Театр у серці, серце — на сцені

У теплій і натхненній атмосфері бібліотеки відбулася творча зустріч із заслуженим артистом України — Євгеном Івановичем Тодоракіним. Захід був приурочений до Міжнародного дня театру й став справжнім святом мистецтва, живого слова та щирого спілкування.

Євген Іванович щиро й з теплотою розповідав про свій життєвий і творчий шлях. Згадував роки навчання, перші кроки на сцені, хвилювання перед дебютами та тих наставників, які навчили його головному — бути чесним у професії й перед глядачем.

Він ділився спогадами про роботу в різних театрах, про луганський період життя, який став важливою сторінкою його долі, про вимушений переїзд і новий етап у Білій Церкві. Та попри всі випробування, наголошував: театр для нього — це не просто сцена, а спосіб мислення, внутрішня потреба і покликання.

Особливо зворушливо актор говорив про свої ролі — про те, як кожен образ потрібно «прожити», пропустити через серце, знайти в ньому щось особисте. Адже, за його словами, тільки тоді глядач повірить і відчує правду.

Під час зустрічі в бібліотеці панувала особлива, по-справжньому тепла атмосфера щирості й довіри. Академісти клубу «Золота осінь», користувачі бібліотеки, поціновувачі театрального мистецтва із захопленням слухали спогади про перші ролі, театральні курйози, роздуми про сучасний театр і непросту, але почесну місію актора в часи випробувань. Живий діалог перетворив зустріч на справжню творчу сповідь.

Окрасою заходу стала книжкова виставка-інсталяція «Сцена. Актор. Глядач.», що гармонійно доповнила мистецьку атмосферу. Видання з історії українського театру, п’єси класиків і сучасних драматургів, матеріали про видатних акторів і режисерів створили своєрідний простір, у якому книга й сцена злилися воєдино. Символічне поєднання друкованого слова та театрального мистецтва ще раз підкреслило їхній нерозривний зв’язок.

Зустріч пройшла тепло, піднесено й натхненно, залишивши у серцях присутніх світлі емоції та відчуття причетності до великого мистецтва.

27 березня, відзначаючи Міжнародний день театру, ми вітали не лише пана Євгена, а й усіх служителів сцени — акторів, режисерів, працівників театру, усіх, хто живе мистецтвом і дарує глядачам незабутні емоції.

Захід організували друг бібліотеки Світлана Пашко та провідний бібліотекар Майя Боженко, яка представила актора. Нехай театр завжди залишається осередком сили, натхнення та правди, а його глядацькі зали будуть сповнені вдячності та тепла сердець.

«Я сам не знаю, хто я… “Неформат” Олександра Виговського».

19 березня в бібліотеці відбулася тепла літературна зустріч до 60-річчя від дня народження Олександра Виговського — письменника, журналіста та скульптора. У межах Дня інформації «Поети копають в небо…» зібралися користувачі бібліотеки та учасники клубу «Золота осінь».

Провідний бібліотекар Майя Боженко ознайомила присутніх із життєвим і творчим шляхом митця, підкресливши його багатогранність і щиру любов до України. Учасники заходу мали змогу зануритися у поетичний і прозовий світ автора, зокрема познайомилися з творами зі збірки «Новосвітські батюшки та матушки» та книги «Одного разу в Білій Церкві».

Окрему зацікавленість викликала й скульптурна творчість митця, зокрема згадки про його виставки. Захід доповнила книжкова виставка «Я сам не знаю, хто я… “Неформат” Олександра Виговського».

У нашому місті назавжди залишиться пам’ять про митця — у його роботі «Пам’ятник Героям Небесної Сотні».

Критичне мислення = інформаційна безпека: у бібліотечному хабі відбулася година запитань і відповідей

У сучасних умовах інформаційної війни вміння мислити критично стає не просто корисною навичкою, а необхідністю. Саме цій темі була присвячена зустріч зі студентською молоддю, що відбулася у нашому бібліотечному хабі під назвою «Критичне мислення в умовах війни».

Захід пройшов у форматі відкритого діалогу — години запитань і відповідей, де кожен учасник мав можливість висловити власну думку, поставити запитання та поділитися досвідом. У центрі обговорення були надзвичайно актуальні теми: фейки та дезінформація, інформаційні маніпуляції, джерела новин і способи перевірки достовірності інформації.

