У Білій Церкві відкрилася виставка картин «Поліфонія осені»

 Осінь завжди вміла зачаровувати своїми барвами, але цьогоріч у Білій Церкві вона зазвучала по-особливому. У виставковій залі бібліотеки №5 відчинила свої двері унікальна художня експозиція під назвою «Поліфонія осені» — справжнє свято краси, світла та багатоголосся мистецьких ідей.

Ця виставка стала традиційним і водночас неймовірно теплим дарунком місту від білоцерківських художників з нагоди їхнього професійного свята.

Що чекає на відвідувачів?

«Поліфонія осені» повністю виправдовує свою назву, адже тут поєдналися найрізноманітніші бачення та творчі підходи:

• Талановиті митці Білої Церкви об’єдналися, щоб поділитися своїм внутрішнім світом та свіжим поглядом на осінню пору.
• Калейдоскоп стилів та жанрів: від класичного пейзажу та витонченого натюрморту до сміливого авангарду та графіки.
• Багатство технік: олійний живопис, акварель, графіка та авторські експерименти.

Кожна картина — це окрема історія, емоція та зафіксована мить, яка змушує зупинитися, замислитися і, безперечно, надихнутися. Якщо ви шукаєте затишне «місце сили», де можна відпочити душею від буденної метушні — ця експозиція створена саме для вас.

Заочна екскурсія: зазирніть на виставку просто зараз 

Не маєте змоги завітати просто сьогодні? Пропонуємо відчути атмосферу виставки за допомогою короткого відеоогляду: https://www.facebook.com/reel/1797537161576725

   Корисна інформація для відвідувачів

Заплануйте свій візит, щоб особисто відчути магію білоцерківського мистецтва:

•  Локація: Виставкова зала бібліотеки №5 (м. Біла Церква, просп.  Незалежності, 55).
•  Термін дії експозиції: до 30 жовтня.
•  Режим роботи: Виставка чекає на гостей щодня, вихідний день — субота.

Завітайте самі, беріть із собою друзів та родину і дозвольте осінньому мистецтву подарувати вам нові сили та естетичну насолоду.

 

Мультфільми, що надихають: виховний потенціал екранних героїв

До Всесвітнього дня ментального здоров’я у нашій книгозбірні відбувся бібліоінсайт «Мультфільми, що надихають: виховний потенціал екранних героїв». Захід об’єднав юних читачів та їхніх батьків навколо важливої теми — як через сучасну анімацію вчитися розуміти свої емоції, долати тривожність та знаходити внутрішню опору.

Формат бібліоінсайту дав змогу поєднати перегляд яскравих фрагментів мультиків із глибоким обговоренням психологічних смислів, закладених у сюжетах. Разом із учасниками ми розбирали поведінку відомих екранних персонажів та шукали відповіді на питання: як бути союзом зі своїми страхами, чому кожна емоція важлива та як навчитися підтримувати себе у складні моменти.

Ключові теми та «емоційні уроки» заходу:

• Прийняття спектра емоцій з мультфільмом «Думками виворіт»: Обговорили, що смуток, страх чи гнів — це не «погані» почуття, а природні сигнальні системи нашої психіки. Учасники вчилися розпізнавати свій емоційний стан і розуміти, чому важливо давати собі право на різні переживання.

• Стійкість та пошук покликання з мультфільмом «Душа»: На прикладі головного героя аналізували значення маленьких щоденних радощів, уміння знаходити натхнення у буденності та долати відчуття розгубленості.

• Емпатія та підтримка близьких з мультфільмом «Дивовижний світ Ельзи:Крижане серце»: Розглянули, як щирість, турбота та прийняття чужих особливостей допомагають будувати міцні та безпечні стосунки.

• Впевненість у власних силах з мультфільмом «Панда Кунг-Фу»: Звернули увагу на тему самооцінки, подолання сумнівів та прийняття унікальності кожного з нас.

Під час заходу всі із захопленням ділилися власними улюбленими анімаційними історіями, а батьки отримали практичні поради від бібліотекарів щодо того, як використовувати спільний перегляд мультфільмів як привід для довірчої розмови з дитиною.

Турбота про ментальне здоров’я починається з маленьких кроків: із доброго слова, розуміння своїх почуттів та правильно обраної книги чи мультфільму, що дарують світло й надію.

«Рожева стрічка надії»: у бібліотеці відбулася розмова про турботу про здоров’я

У межах Місячника профілактики та підвищення обізнаності про рак молочної залози у бібліотеці відбулася важлива та щира зустріч із бібліотекарями, учасниками клубу «Золота осінь» та користувачами бібліотеки. Жовтень — час, коли світ нагадує кожній жінці про важливість дбайливого ставлення до власного самопочуття та вчасної діагностики. Завідувачка бібліотеки Світлана Хмільова відгукнулася на пропозицію провести зустріч. Тож до нас завітали:  Людмила Полях, директорка Благодійного фонду Костянтина Єфименка, розповіла про профілактичні ініціативи та підтримку, яку надає фонд. Ніна Скоробагатько, голова БГО «Вікторія» , поділилася життєвими історіями й надихнула на дбайливе ставлення до здоров'я. 

