пʼятниця, 27 січня 2023 р.

Знайомство зблизька: Ігор Растівський

Одним із  лауреатів молодіжної літературно-мистецької премії ім. Миколи Вінграновського за 2022 рік став поет Ігор Растівський.

Ігор Растівський  – поет, пісняр та актор, без перебільшення можна стверджувати, що він «молодий цвіт Білоцерківщини», який тернистими шляхами прокладає свою мистецьку дорогу в царину поетичного слова, пісенної творчості та акторської майстерності.

А розпочинав писати свої ранні вірші ще учнем  БЗШ №11. З тих часів став частим відвідувачем бібліотеки-філії №8. В 2013-2016 р. р. брав активну  участь у виступах бібліотечного театрального гуртка та різноманітних заходах бібліотеки.

У 2016 році  у молодого юнака відбувся творчий дебют – вийшла друком перша збірка поезій «Стежок вечірніх таємниці», книга до якої автор ішов дев’ять років. Збірка увібрала всі тривоги і хвилювання, які переймали молоду людину і хто плекав у собі почуття любові, щирості та сподівань.

Друга збірка молодого автора «На тлі тотальних міражів» побачила світ у 2018 році, презентація якої відбулася в нашій бібліотеці. Присутні на презентації студенти Білоцерківського коледжу сервісу та дизайну схвильовано слухали щиру розповідь поета про почуття і переживання, що надихнули до написання віршів. Саме  цю поетичну  збірку  пронизує мінорна нота печалі - спостереження за суспільством, що поступово втрачає ліричність і сентиментальність. Ігор намагається нікого не наслідувати, він пише, як відчуває, як дихає, як живе. Його поезія виважена і зріла. Його вірші про кохання зворушливі та ніжні, неповторні в своїй щирості.

Народився і виріс Ігор в нашому місті. По закінченню міської загальноосвітньої школи №11 вступив до Київського університету ім. Бориса Грінченка на історико-філософський факультет. Бажання презентувати дорогу серцю збірку саме в бібліотеці №8 не випадкове. Зі слів автора пам’ятає нашу бібліотеку скільки ж , як і самого себе. Саме  тут відчув підтримку, коли будучи школярем, робив свої перші кроки в поетичній творчості.

Ігор Растівський  - багатогранна творча особистість. Він шукає шляхи свого самовираження не тільки в поезії, а також в написанні пісень на власні вірші, являється фронтменом музичного гурту з містичною назвою «Аура» , а ще випробує свої акторські здібності в театрі при університеті, в якому навчався. Тож не випадково, що наразі Ігор після завершення навчання в Київському університеті імені Бориса Грінченка на історико-філософському факультеті, продовжує навчатися. На даний час - в Київському Національному університеті культури та мистецтв за спеціальністю: актор театру та кіно.

Дуже приємно, що молодий та талановитий автор, щедро ділиться своєю творчістю з поціновувачами літературного слова на сторінках Facebook, а саме частий гість нашої бібліотечної групи LITERRA8. 

Наразі готується до друку третя книга Ігоря Растівського. Бажаємо успіхів та творчого натхнення!





четвер, 26 січня 2023 р.

Падав сніг…

Друзі! Продовжуємо знаймити вас із творчістю нашої колеги Тетяни Володіної.

Падав сніг…

Ніщо не віщувало їй біди… А потім був  той дзвінок  з Франції.

– Помер ваш давній знайомий, – буденним голосом повідомила сусідка.

Здається, серце на мить зупинилося, защеміло від нечуваного болю, а потім злетіло до небес і заніміло.

Невже він помер? Скільки років вона жила надією побачити його, почути рідний голос, заглянути у чорні бездонні всерозуміючі очі і відчути себе найбажанішою жінкою у світі.

Падав перший сніг, все було так, як в ту зиму, що принесла їй єдине кохання. Стежинка, якою він мчав до неї, а та співала під його кроками: то стрімкими, то нерішучими. І це була найкраща мелодія її серця. Його ім’я – лише чотири звуки, звучали легеньким вітерцем, відсвічувалося ясними зорями, шепотіло квітами, дзвеніло струмочками.

