5 травня 1846 року народився Генрик Сенкевич, класик польської літератури.

 

З нагоди 180 - річного ювілею у бібліотеці №5 експонується книжкова виставка «Майстер історичного роману».

Твори Сенкевича – це романи, які відображають історію Польщі та світову історію, де збережені факти, постаті на зламі епох, це реальність, що подана у інтерпретації та достеменній правдоподібності. За життя став одним з найвідоміших і найпопулярніших письменників в Польщі та за кордоном і тоді були зняті перші кінофільми за мотивами його книг.

1905 року був удостоєний Нобелівської премії з літератури «за видатні заслуги в області епосу».

Запрошуємо усіх бажаючих поринути у захоплюючий світ історичних романів Генрика Сенкевича.

У самому серці Україна живе пам’ять, що передається не лише словами, а й символами. Кожен із них — як ниточка, що з’єднує минуле і сучасне, родину і народ, душу і землю.

Сьогодні в теплій атмосфері Теревенів, у бібліотеці — нашому  місці сили, ожили ці символи. Ми говорили про Тризуб — знак сили, волі та незламності. Його лінії мовчки розповідають історію боротьби й гідності, яку не зламали століття. Віра Полевська щиро ділилася цікавою інформацією.

Поруч із ним — ніжна й водночас сильна Калина. Вона нагадує про кров роду, про красу і біль, про любов до рідної землі. А Барвінок — символ вічності, пам’яті та життя, що не згасає навіть у найтяжчі часи.

І, звичайно, наша розмова була б неповною без смаків України. Вареники — як оберіг домашнього затишку, Сало — символ достатку й витривалості, Хліб — святиня, що вчить шанувати працю, і, звісно, Борщ — страва, яка об’єднує за одним столом покоління.

У бібліотеці ці символи ожили не як сторінки підручника, а як жива історія, яку можна відчути серцем. Тут, серед книг і теплих розмов, народжується розуміння: сила України — у її традиціях, у пам’яті, у людях.

І, можливо, саме такі зустрічі — тихі, щирі, наповнені змістом — і є справжніми місцями сили. Тут формується любов до рідного, що залишається з нами назавжди. З нами обговорювали Алевтина Шнуренко , Таня Білан , Майя Боженко Лидия Улыбина Світлана Мілевська Валентина Ніконоркіна та багато інших 

#Біблотека5 #теревені #Biblio_literra

#читальний_зал_рекомендує#

 

Це унікальне науково-популярне та картографічне видання  є результатом ґрунтовного дослідження історії міста Біла Церква. Головний акцент зроблено на тому, як змінювалося місто, його забудова, ландшафт та адміністративні межі в період 17-20 століть.

У книзі надаються старовинні мапи, плани міста, карти земельних володінь графів Браницьких, плани парку «Олександрія», релігійних споруд та військових об'єктів.

Структура видання передбачає  хронологічно-тематичний принцип, пропонуючи читачам вступ, аналітичні статті істориків, каталог карт, багато ілюстративного матеріалу.

Книга стане у нагоді мешканцям міста, історикам, архітекторам та краєзнавцям. Відзначається надзвичайно висока поліграфічна якість видання – з тим, щоб читач мав змогу  розгледіти дрібні деталі на репродукціях давніх планів.

Набат Чорнобиля звучить і нині...

 