Особливо зворушливим був виступ гості, яка особисто здолала хворобу. Її досвід став для всіх присутніх потужним доказом того, що рак — це не вирок, а діагноз, який можна успішно здолати при вчасному виявленні. Учасники переглянули відеозвернення лікаря-онколога з фаховими рекомендаціями та отримали інформаційні флаєри з пам'ятками щодо регулярної самодіагностики. Головна мета зустрічі — подолати бар’єр страху чи мовчання, підвищити обізнаність про ранню діагностику та подарувати віру в те, що підтримка поруч. Подібні події дарують не лише життєво необхідні знання, а й формують простір підтримки, де зникає відчуття самотності.

Заклик до кожної жінки — дбати про себе вже сьогодні:

1.Регулярно проводьте самообстеження.

2.Проходьте плановий огляд у лікаря-мамолога та мамографію.

3.Нагадайте про це своїм близьким та подругам.

Пам’ятайте: раннє виявлення рятує життя! Дбайте про себе та будьте здорові!

Мистецькими стежками Любові Білоусової

Сьогодні  в бібліотеці-філії№5 відбулася презентація персональної виставки  картин Любові Миколаївни Білоусової. Майстрині  декоративно-ужиткового мистецтва, людини-самородка, в тендітних руках якої оживають предмети, а ще народжуються картини. На виставці представлені 32 роботи  виконані в різних техніках, з використанням   різноманітних матеріалів.

Пані Любов, не дивлячись на поважний вік – має 81 рік від роду,  але дуже активна людина. Брала участь у виставках декоративно - ужиткового мистецтва – де були представлені  її ляльки, розписані глечики, печворки.

Як розповідає про себе авторка, малювати почала ще в ранньому дитинстві.

Мама була вчителькою початкових класів, тож брала до школи маленьку Любочку. А та на останній парті постійно малювала на географічних картах і всьому, що було під рукою. Батько мав хист до малювання та рідна тітка – вільний художник.  Тож талант до мистецтва в пані Любові був закладений на  генетичному рівні. 

Після закінчення школи, навчалася у Білоцерківському сільськогосподарському технікумі (теперішній БНАУ), і отримала фах технолога. Потім виїхала до Сибіру. Але все життя тягнуло до України, тож згодом повернулася в рідні краї. 

Про любов до України промовляють її картини: затишні куточки природи, квіти, блакитне небо та чарівна гладь водойм. А ще дуже вдалі у пані Любові картини натюрмортів. Загалом виставка яскрава, світла і приємна для споглядання  та насолоди.

І ось сьогодні персональна виставка. З чим ми авторку і вітаємо!

                                                                                                           Світлана Хмільова

Неоціниме надбання драматургії Івана Кочерги (до 145-річчя від дня народження)

Іван Антонович Кочерга народився 6 жовтня 1881 року в містечку Носівка (нині — місто в Ніжинському районі Чернігівської області). Походив із родини залізничного службовця. Дитинство та юність майбутнього драматурга минули на Чернігівщині, а вищу юридичну освіту він здобув у Києві. Саме з Чернігівщиною та Києвом пов'язане становлення його багатого внутрішнього світу, філософського світогляду та глибокої любові до української історії та культури.

Іван Антонович Кочерга — одна з найоригінальніших і найглибших постатей в історії українського театру XX століття. Митець самобутнього обдарування, філософ за складом мислення і майстер драматичної інтриги, він створив власний, неповторний світ, де побутова вірогідність поступилася місцем поетичній умовності, високій романтиці та інтелектуальному пошуку. До 145-річного ювілею від дня народження драматурга варто замислитися над тим, у чому полягає неоціниме надбання його творчої спадщини для української культури.

Філософсько-поетичний театр: крізь призму часу та світла

У той час, коли тогочасна драматургія нерідко підпорядковувалася вимогам жорсткої ідеологізації та побутового реалізму, Іван Кочерга пішов власним шляхом. Його п'єси — це насамперед драми ідей, де головними чинниками дії стають філософські категорії: Час, Світло, Істина, Вірність та Покликання.

Драматург майстерно володів формою поетичної та романтичної комедії й трагедії. Серед ключових рис його творчого методу:

Глибока символіка: за зовнішніми фабульними поворотами завжди ховається прихований філософський пласт.

Карнавальність і романтика: використання історичного чи умовного тла для розкриття вічних людських цінностей.

Карбування слів: витончений, ритмізований афористичний текст, де кожна репліка має внутрішню музикальність.

Перлини драматичного спадку

У творчому доробку митця є декілька шедеврів, які назавжди увійшли до золотого фонду українського театру.

 1. «Свіччине весілля» (1930)

Драматична поема, події якої розгортаються в середньовічному Києві на тлі боротьби міщан за право «повішати світло» (запалювати свічки та каганці в домівках). За історичною фабулою ховається велична алегорія: боротьба українського народу проти темряви гніту за своє духовне й національне самовизначення. Світло у п'єсі стає символом свободи, знання та нескореності.

2. «Майстри часу» («Годинникар і курка», 1930)

П'єса, яка здобула загальнонаціональне визнання на всесоюзному конкурсі драматургії. Головна тема твору — влада людини над часом. Кочерга стверджував філософську думку: час не підвладний тим, хто марнує його на дріб'язкові пристрасті, але скоряється тим, хто присвячує життя великій меті та творчій праці.

