

25 березня виповнюється 475 років від дня народження італійського філософа, вченого, поета – Джордано Бруно. 

Працівники бібліотеки підготували та провели для користувачів   цікавий та пізнавальний захід – вернісаж особистостей «Нескорений вільнодумець епохи Відродження –  Джордано Бруно» , присвячений  видатному філософу.

Незламний вільнодумець був активним прихильником  ідей Коперніка і Ніколая Кузанського. Він стверджував, що Бог присутній в усьому, а завдання людини полягає в пізнанні божественного в собі і в Природі. Доводив нескінченність Всесвіту і незліченність світів. Прожив дуже активне і плідне життя. 

За свої непримиримі переконання 17 лютого 1600 року Бжордано Бруно був спалений на вогнищі Інквізицією. Останніми словами   «нерозкаяного, наполегливого і непохитного єретика» були: «Я вмираю мучеником добровільно».

Попіл вогнища, на якому було його спалено, кинуто у ріку Тібр, щоб від "єретика" не залишилося жодного сліду. 

У 1889 році, через 289 років, на площі Квітів у присутності шести тисяч делегатів від усіх країн і народів світу було відкрито пам'ятник Джордано Бруно. На ньому такий напис: «9 червня 1889. Джордано Бруно. Від століття, яке він передбачив, на тому місці, де було запалено вогнище»... 

Читачам був запропонований відеопрезентація та книжкова виставка «Джордано Бруно – італійський філософ та поет».

Світлана Хмільова

                                                                                                                              

ДЖОРДАНО БРУНО

Як і метелик, чарівно і приємно літа, 

не знаючи, що полум`я його спалить, 

так і олень, у спразі, йде до річки, 

певнo, не відаючи, що стріла його зрани`ть;

як одноріг, біжить, нап`явши груди, 

не бачить пастки, що йому готують.

при світлі, я, біля жерла`, у доброму, 

що буде, вбачаю полум`я, 

стріли й кайдани чую.

солодко тягнеться нудьги струмок, 

обличчя те високе мені несе любов, 

й небес веселка розквітає знов, 

у цьому вузлику- жага моїх думок, 

що, мов вічно-зеленії листки:

полум`я- в серці, стріли- в грудях, 

в душі- пастки.

Переклад з італійської  Івана Петришина


четвер, 16 березня 2023 р.

Добровольці, що творять українську історію


Насиченим , емоційним та  хвилюючим до сліз  був День інформації «Сила Нескорених» до Дня українського добровольця та Дня Національної гвардії України, що в перервах між тривогами   пройшов у бібліотеці-філії №5 для різних категорій читачів.

Що значить для нас ця памятна дата  національного календаря України? Яке місце посідає у нашому житті? Про це йшла мова в інформаційній годині «Слава нашим добровольцям!», під час якої користувачі дізналися про історію його виникнення, про те, що явище, якому воно присвячено, споконвіку супроводжує український народ – від часів Запорозької Січі, легіону Українських Січових Стрільців,  подій першої та другої світових воєн до буремних 2014 та 2022. Минуть віки, а їх пам’ятатимуть. Тих звичайних хлопців та дівчат, наших друзів, сусідів, просто знайомих, людей різних за фахом, які добровільно пішли на фронт. Пішли не по медалі й посади, не по маєтки й дорогі машини. Пішли захищати Україну, свою країну, нас із вами від ворога.

Подвигу тих, хто врятував країну, хто пройшов пекло найтяжчих бойових операцій була присвячена  книжкова виставка «Добровольці, що творять українську історію», на якій було презентовано книги, газетні та журнальні часописи про російсько-українську війну.

У наш час література про війну стала пульсом і рентгеном суспільства, найзворушливішою темою, якій вірять і яка віддзеркалює важкі й героїчні сторінки історії нашої держави. Тому користувачів різних категорій  зацікавив бібліографічний огляд « Добровольці – воїни світла». Це була розповідь про книги, написані безпосередніми учасниками війни, історії, які варто знати кожному. Літературні одкровення добровольців Романа Зіненка, Ігоря Михайлишина, Максима Кривцова, Гліба Бабича справили на слухачів неабияке враження.

