З нагоди 180 - річного ювілею у бібліотеці №5 експонується книжкова виставка «Майстер історичного роману».
У самому серці Україна живе пам’ять, що передається не лише словами, а й символами. Кожен із них — як ниточка, що з’єднує минуле і сучасне, родину і народ, душу і землю.
Сьогодні в теплій атмосфері Теревенів, у бібліотеці — нашому місці сили, ожили ці символи. Ми говорили про Тризуб — знак сили, волі та незламності. Його лінії мовчки розповідають історію боротьби й гідності, яку не зламали століття. Віра Полевська щиро ділилася цікавою інформацією.
Поруч із ним — ніжна й водночас сильна Калина. Вона нагадує про кров роду, про красу і біль, про любов до рідної землі. А Барвінок — символ вічності, пам’яті та життя, що не згасає навіть у найтяжчі часи.
І, звичайно, наша розмова була б неповною без смаків України. Вареники — як оберіг домашнього затишку, Сало — символ достатку й витривалості, Хліб — святиня, що вчить шанувати працю, і, звісно, Борщ — страва, яка об’єднує за одним столом покоління.
У бібліотеці ці символи ожили не як сторінки підручника, а як жива історія, яку можна відчути серцем. Тут, серед книг і теплих розмов, народжується розуміння: сила України — у її традиціях, у пам’яті, у людях.
І, можливо, саме такі зустрічі — тихі, щирі, наповнені змістом — і є справжніми місцями сили. Тут формується любов до рідного, що залишається з нами назавжди. З нами обговорювали Алевтина Шнуренко , Таня Білан , Майя Боженко Лидия Улыбина Світлана Мілевська Валентина Ніконоркіна та багато інших
#Біблотека5 #теревені #Biblio_literra
Це унікальне науково-популярне та картографічне видання є результатом ґрунтовного дослідження історії міста Біла Церква. Головний акцент зроблено на тому, як змінювалося місто, його забудова, ландшафт та адміністративні межі в період 17-20 століть.
У книзі надаються старовинні мапи,
плани міста, карти земельних володінь графів Браницьких, плани парку
«Олександрія», релігійних споруд та військових об'єктів.
Структура видання передбачає хронологічно-тематичний принцип, пропонуючи
читачам вступ, аналітичні статті
істориків, каталог карт, багато ілюстративного матеріалу.
Книга стане у нагоді мешканцям міста,
історикам, архітекторам та краєзнавцям. Відзначається надзвичайно висока поліграфічна
якість видання – з тим, щоб читач мав змогу розгледіти дрібні деталі на репродукціях
давніх планів.
У нашій бібліотеці відбувся вечір пам’яті, присвячений митцю, для якого найвищою цінністю була людяність. Гості заходу згадували його життєвий шлях і творчу спадщину. Народився Микола Осика 15 квітня 1951 року в селі Павлівка на Дніпропетровщині, а з 1969 року його доля була нерозривно пов’язана з Білою Церквою. Після служби в армії працював робітником, згодом — в органах внутрішніх справ, звідки у 1996 році вийшов на пенсію. Писати почав ще в дитинстві, а з 1975 року його твори активно друкувалися в місцевій пресі та виданнях Київщини й України.
Окрему увагу під час зустрічі приділили його книжкам — «Де пахне м’ята, квітнуть чорнобривці», «Мініатюри», «Життя краплини». У своїх коротких прозових творах автор умів побачити в повсякденності глибокий зміст, красу й правду життя. Його герої — прості люди, наші сучасники, які говорять щиро й відверто про радість і біль, любов до рідного міста, совість і доброту.
Приємно, що слово письменника продовжує жити й сьогодні — його твори щотижня публікуються в газеті Замкова гора, знаходячи нових читачів.
Особливо зворушливими були виступи завідувачки бібліотеки-філії №5 Світлани Петрівни Хмільвої та завідувачки відділу комплектування Тетяни Дмитрівни Ніконенко, які особисто знали Миколу Івановича. Вони поділилися теплими спогадами про його скромність, щирість і глибоку любов до людей.
У залі панувала затишна атмосфера. Читачка бібліотеки Валентина Сергіївна Сиволапова зачитувала улюблені мініатюри та есеї. Присутні зізнавалися: ці тексти хочеться перечитувати тоді, коли на душі тривожно, адже вони дарують спокій і віру в добро.
Ця зустріч стала не лише вшануванням пам’яті митця, а й справжнім святом живого слова. Творчість Миколи Осики й надалі нагадує нам про найголовніше — за будь-яких обставин залишатися Людиною.