В читальному залі відбувся захід-реквієм до 40-х роковин аварії на ЧАЕС в рамках дня інформації «Чорнобиль не має минулого часу»
Минуло чотири десятиліття з тієї квітневої ночі 1986 року, коли мирний атом назавжди змінив долю України та світу. Сьогодні, у 40-у річницю трагедії, в читальному бібліотеки зібралися учасники Академії пенсіонерів, щоб схилити голови перед подвигом тих, хто першим пішов у вогонь. Програма заходу включала:
Книжкову виставку «Чорнобиль: роки тривоги, пам’яті, надії...» - експозицію художніх книг, архівних фотоматеріалів та спогадів очевидців, що розповідають про масштаби катастрофи. В додаток до книжкової експозиції був запропонований бібліографічний огляд літератури «Набат Чорнобиля звучить і нині».
Інформаційний блок пані Світлани Хмільової «40 років Чорнобильського лиха…» - про перших ліквідаторів та передумови виникнення трагедії.
Бесіду від імені ліквідатора аварії Павла Сиволапова «Чорнобиль не має минулого часу» - про те, що саме відбувалося на станції в ті дні.  
Перегляд документального фільму  «Чорнобиль сьогодні: Правда про вплив катастрофи».
Провідний бібліотекар Майя Боженко провела годину пам’яті «40 років чорнобильського лиха», відзначаючи, що Чорнобиль — це не лише історія минулого - це суворий урок відповідальності за майбутнє планети.
Дякуємо всім, хто долучився до заходу.  І завжди пам’ятаймо, щоб не повторити.

Жива історія і жива мова: відбулося третє заняття мовного клубу Теревені

Читальна зала бібліотеки знову об’єднала всіх охочих не лише вивчати, а й пізнавати глибше українську мову і вже відбулося третє заняття, яке пройшло у форматі мовного клубу. Ми разом повторюємо правила, опановуємо нові слова, вдосконалюємо вимову, позбуваємося мовних кальок та водночас занурюємося в історію української мови й історію України.

Учасники із задоволенням діляться враженнями - пані Ірина:
«Мені дуже подобається цей курс, багато нової інформації, це справді допомагає. Я хочу більше розмовляти українською мовою, хочеться позбутися кальки й говорити чисто та впевнено».

Щоб поєднати мовну практику з осмисленням історичних подій, під час заняття присутні переглянули та обговорили художній фільм «Вірити», заснований на реальних подіях.

Стрічка показує жорстокість комуністичного режиму та події на Вінниччині: повернення Петра із заслання й трагічні спогади про 1920-ті роки. Водночас вона підкреслює силу української мови як символу віри, гідності та національної пам’яті.
Після перегляду відбулося активне обговорення.

«Це жива історія. Коли дивишся — розумієш, що це не просто кіно, а правда про життя людей», — зазначили учасники.

Такі зустрічі допомагають не лише вдосконалювати мовлення, а й глибше осмислювати історію України, її духовні цінності та боротьбу за свободу. Особливо важливо це сьогодні, коли Україна виборює свою незалежність, а кожне українське слово звучить як символ єдності й сили.

Курс Теревені триває, попереду — нові теми, нові відкриття та нові зустрічі в нашому мовному клубі.

#Європейськасолідарність #Бібліотека5
#Теревені

Магія творчості від Лідії Гриценко

Уперше читальна зала нашої бібліотеки перетворилася на простір творчості та натхнення. Свої вишукані роботи презентувала майстриня Лідія Гриценко, яка працює з епоксидною смолою, поєднуючи її із засушеними квітами та яскравими фарбами.

Її прикраси, брелоки, підсвічники й декоративні тарілки — це маленькі світи, у яких збережено тендітність пелюсток, глибину кольору та тепло людських рук. Кожен виріб унікальний, адже в ньому живе частинка природи й творчої душі майстрині.

Особливо радісно було спостерігати, як відвідувачі не лише захоплено розглядали роботи пані Лідії, а й із задоволенням обирали та придбавали їх як подарунки для своїх рідних і близьких. Читальна зала була наповнена світлом і особливою атмосферою — це була зустріч, що подарувала натхнення та гарний настрій.

Дякуємо пані Лідії за чарівну подорож у світ епоксидної магії та за красу, яку вона щедро дарує людям.

Микола Осика: слово, що живе

Є люди, чиє життя нагадує світлу й щиру книгу, а кожне слово — теплий промінь сонця. Саме таким у пам’яті білоцерківців залишився журналіст і майстер художньої мініатюри Микола Осика, якому цього року могло б виповнитися 75 років.