3. Історичні драми: «Ярослав Мудрий» (1944) та «Пророк» (1948)

У роки воєнних випробувань Кочерга звертається до монументальних історичних постатей. Драматична поема «Ярослав Мудрий» — це роздум про ціну державотворення, співвідношення «меча і книги», сильної влади та милосердя. А п'єса «Пророк» присвячена духовній величі Тараса Шевченка.

Філософські орієнтири творчості

Спадщина Івана Кочерги залишається співзвучною нашій сучасності. У часи доленосних випробувань його драми нагадують про те, що духовна перемога передує перемозі фізичній. Прагнення світла, розуміння цінності кожного моменту життя та віра в незламність людського духу — це ті орієнтири, які драматург залишив нам у спадок.

145-річний ювілей майстра — чудовий привід знову відкрити для себе його п'єси, перечитати афористичні рядки та відчути магію справжнього філософського театру, створити який спромігся видатний український митець Іван Кочерга.

УПА - апостоли української незалежності

УПА — це не просто військова організація чи одна з сторінок Другої світової війни. У контексті українського державотворення вона виступає духовним і чинним осередком ідеї самостійності. Назвавши бійців Української Повстанської Армії «апостолами незалежності», ми звертаємося до їхньої місії: у найнадійніший, найпохмуріший період історії проповідувати та виборювати ідею Вільної України, коли це здавалося абсолютним божевіллям.

Місія проти двох імперій. Упівці опинилися між двох лещат — тоталітарним Третім Райхом та радянським сталінським режимом. Більшість народів Європи мала вибір між «своїми» та «чужими» у цій війні, тоді як українці виявилися наодинці проти двох найстрашніших репресивних машин XX століття.

Як і апостоли, що йшли у світ без зброї легіонів, упівці не мали за плечима підтримки власної держави, регулярного постачання чи потужної зовнішньої допомоги. Вони мали лише ідею — «Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за Неї».

Безкомпромісність віри в ідею. Апостольство УПА полягало у феноменальній вірі в перемогу, яка виходила за межі прагматичного розрахунку. З військової точки зору, перемагати сталінську систему після 1945 року з Криївки здавалося неможливим. Проте повстанці продовжували опір до середини 1950-х років.

Духовна наступність: Вони стали ланкою, яка не дала перерватися українському державотворчому ланцюгу між добою УНР/ЗУНР та проголошенням Незалежності у 1991 році.

Підпірна сила: Вони довели світу й перш за все самим українцям, що країна здатна чинити організований збройний опір навіть у повній ізоляції.

Спадщина для сучасної України. Сьогодні, коли Україна знову виборює свою незалежність проти розшираної російської агресії, постать воїна УПА отримує абсолютно нове звучання. Сучасні Збройні Сили України є прямими спадкоємцями тієї визвольної боротьби:

Гасло «Слава Україні! — Героям слава!», яке народилося у визвольних змаганнях, сьогодні є офіційним вітанням ЗСУ.

Червоно-чорний прапор прапором боротьби супроводжує воїнів на лінії фронту.

Досвід підпілля та партизанського руху вивчається як приклад незламності духу.

Українські повстанці виконали свою місію. Вони зберегли й загартували ідею незалежності у вогні найкривавішого століття, передавши її наступним поколінням. Вони засіяли зерно, яке проросло у сучасній, вільній і боєздатній Українській Державі.

120 років ві дня народження Івана Багряного - поета, прозаїка українського зарубіжжя

120 років від дня народження Івана Багряного: голос українського спротиву та гросмейстер свободи

У 2026 році виповнюється 120 років від дня народження Івана Багряного (справжнє ім’я — Іван Павлович Лозов’ягін) — однієї з найяскравіших, найвідважніших та найнезламніших постатей української літератури та політики XX століття. Поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч та митець українського зарубіжжя, він залишив по собі спадщину, яка сьогодні звучить дивовижно сучасно та актуально.

його життєве гасло: «Ми єсть. Були. І будем ми! І Вітчизна наша з нами» — це не просто художній романтизм, а життєве кредо людини, яка пройшла через жорна сталінських таборів, вижила та зробила свій біль зброєю боротьби.

Людина, яка втекла з пекла: життєвий шлях

Іван Багряний народився 2 жовтня 1906 року в місті Охтирка на Сумщині. З юних років він опинився у вирі драматичних історичних подій. Приєднавшись до літературної групи МАРС («Майстерня революційного слова») поруч із Валер'яном Підмогильним та Євгеном Плужником, він швидко втрапив під приціл радянських спецслужб за свою безкомпромісну українську позицію.

У 1932 році за роман у віршах «Скелька» та поезії Багряного заарештували. По попереду були роки заслання на Далекому Сході, катування в НКВС, повторний арешт і дивовижна втеча. Саме цей пекельний досвід перебування у концтаборах та ГУЛАГу згодом перетворився на його найвідоміші художні полотна.

Під час Другої світової війни Багряний брав участь у діяльності Української повстанської армії (УПА), писав повстанські пісні, статті та листівки. А після війни опинився в таборах для переміщених осіб (DP) у Німеччині, де розпочався новий, еміграційний етап його життя.

«Чому я не хочу вертатись до СРСР?»: Маніфест гідності

Перебуваючи в еміграції в Західній Німеччині, Багряний написав памфлет, який сколихнув усю Європу та світ — «Чому я не хочу вертатись до СРСР?» (1946).