Не обійшлося цього дня і без спогадів про незабутню презентацію книги Ігоря Михайлишина «Танець смерті. Щоденник добровольця батальйону «Донбас», що пройшла в бібліотеці за участю автора у 2020 році.

Музично-віршовану паузу заповнили активісти багатьох благодійних заходів на підтримку ЗСУ, учасники вокального ансамблю Академії пенсіонерів «Золота осінь»,у виконанні яких прозвучали патріотичні вірші та пісні. А безперечним хітом стала пісня – своєрідне магічне заклинання « Буде тобі, враже» на слова Людмили Горової (Лещук)

Підсилив сприйняття теми вдало підібраний мультимедійний супровід, тематичний відеоряд з об’єднуючою назвою: «Я – Українець! Я – Патріот»

Інтернет- користувачі бібліотеки мали змогу долучитися до заходу,  переглянувши віртуальну книжкову виставку « З війною на «ти», розміщену напередодні на блозі «Бібліопалітра» та у групі «LITERRA 5» мережі Facebook.

Наостанок заходу прозвучала пісня, у назві якої  - заповітна мрія кожного українця « В той день, коли закінчиться війна»





                                                             

вівторок, 14 березня 2023 р.

З війною на «ти»

Війна, що триває ,стала великим викликом для всіх.  Цей виклик прийняла і художня література. У наш час література про війну стала пульсом і рентгеном суспільства, тому що зараз це найзворушливіша тема. Це література, якій вірять і яка віддзеркалює важкі й гераїчні сторінки історії нашої держави. У кожного, хто пише – своя історія війни. Кожен побачив і відчув її по-своєму. І по-своєму прагне поділитися своїми відчуттями з іншими.

Пропонуємо до вашої уваги сповіді, пронизані болем і водночас щирою, непохитною вірою в нашу Перемогу. Це книги, написані добровольцями і про добровольців.

«Добробати»/  Олег Покальчук, Вероніка Миронова, Васіліса Трофимович, Катерина Гладка, Дмитро Громаков, Ольга Плужник, Ігор Рудич, Артем Шевченко

Чи вистояла б Україна без мужності добровольчих батальйонів? У чому сутність руху добробатів - і де його витоки? Якою була роль добровольців під час найважливіших етапів битви України проти гібридного агресора? І що чекає на добробати у майбутньому? На ці питання вирішила відповісти група експертів і журналістів. Проект "Добробати" - це хроніка історії руху і водночас роздуми над його природою. Створення добробатів, їхній бойовий шлях і сучасний стан - усе це безпосередньо з уст учасників подій, політиків, військових, громадських діячів та волонтерів.

Роман Зіненко «Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії». В 2 томах.

Роман Зіненко - колишній морський піхотинець, доброволець батальйону «Дніпро-1», був серед тих, хто в серпні 2014-го опинився в пеклі Іловайська. Він не тільки вижив, але й написав одну з перших книжок про війну на Сході України — «Іловайський щоденник», чесну і відверту розповідь очевидця, де нічого не вигадує, а намагається бути максимально точним у своїх спогадах. Метою написання «Хроніки Іловайської трагедії» було прагнення автора зберегти і оприлюднити правдиву картину Іловайської операції в тому вигляді, в якому вона залишилися в пам’яті її учасників. До цього унікального видання увійшли свідоцтва понад півтори сотні бійців і офіцерів, від добровольців до вищого керівництва Сектора «Б», було згадано імена, прізвища та позивні близько семисот бійців добробатів і підрозділів ЗСУ. Окрім того, Романові Зіненку довелося переглянути, перевірити й хронологічно розібрати сотні публікацій, відео- і фотоматеріалів, що стосуються боїв під Іловайськом. Результати окремих журналістських досліджень, а також звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України також вміщені на сторінках цієї книжки. Переважна більшість зібраних фактів оприлюднена вперше. Перша частина видання висвітлює хронологію подій, що відбувалися 7–24 серпня 2014 року, коли бої точилися як в Іловайську, так і навколо нього. Друга частина видання висвітлює період з 25-го по 31 серпня 2014 року – від Дня Незалежності до відходу українських військових з Іловайська. «Хроніка Іловайської трагедії» мала широкий відгук у читачів, насамперед у тих, хто виходив кривавим «зеленим коридором».