У нашій бібліотеці відбувся вечір пам’яті, присвячений митцю, для якого найвищою цінністю була людяність. Гості заходу згадували його життєвий шлях і творчу спадщину. Народився Микола Осика 15 квітня 1951 року в селі Павлівка на Дніпропетровщині, а з 1969 року його доля була нерозривно пов’язана з Білою Церквою. Після служби в армії працював робітником, згодом — в органах внутрішніх справ, звідки у 1996 році вийшов на пенсію. Писати почав ще в дитинстві, а з 1975 року його твори активно друкувалися в місцевій пресі та виданнях Київщини й України.

Окрему увагу під час зустрічі приділили його книжкам — «Де пахне м’ята, квітнуть чорнобривці», «Мініатюри», «Життя краплини». У своїх коротких прозових творах автор умів побачити в повсякденності глибокий зміст, красу й правду життя. Його герої — прості люди, наші сучасники, які говорять щиро й відверто про радість і біль, любов до рідного міста, совість і доброту.

Приємно, що слово письменника продовжує жити й сьогодні — його твори щотижня публікуються в газеті Замкова гора, знаходячи нових читачів.

Особливо зворушливими були виступи завідувачки бібліотеки-філії №5 Світлани Петрівни Хмільвої та завідувачки відділу комплектування Тетяни Дмитрівни Ніконенко, які особисто знали Миколу Івановича. Вони поділилися теплими спогадами про його скромність, щирість і глибоку любов до людей.

У залі панувала затишна атмосфера. Читачка бібліотеки Валентина Сергіївна Сиволапова зачитувала улюблені мініатюри та есеї. Присутні зізнавалися: ці тексти хочеться перечитувати тоді, коли на душі тривожно, адже вони дарують спокій і віру в добро.

Ця зустріч стала не лише вшануванням пам’яті митця, а й справжнім святом живого слова. Творчість Миколи Осики й надалі нагадує нам про найголовніше — за будь-яких обставин залишатися Людиною.

Хай Великдень несе у собі радість, віру та надію!

За ініціативи голови Ради з питань внутрішньо переміщених осіб Наталії Редько відбулася тепла й натхненна зустріч бібліотекарів із дівчатами та жінками громади, присвячена святу Великодня. Захід став чудовою нагодою зібратися разом, поспілкуватися, відчути підтримку та поринути в атмосферу українських великодніх традицій.

Під час зустрічі учасниці говорили про значення Великодня в українській культурі, згадували родинні звичаї, ділилися спогадами дитинства, рецептами пасок та історіями про писанки, крашанки та дряпанки. Особливу увагу приділили символіці свічки як світла, надії та духовного очищення. У щирій розмові кожна мала можливість висловитися, відчути єдність і підтримку.

Практичною частиною заходу стала майстерка «Великодній вогник надії» — виготовлення воскової свічки власноруч. У теплій творчій атмосфері учасниці створювали свічки з вощини, прикрашали їх стрічками та символічними елементами. Кожна робота вийшла особливою, адже була зроблена з добрими думками та світлими побажаннями.

Приємним доповненням до зустрічі стало частування, пані Наталя пригостила присутніх чаєм із запашних трав. Аромат м’яти, меліси,  чебрецю та полину наповнив приміщення затишком і домашнім теплом, сприяючи щирому спілкуванню та дружній атмосфері.

На завершення присутні ознайомилися з книгами, представленими на книжковій виставці «Великодні барви українських традицій», де були зібрані видання про історію свята, народні звичаї, писанкарство, великодню символіку та духовні традиції українського народу. Зустріч залишила по собі світлі емоції, відчуття єдності й натхнення, а також ще раз підтвердила, що бібліотека є осередком культури, підтримки та духовного тепла для громади.

#читальний_зал_рекомендує#

Книга «Трипілля. Спочатку була глина» — це популярно‑наукове видання українського історика Владислава Чабанюка, у якому автор живо і доступно розповідає про життя та культуру прадавніх трипільців, що мешкали на території сучасної України понад 7 000 років тому. Центральною темою є глина — універсальний матеріал, із якого трипільці робили посуд, будували житла, створювали фігурки й виражали свої вірування, через неї автор показує повсякдення, ритуали, архітектуру та світогляд цієї цивілізації. Книга поєднує археологічні факти, етнографію й особисті роздуми, роблячи давню історію близькою й зрозумілою сучасному читачеві.