У той час, коли західний світ перебував під ілюзіями щодо «радянського союзу-переможця», Багряний відверто й безстрашно розкрив правду про тоталітарний режим, Голодомор, репресії, нищення української інтелігенції та каторжну працю. Він пояснив світові, що повернення для мільйонів українців означає смерть або концтабір, сформулювавши концепцію боротьби за людську гідність і свободу народів.

Золотий фонд літератури: проза, що загартовує дух

Творчість Івана Багряного рубежу еміграції стала потужним струменем української літератури. Його романи поєднують пригодницький сюжет, глибокий психологізм та непохитну віру в людину:

«Тигролови» (1944): Культовий пригодницький роман про Григорія Многогрішного — українця, який вистрибує з «ешелону смерті» прямо в сибірську тайгу. Це історія про те, що навіть у найбезвихідніших обставинах людина здатна зберегти гідність, перемогти загарбника і знайти своє щастя. «Краще вмерти біжачи, ніж жити гниючи» — лейтмотив, який став девізом для поколінь.

«Сад Гетсиманський» (1950): Один із перших у світовій літературі романів про жахи сталінського терору та допитів у в'язницях НКВС (написаний задовго до «Архіпелагу ГУЛАГ» Олександра Солженіцина). Головний герой Андрій Чумак проходить через пекло катувань, але не ламається і не зраджує ні себе, ні друзів.

«Огненне коло» (1953) та «Людина біжить над прірвою» (1965): Твори, присвячені трагедії людини у полум’ї Другої світової війни, вибору між двома тоталітарними системами — гітлерівською та сталінською.

Громадська діяльність: творець МУРу та розбудовник діаспори

Іван Багряний був не лише письменником, а й потужним організатором. Він став одним із засновників МУРу (Мистецького Українського Руху) — літературного об'єднання, яке згуртувало цвіт української еміграції (Улас Самчук, Юрій Шевельов, Євген Маланюк та ін.) і поставило за мету створювати літературу високого європейського рівня.

Крім того, Багряний заснував Українсько-демократично-радикальну партію (УРДП), редагував газету «Українські вісті» та обіймав посаду голови Української Національної Ради (уряду УНР в екзилі).

Сьогодні, через 120 років від дня народження письменника, його постать звучить надзвичайно сучасно. Багряний одним із перших показав, що українці — це не нація жертв, а нація переможців і борців. Його герої — сильні, автономні, дієві особистості, які не чекають на порятунок, а самі виборюють свою долю та волю.

Вшановуючи пам'ять Івана Багряного, ми згадуємо людину, яка довела: слово може бути сильнішим за тоталітарну систему, а прагнення свободи здатне подолати будь-які кордони та заслання.

Від подвигу століть до сьогодення… З книжковою виставкою з такою назвою мали нагоду ознайомитися відвідувачі читальної зали бібліотеки-філії №5. Експозиція була присвячена славному українському козацтву та величному подвигу сучасних воїнів Збройних Сил України.

Читачі з цікавістю прослухали бесіду бібліотекаря-бібліографа Галини Харченко про найвідомішу постать в історії нашої країни – Івана  Сірка. Його образ зберігся не лише в історичних документах, а й у народній пам’яті, літературі та мистецтві.

Під час заходу учасники дізналися про життя та діяльність легендарного кошового отамана Запорозької Січі, його участь у військових походах і боротьбу за українські землі. Бібліотекар розповіла про мужність, відвагу та військову майстерність Сірка, а також про його важливе місце в історії українського козацтва. Присутні переглянули на виставці книги про козацьку добу та ознайомилися з історичними матеріалами.

Захід був цікавим і пізнавальним. Він допоміг присутнім краще зрозуміти історію українського козацтва та усвідомити значення постаті Івана Сірка для української історичної пам’яті.

 

1 Жовтня — Свято Сили, Незламності, Віри та Великої Вдячності

Особливою, глибоко чуттєвою та патріотичною сторінкою нашої зустрічі стало вшанування величного сузір’я дат 1 жовтня — свята Покрови Пресвятої Богородиці, Дня захисників і захисниць України, Дня українського козацтва, Дня ветерана та Міжнародного дня людей поважного віку. Це день, коли в єдиному пориві переплітаються сива мудрість віків, козацька звитяга, духовний захист та неосяжна вдячність тим, хто виборює наше майбутнє! Неймовірно теплою та емоційною окрасою свята став виступ пісенного ансамблю "Золота осінь" Білоцерківського благодійного фонду Костянтина Єфименка. Їхні проникливі пісні линули з самого серця, торкаючись найтонших струн душі кожного присутнього. Адже це не просто творчість — це теж міцна волонтерська зброя! Учасники ансамблю постійно донатять своїм співом, перетворюючи кожну ноту та кожен виступ на реальну допомогу нашим Збройним Силам України.

Разом із шановними слухачами Академії пенсіонерів «Золота осінь» ми віддали данину поваги життєвому досвіду й мудрості старшого покоління та з глибокою вдячністю згадали всіх невтомних трудівників тилу.

Згадали кожного, хто без утоми й спочинку в'яже теплі шкарпетки, плете надійні маскувальні сітки, формує домашні продуктові набори та щодня докладає максимум зусиль, аби наші воїни відчували турботу та тепло рідного дому.

