пʼятницю, 19 квітня 2024 р.

Музика, лікуй: як музикотерапія повертає до життя

 

Ви знаєте як  підняти настрій і відновити сили? Вам  нічого не допомагає? Що таке музикотерапія і як вона впливає на наше життя?

Нещодавно учасники Академії  пенсіонерів «Золота осінь» та користувачі бібліотеки мали можливість прослухати курс «Музикотерапія», який провела голова Асоціації музикотерапевтів України та авторка навчальної програми  Ольга Безклинська.

Пані Ольга розповіла як підібрати музику і, головне, як її правильно слухати, щоб досягти потрібного результату.

Прослуховування музики Моцарта, Гайдна, Бетховена покращує пам’ять та увагу. Слухаючи музику у людей змінюється настрій, з’являється посмішка.

 Окрім західної класичної музики, яка всім відома, музикотерапевтичний ефект несе й українська народна музика, яка увібрала в себе глибокі музичні традиції та неоціненний історичний досвід.

Під українську мелодію всі дружно виконали танець «Опра», який збадьорив та розвеселив присутніх.

 Музика зближує нас з енергією природи, яку ми пізнали ще не до кінця. До того ж вона дозволяє розблокувати емоції без допомоги лікаря чи психотерапевта. У свою чергу, спів і танець протягом віків є найкращою формою терапії, ефективно вивільнюючи в нас радісні та прекрасні сторони особистості.

Також рекомендуємо використовувати тренінг з  музикотерапії для оволодіння мистецтвом внутрішнього спокою.

Якщо ми Вас зацікавили, тоді  вам потрібно відвідати наші зустрічі — музикотерапії.

четвер, 11 квітня 2024 р.

День бібліографії «Меч гарантує мир»

Бентежна, неспокійна і складна доля нашої країни, яка нині веде справедливу боротьбу за збереження незалежності, суверенітету і територіальної цілісності.

У 781-й день війни, яка насправді триває вже десять років, у бібліотеці-філії №5 відбувся День бібліографії «Меч гарантує мир» до 10-ї річниці початку АТО.

Тема війни в Україні така ж болюча, як і література про неї. Звісно, книжки наших захисників мають особливий статус, адже вони допомагають глибше осмислити все, що відбувається з нами сьогодні. Саме тому бібліотечні заходи були присвячені письменнику, учаснику російсько-української війни, військовослужбовцю 72-ї ОМБр ім. Чорних Запорожців Андрію Кириченку.

Якщо про його перші спроби пера було відомо, мабуть, лише бойовим побратимам, то в 2017 році Андрій Кириченко своїм сильним, емоційним поетичним словом «увірвався» до письменницької спільноти. Сьогодні він є автором чотирьох поетичних та однієї прозової збірок, які є відображенням українського воєнного сьогодення. Лауреат численних літературних премій серед яких всеукраїнські – імені Михайла Коцюбинського, Івана Чендея, Василя Стефаника, Олени Теліги та Олега Ольжича, білоцерківська міська ім. І.С. Нечуя-Левицького, а також премії Міністерства оборони України імені Богдана Хмельницького. Член Національної спілки письменників України з 2017 року. Саме про це користувачі бібліотеки дізналися під час презентації біобібліографічного покажчика «Ми найманці вкраїнської свободи…», присвяченого творчості Андрія Кириченка.


Покажчик, укладений на основі матеріалів з фондів бібліотек, каталогів, картотек, підготували бібліотечні фахівці відділу методичної та бібліографічної роботи ЦБС. Доповненням стали видані раніше бібліографічні видання: дайджести «Хоробрі хлопці, відважне військо!».72 ОМБр імені Чорних Запорожців – 80 років» та «Скільки їх – згадаймо поіменно!», присвячений білоцерківцям, загиблим в зоні АТО та ООС, а також інфотеки «Письменники-краяни», «72-а ОМБр імені Чорних Запорожців», «Лауреати міських літературно-мистецьких премій».

Користувачам бібліотеки запам’яталася низка інших різноманітних заходів, які проходили в рамках Дня бібліографії. Інформативним та цікавим був бібліографічний огляд літератури «Сила поетичного слова Андрія Кириченка», під час якого йшла розмова про творчий доробок автора: поетичні збірки «Це наша правда!», «От така війна...», «Гільзи у кишені», «Крига ангельських крил» та збірку оповідань «Мисливці за градами». Це книги, в яких кожне слово пронизане силою і волею до свободи, а кожне фото – емоціями, які переживаємо, і які не маємо права забути. Усі вони є на полицях бібліотеки-філії №5, тож, кожен присутній зміг обрати саме те, що його найбільш зацікавило.

А ще читачі мали можливість ознайомитися з виданнями письменника та матеріалами про його літературний талант завдяки книжковій виставці «Рядки, що пахнуть порохом».

