"Метелик". Лірична замальовка

Вашій увазі пропонуємо ліричну замальовку від нашої талановитої колеги, яка пише під псевдонімом Тетяна Володіна.

Метелик

Сьогодні ти не прилетів ні уві сні, ні наяву. Я так чекала тебе, раділа, коли ти торкався мене своїм легеньким тріпотним крилом, обіцяючи неземне щастя. Моє серце бриніло від передчуття великої, на на що не схожої ніжності, злету райдужних мрій, нейздіснених бажань.

Як довго ми чекаємо щастя, а коли воно приходить, так легко відпускаємо, начебто віримо, що пізню осінь змінить казкове літо, заспіває душа в унісон змаху крил, відкриє новий небачений світ Любові.

Сьогодні ти не прилетів, мій маленький чарівний метелик, і я знаю, що вже більше не принесеш мені різнокольорового щастя на своїх мерехтливих крильцях.

Я думаю, ти тільки хотів попередити мене, що щастя неможливо утримати ні у своїх, ні у чужих руках, бо така маленька веселочка прилітає і відлітає, непередбачено даруючи і відбираючи надію.

Підступна зима забрала і метелика, і моє щастя – їй не звикати заморожувати все живе. Метелик мій! Щастя моє! Прошу звільнися від чар зими і ще довго-довго твори дива.

                                                                                                                                Тетяна Володіна

 

Теплі різдвяні зустрічі в бібліотеці

Сьогодні , коли в Україні через повномасштабне вторгнення російських загарбників, у багатьох українців виникає питання – чи доречно відзначати свята, коли в країні війна?

Через втрати близьких, повітряні тривоги, вибухи та відімкнення електроенергії чимало українців не планують відзначати різдвяно-новорічні свята. А тисячі відважних захисників та захисниць будуть зустрічати 2023 рік на фронті, женучи окупантів з нашої землі.

Думки у суспільстві розділилися. Одні вважають, що святкувати не доречно, коли триває війна та гинуть люди. А ось психологи радять, що якщо це тихі сімейні зустрічі в оточенні самих близьких та рідних, то це навіть корисно для психологічного розвантаження. Такі зустрічі дарують позитивні емоції, радість від спілкування та надію на краще майбутнє.

Тож 26 грудня в бібліотеці-філії№8 відбулася  така тепла, душевна зустріч клубу Академії пенсіонерів «Золота осінь». Академісти вшановували різдвяні свята та день іменинника. У виконанні самодіяльного хорового колективу «Золота осінь» лунали українські народні пісні та різдвяні колядки.  Очільниця  Благодійного фонду Костянтина Єфименка – Людмила Полях привітала іменинників солодкими подарунками.

На останок  всі гуртом заспівали  колядку «Нова радість стала». Такі зустрічі, дійсно, дарують задоволення від спілкування і віру у кращі  та мирні дні.      А вони неодмінно настануть!                                                                                          

                                                                                                                  Світлана Хмільова

  

 

«Новорічна історія» для дітей Донецької області

23 грудня у бібліотеці-філії №8 Білоцерківської ЦБС ім. Петра Красножона відбувся культурно-розважальний захід«Новорічна історія» для дітей Донецької області, які тимчасово мешкають у місті Біла Церква. Захід був організований комунальним закладом культури «Донецька обласна бібліотека для дітей» та бібліотекою-філією № 8 за підтримки Донецької обласної державної адміністрації.

Вперше від початку війни головна бібліотека Донеччини зустріла юних користувачів офлайн. Під час заходу діти долучилися до участі у захопливій розважальній програмі, яка поєднувала подорож країною книжок й захопливих історій, інтерактивні ігри, новорічні майстерки, сюрпризи та подарунки. Яскраво оформлена зала, святковий настрій, новорічні подарунки від феї - усе це було на заході, але головною прикрасою свята став щасливий дитячий сміх.

Як зазначила директорка Донецької обласної бібліотеки для дітей Юлія Василенко: «Сьогодні наша бібліотека – це #бібліотека_у_валізі, проте ми намагаємось усіляко підтримувати маленьких мешканців нашої області, які вимушені були виїхати до безпечних куточків країни. Особлива наша вдячність колегам з бібліотеки-філії № 8 м. Біла Церква, які допомогли нам подарувати трішечки щастя діткам Донеччини».

