Магія творчості від Лідії Гриценко

Уперше читальна зала нашої бібліотеки перетворилася на простір творчості та натхнення. Свої вишукані роботи презентувала майстриня Лідія Гриценко, яка працює з епоксидною смолою, поєднуючи її із засушеними квітами та яскравими фарбами.

Її прикраси, брелоки, підсвічники й декоративні тарілки — це маленькі світи, у яких збережено тендітність пелюсток, глибину кольору та тепло людських рук. Кожен виріб унікальний, адже в ньому живе частинка природи й творчої душі майстрині.

Особливо радісно було спостерігати, як відвідувачі не лише захоплено розглядали роботи пані Лідії, а й із задоволенням обирали та придбавали їх як подарунки для своїх рідних і близьких. Читальна зала була наповнена світлом і особливою атмосферою — це була зустріч, що подарувала натхнення та гарний настрій.

Дякуємо пані Лідії за чарівну подорож у світ епоксидної магії та за красу, яку вона щедро дарує людям.

Микола Осика: слово, що живе

Є люди, чиє життя нагадує світлу й щиру книгу, а кожне слово — теплий промінь сонця. Саме таким у пам’яті білоцерківців залишився журналіст і майстер художньої мініатюри Микола Осика, якому цього року могло б виповнитися 75 років.

У нашій бібліотеці відбувся вечір пам’яті, присвячений митцю, для якого найвищою цінністю була людяність. Гості заходу згадували його життєвий шлях і творчу спадщину. Народився Микола Осика 15 квітня 1951 року в селі Павлівка на Дніпропетровщині, а з 1969 року його доля була нерозривно пов’язана з Білою Церквою. Після служби в армії працював робітником, згодом — в органах внутрішніх справ, звідки у 1996 році вийшов на пенсію. Писати почав ще в дитинстві, а з 1975 року його твори активно друкувалися в місцевій пресі та виданнях Київщини й України.

Окрему увагу під час зустрічі приділили його книжкам — «Де пахне м’ята, квітнуть чорнобривці», «Мініатюри», «Життя краплини». У своїх коротких прозових творах автор умів побачити в повсякденності глибокий зміст, красу й правду життя. Його герої — прості люди, наші сучасники, які говорять щиро й відверто про радість і біль, любов до рідного міста, совість і доброту.

Приємно, що слово письменника продовжує жити й сьогодні — його твори щотижня публікуються в газеті Замкова гора, знаходячи нових читачів.

Особливо зворушливими були виступи завідувачки бібліотеки-філії №5 Світлани Петрівни Хмільвої та завідувачки відділу комплектування Тетяни Дмитрівни Ніконенко, які особисто знали Миколу Івановича. Вони поділилися теплими спогадами про його скромність, щирість і глибоку любов до людей.

У залі панувала затишна атмосфера. Читачка бібліотеки Валентина Сергіївна Сиволапова зачитувала улюблені мініатюри та есеї. Присутні зізнавалися: ці тексти хочеться перечитувати тоді, коли на душі тривожно, адже вони дарують спокій і віру в добро.

Ця зустріч стала не лише вшануванням пам’яті митця, а й справжнім святом живого слова. Творчість Миколи Осики й надалі нагадує нам про найголовніше — за будь-яких обставин залишатися Людиною.

Хай Великдень несе у собі радість, віру та надію!

За ініціативи голови Ради з питань внутрішньо переміщених осіб Наталії Редько відбулася тепла й натхненна зустріч бібліотекарів із дівчатами та жінками громади, присвячена святу Великодня. Захід став чудовою нагодою зібратися разом, поспілкуватися, відчути підтримку та поринути в атмосферу українських великодніх традицій.

Під час зустрічі учасниці говорили про значення Великодня в українській культурі, згадували родинні звичаї, ділилися спогадами дитинства, рецептами пасок та історіями про писанки, крашанки та дряпанки. Особливу увагу приділили символіці свічки як світла, надії та духовного очищення. У щирій розмові кожна мала можливість висловитися, відчути єдність і підтримку.

