Театр у серці, серце — на сцені

У теплій і натхненній атмосфері бібліотеки відбулася творча зустріч із заслуженим артистом України — Євгеном Івановичем Тодоракіним. Захід був приурочений до Міжнародного дня театру й став справжнім святом мистецтва, живого слова та щирого спілкування.

Євген Іванович щиро й з теплотою розповідав про свій життєвий і творчий шлях. Згадував роки навчання, перші кроки на сцені, хвилювання перед дебютами та тих наставників, які навчили його головному — бути чесним у професії й перед глядачем.

Він ділився спогадами про роботу в різних театрах, про луганський період життя, який став важливою сторінкою його долі, про вимушений переїзд і новий етап у Білій Церкві. Та попри всі випробування, наголошував: театр для нього — це не просто сцена, а спосіб мислення, внутрішня потреба і покликання.

Особливо зворушливо актор говорив про свої ролі — про те, як кожен образ потрібно «прожити», пропустити через серце, знайти в ньому щось особисте. Адже, за його словами, тільки тоді глядач повірить і відчує правду.

Під час зустрічі в бібліотеці панувала особлива, по-справжньому тепла атмосфера щирості й довіри. Академісти клубу «Золота осінь», користувачі бібліотеки, поціновувачі театрального мистецтва із захопленням слухали спогади про перші ролі, театральні курйози, роздуми про сучасний театр і непросту, але почесну місію актора в часи випробувань. Живий діалог перетворив зустріч на справжню творчу сповідь.

Окрасою заходу стала книжкова виставка-інсталяція «Сцена. Актор. Глядач.», що гармонійно доповнила мистецьку атмосферу. Видання з історії українського театру, п’єси класиків і сучасних драматургів, матеріали про видатних акторів і режисерів створили своєрідний простір, у якому книга й сцена злилися воєдино. Символічне поєднання друкованого слова та театрального мистецтва ще раз підкреслило їхній нерозривний зв’язок.

Зустріч пройшла тепло, піднесено й натхненно, залишивши у серцях присутніх світлі емоції та відчуття причетності до великого мистецтва.

27 березня, відзначаючи Міжнародний день театру, ми вітали не лише пана Євгена, а й усіх служителів сцени — акторів, режисерів, працівників театру, усіх, хто живе мистецтвом і дарує глядачам незабутні емоції.

Захід організували друг бібліотеки Світлана Пашко та провідний бібліотекар Майя Боженко, яка представила актора. Нехай театр завжди залишається осередком сили, натхнення та правди, а його глядацькі зали будуть сповнені вдячності та тепла сердець.

Воїни миру!

26 березня Україна відзначає День Національна гвардія України — мужніх і відданих захисників, які стоять на варті безпеки держави та спокою її громадян.

Воїни Національної гвардії — це символ стійкості, честі й патріотизму. Вони виконують складні бойові завдання, охороняють стратегічні об’єкти, підтримують правопорядок, захищають мирне населення. У найскладніші часи саме вони першими стають на захист України, демонструючи незламність духу та вірність присязі.

Їх називають воїнами миру, адже їхня щоденна служба — це боротьба за спокій у наших містах і селах, за безпечне майбутнє дітей, за право жити у вільній і незалежній країні.

Щиро дякуємо нашим гвардійцям за мужність, самопожертву та відданість Україні.

Слава захисникам!

Земля у нас одна

Земля у нас одна: Чому 22 квітня — це не просто дата в календарі.

Щороку 22 квітня мільярди людей у всьому світі відзначають Всесвітній день Землі. Це не просто свято природи, це день-нагадування про те, що наш "космічний дім" має обмежені ресурси, а ми — його головні орендарі, які заборгували за комунальні послуги.
Чому це важливо саме зараз?

Ми часто сприймаємо чисту воду, свіже повітря та родючий ґрунт як щось належне. Але цифри говорять про інше: щохвилини у світі зникає ліс площею у кілька футбольних полів, а кількість пластику в океані скоро може перевищити кількість риби. 