Ігор Михайлишин «Танець смерті. Щоденник добровольця батальйону
«Донбас»

Ігор Михайлишин  -доброволець, піаніст, юрист. Музикант-аматор, грав на Майдані у грудні 2013 року. До лав добровольчого батальйону «Донбас» НГУ потрапив у червні 2014 року. Взяв позивний «Піаніст». У серпні 2014 року опинився в гущі Іловайського котла у протистоянні зі збройними силами РФ. Після вимушеної капітуляції провів 119 днів у полоні. Згодом повернувся на фронт у складі батальйону «Донбас-Україна» ЗСУ. Після закінчення військового контракту здобуває професійну музичну освіту в Київському інституті музики імені Р. Глієра. «Танець смерті» -  музичний твір Ф. Ліста, який для Ігоря символізує війну, боротьбу добра і зла, якій немає кінця. У цій конфронтації доля однієї людини є настільки мізерною, що її просто не помічаєш. Але якщо придивитись, побачиш віддзеркалення глобальної баталії у внутрішньому світі людини. Єдине, що врятує від загибелі, - постійний рух. Рух є умовою життя. Умовою розвитку. Умовою перемоги. Книга від добровольця, який без досвіду бойових дій потрапив на війну. Іноді написано трохи наївно, але ж писала молода людина-романтик. Історія охоплює період від початку перших тренувань у таборі під Києвом і до завершення Іловайської трагедії. Дає зрозуміти стан українського війська в той час.

Ігор Михайлишин  «Фуга «119. В тональності полону»  «Фуга 119» - книга про ворожий полон, куди потрапили добровольці батальйону «Донбас» після боїв у місті Іловайськ. Реальність, яку неможливо передати традиційними формами написання. Переосмислення та пошук нового привів автора до застосування принципу побудови фуги - поліфонічного музичного твору. «Фуга 119» - книга про ворожий полон, куди потрапили добровольці батальйону «Донбас» після боїв у місті Іловайськ. Реальність, яку неможливо передати традиційними формами написання. Переосмислення та пошук нового привів автора до застосування принципу побудови фуги - поліфонічного музичного твору. Структура книги орієнтована на подвійну (двотемну) триголосну фугу з кодою. Це дає змогу повною мірою передати сплетіння болю та жаху - звичної буденності полону, де вихід можливий тільки через смерть. «Фуга 119» є прямим продовженням книги «Танець смерті» та являється другою в майбутній трилогії «2014».

«Там, де вдома»: збірка поезій / Юлія Ілюха , Максим Кривцов , Марко Терен , Влад Сорд , Валерій Пузік , Юлія Баткіліна , Олександр Лисак , Наталія Маринчак

«Там, де вдома» - це 112 віршів  воїнів про любов і війну.  Ось уже дев'ять років триває війна в Україні. Серед нас є люди, які отримали травматичний досвід на цій війні, однак змогли сублімувати його в творчість. У збірці «Там, де вдома» беруть участь вісім сучасних молодих поетів та поеток: четверо чоловіків-воїнів, які виконували (або виконують зараз) бойові завдання в зоні АТО/ОСС, та четверо жінок, які  волонтерили і допомагали армії, чекали з війни чоловіків, підтримували та дбали про тих, хто присвятив себе служінню іншим.  У збірці через самовираження в поезії воїнів, волонтерів, громадських активістів доноситься до суспільства важливість підтримки та реабілітації, зокрема творчої, людей, які пройшли війну. Проект має надихнути військових на вираження своїх емоцій у творчості, підвищити у суспільстві толерантність та взаєморозуміння, знизити рівень агресії.

Коли йдуть поети : Гліб Бабич –воїн і поет // Слово Просвіти – 2022. - № 26. – С. 10

Гліб Бабіч –доброволець ЗСУ, у 2014-2019 брав участь в АТО та ООС. Шість ротацій. Дебальцеве,курган Могила Гостра, Золоте, Марїнка,- Красногорівка-Широкине- Водяне. Активіст ГО "Справа громад", військовий, поет, автор пісень, учасник АТО/ООС,  до 2019 року прапорщик 10-ї ОГШБР ЗСУ. Пройшов п'ять років війни та шість бойових ротацій. Народився в 1969 році в Миколаєві. Перші вірші написав у десятирічному віці. На вірші Гліба Бабича написані пісні, музику до яких створювали як сам автор, так і професійні композитори. Небайдужа людина з великим серцем і поетичною душею.  28 липня стало відомо, що у боях за Україну Гліб Бабіч  загинув.