Особливу увагу приділили практичним аспектам медіаграмотності: як розпізнати неправдиву інформацію, не піддатися емоційному впливу новин, перевірити джерело та сформувати власну обґрунтовану позицію. Учасники розглядали реальні приклади інформаційних вкидів та разом шукали способи їх викриття.

Студенти не лише уважно слухали, а й пропонували власні ідеї щодо протидії інформаційним загрозам, ділилися своїм баченням ролі критичного мислення у повсякденному житті та під час війни. Такий обмін думками довів: молоде покоління прагне бути свідомим, відповідальним і інформаційно захищеним.

Ми й надалі будемо організовувати подібні заходи, адже розвиток критичного мислення — це внесок у безпечне майбутнє кожного з нас.

Запрошуємо долучатися до наших подій та разом розвивати навички, які справді мають значення

День українського добровольця

14 березня в Україні будуть вшановувати добровольців – людей, які не були військовими за професією, але в тяжкий для країни час без повісток чи примусу, добровільно «поставили на паузу» своє попереднє життя й узяли до рук зброю, щоб захистити країну.

Сьогодні в читальній залі бібліотеки-філії №5 відбулася патріотична година «Будні незламних» присвячена Дню українського добровольця. На захід завітали учасники Академії пенсіонерів «Золота осінь», для яких завідувачка бібліотекою Світлана Хмільова розповіла про історію започаткування цього дня саме 14 березня.
14 березня 2014-го на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили 500 бійців Самооборони Майдану. Вони сформували перший добровольчий батальйон для захисту України від російської гібридної агресії на Сході. З цього й почалося об’єднання добровольців у військові підрозділи українського війська.

У боях 2014–2015 років російсько-української війни брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Більшість із них згодом трансформувалися у військові частини силових структур. Чоловіки й жінки самоорганізувалися та вирушили на схід України – на захист нашої держави та її суверенітету. 

Тоді, у 2014 році, добровольчі батальйони дали змогу провести мобілізацію, відтак по суті врятували Українську державність від загибелі.
І 2014-й, і 2022-й рік показали, що воїни доброї волі в Україні – непоодинокі. Добровольчий рух – один з феноменів українського суспільства. Одна з наших суперсил.
У важкі моменти добровольці підтримали та посилили українську армію.

День українського добровольця встановлено Постановою Верховної Ради України від 17 січня 2017 року № 1822-VII на вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості.

24 лютого 2022 року Росія розпочала широкомаштабне військове вторгнення на територію України. Країна-агресор із перших днів завдає ударів по цивільному населенню та інфраструктурі. 

Відповіддю на вторгнення став, зокрема, масштабний добровольчий рух. З перших годин вторгнення сотні тисяч українців добровільно стали на захист Батьківщини, вступаючи до лав Збройних Сил України та територіальної оборони. Десятки тисяч для цього повернулися з-за кордону. Серед тих, хто добровільно взяв у руки зброю, – відомі спортсмени, зірки, люди різних професій.

У військо масово йшли найкращі. Люди, які мали досягнення та перспективи у цивільному житті, залишали бізнес і родини, наукові досягнення, успішну карʼєру в різних сферах і навіть своє життя в інших країнах та добровільно йшли на поле бою, щоб захистити Україну. Вони ризикували та ризикують життям заради нас. Чимало з них уже віддали свої життя.

Шана і памʼять – це найменше, чим можемо їм віддячити!
Хвилиною мовчання присутні вшанували полеглих добровольців…Згадували Василя Сліпака – всесвітньовідомого співака, який повернувся із Франції, щоб боронити Україну і віддав за неї своє життя. Ірину Цвілу – добровольця Батальйону «Січ», яка загинула 25 лютого 2022 року, захищаючи Київ. Згадували і інших героїв-добровольців. У Києві, в Деснянському районі, встановлений памʼятник воїну-добровольцю.

Академісти натхненно читали патріотичні вірші Андрія Кириченка – військового та поета, а ще члена Спілки письменників України і нашого земляка.

Фахівчині бібліотеки підготували книжкову виставку «14 березня – День українського добровольця».
                                                               Використані матеріали з Інтернету.

Символи України. Історія українського гімну.

Ще не вмерла України і слава, і воля — це не просто урочиста пісня, а один із головних символів української державності, поряд із прапором і гербом. Його слова і мелодія впродовж багатьох десятиліть підтримували українців у найскладніші часи, зміцнювали віру в свободу, незалежність і майбутнє своєї країни.

10 березня – день нашого Гімну. Вшанувати його та дізнатися історію створення  мали можливість читачі бібліотеки-філії  №5, де в читальній залі  пройшла інформаційна хвилинка з приводу цієї історичної події.

