Гончарні майстер-класи

Щомісяця майстриня гончарства Людмила Сябро  проводить благодійний майстер клас для ВПО та мешканців міста в бібліотеці #5.

Ліплення з глини - прекрасний спосіб відпочити душею, відволіктися  від щоденних проблем, змінити своє життя, впустивши в неї творчість.  

Глина дуже благодатний матеріал - вона пластична, податлива, слухняна до людських рук. Глина може бриніти, як свистулька або дзвіночок, може освітлювати простір як світильник чи підсвічник, може пахнути, як арома лампи.

За допомогою майстер-класів з ліплення ви можете виготовити подарунки на День Святого Миколая, Новий Рік, Різдво або будь-яке інше свято! Запрошуємо до наших майстер класів всіх бажаючих.

 

 

Сьогодні, 27 жовтня, працівники бібліотеки № 5 долучились до участі у написанні Радіодиктанту національної єдності - 2023. Авторкою радіодиктанту - 2023 стала українська поетеса та перекладачка Катерина Калитко. Назва тексту – «Дороги України», читав актор театру та кіно Олексій Гнатковськи. 

Цьогоріч День української писемності та мови перенесено з 9 листопада на 27 жовтня.

За нинішньої агресії росії проти України – українська мова посідає надзвичайно важливе місце, і ми як ніхто, розуміємо, що без української мови не може бути України.

Українська мова – це мова свободи й волі, могутня зброя у боротьбі за нашу незалежність і Перемогу!

Мова, писемність, освіта – це ті цеглинки з яких складається наша ідентичність. Тому ми активно долучаємося до популяризації української мови. До написання радіодиктанту були запрошені читачі бібліотеки та колеги - бібліотекарі.  

Всі присутні уважно слухали і писали диктант. І тепер з нетерпінням чекають результатів щоб перевірити всій рівень знань.

Зустріч з поезією

Ніхто нас за любов судить не сміє,

Бо судить той, хто сам любить не вміє!»

Впродовж усього бібліотечного дійства лунали емоційні вірші Валентини Лотоцької.

26 жовтня у затишній читальній залі бібліотеки пройшла творча зустріч з членкинею Національної спілки письменників України,  талановитою поетесою Валентиною Лотоцькою. Присутні академісти "Золотої осені", бібліотекарі та гості мали можливість послухати патріотичні вірші, вірші присвячені мові, пейзажну, любовно- інтимну лірику. Вірші які поетеса подарувала своїм онукам.

Збірка  "Щастя із присмаком неба", "Квиток у весни" мала успіх, так, як емоційні вірші, кохання, почуття закоханості -це мрії кожної людини. 

Всі поетичні збірки були представлені слухачам, у кожного вірша є історія кожен вірш написаний серцем. Зустріч пройшло на одному подиху, а ще у нас з поетесою є одна спільна мрія. А ми віримо, що мрії здійснюються.

Бачити серцем

Під такою назвою 25 жовтня в міській виставковій залі при бібліотеці-філії № 5 відбулося відкриття  персональної виставки  акварелей Олени Яросевич.

Пані Олена  працює у техніці акварельного живопису та петриківського розпису, постійно експериментує, пробує інші техніки – графіку, олійні фарби. Але акварелі – той вид мистецтва, де найкраще розкривається її талант, її внутрішній світ та її бачення світу в якому ми всі живемо.

Інколи, пробігаючи, кудись поспішаємо, не помічаємо неповторних моментів, які так щедро дарує природа.

Мисткиня, з надзвичайною любов’ю, вишуканістю та тремтливою неповторністю в своїх картинах відтворює всі ті прекрасні моменти, які вловила її творча натура. Енергетика,яку випромінює кожна робота, передається нам – глядачам, щоб ми зупинилися на хвильку, відволіклися від всього страшного і трагічного та насолодилися прекрасним і вічним!

