30 вересня - Всеукраїнський день бібліотек!

Сьогодні ми приймали щирі вітання з професійним святом від академії пенсіонерів Благодійного фонду Костянтина Єфименка «Золота осінь».

Від першого дня вторгнення і до сьогодні бібліотеки по всій Україні, де не ведуться бойові дії, є територією безпеки, де кожен, хто потребує, знайде допомогу та прихисток. Бібліотекарі щодня працюють, щоб кожен, хто має потребу, мав доступ до інформації та інтернету. Зокрема, наша бібліотека #5 проводить творчі зустрічі та заняття з медіаграмотності та української мови.

 І, звісно ж, надаємо книжки своїм читачам. Також збираємо і надсилаємо літературу в бібліотеки інших країн, щоб кожен українець та українка, великі та малі, могли читати рідною мовою. Для допомоги Збройним Силам України — виготовляємо енергетичні ласощі, створюємо обереги, пишемо листи воїнам. 

Ми вдячні всім за привітання. Працюємо для вас надалі, любі читачі, містяни.

Вічний спомин. Бабин Яр...

 Одна з найбільших трагічних подій яка сталася в Києві і в історії України періоду Другої світової війни – це розстріли  в урочищі Бабин Яр.  Наприкінці вересня 1941 року німецькі нацисти  знищили єврейське населення міста. Від так Бабин Яр став символом Голокосту і нацистських злочинів загалом.  Там нищили не лише євреїв, а й ромів, радянських військовополонених, українських націоналістів.

Більше про те, що сталося в Бабиному Яру 82 років тому, можна ознайомитись в читальній залі бібліотеки 5, переглянувши книжкову виставку-реквієм «Вічний спомин. Бабин Яр…»

 

Автографи історії на вулицях Білої Церкви

Повітря тут пронизане історією.

Традиційний вересневий день краєзнавства, присвячений Дню міста у бібліотеці №5 цьогоріч пройшов під назвою «Автографи історії на вулицях Білої Церкви».

Вулиці міста…Широкі і вузенькі, сучасні і старовинні, затишні і велелюдні, вони є німими свідками і сучасниками багатьох подій. У них- наша історія, вони – наша сучасність, яка через кілька поколінь також стане історією. Саме про це у довірливій розмові зі своїми користувачами говорили бібліотечні фахівці впродовж дня14 вересня.

Про цікаві факти з минувшини білоцерківських вулиць йшла мова у книжковій візії «Історія міста на сторінках книг», що дала можливість відчути подих епох, а також по-новому подивитися на місто з його відомими особистостями, архітектурними перлинами, дивовижними подіями. Наприклад, відкриттям для багатьох став факт про те, що у давнину Біла Церква поділялася не на вулиці, а на родові садиби і родинні хутори, а останні у свою чергу ставали кутками.

Вулиці, провулки і площі дістають свої назви не випадково – вони тісно пов’язані з багатовіковим життям міста і ходом історичних подій. Щоб пізнати їх історію, розкрити таємниці, які вони несуть через століття, найактивніші читачі разом з бібліотекарями здійснили пішохідну мандрівку «Духовні перлини Білої Церкви».

Цього дня своїм літературним наповненням, оригінальними цитатами та яскравими ілюстраціями привертали увагу постійно діюча виставка краєзнавчої літератури « Княже місто, овіяне легендами» та книжкова виставка-ювілей «Незвідані стежки «Олександрії»( до 235 річчя дендропарку) .

Справжнім сюрпризом стала літературна зустріч з нашою колегою, завідуючою відділом комплектування і обробки літератури Тетяною Никоненко , твори якої надруковані у білоцерківських часописах «Громадська думка», «Замкова гора», львівській газеті «Життя. Історії», а також у новій збірці оповідань, яка готується до друку.

Присутні із задоволенням слухали прекрасні прозові мініатюри в авторському виконанні та були щиро  зворушені щемливими, глибокими та витонченими новелами, особливо ностальгійною «Нашою вулицею». Тому що на житттєвому шляху кожного були і рідна стежина, і  такі ж баба Галя з бабою Настею, і учителі від Бога…

Тож, зустріч, як і захід в цілому, були дуже атмосферними та залишили багато приємних спогадів. Адже головним для міста залишаються не старовинна бруківка чи сучасні архітектурні ансамблі ,а люди, які проживають у цьому місті, на цих вулицях. І саме вони творять історію міста, його сучасне і його майбутнє.