Кожен день сяяв новими гранями щастя.

Розмови, мрії, бажання на краще змінити світ, і бути все життя разом, ні на хвилину не покидаючи один одного.

Але розлука постукала у  її двері… Він поїхав у таку далеку і таку таємничу Францію. І щастя закінчилося…

Здавалося, зупинилося життя, зникли радощі, мрії, збідніли кольори, притупилися смаки.

А потім було все як у всіх: заміжжя, діти, але жодного разу не співала стежинка під кроками її чоловіка, не цілували її сніжинки. Жила  як усі, казала мати…

На стежинці стояла ще не стара жінка. Не відчувала ні холоду, ні сніжинок, які, можливо, принесли їй останній привіт від втраченого кохання.

Падав перший сніг…




вівторок, 24 січня 2023 р.

Українська коляда в бібліотеці

Різдво
 найкраще свято для будь-якого українця. І жоден ворог не здатен відібрати у нашого народу жагу до життя та перемоги, потребу в різдвяній молитві за мир в Україні.

Ось і в бібліотеці-філії №8 вже третій рік поспіль для містян оголошується онлайн-конкурс на кращу різдвяну колядку «Радуйся земле, коляда іде!», до якого долучаються читачі, друзі бібліотеки та просто творчі особистості.

Тож 20 січня у бібліотеці відбулося підведення підсумків загальноміського пісенно-поетичного конкурсу. В цьогорічному конкурсі взяли участь 26 дітей та 68 чоловік дорослих, 11 колективів, сольні виступи та дует.

Учасники презентували на розсуд поважного журі 24 виступи: колядки, щедрівки, театральні інсценівки, вертеп. До складу журі увійшли:Тетяна Голотюк та Олена Фастівська - депутати Білоцерківської міської ради;  Людмила Полях - очільниця Благодійного фонду Костянтина Єфименка.

Затамувавши подих,гості слухали дитячі виступи - надзвичайно яскраві та артистичні віншування від Данила Острика ( ІІІ місце), Дарини Юрчик (ІІ місце, читачка бібліотеки-філії №3) та маленької зірочки, якій всього 7 рочків – Мельниченко Софії (І місце, читачки бібліотеки-філії №3).

В ошатній виставковій залі зібралися самодіяльні колективиклубів Академії пенсіонерів:Самодіяльний ансамбль «Любисток»(керівник – Надія Линник), Самодіяльний ансамбль «Золота осінь» (керівник – Людмила Хоменко ), Самодіяльний ансамбль «Лада» (керівник - ),Самодіяльний ансамбль «Криниця життя» (керівник – Ольга Руденко),та Хоровий колектив «Вербиченька» Територіального центру надання соціальних послуг ім. Петера Новотні (керівник – Ольга Атаманенко).


Родзинкою
заходу став виступ неймовірно запальних таталановитих учасників Самодіяльного фольклорно-етнографіч
ного ансамблю «Родинонька» села Дрозди.

Надзвичайно вразив сольний виступ Володимира Масютенка, соліста гурту «Половина серця – 2», який в даний час перебуває за кордоном, в Німеччині. Хлопець має певні фізичні вади мовлення, але не здається та торує свою творчу стежину.

Дуже приємно, що конкурс був дуже розмаїтий та вийшов за межі нашого міста, області і навіть країни.

Сердечно дякуємо спонсорам заходу Тетяні Голотюк та Олені Фастівській, депутатам Білоцерківської міської ради; Раїсі Григоренко, директору Білоцерівської централізованої бібліотечної системи ім. Петра Красножона;  Людмилі Полях, директору Благодійного фонду Костянтина Єфименка.

Нагородження переможців перетворилося на справжнє свято з відтворенням вже  забутих старовинних колядок, автентичним українським вбранням, теплим  та дружнім спілкуванням. Учасники щедро дарували присутнім позитивні емоції, які кожен із нас під час війни надзвичайно потребує. Ці сакральні різдвяні піснеспіви наповнюють серце вірою в світле майбутнє кожного українця та нашої країни.