За інформацією управління культури і туризму Донецької  облдержадміністрації

Вітаємо!

Художник із Білої Церкви отримав Міжнародну літературно-мистецьку премію ім. Григорія Сковороди

Про це повідомляє Київська обласна організація Національної спілки художників України.

Олександра Дмитренка відзначили премією в галузі образотворчого мистецтва за продовження традицій українського авангардного живопису.

20 грудня до бібліотеки-філії №8 на гостину завітали...

... директор та головний редактор видавництва "Фоліо" Олександр Красовицький та директорка Донецької обласної бібліотеки для дітей Юлія Василенко. З 2018 року бібліотека була розміщена в місті Маріуполі, де був зроблений капітальний ремонт приміщення, виділені не маленькі кошти та придбання нових книг, укомплектована новими меблями та мультимедійною технікою. Бібліотека просто сяяла новизною, затишком та миром.

На сьогодні вона знищена російськими окупантами вщент...

Пані Юлія разом з родиною вимушена була втікати з окупованого Маріуполя до нашого міста. Трохи оговтавшись від шоку війни, розпочала свою активну діяльність. Вона налагоджує роботу з українськими видавництвами для відновлення бібліотечного фонду розбомбленої книгозбірні та плекає надію на повернення до рідного міста.

Свято Андрія - сьогодні та сто років тому

12 грудня у  бібліотеці № 8 за участю академії пенсіонерів "Золота осінь" відбулося святкування православного християнського свята – День Андрія Первозванного.За народними традиціями свято Андрія здавна вважався найкращим часом для ворожінь на кохання і долю.Здавна Андрієві іменини вважалися магічним днем, який здатний змінити долю. Ворожіння на судженого в День Андрія - один з найбільш відомих святкових обрядів. За народними традиціями, в День Андрія дівчата ворожили, молодь влаштовувала гуляння, люди похилого віку звертали увагу на прикмети.

За прикметами, цього свята передбачали зимову погоду. Ось декілька з них:

Йде сніг і не тане – лежатиме ще 110 днів.

Сніг не випав – зима буде теплою.

Стоїть мороз – бути гарному врожаю.

Якщо до 13 грудня не випаде сніг, зима буде тепла і малосніжна, якщо випаде - холодна і сніжна.

Якщо тиха вода – хороша зима, галаслива – тріщати будуть морози, будуть бурі, хуртовини.

Червоний вогонь в печі – на холоднечу, білий – на відлигу.

Борис Грінченко - письменник , публіцист, мовознавець

9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр на Харківщині у російськомовній сім’ї народився Борис Грінченко. Його батько – шляхтич, відставний штабс-капітан мав кілька десятин землі, водяний млин. Мати – дочка полковника Поліксенія Літарьова. Баба по матері – сестра Г. Квітки-Основ’яненка.

Хлопець рано навчився читати, виявив потяг до книжок. Єдиний навчальний заклад, де він учився, – реальне училище у Харкові. За читання нелегальних «метеликів» Сергія Подолинського гімназиста виключили з п’ятого класу і помістили до в’язниці. За два місяці перебування у буцегарні юнак захворів на туберкульоз.

Довелося заробляти на власний хліб. Борис жив у сім’ї шевця, та й навчився шити чоботи. На заощаджені копійки від заробітку купував книжки і займався самоосвітою. У 18 років Грінченко склав екзамен на звання народного вчителя. На учительських курсах Борис Грінченко познайомився з росіянкою Марією Гладиліною, доблесно українізував її. Борис і Марія були однолітками, двадцятилітніми одружилися, того ж року Насточкою збагатилися. Молоді батьки між собою і дочкою спілкувалися тільки українською. Вони самі писали для Насточки перші книжечки, потім першу граматику та підручники.

Упродовж шести років Грінченко викладав у приватній школі Христі Алчевської, у с. Олексіївці на Луганщині. Борис працював із сильними учнями, Марія – з іншими. Настя гуляла з селянськими дітьми. Частенько до села приїздили Алчевські, тоді Настя бавилася з Христиною.

З 1894 року родина переїхала до Чернігова і почалася у діловода Б. Грінченка «неволя канцелярська». Поряд із столом Грінченка був стіл поета Володимира Самійленка, який не раз рятував Бориса Дмитровича, у якого був талант губити документи.