 

Мистецький фронт Анатолія Демчука

Нещодавно в бібліотеці-філії №5 відбулася надзвичайно патріотична та зворушлива зустріч! Благодійний концерт артиста естради, Заслуженого діяча мистецтв України, Народного артиста України, Героя України 2023 року Анатолія Демчука. 

Демчук Анатолій Васильович  істинно народний митець, який черпає свій талант з нашої української землі, від діда-прадіда, справжній український самородок. 

Народився 4 березня 1958 року на Тернопіллі. Закінчив Теребовлянське культурно-освітнє училище (1978) та Київське училище естрадно-циркового мистецтва (клас читців у Андрія Сови).  І незабутній Андрій Сова мав неабиякий вплив на майбутнього артиста. Творча біографія активно розпочалася після здобуття звання лауреата Всеукраїнського конкурсу "Вишневі усмішки" (1979). Артист "Укрконцерту", артист Київської державної філармонії, артист розмовного жанру Запорізької філармонії (1979-1989).

Брав участь у Першому Міжнародному фестивалі-марафоні "Будьмо, люди!" (Україна-Словаччина-Україна, квітень 1994 року), де здобув популярність глядачів і гарні відгуки в пресі, на радіо і телебаченні. Після цього мав власні концертні програми, роботу ведучим на радіо і телебаченні. Має гарний голос і сам виконує пісні у своїх програмах і виступах.

Лауреат Всесоюзного огляду творчої молоді (1986), лауреат Запорізької обласної премії імені М. Андросова (1988).

Артист від бога – натхненно та зворушливо, на оголеному нерві, доторкнувся струн душі кожного присутнього. Глядачі заслуховувались гумором, бувальщини та патріотичними піснями. Символічно, що саме у виставковій залі бібліотеки проходило дійство, де представлена неперевершена виставка декоративно - ужиткового мистецтва "Жива традиція". Виставка вразила Анатолія Демчука і він висловив своє захоплення: "Я потрапив у справжній храм!"

Пан Анатолій завітав до Білої Церкви не сам, а з командою однодумців. Ведучою програми була пані Леся Порядченко, яка окрім того разом із сином Едуардом дуже професійно і талановито виконували  пісні та читали вірші на патріотичну тематику.  До слова сказати родина Порядченків є Лауреатами Всеукраїнських конкурсів, а в молодого дарування – Едуарда різнобічні таланти. Він  надзвичайно майстерно виконує гуморески Павла Глазового, за що глядачі не шкодували долонь та оплесків.

На завершення заходу всі присутні разом з артистами виконали Гімн України  та вшанували хвилиною мовчання всіх загиблих у кривавій війні проти України.

Кошти, зібрані з благодійного концерту будуть передані на потреби Збройних Сил України. Тільки спільними зусиллями, вносячи кожен свою часточку, ми зможемо перемогти та вигнати російського загарбника з нашої землі.

Можу порадувати прихильників творчості Анатолія Демчука, незабаром він знову відвідає наше місто з концертною програмою. Слідкуйте за анонсами!

                                                                                                        Світлана Хмільова                                                                                               

Ходімо www кіно

Щорічно у другу суботу вересня в Україні відзначається День українського кіно.

Україна завжди була кінематографічною державою. Адже перше українське кіно зняли у далекому 1896 році. Наша держава знана у світі потужною школою поетичного кіно, всесвітньо відомими іменами Олександра Довженка, Сергія Параджанова, Юрія Ільєнка та багатьма іншими талановитими майстрами.

За останні роки українська кіноіндустрія гучно заявила про себе на світовій арені.  Вітчизняні режисери  знімають якісні кінострічки, які змушують прикипіти до екранів,  отримують шалену підтримку від кіноманів.Нове українське кіно  навчилося подорожувати міжнародними кінофестивалями та виборювати там головні нагороди. Багато режисерів спробували себе в повнометражних дебютах, решта відточувала стиль далі. Головне досягнення українського кіно в тому, що воно стало конкурентним із закордонним.

Пропонуємо 7 найкращих екранізацій українських книжок, якими варто пишатися.