Земля — це складна екосистема, де кожен метелик і кожна квітка мають значення. Порушуючи цей баланс, ми ставимо під удар власне майбутнє.

5 простих кроків, які може зробити кожен (вже сьогодні!)
Великі зміни починаються не з глобальних самітів, а з вашого кошика для сміття та вимкненого світла. Ось міні-чеклист для "друга планети":
1.  Відмовтеся від одноразового. Багаторазова еко-сумка замість десятка пакетів — це вже перемога.
2.  Сортуйте сміття. Папір, пластик та скло — це не відходи, а цінний ресурс, який може отримати друге життя.
3.  Економте воду. Проста звичка вимикати кран, поки чистите зуби, зберігає до **15 літрів** води за раз.
4.  Обирайте локальне. Купуючи продукти у місцевих фермерів, ви зменшуєте "вуглецевий слід" від транспортування товарів через пів світу.
5.  Посадіть дерево або квітку. Навіть невеликий садок на балконі — це внесок у кисень нашої планети.

Планета — це ми.
Ми звикли думати, що Земля — це щось неосяжне. Але насправді ми — її частина. Кожна наша дія має відлуння. День Землі — це чудовий привід запитати себе: "Що я залишу після себе?"
Давайте пам'ятати: у нас немає "планети Б". Наша сила — у свідомості, а краса світу — у наших руках. 

Національний скарб — вода!

Сьогодні, 22 березня, світ відзначає Всесвітній день водних ресурсів. Це не просто екологічна дата, це привід згадати, що вода — це не просто рідина з крана, а стратегічний ресурс, основа нашої економіки та символ життя.

Чому вода — це наш скарб?

Україна багата на річки, озера та підземні води, але ми часто забуваємо про їхню вразливість. Дніпро, Дністер, Сіверський Донець — це "кровоносні судини" нашої країни. Вони живлять наші поля, дають енергію містам та забезпечують нас питною водою. 

Цікавий факт: Більше 70% людського тіла складається з води. Те саме можна сказати й про нашу планету, але лише менше 1% цієї води є прісною та доступною для пиття.

Як кожен з нас може зберегти цей скарб?

Збереження води не вимагає героїчних зусиль — достатньо змінити кілька побутових звичок:

*   Закривайте кран. Поки ви милите руки або чистите зуби, витікає до 10–12 літрів води за хвилину.

*   Обирайте душ замість ванної. Це економить воду у 2–3 рази.

*   Слідкуйте за справністю сантехніки. Один крапаючий кран — це втрата понад 20 літрів води на добу.

*   Еко-хімія. Використовуйте безфосфатні миючі засоби. Фосфати спричиняють «цвітіння» водойм, що вбиває рибу та робить воду непридатною.

Вода під час війни

Сьогодні питання води для України набуло особливого значення. Ми бачимо, як ворог руйнує дамби та перекриває доступ до води цілим містам. Тепер кожен ковток чистої води — це ще один привід цінувати те, що ми маємо, і берегти те, що вціліло.

Вода — це спадок, який ми залишимо дітям. Вона не має ціни, але має величезну вартість.

Бережімо наш блакитний скарб разом! 

21 березня відзначають Всесвітній день поезії

Поезія — це музика душі, що звучить словами
21 березня світ відзначає Всесвітній день поезії. Це свято тих, хто вміє бачити магію у буденних речах, хто здатен вмістити цілий всесвіт у кілька рядків і хто знає: слово має силу не лише описувати світ, а й змінювати його.
Чому ми читаємо та пишемо вірші?
У часи хаосу поезія стає нашим «тихим островом». У часи боротьби — нашою найгострішою зброєю. Вона говорить там, де бракує звичайних слів. Це найкоротший шлях від одного серця до іншого.
Сьогодні українська поезія переживає справжнє переродження. Рядки наших класиків — Шевченка, Лесі Українки, Стуса — звучать по-новому, а сучасні поети фіксують нашу історію тут і зараз, перетворюючи біль на стійкість, а любов — на надію.
Слово — це світло
Поезія вчить нас чуйності, розвиває уяву та допомагає краще розуміти себе. Це не просто шкільна програма — це жива енергія, яка пульсує в кожному з нас.
«Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.»— Ліна Костенко
Вітаємо всіх майстрів слова та відданих читачів! Нехай ваші внутрішні рими завжди будуть співзвучні з гармонією та світлом.