Аби глибше осягнути спадкоємність нашої боротьби, у читальному залі книгозбірні розгорнуто розлогу патріотичну книжкову виставку — «Благословенна та держава, що має відданих синів». Вона запрошує кожного читача пройти шляхами української слави: від славетних козацьких походів до сьогоденних витязів, які зі зброєю в руках захищають кожен сантиметр рідної землі. Цінні історичні дослідження, спогади сучасників та художні твори виставки нагадують: наша історія — це історія героїв, а наш народ — незламний!

Щиро вітаємо зі святами усіх причетних! Нехай Свята Покрова Пресвятої Богородиці розпростре свій благодатний омофор над нашою рідною Україною, збереже життя кожного нашого Захисника й Захисниці та подарує омріяну Перемогу й довгоочікуваний мир!

Тримаємо стрій, бережемо пам'ять і єднаємося заради майбутнього!

Царство книги, тепло та щирі вітання: Всеукраїнський день бібліотек у Бібліотеці № 5

Днями наша бібліотека майоріла усмішками, квітами та особливим теплотою, адже ми відзначали наше професійне свято — День бібліотекаря!

Нам надзвичайно приємно, що в цей день до нас завітала депутатка Білоцерківської міської ради Олена Фастівська — людина, яка щиро цінує культуру, поважає книжкове слово та завжди підтримує просвітницькі ініціативи. Пані Олена привітала наш колектив зі святом і зробила нашій книгозбірні неймовірно цінний подарунок — фонд Бібліотеки № 5 поповнився цікавою книгою про Наума Тонконога. Це не просто книга, це справжній скарб для збереження нашої локальної історії та культурної пам'яті! Щиро дякуємо за цей внесок у збереження нашої культурної та історичної спадщини! 

А далі була справжня поетична магія... Проникливий виступ пані Валентини Сиволапової, представниці Академії пенсіонерів «Золота осінь». Вона настільки зворушливо та чуттєво зачитала вірш Валентини Лотоцької «Царство бібліотеки», що в залі на мить затамували подих усі присутні — це були хвилини чистого натхнення! Пісні у виконанні ансамблю "Золота осінь" були виконанні в різних жанрах. І яке ж свято без солодкого дива? 

Справжнім сюрпризом для нас став розкішний торт від нашого відданого читача Дениса Богатка! Його така щира любов до книги та нашої бібліотеки неймовірно розчулює та надихає працювати ще завзятіше.

Сердечно дякуємо пані Олені Фастівській, Академії «Золота осінь», Денису та кожному, хто поділив із нами це свято! Ви створюєте той самий затишок, заради якого хочеться відкривати двері щодня.

Зі святом усіх, хто закоханий у книгу! Дякуємо, що творите цю історію разом із нами!

З любов'ю та безмежною вдячністю,

колектив Бібліотеки № 5

Михайло Грушевський: політик, творець історії України

29 вересня виповнюється 160 років від дня народження людини, чиє ім’я стало синонімом українського державотворення та національного самоусвідомлення. Михайло Сергійович Грушевський — не просто вчений чи голова Української Центральної Ради, а постать, яка довела всьому світові: Україна має власну глибоку історію, неодмінну самобутність та беззаперечне право на незалежність.

Той, хто повернув українцям їхню минувшину.

До Грушевського історію українських земель часто розглядали як «периферійну» частину нарaтивів сусідніх імперій. Михайло Сергійович зробив інтелектуальний революційний прорив. Його монументальна праця «Історія України-Руси» у 10 томах детально обґрунтувала тяглість нашого державотворення від Київської Русі до Козаччини та сучасності.   Він науково довів, що український народ є прямим спадкоємцем духовної та політичної спадщини Київської держави, сформувавши фундаментальне підґрунтя для нашої сучасної ідентичності.   

Коли у 1917 році постала потреба перетворити наукові ідеї на реальну політику, саме Михайло Грушевський очолив Українську Центральну Раду. Під його керівництвом проголошувалися IV Універсали, що пройшли шлях від автономії до абсолютної незалежності Української Народної Республіки.

"Завдяки історичній пам'яті людина стає особистістю, народ — нацією, суспільство — державою." — Михайло Грушевський

Сьогодні, через 160 років від дня його народження, спадщина Грушевського лунає надзвичайно актуально. 

У часи, коли ворог знову намагається переписати наші літописи та заперечити існування української нації, ідеї Михайла Сергійовича стають нашою інтелектуальною зброєю. Він навчив нас головного: нація, яка знає та цінує своє минуле, є незламною. Шануймо видатного земляка, вивчаймо його праці та ттворімо сучасну історію України разом! А які факти з життя Михайла Грушевського найбільше вражають вас?

Бабин Яр....Без права забуття!

29 вересня — День пам’яті жертв Бабиного Яру.

Трагедія Бабиного Яру — це незагоєна рана в історії України та світу, страшний символ Голокосту й масових розстрілів цивільного населення.

За кілька днів вересня 1941 року в урочищі Бабин Яр у Києві нацисти знищили понад 33 тисячі євреїв. Протягом двох років окупації це місце стало могилою для більш ніж 100 тисяч людей: євреїв, ромів, українських підпільників, військовополонених, патріотів та пацієнтів психіатричної лікарні.