Практичною частиною заходу стала майстерка «Великодній вогник надії» — виготовлення воскової свічки власноруч. У теплій творчій атмосфері учасниці створювали свічки з вощини, прикрашали їх стрічками та символічними елементами. Кожна робота вийшла особливою, адже була зроблена з добрими думками та світлими побажаннями.

Приємним доповненням до зустрічі стало частування, пані Наталя пригостила присутніх чаєм із запашних трав. Аромат м’яти, меліси,  чебрецю та полину наповнив приміщення затишком і домашнім теплом, сприяючи щирому спілкуванню та дружній атмосфері.

На завершення присутні ознайомилися з книгами, представленими на книжковій виставці «Великодні барви українських традицій», де були зібрані видання про історію свята, народні звичаї, писанкарство, великодню символіку та духовні традиції українського народу. Зустріч залишила по собі світлі емоції, відчуття єдності й натхнення, а також ще раз підтвердила, що бібліотека є осередком культури, підтримки та духовного тепла для громади.

#читальний_зал_рекомендує#

Книга «Трипілля. Спочатку була глина» — це популярно‑наукове видання українського історика Владислава Чабанюка, у якому автор живо і доступно розповідає про життя та культуру прадавніх трипільців, що мешкали на території сучасної України понад 7 000 років тому. Центральною темою є глина — універсальний матеріал, із якого трипільці робили посуд, будували житла, створювали фігурки й виражали свої вірування, через неї автор показує повсякдення, ритуали, архітектуру та світогляд цієї цивілізації. Книга поєднує археологічні факти, етнографію й особисті роздуми, роблячи давню історію близькою й зрозумілою сучасному читачеві.

Читальний зал нашої бібліотеки рекомендує ознайомитися з цим виданням. Це захоплива та пізнавальна розповідь про життя та культуру трипільців, їхні звичаї, архітектуру та ритуали, подана доступно й цікаво для всіх, хто цікавиться історією України та давніми цивілізаціями. Відкрийте для себе світ трипільської культури через призму універсального матеріалу — глини.

#читальний_зал_рекомендує#

Історія і культура ромів

Роми — один із найдавніших і найсамобутніших народів Європи. Їхні предки походять з Північної Індії, звідки приблизно тисячу років тому розпочалася тривала міграція на Захід. Пройшовши через країни Близького Сходу та Балкани, роми розселилися по всій Європі, зберігши при цьому свою мову, традиції та унікальну культуру.

Ромська мова належить до індоарійської групи й має багато діалектів. Культура ромів формувалася під впливом різних народів, серед яких вони жили, але водночас зберігала власну самобутність. Важливе місце в ній займають родинні цінності, повага до старших, музика, танці та усна народна творчість.

Роми зробили вагомий внесок у світову культуру, особливо в музику й мистецтво. Їхні мелодії вплинули на розвиток фольклору багатьох країн. Водночас історія ромського народу позначена складними випробуваннями — переслідуваннями, дискримінацією та спробами асиміляції.

Сьогодні роми є невід’ємною частиною багатокультурного європейського простору. Збереження їхньої культурної спадщини та розвиток взаємоповаги між народами — важлива умова побудови толерантного суспільства.

ШІ сьогодні: технології, що змінюють світ

Штучний інтелект (ШІ) вже не є фантастикою з книжок чи кіно — це реальність, яка щодня впливає на наше життя. Від голосових помічників у смартфонах до складних медичних алгоритмів — технології ШІ активно трансформують суспільство, економіку та освіту.

ШІ в повсякденному житті

Ми користуємося штучним інтелектом частіше, ніж можемо уявити. Рекомендації фільмів на платформах, автоматичний переклад текстів, розпізнавання обличчя, чат-боти для обслуговування клієнтів — усе це приклади роботи інтелектуальних систем. Вони аналізують великі обсяги даних і допомагають швидко знаходити потрібну інформацію.