Не схиливши в покорі коліна,

Не піддавшись брехні і прокльонам,

Посміхається Богу моя Україна –

В камуфляжному вбранні мадонна.

Незалежно від щільності бою,

Не хвилюйся - все буде як треба.

Щоб не сталося, знаєш, завжди над тобою

Твої діти утримають небо.

                                                        Гліб Бабіч,  Бачити менше



 

понеділок, 13 березня 2023 р.

Правові можливості

 

Бібліотека-філія#5  співпрацює  з громадською організацією “Правова єдність”, яка  проводить серію тренінгів, консультацій, навчальних практикумів для різних категорій населення. Нещодавно пройшов тренінг для молоді «Правові можливості»,  де розглядалися  питання змін у трудовому законодавстві в період дії військового стану, прийняття та оформлення на роботу громадян та зокрема ВПО.

Сьогодні це дуже актуальні питання, тому що зміни в суспільстві проходять наскільки швидко, що не всі знають про свої трудові права.

Працівники бібліотеки популяризують правову літературу на книжковий виставках та запропонували літературу на юридичну тематику



середа, 8 березня 2023 р.

Українське 8 Березня - Брикси

    Ви ще збираєтеся святкувати міжнародний жіночий день? Чи категорично «ні»?
    А чи знаєте ви, що є прекрасний альтернативний варіант 8 Березня – і важливо, що він суто український , споконвічний.  І святкували його зовсім не  весною, а 12 липня, на Петрівку. 
    Брикси ( саме так називається  загадкове  свято) – це давній звичай виконання чоловіками будь-яких примх і бажань дружини, коли жінкам дозволялося трішки завдати перцю своїм чоловікам.

    Якщо інформація вас зацікавила, читайте детальніше в книзі :
    Лузіна Л. Чарівні традиції українок / Лада Лузіна. – Х. : Фоліо, 2018. – С.11-12

    Ось декілька   цитат з  книги :
    «Жінка завжди може полетіти від проблем на мітлі, а чоловікові у Брикси не завадить запасний аероплан».
    «Якщо є бажання, - можеш послати свого чоловіка по персики , як у О.Генрі, хочеш – по черевички, як у цариці!»
    З книгою можна ознайомитися у читальній залі бібліотеки # 5.
    Приємного та веселого вам  прочитання!

понеділок, 6 березня 2023 р.

Гімн - музика, що хвилює серце!

6 березня 2003 року Верховна Рада прийняла Закон «Про Державний гімн України», згідно з яким головною піснею країни стала композиція «Ще не вмерла України і слава, і воля». 

З  нагоди Дня Гімну України в  бібліотеці-філії № 5  відбулася година спілкування із учасниками академії пенсіонерів «Золота Осінь». 

Бібліотекар Вікторія Вітряк розповіла присутнім про історію створення українського Гімну.

Історія українського гімну розпочалася у 1862 році, коли поет і фольклорист Павло Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна». У 1864 році його надрукували у львівському журналі «Мета», де поезію побачив  відомий композитор Михайло Вербицький. Твір справив на митця надзвичайно велике враження, тому  незабаром він написав до нього музику. Але вперше в якості гімну вірш зазвучав тільки у 1917 році. 

У період Української революції ці полум’яні рядки надихали у важких боях за незалежність із російськими загарбниками Героїв Крут, Січових стрільців. Пісня  лунала  22 січня 1919 року у виконанні хору  Кирила Стеценка  під час проголошення Акту Злуки між УНР і ЗУНР. 

Безумовно, звуки Державного Гімну викликають гордість, відчуття причетності до історії та сучасності своєї держави, бажання робити все можливе, щоб ця потужна урочиста мелодія частіше звучала як в Україні, так і за її межами.