«Я сам не знаю, хто я… “Неформат” Олександра Виговського».

19 березня в бібліотеці відбулася тепла літературна зустріч до 60-річчя від дня народження Олександра Виговського — письменника, журналіста та скульптора. У межах Дня інформації «Поети копають в небо…» зібралися користувачі бібліотеки та учасники клубу «Золота осінь».

Провідний бібліотекар Майя Боженко ознайомила присутніх із життєвим і творчим шляхом митця, підкресливши його багатогранність і щиру любов до України. Учасники заходу мали змогу зануритися у поетичний і прозовий світ автора, зокрема познайомилися з творами зі збірки «Новосвітські батюшки та матушки» та книги «Одного разу в Білій Церкві».

Окрему зацікавленість викликала й скульптурна творчість митця, зокрема згадки про його виставки. Захід доповнила книжкова виставка «Я сам не знаю, хто я… “Неформат” Олександра Виговського».

У нашому місті назавжди залишиться пам’ять про митця — у його роботі «Пам’ятник Героям Небесної Сотні».

Критичне мислення = інформаційна безпека: у бібліотечному хабі відбулася година запитань і відповідей

У сучасних умовах інформаційної війни вміння мислити критично стає не просто корисною навичкою, а необхідністю. Саме цій темі була присвячена зустріч зі студентською молоддю, що відбулася у нашому бібліотечному хабі під назвою «Критичне мислення в умовах війни».

Захід пройшов у форматі відкритого діалогу — години запитань і відповідей, де кожен учасник мав можливість висловити власну думку, поставити запитання та поділитися досвідом. У центрі обговорення були надзвичайно актуальні теми: фейки та дезінформація, інформаційні маніпуляції, джерела новин і способи перевірки достовірності інформації.

Особливу увагу приділили практичним аспектам медіаграмотності: як розпізнати неправдиву інформацію, не піддатися емоційному впливу новин, перевірити джерело та сформувати власну обґрунтовану позицію. Учасники розглядали реальні приклади інформаційних вкидів та разом шукали способи їх викриття.

Студенти не лише уважно слухали, а й пропонували власні ідеї щодо протидії інформаційним загрозам, ділилися своїм баченням ролі критичного мислення у повсякденному житті та під час війни. Такий обмін думками довів: молоде покоління прагне бути свідомим, відповідальним і інформаційно захищеним.

Ми й надалі будемо організовувати подібні заходи, адже розвиток критичного мислення — це внесок у безпечне майбутнє кожного з нас.

Запрошуємо долучатися до наших подій та разом розвивати навички, які справді мають значення

Руслан Горовий - український поет та музикант

Зустріч в бібліотеці з Русланом Горовим

Неділя, 15 березня, була насичена різними локаціями та зустрічами. Та найбільш яскравою подією стала зустріч з

відомим українським журналістом, письменником, режисером-документалістом, поетом і музикантом Русланом Горовим.

Руслан Горовий — Заслужений журналіст України, автор відомого телевізійного проєкту «Служба розшуку дітей», автор численних збірок повістей та оповідань. Він є співзасновником видавництва «ТаТиШо», ініціатором мистецького проєкту «Так працює пам'ять», а також автором і виконавцем власних пісень у музичному проєкті Uki John.

Пан Руслан надзвичайно харизматична людина, тож тільки в його притаманній манері простоти в спілкуванні та водночас неймовірного артистизму, автор презентував свій творчий доробок.

Під час зустрічі розмова була про літературу, силу пам’яті, сучасну зболену Україну та історії, які народжуються з життя.

Гість щиро ділився своїми думками і спостереженнями, що втілилися в його книгах.