                                                                                      Світлана Хмільова

 


Лауреатами молодіжної літературно-мистецької премії ім. Миколи Вінграновського Білоцерківської міської територіальної громади за 2022 рік стали:

Маргарита Овчарова – артистка драми Київського академічного обласного музично-драматичного театру ім.П.Саксаганського – за творчі здобутки на ниві театрального мистецтва та активну громадську діяльність.

Ігор Растівський – поет, студент театрального факультету Київського національного університету культури та мистецтв – за поетичні твори та активну громадську діяльність.

Вітаємо!



пʼятниця, 20 січня 2023 р.

«Україно! Соборна державо!»


Книжковою виставкою «Україно! Соборна державо!» бібліотека-філія №8  вітає з Днем Соборності  України.  На ній   представлені  книги, що розкривають зміст поняття «соборність», досліджують становлення ідеї соборності на різних етапах історії людства та засвідчують, що українська душа невмируща.

Щороку 22 січня в день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлене Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року. Акт Злуки став історичним об’єднанням українських земель в одній державі. Він увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття. Це – основоположна віха українського державотворення. Історія зробила виток, і сьогодні соборність України знову потрібно відновлювати в боротьбі.Кожен громадянин має проявити свою волю та бажання перемогти у війні з  росією.



 

середа, 18 січня 2023 р.

«Кольори. Роздуми» Ігоря Дудки

Попри війну та щоденні виклики з якими стикається кожен українець,  культурне життя все ж триває, символізуючи цим перемогу свободи: свободи думати, обирати, творити.

«Кольори. Роздуми». Таку назву має персональна виставка художника Ігоря Дудки, яку 16 січня  було  презентовано у виставковому залі бібілотеки №8.

Ігор Дудка – член журі міжнародних конкурсів дизайну, учасник колективних виставок України та Іспанії. Будучи донедавна киянином, художник обрав місцем свого натхнення Білу Церкву.

За фахом Ігор – інженер, і саме це, за його словами, надає йому можливість конструктивно дивитися на світ, знаходити прекрасне у функціональному і робити функціональне – прекрасним.

Живопис для Ігоря – це ще один спосіб дослідження себе та світу навколо. Пензель занурюється у відчуття, переводить їх у колір, єднає одне з одним, починаючи щоразу нову подорож.

Картина – то є тонка межа між уявним і реальним, а інколи, і сам художник не впевнений з якого боку на неї дивитися.

Виставка картин Ігоря Дудки діятиме до 6 лютого ц.р. (понеділок-п’ятниця з 09.00 до 17.00) за адресою Проспект Незалежності, 55 (Виставковий зал бібліотеки №8)








                                                                                          

пʼятниця, 13 січня 2023 р.

Українські Василі


За давньою народною традицією 14 січня – день пам’яті святого Василя. Українці, шануючи чесноти святого, увічнили його ім’я в колядці такими словами: «А що другий празник – святого Василія! Радуйся, ой радуйся, земле, син Божий народився!». Тож, будьте здорові з Новим роком та Василем!  Нехай Святий Василь принесе частинку святості, добра і милосердя до Вашої оселі і Вашого життя!

А дарунком до свята нехай буде поезія про світлих  людей зі світлою душею і шляхетними устремліннями .  

Три Василі

На цій чудовій золотій землі,

Де пахне м’ята, яблука і дині,

На світ прийшли три хлопці – Василі,

Щоби життя віддати Україні.

Одне-єдине. За її майбуть,

За стиглу осінь, весни, урожаї,

За нашу пісню, за щасливу путь,

За жовто-сині прапори над краєм.

Один із них – святий для нас Василь,

Пішов незламно в вічність – Симоненко.

Поезія для нього: хліб і сіль,

І батька слово, і молитва неньки.

За рідне слово постраждав і Стус,

Його не зрадив, батька і раїну.

Незламний син землі, немов Ісус,

Убитий ворогами за Вкраїну.

Василь Сліпак – був кращим у світах

І мав чудовий і шовковий голос,

Який летів над світом ніби птах

Над полем, на якому спіє колос.