«Без права забуття» — це не просто гасло, а наша спільна відповідальність:

Пам'ятати кожного: Берегти імена та історії загиблих, аби вони не стали лише сухою статистикою.

Передавати уроки історії: Розповідати молоді про наслідки ненависті, ксенофобії, тоталітаризму та людської байдужості.

Цінувати людське життя: Усвідомлювати, що толерантність, гідність і право на життя є найвищими цінностями.

Вічна пам’ять усім безневинно загиблим у Бабиному Яру.

Володимир Дідківський - сучасний поет-гуморист Білоцерківщини

Сміх, що лікує душу: у Білій Церкві вшановують ювілей земляка-гумориста Володимира Дідківського

До 70-річчя від дня народження відомого українського письменника-гумориста, сатирика, поета та дитячого автора Володимира Івановича Дідківського в читальній залі бібліотеки підготовлено тематичну книжкову виставку, присвячену його творчому шляху.

Володимир Дідківський — постать, добре відома краєзнавцям та шанувальникам українського влучного слова. Його дотепний, соковитий гумор, гострі сатиричні спостереження та добрі вірші для дітей давно здобули прихильність читачів різного віку. Член Національної спілки письменників України та лауреат міської літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького, він зробив вагомий внесок у культурне життя Білоцерківщини та всієї Київщини.

На експозиції представлено різноплановий доробок автора. Читачі можуть ознайомитися з популярними гумористичними й сатиричними збірками, серед яких «Чужа вишня», «Дзвін» та «Аби не гірше», «Лісова гімназія», а також з книжками: «Вогонь і слово і любов», «Замріяна голубінь» та «Реформатори».

Виставка дає змогу не лише перегорнути сторінки відомих видань, а й відкрити для себе особливий колорит народної мудрості, втілений у байках, жартах та іронічних поезіях ювіляра.

Запрошуємо всіх мешканців та гостей міста завітати до читальної зали, щоб поринути у світ доброго українського гумору, переглянути книжкові новинки та ближче ознайомитися з літературною спадщиною нашого талановитого земляка. Експозиція відкрита для кожного охочого.

Мандруємо у місто Рабат - Всесвітню столицю книги

Ласкаво просимо до віртуальної подорожі до місто Рабат — столиці Марокко, яку ЮНЕСКО обрала Всесвітньою столицею книги 2026 року!

Це місто є справжнім перехрестям давніх літературних традицій та сучасних культурних ініціатив. Програма «Всесвітньої столиці книги» під гаслом популяризації читання, підтримки видавничої справи та розвитку інклюзивних культурних просторів робить Рабат головним магнітом для книголюбів, бібліофілів та культурних діячів з усього світу.

Культурні та книжкові магніти Рабата

Національна бібліотека Королівства Марокко (Bibliothèque Nationale du Royaume du Maroc)

Серце інтелектуального життя країни. Це не лише велична сучасна будівля з багатими архівами стародавніх арабських та андалузьких рукописів, а й головний майданчик для проведення літературних симпозіумів, виставок рідкісних видань та інтерактивних культурних зустрічей.

Міжнародний ярмарок видавничої справи та книг (SIEL)

Одна з найважливіших книжкових подій Африки та арабського світу, що збирає сотні видавництв, авторів та перекладачів. У рамках статусу Всесвітньої столиці книги ярмарок та супутні фестивальні майданчики пропонують багату програму: від публічних читань і дискусій до презентацій новинок.

Мережа медіатек та локальних кникарень Медини

Прогулянка вузькими вуличками старого міста дозволяє відкрити для себе затишні букіністичні лавки, де поруч із сучасними виданнями можна знайти рідкісні книги про історію Магрибу, поетичні збірки та ілюстровані альбоми з традиційних ремесел.

Історичні та архітектурні перлини міста

Касба Удая — старовинна фортеця з біло-синіми вуличками, андалузькими садами та живописним видом на Атлантичний океан і річку Бу-Регрег. Справжнє натхнення для письменників та художників.

Мінарет Хасана — грандіозна пам'ятка XII століття з червоного піщаника, що стоїть поруч із мавзолеєм Мухаммеда V, уособлюючи багату спадщину династії Альмохадів.

Атмосфера міста

Рабат поєднує спокій океанського узбережжя, аромати м'ятного чаю, спецій та свіжого паперу. Це місто, де давні легенди легко переплітаються з сучасними освітніми проєктами, інтерактивними читаннями та культурним діалогом.

Повернення з війни не закінчується в той день, коли ветеран залишає військову службу. Попереду новий етап життя, який теж потребує підтримки, розуміння і нашої уваги.

Саме про це говорили під час круглого столу "Захист ветеранів та культура вшанування: виклики сьогодення", що відбувся у нашій бібліотеці.

Разом із ветеранами, представниками ГО "Небесні янголи", правозахисниками, фахівцями ветеранського простору, активістами та представниками громади обговорювали права й соціальні гарантії захисників, їхню адаптацію та повернення до цивільного життя, підтримку ветеранів і подолання бюрократичних бар’єрів.

Говорили й про культуру вшанування. Про хвилину мовчання, про полонених та зниклих безвісти захисників і захисниць. Про нашу спільну відповідальність не дозволити пам’яті стати просто формальністю.