Двогодинна зустріч промайнула непомітно. В потім вишикувалася довжелезна черга за книгами і автографом Руслана Горового.

День українського добровольця

14 березня в Україні будуть вшановувати добровольців – людей, які не були військовими за професією, але в тяжкий для країни час без повісток чи примусу, добровільно «поставили на паузу» своє попереднє життя й узяли до рук зброю, щоб захистити країну.

Сьогодні в читальній залі бібліотеки-філії №5 відбулася патріотична година «Будні незламних» присвячена Дню українського добровольця. На захід завітали учасники Академії пенсіонерів «Золота осінь», для яких завідувачка бібліотекою Світлана Хмільова розповіла про історію започаткування цього дня саме 14 березня.
14 березня 2014-го на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили 500 бійців Самооборони Майдану. Вони сформували перший добровольчий батальйон для захисту України від російської гібридної агресії на Сході. З цього й почалося об’єднання добровольців у військові підрозділи українського війська.

У боях 2014–2015 років російсько-української війни брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Більшість із них згодом трансформувалися у військові частини силових структур. Чоловіки й жінки самоорганізувалися та вирушили на схід України – на захист нашої держави та її суверенітету. 

Тоді, у 2014 році, добровольчі батальйони дали змогу провести мобілізацію, відтак по суті врятували Українську державність від загибелі.
І 2014-й, і 2022-й рік показали, що воїни доброї волі в Україні – непоодинокі. Добровольчий рух – один з феноменів українського суспільства. Одна з наших суперсил.
У важкі моменти добровольці підтримали та посилили українську армію.

День українського добровольця встановлено Постановою Верховної Ради України від 17 січня 2017 року № 1822-VII на вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості.

24 лютого 2022 року Росія розпочала широкомаштабне військове вторгнення на територію України. Країна-агресор із перших днів завдає ударів по цивільному населенню та інфраструктурі. 

Відповіддю на вторгнення став, зокрема, масштабний добровольчий рух. З перших годин вторгнення сотні тисяч українців добровільно стали на захист Батьківщини, вступаючи до лав Збройних Сил України та територіальної оборони. Десятки тисяч для цього повернулися з-за кордону. Серед тих, хто добровільно взяв у руки зброю, – відомі спортсмени, зірки, люди різних професій.

У військо масово йшли найкращі. Люди, які мали досягнення та перспективи у цивільному житті, залишали бізнес і родини, наукові досягнення, успішну карʼєру в різних сферах і навіть своє життя в інших країнах та добровільно йшли на поле бою, щоб захистити Україну. Вони ризикували та ризикують життям заради нас. Чимало з них уже віддали свої життя.

Шана і памʼять – це найменше, чим можемо їм віддячити!
Хвилиною мовчання присутні вшанували полеглих добровольців…Згадували Василя Сліпака – всесвітньовідомого співака, який повернувся із Франції, щоб боронити Україну і віддав за неї своє життя. Ірину Цвілу – добровольця Батальйону «Січ», яка загинула 25 лютого 2022 року, захищаючи Київ. Згадували і інших героїв-добровольців. У Києві, в Деснянському районі, встановлений памʼятник воїну-добровольцю.

Академісти натхненно читали патріотичні вірші Андрія Кириченка – військового та поета, а ще члена Спілки письменників України і нашого земляка.

Фахівчині бібліотеки підготували книжкову виставку «14 березня – День українського добровольця».
                                                               Використані матеріали з Інтернету.

Символи України. Історія українського гімну.

Ще не вмерла України і слава, і воля — це не просто урочиста пісня, а один із головних символів української державності, поряд із прапором і гербом. Його слова і мелодія впродовж багатьох десятиліть підтримували українців у найскладніші часи, зміцнювали віру в свободу, незалежність і майбутнє своєї країни.

10 березня – день нашого Гімну. Вшанувати його та дізнатися історію створення  мали можливість читачі бібліотеки-філії  №5, де в читальній залі  пройшла інформаційна хвилинка з приводу цієї історичної події.