Хвилюючою була і година фронтової поезії «Емоції, закарбовані в рими». У виконанні бібліотекарок та читачів звучали глибокодумні вірші наших захисників – Ярини Чорногуз, Павла Вишебаби, Гліба Бабича, Максима Кривцова, і, звичайно, Андрія Кириченка. Нікого не залишили байдужими їхні живі, мудрі, сильні, правдиві слова про війну, про те, що вони прожили, почули, побачили. Бо, за словами військовослужбовиці ЗСУ, письменниці Олени Мокренчук «солдатська лірика тонка, щемлива, сяюча сонячним промінням і світлом далекої зірки над вікном коханої…, море емоцій, шквал позитиву і бурхливі сльози водночас».

Тож, читаймо поезію та прозу наших захисників. Це вже невід’ємна частина історії України. І війна очима людей, які особисто борються з темрявою.



середу, 10 квітня 2024 р.

«Ми найманці вкраїнської свободи…»


Нещодавно вийшов з друку невеликий за обсягом, але надто цінний за внутрішнім наповненням біобібліографічний покажчик, присвячений творчості бойового офіцера, учасника російсько-української війни Андрія Кириченка. Покажчик підготовлений працівниками відділу методичної та бібліографічної роботи ЦБС.

016:82+821.161.2.09 «Ми найманці вкраїнської свободи…» : біобібліогр. покажч., присвяч. творчості  А. Кириченка / Управління культури і туризму БМР ; КЗ БМР Білоцерківська ЦБС ім. Красножона ; від. метод. та бібліогр. роботи ; [упоряд. О. О. Нагорна ; ред. О. В. Дученко ; відп. за вип. Р. П. Григоренко]. – Біла Церква : [б. в.], 2023. – 34 с.

У покажчику зібрані матеріали про творчий доробок молодого, але добре знаного письменника, його життєвий шлях, посилання на Інтернет-ресурси, які містять інформацію про Андрія Кириченка, його творчість, зустрічі з шанувальниками та презентації книг тощо. Покажчик укладено на основі  матеріалів, збережених у фондах бібліотек, каталогів, картотек та інших документів. У виданні зібрано інформацію із численних джерел, що найбільш цікаво відображає пропоновану тему.

Підбір матеріалу закінчується листопадом 2023 року.

Покажчик складається з 4 розділів:

- Слово про письменника

- Творчий доробок письменника

- Матеріали про життя та творчість Андрія Кириченка

- Допоміжний іменний покажчик

Боібліографічний покажчик стане у нагоді літературознавцям, краєзнавцям бібліотекарям, вчителям, учням, студентам і всім патріотам України.

Покажчик є в наявності у фонді бібліотеки №5 та інших бібліотек міста.



 


вівторок, 9 квітня 2024 р.

Шаховий клуб «Білий кінь» продовжує роботу

Всі ми знаємо, що шахи це одна з найцікавіших настільних ігор, у якій використовується не фізична сила, а розумові здібності, логічне та інтелектуальне мислення.

Цю гру  в шахи ще  дуже давно придумали мудрі й талановиті люди в древній Індії. Протягом багатьох  років та століть ця надзвичайно захоплива гра пережила  купу поправок та змін. І навіть крізь тисячоліття, гра  в шахи не тільки дожила до наших днів, а ще й користується величезною популярністю в усьому світі, серед людей різного віку.

Протягом багатьох років у бібліотеці №5 діє шаховий клуб «Білий кінь»,  який подолав щлях у 13 років. Змінювався склад учасників клубу, був різний віковий діапазон – від 8 років до 80 плюс. З вересня 2023 року, за побажанням батьків, в бібліотеці проводяться навчання з гри в шахи для дітей різного віку. Щосереди такі засідання проводить тренер Ігор Олександрович Осіпов. Він дуже виважено та впевнено допомагає молодому поколінню опанувати та досягати успіхів у цій захоплюючій грі.

Користь шахів доведена вченими. Малюк, який рано захопився шахами, отримує потужний поштовх до розвитку: серед однолітків він виділяється особливою винахідливістю і кмітливістю. В подальшому житті  такі діти стають врівноваженими, спокійними і рішучими.

Тож запрошуємо здобувати практичні навики та досвід, тренувати свої мізки та логічне мислення  за допомогою шахів у бібліотеці-філії №5.

                                                                                                                  Світлана Хмільова


неділю, 7 квітня 2024 р.

Циганська муза

День 8 квітня є святковим для цілого народу, адже саме цієї дати відзначається всесвітній День ромів.

З цієї нагоди пропонуємо ще раз пригадати, перечитати геніальну поему Ліни Костенко «Циганська муза» , яка ніби наповнена широким простором доріг, брязкотом коліс, димом від циганського вогнища.

Причина написання поеми, як казала Ліна Василівна, це циганська польська поетеса Папуша (Броніслава Вайс). А до того її знайомство з Єжи Фіцовським, який багато їй розказав про цю історію.

Ліна Костенко прочитавши в польському перекладі ЮліянаТувіма книжку віршів циганської поетеси й використавши окремі мотиви, написала свій твір про долю циганської авторки. Поема цікава, легко написана, зображує цілу епопею талановитої дівчини Папуші, що зрозуміла безґрунтя життя її племени й вирішила лишити на папері долю циган, що не мають ні свого письменства, ні історії, ні майбутнього. Та не так дивились цигани на її вдачу: ще з самого малечку дивувалися з Папуші, з її дивної вдачі.