Дякуємо ветеранам та всім учасникам зустрічі за щирість, відкритість і готовність говорити про те, що справді важливо.

Підтримка ветеранів починається не з гучних слів, а з уваги, поваги та конкретних дій. 

20-й урок "Теревенів"....

Тема цього разу була особлива — «Історія мого краю».

Говорили про місця, які для нас не просто назви на карті. Про рідні вулиці, знайомі куточки, людей і події, з яких складається історія нашого краю.

Було цікаво слухати одне одного, згадувати, дізнаватися нове й відкривати рідну Білу Церкву з іншого боку.

20 уроків "Теревенів" уже позаду! І кожна наша зустріч доводить: вивчати українську можна легко, цікаво і з гарним настроєм.

Дякуємо всім, хто теревенить разом із нами!

Попереду ще багато цікавих тем і зустрічей.

Сьогодні мали особливу нагоду побувати на презентації книги "Тонконогий. Вибрані малюнки" Юрія Кирилова, Аліси Чернецької та Євгена Чернецького.

Це не просто збірка малюнків. Це своєрідна подорож у минуле Білої Церкви очима Наума Григоровича Тонконогого.

По пам’яті він відтворював місто свого дитинства: його вулиці, будинки, дворики, знайомі куточки. Деяких із них сьогодні вже немає, а деякі змінилися до невпізнання.

Розглядаєш ці малюнки й ловиш себе на думці, що перед тобою не просто історія міста, а його жива пам’ять.

Такі книги особливо цінні. Бо вони допомагають нам побачити, якою була Біла Церква колись, і зберегти те, що легко може загубитися з часом.

Дякуємо авторам за цю важливу роботу та можливість доторкнутися до історії нашого міста. 

А вам цікаво було б погортати таку книгу й побачити Білу Церкву, якою вона була багато років тому?

Коли над шаховими дошками стає тихо — це означає, що кожен хід вирішує долю партії.

Сьогодні до дня народження міста Білої Церкви у нашій бібліотеці пройшов шаховий турнір від клубу "Білий кінь". За дошками зустрілися і досвідчені майстри, і молоді таланти. Напружена логіка, тактичні пастки, прораховані комбінації та непідробні емоції від кожної перемоги!

Дякуємо клубу "Білий кінь" за чудову організацію, а учасникам — за потужну та красиву гру. Щиро вітаємо переможців! 

Наша бібліотека — це простір, де завжди вирує життя, народжуються нові ідеї та збираються цікаві люди.

До нових зустрічей та нових перемог! 

#БілаЦерква #Бібліотека5 #БілийКінь #Шахи #ДеньМіста #КультурнаБілаЦерква #ІнтелектуальнеДозвілля

Рецепти борщу з різних регіонів України (до дня борщу в Україні)

Український борщ — це не просто страва, а справжня нематеріальна культурна спадщина ЮНЕСКО та символ національної ідентичності. День українського борщу (що відзначається в першу суботу жовтня) — чудова нагода дослідити, як у кожному куточку України ця страва набуває свого унікального смаку завдяки місцевим традиціям та особливим інгредієнтам.

Борщ — це більше, ніж просто національна страва чи пункт у кулінарній книзі. Це живий елемент української ідентичності, код родинного затишку та символ гостинності, що пройшов крізь століття. Невипадково у 2022 році ЮНЕСКО внесла культуру приготування українського борщу до Списку об'єктів нематеріальної культурної спадщини, яка потребує термінової охорони.

Унікальність борщу полягає в його дивовижній здатності трансформуватися. У кожній родині існує свій «єдино правильний» рецепт, який передається у спадок від бабусі до онуків. Борщ буває червоним, зеленим, холодним, м’ясним, пісним, зі смаженою рибою чи сушеними грибами. Він об’єднує навколо одного столу покоління та різні куточки України, показуючи, як із спільних базових інгредієнтів створюється багате розмаїття смаків.

Регіональні варіанти українського борщу

1. Подільський борщ із квасолею та сушеними сливами

Поділля славиться своїм насиченим, злегка солодкувато-копченим смаком борщу.

Особливості: Обов'язкове додавання білої квасолі та чорносливу (або в'яленої сушеної сливи). Часто вариться на яловичому або свинячому бульйоні.

Інгредієнти: М'ясо (ребра) — 500 г, буряк — 2 шт., картопля — 4 шт., капуста — 300 г, квасоля — 1/2 склянки, чорнослив — 8–10 шт., морква — 1 шт., цибуля — 1 шт., томатна паста або свіжі томати, спеції, зелень. Приготування: Заздалегідь замочіть квасолю та відваріть її разом із м'ясом до напівготовності. Додайте нарізану картоплю та капусту. Підготуйте пасеровку: обсмажте цибулю, моркву та натертий буряк із томатами. За 15 хвилин до готовності додайте пасеровку та промитий чорнослив, який надасть борщу вишуканого аромату диму.

2. Полтавський борщ із галушками та птицею

Класика Центральної України, де канонічним вважається використання бульйону з домашньої птиці (качки, гуски або курки).

Особливості: Головна цінність — ніжні пухкі галушки, які закладаються безпосередньо в борщ наприкінці варіння або подаються окремо.