Олена Яросевич є учасницею міських, Всеукраїнських та Міжнародних виставок, її роботи неодноразово були представлені у Львові, на бієнале акварелі у Києво-Печерській лаврі в Музей книги і друкарства України.

В експозиції представлено 90 полотен, але сама колекція мисткині налічує значно більшу кількість. 

Під час відкриття виставки з вітальним словом виступили начальник відділу культури і мистецтв управління культури і туризму міської ради – Юлія Ковальська та депутат Білоцерківської міської ради, директор Білоцерківської школи мистецтв №1 імені Юрія Павленка, Заслужений працівник культури України - Леся Крижешевська. 

А ще  багато вітань було від друзів та колег. Тож шановні мешканці нашого міста - запрошуємо до перегляду! Експозиція  діятиме до 15 листопада, за адресою проспект Незалежності, 55 – бібліотека № 5. 

                                                                            Світлана Хмільова

Білоцерківські Гаї

Цими словами – «білоцерківські Гаї» творча письменницька родина Анатолія та Галини Гай  інколи підписувала свої листи друзям. Під такою ж назвою, 19 жовтня у бібліотеці № 5 пройшов День бібліографії до вшанування їх світлої пам’яті . 

Життя цих творчих натхненних людей сповнене багатьма цікавими зустрічами та вагомими здобутками .Члени Національної спілки письменників України, лауреати численних нагород, літературних та літературно-мистецьких премій, видавці, упорядники, редактори та громадські діячі, автори багатьох художніх і документальних книжок, вони внесли вагомий вклад у літературну скарбницю і громадське життя нашого міста. Їх твори, унікальні, добрі, талановиті, мудрі - це не просто книги, а стан душі, неспокій і свято Духу над банальною прозою буття. Але при цьому вони не повторювалися в темах і жанрах, кожен був особистістю, що вирізнялася  власним творчим почерком . Як дві половинки одного цілого, подружжя Гаїв гармонійно доповнювали одне одного, хоча були різними за вдачею: невгамовний, сильний духом борця Анатолій Іванович і красива мудра, натхненна, з чутливим і вразливим серцем Галина Семенівна. І завжди міцним підґрунтям їх творчої і життєвої долі були завзятість, сміливість, любов до українського слова. Про все це користувачі бібліотеки довідалися з майстерно окресленого літературного портрета, підготовленого бібліотечними фахівцями.

Багатий та різноманітний літературний доробок митців був представлений на книжковій виставці «Творчий ужинок білоцерківських Гаїв», при оформленні якої та під час ознайомлення читачів з її наповненням використана  інформаційна тека «Письменники-краяни» та прикнижкова бібліографія

Бібліографічно-книгознавчий блок експозиції доповнила інформаційна полиця краєзнавчих бібліографічних посібників, літературознавчих дайджестів, які прямо чи дотично стосуються творчості і життєвого шляху письменників.

Корисним та пізнавальним для учасників заходу стала презентація біобібліографічного покажчика «Набуток зрілого таланту» , присвяченого життю та творчості Анатолія та Галини Гай, виданого відділом методичної та бібліографічної роботи Білоцерківської ЦБС. В ньому  міститься інформація про твори письменників, біографічні матеріали, публіцистичні публікації, журналістську діяльність Анатолія Гая, публіцистичні публікації, у т. ч. статті про АТО та ООС на сході України, матеріали з домашнього архіву Гаїв.

Осягнути глибинну сутність творчості прославлених земляків допомогли літературні читання поезій Галини Семенівни та уривків з книг Анатолія Івановича. Емоційні,  чуттєві, глибокі, вони спонукали до роздумів про  покликання і талант, про скороминущість земного життя,  про ранимість душ людей творчих, талановитих., непересічних. 

Захід, що пройшов у бібліотеці, став важливим приводом для того, щоб перегорнути ще раз сторінки їх книг , розкрити майстерність таланту, осягнути їх Всесвіт.. Митець живе доти, доки живуть його твори. Білоцерківських Гаїв пам’ятатимуть читачі, друзі, колеги по перу і дорога їх серцю білоцерківська земля.