Освіта та бібліотеки в епоху ШІ

Для освітян і бібліотекарів ШІ відкриває нові можливості. Інтерактивні платформи допомагають персоналізувати навчання, створювати адаптивні завдання, готувати навчальні матеріали. Бібліотеки можуть використовувати інтелектуальні сервіси для електронних каталогів, рекомендацій літератури, створення цифрових виставок і навіть проведення віртуальних заходів.

ШІ також сприяє розвитку інформаційної грамотності: користувачі вчаться критично оцінювати джерела, перевіряти факти, розуміти принципи роботи алгоритмів.

Медицина, бізнес і безпека

У медицині ШІ допомагає лікарям швидше діагностувати захворювання, аналізувати результати обстежень і прогнозувати перебіг хвороб. У бізнесі — оптимізує процеси, прогнозує попит, покращує сервіс. У сфері безпеки — допомагає аналізувати ризики та оперативно реагувати на загрози

Виклики та відповідальність

Разом із можливостями постають і виклики: захист персональних даних, етичні питання, ризик дезінформації. Важливо пам’ятати, що штучний інтелект — це інструмент, а результат його використання залежить від людини.

Погляд у майбутнє

Світ змінюється швидко, і ШІ стає невід’ємною частиною цих змін. Головне завдання сучасного суспільства — навчитися ефективно й відповідально використовувати нові технології. Адже саме поєднання людської креативності та можливостей штучного інтелекту здатне створити інновації, які зроблять наше життя кращим.

Штучний інтелект — це не майбутнє. Це наше сьогодення.

Перлина Київщини - древнє місто Біла Церква

Перлина Київщини — древнє місто Біла Церква. Це місто з глибоким історичним корінням, засноване ще у 1032 році князем Ярославом Мудрим як фортеця Юр’їв. Воно пережило століття випробувань, воєн і відроджень, зберігши свою унікальну атмосферу та культурну спадщину.

Сьогодні Біла Церква — це гармонійне поєднання історії та сучасності. Її візитівкою є мальовничий дендропарк «Олександрія», архітектурні пам’ятки, старовинні храми та затишні вулиці, що бережуть пам’ять про минуле.

З нагоди вшанування історії рідного краю в бібліотеці підготовлено книжковий вернісаж — тематичну виставку, присвячену Білій Церкві. На експозиції представлені видання про заснування міста, його визначні постаті, культурну спадщину та сучасний розвиток. Відвідувачі мають змогу перегорнути сторінки літописів, краєзнавчих досліджень і художніх творів, що оспівують красу та неповторність нашого міста.

Біла Церква — це місто сили, традицій і натхнення, яке по праву називають справжньою перлиною Київщини. Запрошуємо завітати до бібліотеки # 5 та відкрити для себе нові сторінки історії рідного краю.

Години, дні і місяці незламності!

До річниці звільнення Київщини від російських окупантів у бібліотеці відбувся пам’ятний захід, покликаний вшанувати мужність, незламність і силу духу жителів нашого краю.

Ця дата назавжди закарбована в історії як символ болю і водночас великої перемоги. Навесні 2022 року міста й села Київщини пережили страшні випробування — окупацію, руйнування, втрати. Але завдяки героїзму українських захисників і захисниць область була звільнена від ворога, а правда про злочини окупантів облетіла весь світ.

У межах заходу відбувся перегляд художнього фільму «Буча» — стрічки, що відтворює трагічні події в одному з міст Київщини, яке стало символом воєнних злочинів проти мирного населення. Фільм глибоко вразив присутніх своєю емоційною правдивістю, болем людських історій та водночас — світлом людяності й взаємодопомоги.

Після перегляду учасники поділилися своїми думками та переживаннями. Говорили про важливість збереження пам’яті, про ціну свободи, про необхідність єдності та підтримки одне одного в складні часи. Такі зустрічі — це не лише про перегляд кіно, а й про осмислення подій, які ми проживаємо
разом.

Київщина вистояла. Вистояла завдяки мужності воїнів Збройних Сил України, добровольців, тероборони та всіх небайдужих громадян. І наш обов’язок — пам’ятати, розповідати правду та берегти цю пам’ять для майбутніх поколінь.