Броніслава народилася в 1908 році в ромській родині в Любліні, який на той час знаходився в

складі Російської імперії. Їхній табір пізніше кочував Волинню, Поділлям та Віленським краєм. Це дало підставу українській дослідниці творчості Папуші Маріанні Кіяновській вважати, що українська культура теж мала вплив на формування світосприйняття видатної ромської поетки. Броніслава ніколи не відвідувала жодного навчального закладу, однак самостійно навчилася писати і читати.

Трагізм життя Папуші полягав у тому, що вона не могла не творити, що вона стала рупором свого народу – у віршах висловлювала їхні переживання, думки, захоплення свободою, ностальгію за минулим, однак саме за це вона була покарана вигнанням. Роми осуджували її і через те, що вона ніби видавала їхні секрети, зраджувала чужим специфіку їхнього способу мислення і світосприйняття, викривала загалу так званий «romanipen» - кодекс правил поведінки в ромському суспільстві.

Очевидці твердили, що Папуша соромилася свого заняття, вважала його негідним дорослої особи. Однак нічого не могла з цим вдіяти, оскільки образи, слова, натхнення брали над нею верх. У 1949 році під час виступу поетеси під музичний акомпанемент власного чоловіка – то був один із способів їхнього заробітку на життя – її побачив польський літератор і дослідник Єжи Фіцовський, який помітив талант циганки, і не тільки був відкривачем поетичного дару Броніслави Вайс, а й її видавцем і перекладачем, а пізніше біографом. Він вважав Папушу справжнім феноменом, оскільки до того жоден польський ром не творив поезію цілеспрямовано.

У 1962 році вона була прийнята до Спілки польських письменників, отримала кілька престижних літературних премій. Друга її збірка «Розказані пісні» з’явилася в 1973 році, а третя «Лісу, батьку мій» і четверта «Папуша, велика таємниця» вже посмертні – в 1990 і 1992 рр.  Її вірші, високо оцінені критиками, перевидавалися багато  разів у перекладах французькою, чеською, італійською, шведською, англійською та іспанською мовами.

Про оцінку внеску Папуші в світову культуру говорить те, що іменем поетки названо літературну премію в області літератури циганською мовою, що саму її називають «Матір’ю ромської поезії». Їй присвячені численні літературні і біографічні дослідження, театральні постановки, документальні фільми. В місцевості Гожув Вєлкопольський, де мешкала незвичайна поетеса, їй поставили пам’ятник. У 2013 році з’явився польський художній фільм під назвою «Папуша», який демонстрували на міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах. А поетеса Ліна Костенко внесла образ циганської поетки в український культурний простір своєю поемою «Циганська муза».

Геніальна поема написана істинноі правдиво, зворушливо і сумно, гаряче, нестримно і неспинно. В ній історія циганського народу, колорит їхнього життя.

«.. Сумні птахи померлих, кричать у лісі сови. На вогнищах циганських вже виросли гриби. Одне я тільки знаю: що нам потрібне слово. Як вогнище. Як доля. Як лінія судьби.

Сміється моє серце і плаче, ніби вітер, — пером Папуша водить, а букви — хто куди. Як важко їй писати! Нема в латинці літер для кольору печалі і голосу води.

Сніги паперу білі. А букви — наче проліски. Чи зійдуть? Чи проб'ються? Такі ще холоди. Але виходить книжка. В перекладі. По-польськи. Із кольором печалі і голосом води»…

 Цікавим є театральне життя «Циганської музи».

*«Циганська муза» стала спільним проектом циганського  театру «Романс» і студентів інституту кіно і телебачення Київського національного університету культури і мистецтв курсу Ади Роговцевої. Спектакль ішов з 2002-го кілька років.

*В харківському театрі PS твір знайшов своє друге народження. Це красива, тонка і своєрідна вистава, в якій поетичне слово, що ожило, прокладає свою власну долю в часі-просторі і починає функціонувати не в минулому, а в теперішньому часі.

*Дитячий музичний театр юного актора «FantaziaNew»  також взяв до репертуару виставу «Циганська муза» за однойменним твором Ліни Костенко. «Ми поставили виставу за твором Ліни Костенко, тому що її поезія надзвичайно красива. А коли людина бачить щось красиве, то і сама стає красивою», - розповіла у коментарі художній керівник театру Тетяна Погребняк.