                                                                                        Наталя Семененко

 

Справжнє, живе і світле слово!

17 жовтня в ошатній залі бібліотеки – філії  №5 відбулася презентація збірки оповідань Тетяни Дмитрівни Ніконенко «Що скажуть люди…». 

А людей, що завітали на захід був повнісінький зал. Друзі, колеги, читачі та гості господині дійства – всі були охочі потрапити на презентацію. Ви запитаєте – чому? Бо це наша колега, життя якої протягом багатьох років пов’язане з книгою. 

Пані Тетяна очолює відділ комплектування та обробки літератури Білоцерківської бібліотечної централізованої системи імені Петра Красножона. Через її руки проходять потоки бібліотечного фонду. Це  свого роду бібліотечна бухгалтерія, де цифри переплітаються з книгами. Відділ доволі серйозний та відповідальний. Тому було щире здивування, коли  Тетяна Дмитрівна  принесла першу есею «Метелик» на мій розсуд ще рукописним варіантом. Сказати, що я була вражена – це не сказати нічого! Я була зачарована. А потім посипались нові оповідання, більш сміливі, часом сумні, або повчальні, з гумором та стражданнями. 

Одним словом, як висловилася наша колега Олена Крищенко у передмові до збірки: «Маємо ще одну дуже людяну книжку, яку, безперечно, варто почитати всім шанувальникам життєвих історій української літератури». Краще і не скажеш! Пишаємося, що саме в бібліотечній спільноті з’явилася нова літературна зірка – Тетяна Ніконенко. І сподіваємося, що далі буде…

                                                                                                        Світлана Хмільова

Запрошую поринути в чарівний світ шахів та пізнати секрети гри мудрих

 Навчати дитину логічним іграм потрібно з раннього віку, наприклад в 4-5 років можна приступити до навчання дитини гри в шахи. В цьому віці діти можуть легко запам’ятати дошку на 64 клітини і ігрові фігури, розуміють і запам’ятовують правила гри. Гра в свою чергу вчить зосереджуватися і концентруватися, показує що означає перемагати, а що – програвати, навчає аналізувати свої помилки.  Гра в шахи дозволить розвинути у дитини неординарні розумові здібності, відмінну пам’ять, уважність та забезпечить всебічний розвиток, навчить пізнавати  навколишній світ.
Чекаємо дітей в шаховий клуб «Білий кінь»  де завдяки логічним іграм дитина стане емоційно стійкою та навчиться досягати успіхів. Навчання стартували з вересня,  кожної середи о 15 годині на бажаючих чекає тренер Ігор Осіпов бібліотека#5 шаховий клуб         «Білий кінь».

 

65 років від дня народження Леоніда Кононовича, українського письменника, перекладача, майстра детективного жанру.

Леонід Кононович — перекладач, письменник, правозахисник. Народився в селі Красилівка Ставищенського району на Київщині. 

У 1975-1977 роках навчався на філологічному факультеті Київського університету, звідки був відрахований через свою громадську позицію. Від 1981 до 1985 роки навчався на філологічному факультеті Київського педагогічного інституту іноземних мов ім. Горького, звідки знову був відрахований із мотивуванням "негативний вплив на молодіжний колектив". Ще у 80-ті роки минулого століття Леонід Кононович почав займатися перекладацькою діяльністю. На його рахунку майстерні переклади тритомного зібрання творів Альбера Камю, соціологічних досліджень Еміля Дюркгейма, творів Жана Бодрійяра та Моріса Бланшо.

У 1993 році відбувся письменницький дебют Кононовича: його роман "Я — зомбі" викликав справжній ажіотаж. За цим послідували романи "Мертва грамота" (2001), "Кайдани для олігарха" (2001), "Феміністка" (2002), і "Повернення" (2003). 