Коли над краєм, зболеним ущерть,

Війна крилом своїм життя накрила,

Пішов співак на поле бою. Смерть

Убила пісню і зламала крила…

І Симоненко, і Сліпак, і Стус –

Убиті за свободу Василі.

Пішли у вічність за оцю мету

Сини моєї рідної землі

                                          Ніна Виногродська

                                  

пʼятниця, 6 січня 2023 р.

Василь Стус - самопожертва заради України

Василь Стус (6 січня 1938 – 4 вересня 1985) український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка (1991), Герой України (2005, посмертно).

За власні переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури зазнав репресій з боку радянської влади, його творчість була заборонена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув.

Бажаючі мають можливість переглянути  видання творів, збірки поезій В. Стуса, листування поета, біографічні матеріали, спогади сучасників, що присвячені дослідженню життєвого та творчого шляху поета.

вівторок, 3 січня 2023 р.

Різдвяно-новорічні передзвони

Вишукана, самобутня та невимовно святкова магія українського Різдва не оминула і нашу бібліотечну оселю. Махнувши  чарівним крилом, вона промайнула над читальним залом та абонементом, виставковою залою та пунктом Незламності, поселилася на книжкових виставках-інсталяціях, заспівала колядками та щедрівами..                                  А головне  -  додала світлої радості, віри і надії.














понеділок, 2 січня 2023 р.

Білоцерківський літературно-мистецький календар - 2023

 


 

Калюжна Галина Михайлівна – 65 років (03.04.1958 – 2011рр.) української поетеси, піснярки, педагога, журналістки, членкині НСПУ

Кульчицький Анатолій Іванович – 85 років (2.05.1938р.) поета , композитора, заслуженого працівника культури України

Жарко Олександр Анатолійович – 55 рокiв (19.09.1968р.) живописця, графіка, члена НСХУ,

 Засл. художника України

Строкач Тетяна Тезіславівна – 60 років (03.11.1963р.) української поетеси, педагогині

235 років Білоцерківському дендропарку «Олександрія» (1788)


середа, 28 грудня 2022 р.

"Метелик". Лірична замальовка

Вашій увазі пропонуємо ліричну замальовку від нашої талановитої колеги, яка пише під псевдонімом Тетяна Володіна.


Метелик

Сьогодні ти не прилетів ні уві сні, ні наяву. Я так чекала тебе, раділа, коли ти торкався мене своїм легеньким тріпотним крилом, обіцяючи неземне щастя. Моє серце бриніло від передчуття великої, на на що не схожої ніжності, злету райдужних мрій, нейздіснених бажань.

Як довго ми чекаємо щастя, а коли воно приходить, так легко відпускаємо, начебто віримо, що пізню осінь змінить казкове літо, заспіває душа в унісон змаху крил, відкриє новий небачений світ Любові.

Сьогодні ти не прилетів, мій маленький чарівний метелик, і я знаю, що вже більше не принесеш мені різнокольорового щастя на своїх мерехтливих крильцях.

Я думаю, ти тільки хотів попередити мене, що щастя неможливо утримати ні у своїх, ні у чужих руках, бо така маленька веселочка прилітає і відлітає, непередбачено даруючи і відбираючи надію.

Підступна зима забрала і метелика, і моє щастя – їй не звикати заморожувати все живе. Метелик мій! Щастя моє! Прошу звільнися від чар зими і ще довго-довго твори дива.

                                                                                                                                Тетяна Володіна

 


вівторок, 27 грудня 2022 р.

Теплі різдвяні зустрічі в бібліотеці

Сьогодні , коли в Україні через повномасштабне вторгнення російських загарбників, у багатьох українців виникає питання – чи доречно відзначати свята, коли в країні війна?

Через втрати близьких, повітряні тривоги, вибухи та відімкнення електроенергії чимало українців не планують відзначати різдвяно-новорічні свята. А тисячі відважних захисників та захисниць будуть зустрічати 2023 рік на фронті, женучи окупантів з нашої землі.