У 1992 році музичну редакцію Державного гімну затвердила Верховна Рада України і внесла відповідні зміни до Конституції. У Законі зазначалося, що гімном вважається тільки перший куплет і приспів композиції, а першу строфу вірша «Ще не вмерла Україна» змінили на запропоновані Президентом України Леонідом Кучмою слова: «Ще не вмерла України і слава, і воля». 

Сьогодні наш гімн, як і 100 років  тому,  став символом незламності та боротьби за права «бути» на своїй  землі, бо “згинуть наші вороженьки, як роса на сонці. Запануєм i ми, браття, у своїй сторонці. Душу, тіло ми положим за нашу свободу, і покажем, що ми, браття, козацького роду.»

А читачі, у свою чергу, декламували вірші,  присвячені  Гімну та любові до Батьківщини. Також до уваги відвідувачів була презентована виставка історичної події «Ще нам, браття молодії усміхнеться доля…»  

Ми все здолаємо, витримаємо  і переможемо! Все буде Україна! 


субота, 4 березня 2023 р.

Не відкладайте весну «на потім»

Юний березень, яскраво-променистий квітень і  смарагдовий травень зустрілися на книжковій виставці-інсталяції, щоб нагадати про прихід весни, яка приносить світло, тепло, радість і сподівання. А ще - добірку світлої весняної лірики та не менш атмосферної прози.

Отож, не зволікайте! Покваптеся здійснити захопливу прогулянку прозово-поетичними дорогами Весни разом з вашою улюбленою бібліотекою #5.

Не відкладайте весну «на потім»

 




Розчиниш крижане вікно весни.

Нехай нам сумно, але це минеться.

Ти першим квітам колір поясни,

бо їм цвісти вже скоро заманеться.

Знов пада сніг і знову розтає.

І світ навкруг і мудрий, і безумний.

Нехай нам трудно,

і нехай нам сумно,-

є ця весна. І ми на світі є.

                                                   #Оксана_Пахльовська

 

пʼятниця, 3 березня 2023 р.

Хіт-парад книжкових новинок


Ми витримали мабуть найскладнішу зиму в історії нашої незалежної України. Та нарешті і до нас прийшла довгоочікувана весна, а з нею і найцікавіші новинки літератури, адже кожна нова книга в бібліотеці – це завжди подія , здатна принести ні з чим незрівнянне задоволення, бо має неповторний запах, приємна на дотик, таємнича за змістом .

3 березня в усіх країнах відзначається Всесвітній день письменника – професійне свято літераторів. Саме в цей день в бібліотеці-філії №5 пройшов День нової книги: «Обличчя української та зарубіжної книги.
Усіх , хто не уявляє своє життя без книги та читання і слідкує за новодруками запросили на літературну дегустацію.Присутніх очікувала сучасна література, твори епатажних і традиційних, українських і зарубіжних письменників, знамениті бестселери, книжки, що недавно були екранізовані. Відвідувачі познайомилися з новинками, які відповідають найвибагливішим смакам, відкрили для себе імена письменників, що недавно недавно дебютували. Представлені видання різні за жанрами, тож кожному читачеві знайшлася книга за його вподобаннями.
На книжковій виставці «Хіт-парад книжкових новинок», були презентовані новодруки українських авторів: Ірен. Роздобудько «Неймовірна. Ода до радості», Оксани Кір’ян «На роздоріжжі долі»,СвітланиТалан «Душа Ніколь», Любка Дереша «Там де вітер». Зарубіжні трилери були представлені такими авторами , як Колін Гувер «Веріті», Аманди Лі Коу «Світло далекої зірки», Джулії Крауч «Коханка її чоловіка», Тесс Геррітсен «Дівчина, яка мовчить» та багатьма іншими .
Особливу цікавість у відвідувачів викликали книги-переможці літературних конкурсів ; «Танці з кістками. Медичний трилер» від Андрія Сем'янківа, відомого у соцмережах як MED Goblin, яка стала переможцем премії «Книга року BBC-2022» та «Найдовша подорож» О. Забужко(номінація «Українська проза/есеїстика») і «Вифлеєм» Володимира Лиса (номінація «Красне письменство»), які стали переможцями Всеукраїнського рейтингу «Книжка року»-2022.
Всі видання, запропоновані для перегляду змусили задуматись про світ, у якому ми живемо, і про те, що потрібно в ньому змінити і як віднайти ту книгу, яка розрадить у потоці новин.
Тож, якщо вам хочеться завжди почуватись добре, підвищити рівень інтелекту, покращити пам’ять та розвинути гнучкість мислення, знайдіть час для читання – саме воно сприяє цьому.. Зважаючи на сьогоднішні непрості реаліії в яких ми живемо - це не тільки прекрасний спосіб проведення дозвілля, а й відмінний інструмент для підтримки фізичного і психічного здоров’я.
Нові книжки, чекають на Вас!
Читайте, не сумуйте, самовдосконалюйтесь і, звісно ж, – бережіть себе та близьких!
Тетяна Ямінська




