«А ви чули, он у Глазового…»

30 серпня минає 100 років від Дня народження Павла Прокоповича Глазового – неперевершеного майстра  сміху, письменника багатогранного обдарування, широко відомого не тільки в Україні, а й у далекому зарубіжжі. Переважно він  працював у жанрах співомовки, віршованої гуморески, байки.  Багато писав для дітей, в основному, казки. Заслужений діяч мистецтв України (1993), нагороджений орденом «За заслуги»  III ступеня (1997), лауреат Літературних премій ім. Остапа Вишні (1988), ім. Наталі Забіли, перший лауреат премії ім. Петра Сагайдачного (1996). Член Національної спілки письменників (1968). Творчу долю Павла Глазового не назвеш безхмарною. Попри всенародну любов, негласні чиновницькі «темники»супроводжували його до кінця життя. Незважаючи на все, Павло Прокопович ніколи не був обділений любов’ю читачів і слухачів.

Чи не найкраще подивитися на відомого письменника   очима його учня, для якого Павло Прокопович став «літературним батьком»,  другом і наставником.

 Спогади про Вчителя та критичний аналіз його творчості лягли в основу книги поета-гумориста, члена Національної спілки письменників України, білоцерківця Віктора Євтушенка.

 «Щойно прозвучить гумореска Павла Глазового чи то з радіоприймача, чи то з екрана телевізора, як щира й відкрита душа українця відгукнеться на іскристе і влучне слово улюбленого автора. І слово те бризне веселим сміхом, сяйне промінням зморщечок-смішинок довкола очей і неодмінно осяде у глибині серця, щоб іще не раз розкішно посмакували ним у колі друзів чи знайомих: «А ви чули, он у Глазового…» І чергову «болячку» нашого суспільства, так дотепно висміяну великим Майстром, уже підхоплюють на кпини вдячні слухачі.

Як і більшість моїх однолітків, я виховувався на творах Павла Глазового. Декламував їх зі шкільної сцени. Згодом під сліпучим сяйвом софітів і на великих сценах — навіть стадіонів. Чи сподівався тоді, що доля подарує мені велике щастя бути близько знайомим з Павлом Прокоповичем, що з часом стану єдиним його учнем, і його добрі напутні слова й передмови ляжуть наріжним каменем у фундамент до кількох моїх збірок (бо я таки писав, не міг не писати, коли слова мимоволі складалися в рядки). І як гріло моє серце добре слово самого Павла Глазового. За його рекомендацією мене прийняли до Національної спілки письменників України. Наші зустрічі переросли у щось більше, аніж стосунки учитель — учень. Це були дружні довірливі бесіди все більше про літературу, а то й нашу непросту буденщину. Я радів із того, що був одним із перших, хто отримував із рук Майстра його нові книги.

На останньому курсі Київського Національного університету ім. Т.Г.Шевченка, звичайно, я обрав тему дипломної роботи «Життєвий і творчий шлях Павла Глазового». Це була чи не найперша спроба правдиво проаналізувати творчість старійшини гумористичного цеху. Незабаром у стислому варіанті ця робота побачила світ на шпальтах республіканської газети «Молодь України», викликала великий інтерес у читачів із різних куточків нашої держави та за кордоном. Вона й лягла в основу цієї книги.

Беручись до праці, не раз запитував себе: «А чи маю моральне право писати про Павла Глазового, його творчість? Чи не занадто важка ноша, чи правильно з етичної точки зору виносити на загал маловідомі неоднозначні сторінки життя великого Майстра?» З дозволу та благословення Павла Прокоповича розпочав. Доповнював її документальними свідченнями далеких років, новими творами Павла Глазового, які вийшли з-під його пера останнім часом, добував про нього інформацію з різних джерел. А коли робота добігала кінця, зрозумів, що просто зобов’язаний видати цю книгу й донести її до всіх, хто шанував, шанує і, немає сумнівів, шануватиме творчість Павла Глазового. Гадаю, після цієї книги ще багато буде різних видань, спогадів та міркувань щодо творчості Майстра, багато народиться «друзів» та «учнів» Павла Прокоповича. І все це буде добре. Хоча б тому, що, врешті, прокинеться інтерес урядовців та чиновників різного калібру, колег по перу та деяких необізнаних громадян до постаті великого спадкоємця Степана Руданського та Остапа Вишні.