Особливо сильного значення гімн набуває у складні для країни часи. Під час важливих історичних подій українці співали його як знак єдності та незламності. Він звучить на державних урочистостях, спортивних змаганнях, громадських заходах, а також у хвилини скорботи й пам’яті. У такі моменти гімн стає голосом усього народу.

Всесвіт Тараса Шевченка та українська ідентичність

9 березня в Україні традиційно вшановують пам’ять великого поета, художника, мислителя, символу української нації — Тарас Григорович Шевченко. Його слово стало духовною опорою для багатьох поколінь українців, а творчість і сьогодні залишається джерелом сили, правди та віри у майбутнє України.

Поезія Кобзаря звучить крізь століття, нагадуючи про любов до рідної землі, про боротьбу за свободу та гідність народу. Його твори навчають не втрачати надії, берегти мову, культуру й історичну пам’ять.

З нагоди дня вшанування пам’яті Тараса Шевченка у бібліотеці підготовлено книжкову виставку, на якій представлені видання творів поета, книги про його життя і творчість, дослідження літературознавців, а також матеріали, що розкривають багатогранність його таланту як художника та мислителя.

Запрошуємо всіх охочих відвідати виставку, перегорнути сторінки безсмертного «Кобзаря», ще раз доторкнутися до мудрого й пророчого слова великого українця.

Адже творчість Шевченка — це голос України, який ніколи не втрачає своєї сили.

Історична спадщина Петра Лебединцева

3 березня у Всесвітній день письменника в бібліотеці-філії №5 відбулася презентація книги Володимира Перерви «Протоієрей Петро Гаврилович Лебединцев: педагог, науковець, громадський діяч України (1820-1896 рр.)».

Володимир Степанович Перерва – відомий у Білій Церкві та за її межами краєзнавець, історик, науковець та дослідник, кандидат історичних наук, автор понад 200 документальних праць. Володимир Степанович – член правління Київської обласної організації Національної Спілки краєзнавців України, лауреат молодіжної премії голови Київської облдержадміністрації (2005) і літературно-мистецької премії імені І.С.Нечуя-Левицького (2011).

У новій своїй праці автор, на основі широкого кола архівних та опублікованих джерел ХІХ століття, досліджує церковні та світські грані життєдіяльності отця Петра Гавриловича Лебединцева. У книзі висвітлюється непростий шлях від семінарського викладача та настоятеля Спасо-Преображенського храму провінційного містечка Біла Церква до кафедрального протоієрея Києво-Софіївського собору.

Як стверджує автор: «Майже десятилітній білоцерківський період діяльності протоієрея о. Петра Гавриловича Лебединцева став часом фундації та становлення його багатовекторного служіння Церкві і ближнім на ниві документально-історичних досліджень та реформаторства віками традиційних для православних українців церковнопарафіянських шкіл».

Важко навіть усвідомити, яку титанічну роботу проводив Петро Лебединцев для розвитку освіти, культури та задля збереження історичної спадщини України.

І ми маємо пишатися тим, що в Білій Церкві є такий дослідник, історик і краєзнавець як Володимир Перерва, який взявся за вивчення творчого і життєвого шляху протоієрея Петра Лебединцева. І ця його праця вилилася в надзвичайно цікаву та змістовну книгу про видатну особистість.

На презентацію завітали читачі, колеги-бібліотекарі та небайдужі містяни.

З вітальним словом виступила очільниця Управління культури і туризму пані Юлія Ковальська, яка привітала автора з непересічною подією для нашого міста – виходом у світ надзвичайно потрібної і вагомої книги.

Наприкінці зустрічі було багато запитань та невимушеного спілкування.

Уже незабаром книги з’являться у бібліотеках міста.

 

                                                                                                               Світлана Хмільова.

Весна – це час пробудження природи та всього живого. Весна вчить нас знаходити красу в найменших деталях. А ще весна – пора сонця, квітів і надії!

Саме цієї чарівної пори художники Білої Церкви щороку готують виставку-конкурс картин «Квіти серед квітів», присвячену весні та жінкам.