“Тіні забутих предків“  (в міжнародному прокаті  “Диќі ко́ні вогню́ “ (англ. Wild Horses of Fire).  Рік виходу: 1965. Режисер: Сергій Параджанов, оператор Юрій Іллєнко, композитор Мирослав Скорик, який написав унікальну музику до кінострічки. Головні актори: Іван Миколайчук, Лариса Кадочникова ,Тетяна Бестаєва,Спартак Багашвілі Микола Гринько,Леонід Єнгібаров ,Ніна Алісова. Екранізація однойменної повісті Михайла Коцюбинського.

Самобутня культура Карпат, ні з чим не зрівнянна фольклорна стихія гуцулів, їхні багатовікові звичаї та обряди – цей новаторський для свого часу фільм заклав основи українського поетичного кіно.  “Тіні забутих предків“  очолили список топ-100 найкращих українських фільмів та увійшли в історію як символ дисидентського руху та боротьби українців з радянським режимом. Фільм був відзначений призом на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1966. Стрічка отримала 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них - 24 гран-прі) у двадцять одній країні.

 

“Захар Беркут”

Рік виходу: 2019. Режисер: Ахтем Сеїтаблаєв, Джон Вінн. Головні актори: Роберт Патрік, Андрій Ісаєнко, Цегмід Церенболд, Томмі Фленаган, Олег Волощенко, Поппі Дрейтон, Алекс МакНіколл.

Це неперевершена екранізація повісті Івана Франка. До створення фільму долучились не тільки українські зірки кіно, але й голлівудські. За сюжетом, монгольська орда поступово загарбує карпатські села, забираючи з собою полонених. Та на одному перевалі двоє місцевих мисливців звільняють бранців з ворожого табору. Розлючений хан готовий знищити всі поселення. Та він не знає, що боротись йому доведеться проти Захара Беркута.

“Віддана”

Рік виходу: 2020. Режисер: Христина Сиволап. Головні актори: Маріанна Янушевич, Алеся Романова, Роман Луцький.

Чуттєва та водночас емоційна драма знята за мотивами книги Софії Андрухович “Фелікс Австрія”. У центрі сюжету – панночка Аделя та її прислуга Стефанія. Змалку дівчата росли разом. Коли ж Аделя виходить заміж, вони продовжують жити в одному маєтку та вже не розуміють, ким є одна одній.

“Червоний”. Рік виходу: 2017. Режисер: Заза Буадзе. Головні актори: Микола Береза, Олег Шульга, Олександр Мавріц, Любов Тищенко, Ігор Колтовський, Олег Стефан, Володимир Шпудейко.

За сюжетом, до підрозділу НКВС потрапляють два українці: воїн УПА Данило Червоний та пілот Віктор Гуров, якого вважають дезертиром. Чоловіки мають кардинально різні думки щодо політики. Та їх об’єднує одне: обидвоє повинні пройти крізь каторги, допити та нелюдські умови ув’язнення. Фільм “Червоний” зняли за мотивами однойменної книги письменника Андрія Кокотюхи.

“Чорний ворон”. Рік виходу: 2019. Режисер: Тарас Ткаченко. Головні актори: Тарас Цимбалюк, Павло Москаль, Азізбек Абдурашидов, Андрій Мостренко, Олексій Тритенко, Наталія Сумська.

Історична драма була знята на основі книги Василя Шкляра “Чорний ворон”. Головний герой – офіцер армії УНР Іван, якого часто кличуть Вороном. Він прагне почати нове життя з вагітною дружиною, тому переїжджає з нею на хутір недалеко від міста Кам’янка. Однак вже на вокзалі подружжя розуміє, що втекти від війни їм не вдасться: до міста прибув цілий полк на чолі з чекістом Євдокімовим. Він ув’язнює батька Івана та намагається змусити чоловіка бути шпигуном серед повстанців. Перед Вороном вибір – терпіти ганьбу і насильство заради ілюзії миру, чи самому приєднатися до повстанців.

“Дике поле”. Рік виходу: 2018. Режисер: Ярослав Лодигін. Головні актори: Олег Москаленко, Володимир Ямненко, Олексій Горбунов, Руслана Хазіпова, Георгій Поволоцький, Євгенія Муц, Ігор Портянко

Гостросюжетний фільм зняли за мотивами роману “Ворошиловград” Сергія Жадана. За сюжетом, Герман повертається до рідного Старобільська, що на Донбасі. Та його візит був вимушений: старший брат безслідно зник, а на сімейний бізнес – стару бензоколонку – зазіхають ті, хто захоплює шматок за шматком землю. Тому Герману доводиться вступати у боротьбу.