Ці книги принесли письменникові славу "батька сучасного українського кримінального роману", хоча всі вони пройняті жорсткою іронією і далеко не завжди вписуються в канони жанру. 

Наступна книга — "Тема для медитації" (2005) — виявилася набагато складнішою, насиченою історичними ремінісценціями. Цей роман став в Україні книгою року, висувався на Шевченківську премію й отримав премію імені Григорія Косинки (2009), він входить до списку найкращих українських книжок, які варто прочитати кожному. 

2016 року у видавництві "Фабула" вийшов останній на сьогодні роман письменника "Чигиринський сотник", який одразу став Книгою року за версією Держтелерадіо України. 

2019 року Леоніда Кононовича було висунуто на Шевченківську премію в номінації "Література".

Поєднуючи політичний роман із детективом, політичний або історичний роман з українською міфологією, Леонід Кононович намагається наблизити «високу» літературу до мас. Письменник так і не втілив у життя майже утопічну ідею з 1990-х – поширювати свої детективи серед україномовних читачів райцентрів і сіл, принципово відмежовуючись від російськомовного українського середнього класу. Однак він став чи не першопрохідцем жанрової гібридизації в українській літературі, автором творів, що цікаві як для елітарного читача, так і для масового.

Володарі гетьманської булави очима українських письменників

В одному зі стародавніх переказів Україну названо «шматочком раю на землі». Мабуть, тому доводилося народові знову й знову боронити її від запеклих зазіхань чужинців. Протягом віків, починаючи з 15 століття, обов’язок охорони українських земель покладався на козацтво.

Від часів зародження козацтва на землях України в середині XV століття з його середовища вибивався старший, або ж отамана, потім – гетьман. Одні кажуть, що така виборність була пережитком племінних часів, коли обирався найсильніший чи наймудріший – вождь племені, інші зауважують, що українці перебрали традицію в австрійських імператорів, польських королів або ж кримських ханів. Як би там не було, але вже на кінець XVІ століття в козацтва остаточно утвердився владний звичай обирати з-поміж себе найбільш здібного. При цьому важливо, з якого соціального середовища він походив – князів чи шляхти, козацтва, селянства чи духівництва. Хоча очевидно, що перевага віддавалася «козакам з діда-прадіда».

І до цього часу історики жваво дискутують стосовно того, яким було політичне становище козацьких гетьманів як правителів України, особливо якщо прирівнювати їх до європейських чи азійських володарів. Гетьман усієї України - колишня найвища урядова політична посада України, яка була еквівалентом голови держави.

У кожного з гетьманів України були власні ціннісні орієнтири, але багатьох із них під впливом іноземної пропаганди свого часу звинувачували у «свавільстві», «зрадництві», «відступництві», «угодовстві», «демагогії» тощо, забуваючи при цьому про те, що вони були не тільки воїнами, але й політиками, а отже, подобалися одним і були ворогами для інших. Тож,  потрібно  зрозуміти людей, які діяли за тих чи інших історичних обставин, що значно відрізняються від сприйняття сьогочасної дійсності. Наше суспільство поступово осягає просту філософську істину – треба не судити, а намагатися розуміти своїх попередників, які творили нашу країну в далекий історичний час.

Пропонуємо подивитися на володарів гетьманської булави очима  українських письменників.

Віктор Вальд. «Меч Сагайдачного»

Величною та кривавою була перемога козаків у битві під Хотинським замком. Тоді поранили славного гетьмана Сагайдачного. На знак пошани, на честь великого подвигу він отримав з рук польського королевича Владислава меч. Та зброя стала символом козацької відваги й хоробрості. Однак тепер реліквію викрадено, і сліди злодіїв ведуть до султанського палацу в Стамбулі. Меч необхідно повернути. Сімнадцятирічний Іван Сірко та кілька найхоробріших відчайдухів-козаків вирушають до столиці Османської імперії. Серед ворогів вони зустрінуть друзів. Серед відчаю знайдуть відвагу. А ще зброю, яка здатна вразити в саме серце. Зброю, небезпечнішу за меч Сагайдачного та яничарські ятагани…

