Джеймс Метью Баррі, автор «Пітера Пена», народився 9 травня 1860 р. у невеличкому містечку в Шотландії (Велика Британія) у родині простого ткача. Хоч їхня родина й жила незаможно, проте батькові вдалося вивчити дітей. Джеймс закінчив Единбурзький університет і став журналістом. Баррі одружився з молодою акторкою, котра зіграла в одній з його п’єс. Шлюб виявився невдалим і був розірваний у 1909 році. Дітей у подружжя Баррі не було.
1885 р. він переїхав до Лондона, де й прожив до кінця життя. Все своє життя Баррі захоплювався мандрівниками і дослідниками, людьми активного і відважного життя. Його друзями стали такі відомі письменники, як Джон Голсуорсі, Герберт Веллс, Артур Конан Дойл. До початку ХХ ст. Баррі стає помітною фігурою в літературному житті Англії. Цьому сприяли його особисті якості: він був людиною високої порядності і доброти.
Історія Пітера Пена почалася з того, що Джеймс Баррі, переїхавши до Лондона, потоваришував із сусідами — молодим подружжям Артуром і Сильвією Девіс, які мали п’ятеро дітей. Та ось трапилося лихо: спершу Артур Девіс, а потім і Сильвія померли. І Джеймс Баррі став опікуном п’ятьох їхніх синів, узявши на себе їх виховання та освіту. Отож в іграх із п’ятьма бешкетниками, у казочках на ніч, у цікавих та захопливих розповідях і народилася Небувандія (Небувалія) — країна вічного дитинства — та Пітер Пен, загублений хлопчик, який не хотів дорослішати й так і залишився малим хлопчиськом.
Спершу (1904 р.) з’явилася дитяча п’єса «Пітер Пен». Вона стала настільки популярною, що відтоді спектаклі про Пітера Пена ставлять щороку на Різдво не тільки в Британії, а й далеко за її межами.1911 р. побачила світ повість «Пітер Пен і Венді», яка принесла письменникові славу. Вона перекладена багатьма мовами світу, її залюбки читають і діти, і дорослі. Пітер Пен став неначе реальною особою: про нього вже пишуть книги інші письменники, знімають фільми, створюють мультики, йому ставлять пам’ятники.
Якщо ж ви хочете глибше пізнати творчість Джеймса Метью Баррі, наступна інформація для вас. Упродовж 15 років (1885–1900) Баррі займався літературною діяльністю. У цей час написані такі твори: невдала мелодрама «Краще померти» («Better Dead» (1888)), любовно-психологічні романи «Маленький священик» («The Little Minister» (1891)), «Сентиментальний Томмі» («Sentimental Tommy: The Story of his Boyhood» (1896) і його продовження «Томмі і Грізел» («Tommy and Grizel» (1900)), біографічна книга про матір «Маргарет Огілві» («Margaret Ogilvy» (1896)), кумедна книга про шкоду і задоволення від паління «Аркадія, моя любов».
У дилогії про «сентиментального» Томмі Дж. Баррі створює багато в чому автобіографічний образ письменника і журналіста, який, незважаючи на всі зусилля, не зумів взяти на себе тягар дорослого життя. Тут також згадується малюк, який відбився від батьків і дуже радий тому, що загубився, і боїться, що його все-таки знайдуть і змусять вирости; його можна назвати прототипом майбутнього «Пітера Пена». Однак, порушуючи у цих романах серйозні питання, Баррі не міг дати відповіді, як їх вирішити – і переводив оповідь в ідеалізоване романтичне річище, далеке від реальності. На тлі успіху романів Баррі в той самий час у США піратським чином публікуються декілька збірок його малої прози: «A Holiday in Bed and Other Sketches», «A Tillylos Scandal», «Two of Them».
П'єси Баррі, що мали шалений успіх у публіки, є, мабуть, найвищим досягненням його творчості для дорослих. Веселі комедії, написані з прекрасним знанням законів сцени, привертають увагу блискучими діалогами, стрункістю композиції та дотепністю. Першим сценічним успіхом Баррі стала постановка драматургічної версії його «Маленького священика» (1897). Однак лише «Кволіті-стріт» (1901), блискуча комедія про життя Англії початку ХІХ ст., ввела його в коло видатних драматургів того часу. Успіх закріпили такі п'єси: «Чудовий Крайтон» (1902), той же «Пітер Пен» (1904), «Що знає кожна жінка» (1908), «Виглядає як дванадцятифунтова купюра» (1910), «Поцілувати Попелюшку» (1916), «Дорогий Брут» (1917), «Поважна дама демонструє свої медалі» (1917), «Мері Роуз» («Mary Rose» (1920)). Снобізм та претензії людей вищого світу і політиканів піддаються висміюванню у найкращих із цих комедій – «Кволіті-стріт», «Чудовий Крайтон», «Що знає кожна жінка». У п'єсах Баррі реальність часто поєднана з вигадками, а гумор і комічні ситуації овіяні світлою печаллю.
Баррі був також автором великої кількості одноактних п'єс. Деякі з них були написані з нагоди і ставились лише один раз. До таких, зокрема, належить п’єса з умовного циклу творів про Пітера Пена – «Коли Венді виросла: Запізніле пояснення». Інші, навпаки, були доволі популярні. Багато його п’єс були згодом екранізовані.
За свою літературну та громадську діяльність Дж. М. Баррі удостоївся великої пошани: 1913 р. отримав титул баронета, 1922 р. нагороджений орденом «За заслуги», 1919 р. став лорд-ректором Сент-Ендрюського університету, а 1930 р. — почесним президентом Единбурзького університету. Помер письменник 19 червня 1937 року.
Немає коментарів:
Дописати коментар