“Спіймати Кайдаша”.

Рік виходу: 2020. Режисер: Олександр Тіменко

Головні актори: Віктор Жданов, Ірина Мак, Тарас Цимбалюк, Григорій Бакланов, Антоніна Хижняк, Дарина Федина, Юлія Врублєвська

Комедійний серіал зняли за мотивами повісті Івана Нечуя-Левицького “Кайдашева сі’мя”.  Автори телепроєкту показали сучасних Кайдашів, зобразивши їхнє життя з 2005 до 2014 років. Тут можна побачити блискучий український гумор, побут села та, звісно, ж одвічну проблему батьків та дітей.

Вітаємо усіх, хто творить, любить і вболіває за вітчизняний кінематограф зі святом - Днем українського кіно. Запрошуємо відвідати бібліотеку №5 для  ознайомлення з кінознавчим сегментом нашого бібліотечного фонду, адже українське кіно - унікальне, наші фільми багаті душею, а дух української нації - непереможний.

 

 

 

 

 

1 вересня - День знань!

Майже у кожного 1 вересня - День знань - асоціюється зі школою та святковою лінійкою.

Привітання у віршах, прозі, хвилюючі промови батьків зі сльозами в голосі, трепетні побажання першої вчительки, підбадьорливі оплески несміливим кумедним першачкам, і море квітів — таким є свято 1 вересня. Традиції та святкування 1 вересня не міняються десятиліттями. Щороку початок вересня шкільним дзвоником скликає у світ знань допитливих дітей різного віку.

У дитячих садочках 1 вересня розпочинається зі знайомства із групою, вихователем та нянею. У школах — із привітань з Днем знань на урочистій лінійці. В університетах 1 вересня проводять презентації факультетів, викладачі бажають студентам цікавого навчального року, пояснюють план на семестр, знайомлять із дисциплінами. Ну, а вже після 12 години у День знань у парках, скверах, кафе та біля фонтанів галасливі гурти школярів, батьків фотографуються на згадку, ділячись враженнями про літо та планами на перший семестр.

Цей день особливо урочистий і хвилюючий, адже саме з нього починається незвіданий, цікавий і, водночас, нелегкий шлях до пізнання, до нових звершень, до самостійного життя.

Бажаємо усім школярам, студентам на цьому шляху підкорити нові вершини знань, зустріти добрих і надійних друзів та досягти омріяної мети.

29 СЕРПНЯ - ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЗАХИСНИКІВ УКРАЇНИ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ В БОРОТЬБІ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, СУВЕРЕННІСТЬ І ТЕРИТОРІАЛЬНУ ЦІЛІСНІСТЬ УКРАЇНИ.

У ці серпневі дні в Україні вшановують пам'ять загиблих українських військових. 

Саме 29 серпня в Іловайському котлі загинуло найбільше бійців за весь час війни. До уваги читачів книжкова виставка-реквієм  "Пекучий біль втрат та незламності. Іловайськ." 

Схилімо наші голови і вшануємо пам'ять наших героїв, які загинули  за мирне небо над ними, за дитячий сміх, за нашу свободу. Пам'ятаймо наших Героїв кожної миті, кожної хвилини, кожного дня!  Запрошуємо всіх бажаючих  детально ознайомитися з книжковою виставкою.

 

З Днем Незалежності України

24 серпня, Україна відзначає проголошення Незалежності.

Це важливе для держави та кожного з нас свято, яке традиційно святкується наприкінці літа. Цьогоріч День Незалежності України має для всіх українців особливе значення. Сьогодні, як і багато попередніх поколінь, українці виборюють свою незалежність зі зброєю в руках. Тисячами життів Україна платить високу ціну, щоб відстояти свою незалежність та право самостійно будувати світле майбутнє.