Думки у суспільстві розділилися. Одні вважають, що святкувати не доречно, коли триває війна та гинуть люди. А ось психологи радять, що якщо це тихі сімейні зустрічі в оточенні самих близьких та рідних, то це навіть корисно для психологічного розвантаження. Такі зустрічі дарують позитивні емоції, радість від спілкування та надію на краще майбутнє.

Тож 26 грудня в бібліотеці-філії№8 відбулася  така тепла, душевна зустріч клубу Академії пенсіонерів «Золота осінь». Академісти вшановували різдвяні свята та день іменинника. У виконанні самодіяльного хорового колективу «Золота осінь» лунали українські народні пісні та різдвяні колядки.  Очільниця  Благодійного фонду Костянтина Єфименка – Людмила Полях привітала іменинників солодкими подарунками.

На останок  всі гуртом заспівали  колядку «Нова радість стала». Такі зустрічі, дійсно, дарують задоволення від спілкування і віру у кращі  та мирні дні.      А вони неодмінно настануть!                                                                                          

                                                                                                                  Світлана Хмільова

  

 

понеділок, 26 грудня 2022 р.

«Новорічна історія» для дітей Донецької області


23 грудня у бібліотеці-філії №8 Білоцерківської ЦБС ім. Петра Красножона відбувся культурно-розважальний захід
«Новорічна історія» для дітей Донецької області, які тимчасово мешкають у місті Біла Церква. Захід був організований комунальним закладом культури «Донецька обласна бібліотека для дітей» та бібліотекою-філією № 8 за підтримки Донецької обласної державної адміністрації.

Вперше від початку війни головна бібліотека Донеччини зустріла юних користувачів офлайн. Під час заходу діти долучилися до участі у захопливій розважальній програмі, яка поєднувала подорож країною книжок й захопливих історій, інтерактивні ігри, новорічні майстерки, сюрпризи та подарунки. Яскраво оформлена зала, святковий настрій, новорічні подарунки від феї - усе це було на заході, але головною прикрасою свята став щасливий дитячий сміх.

Як зазначила директорка Донецької обласної бібліотеки для дітей Юлія Василенко: «Сьогодні наша бібліотека – це #бібліотека_у_валізі, проте ми намагаємось усіляко підтримувати маленьких мешканців нашої області, які вимушені були виїхати до безпечних куточків країни. Особлива наша вдячність колегам з бібліотеки-філії № 8 м. Біла Церква, які допомогли нам подарувати трішечки щастя діткам Донеччини».

За інформацією управління культури і туризму Донецької  облдержадміністрації

четвер, 22 грудня 2022 р.

Вітаємо!


Художник із Білої Церкви отримав Міжнародну літературно-мистецьку премію ім. Григорія Сковороди

Про це повідомляє Київська обласна організація Національної спілки художників України.
Олександра Дмитренка відзначили премією в галузі образотворчого мистецтва за продовження традицій українського авангардного живопису.

середа, 21 грудня 2022 р.

20 грудня до бібліотеки-філії №8 на гостину завітали...

... директор та головний редактор видавництва "Фоліо" Олександр Красовицький та директорка Донецької обласної бібліотеки для дітей Юлія Василенко. З 2018 року бібліотека була розміщена в місті Маріуполі, де був зроблений капітальний ремонт приміщення, виділені не маленькі кошти та придбання нових книг, укомплектована новими меблями та мультимедійною технікою. Бібліотека просто сяяла новизною, затишком та миром.

На сьогодні вона знищена російськими окупантами вщент...
Пані Юлія разом з родиною вимушена була втікати з окупованого Маріуполя до нашого міста. Трохи оговтавшись від шоку війни, розпочала свою активну діяльність. Вона налагоджує роботу з українськими видавництвами для відновлення бібліотечного фонду розбомбленої книгозбірні та плекає надію на повернення до рідного міста.





вівторок, 13 грудня 2022 р.

Свято Андрія - сьогодні та сто років тому


12 грудня у  бібліотеці № 8 за участю академії пенсіонерів "Золота осінь" відбулося святкування православного християнського свята – День Андрія Первозванного.За народними традиціями свято Андрія здавна вважався найкращим часом для ворожінь на кохання і долю.Здавна Андрієві іменини вважалися магічним днем, який здатний змінити долю. Ворожіння на судженого в День Андрія - один з найбільш відомих святкових обрядів. За народними традиціями, в День Андрія дівчата ворожили, молодь влаштовувала гуляння, люди похилого віку звертали увагу на прикмети.