Особливо сильного значення гімн набуває у складні для країни часи. Під час важливих історичних подій українці співали його як знак єдності та незламності. Він звучить на державних урочистостях, спортивних змаганнях, громадських заходах, а також у хвилини скорботи й пам’яті. У такі моменти гімн стає голосом усього народу.

Всесвіт Тараса Шевченка та українська ідентичність

9 березня в Україні традиційно вшановують пам’ять великого поета, художника, мислителя, символу української нації — Тарас Григорович Шевченко. Його слово стало духовною опорою для багатьох поколінь українців, а творчість і сьогодні залишається джерелом сили, правди та віри у майбутнє України.

Поезія Кобзаря звучить крізь століття, нагадуючи про любов до рідної землі, про боротьбу за свободу та гідність народу. Його твори навчають не втрачати надії, берегти мову, культуру й історичну пам’ять.

З нагоди дня вшанування пам’яті Тараса Шевченка у бібліотеці підготовлено книжкову виставку, на якій представлені видання творів поета, книги про його життя і творчість, дослідження літературознавців, а також матеріали, що розкривають багатогранність його таланту як художника та мислителя.

Запрошуємо всіх охочих відвідати виставку, перегорнути сторінки безсмертного «Кобзаря», ще раз доторкнутися до мудрого й пророчого слова великого українця.

Адже творчість Шевченка — це голос України, який ніколи не втрачає своєї сили.

Історична спадщина Петра Лебединцева

3 березня у Всесвітній день письменника в бібліотеці-філії №5 відбулася презентація книги Володимира Перерви «Протоієрей Петро Гаврилович Лебединцев: педагог, науковець, громадський діяч України (1820-1896 рр.)».

Володимир Степанович Перерва – відомий у Білій Церкві та за її межами краєзнавець, історик, науковець та дослідник, кандидат історичних наук, автор понад 200 документальних праць. Володимир Степанович – член правління Київської обласної організації Національної Спілки краєзнавців України, лауреат молодіжної премії голови Київської облдержадміністрації (2005) і літературно-мистецької премії імені І.С.Нечуя-Левицького (2011).

У новій своїй праці автор, на основі широкого кола архівних та опублікованих джерел ХІХ століття, досліджує церковні та світські грані життєдіяльності отця Петра Гавриловича Лебединцева. У книзі висвітлюється непростий шлях від семінарського викладача та настоятеля Спасо-Преображенського храму провінційного містечка Біла Церква до кафедрального протоієрея Києво-Софіївського собору.

Як стверджує автор: «Майже десятилітній білоцерківський період діяльності протоієрея о. Петра Гавриловича Лебединцева став часом фундації та становлення його багатовекторного служіння Церкві і ближнім на ниві документально-історичних досліджень та реформаторства віками традиційних для православних українців церковнопарафіянських шкіл».

Важко навіть усвідомити, яку титанічну роботу проводив Петро Лебединцев для розвитку освіти, культури та задля збереження історичної спадщини України.

І ми маємо пишатися тим, що в Білій Церкві є такий дослідник, історик і краєзнавець як Володимир Перерва, який взявся за вивчення творчого і життєвого шляху протоієрея Петра Лебединцева. І ця його праця вилилася в надзвичайно цікаву та змістовну книгу про видатну особистість.

На презентацію завітали читачі, колеги-бібліотекарі та небайдужі містяни.

З вітальним словом виступила очільниця Управління культури і туризму пані Юлія Ковальська, яка привітала автора з непересічною подією для нашого міста – виходом у світ надзвичайно потрібної і вагомої книги.

Наприкінці зустрічі було багато запитань та невимушеного спілкування.

Уже незабаром книги з’являться у бібліотеках міста.

 

                                                                                                               Світлана Хмільова.

#читальний_зал_рекомендує#

Ця книга – фрагмент унікального досвіду українських волонтерів. ЇЇ автори – Тетяна Огаркова і Володимир Єрмоленко здійснили більше 40 подорожей деокупованими чи прифронтовими територіями на Півночі і Сході України. Неодноразово перебували неподалік від ворога – буквально в декількох кілометрах.

В цій книзі - те, що вони чули та бачили. Проте вона не є намаганням створити репортажі. Радше, ця книга – філософське осмислення загальних засад, на які опирається людське буття. Бо головним для людини є вміння мислити, співчувати, спілкуватися – попри океан болю.