23 серпня щорічно, починаючи з 2004 року, в Україні вшановують один з трьох ключових державних символів – синьо-жовтий стяг. Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Згідно із найбільш популярним тлумаченням колірної гами прапора, синя його смуга символізує ясне небо, а жовта – золоті пшеничні ниви

Перше офіційне визнання синьо-жовтого прапора відбулося 22 березня 1918 року. Тоді Центральна Рада ухвалила закон, затвердила поєднання жовтого і блакитного як стяг Української Народної Республіки. У 1938−1939 рр. синьо-жовтий стяг був прапором Карпатської України, у 1941 р. – Української Держави. Уперше синьо-жовтий прапор підняли над Верховною Радою 4 вересня 1991 р.

Це свято всіх поколінь українців. Це данина поваги символу держави, що пройшов довгий, часом героїчний, часом трагічний шлях. Під рідним прапором український народ утвердив віковічну мрію про державність, соборність і самостійність. І це, звичайно, ж колір нашої перемоги, яку впевнено наближають наші Збройні сили України, усі працівники на фронті і в тилу, наші міжнародні партнери! І вона неодмінно буде за Україною!

Патріотизм, любов до Батьківщини, почуття національного єднання народжується в наших серцях коли звучить Державний Гімн і майорить Державний Прапор.

До Дня Державного Прапору України Бібліотека №5 пропонує переглянути книжкову виставку «Символ віри і надії». Шановні користувачі! Запрошуємо всіх бажаючих відвідати бібліотеку та ознайомитись з тематичною літературою.

Благодійні справи в ім’я Перемоги!

Нещодавно в бібліотеці #5 відбувся благодійний концерт на підтримку наших захисників. Ансамбль духовної музики церкви П. Калнишевського (художній керівник Наталія Пренделас) подарували увазі глядачів старовинну та сучасну українську духовну музику.  Гості, що завітали на концерт, затамувавши подих насолоджувалися  незбагненно величним, піднесеним та надзвичайно талановитим виконанням  різних мелодій. Музичний колектив виконував окрім старовинних церковних піснеспівів минулих століть, а також - сучасні патріотичні пісні.

Всі присутні отримали незабутні емоції та неймовірні відчуття від чудової музики.

Дякуємо колективу та зичимо натхнення і творчого завзяття, успіхів у Ваших благодійних  справах!

 

Сьогодні напередодні Дня молоді, в Молодіжному центрі міста Біла Церква, відбулися дві непересічні події. Таке довгоочікуване нагородження лауреатів Молодіжної літературно-мистецької премії імені Миколи Вінграновського та визначення переможців ХІІІ міського фотоконкурсу Білоцерківської міської. територіальної громади. Від Білоцеківької Централізованої бібліотечної системи імені Петра Красножона лауреатом став Ігор Растівський - поет, музикант, студент Київського національного університету культури та мистецтва по фаху акторської майстерності. Ігор є давнім другом та читачем бібліотеки #5(😎. Протягом багатьох років  спостерігали за  становленням та пошуками своєї мистецької стежини цього талановитого юнака, тож щиро радіємо його перемозі. Як відомо за молоддю майбутнє. Від Київського академічного обласного музично-драматичного театру імені Панаса Саксаганського була нагороджена званням лауреата  артистка драми Маргарита Овчарова. 

Сердечні вітання переможцям! 
Зичимо успіхів, наснаги та нових здобутків і перемог!

Цікаві книги, які варто прочитати!

Неабияке задоволення приносять нові книги, які надходять до бібліотеки. Це радість для всіх – як для бібліотекарів, так і для мешканців громади!

Пропонуємо ознайомитись з новими книгами, які надійшли до нашої бібліотеки.

Багато видань з історії України, педагогіки, медіа грамотності, художня література, енциклопедії, збірники, словники як для дорослих так і для дітей

Кожний читач, від малечі до людей поважного віку, знайде на свій смак що почитати.

Теплі руки, міцні обійми...