Світла пам’ять усім загиблим. Шана героям. Віра в Перемогу — незламна.

Україна сильна і непереможна країна!

Україна — це держава з тисячолітньою історією, глибокими традиціями та незламним прагненням до свободи. Сьогодні українці мужньо боронять свою землю, відстоюючи незалежність і територіальну цілісність держави. Наші воїни, волонтери й мирні громадяни щодня демонструють світові приклад сили духу, єдності та любові до Батьківщини.

Саме цій незламності присвячено підготовлену в бібліотеці книжкову виставку «Україна – сильна і непереможна країна». В експозиції представлені історичні видання, документальні матеріали, художні твори та книги про сучасну боротьбу українського народу за свободу. Окреме місце займають видання про героїзм захисників, волонтерів і всіх, хто щодня наближає Перемогу.

Виставка покликана зміцнити віру в Україну, нагадати про силу єдності та надихнути кожного на підтримку нашої держави. Запрошуємо відвідати бібліотеку та ознайомитися з матеріалами експозиції.

1 квітня в бібліотеці-філії №5 відбулося підведення підсумків роботи розмовного клубу української мови «Світлиця слова». Члени клубу разом подолали довгий шлях відстанню у два роки − 2024-2026…

В цей день лунали вірші про мову Володимира Самійленка, Дмитра Білоуса, Валентина Бичко, Володимира Олійника, Дмитра Павличка, Присутні переглянули презентацію світлин клубу та пригадали як все було протягом цих років…

Розмовний клуб української мови «Світлиця слова» − це простір підтримки, натхнення та нових можливостей. Люди різного віку й різних професій разом вивчали українську мову, відкриваючи для себе її красу, глибину й силу.

Клуб став місцем живого спілкування, щирих розмов і мовної практики, де кожен міг навчатися без страху помилок, з вірою у власні сили та з любов’ю до українського слова.
«Світлиця слова» − це не просто розмовний клуб, а територія внутрішніх змін. Українська мова стала голосом гідності й засобом відчути себе частиною спільноти. Саме тут народжувалась впевненість говорити українською щодня. Під час засідань клубу кожне слово мало вагу, а кожен учасник клубу − підтримку.

У «Світлиці слова» учасники не лише вивчали мову, а й творили нову мовну звичку, нову традицію − говорити українською свідомо й з любов’ю.
У клубі панувала атмосфера довіри, взаєморозуміння й відкритості.

За час існування клубу учасники опановували основи правопису, збагатили словниковий запас, вчилися правильно наголошувати слова, позбувалися мовних стереотипів і невпевненості. Засідання були наповнені живим спілкуванням, практичними вправами, цікавими мовними відкриттями та щирою підтримкою. Кожна зустріч ставала маленькою перемогою − над сумнівами, страхом помилитися.

На сьогоднішній день робота розмовного клубу «Світлиця слова» припиняється, а у книгозбірні розпочинає свою діяльність клуб української мови «Теревені».
Бібліотекарки запрошують до книгозбірні усіх, хто вже зробив перші кроки і тих, хто лише планує розпочати свою мовну подорож. Попереду − нові теми, нові знання, ще більше практики та впевненості.

Нехай українська мова стане для кожного не лише засобом спілкування, а й частиною внутрішньої сили та джерелом натхнення.

# читальний зал рекомендує #

Книга «Історії незламного народу» автора Олег Пальчик присвячена історії українського народу, його боротьбі за державність та виживання в умовах зовнішніх загроз і внутрішніх труднощів. Книга охоплює ключові етапи історії України від давніх часів до сучасності, підкреслюючи стійкість і незламність нації.

Автор описує історичні події через призму українського духу, витривалості та боротьби за свободу. Книга поєднує науковий аналіз з яскравими оповідями, спогадами та прикладами подвигів людей у різні періоди історії.

Основні теми книги

·        Давня історія та середньовіччя

·        Козацька доба

·        XX століття та визвольні змагання

·        Сучасна Україна

Підкреслюється незламність українського народу у сучасних умовах, зокрема у контексті боротьби за незалежність та збереження національної ідентичності.