Інгредієнти: Домашня качка або курка — 600 г, картопля — 4 шт., буряк — 2 шт., капуста — 300 г, морква — 1 шт., цибуля — 1 шт., томатний соус. Для галушок: борошно — 1 склянка, кефір або сироватка — 100 мл, яйце — 1 шт., дрібка солі та соди. Приготування: Зваріть насичений бульйон із птиці. Додайте картоплю та капусту. Заправте злегка тушкованим буряком, морквою та цибулею. Для галушок замісіть м'яке тісто на кефірі із содою, сформуйте невеликі шматочки і занурте їх у киплячий борщ за 5–7 хвилин до завершення приготування.

3. Галицький (Львівський) прозорий борщ на буряковому квасі

Західноукраїнський варіант, який часто готують легшим, а на свята (наприклад, Святвечір) — пісним із вушками.

Особливості: Готується без картоплі (або з мінімальною її кількістю) та обов'язково на домашньому буряковому квасі, що дає глибокий рубіновий колір і приємну кислинку.

Інгредієнти: Буряк — 3 шт., буряковий квас — 0,5 л, грибний або м'ясний відвар — 2 л, морква — 1 шт., корінь петрушки та селери, сушені білі гриби — 30 г, спеції (духмяний перець, лавровий лист). Приготування: Заздалегідь зваріть концентрований грибний та коренеплодовий відвар. Буряк запечіть у духовці, наріжте соломкою і додайте до гарячого відвару. Влийте буряковий квас, доведіть до кипіння, але не кип'ятіть, щоб зберегти насичений колір. Подавайте з вушками, начиненими грибами.

4. Одеський (Південний) борщ із бичками

Специфічний морський варіант, поширений у прибережних районах Одещини та Миколаївщини. Особливості: Замість м'яса використовується смажена або в'ялена риба (найчастіше чорноморські бички). 

Інгредієнти: Бички свіжі (або смажені) — 500 г, картопля — 3 шт., капуста — 300 г, буряк — 1 шт., солодкий болгарський перець — 1 шт., томати — 3–4 шт., борошно для панірування риби. Приготування: Очищені бички обваляйте в борошні та обсмажте на олії до золотистої скоринки. Зваріть овочеву основу: картоплю, капусту, болгарський перець, тушкований буряк зі свіжими натертими томатами. За 10 хвилин до готовності обережно викладіть смажені бички в каструлю, щоб вони віддали свій смак бульйону.

5. Слобожанський борщ із сушеною рибою або грибами

На Сході України поширені рецепти із додаванням запеченого солодкого перцю, а також пісні варіанти з сушеною рибою або лісовими грибами.

Особливості: Густий, насичений смак за рахунок додавання розтертого старого сала з часником і свіжою зеленню наприкінці варіння.

Основний секрет розтирання: Старе сало розтирають у ступці разом із зубчиками часнику, сіллю та зеленню кропу до стану однорідної пасти і заправляють борщ після вимкнення вогню, даючи йому настоятися під кришкою 20–30 хвилин.

Аналізуючи регіональні варіації українського борщу, можна зробити кілька важливих висновків:

Екологічність та адаптивність до місцевих ресурсів:

Кожен регіон України історично сформував свій рецепт на основі локальних продуктів:

Поділля використовує квасолю та чорнослив для ситності та насиченого аромату;

Полтавщина спирається на домашню птицю та випічку (галушки);

Галичина зберігає давню традицію ферментації через буряковий квас та делікатну подачу з вушками;

Південь (Одещина) демонструє морський характер регіону завдяки додаванню риби.

Баланс смаків як основа традиції:

Попри відмінності в інгредієнтах, у кожному рецепті збережено золотий шарм страви — баланс солодкуватого смаку (буряк, морква), приємної кислинки (квас, томати, квашені яблука) та пікантного аромату (заправка з часником, салом чи спеціями).

Борщ як дзеркало української історії:

Від святкового прозорого борщу до щоденного ситного м'ясного чи пісного грибного — ця страва завжди адаптувалася до календарних обрядів, постів та сезонів, залишаючись головною стравою українського столу.

Незалежно від того, який саме рецепт ви оберете до Дня українського борщу, головним інгредієнтом завжди залишається любов і тепло, з якими готується ця страва.

Сьогодні у бібліотеці-філії № 5 — день справжньої книжкової магії та неймовірних емоцій! Наші фонди поповнилися особливими дарунками, від яких серце радіє, а очі сяють.

Ми отримали книги, які хотіли бачити на наших полицях читачі. А найбільша цінність полягає в тому, що кожна книжка береже в собі тепло — автограф та щирий підпис автора, що робить цей подарунок справді чарівним та унікальним.

Від усього колективу бібліотеки та нашої великої читацької родини щиро дякуємо Видавництву Старого Лева! Дякуємо не лише за чудові нові видання, а й за неймовірне відчуття радості та натхнення. Ви вкотре довели, що мрії справді збуваються — іноді ось так, крок за кроком, книжка за книжкою.

Після BestsellerFest у Львові у нас залишилися не тільки чудові враження, а й така потрібна та відчутна допомога для бібліотеки. Глибока вдячність Тетяні Пилипець, Мар'яні Савка, всім видавцям і кожному автору за чуйність та щедрі дарунки!

Запрошуємо мешканців Білої Церкви завітати до нашої бібліотеки, щоб першими доторкнутися до цих особливих історій!