Під такою назвою нещодавно в бібліотеці №5 відбулося родинне свято дідусів та бабусь. Цієї літньої, теплої днини у виставковій залі зібралися різні сімейні покоління – бабусі та дідусі, діти та онуки. Було весело, цікаво і зворушливо. Адже як не з’являться сльози на очах старшого покоління, коли любимі онуки читали для них вірші. Щиро та натхненно Настя, Маргарита, та Женя привітали рідних, добрих, ніжних, люблячих бабусь і дідусів зі святом. Було мовлено багато теплих слів, спогадів дитинства про непрості життєві дороги, бо прожили не просте життя. Вони невтомні трудівники, цікаві казкарі, мудрі хранителі українських звичаїв і обрядів, а ще найкращі друзі та обереги дитячих секретів. Побутує думка, що онуків люблять більше, ніж дітей. Так це, чи ні – запитували у поважного зібрання.Своїм життєвим досвідом щедро ділилися родина пані Таскіри та пана Володимира Максюти. Вони мають п’ятеро дорослих дітей, семеро онуків та одну правнучку. Тож цікавих, і водночас сумних, сімейних історій у цієї великої родини вдосталь. А ще ця сімейна пара веде дуже активне громадське життя. Пані Таскіра є очільницею клубу Академії пенсіонерів «Гармонія» та їхнього музичного колективу. Пан Володимир у всьому підтримує свою дружину. Він її надійне плече, її найкращий друг і коханий чоловік. Тож їхній тандем ще й вилився в пісенний сімейний дует «А ми у двох» ( «Піємо як уміємо»). І потрібно сказати, що це у них дуже добре виходить, постійно виступають зі своїми піснями, заробляють кошти на потреби наших захисників. Тож на святі присутні мали змогу насолоджуватися чудовим виконанням ліричних пісень від Пані Таскіри та пана Володимира. Надзвичайно яскраве та колоритне привітання прозвучало в дарунок всім гостям від самодіяльного ансамблю «Золота осінь» Академії пенсіонерів. Цей музичний колектив також не «пасуть задніх». Вони постійно виступають зі своїми запальними піснями перед мешканцями нашого міста та передали не одну тисячу гривен для воїнів ЗСУ.Дуже жваво, активно та весело і дорослі , і малі брали участь у вікторині, відгадували загадки, грали в гру «Доріжка лагідних слів».Підсумовуючи , можна впевнено стверджувати , що родинне свято вдалося! Воно було на часі , адже сповнене приємних емоцій, вражень та спілкування. Саме те, чого в такі важкі часи кожен із нас потребує. Бабусі й дідусі часто є сполучною ланкою між різними поколіннями, передаючи життєвий досвід, зберігаючи коріння поколінь цілих народів. Вони є скарбницею мудрості та знань, а їхній внесок у сім’ї та громаді неоціненний. Тому їх треба шанувати і оберігати кожного дня, виявляючи свою любов та повагу.

Світлана Хмільова

Краєзнавство - це конспект епохи

Без перебільшення краєзнавство - це конспект епохи. Білоцерківщина - земля особливої долі і особливих людей . Багато відомих письменників народилося тут , щоб прославити наш край у світі. Тут вони вперше почули мамину колискову, батькову казку, тут плекалась їх душа, тут вони отримали перші знання, формувалося їх світобачення, з цієї землі вони черпали життєдайну силу .

В бібліотеці №5 розгорнута книжкова виставка «Письменники, які прославили наш край», де представлені автори різних поколінь та стилів. Тут поряд історико-краєзнавча, художня та література написана під час війни та про війну. Саме ці літературні надбання наших краян надають бібліотеці неповторного місцевого колориту, регіональної специфіки, самобутності, формують інтелектуальну та духовну міць українського суспільства, а отже – невпинно наближають нас до Перемоги. Тож запрошуємо всіх охочих відвідати бібліотеку 5 № та переглянути книжкову виставку.

День книги в м’якій обкладинці.

30 липня кожного року відзначається нетипове та маловідоме свято – День книги в м’якій обкладинці.

Книга в м’якій обкладинці з’явилася завдяки залізниці. В першій половині ХХ ст. залізниця була основним способом подорожування на великі відстані. А що ще робити в потязі, окрім пиття чаю і спостереження за пейзажами, що пропливають за вікном? Правильно – читати. Хоча книги і були прекрасним способом провести час, вони були доволі дорогими, досить великими і важкими, що робило їх не дуже зручними для перевезення й читання в обмеженому просторі. Ось так і вийшло, що перші книжки в м’якій обкладинці були розраховані на пасажирів залізниць.

День книг у м'якій обкладинці почали відзначати в Англії ще в 1935 році, коли з'явилися перші обкладинки видавництва «Penguin Books».

Сьогодні майже всі бестселери згодом випускаються в меншому форматі і в м’якій обкладинці. Те ж саме за менші гроші.