Детальніше читайте:

1.Циганська муза // Костенко, Л. Вибране / Ліна Костенко. – К.: Дніпро, 1989.-С.402-410

2. «Циганська муза»

https://day.kyiv.ua/article/kultura/tsyhanska-muza

3. Час ромів

https://day.kyiv.ua/article/panorama-dnya/chas-romiv

4. Цигани. Роми. Gitanos

https://bcbiblio8.blogspot.com/search?q=%D1%86%D0%B8%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B8.+%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B8

5. Циганська муза

http://archive-ktm.ukma.edu.ua/show_content.php?id=1104

6.Ігор Крикунов: Ліна Костенко благословила «Циганську музу» в театрі Романс

https://poglyad.tv/igor-krykunov-lina-kostenko-blagoslovyla-tsygansku-muzu-v-teatri-romans-article

7. FantaziaNew» відкрив сезон виставою «Циганська муза»

https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3112335-ditacij-teatr-fantazianew-vidkriv-sezon-vistavou-ciganska-muza.html

 

 

четвер, 4 квітня 2024 р.

Про ментальне здоров’я та як собі допомогти


3 квітня  в бібліотеці-філії №5відбулася заключна зустріч  по Проєкту USAID «Розбудови стійкої системи громадського здоров’я»  на тему «Стійкість: Відновлення психосоціального благополуччя» за підтримки Агенства США.

Групу супроводжували фахівці, які пройшли програму тренінгу поглибленого рівня Центру психосоматичної  медицини «Зцілення душі і тіла», «Трансформація травми»  Джеймса С. Гордона.

Протягом двох місяців, щосереди тренер пані Лариса працювала з групою та навчала різним практичним вправам для здорового зв’язку розуму та тіла. Щоразу вона ділилася досвідом з різноманітних активностей, які в подальшому можна застосовувати на практиці для покращення свого ментального здоров’я. Зокрема, навчалися та постійно закріплювали повторенням такі практики як: медитація та дихання, рухові вправи, малювання емоцій та настрою,  свідоме харчування, техніки управління стресом і тривожністю.

Щира вдячність засновникам проекту та тренеру, яка докладала максимум зусиль, щоб передати корисні навички.

 

                                                                                                            Світлана Хмільова


середу, 3 квітня 2024 р.

І розквітне наша Київщина


2 квітня 2022 року Київщину було повністю звільнено від російської окупації. Понад місяць мешканці багатьох населених пунктів Київської області перебували під контролем ворога. Катування, голод, обстріли, руйнування, жорстокі вбивства і крадіжки – ось, що принесли окупаційні війська рашистів нашій країні та зокрема Київщині.

Ворог планував захопити Київ за 3-5 днів, тож одразу кинув величезні сили на захоплення Київщини – воріт до столиці.

Спочатку була висадка ворожого десанту на аеродромі «Антонов» та бої за Гостомель, що тривали десять днів, а далі була окупація міста. Запеклі бої розгорнулися в сусідніх із Києвом містах Мощун, Бучі й Ірпені. Окупація значної частини півночі Київської області (Іванків, Бородянка, Димер) російськими військами, які зайшли з боку Чорнобильської зони відчуження. Водночас тривали бої і в інших населених пунктах Київщини – так, з 28 лютого по 1 березня 3 березня легендарні «Азовці» зупинили ворога біля Ворзеля. 8 березня під Макаровом українські танкісти знищили шість російських танків. Дуже важливу роль в обороні й подальшому звільненні Київщини відіграли бійці територіальної оборони.

Цивільні мешканці Києва й області ховалися від обстрілів та російських військових у підвалах і бомбосховищах, евакуювалися до більш безпечних населених пунктів, хоча не можна не зазначити, що цинічний і жорстокий ворог регулярно обстрілював гуманітарні коридори попри білі прапори, написи «Люди» і «Діти» на автівках. Ворог вчиняв на тимчасово захоплених ним територіях страшні воєнні злочини: катування, насилля, вбивства і мародерство. Люди ж, які перебували увесь цей час у столиці, жили під постійною загрозою прориву міста та під обстрілами, які практично не вщухали.

 Наприкінці березня після тривалих жорстоких боїв сили оборони в районі Приірпіння взяли в оперативне оточення залишки російських військ. 28 березня багатостраждальний Ірпінь було звільнено від ворога. 30 березня у селі Дмитрівка, розташованому на північ від Житомирської траси, відбувся один з останніх масштабних боїв у Київські області, в результаті якого наші військові знищили понад 15 одиниць бойової техніки російських окупантів.

31 березня наші сили оборони зачистили Бучу та Бровари, 1 квітня – Гостомель, а 2 квітня відбулася вистраждана повна деокупація Київщини.

З нагоди другої річниці звільнення Київщини для  наших читачів невеличка добірка книг про повномасштабну війну в Україні та зокрема про окупацію Київщини, незламність наших людей, про героїв і про звільнення.

А також бажаючі мали можливість відвідати неперевершену фотовиставку Романа Наумова  "... і буде весна" де  історичні кадри звільненої Київщини, закарбовані на завжди.

Майя Боженко







вівторок, 26 березня 2024 р.

«Три крапки» Марини Потіхи


У міській виставковій залі, що діє при бібліотеці-філії №5 відбулося відкриття виставки робіт Марини Потіхи «Три крапки».

Перше знайомство читачів книгозбірні з творчістю пані Марини відбулось декілька років тому, ще в мирний час, під час години арт-терапії. Тепер у виставковій залі розгорнута персональна виставка робіт «Три крапки», яка здивувала відвідувачів сміливістю кольорів і поглядом авторки на буденні речі.