Читальний зал нашої бібліотеки рекомендує ознайомитися з цим виданням. Це захоплива та пізнавальна розповідь про життя та культуру трипільців, їхні звичаї, архітектуру та ритуали, подана доступно й цікаво для всіх, хто цікавиться історією України та давніми цивілізаціями. Відкрийте для себе світ трипільської культури через призму універсального матеріалу — глини.

#читальний_зал_рекомендує#

Історія і культура ромів

Роми — один із найдавніших і найсамобутніших народів Європи. Їхні предки походять з Північної Індії, звідки приблизно тисячу років тому розпочалася тривала міграція на Захід. Пройшовши через країни Близького Сходу та Балкани, роми розселилися по всій Європі, зберігши при цьому свою мову, традиції та унікальну культуру.

Ромська мова належить до індоарійської групи й має багато діалектів. Культура ромів формувалася під впливом різних народів, серед яких вони жили, але водночас зберігала власну самобутність. Важливе місце в ній займають родинні цінності, повага до старших, музика, танці та усна народна творчість.

Роми зробили вагомий внесок у світову культуру, особливо в музику й мистецтво. Їхні мелодії вплинули на розвиток фольклору багатьох країн. Водночас історія ромського народу позначена складними випробуваннями — переслідуваннями, дискримінацією та спробами асиміляції.

Сьогодні роми є невід’ємною частиною багатокультурного європейського простору. Збереження їхньої культурної спадщини та розвиток взаємоповаги між народами — важлива умова побудови толерантного суспільства.

ШІ сьогодні: технології, що змінюють світ

Штучний інтелект (ШІ) вже не є фантастикою з книжок чи кіно — це реальність, яка щодня впливає на наше життя. Від голосових помічників у смартфонах до складних медичних алгоритмів — технології ШІ активно трансформують суспільство, економіку та освіту.

ШІ в повсякденному житті

Ми користуємося штучним інтелектом частіше, ніж можемо уявити. Рекомендації фільмів на платформах, автоматичний переклад текстів, розпізнавання обличчя, чат-боти для обслуговування клієнтів — усе це приклади роботи інтелектуальних систем. Вони аналізують великі обсяги даних і допомагають швидко знаходити потрібну інформацію.

Освіта та бібліотеки в епоху ШІ

Для освітян і бібліотекарів ШІ відкриває нові можливості. Інтерактивні платформи допомагають персоналізувати навчання, створювати адаптивні завдання, готувати навчальні матеріали. Бібліотеки можуть використовувати інтелектуальні сервіси для електронних каталогів, рекомендацій літератури, створення цифрових виставок і навіть проведення віртуальних заходів.

ШІ також сприяє розвитку інформаційної грамотності: користувачі вчаться критично оцінювати джерела, перевіряти факти, розуміти принципи роботи алгоритмів.

Медицина, бізнес і безпека

У медицині ШІ допомагає лікарям швидше діагностувати захворювання, аналізувати результати обстежень і прогнозувати перебіг хвороб. У бізнесі — оптимізує процеси, прогнозує попит, покращує сервіс. У сфері безпеки — допомагає аналізувати ризики та оперативно реагувати на загрози

Виклики та відповідальність

Разом із можливостями постають і виклики: захист персональних даних, етичні питання, ризик дезінформації. Важливо пам’ятати, що штучний інтелект — це інструмент, а результат його використання залежить від людини.

Погляд у майбутнє

Світ змінюється швидко, і ШІ стає невід’ємною частиною цих змін. Головне завдання сучасного суспільства — навчитися ефективно й відповідально використовувати нові технології. Адже саме поєднання людської креативності та можливостей штучного інтелекту здатне створити інновації, які зроблять наше життя кращим.

Штучний інтелект — це не майбутнє. Це наше сьогодення.

Великодній кошик - прикрашаємо власноруч!

Знаєте, бувають дні, коли робота в бібліотеці — це взагалі не про книжки на полицях.