Як вдячний учень Павла Прокоповича, людини, яка завжди ставилася до мене з батьківською теплотою, оберігала від непродуманих кроків у літературі, з нетерпінням чекала на наші зустрічі, учила й виховувала в дусі нетерпимості до всякої нечисті в нашому суспільстві, я відтворював у цій книзі спогади зі щирою синівською любов’ю, з великою шаною та гордістю за свого Вчителя.»

                                                         Віктор Євтушенко «Хто такий Павло Глазовий».

Іловайськ ...Пам'ятаємо!

29 серпня в Україні вшановують пам'ять загиблих українських військових, учасників АТО. Сьогодні відвідувачі нашої бібліотеки прийняли  участь в  обговоренні книги Романа Зіненка «Іловайський щоденник».

Чесна і відверта розповідь очевидця, який нічого не вигадує, а намагається бути максимально точним у своїх спогадах, отримала широкий відгук у читачів. Розповідь про маловідомі події в оточеному Іловайську та вихід бійців «кривавим коридором» дозволяє читачеві пережити разом з українськими солдатами одну з найтрагічніших сторінок в історії сучасної України.  А також, учасники академії «Золота осінь» мали змогу насолодитися чудовою виставкою декоративно-ужиткового мистецтва «Квітни, моя Україно!»

 

 

« Бо хто за що, а ми за незалежність. Отож нам так і важко через те..»

Ці відомі слова Ліни Костенко стали ключовою цитатою книжкової виставки, що оформлена у бібліотеці-філії № 8 до Дня Незалежності нашої держави.

День Незалежності України – це найбільше національне свято, яке відзначається на честь ухвалення Верховною Радою УРСР у 1991 році Акта проголошення незалежності України – політико-правового документа, що засвідчив новий статус Української держави. Незалежність є найціннішим скарбом, найвищим досягненням і найвагомішим надбанням, здобутим поколіннями українців. Це свято віддзеркалює одвічне прагнення українського народу до єдності, суверенності та самостійності. До своєї незалежності Україна йшла довгим шляхом. Цього року календар історії відрахував вже 31- річницю нашої Незалежності.. Попри воєнний час, Україна та український народ відсвяткують День Незалежності 24 серпня. Вікопомні дати ніхто не дасть забути.

З Днем Незалежності, українці! Любіть та бережіть свою країну  -  нашу рідну Україну!

Наш стяг – пшениця у степах під голубим склепінням неба

23 серпня  -  День Державного Прапора України, символу свободи і боротьби за незалежність.Під синьо-жовтим прапором в Україні зустрічають іноземних гостей, працюють українські посольства, він вивішується в ООН. Під синьо-жовтим прапором військовослужбовці складають присягу вірності Україні.

З цього приводу   цитуємо допис із  Facebook- сторінки 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців.

« ..Прапори на стінах. Є чудова традиція в українському війську - ставити підпис на прапорі побратима/посестри, як згадку про спільний бойовий шлях.Слова, що залишаються на синьо-жовтій матерії магічні. В них сила, віра, вдячність. В них пам’ять. В них щось позачасове. Бо врешті-решт настане той час, коли ось такий прапор прикрашатиме стіну дідусиної чи бабусиної кімнати, а онучата вивчатимуть нерівні, часом з помилками та військовою лайкою надписи… і слухатимуть оповідки про шлях до Великої Перемоги. Саме так нащадки пам’ятатимуть про героїв. Так вони знатимуть ціну мирного життя. І, можливо, тоді вони не матимуть своїх прапорів на стінах..»