Народилась Марина Потіха у 1973 році в Білій Церкві. Після закінчення школи №5 здобувала освіту в Київському політехнічному інституті. Згодом, після навчання, працювала в рідному місті, потім переїхала до Києва.

З малих років пані Марина захоплювалась спортом та творчістю. Це були і топіарії, і рамки для фото, і весільні бокали, і розпис по склу й тканині та багато іншого. З 2015 року зосередилася на малюванні, це були об’ємні картини, акварель, гуаш. З часом закохалась у рідкий акрил. Роботи художниці демонструвалися під відкритим небом у Білій Церкві, на території парку ім. Т.Шевченка.

Згодом картини отримали ще одну властивість, додались флюоресцентні фарби.

Перша персональна виставка відбулась в галереї сучасного мистецтва «БункерМуз», потім мав відбутися тур містами України та Європи. Але…

Після 24 лютого 2022 року творчість відійшла на другий план. Почався етап волонтерства. З’явився Благодійний фонд, який допомагає військовим, переселенцям та соціально незахищеним людям.

Виставка робіт Марини Потіхи «Три крапки» – це яскрава подорож світом емоцій, де є трохи магії світла та багато несподіванок.

Виставка діятиме до 10 квітня у виставковій залі бібліотеки-філії №5, що на проспекті Незалежності,55.

Любов Михайлюк

 


пʼятницю, 22 березня 2024 р.

Поетичний челендж. День 7. Поезія поета вашого краю

Літературна скарбничка Білоцерківщини  на диво багата, різноманітна та цікава. Поезії краян глибокі, яскраві , витончені, щемливі, справжні. Сьогодні ділимося саме такими. Це рядки Володимира Іванціва.



#Національний_тиждень_читання_поезії #українська_поезія

#тижденьпоезії2024

четвер, 21 березня 2024 р.

«ПоРЕПані вірші»


Поезія – це музика душі. Вона входить в наше життя з дитинства і залишається з нами до кінця. Кожний знаходить в ній щось своє, близьке і зрозуміле. Коли потрібно, вона заспокоїть або ж, навпаки, збурить, надаючи сил для боротьби. У віршах закладена мудрість, потрібна для вирішення особистих проблем, а ще вона звучатиме у тій самій тональності, що потрібна душі читача..  Мистецтво поетичного слова допомагає формувати і збагачувати внутрішній світ людини, позитивно впливає на її свідомість та підсвідомість, розвиває інтелект, творчі здібності, естетичний смак. Саме українські поети солов’їною мовою можуть ніжно та трепетно зачепити струни будь-якої душі.

Сьогодні, навіть в епоху гугла поезією зачитуються, надихаються та насолоджуються, хоча це специфічний жанр літератури. В часи стрімкого розвитку інформаційних технологій  поезія не перестає бути цікавою та затребуваною. І як будь який творчий процес , вона не стоїть на місті, а трансформується, шукає інші способи вираження, адже живе не лише в книзі, а у дуже широких просторах . Наближаючи поезію до сучасного читача, українські поети багато експериментують з різними напрямками, поєднуючи музику, рецитовані тексти, відеопоезію, кіносюжет,  художні зображення, перформенс, спонтанне читання, тощо. Надзвичайно цікаво спостерігати у таких форматах творчість Сергія Жадана, Юрія Андруховича, Юрка Іздрика, Андрія Любки. А нещодавно у молодіжному середовищі з’явився новий термін «ПоРЕПані вірші», тобто, поезії класиків і сучасників української літератури, покладені на реп, що неабияк допомагає молоді підготуватися до ЗНО з української літератури.

Перейшавши за посиланнями, ви маєте змогу ознайомитися з нестандартними поетичними прочитаннями класики:

Міха (АПОКРИФ) - І тут, І Всюди (сл.Т.Шевченко)

https://www.facebook.com/watch/?v=427213288352875

Уривок з поеми (Євген Маланюк)


 https://www.youtube.com/watch?v=20A9MHq06Yw

Пам'ятай (Європа мовчала)(сл. О. Олесь)

https://www.youtube.com/watch?v=aAivLLHF-Zk

Задивляюсь у твої зіниці (сл. Василь Симоненко)

https://www.youtube.com/watch?v=tuQZGoW9p6k

Український інститут книги

#тижденьпоезії2024

#бібліографічна_закладка5

 

Бібліотека –філія №5 виграла Книжковий грант!

 

Маємо надзвичайно приємну новину для жителів громади!