​Сьогодні був якраз такий. Ми збирали великодні кошики, і це було… ну, чесно, максимально душевно. У залі зібралася така міксова компанія: від зовсім юних дівчаток до дорослих пані.

​Але знаєте, що найкрутіше? Буквально за пів години вся ця різниця у віці чи досвіді просто випарувалася. Було так тепло, що я навіть не помітила, як пролетів час. Дівчата сміялися, ділилися якимись своїми секретами, допомагали одна одній підклеювати декор… Вийшло якось так натхненно і, головне, по-справжньому.

Дивлюся зараз на ці усмішки на фото і розумію: саме заради таких моментів ми тут і «тусуємося». Бо бібліотека — це вже давно не про тишу, а про отаку енергію.

​Дякуємо всім, хто прийшов! Ви неймовірні.

"Гра світла" - виставка акварельного живопису

Ви коли-небудь замислювалися, чи потрібні професійні інструменти, щоб створити щось справді геніальне? Сьогодні в нашій бібліотеці ми отримали відповідь на це питання.

Ми відкрили виставку «Гра світла». І знаєте, в чому головний секрет? Всі ці неймовірні, глибокі та «повітряні» картини написані звичайними дитячими акварельними фарбами. Так, тими самими, якими малюють наші діти та онуки в альбомах.

Це якийсь особливий вид магії — коли людина бере найпростіші речі й перетворює їх на шедевр. Дивишся на роботи й забуваєш, що це бюджетна акварелька. Перед очима лише світло, простір і емоція.

Сьогодні наші гості довго не хотіли розходитися — розглядали деталі, дивувалися і навіть трішки сперечалися, чи справді так можна було. Виявилося, що можна. Головне — не те, що в руках, а те, як ти бачиш цей світ.

Запрошуємо вас зайти до нас, щоб побачити цю красу на власні очі. Це чудовий привід відволіктися від стрічки новин, перезавантажитись і просто побути в оточенні прекрасного.

Приходьте, виставка вже чекає на вас. Вхід, як завжди, вільний.

Перлина Київщини - древнє місто Біла Церква

Перлина Київщини — древнє місто Біла Церква. Це місто з глибоким історичним корінням, засноване ще у 1032 році князем Ярославом Мудрим як фортеця Юр’їв. Воно пережило століття випробувань, воєн і відроджень, зберігши свою унікальну атмосферу та культурну спадщину.

Сьогодні Біла Церква — це гармонійне поєднання історії та сучасності. Її візитівкою є мальовничий дендропарк «Олександрія», архітектурні пам’ятки, старовинні храми та затишні вулиці, що бережуть пам’ять про минуле.

З нагоди вшанування історії рідного краю в бібліотеці підготовлено книжковий вернісаж — тематичну виставку, присвячену Білій Церкві. На експозиції представлені видання про заснування міста, його визначні постаті, культурну спадщину та сучасний розвиток. Відвідувачі мають змогу перегорнути сторінки літописів, краєзнавчих досліджень і художніх творів, що оспівують красу та неповторність нашого міста.

Біла Церква — це місто сили, традицій і натхнення, яке по праву називають справжньою перлиною Київщини. Запрошуємо завітати до бібліотеки # 5 та відкрити для себе нові сторінки історії рідного краю.

Години, дні і місяці незламності!

До річниці звільнення Київщини від російських окупантів у бібліотеці відбувся пам’ятний захід, покликаний вшанувати мужність, незламність і силу духу жителів нашого краю.

Ця дата назавжди закарбована в історії як символ болю і водночас великої перемоги. Навесні 2022 року міста й села Київщини пережили страшні випробування — окупацію, руйнування, втрати. Але завдяки героїзму українських захисників і захисниць область була звільнена від ворога, а правда про злочини окупантів облетіла весь світ.

У межах заходу відбувся перегляд художнього фільму «Буча» — стрічки, що відтворює трагічні події в одному з міст Київщини, яке стало символом воєнних злочинів проти мирного населення. Фільм глибоко вразив присутніх своєю емоційною правдивістю, болем людських історій та водночас — світлом людяності й взаємодопомоги.

