Друзі, не все так погано під час
карантину. Адже в нас з’явився час для улюблених вподобань. Можна, наприклад, насолодитися
читанням, на яке часу катастрофічно бракувало. Ми настільки звикли до шаленого
темпу, так поспішаємо жити і працювати, що наші захоплення лишаються на
останньому місці. І в кращому випадку перед сном, коли вже від втоми майже ні
на що не вистачає сил, береш до рук книгу…Тож, пропоную використати цю
тимчасову паузу з користю.
Хочу порадити чудовий роман Наталії
Гурницької «Багряний колір вічності», який мене вразив. Від читання цієї книги
отримуєш справжню емоційну насолоду.
Наталія
Гурницька – відома українська письменниця родом зі Львова. В нашій бібліотеці є
її книги – дебютний роман «Мелодія до кави в тональності кардамону» та «Мелодія
до кави в тональності сподівання».
Ось
як пані Наталія пише про своє авторське призначення: «Коли ж тобі кажуть, що
твоя книжка допомогла вийти з життєвої кризи, стала поштовхом до позитивних
змін, або ж просто допомогла пережити момент, коли життя було нестерпним, то
мимоволі цим переймаєшся і саме тоді розумієш – повернення назад немає. Ти вже відповідаєш
за все те, що напишеш чи не напишеш у своїх книжках. А коли до тебе підходить
старенька вісімдесятирічна бабуся і каже, що твоя книжка – це найсвітліше враження
в останні роки її життя і що все, чого вона ще хоче у житті, – це трохи пожити
і дочекатися твоєї наступної книжки, то це не лише примушує боляче стискатися серце,
але й відчувати, що ти вже просто не можеш розчарувати людину».
Власне
саме такі емоції я відчувала, читаючи книгу «Багряний колір вічності». Авторка
переносить читача в повоєнний Львів минулого століття, Львів Другої світової
війни та Львів сучасний. Як стверджує сама письменниця: «левова частина подій,
описаних у романі, не вигадані, а відбулися в реальному житті однієї галицької
родини».
Головна
героїня – це молода та наївна гімназистка Ірена з дуже заможної львівської
сім’ї, в якій всі її обожнюють. В неї є два старших брати і довгоочікувана
сестричка, її життя цілком щасливе. Та, що доведеться пережити, вистраждати цій
юній дівчині, а згодом дружині, матері… Жахіття війни, сталінські репресії,
заслання до Казахстану. Але ніщо не зламає дух цієї тендітної, інтелігентної
жінки, вона не втратить своєї людяності й сердечності, в її серці вистачить
розуміння та любові до людей, які її оточують.
Загалом,
в романі є багато доброго, світлого, чистого. Це романтичне кохання головної
героїні, теплі та турботливі родинні взаємини, історичні мандрівки повоєнним
Львовом. Книга читається дуже легко, на одному диханні і залишає по собі
бажання читати ще і ще книги цієї талановитої письменниці.
Рекомендую
всім поціновувачам гарної української прози. Читайте із задоволенням.
Світлана
Хмільова
Немає коментарів:
Дописати коментар