Ярослава Дегтяренко  «Між двох орлів»: трилогія

Перша книга – «Гідний наступник».  1657 рік. Зріє повстання проти гетьмана Івана Виговського. Московський цар Олексій отримує донос від кошового Барабаша із проханням дозволити козакам обрати нового гетьмана. Розбрат і міжусобиці на руку цареві. Він хоче використати запорожців для боротьби із Річчю Посполитою. Молодий козак Демко Гориченко дізнається про зраду Пушкаря та Барабаша й вирушає до Чигирина, щоб попередити гетьмана. Далеко від дому він дізнається, що його родину вбили, а хату спалили. Помста - усе, що залишається у хороброго Демка. І ще - кохання до красуні Наді, вихованки підступного Пушкаря… Між обов’язком та почуттями, між коханням та ненавистю, між двох орлів - яким буде вибір?..

Друга книга – «Зраджений гетьман» .Осінь 1658 року. Цар Олексій оголошує Україні війну. Лесько, намагаючись повернути кохання Олесі, дізнається, що вона вийшла заміж за іншого. З розбитим серцем хлопець кидається у вир війни, чекаючи нагоди загинути як справжній воїн. Але, схоже, на нього покладена важлива місія і помирати йому зарано. Тим часом гетьман Виговський шукає союзників, щоб протистояти військовій агресії Московії.Поки гетьман зайнятий війною, усіма забутий Юрась Хмельниченко, піддавшись на вмовляння свого дядька Якима Сомка, організовує проти Виговського змову. Ситуація в країні стає напруженою. Чим обернеться для України прагнення волі?

Третя книга - «Олеся: поміж честю та коханням» . Влада молодого

Хмельниченка слабка та непевна. Козацькі полковники підбурюють гетьмана зректися булави. Олеся отримує звістку, що в бою з татарами загинув її чоловік Михайло, і тепер дівчина вільна від шлюбу з нелюбом. Вона мріє повернутися до коханого Леся, та її звинувачують у крадіжці й ув’язнюють. Звідки чекати допомоги? Тим часом Юрій Хмельницький майже готовий скласти гетьманську булаву та віддати владу Виговському. Над Україною скупчуються темні хмари: Московія та Річ Посполита неситим оком задивляються на українські території. І поки держава чекає на тверду руку сильного керманича, Олеся сподівається на порятунок коханого. У цьому вирі подій, захищаючи своє від чужих, найголовніше - не втратити те, що є…

Павло  Загребельний. «Я, Богдан» (Сповідь у славі)

У романі Хмельницького зображено як мудрого політика, освічену, талановиту людину, непересічну особистість з неабиякими суперечностями, внутрішніми драмами. Роман написаний у формі монологу гетьмана (звідки й підзаголовок твору «Сповідь у славі»). Від його імені письменник звертається до народу, вболіває за його майбутнє. Богдан у сповіді відстоює правду звичайної людини: «Хіба й мене самого не пробували очорнити? Оточували легендами, але я волів жити поза ними, гаразд відаючи, що в легендах зникає жива особистість і лишається тільки безплотний символ, яким кожен може скористатися для своїх цілей».

Юрій Косач «Рубікон Хмельницького»

Глибока та душевна повість про життя в умовах важкої історичної доби. Вона переносить читача в часи буремного XVII століття, коли Україна переживала складні часи боротьби за своє існування.

Повість розповідає про життя та діяльність легендарного гетьмана Богдана Хмельницького, який вів Національно-визвольну війну козацтва проти польської шляхти та її війська. Книга детально описує складні взаємини між польсько-литовським королівством та українськими козаками, а також драматичні історичні події, які відбувалися в той період.

