Український Дон Кіхот

Напередодні святкування Дня Конституції України пропонуємо познайомитися з цікавим матеріалом про життя Пилипа Орлика -  творця першої конституції  європейського зразка у сучасному розумінні. «…Не забуваймо про того, хто упродовж 33-річної дипломатичної війни не лише поневірявся по інших державах з сімома дітьми, яких доводилося переховувати по монастирях, коли за ним полювали царські агенти, а й витримував репресії та байдужість держав, до яких звертався по допомогу Україні… Це, власне, новітній Дон Кіхот, у найкращому розумінні цього слова, що не покладав рук у невтомній боротьбі за  вимріяні образи майбутнього.Коли політична європейська ситуація складалася неприхильно для України, а послідовники й друзі кидали Орлика один за одним і перебігали до царя, він і тоді вірив, змагався за свою ідею, всіма залишений, забутий, сам-один на чужині, у складних життєвих обставинах…»

Помаз В. Український Дон Кіхот : національна еліта  ∕  Валерій Помаз  ∕∕ Слово Просвіти. – 2018. – № 25. – С.3.

Запитуйте часопис у читальному залі бібліотеки

Літо. Спека . Бібліотека

Літо – найулюбленіша пора року, як для дорослих, так і для дітей : пора подорожей, цікавих зустрічей .  Але, якщо ви залишилися в місті, можете  провести вільний час у бібліотеці. Бо хіба ж можна уявити собі відпочинок без гарної книги. Тому бібліотека №8 запросила на літературний бібліофреш невтомних і допитливих.

Небесний голос Івана Драча

В той день, коли відлетіла у вічність душа українського поета Івана Драча, бібліотека № 8 отримала перевиданий видавництвом «Мистецтво» раритет -  «Тетяна Яблонська ∕ Іван Драч . Книга, яку знищили». 1969 року цей художній альбом накладом у чотири тисячі примірників , який містив найкращі балади Івана Драча та репродукції картин Тетяни Яблонської, було знищено за звинуваченням у «націоналізмі». До нашого часу збереглися лише два  «сигнальних» примірники. Один належав Тетяні Нилівні, а інший видавництву. « Я дуже пишаюся, що моя картина «Життя» сприяла створенню Іваном Драчем  чудової  «Балади роду» - писала прославлена художниця.

 Іван Драч «Балада роду» ( До картини «Життя».1966)

В мого роду – сто доріг,

Сто століть у мого роду.

Вичовганий старий поріг

Старій бабі в нагороду.

Сива стежка в сто доріг

Розлітається од хати.

Сто вітрів мій вік запріг

Сиву хату розхитати.

Сто скажених сивих бід

Та й сушило ж роду вроду,

Та не висхне зроду рід

Ні в погоду, ні в негоду.

Внучок тупцю тупотить

Тупцю, внуцю, тупцю,хлопче

Сто стежин у світ летить,

Він – сто першеньку протопче…

Роде рідний! Не стлумить

Нашу жилаву породу –

Сто вітрів в ногах лежить

Мого роду і народу…

Квіти душі Тетяни Фокіної

Неповторна своєю природою Біла Церква, а талановиті люди – це головне багатство міста. Серед них художниця Тетяна Миколаївна Фокіна. 19 червня в міській виставковій залі при бібліотеці-філіалі №8 відкрилася її персональна виставка «Квіти рідного краю». Краса літніх барв заполонила залу, перетворила її в затишний чарівний куточок для відпочинку містян.Тетяна Фокіна – бухгалтер, економіст за освітою, а за покликанням – художник. Малювати вона любила ще з дитинства. Пізніше навчалася у художній студії Петра Линника, але першою вчителькою живопису пані Тетяна називає Надію Соболь.                                    У 36 років Тетяна Миколаївна лишилася удовою із двома дітьми на руках. Тож довелося розпочинати життя з нової сторінки. Рятунок пані Тетяна знайшла у творчості.На сьогоднішній день пані Тетяна є автором більш ніж 500 полотен. Талантом художниці насолоджувалися жителі різних міст України під час 30 з лишком персональних виставок. У Білій Церкві виставка «Квіти рідного краю» вже п’ята. На ній представлено 33 роботи.Пані Тетяну знають у місті, як автора розписаних арок в будинках на масиві Леваневського та інтер’єрного розпису кафе в центрі міста. Сьогодні вони з чоловіком Володимиром, розписують стіни магазину на Заріччі.