Бібліотека нині – більше, ніж бібліотека.

Бібліотека 5 -  Арт-простір для проведення  майстер-класів.  Бібліотечні працівники є не тільки модераторами, а й  натхненниками для реалізації творчих ідей. 2 березня, в межах проекту психосоціальної підтримки, волонтерка  Анастасія Гейло, представник Білоцерківської міської організації Товариства Червоного Хреста України, провела майстер-клас «Кавові фантазії».

Кава – улюблений напій багатьох, але вона ще і відмінний матеріал для творчості. Кожна картина написана кавою, володіє теплим відтінком і приємним ароматом. Кавовий живопис - незвичне малювання, адже це  поєднання аромату та творчості, легкості та чарівності, яке чудово розвиває образне мислення, здібності, дрібну моторику, знижує рівень стресу та допомагає подолати почуття тривоги.

Спробувати  себе в ароматному кавовому живописі  мали можливість користувачі бібліотеки та учасники  академії  «Золота осінь» Благодійного фонду Костянтина Єфименка.

Підкорити каву, поділитися секретами майстерності  бажаючі можуть на наступному майстер-класі. Ласкаво просимо до нашого арт-простору .

 

 

середа, 1 березня 2023 р.

Наша вулиця

Невеличка наша вуличка веде й до річки, й до центральної великої дороги.

З яких би далеких шляхів не поверталися ми – нас чекала рідна стежина, ступивши на яку, ми відчували, що нарешті вдома.

Чи несли ми у собі радість і перемогу або біль і гіркоту невдач, втрачені мрії, вона завжди вітала нас і в унісон нам дзвеніла або мовчала.

Ось хата славнозвісної Василівни, де завжди можна було знайти пораду усьому: як лікувати різними травами душу й тіло, пекти найсмачніші пироги.

А ось доглянутий будинок Максима Самійловича, його розум і роботящі руки шанувала вся вулиця, адже це був учитель від Бога.

На другій стороні вулиці жив викладач математики й фізики Леонід Йосипович, який ділився своїми знаннями. І не одна молода людина зобов’язана йому вступом до вишу і подальшою кар’єрою.

Шанувала наша вулиця легендарну бабу Галю – “моржиху”, бо обливалася і в холоді і в жару водою з криниці. Могла полегшити людські страждання; мала талант пізнавати людину, її сутність.

Багато чого могла розказати баба Настя, що мов “шпигун” ховалася у бур’янах, вистежуючи закохані пари. Цікавість переборювала ревматизм, який після такого “кіно” розгорався вогнем.

Неодмінно збирався натовп послухати дядька Сашка, який мав авторські здібності, і завжди був центром уваги.

На свята співала, танцювала , веселилася вулиця. 

А коли приходила біда…(в інші світи відходила людина) – проводжали гуртом, віддавали останню шану Людині з нашої вулиці. Сумувала й наша стежина, вкрита квітами й пелюстками, на які намагалися не наступати.

Йшов час. Народжувалися й помирали люди, будувалися кам’яні огорожі, які обступили суцільним муром нашу таку рідну вулицю, Які стали кордоном між людьми. Немає вже у криниці води, обміліли джерельця – природні, а також людські. 

Зникли непрохідні калюжі, не сваряться сусіди із-за розбитої дороги, бо, нарешті, дочекалися асфальту.

Але чому я так сумую за людьми, які стоять за низенькими непоказними тинами, вони привітно вітаються, голублячим поглядом проводжають, і знають, що ця вулиця навіки єднає нас.

Тетяна Володіна