Після перегляду учасники поділилися своїми думками та переживаннями. Говорили про важливість збереження пам’яті, про ціну свободи, про необхідність єдності та підтримки одне одного в складні часи. Такі зустрічі — це не лише про перегляд кіно, а й про осмислення подій, які ми проживаємо
разом.

Київщина вистояла. Вистояла завдяки мужності воїнів Збройних Сил України, добровольців, тероборони та всіх небайдужих громадян. І наш обов’язок — пам’ятати, розповідати правду та берегти цю пам’ять для майбутніх поколінь.

Світла пам’ять усім загиблим. Шана героям. Віра в Перемогу — незламна.

Україна сильна і непереможна країна!

Україна — це держава з тисячолітньою історією, глибокими традиціями та незламним прагненням до свободи. Сьогодні українці мужньо боронять свою землю, відстоюючи незалежність і територіальну цілісність держави. Наші воїни, волонтери й мирні громадяни щодня демонструють світові приклад сили духу, єдності та любові до Батьківщини.

Саме цій незламності присвячено підготовлену в бібліотеці книжкову виставку «Україна – сильна і непереможна країна». В експозиції представлені історичні видання, документальні матеріали, художні твори та книги про сучасну боротьбу українського народу за свободу. Окреме місце займають видання про героїзм захисників, волонтерів і всіх, хто щодня наближає Перемогу.

Виставка покликана зміцнити віру в Україну, нагадати про силу єдності та надихнути кожного на підтримку нашої держави. Запрошуємо відвідати бібліотеку та ознайомитися з матеріалами експозиції.

1 квітня в бібліотеці-філії №5 відбулося підведення підсумків роботи розмовного клубу української мови «Світлиця слова». Члени клубу разом подолали довгий шлях відстанню у два роки − 2024-2026…

В цей день лунали вірші про мову Володимира Самійленка, Дмитра Білоуса, Валентина Бичко, Володимира Олійника, Дмитра Павличка, Присутні переглянули презентацію світлин клубу та пригадали як все було протягом цих років…

Розмовний клуб української мови «Світлиця слова» − це простір підтримки, натхнення та нових можливостей. Люди різного віку й різних професій разом вивчали українську мову, відкриваючи для себе її красу, глибину й силу.

Клуб став місцем живого спілкування, щирих розмов і мовної практики, де кожен міг навчатися без страху помилок, з вірою у власні сили та з любов’ю до українського слова.
«Світлиця слова» − це не просто розмовний клуб, а територія внутрішніх змін. Українська мова стала голосом гідності й засобом відчути себе частиною спільноти. Саме тут народжувалась впевненість говорити українською щодня. Під час засідань клубу кожне слово мало вагу, а кожен учасник клубу − підтримку.

У «Світлиці слова» учасники не лише вивчали мову, а й творили нову мовну звичку, нову традицію − говорити українською свідомо й з любов’ю.
У клубі панувала атмосфера довіри, взаєморозуміння й відкритості.

За час існування клубу учасники опановували основи правопису, збагатили словниковий запас, вчилися правильно наголошувати слова, позбувалися мовних стереотипів і невпевненості. Засідання були наповнені живим спілкуванням, практичними вправами, цікавими мовними відкриттями та щирою підтримкою. Кожна зустріч ставала маленькою перемогою − над сумнівами, страхом помилитися.

На сьогоднішній день робота розмовного клубу «Світлиця слова» припиняється, а у книгозбірні розпочинає свою діяльність клуб української мови «Теревені».
Бібліотекарки запрошують до книгозбірні усіх, хто вже зробив перші кроки і тих, хто лише планує розпочати свою мовну подорож. Попереду − нові теми, нові знання, ще більше практики та впевненості.

Нехай українська мова стане для кожного не лише засобом спілкування, а й частиною внутрішньої сили та джерелом натхнення.

# читальний зал рекомендує #

Книга «Історії незламного народу» автора Олег Пальчик присвячена історії українського народу, його боротьбі за державність та виживання в умовах зовнішніх загроз і внутрішніх труднощів. Книга охоплює ключові етапи історії України від давніх часів до сучасності, підкреслюючи стійкість і незламність нації.