Цьогоріч на виставці були представлені роботи 21 художника.

Поважне журі у складі: Георгій Пономарьов – художник, голова журі; Алла Карабач – головний спеціаліст управління культури і туризму Білоцерківської міської ради; Наталія Юдіна – головний спеціаліст управління культури і туризму Білоцерківської міської ради, визначило переможців-жінок у номінаціях «Портрет» та «Натюрморт».

У номінації «Портрет» перемогли: Тетяна Матвієнко з роботою «В гостях у мами»; Галина Невінчана з роботою «Марго. Лютий 2022»; Ганна Кочеткова з роботою «Маска».

У номінації «Натюрморт» журі відзначили найкращі картини: «Дзвіночки» Валентини Коробко; «Крокуси» Наталії Друзь; «Відчуття літа» Тетяни Губрій.

Голова журі та відомий білоцерківський художник Георгій Пономарьов зазначив, що виставка-конкурс користується великою популярністю серед містян. А відвідувачі виставки мали можливість ближче познайомитися з мистецтвом.

Приємним музичним подарунком для всіх присутніх став виступ Олега Калетинського – учня Білоцерківської школи мистецтв №4 (викладач – Ніна Гладченко). У його виконанні на акордеоні прозвучала всесвітньовідома мелодія Джо Дассена «Така-таката» та мелодію чарівної пісні «Місто спить», яку виконувала Квітка Цісик.

Виставка триватиме до 29 березня. Запрошуємо завітати до виставкової зали, що діє при бібліотеці-філії№5 та насолодитися красою картин.

✍ Мистецтво створювати світи: З Всесвітнім днем письменника!

Щороку 3 березня ми вітаємо тих, хто вміє приборкувати літери, перетворюючи їх на емоції, сенси та нові реальності. Письменник — це не просто професія. Це спосіб сприйняття світу, де кожна подія може стати сюжетом, а кожен перехожий — прототипом головного героя.

Письменництво — це магія чи ремесло?

Багато хто уявляє письменника як людину з пером біля вікна, що чекає на музу. Але насправді бути автором у XXI столітті — це:

*   Боротьба зі «страхом чистого аркуша».

*   Нескінченна кава та нічні редагування.

*   Здатність почути голоси своїх персонажів і дозволити їм жити власним життям.

*   Мистецтво говорити правду навіть тоді, коли це важко.

Сьогодні бути письменником в Україні — це ще й велика відповідальність. Це місія фіксувати наш біль, нашу боротьбу та нашу незламність, розповідаючи про них усьому світу.

Чого ми вчимося у книг?

Книги — це єдина можливість прожити тисячі життів, не виходячи з дому. Письменники дарують нам досвід, який ми ніколи б не отримали самі, вчать нас емпатії та критичного мислення. Кожен роман, оповідання чи есе — це протягнута рука автора до читача.

Слово — це сила

Ми живемо в епоху швидкого контенту, але глибокі тексти залишаються фундаментом. Письменники — це архітектори нашої уяви, які будують мости між минулим і майбутнім.

«Писати — це означає виносити вирок собі.» — говорили класики. А ми додамо: писати — це означати дарувати світу надію.

Вітаємо всіх, хто пише: від авторів багатотомних романів до тих, хто веде щирий блог. Нехай ваше натхнення буде невичерпним, а читач — вдячним!

#читальний_зал_рекомендує#

Ця книга – фрагмент унікального досвіду українських волонтерів. ЇЇ автори – Тетяна Огаркова і Володимир Єрмоленко здійснили більше 40 подорожей деокупованими чи прифронтовими територіями на Півночі і Сході України. Неодноразово перебували неподалік від ворога – буквально в декількох кілометрах.

В цій книзі - те, що вони чули та бачили. Проте вона не є намаганням створити репортажі. Радше, ця книга – філософське осмислення загальних засад, на які опирається людське буття. Бо головним для людини є вміння мислити, співчувати, спілкуватися – попри океан болю.