Практичною частиною заходу стала майстерка «Великодній
вогник надії» — виготовлення воскової свічки власноруч. У теплій
творчій атмосфері учасниці створювали свічки з вощини, прикрашали їх стрічками
та символічними елементами. Кожна робота вийшла особливою, адже була зроблена з
добрими думками та світлими побажаннями.
Приємним доповненням до зустрічі стало
частування, пані Наталя
пригостила присутніх чаєм із запашних трав. Аромат м’яти, меліси, чебрецю та полину наповнив приміщення затишком і домашнім теплом, сприяючи
щирому спілкуванню та дружній атмосфері.
На завершення присутні ознайомилися з книгами,
представленими на книжковій виставці «Великодні
барви українських традицій», де були зібрані видання про історію
свята, народні звичаї, писанкарство, великодню символіку та духовні традиції
українського народу. Зустріч залишила по собі світлі емоції, відчуття єдності й
натхнення, а також ще раз підтвердила, що бібліотека є осередком культури,
підтримки та духовного тепла для громади.
Читальний зал нашої бібліотеки рекомендує ознайомитися з цим виданням. Це захоплива та пізнавальна розповідь про життя та культуру трипільців, їхні звичаї, архітектуру та ритуали, подана доступно й цікаво для всіх, хто цікавиться історією України та давніми цивілізаціями. Відкрийте для себе світ трипільської культури через призму універсального матеріалу — глини.
Роми — один із найдавніших і найсамобутніших народів Європи. Їхні предки походять з Північної Індії, звідки приблизно тисячу років тому розпочалася тривала міграція на Захід. Пройшовши через країни Близького Сходу та Балкани, роми розселилися по всій Європі, зберігши при цьому свою мову, традиції та унікальну культуру.
Ромська мова належить до індоарійської групи й має багато
діалектів. Культура ромів формувалася під впливом різних народів, серед яких
вони жили, але водночас зберігала власну самобутність. Важливе місце в ній
займають родинні цінності, повага до старших, музика, танці та усна народна
творчість.
Роми зробили вагомий внесок у світову культуру, особливо в
музику й мистецтво. Їхні мелодії вплинули на розвиток фольклору багатьох країн.
Водночас історія ромського народу позначена складними випробуваннями — переслідуваннями,
дискримінацією та спробами асиміляції.
Сьогодні роми є невід’ємною частиною багатокультурного
європейського простору. Збереження їхньої культурної спадщини та розвиток
взаємоповаги між народами — важлива умова побудови толерантного суспільства.
Штучний інтелект (ШІ) вже не є фантастикою з книжок чи кіно — це реальність, яка щодня впливає на наше життя. Від голосових помічників у смартфонах до складних медичних алгоритмів — технології ШІ активно трансформують суспільство, економіку та освіту.
ШІ в повсякденному житті
Ми користуємося штучним інтелектом частіше, ніж можемо
уявити. Рекомендації фільмів на платформах, автоматичний переклад текстів,
розпізнавання обличчя, чат-боти для обслуговування клієнтів — усе це приклади
роботи інтелектуальних систем. Вони аналізують великі обсяги даних і
допомагають швидко знаходити потрібну інформацію.
Освіта та бібліотеки в епоху ШІ
Для освітян і бібліотекарів ШІ відкриває нові можливості.
Інтерактивні платформи допомагають персоналізувати навчання, створювати
адаптивні завдання, готувати навчальні матеріали. Бібліотеки можуть
використовувати інтелектуальні сервіси для електронних каталогів, рекомендацій
літератури, створення цифрових виставок і навіть проведення віртуальних
заходів.
ШІ також сприяє розвитку інформаційної грамотності:
користувачі вчаться критично оцінювати джерела, перевіряти факти, розуміти
принципи роботи алгоритмів.
Медицина, бізнес і безпека
У медицині ШІ допомагає лікарям швидше діагностувати
захворювання, аналізувати результати обстежень і прогнозувати перебіг хвороб. У
бізнесі — оптимізує процеси, прогнозує попит, покращує сервіс. У сфері безпеки
— допомагає аналізувати ризики та оперативно реагувати на загрози
Виклики та відповідальність
Разом із можливостями постають і виклики: захист
персональних даних, етичні питання, ризик дезінформації. Важливо пам’ятати, що
штучний інтелект — це інструмент, а результат його використання залежить від
людини.
Погляд у майбутнє
Світ змінюється швидко, і ШІ стає невід’ємною частиною цих
змін. Головне завдання сучасного суспільства — навчитися ефективно й
відповідально використовувати нові технології. Адже саме поєднання людської
креативності та можливостей штучного інтелекту здатне створити інновації, які
зроблять наше життя кращим.
Штучний інтелект — це не майбутнє. Це наше сьогодення.
Знаєте, бувають дні, коли робота в бібліотеці — це взагалі не про книжки на полицях.