Книга має освітнє та патріотичне значення. Вона допомагає читачам усвідомити важливість історичної пам’яті, героїзму та стійкості українського народу. Вона буде корисною для істориків, учнів, студентів і всіх, хто цікавиться українською історією.

Театр у серці, серце — на сцені

У теплій і натхненній атмосфері бібліотеки відбулася творча зустріч із заслуженим артистом України — Євгеном Івановичем Тодоракіним. Захід був приурочений до Міжнародного дня театру й став справжнім святом мистецтва, живого слова та щирого спілкування.

Євген Іванович щиро й з теплотою розповідав про свій життєвий і творчий шлях. Згадував роки навчання, перші кроки на сцені, хвилювання перед дебютами та тих наставників, які навчили його головному — бути чесним у професії й перед глядачем.

Він ділився спогадами про роботу в різних театрах, про луганський період життя, який став важливою сторінкою його долі, про вимушений переїзд і новий етап у Білій Церкві. Та попри всі випробування, наголошував: театр для нього — це не просто сцена, а спосіб мислення, внутрішня потреба і покликання.

Особливо зворушливо актор говорив про свої ролі — про те, як кожен образ потрібно «прожити», пропустити через серце, знайти в ньому щось особисте. Адже, за його словами, тільки тоді глядач повірить і відчує правду.

Під час зустрічі в бібліотеці панувала особлива, по-справжньому тепла атмосфера щирості й довіри. Академісти клубу «Золота осінь», користувачі бібліотеки, поціновувачі театрального мистецтва із захопленням слухали спогади про перші ролі, театральні курйози, роздуми про сучасний театр і непросту, але почесну місію актора в часи випробувань. Живий діалог перетворив зустріч на справжню творчу сповідь.

Окрасою заходу стала книжкова виставка-інсталяція «Сцена. Актор. Глядач.», що гармонійно доповнила мистецьку атмосферу. Видання з історії українського театру, п’єси класиків і сучасних драматургів, матеріали про видатних акторів і режисерів створили своєрідний простір, у якому книга й сцена злилися воєдино. Символічне поєднання друкованого слова та театрального мистецтва ще раз підкреслило їхній нерозривний зв’язок.

Зустріч пройшла тепло, піднесено й натхненно, залишивши у серцях присутніх світлі емоції та відчуття причетності до великого мистецтва.

27 березня, відзначаючи Міжнародний день театру, ми вітали не лише пана Євгена, а й усіх служителів сцени — акторів, режисерів, працівників театру, усіх, хто живе мистецтвом і дарує глядачам незабутні емоції.

Захід організували друг бібліотеки Світлана Пашко та провідний бібліотекар Майя Боженко, яка представила актора. Нехай театр завжди залишається осередком сили, натхнення та правди, а його глядацькі зали будуть сповнені вдячності та тепла сердець.

«Я сам не знаю, хто я… “Неформат” Олександра Виговського».

19 березня в бібліотеці відбулася тепла літературна зустріч до 60-річчя від дня народження Олександра Виговського — письменника, журналіста та скульптора. У межах Дня інформації «Поети копають в небо…» зібралися користувачі бібліотеки та учасники клубу «Золота осінь».

Провідний бібліотекар Майя Боженко ознайомила присутніх із життєвим і творчим шляхом митця, підкресливши його багатогранність і щиру любов до України. Учасники заходу мали змогу зануритися у поетичний і прозовий світ автора, зокрема познайомилися з творами зі збірки «Новосвітські батюшки та матушки» та книги «Одного разу в Білій Церкві».

Окрему зацікавленість викликала й скульптурна творчість митця, зокрема згадки про його виставки. Захід доповнила книжкова виставка «Я сам не знаю, хто я… “Неформат” Олександра Виговського».

У нашому місті назавжди залишиться пам’ять про митця — у його роботі «Пам’ятник Героям Небесної Сотні».