А у вільний від роботи час родина упорядкувала музей Шевченка, організувала земську друкарню, видавала книжки для українців (найдорожча книга коштувала 5 коп.) Маленька кімнатка Грінченків на Чернігівському шосе дивувала гостей: хазяїни її завжди щось писали, редагували. Марія Грінченко, письменниця (псевдонім М. Загірня), перекладач із десятка мов, узяла на себе більшу частину редакційної роботи. А поряд них Настуся зростала, писала поезії, перекладала з англійської, єврейської, французької.

Сучасники говорили, що Грінченко – лицар обов’язку. Він написав чотири повісті, десятки оповідань кілька драматичних творів. Подвигом Грінченка був чотиритомний словник української мови.

За все треба платити. І Борис Дмитрович, і Настя заплатили здоров’ям: непосильна робота подарувала сухоти. У цей час Настя захопилася політичною боротьбою, стала членом радикальної партії. Саме за це її було запроторено до буцегарні. У в’язниці, під пильним наглядом жандармів 24-річній Насті довелося народжувати й померти під час пологів. Її маленька донечка теж невдовзі померла.

Батьки упродовж двох років видавали спеціальну бібліотечну серію «Книжки пам’яті Насті Грінченко».

Від хвороби згасає й Борис Грінченко. Вони позичають гроші, Марія везе чоловіка до Італії. Та врятувати не можна: 6 травня 1910 р., на цифрі 47 обірвалося земне буття Бориса Грінченка.

Марія привезла дорогий прах до Києва, поховала поряд із дочкою. На похоронах пролунало: «Він більше зробив, ніж прожив!»

«Життя порожнє, все опустіло. Нема чим жити. Лишилася тільки праця, і я житиму для праці», – записала Марія Грінченко. 18 років прожила М. Грінченко для праці. Видала читанку «Рідне слово», підручник «Наша рідна мова». Із 1919 р. – редактор нового словника живої мови. Подарувала АН бібліотеку Грінченка.

Неспійманий світом Григорій Сковорода

Попри війну Україна на державному рівні відзначає 300-річчя великого просвітителя-гуманіста, педагога, поета, композитора, музиканта, культурно-освітнього подвижника Григорія Сковороди.  У всій країні проходять різноманітні виставки, форуми, конкурси та традиційні сковородинівські читання.

У бібліотеці №8  напередодні  ювілейної дати оформлена розгорнута книжкова виставка –портрет «Незламний Сковорода - незламна Україна». На ній  представлені різноманітні матеріали: видання творів письменника,  наукова і художня література про нього, цитати, книжки  новочасних філософів і поетів,  етнографічні предмети, присвячені йому картини, графічні роботи, що дають змогу відчути колорит тієї епохи. Як вчитель, філософ, прозаїк, поет і богослов, Сковорода оспівував етичну науку, самопізнання, права людської особистості. З цієї точки зору Григорія Савича можна назвати українським символом епохи Просвітництва. Але на жаль, його найбільш впізнаваний афоризм стає пророчим: у рік до свого 300-річного ювілею Сковорода так і залишається невпійманим для українців

Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо!

Четвертої  суботи  листопада українці вшанують пам'ять жертв голодоморів, зокрема, найстрашнішого – Голодомору 1932-1933 років. У вікнах своїх будинків та на центральних площах міст у пам’ять про померлих від Голодомору о 16:00 українці запалять свічки одночасно по всій країні.

5 фактів про голод 1932-33 років Україні, про які не можна забувати:

1. Голодомор в Україні тривав 17 місяців – з квітня 1932 року до листопада 1933 року. За різними даними, загинуло від 4 до 7 млн людей, хоча деякі історики вказують про 10-11 млн загиблих.

2. Навесні 1933 року, кажуть історики, в Україні помирало 17 людей щохвилини, 1 000 людей щогодини і майже 25 000 людей щодня.

3. У документах Політбюро ЦК КП(б)У збереглося свідчення про те, як восени 1932 року організовувалися з України так звані «зелені ешелони» для забезпечення промислових центрів Росії продуктами харчування до жовтневих свят. З України вивозили вже не тільки посівіний матеріал, але й, навіть, квашені огірки, капусту та помідори, залишаючи людей приреченими на голодну смерть.