Сьогодні був якраз такий. Ми збирали великодні кошики, і це було… ну, чесно, максимально душевно. У залі зібралася така міксова компанія: від зовсім юних дівчаток до дорослих пані.
Але знаєте, що найкрутіше? Буквально за пів години вся ця різниця у віці чи досвіді просто випарувалася. Було так тепло, що я навіть не помітила, як пролетів час. Дівчата сміялися, ділилися якимись своїми секретами, допомагали одна одній підклеювати декор… Вийшло якось так натхненно і, головне, по-справжньому.
Дивлюся зараз на ці усмішки на фото і розумію: саме заради таких моментів ми тут і «тусуємося». Бо бібліотека — це вже давно не про тишу, а про отаку енергію.
Дякуємо всім, хто прийшов! Ви неймовірні.
Ви коли-небудь замислювалися, чи потрібні професійні інструменти, щоб створити щось справді геніальне? Сьогодні в нашій бібліотеці ми отримали відповідь на це питання.
Ми відкрили виставку «Гра світла». І знаєте, в чому головний секрет? Всі ці неймовірні, глибокі та «повітряні» картини написані звичайними дитячими акварельними фарбами. Так, тими самими, якими малюють наші діти та онуки в альбомах.
Це якийсь особливий вид магії — коли людина бере найпростіші речі й перетворює їх на шедевр. Дивишся на роботи й забуваєш, що це бюджетна акварелька. Перед очима лише світло, простір і емоція.
Сьогодні наші гості довго не хотіли розходитися — розглядали деталі, дивувалися і навіть трішки сперечалися, чи справді так можна було. Виявилося, що можна. Головне — не те, що в руках, а те, як ти бачиш цей світ.
Запрошуємо вас зайти до нас, щоб побачити цю красу на власні очі. Це чудовий привід відволіктися від стрічки новин, перезавантажитись і просто побути в оточенні прекрасного.
Приходьте, виставка вже чекає на вас. Вхід, як завжди, вільний.
Перлина Київщини — древнє місто Біла Церква. Це місто з глибоким історичним корінням, засноване ще у 1032 році князем Ярославом Мудрим як фортеця Юр’їв. Воно пережило століття випробувань, воєн і відроджень, зберігши свою унікальну атмосферу та культурну спадщину.
Сьогодні Біла Церква — це гармонійне поєднання історії та сучасності. Її візитівкою є мальовничий дендропарк «Олександрія», архітектурні пам’ятки, старовинні храми та затишні вулиці, що бережуть пам’ять про минуле.
З нагоди вшанування історії рідного краю в бібліотеці підготовлено книжковий вернісаж — тематичну виставку, присвячену Білій Церкві. На експозиції представлені видання про заснування міста, його визначні постаті, культурну спадщину та сучасний розвиток. Відвідувачі мають змогу перегорнути сторінки літописів, краєзнавчих досліджень і художніх творів, що оспівують красу та неповторність нашого міста.
Біла Церква — це місто сили, традицій і натхнення, яке по праву називають справжньою перлиною Київщини. Запрошуємо завітати до бібліотеки # 5 та відкрити для себе нові сторінки історії рідного краю.
Ця дата назавжди закарбована в історії як символ болю і водночас великої перемоги. Навесні 2022 року міста й села Київщини пережили страшні випробування — окупацію, руйнування, втрати. Але завдяки героїзму українських захисників і захисниць область була звільнена від ворога, а правда про злочини окупантів облетіла весь світ.
Після перегляду учасники поділилися своїми думками та переживаннями. Говорили про важливість збереження пам’яті, про ціну свободи, про необхідність єдності та підтримки одне одного в складні часи. Такі зустрічі — це не лише про перегляд кіно, а й про осмислення подій, які ми проживаємо
разом.
Київщина вистояла. Вистояла завдяки мужності воїнів Збройних Сил України, добровольців, тероборони та всіх небайдужих громадян. І наш обов’язок — пам’ятати, розповідати правду та берегти цю пам’ять для майбутніх поколінь.
Світла пам’ять усім загиблим. Шана героям. Віра в Перемогу — незламна.
Україна — це держава з тисячолітньою історією, глибокими традиціями та незламним прагненням до свободи. Сьогодні українці мужньо боронять свою землю, відстоюючи незалежність і територіальну цілісність держави. Наші воїни, волонтери й мирні громадяни щодня демонструють світові приклад сили духу, єдності та любові до Батьківщини.
Саме цій незламності присвячено підготовлену в бібліотеці книжкову виставку «Україна – сильна і непереможна країна». В експозиції представлені історичні видання, документальні матеріали, художні твори та книги про сучасну боротьбу українського народу за свободу. Окреме місце займають видання про героїзм захисників, волонтерів і всіх, хто щодня наближає Перемогу.