Критичне мислення = інформаційна безпека: у бібліотечному хабі відбулася година запитань і відповідей

У сучасних умовах інформаційної війни вміння мислити критично стає не просто корисною навичкою, а необхідністю. Саме цій темі була присвячена зустріч зі студентською молоддю, що відбулася у нашому бібліотечному хабі під назвою «Критичне мислення в умовах війни».

Захід пройшов у форматі відкритого діалогу — години запитань і відповідей, де кожен учасник мав можливість висловити власну думку, поставити запитання та поділитися досвідом. У центрі обговорення були надзвичайно актуальні теми: фейки та дезінформація, інформаційні маніпуляції, джерела новин і способи перевірки достовірності інформації.

Особливу увагу приділили практичним аспектам медіаграмотності: як розпізнати неправдиву інформацію, не піддатися емоційному впливу новин, перевірити джерело та сформувати власну обґрунтовану позицію. Учасники розглядали реальні приклади інформаційних вкидів та разом шукали способи їх викриття.

Студенти не лише уважно слухали, а й пропонували власні ідеї щодо протидії інформаційним загрозам, ділилися своїм баченням ролі критичного мислення у повсякденному житті та під час війни. Такий обмін думками довів: молоде покоління прагне бути свідомим, відповідальним і інформаційно захищеним.

Ми й надалі будемо організовувати подібні заходи, адже розвиток критичного мислення — це внесок у безпечне майбутнє кожного з нас.

Запрошуємо долучатися до наших подій та разом розвивати навички, які справді мають значення

День українського добровольця

14 березня в Україні будуть вшановувати добровольців – людей, які не були військовими за професією, але в тяжкий для країни час без повісток чи примусу, добровільно «поставили на паузу» своє попереднє життя й узяли до рук зброю, щоб захистити країну.

Сьогодні в читальній залі бібліотеки-філії №5 відбулася патріотична година «Будні незламних» присвячена Дню українського добровольця. На захід завітали учасники Академії пенсіонерів «Золота осінь», для яких завідувачка бібліотекою Світлана Хмільова розповіла про історію започаткування цього дня саме 14 березня.
14 березня 2014-го на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили 500 бійців Самооборони Майдану. Вони сформували перший добровольчий батальйон для захисту України від російської гібридної агресії на Сході. З цього й почалося об’єднання добровольців у військові підрозділи українського війська.

У боях 2014–2015 років російсько-української війни брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Більшість із них згодом трансформувалися у військові частини силових структур. Чоловіки й жінки самоорганізувалися та вирушили на схід України – на захист нашої держави та її суверенітету. 

Тоді, у 2014 році, добровольчі батальйони дали змогу провести мобілізацію, відтак по суті врятували Українську державність від загибелі.
І 2014-й, і 2022-й рік показали, що воїни доброї волі в Україні – непоодинокі. Добровольчий рух – один з феноменів українського суспільства. Одна з наших суперсил.
У важкі моменти добровольці підтримали та посилили українську армію.

День українського добровольця встановлено Постановою Верховної Ради України від 17 січня 2017 року № 1822-VII на вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості.

24 лютого 2022 року Росія розпочала широкомаштабне військове вторгнення на територію України. Країна-агресор із перших днів завдає ударів по цивільному населенню та інфраструктурі. 

Відповіддю на вторгнення став, зокрема, масштабний добровольчий рух. З перших годин вторгнення сотні тисяч українців добровільно стали на захист Батьківщини, вступаючи до лав Збройних Сил України та територіальної оборони. Десятки тисяч для цього повернулися з-за кордону. Серед тих, хто добровільно взяв у руки зброю, – відомі спортсмени, зірки, люди різних професій.

У військо масово йшли найкращі. Люди, які мали досягнення та перспективи у цивільному житті, залишали бізнес і родини, наукові досягнення, успішну карʼєру в різних сферах і навіть своє життя в інших країнах та добровільно йшли на поле бою, щоб захистити Україну. Вони ризикували та ризикують життям заради нас. Чимало з них уже віддали свої життя.

