вівторок, 19 травня 2020 р.

Смакуймо сучасною українською літературою…


Друзі, не все так погано під час карантину. Адже в нас зявився час для улюблених вподобань. Можна, наприклад, насолодитися читанням, на яке часу катастрофічно бракувало. Ми настільки звикли до шаленого темпу, так поспішаємо жити і працювати, що наші захоплення лишаються на останньому місці. І в кращому випадку перед сном, коли вже від втоми майже ні на що не вистачає сил, береш до рук книгу…Тож, пропоную використати цю тимчасову паузу з користю.
Хочу порадити чудовий роман Наталії Гурницької «Багряний колір вічності», який мене вразив. Від читання цієї книги отримуєш справжню емоційну насолоду.
Наталія Гурницька – відома українська письменниця родом зі Львова. В нашій бібліотеці є її книги – дебютний роман «Мелодія до кави в тональності кардамону» та «Мелодія до кави в тональності сподівання».
Ось як пані Наталія пише про своє авторське призначення: «Коли ж тобі кажуть, що твоя книжка допомогла вийти з життєвої кризи, стала поштовхом до позитивних змін, або ж просто допомогла пережити момент, коли життя було нестерпним, то мимоволі цим переймаєшся і саме тоді розумієш – повернення назад немає. Ти вже відповідаєш за все те, що напишеш чи не напишеш у своїх книжках. А коли до тебе підходить старенька вісімдесятирічна бабуся і каже, що твоя книжка – це найсвітліше враження в останні роки її життя і що все, чого вона ще хоче у житті, – це трохи пожити і дочекатися твоєї наступної книжки, то це не лише примушує боляче стискатися серце, але й відчувати, що ти вже просто не можеш розчарувати людину».
Власне саме такі емоції я відчувала, читаючи книгу «Багряний колір вічності». Авторка переносить читача в повоєнний Львів минулого століття, Львів Другої світової війни та Львів сучасний. Як стверджує сама письменниця: «левова частина подій, описаних у романі, не вигадані, а відбулися в реальному житті однієї галицької родини».
Головна героїня – це молода та наївна гімназистка Ірена з дуже заможної львівської сім’ї, в якій всі її обожнюють. В неї є два старших брати і довгоочікувана сестричка, її життя цілком щасливе. Та, що доведеться пережити, вистраждати цій юній дівчині, а згодом дружині, матері… Жахіття війни, сталінські репресії, заслання до Казахстану. Але ніщо не зламає дух цієї тендітної, інтелігентної жінки, вона не втратить своєї людяності й сердечності, в її серці вистачить розуміння та любові до людей, які її оточують.
Загалом, в романі є багато доброго, світлого, чистого. Це романтичне кохання головної героїні, теплі та турботливі родинні взаємини, історичні мандрівки повоєнним Львовом. Книга читається дуже легко, на одному диханні і залишає по собі бажання читати ще і ще книги цієї талановитої письменниці.
Рекомендую всім поціновувачам гарної української прози. Читайте із задоволенням.
Світлана Хмільова

Немає коментарів:

Дописати коментар