4. За розпорядженнями уряду, заборонялась будь-яка торгівля в сільській місцевості, призупинялося продовольче постачання сіл, переслідувалося та каралося на 10 років ув'язнення та розстріл будь-яке використання хліба для оплати праці в районах, що не виконали хлібозаготівельних планів, запроваджувалася система натуральних штрафів, товарних репресій. Питома вага українського зерна в загальносоюзному обсязі хлібозаготівель сягала більше третини, а по окремих регіонах перевищувала планові завдання для Північного Кавказу, Центрально-Чорноземного регіону, Казахстану та Московської області разом узятих.

5. Найбільш постраждали від голоду колишні Харківська і Київська області (теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська). На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8-9 і більше разів.

Голодомор в Україні визнаний геноцидом на законодавчому рівні і в судовому порядку.

Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо!

 

Шаховий турнір шахового клубу "Білий кінь"

Після тривалої перерви у бібліотеці №8 відновив свою роботу шаховий клуб "Білий кінь". 22 листопада відбувся експрес-турнір із шахів з контролем часу, де кожному гравцю відведено 10 хвилин.

Сокровенний куточок душі - акварель

23 листопада – знаменна дата для художників-акварелістів по всьому світі. Адже в цей день відзначається Міжнародний день акварелі, започаткований відомим мексиканським художником Альфредо Гуаті Рохо. Вперше Міжнародний день акварелі відсвяткували 23 листопада 2001 року.

Всесвітньо відомі художники-акварелісти :

Валентина Верлато – італійська художниця чудово володіє технікою малювання акварельними фарбами. Її композиції сповнені численних барв та неповторних емоцій. Вона обожнює малювати різноманітні квіти, пухнасті крони дерев, яскраві пейзажі, столики кафе з відвідувачами. Творіння Валентини чудово передають не тільки кольори, але й настрій добра та теплоти.

Джозеф Збуквич – австралійський художник та виходець з Хорватії. Добре знайомий міжнародній спільноті художників як талановитий аквареліст.

Стів Генкс – на його роботах оживають малі діти та красиві жінки. Його картини пронизані чуттєвістю, іноді, відверто сексуальні та як фотографії реалістичні.

Мері Вайт – майстриня акварельних портретів. Особливо красиво у неї виходять жінки-афроамериканки на фоні квітучих луків.

Т’єррі Дюваль – розробив власну техніку малювання аквареллю, за якою фарба наноситься в декілька шарів. Прискіпливо ставиться до деталей, доводить до бездоганності кожен акцент своєї роботи.

Прафул Савант – всесвітньо відомий індійський художник, лауреат численних міжнародних премій. Червоною ниточкою у його роботах проходить рідна Індія – її яскраве сонце, сповнені суєтності міста, різнобарвні вулиці Делі. Картини Саванта настільки щирі, чуйні та теплі, що закохують в себе з першого погляду.

В цей день по всьому світу проводяться виставки відомих художників-акварелістів та митців-початківців, що захоплюються цією технікою. Таким чином техніка набуває ще більшої популярності. Однак, сьогодні це не тільки свято художників, це сімейний день, який можна присвятити культурному розвитку своєму та своїх рідних: відвідати музей, виставку, картинну галерею тощо.

Тож, запрошуємо відвідати виставку акварельного живопису білоцерківської художниці Олени Яросевич " В пошуках світла" у виставковій залі  бібліотеки #8 на проспекті Незалежеості,55

 

Нескорений Майдан

21 листопада  -  День Гідності і Свободи,  коли ми поминаємо загиблих на Майдані, вшановуємо пам`ять Небесної Сотні, пригадуємо тих, хто віддав своє життя за майбутнє країни. Саме 21 листопада є знаковим днем в історії сучасної України, адже у 2004 – це був початок Помаранчевої революції, а 2013 – Революції гідності. Ці величні події є продовженням славної історії боротьби за нашу свободу, що розпочалась ще за часів Української революції 1917-1921 років.

Дев’ять  років віддаляють нас від тих буремних, трагічних, і, водночас, величних подій історії становлення нашої громадянської гідності.

Разом з тим, ці дев’ять  років - це період відновлення нашої державності, обороноздатності, відродження громадянського сумління та суспільного почуття любові й шанування своєї країни, своєї історії, своєї ГІДНОСТІ.