Шана і памʼять – це найменше, чим можемо їм віддячити!
Хвилиною мовчання присутні вшанували полеглих добровольців…Згадували Василя Сліпака – всесвітньовідомого співака, який повернувся із Франції, щоб боронити Україну і віддав за неї своє життя. Ірину Цвілу – добровольця Батальйону «Січ», яка загинула 25 лютого 2022 року, захищаючи Київ. Згадували і інших героїв-добровольців. У Києві, в Деснянському районі, встановлений памʼятник воїну-добровольцю.

Академісти натхненно читали патріотичні вірші Андрія Кириченка – військового та поета, а ще члена Спілки письменників України і нашого земляка.

Фахівчині бібліотеки підготували книжкову виставку «14 березня – День українського добровольця».
                                                               Використані матеріали з Інтернету.

Символи України. Історія українського гімну.

Ще не вмерла України і слава, і воля — це не просто урочиста пісня, а один із головних символів української державності, поряд із прапором і гербом. Його слова і мелодія впродовж багатьох десятиліть підтримували українців у найскладніші часи, зміцнювали віру в свободу, незалежність і майбутнє своєї країни.

10 березня – день нашого Гімну. Вшанувати його та дізнатися історію створення  мали можливість читачі бібліотеки-філії  №5, де в читальній залі  пройшла інформаційна хвилинка з приводу цієї історичної події.

Особливо сильного значення гімн набуває у складні для країни часи. Під час важливих історичних подій українці співали його як знак єдності та незламності. Він звучить на державних урочистостях, спортивних змаганнях, громадських заходах, а також у хвилини скорботи й пам’яті. У такі моменти гімн стає голосом усього народу.

Всесвіт Тараса Шевченка та українська ідентичність

9 березня в Україні традиційно вшановують пам’ять великого поета, художника, мислителя, символу української нації — Тарас Григорович Шевченко. Його слово стало духовною опорою для багатьох поколінь українців, а творчість і сьогодні залишається джерелом сили, правди та віри у майбутнє України.

Поезія Кобзаря звучить крізь століття, нагадуючи про любов до рідної землі, про боротьбу за свободу та гідність народу. Його твори навчають не втрачати надії, берегти мову, культуру й історичну пам’ять.

З нагоди дня вшанування пам’яті Тараса Шевченка у бібліотеці підготовлено книжкову виставку, на якій представлені видання творів поета, книги про його життя і творчість, дослідження літературознавців, а також матеріали, що розкривають багатогранність його таланту як художника та мислителя.

Запрошуємо всіх охочих відвідати виставку, перегорнути сторінки безсмертного «Кобзаря», ще раз доторкнутися до мудрого й пророчого слова великого українця.

Адже творчість Шевченка — це голос України, який ніколи не втрачає своєї сили.

Історична спадщина Петра Лебединцева

3 березня у Всесвітній день письменника в бібліотеці-філії №5 відбулася презентація книги Володимира Перерви «Протоієрей Петро Гаврилович Лебединцев: педагог, науковець, громадський діяч України (1820-1896 рр.)».

Володимир Степанович Перерва – відомий у Білій Церкві та за її межами краєзнавець, історик, науковець та дослідник, кандидат історичних наук, автор понад 200 документальних праць. Володимир Степанович – член правління Київської обласної організації Національної Спілки краєзнавців України, лауреат молодіжної премії голови Київської облдержадміністрації (2005) і літературно-мистецької премії імені І.С.Нечуя-Левицького (2011).

У новій своїй праці автор, на основі широкого кола архівних та опублікованих джерел ХІХ століття, досліджує церковні та світські грані життєдіяльності отця Петра Гавриловича Лебединцева. У книзі висвітлюється непростий шлях від семінарського викладача та настоятеля Спасо-Преображенського храму провінційного містечка Біла Церква до кафедрального протоієрея Києво-Софіївського собору.

Як стверджує автор: «Майже десятилітній білоцерківський період діяльності протоієрея о. Петра Гавриловича Лебединцева став часом фундації та становлення його багатовекторного служіння Церкві і ближнім на ниві документально-історичних досліджень та реформаторства віками традиційних для православних українців церковнопарафіянських шкіл».