Бібліотека –філія №5 виграла Книжковий грант!
Книгозбірня пройшла всі етапи конкурсного відбору та виборола перемогу!
За результатами Всеукраїнського конкурсу «Книжкові гранти» з 975 поданих заявок були відібрані 38 публічних бібліотек, серед переможців - МИ!
Читацька спільнота нашого міста отримала найсучасніші книжки українських видавців 2021-2023 років видання на сумму 30000грн.
105 книжок українських і зарубіжних авторів, різноманітної тематики і жанрів, чудово оформлених і оригінально проілюстрованих, чекають своїх читатачів!
Кожна книжка має позначку «Книжковий грант за підтримки американських та німецьких благодійників», що буде виділяти її серед інших друкованих видань і приверне увагу поціновувачів сучасної якісної літератури.
Це дуже необхідна і вагома підтримка бібліотек України в такий непростий час.
Організатор проєкту "Книжкові гранти"- Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів у партнерстві з Благодійним фондом "Бібліотечна Країна" та Благодійним фондом громади Харкова «Толока» за фінансової підтримки письменників і книготорговців Helping Ukrainian Books and Booksellers (Каролін Форче, Мітчелл Каплан, Крістофер Меррілл, Аскольд Мельничук і Джейн Анру) та Біржової спілки німецьких видавців (Börsenverein des Deutschen Buchhandels).
Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів http://upba.org.ua/
Благодійний фонд "Бібліотечна Країна" https://livelibrary.com.ua/
Благодійний фонд громади Харкова «Толока» https://toloka.kharkiv.ua/
Helping Ukrainian Books and Booksellers https://helpukrainianbooks.org
Щиро вдячні всім та українському ТОВ «Книголенд».
Після технічної обробки видань запрошуємо користувачів бібліотеки насолодитися літературними новинками.


понеділок, 18 березня 2024 р.

І тобі, і мені потрібна Земля

 

У всьому світі 20 березня прийнято відзначати свято під назвою День Землі. Засноване американцем Джоном Мортоном у далекому 1840 році, воно є популярним і сьогодні. З цієїї нагоди проводять конференції, екологічні виставки, суботники, озеленюють вулиці. У бібліотеці-філії №5 відбувся День інформації «Філософія свідомого споживання».

Книжкова виставка-айстопер «Як почуваєшся, Земле?» відповідала буквально своєму англійському перекладу (eye stoper), тож, очі зупинялися на книгах, статтях з періодики, яскравих ілюстраціях з фондів бібліотеки, які промовисто говорили про красу і багатство рідної землі та необхідність оберігати її. А інсталяція за мотивами «Лісової пісні» Лесі Українки нагадувала, що на самому початку ХХ століття письменниця у своїй найвідомішій драмі-феєрії зробила предметом розмислів, поміж іншого, глибинні проблеми зв’язку людини з довкіллям. Недарма, Мавку часом називають «екологічним сумлінням» нашої землі.

Цікавою була інформаційна година «Sharing economy – економічна модель споживання», доповнена однойменною тематичною поличкою. Завдяки свіжій, яскравій, образній подачі матеріалу присутні дізналися про поширену в цивілізованому світі концепцію поміркованості, ефективності та гармонії в усіх аспектах життя: від робочого простору до домашнього затишку, від особистих стосунків до співіснування з природою.

В рамках заходу був проведений круглий стіл з «гострими» кутами «Актуальність екологічних проблем сучасності». В ході виступів, учасники, серед яких були користувачі книгозбірні та бібліотекарки, торкнулися екологічних проблем України, Білої Церкви, зокрема, руйнівного впливу війни на навколишнє середовище. Недарма, довкілля називають мовчазною жертвою трагічних подій. Неабияку обізнаність продемонстрували студенти соціально-гуманітарного факультету БНАУ. Їхні виступи, підкріплені презентаціями та посиланнями на авторитетні медійні джерела, були обґрунтованими, гострими, дискусійними, часом провокативними, а в цілому цікавими та глибокими. Викликає повагу щире прагнення молоді активно долучатися до збереження охорони навколишнього середовища.

Бібліотечні фахівчині також поділилася знаннями та досвідом стосовно проблеми сортування сміття. Бесіда-діалог «Сортуємо відходи правильно» не тільки розширювала знання про насущну екологічну проблему, а також містила корисні лайфхаки, як найефективніше використовувати вторинні відходи.

Емоційною і яскравою крапкою заходу став перегляд відеокліпу відомого українського гурту «Антитіла», основний посил якого: світ крихкий, і в будь-який момент може статися непоправне, тому треба оберігати наш спільний дім – планету Земля.

Захід, що відбувся у бібліотеці, об’єднав людей небайдужих. Кожному було що розповісти, поділитися успіхами та здобутками, тож, День інформації продемонстрував значущість піднятих екологічних проблем і спонукав ще більше любити рідну землю та плекати її.

Кожен для себе повинен знайти шляхи, для покращання навколишнього середовища. Можливо, хтось прибере сміття у своєму дворі, а дехто просто не залишить слідів свого перебування на природі. Але разом ми можемо зробити наше довкілля кращим, і надалі не забуватимемо про його охорону.






 

пʼятницю, 15 березня 2024 р.

Колодія величаймо, весну зустрічаймо!

Нарешті закінчується календарна зима, і хоч цьогоріч вона нас більше тішила теплом, аніж лякала морозами, та  все ж весну з її всецілим відродженням чекали усі. Тому зима не зуміла налякати нас засніживши наше місто на передодні свята.