І сьогодні ми продовжуємо відстоювати на фронтах  свою незалежність й територіальну  цілісність держави, геополітичний вибір нашого народу, перешкоджаючи російським військам у загарбницьких діях відносно нашої країни.

Усі ці історичні події ми віншуємо у контексті споконвічності прагнення українців до гідності та свободи, а також до життя в європейській сім’ї народів. Не забуваймо про усіх наших героїв, які за століття української історії у різні часи та в різних куточках нашої країни віддали своє життя за цінності буття: свободу, гідність, праведність.

Вічна пам`ять, вічна шана героям! Слава Україні!

Вашій увазі пропонуємо матеріали книжкової виставки «Нескорений Майдан»

Гвадалахара - Всесвітня столиця книги 2022

Однією із традицій Всесвітнього дня книги та авторського права є обрання міста, що на рік стане Світовою столицею книги. Такими вже були Мадрид, Александрія, Нью-Делі, Антверпен, Монреаль, Турин, Богота, Амстердам, Бейрут, Любляна, Буенос-Айрес, Єреван, Порт-Харкорт (Нігерія), Інчхон (Південна Корея), Вроцлав, Конакрі (Гвінея), Афіни, Шарджа (ОАЕ), Куала-Лумпур (Малайзія), Тбілісі. Цього року Світовою столицею книги названо місто Гвадалахара (Мексика) .

З нагоди свята організовують різноманітні цікаві акції, книжкові ярмарки, виставки, презентації, колективні голосні читання, творчі зустрічі та автограф-сесії з письменниками. Традиція святкування народилася в іспанській Каталонії, де вже понад 80 років люди в день святого Георгія дарують червоні троянди і книжки тим, кого люблять.

23 квітня 2022 року мексиканське місто Гвадалахара, столиця штату Халіско, стало 22-ю Всесвітньою столицею книги. Від імені IPA на церемонії взяв участь колишній президент IPA Уго Сетцер.

Гвадалахара - місто у Мексиці, на північному заході Мексиканського нагір'я, на висоті 1500 м; адміністративний центр штату Халіско.

Проект спільно ініціювали Мартін Соларес та Ернестіція Лартей Асуінура (координатори Всесвітньої столиці книги Гвадалахара, 2022 рік, і Аккра, 2023 рік відповідно). У співпраці з Асоціацією письменників Гани (GAW) перший набір із трьох книг ганських авторів увійшов до короткого списку для початку проекту.

Урочистості включали публічне читання, організоване Книжковим ярмарком Гвадалахари, його президентом Раулем Падільєю та директором Марісоль Шульц. Спеціальні гості розпочали цілоденну подію, прочитавши короткі фрагменти «Есе про сліпоту» португальського письменника та лауреата Нобелівської премії з літератури 1998 року Жозе Сарамаго. Понад 400 людей зареєструвалися, щоб прочитати фрагмент книги вголос.

Увечері відбулося офіційне відкриття Всесвітньої столиці книги Гвадалахара. Захід відбувся в «Hospicio Cabañas» (притулок Кабаньяс), який є однією з найбільш значущих і символічних будівель у Халіско та Мексиці. Будівля, яка зараз є музеєм, містить 57 фресок, виконаних відомим художником із Халіска Хосе Клементе Ороско, у тому числі те, що критики вважають його шедевром: «Hombre de fuego» (Людина вогню) у склепінчастому куполі.

Саме в цій обстановці заступник мера Тбілісі, WBC 2021, Андрій Басілайя передав честь Всесвітньої столиці книги меру Гвадалахари Пабло Лемусу.

Свідками урочистостей у Гвадалахарі були Ян Денісон, директор програми WBC ЮНЕСКО, та Елізабет Наа Кватсо, мер Аккри, Гана, Всесвітньої столиці книги 2023 року.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Знання - це світло

Коли вимикають електроенергію, люди йдуть до бібліотеки за знаннями, бо знання - це також світло

Виставка акварельного живопису Олени Яросевич " В пошуках світла"

У вас є вільна хвилинка? Подаруйте її для себе і отримаєте море задоволення від виставки акварельного живопису Олени Яросевич " В пошуках світла". Картини білоцерківської художниці зачаровують ніжністю, глибиною, позитивом і хвилюванням.