За прикметами, цього свята передбачали зимову погоду. Ось декілька з них:
Йде сніг і не тане – лежатиме ще 110 днів.
Сніг не випав – зима буде теплою.
Стоїть мороз – бути гарному врожаю.
Якщо до 13 грудня не випаде сніг, зима буде тепла і малосніжна, якщо випаде - холодна і сніжна.
Якщо тиха вода – хороша зима, галаслива – тріщати будуть морози, будуть бурі, хуртовини.
Червоний вогонь в печі – на холоднечу, білий – на відлигу.


пʼятниця, 9 грудня 2022 р.

Борис Грінченко - письменник , публіцист, мовознавець

9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр на Харківщині у російськомовній сім’ї народився Борис Грінченко. Його батько – шляхтич, відставний штабс-капітан мав кілька десятин землі, водяний млин. Мати – дочка полковника Поліксенія Літарьова. Баба по матері – сестра Г. Квітки-Основ’яненка.

Хлопець рано навчився читати, виявив потяг до книжок. Єдиний навчальний заклад, де він учився, – реальне училище у Харкові. За читання нелегальних «метеликів» Сергія Подолинського гімназиста виключили з п’ятого класу і помістили до в’язниці. За два місяці перебування у буцегарні юнак захворів на туберкульоз.
Довелося заробляти на власний хліб. Борис жив у сім’ї шевця, та й навчився шити чоботи. На заощаджені копійки від заробітку купував книжки і займався самоосвітою. У 18 років Грінченко склав екзамен на звання народного вчителя. На учительських курсах Борис Грінченко познайомився з росіянкою Марією Гладиліною, доблесно українізував її. Борис і Марія були однолітками, двадцятилітніми одружилися, того ж року Насточкою збагатилися. Молоді батьки між собою і дочкою спілкувалися тільки українською. Вони самі писали для Насточки перші книжечки, потім першу граматику та підручники.
Упродовж шести років Грінченко викладав у приватній школі Христі Алчевської, у с. Олексіївці на Луганщині. Борис працював із сильними учнями, Марія – з іншими. Настя гуляла з селянськими дітьми. Частенько до села приїздили Алчевські, тоді Настя бавилася з Христиною.
З 1894 року родина переїхала до Чернігова і почалася у діловода Б. Грінченка «неволя канцелярська». Поряд із столом Грінченка був стіл поета Володимира Самійленка, який не раз рятував Бориса Дмитровича, у якого був талант губити документи.
А у вільний від роботи час родина упорядкувала музей Шевченка, організувала земську друкарню, видавала книжки для українців (найдорожча книга коштувала 5 коп.) Маленька кімнатка Грінченків на Чернігівському шосе дивувала гостей: хазяїни її завжди щось писали, редагували. Марія Грінченко, письменниця (псевдонім М. Загірня), перекладач із десятка мов, узяла на себе більшу частину редакційної роботи. А поряд них Настуся зростала, писала поезії, перекладала з англійської, єврейської, французької.
Сучасники говорили, що Грінченко – лицар обов’язку. Він написав чотири повісті, десятки оповідань кілька драматичних творів. Подвигом Грінченка був чотиритомний словник української мови.
За все треба платити. І Борис Дмитрович, і Настя заплатили здоров’ям: непосильна робота подарувала сухоти. У цей час Настя захопилася політичною боротьбою, стала членом радикальної партії. Саме за це її було запроторено до буцегарні. У в’язниці, під пильним наглядом жандармів 24-річній Насті довелося народжувати й померти під час пологів. Її маленька донечка теж невдовзі померла.
Батьки упродовж двох років видавали спеціальну бібліотечну серію «Книжки пам’яті Насті Грінченко».
Від хвороби згасає й Борис Грінченко. Вони позичають гроші, Марія везе чоловіка до Італії. Та врятувати не можна: 6 травня 1910 р., на цифрі 47 обірвалося земне буття Бориса Грінченка.
Марія привезла дорогий прах до Києва, поховала поряд із дочкою. На похоронах пролунало: «Він більше зробив, ніж прожив!»
«Життя порожнє, все опустіло. Нема чим жити. Лишилася тільки праця, і я житиму для праці», – записала Марія Грінченко. 18 років прожила М. Грінченко для праці. Видала читанку «Рідне слово», підручник «Наша рідна мова». Із 1919 р. – редактор нового словника живої мови. Подарувала АН бібліотеку Грінченка.