Працівники бібліотеки разом з  учасниками ансамблю «Золота осінь» підготували для читачів та одноклубників чудове театралізоване дійсно, під час якого розповіли про традицію святкування, зокрема обряд Колодія.

Цікаві народні звичаї та обряди, пісні та  вірші звучали у виконанні ансамблю.
Будь-яке свято - це не кодекс законів і правил, це живе життя певної спільноти, регіону. Наша бібліотечна спільнота об’єднала людей з різних куточків України. Тож урізноманітнити  свято, додати  власний штрих нам допомогли смачні пригощення від кожної господині: вареники та млинці, запашні пампухи запечені в сметані та цікаві рецепти.

Отож Масниця розвертає на весну, акцентує на продовженні життя, утворенні нових родин, відродженні етносу - тих моральних цінностей, які залишили нам наші предки і які ми зобов'язані берегти і примножувати. Це - наші цікаві традиції, наша спільна радість. І це - свято любові, зустрічі весни, оновлення в природі та душі. І - думки про Великдень, який уже зовсім скоро. Гарного свята весни!




 

четвер, 14 березня 2024 р.

Дякую воїну за життя...

Щороку 14 березня в Україні відзначають День добровольця - людей, які не були військовими за професією, але в критичний для держави момент без повісток чи примусу, добровільно «поставили на паузу» своє звичне життя й узяли до рук зброю, щоб захистити країну. Це свято набуло особливого значення під час повномасштабного вторгнення Росії.

Воно було встановлене 17 січня 2017 року Верховною Радою України з метою «вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості». 

Березень 2014 року увійшов до новітньої історії України через фактичну анексію Кримського півострова військами Російської федерації. Водночас, на південно-східних територіях України активно проводилися проросійські мітинги з закликами від'єднання від України та приєднання до складу Росії, захопленням адміністративних будівель та підняттям російських прапорів.

Усвідомлюючи ризик вторгнення на територію материкової України та бажаючи захистити незалежність та територіальну цілісність нашої країни, у березні 2014 року згідно з рішенням керівництва Самооборони Майдану було сформовано перший добровольчий батальйон Національної гвардії.

14 березня 2014 року понад 500 бійців Самооборони Майдану прибули на тренувальну базу до Нових Петрівців Київської області. На початку квітня 2014 року батальйон передислокувався до Дніпропетровської області та отримав назву «Дніпро-2». Дата створення батальйону стала Днем українського добровольця.

Тоді, у 2014 році, добровольчі батальйони дали змогу провести мобілізацію, відтак по суті врятували Українську державність від загибелі.

Під час збройної агресії РФ на сході України добровольчі формування  брали участь в оборонних і наступальних операціях. Так, в обороні Донецького аеропорту поряд із спецпризначенцями 3-го окремого полку, бійцями 79-ї, 80-ї, 81-ї, 95-ї окремих аеромобільних, 93-ї та 72-ї окремих механізованих бригад, 1-ї окремої танкової бригади, 57-ї окремої мотопіхотної бригади, 91-го окремого полку, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійцями полку “Дніпро-1”, брали участь і бійці Добровольчого українського корпусу (ДУК), батальйaону ОУН та інші. 

Загалом у боях 2014–2015 років російсько-української війни на сході України брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Вони були першими, хто став на захист держави в умовах збройної агресії. Переважна більшість із них згодом перетворилася на військові частини силових структур.

Наступний сплеск масового добровольчого руху відбувся наприкінці 2021 – на початку 2022 років. На тлі загрози повномасштабної війни в країні формувалися підрозділи територіальної оборони. А після широкомасштабного вторгнення люди просто заполонили військкомати. Зараз Сили територіальної оборони є наймолодшим родом військ в українській армії.

Нині Україна переживає найбільше випробування у своїй новітній історії – збройну боротьбу з російським агресором за власну незалежність і територіальну цілісність. Наші мужні оборонці, які сьогодні гідно дають відсіч ворогові, стоять в одному ряду з цілими поколіннями борців за волю і державну самостійність. Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Виговського та Івана Мазепи, воїни Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західно-Української Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії мужньо здобували героїчні перемоги й віддавали свої життя за українську землю. Серед добровольчих формувань, котрі гідно долучалися до відсічі ворогу в XX столітті, слід згадати загони Вільного козацтва та Гайдамацький кіш Слобідської України в часи Української революції 1917–1921 років, січовиків Карпатської Січі в 1938–1939 роках, воїнів УПА та партизан у часи Другої світової війни. 

Завжди, у найважчі часи нашої історії, знаходилися відважні, які добровільно брали зброю до рук і ставали на захист своєї Батьківщини.

Нині добровольцем став увесь Український народ: ті, хто прийшов до центрів комплектування та поповнив ряди Збройних Сил України, ті, хто став до лав територіальної оборони, ті, хто всіляко допомагає захисникам і готовий стати до їхніх лав завтра.