Чекаємо на вас у виставковій залі  бібліотеки #8 на проспекті Незалежеості,55.

Читальний листопад

Про те, що за вікном листопад нагадують не лише осиротілі дерева, монотонний дощ і розлита у повітрі меланхолія, але й книги з поличок нашої бібліотеки. Наприклад,  «Листопад» автора Решат Нурі Гюнтекін.  

Решат Нурі Гюнтекін (1889-1956) - відомий турецький письменник і драматург. Закінчив літературний факультет Стамбульського університету. Викладав французьку мову, був аташе у справах культури в посольстві Туреччини у Парижі, депутатом меджлісу (19381943). Перекладав твори Жан- Жака Руссо, Еміля Золя, Альберта Камю.  Читачам добре відомі його романи «Пташка співуча», «Стара хвороба», «Ніч вогню», «Млин».

Про що книга «Листопад»

Алі Риза-бей був упевнений, що щастя не у багатстві, а у великій дружній родині. Та одного разу він постав перед вибором: залишитися чесним і гордо піти з посади або промовчати й далі, як і раніше, працювати з усвідомленням того, що покриваєш якісь темні справи. Будучи людиною принциповою, Алі Риза-бей покинув роботу і пішов на пенсію, сподіваючись на підтримку і розуміння близьких. Та він ніколи й гадки не мав, що доживе до тих днів, коли власні діти докорятимуть йому за чесність і порядність. Однак усе в його родині перемінилося: милі бесіди затишними вечорами перетворилися на міжусобні війни, рідні люди стали чужими, а сам Алі Риза-бей опинився у цілковитій ізоляції і на схилі віку раптом зрозумів, що життя схоже на неминучий листопад, за яким іде холодна зима

Чи вгадав автор із назвою вирішувати вам, але для цього  книгу потрібно прочитати. Пропонуємо зробити це прямо сьогодні.

 

9 листопада, в День української писемності та мови працівники та читачі бібліотеки №8 приєдналися до написання Національного диктанту єдності разом з усією країною. Разом з нами були також учасники клубу шанувальників української мови, колеги з БНАУ та академісти клубів «Золота осінь» і «Криниця життя» благодійного фонду Костянтина Єфименка. Слова цьогорічного тексту диктанту "Твій дім" схвилювали присутніх до сліз. Адже кожен переживає як про свою домівку, так і про спільний дім – нашу рідну Україну.

 

Запрошуємо взяти участь у традиційному Радіодиктанті національної єдності. Бібліотека#8, проспект Незалежності, 55

Додаткова інформація.

9 листопада, у День української писемності та мови, в Україні проведуть традиційний Радіодиктант національної єдності 2022.

Як повідомили на порталі Уряду, авторка цьогорічного тексту - українська письменниця і режисерка, член Українського ПЕНу Ірина Цілик. Читатиме текст народна артистка, Герой України Ада Роговцева.

Приєднатися до написання всеукраїнського диктанту можуть усі охочі. Для цього потрібно 9 листопада об 11:00 за київським часом увімкнути:

• Українське Радіо або Радіо Культура;
• телеканал Суспільне Культура;
• діджитал-платформи Суспільного: фейсбук-сторінку Суспільного та ютуб-канали Українського Радіо та Суспільне Новини;
• додаток suspilne.radio;
• додаток "Дія".

 

Літературні читання в бібліотеці

4 листопада в бібліотеці відбулася цікавенна зустріч! Літературні читання в містечках України, в рамках Всеукраїнського проекту "Мереживо" та за підтримки Українського ПЕН. Тож до нас завітала Ірина Славінська - українська журналістика, ведуча, перекладачка, літературознавця, громадська діячка та продюсерка радіо "Культура". Другою гостею була Віра Курико - українська письменниця, репортерка та громадська діячка. А модератором зустрічі - Анастасія Левкова, письменниця, редакторка, кураторка літературних проектів та членкиня Українського ПЕН( Міжнародна правозахисна організація, до якої входять письменники, історики, журналісти та правозахисники). Метою цієї зустрічі та і загалом усього проекту - ближче познайомити читачів з українськими письменниками та їх книгами. Особливо це важливо тоді, коли Україна виборює свою незалежність та територіальну цілісність, свою мову, культуру та ідентичність

Поки йде дощ…

У кожної людини є своя улюблена погода: хтось любить ясну, сонячну, а хтось дощову та похмуру. Кожен  має власну погоду у душі. Якщо ваша  має дощову, то ця поетична підбірка – для вас!