Автор описує історичні події через призму українського духу, витривалості та боротьби за свободу. Книга поєднує науковий аналіз з яскравими оповідями, спогадами та прикладами подвигів людей у різні періоди історії.

Основні теми книги

·        Давня історія та середньовіччя

·        Козацька доба

·        XX століття та визвольні змагання

·        Сучасна Україна

Підкреслюється незламність українського народу у сучасних умовах, зокрема у контексті боротьби за незалежність та збереження національної ідентичності.

Книга має освітнє та патріотичне значення. Вона допомагає читачам усвідомити важливість історичної пам’яті, героїзму та стійкості українського народу. Вона буде корисною для істориків, учнів, студентів і всіх, хто цікавиться українською історією.

Театр у серці, серце — на сцені

У теплій і натхненній атмосфері бібліотеки відбулася творча зустріч із заслуженим артистом України — Євгеном Івановичем Тодоракіним. Захід був приурочений до Міжнародного дня театру й став справжнім святом мистецтва, живого слова та щирого спілкування.

Євген Іванович щиро й з теплотою розповідав про свій життєвий і творчий шлях. Згадував роки навчання, перші кроки на сцені, хвилювання перед дебютами та тих наставників, які навчили його головному — бути чесним у професії й перед глядачем.

Він ділився спогадами про роботу в різних театрах, про луганський період життя, який став важливою сторінкою його долі, про вимушений переїзд і новий етап у Білій Церкві. Та попри всі випробування, наголошував: театр для нього — це не просто сцена, а спосіб мислення, внутрішня потреба і покликання.

Особливо зворушливо актор говорив про свої ролі — про те, як кожен образ потрібно «прожити», пропустити через серце, знайти в ньому щось особисте. Адже, за його словами, тільки тоді глядач повірить і відчує правду.

Під час зустрічі в бібліотеці панувала особлива, по-справжньому тепла атмосфера щирості й довіри. Академісти клубу «Золота осінь», користувачі бібліотеки, поціновувачі театрального мистецтва із захопленням слухали спогади про перші ролі, театральні курйози, роздуми про сучасний театр і непросту, але почесну місію актора в часи випробувань. Живий діалог перетворив зустріч на справжню творчу сповідь.

Окрасою заходу стала книжкова виставка-інсталяція «Сцена. Актор. Глядач.», що гармонійно доповнила мистецьку атмосферу. Видання з історії українського театру, п’єси класиків і сучасних драматургів, матеріали про видатних акторів і режисерів створили своєрідний простір, у якому книга й сцена злилися воєдино. Символічне поєднання друкованого слова та театрального мистецтва ще раз підкреслило їхній нерозривний зв’язок.

Зустріч пройшла тепло, піднесено й натхненно, залишивши у серцях присутніх світлі емоції та відчуття причетності до великого мистецтва.

27 березня, відзначаючи Міжнародний день театру, ми вітали не лише пана Євгена, а й усіх служителів сцени — акторів, режисерів, працівників театру, усіх, хто живе мистецтвом і дарує глядачам незабутні емоції.

Захід організували друг бібліотеки Світлана Пашко та провідний бібліотекар Майя Боженко, яка представила актора. Нехай театр завжди залишається осередком сили, натхнення та правди, а його глядацькі зали будуть сповнені вдячності та тепла сердець.

Воїни миру!

26 березня Україна відзначає День Національна гвардія України — мужніх і відданих захисників, які стоять на варті безпеки держави та спокою її громадян.

Воїни Національної гвардії — це символ стійкості, честі й патріотизму. Вони виконують складні бойові завдання, охороняють стратегічні об’єкти, підтримують правопорядок, захищають мирне населення. У найскладніші часи саме вони першими стають на захист України, демонструючи незламність духу та вірність присязі.

Їх називають воїнами миру, адже їхня щоденна служба — це боротьба за спокій у наших містах і селах, за безпечне майбутнє дітей, за право жити у вільній і незалежній країні.

Щиро дякуємо нашим гвардійцям за мужність, самопожертву та відданість Україні.

Слава захисникам!