До українських добровольців, які зголосилися захищати свою державу, доєдналися іноземці. Українська держава закликала їх спільно боротися за мир і демократію у Європі та всьому світі.

Указом Президента від 28 лютого 2022 року № 82 з 1 березня 2022 року запроваджено безвізовий режим в’їзду в Україну для громадян іноземних держав, які бажають вступити до Інтернаціонального легіону оборони України, крім громадян держави-агресора. В Україну продовжують прибувати добровольці з різних країн світу, щоб стати на захист територіальної цілісності нашої країни. Зголосилися допомогти колишні військовослужбовці з Польщі, Швеції, Данії, Німеччини, Фінляндії, Великої Британії, США, Латвії, Литви, Японії, Нідерландів, Сирії, Лаоса, Індонезії і багатьох інших країн.

Наша готовність добровільно стати на захист України є вирішальною запорукою нашої перемоги. Українські добровольці – це символ звитяги, самопожертви та героїзму, приклад мужності і честі! Гордість українського народу! Люди доброї волі, які свідомо, за покликом серця, стали одними з перших на захист своєї Батьківщини. Вічна та світла пам’ять тим, хто віддав за рідну країну життя. Слава Героям – Добровольцям! Слава Україні!

вівторок, 12 березня 2024 р.

Творчий набуток Таїни Братченко

12 березня в бібліотеці №5 відбулася творча зустріч з відомою білоцерківською поетесою, прозаїком, журналісткою та людиною, яка має свідому громадянську позицію  –  Тетяною Іванівною Братченко (Таїною Краєвською).

На захід завітали шанувальники творчості мисткині, читачі, поети - краяни.

З  творчістю  письменниці присутніх познайомила завідувачка бібліотекою Світлана Хмільова.

Письменниця є членом Національної спілки письменників України (2009), лауреатом  Білоцерківської міської літературно-мистецької премії імені І. Нечуя-Левицького та літературно-мистецької премії ім. Миколи Сома. А нещодавно пані Таїна стала лауреатом престижної обласної літературної премії імені Григорія Косинки за 2023 рік.. 

Народилася майбутня мисткиня  в м. Кіровограді (15 червня 1952 р.) в родині вчителів. Навчалася в Кіровоградському музичному училищі по класу фортепіано. Згодом стала студенткою одного з самих престижних вузів України – Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, факультету журналістики. На вибір цієї професії певним чином вплинув її батько, який також працював журналістом. Тож більше 20 років життя були віддані журналістиці. 

Пані Таїна була кореспондентом газет «Водник» Міністерства річкового транспорту України та обласної молодіжної газети «Комсомолець Полтавщини».  

З 1985 р. стала жителькою м. Біла Церква. В нашому місті вона працювала лектором міського відділення Товариства «Знання», педагогом середньої школи, фахівцем Центру соціальної служби відділу у справах сім'ї та молоді міської ради, редактором газети «Аграрні кадри» Білоцерківського аграрного університету.  З 2005 по 2006 р. – журналістка тижневика «Народні вісті». Певний час обіймала посаду викладача Білоцерківської філії Міжрегіональної академії управління персоналом.   Її публікації можна було побачити у центральних, обласних, міських газетах та у гумористичній збірці «Веселий ярмарок». 

Саме завдяки роботі журналісткою, авторка відкрила для себе багато нового, познайомилась з долями найрізноманітніших людей. Ці історії пізніше лягли в основу її власних розповідей, адже герої її книг звичайні пересічні люди. 

Тож пані Таїна  має вагомий творчий набуток. Її твори різножанрові, вона пише для різноманітної  категорії читачів – публіцистичні та документальні, гумористичні збірки та збірки оповідань для дітей,  художні романи та повісті. 

Пані Таїна, під час зустрічі, щедро ділилася з присутніми спогадами з дитинства, навчанням та творчою своєї діяльністю. Ознайомила з деякими своїми творами та розповіла історію їх написання, а саме дитячою книжечкою «Казки про голуба Урра», історичним твором «Правда і міфи про Кобзаря» та повістю «Портрет циганки».

Наприкінці зустрічі  авторка зупинилася на нещодавно надрукованій збірці оповідань, яка побачила світ у 2023 році – «Сяйво зимової ночі». Це теплі історії, часом автобіографічні, деякі – художній вимисел. Та всіх їх об’єднала зима та різдвяні і новорічні свята. А надихнула на написання такої щемної, теплої та доброї книги, де всі історії мають гарний кінець, чи продовження,  як не дивно, – війна. Це той страшний початок перших днів та місяців шоку, коли автор часто перебувала в темному підвалі під час повітряних тривог.  Та все ж як творча людина, щоб відволіктися від страшних думок – народжувала свою зимову казку для дорослих. Ця книга – така собі книготерапія для покращення настрою, самозаспокоєння та віри  в непереборну силу кохання. 

Майже всі книги є в фонді книгозбірні, тож читачам була запропонована книжкова виставка «Творчий набуток Таїни Братченко», де всі бажаючі після заходу мали змогу взяти книги та прочитати.

                                                                                            Світлана Хмільова