Я чую дощ. Він тихо плаче правду,

що я когось далекого люблю.

І чую тишу. І співають птиці.

Проходять люди гарні і незлі.

В пахучій хмарі дощової глиці

стоїть туман, як небо на землі.

                                                                                                                         #ЛінаКостенко

***

Шепоче дощ про тебе у траві,

Ріку читає сірими очима.

Ідуть з роботи землі степові,

Лежить гора з сосною за плечима.

Сухе намокло небо і стебло,

У зайченят ростуть веселі зуби,

І кавуняче зернятко стекло

Червоною краплиною на губи.

Подовшали тривоги і листи,

Ліси на глину, на пісок опали.

Лиш ти одна, мені одна лиш ти

Мій палиш сон і душу мою палиш.

                                                                                                     #Микола Вінграновський

***

II pleure dans mon coeur

Comme il pleut sur la ville.

Quelle est cette langueur

Qui penetre mon coeur?

O bruit doux de la pluie

Par terre et sur les toits!

Pour un coeur qui s’ennuie,

O le chant de la pluie!

Il pleure sans raison

Dans ce coeur qui s’ecoeure.

Quoi! nulle trahison?

Ce deuil est sans raison.

C’est bien la pire peine

De ne savoir pourquoi,

Sans amour et sans haine

Mon couer a tant de peine.

               #Paul Verlaine

Так тихо серце плаче,

Як дощ шумить над містом.

Нема причин неначе,

А серце ревно плаче!

О, ніжно як шумить

Дощ по дахах, по листю!

У цю тужливу мить

Як солодко шумить!

Відкіль цей плач, не знати,

В осиротілим серці?

Ні зради, ні утрати, -

Відкіль журба, не знати.

Найтяжчий, певне, сум -

Без гніву, без любові,

Без ревнощів, без дум -

Такий нестерпний сум.

      #Поль Верлен.  Перекл. з франц. М.Рильського

***

цей дощ надовго

цей сніг надовго

ця жерсть надовго – і так всю дорогу

і все від бога

і всі із богом

чого ж усе так далеко від нього?

                #Юрко Іздрик

                                             ***

сезон дощів і мокрих вулиць.

ми з вами вчора розминулись

на площі миру чи любові...

пасують вам листки кленові

у формі сонячних корон.

а я люблю дощів сезон

і щоб виблискували лави,

де Рось ховає берег правий

то за туман, то за завісу

під колір м'яти чи меліси

зі свіжістю ранкових рос.

а я знайду його: він – ось!

і мокрі ліхтарі пригнулись

уздовж осиротілих вулиць,

бо якось меншає любові,

коли летять листки кленові

додолу з кучерявих крон.

сезон розлук, дощів сезон.

           #Ніна Ковальчук

                                                                                     ***

чаднúй, розпрúнджений, а що

і щóки полотня́ні, мáмо….

цей дóщ, як щóсь, що щé, крім плóщ,

хлющúть, перíщить – в дýшах; шпáрко,

прожóгом, вмент: немов зі сну,

відчувши сум’яття́, – воя́ка; –

вивíльнюється сліз табýн

неупокóрених; віддя́ка

небéс – налéжна й слушна: без

дощу і сліз – душá не вáрта

жалíння, співчуття́; тепе́р

лупцю́є дýшу дощ – як гарно:

а гýби – в гýби, гýби – більш

за бавовня́ні простирáдла,

вже бавовня́ні губи, спів

академічний ллється; правда:

в гріхах пучкú; пучкú в гріхах;

наслúнені пучкú, насúлу,

посповідáвшись, від благáнь

обшáрпанців – марýдність знúкла:

лиш вíршам вíру йму, подáй,

поéзіє, щоб стало лéпсько,

щедрóт; як тúньк від стін – водá

відшарувáлася від неба

       #Костянтин Мордатенко

І в дощову , і в сонячну погоду ви можете надихнутися віршами українських і зарубіжних поетів у нашій затишній бібліотеці.