Юрій Косач вдало передає емоції та переживання персонажів, розкриває широкий діапазон їхньої внутрішньої боротьби та моральних вчинків, роздумів. Кожен персонаж в книзі має свою характеристику, що дозволяє читачу більш детально розібратися в подіях, які розгортаються на сторінках повісті.

Окрім цього, книга «Рубікон Хмельницького» - це важлива історична реконструкція, яка допомагає зрозуміти та оцінити значення історичних подій періоду козацьких війн та Гетьманщини для українського народу. Її можна вважати не тільки чудовим літературним твором, а й цінним джерелом з історії України. Загалом, книга "Рубікон Хмельницького" - це видатний твір української літератури, який вражає своєю історичною детальністю, мудрістю та глибиною. Він сподобається всім читачам, котрі цікавляться вітчизняною історією, нашою сивою давниною та шукають відповідні книги на дані теми.

Богдан Лепкий. Трилогія про Івана Мазепу, яка складається з таких повістей:

1. Мотря

2-3. Не вбивай. Батурин

4. Полтава

5. З під Полтави до Бендер. Крутіж

Вони послідовно відтворюють хронологію подій, кожна з них має самостійне значення, тому й публікувалася автором окремо. Головний герой усіх п’яти повістей - український гетьман Іван Мазепа (1639–1709), кінцевою метою політики якого було утвердження державності України. Відчувається велика кропітка робота автора при створенні історичного роману. Сама постать визначного гетьмана Івана Мазепи дуже важлива в історії України, мало оцінена, але і не зовсім однозначна. Радянська історія нав’язувала українцям ім’я Мазепи як зрадника. Але ким був насправді Іван Мазепа? Відповідь на це нелегке, болюче і складне питання намагався знайти Богдан Лепкий і подав свою інтерпретацію подій, вчинків, рис характеру гетьмана Івана Мазепи.

Тимур Литовченко, Олена Литовченко «Пустоцвіт»

Влітку 1744 року імператриця Єлизавета Петрівна милостиво розглянула й затвердила петицію про поновлення гетьманства на українських теренах. Булава дісталася хлопцеві з незаможної родини, який зробив фантастичну кар’єру  -Кирилу Розумовському, рідному братові морганатичного чоловіка імператриці. Життя закружляло у скаженому калейдоскопі... А що ж одержала Україна?! Невиправдані очікування, бездарне керівництво, бездіяльність у вирішальні години... Фінал був закономірним: остаточна втрата державності.

Тимур Литовченко, Олена Литовченко «Принц України»

23 лютого 1957 року в Кремлі святкували не тільки День Радянської армії та Військово-морського флоту - політична еліта СРСР мала значно більш ґрунтовний привід для святкування: адже цього дня в Лондоні за загадкових обставин помер гетьман у вигнанні Данило Скоропадський, син гетьмана Павла Скоропадського. Особливо з цього радів радянський генсек Микита Хрущов. По-перше, тому, що ніяких гетьманів в Україні більш ніколи не буде, а по-друге - шлях до укладання повномасштабної торговельно-економічної угоди з Великою Британією відтепер був відкритий. То хто ж такий був Данило Скоропадський?

Ще будучи зовсім малим, він опинився з родиною на чужині. Проте мрії про незалежну Україну, яку хлопець, хоча й не довго, встиг відчути й побачити зблизька, ніколи його не полишали. Слідуючи заповіту батька, Данило Скоропадський усе своє подальше життя присвятив служінню в ім'я України, був палким патріотом і свято вірив у свій народ. Авторитет гетьманича серед української діаспори був надзвичайно високим, і його, безперечно, можна назвати одним із лідерів українського руху в еміграції. Отже значення цієї людини для українців, що жили за кордоном, важко переоцінити. Що ж все-таки сталося 60 років тому?..