пʼятниця, 2 грудня 2022 р.

Неспійманий світом Григорій Сковорода

Попри війну Україна на державному рівні відзначає 300-річчя великого просвітителя-гуманіста, педагога, поета, композитора, музиканта, культурно-освітнього подвижника Григорія Сковороди.  У всій країні проходять різноманітні виставки, форуми, конкурси та традиційні сковородинівські читання.

У бібліотеці №8  напередодні  ювілейної дати оформлена розгорнута книжкова виставка –портрет «Незламний Сковорода - незламна Україна». На ній  представлені різноманітні матеріали: видання творів письменника,  наукова і художня література про нього, цитати, книжки  новочасних філософів і поетів,  етнографічні предмети, присвячені йому картини, графічні роботи, що дають змогу відчути колорит тієї епохи. Як вчитель, філософ, прозаїк, поет і богослов, Сковорода оспівував етичну науку, самопізнання, права людської особистості. З цієї точки зору Григорія Савича можна назвати українським символом епохи Просвітництва. Але на жаль, його найбільш впізнаваний афоризм стає пророчим: у рік до свого 300-річного ювілею Сковорода так і залишається невпійманим для українців


пʼятниця, 25 листопада 2022 р.

Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо!


Четвертої  суботи  листопада українці вшанують пам'ять жертв голодоморів, зокрема, найстрашнішого – Голодомору 1932-1933 років. У вікнах своїх будинків та на центральних площах міст у пам’ять про померлих від Голодомору о 16:00 українці запалять свічки одночасно по всій країні.

5 фактів про голод 1932-33 років Україні, про які не можна забувати:

1. Голодомор в Україні тривав 17 місяців – з квітня 1932 року до листопада 1933 року. За різними даними, загинуло від 4 до 7 млн людей, хоча деякі історики вказують про 10-11 млн загиблих.

2. Навесні 1933 року, кажуть історики, в Україні помирало 17 людей щохвилини, 1 000 людей щогодини і майже 25 000 людей щодня.

3. У документах Політбюро ЦК КП(б)У збереглося свідчення про те, як восени 1932 року організовувалися з України так звані «зелені ешелони» для забезпечення промислових центрів Росії продуктами харчування до жовтневих свят. З України вивозили вже не тільки посівіний матеріал, але й, навіть, квашені огірки, капусту та помідори, залишаючи людей приреченими на голодну смерть.

4. За розпорядженнями уряду, заборонялась будь-яка торгівля в сільській місцевості, призупинялося продовольче постачання сіл, переслідувалося та каралося на 10 років ув'язнення та розстріл будь-яке використання хліба для оплати праці в районах, що не виконали хлібозаготівельних планів, запроваджувалася система натуральних штрафів, товарних репресій. Питома вага українського зерна в загальносоюзному обсязі хлібозаготівель сягала більше третини, а по окремих регіонах перевищувала планові завдання для Північного Кавказу, Центрально-Чорноземного регіону, Казахстану та Московської області разом узятих.

5. Найбільш постраждали від голоду колишні Харківська і Київська області (теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська). На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8-9 і більше разів.

Голодомор в Україні визнаний геноцидом на законодавчому рівні і в судовому порядку.

Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо!



 

середа, 23 листопада 2022 р.

Шаховий турнір шахового клубу "Білий кінь"


Після тривалої перерви у бібліотеці №8 відновив свою роботу шаховий клуб "Білий кінь". 22 листопада відбувся експрес-турнір із шахів з контролем часу, де кожному гравцю відведено 10 хвилин.