Завітайте на виставку, яка буде діяти до 1 серпня за адресою: вул. Леваневського, 55.

Тренінг з написання грантових проектів

В умовах економічної нестабільності бібліотеки Білої Церкви шукають шляхи для залучення додаткового фінансування на своє ефективне функціонування.Написання проектів, участь у грантових конкурсах – це не просто можливість бібліотеки отримати додаткові кошти, але й активізація самих бібліотечних працівників, розвиток їх як людей творчих та ініціативних, і що саме головне – дозволяє підвищити професійно-кваліфікаційний рівень.Тому 15 червня бібліотекарі взяли участь у тренінгу з написання грантових проектів «Управління соціальними проектами», який провів керівник проектів при «Агенції стратегічного розвитку Білої Церкви» Юрій Манжос у бібліотеці-філії №8.У минулому році ініціативна група, членами якої були Юрій Манжос і працівники бібліотеки №8 міської ЦБС, працювали над проектом «Сонях» та виграли грант від Міжнародної організації з міграції «Сприяння відбудові та сталому розв’язанню проблем ВПО та постраждалого від конфлікту населення України». Цей проект був розрахований на об’єднання громади міста спільно з ВПО і тому бібліотека №8 стала тим майданчиком, де проект втілювався в життя.Учасники тренінгу ознайомилися з основними поняттями та з’ясовували ключові моменти написання проекту, дізнавалися де шукати гранти, розглядали успішні приклади роботи у цьому напрямку.Мета зустрічі – мотивувати слухачів до написання проектів – була досягнута, на майбутнє домовилися провести ще й практикум, коли бібліотеки представлять розробки своїх проектів.

Про гармонію в домі і не тільки...

Нещодавно в бібліотеці №8 відбувся дуже цікавий та пізнавальний захід – лекція про науку «фен-шуй» «Як створити гармонію в домі» від Карини Родіонової для читачів та співробітників книгозбірні. Пані Карина – професійна художниця, член спілки художників України. Художню освіту здобувала в Ялтинській художній школі, пізніше в Одеському педагогічному інституті ім. К.Ушинського. Працювала вчителем образотворчого мистецтва в школах мистецтв, викладачем кольорознавства та графічного дизайну в Севастопольській філії Львівської національної академії мистецтв. У 2013 році стала членом Національної спілки художників України. З 2014 року вимушена переселенка з Криму. Останні роки вона – частий гість на заходах бібліотеки і стала щирим другом книгозбірні.З 2003 року художниця окрім мистецької роботи та викладання, дуже серйозно вивчає науку «Фен-Шуй» – давнє китайське вчення про гармонію людини і Всесвіту.Протягом двох годин пані Карина розповідала та пояснювала, що фен-шуй – це наука і мистецтво, але ні в якому разі не магія і не містика.Фен-Шуй – це стародавня китайська наука, що досліджує вплив просторових об’єктів (предметів, їх форми, кольору, якості) один на одного і на людину. Головний принцип цієї науки – це створення збалансованого навколишнього простору, який позитивно впливає на здоров’я людини, її сімейне життя та трудову діяльність.Закони Фен-Шуй дуже чіткі і систематизовані. Людям залишається тільки вирішити, які з цих численних законів застосовувати в практичному житті, в своїй оселі, як правильно облаштовувати її різними предметами інтер’єру та який вплив вони можуть мати на людину. При правильному застосуванні принципів Фен-Шуй, можна досягти гармонійних стосунків з оточуючими і, як результат, отримати повноцінне задоволення від життя.Час промайнув непомітно. Присутні під час лекції ставили багато питань та отримували професійні відповіді. Гості бібліотеки дуже вдячні Карині Родіоновій за корисну та цікаву інформацію про науку фен-шуй, якою вона щиро ділилася з усіма бажаючими.