А в бібліотеці #5 ви можете прочитати книги в м’якій обкладинці безкоштовно.

День Хрещення Русі. Історія. Минуле. Сьогодення

День хрещення Київської Русі-України відзначається в Україні щорічно 28 липня – у день пам'яті Святого князя Володимира. 

Для українців це свято символізує спадкоємність тисячолітньої історії України, нації і держави. Це – символ соборності усіх українців і всіх українських земель навколо рідної державної і духовної столиці – Києва.

Хрещення мало не лише історичне значення – воно насамперед духовно та культурно поєднало наш народ з європейським світом і таким чином стало важливою віхою в розвитку української державності.

Благотворним наслідком Хрещення та розповсюдження християнства на нашій землі стало очищення народу від ідолопоклонства та утвердження іншого сенсу життя, створення нової культури, запровадження своєї писемності й літератури, архітектури й живопису, розвиток науки й освіти. Вагомим є значення християнської віри в процесах консолідації та гуманізації суспільства, становленні вітчизняного законодавства і права, розвитку економічного й господарського життя. Християнство поставило Київську Русь в один ряд з іншими європейськими християнськими народами.

У читальній  залі бібліотеки  № 5 представлена   книжкова виставка-порада: «День Хрещення Русі. Історія. Минуле. Сьогодення».

 

#Віршоліто#

Жагуче і солов'їне, ромашкове і благодатне,  медоцвітне і босоноге – у кожного своє відчуття літа. А яким бачать його українські митці, на яку тональність налаштовують їх віршовані твори? Пропонуємо насолодитися теплою  і сонячною колекцією віршів про літо від українських майстрів поетичного слова.

Микола Вінграновський

Стояла в травах ніч, а трави пахли літом,

За кленами сіріло джерело,

І небо йшло задумливо над світом,

І довгі зорі сіяло крізь віти,

Втираючи хмариною чоло.

 

Мар’яна Савка

Хіт сезону -

шалені півонії

ще раз і ще раз на біс

так звучить літо

заслухане на вінілі

так пахне шал

рожевим і білим

всі наші посмішки

вбрані у гусячі лапки любові

ніжність

все

що ми залишаємо

один одному

літу і лету

на світанку

вбраному в тишу

нового пробудження.

 

Оксентій Мусієнко;

Земля укрита пахощами нив.

Достиг ячмінь, і достигає жито…

Липневі дні. Пора колгоспних жнив.

Літо…

Прекрасний час дозрілості плодів,

Як сонце, кожну цяточку налито!..

Поглянь навкруг: весь край помолодів.

Літо…

А степ шумить, широкий рідний степ…

Дзвенять пісні так ніжно, розмаїто.

І колос хилиться так лагідно на серп…

Літо…

 

Галина Калюжна

Листя і віти, і білі суцвіття.

І маковий сон –

Все тобі можна посеред літа

Брати в полон.

Літо співає, літо шепоче

Молитвослов…

В ніч, що минає, гасне і тане,

Ти увійшов.

Все таке чисте, все

необманнне…

Є – і нема:

Запах ромашки, подих євшану,

снів аромат

 

Анатолій Качан

Уже важка, як олово,

Роса за перелазами,

А в соняшників голови

Косинками зав'язані.

 

Косинками барвистими

І маминою хусткою —

Щоб горобці-пройдисвіти

Насіння не полускали.

Це соняшники граються

У піжмурки, як діти:

На вітрі колихаються,

Наосліп ловлять літо.

 

Юр Іздрик

сонце впирає по саме нікуди

сенси парують і висихають

ми перелиті цим літом і випиті

і переписані двічі навзаєм

передозовані переосмислені

літо не має жодної міри

серпень виходить на авансцену

і - монологи

і - реверанси

згашена рампа

темна куліса

серпень завжди випадає як шанс

раптом померти і вийти на біс

 

 

Катерина Бабкіна

Літо довге. Послухай, ми будемо жити вічно.

Абрикосів буде дедалі більше, і дика м’ята

проростатиме крізь асфальт за містом, і чайки звичними

колами над лиманом щовечора будуть злітати.

 

Літо всюди. Ніхто насправді нічого не обирає.

Все, що має - стається, все буде правильно, значить.

Літо добре. Ми будемо жити вічно, я точно знаю.

Всі спасуться, мені сказали. Усім пробачать