Виставка покликана зміцнити віру в Україну, нагадати про силу єдності та надихнути кожного на підтримку нашої держави. Запрошуємо відвідати бібліотеку та ознайомитися з матеріалами експозиції.
Книга «Історії незламного народу» автора Олег Пальчик присвячена історії українського народу, його боротьбі за державність та виживання в умовах зовнішніх загроз і внутрішніх труднощів. Книга охоплює ключові етапи історії України від давніх часів до сучасності, підкреслюючи стійкість і незламність нації.
Автор описує історичні події через призму українського духу, витривалості
та боротьби за свободу. Книга поєднує науковий аналіз з яскравими оповідями,
спогадами та прикладами подвигів людей у різні періоди історії.
Основні теми книги
·
Давня
історія та середньовіччя
·
Козацька
доба
·
XX
століття та визвольні змагання
·
Сучасна
Україна
Підкреслюється незламність українського народу у сучасних умовах, зокрема у
контексті боротьби за незалежність та збереження національної ідентичності.
Книга має освітнє та патріотичне значення. Вона допомагає читачам
усвідомити важливість історичної пам’яті, героїзму та стійкості українського
народу. Вона буде корисною для істориків, учнів, студентів і всіх, хто
цікавиться українською історією.
У теплій і натхненній атмосфері бібліотеки відбулася творча зустріч із заслуженим артистом України — Євгеном Івановичем Тодоракіним. Захід був приурочений до Міжнародного дня театру й став справжнім святом мистецтва, живого слова та щирого спілкування.
Євген Іванович щиро й з
теплотою розповідав про свій життєвий і творчий шлях. Згадував роки навчання,
перші кроки на сцені, хвилювання перед дебютами та тих наставників, які навчили
його головному — бути чесним у професії й перед глядачем.
Він ділився спогадами про
роботу в різних театрах, про луганський період життя, який став важливою
сторінкою його долі, про вимушений переїзд і новий етап у Білій Церкві. Та
попри всі випробування, наголошував: театр для нього — це не просто сцена, а
спосіб мислення, внутрішня потреба і покликання.
Особливо зворушливо актор говорив про
свої ролі — про те, як кожен образ потрібно «прожити», пропустити через серце,
знайти в ньому щось особисте. Адже, за його словами, тільки тоді глядач
повірить і відчує правду.
Під час зустрічі в
бібліотеці панувала особлива, по-справжньому тепла атмосфера щирості й довіри.
Академісти клубу «Золота осінь», користувачі бібліотеки, поціновувачі
театрального мистецтва із захопленням слухали спогади про перші ролі,
театральні курйози, роздуми про сучасний театр і непросту, але почесну місію
актора в часи випробувань. Живий діалог перетворив зустріч на справжню творчу
сповідь.
Окрасою заходу стала книжкова виставка-інсталяція «Сцена. Актор.
Глядач.», що гармонійно доповнила мистецьку атмосферу. Видання з історії
українського театру, п’єси класиків і сучасних драматургів, матеріали про
видатних акторів і режисерів створили своєрідний простір, у якому книга й сцена
злилися воєдино. Символічне поєднання друкованого слова та театрального
мистецтва ще раз підкреслило їхній нерозривний зв’язок.
Зустріч пройшла тепло,
піднесено й натхненно, залишивши у серцях присутніх світлі емоції та відчуття
причетності до великого мистецтва.
27 березня, відзначаючи Міжнародний день театру, ми вітали не
лише пана Євгена, а й усіх служителів сцени — акторів, режисерів, працівників
театру, усіх, хто живе мистецтвом і дарує глядачам незабутні емоції.
Захід
організували друг бібліотеки Світлана Пашко та провідний бібліотекар Майя
Боженко, яка представила актора. Нехай театр завжди залишається осередком сили,
натхнення та правди, а його глядацькі зали будуть сповнені вдячності та тепла
сердець.
26 березня Україна відзначає День Національна гвардія України — мужніх і відданих захисників, які стоять на варті безпеки держави та спокою її громадян.
Воїни Національної гвардії — це символ стійкості, честі й патріотизму. Вони виконують складні бойові завдання, охороняють стратегічні об’єкти, підтримують правопорядок, захищають мирне населення. У найскладніші часи саме вони першими стають на захист України, демонструючи незламність духу та вірність присязі.
Їх називають воїнами миру, адже їхня щоденна служба — це боротьба за спокій у наших містах і селах, за безпечне майбутнє дітей, за право жити у вільній і незалежній країні.
Щиро дякуємо нашим гвардійцям за мужність, самопожертву та відданість Україні.
Слава захисникам!