Юрій Мушкетик «Останній гетьман»

У центрі  роману -  визначна історична постать, державний діяч, останній керманич козацької України Кирило Григорович Розумовський. Хоч би які оцінки давали йому історики, перед нами освічений і далекоглядний політик, що, ставши на гетьманство, дії свої передусім спрямував на модернізацію козацького ладу. Провів кілька важливих реформ і, попри будь- які утиски та перешкоди, встав на захист прав і свобод козацької автономії.

Іван Нечуй-Левицький. « Гетьман Іван Виговський»

Історико-біографічний роман класика української літератури І. Нечуя-Левицького «Гетьман Іван Виговський» за радянських часів старанно замовчувався. Цей твір одночасно виконує дві функції: з одного боку, є посібником для вивчення історії України, має просвітительський характер, а з другого - засобами художнього письма відтворює реальні постаті нашого минулого.

Богдан Сушинський. «Шабля освячена Римом»

В основу  історичного роману Богдана Сушинського, відомого письменника, академіка, лауреата понад 20 літературних премій ім. Д. Яворницького, ім. Д. Галицького, ім. О. Дюма, ім. Джека Лондона (2019) та багатьох інших за твори на історичну тематику, покладено факти з життя гетьмана Івана Сулими - єдиного з поміж козацьких вождів України, кого удостоєно як борця з турецькою експансією Золотої медалі Папи Римського. Характер і доля Сулими розкриваються на тлі низки авантюрних пригод і політичних перипетій. Перебуваючи в турецькому полоні, гетьман реєстрового козацтва підбурює веслярів- галерників на бунт і, захопивши корабель, приводить його до Італії. Повернувшись в Україну, він згуртовує козаків і впродовж однієї ночі здобуває неприступну, на думку поляків, фортецю Кодак, зведену ними на Дніпрі неподалік Січі. Чимало романтичних сторінок твору розкривають своєрідні взаємини Сулими і визволеної ним із турецького рабства баронеси Ванди Оржинської.

Україно! Честь і слава синам твоїм!

Сьогодні у християнське свято Покрови Пресвятої Богородиці, українці святкують День захисників і захисниць України та День козацтва. 

Для українців ця дата — можливість вшанувати воїнів, що захищають незалежність та суверенітет Батьківщини. Цього дня прийнято згадувати не лише героїв сьогодення, але й ветеранів Другої святової війни, наших предків козаків, які виборювали право на незалежність.

Споконвіку Пресвята Божа Матір була захисницею воїнів-захисників. Козаки навіть називали Покрову своєю заступницею і завжди молилися Діві Марії перед початком важливих битв. На Січі була побудована церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці, де збиралися козаки подякувати захисниці після вдалого походу. Покрова оберігає і оборонців сьогодення. Воїни просять Пресвяту Богородицю подарувати мир Україні та захистити її кордони від ворогів. Тому дату святкування обрали зовсім невипадково.

Потреба у загальнодержавному святі для відзначення українських захисників стала особиво гострою після окупації росією Криму та початку воєнних дій у Донецькій та Луганській областях.

Сотні військових загинули у боротьбі за територіальну цілісність та незалежність України, і потребували гідного вшанування.

У 2022 році, після повномасштабного вторгнення рф, українські воїни ще раз продемонстрували свою силу та незламність.

Вперше українці відзначали День захисника України 14 жовтня 2014 року під гаслом «Сила нескорених». Цього року Православна Церква України перейшла на новий церковний календар і вже цієї неділі, 1 жовтня, Україна вперше відзначає день своїх захисників і захисниць у нову дату. Усіх, хто бʼється заради держави. Усіх, хто додає сили Україні. Усіх, хто віддав своє життя заради України. 

Тож З Днем захисників і захисниць України! Ви та ваша мужність і відданість завжди будуть натхненням для всіх нас. Бажаємо сил та терпіння. Дякуємо за можливість жити на рідній землі. Дякуємо за те що щодня оберігаєте нас. Цінуємо вас та пам'ятатимемо завжди. 

Також до свята, у бібліотеці № 5 підготовлено виставку книжок присвячених героям України.