                                                                   Світлана Хмільова

Великий Невідомий Океан

Світовий океан часто називають Великим Невідомим. Він – наша колиска і наше майбутнє. Хто з нас не мріяв скупатися в його просторих хвилях, прогулятися піщаним узбережжям, вдихнути повітря безкінечності та свіжості. Жителі планети Земля давно зрозуміли значимість океану в житті кожного. Свідченням цього є Всесвітній  день океанів, який щороку відзначається 8 червня. Не оминули увагою трохи незвичне для нас свято у бібліотеці-філії №8,  приурочивши День інформації «Цей дивовижний світ океанів». Користувачі  почули багато  цікавих фактів про «безмежне океанське моноліття»  , переглянули літературу «морської»  тематики на книжковій виставці та «приборкуючи»  хвилі і глибини,  здійснили захоплюючу віртуальну мандрівку таємничим і магічним світом.

 

Молоде літо

Пахучий червень... В тиші тішусь,

Зелений - з ніг до голови.

Читаю книгу наймудрішу

Із літер листя і трави.

Рожеву квітку небокраю

Очима мовчки стережу...

Нікуди тут не поспішаю, 

Нікуди тут я не біжу.

Хай суєтою не зітреться

Зоря - небес висока честь.

Хай звучно сповіщає серце, 

Що був я, буду,  й нині єсть!

                                                                                                                               Вадим Крищенко

Грузія з відкритим серцем

У житті завжди щось відбувається вперше . Такою подією для бібліотекарів та читачів філії №8  став вечір пізнань та відкриттів « Віва, Сакартвело!», присвячений  Дню Незалежності Грузії та 100-річчю встановлення дипломатичних відносин між Україною та Грузією. Приязне ставлення українців та грузинів  сягає корінням глибоко в історію, а наші народи завжди надавали руку допомоги один одному у нелегкі часи. Крім того, ми схожі за характером, звичаями , вірою. Тому зустріч, що  відбулася 31 травня  у виставковій залі , від самого початку була налаштована на позитив, сповнена  хорошого настрою  та приємного спілкування. Інсталяції з  національним колоритом,  книги грузинських авторів, картини художників, світлини з мальовничими краєвидами, навіть святково вбрані столики – все цього дня було наповнено  Грузією: країною величної природи, налитого сонцем винограду, імпозантних грузинів, духмяного хачапурі.Гостинні бібліотекарі радо вітали кожного гостя,  а їх  зібралося немало – народний депутат України Хвича Мепарішвілі, мер міста Геннадій Дикий,  депутат міської ради  Ігор Гейло,  представники  грузинської діаспори  та їх очільник  Романі Гаделія,  а також читачі, друзі бібліотеки і колеги.Культура – це не тільки художнє мистецтво, а й культура думки , побуту, почуттів , ставлення один до одного, до своєї землі. Тому однаково тепло сприймали присутні бойовий грузинський танець і щиру українську пісню, вишукану поезію Лесі Українки і Белли Кукуладзе,  щемливі мелодії «Чорнобривців насіяла мати», і «Сакартвело , красуне, де ти?», а саксофонні імпровізації ненав’язливо натякнули усім , що наші обидві країни  ще й  - європейські . Окрім усього іншого є  у грузинів ще одна сакральна річ – національна кухня, за допомогою якої можна відчути  їх істинну  гостинність, скуштувати справжню  смакоту, пізнати  творчу душу. Власники ресторану «Суліко», що в Білій Церкві, Валерій та Геннадій Габріадзе від щирої грузинської душі  створили все для того,щоб свято стало не тільки красивим та теплим,  а й смачним.Після  знайомства з чудовою та дружньою нам країною Сакартвело  можемо сказати : Грузія – це близько нам у прямому і переносному сенсі, екзотично, доступно, красиво, смачно, тепло і душевно.