Важко навіть усвідомити, яку титанічну роботу проводив Петро Лебединцев для розвитку освіти, культури та задля збереження історичної спадщини України.

І ми маємо пишатися тим, що в Білій Церкві є такий дослідник, історик і краєзнавець як Володимир Перерва, який взявся за вивчення творчого і життєвого шляху протоієрея Петра Лебединцева. І ця його праця вилилася в надзвичайно цікаву та змістовну книгу про видатну особистість.

На презентацію завітали читачі, колеги-бібліотекарі та небайдужі містяни.

З вітальним словом виступила очільниця Управління культури і туризму пані Юлія Ковальська, яка привітала автора з непересічною подією для нашого міста – виходом у світ надзвичайно потрібної і вагомої книги.

Наприкінці зустрічі було багато запитань та невимушеного спілкування.

Уже незабаром книги з’являться у бібліотеках міста.

 

                                                                                                               Світлана Хмільова.

#читальний_зал_рекомендує#

Ця книга – фрагмент унікального досвіду українських волонтерів. ЇЇ автори – Тетяна Огаркова і Володимир Єрмоленко здійснили більше 40 подорожей деокупованими чи прифронтовими територіями на Півночі і Сході України. Неодноразово перебували неподалік від ворога – буквально в декількох кілометрах.

В цій книзі - те, що вони чули та бачили. Проте вона не є намаганням створити репортажі. Радше, ця книга – філософське осмислення загальних засад, на які опирається людське буття. Бо головним для людини є вміння мислити, співчувати, спілкуватися – попри океан болю.

155 років від дня народження Лесі Українки - однієї з центральних постатей української літератури модернізму

Феномен таланту Лесі Українки

До дня народження Лесі Українки у бібліотеці відбулися два змістовні та натхненні заходи, які об’єднали поціновувачів українського слова різного віку. Постать видатної письменниці знову ожила у щирих розмовах, поетичних читаннях та цікавих відкриттях.

Засідання клубу української мови «Світлиця слова» було присвячене багатогранності таланту Лесі Українки. Під назвою «10 життєвих амплуа Українки» відбулося тепле та невимушене спілкування, під час якого учасники відкривали для себе письменницю не лише як авторку безсмертних поезій і драм, а й як:

* сильну особистість, що мужньо долала недугу;

* перекладачку та знавчиню багатьох мов;

* фольклористку;

* громадську діячку;

* інтелектуалку європейського рівня;

* доньку, сестру, подругу;

* жінку, яка глибоко й щиро кохала.

Звучали поезії, уривки з драматичних творів, листи, спогади сучасників. Особливо емоційним моментом стало виразне читання Лесиних віршів, у яких і сьогодні відчувається сила духу, віра в життя і свободу. Учасники клубу ділилися власними роздумами про те, чому творчість Лесі Українки залишається актуальною й нині — в час випробувань для нашої держави. Захід пройшов у атмосфері щирості, відкритості та любові до рідного слова.

Другий захід відбувся у читальному залі для слухачів Академії пенсіонерів. Цього разу акцент було зроблено на маловідомих та цікавих фактах із життя письменниці.

Присутні дізналися, що:

* справжнє ім’я письменниці — Лариса Косач;

* вона знала понад десять мов;

* у дев’ятнадцять років написала для своїх сестер підручник з історії стародавніх народів;

* багато подорожувала, черпаючи натхнення для творчості;

* її листи є окремою сторінкою української літературної спадщини.

Особливий інтерес викликали розповіді про силу характеру Лесі Українки, її незламність перед хворобою та глибокі почуття, що відображені в інтимній ліриці. Слухачі активно долучалися до обговорення, ділилися власними спогадами про перше знайомство з творчістю поетеси, цитували улюблені рядки.

Обидва заходи ще раз довели: постать Лесі Українки — це не лише сторінка з підручника, а жива історія, джерело натхнення та духовної сили. Її слово звучить сучасно, глибоко й пророчо, а знайомство з її життям і творчістю відкриває щоразу нові грані великої української душі.