Літературу цієї тематики ви знайдете на книжковій виставці «Наш стяг – пшениця у степах під голубим склепінням неба» у бібліотеці№8.

Клуб українського мовлення продовжує роботу

Як важливо знати словесні нюанси, щоб не втратити значення коли перекладаєш з російської на українську. 
Цим і займалися, фехтуючи з української на російську і навпаки . Клуб любителів українського мовлення традиційно щочетверга о 12-й.

Перелік помилкових висловів з їхніми відповідниками:

згідно закону - згідно із законом;

здавати іспит - складати іспит;

бувший у користуванні - вживаний;

в люби́й день - у будь-який день;

вибачте мене - вибачте мені;

заказати товар - замовити товар;

заключати договір - укладати договір;

їх будинок - їхній будинок;

на протязі місяця - протягом місяця;

на рахунок цього - щодо цього;

приймати участь - брати участь.

Читання на Леваневського: хто більше?

Раді вітати вас із нещодавнім Днем книголюба!

Наші читачі дуже різні, як і книги, які вони обирають. Хтось бере величезні романи, хтось читає швидко і приходить часто. Хтось відвідує абонемент 30 років, передаючи цю традицію навіть своїм дітям та онукам. Та тільки бібліотекарям відомо, хто в цьому році читає найбільше. Сьогодні ми готові поділитися.

Отже, найактивнішими читачами бібліотеки№8 на цей момент стали:

Мягких Наталія Миколаївна, спеціальність «логопед».

Читає сучасну українську та зарубіжну літературу, прозу та есеїстику, цікавить і психологічний напрям.

Бокаєвський Олександр Артемович, пенсіонер

Любить книги сучасних українських і зарубіжних письменників, історичну літературу, фантастику.

Савчук Валентина Миколаївна, медсестра.

В пріоритеті сучасна проза вітчизняного та зарубіжного простору.

Найпопулярніші автори: Андрій Любка, Світлана Талан, Брати Капранови, Ірен Роздобудько, подружжя Литовченків; Дорж Бату, Жоель Діккер, Елізабет Гілберт.

Раді, що ви з нами. Уся палітра класичних і найновіших творів тут для вас!

Вправлятися і ще раз вправлятися!

Нас все більше і більше. Сьогодні 23. Повноцінний клас.

І все більше підтримки, і все більше відкритості. 

"Як же ще мислити українською", "А я попросила всіх, хто дзвонить, розмовляти українською", "Сюди приходжу щоб не забути українську", "Вам ще трохи важко, даю Вам завдання читати", "А у вас така вимова як з екрану, гучно і красиво". Ось такі наші реалії. Після останньої фрази, до речі, я помітила як наелектризувалося повітря від мотивації всіх інших. Оце так похвала! 

Вправлятися і ще раз вправлятися!

Мандали від Людмили Сябро

У перекладі з санскриту «мандала» означає «коло». Це може бути і квадрат,  декорований різними фігурами і візерунками.  У внутрішньому колі поміщається сакральне зображення. Малюнок має на увазі чітку симетрію з вираженим центром, втілює рух від периферії до центру, щоб відрізнити справжнє від видимого.

Особливо заворожує в мандалах те, що кожен малюнок і його орнаменти розташовані симетрично! В буддизмі і іудаїзмі в них закладали глибокий сенс – мандали були об’єктом поклоніння, символізуючи Всесвіт. Стародавні люди малювали їх, вишивали на одязі, робили візерунки з піску, будували як будівля храму, використовували для медитацій і всіляких ритуалів. Вважалося, що священний оберіг програмує на успіх і везіння у всіх починаннях. Це не просто малюнок, а ціле послання світу!

Мандали любить малювати сама природа. Це квіти ромашок або соняшників, раковини, сніжинки, що розпустилися, річні кільця дерев, павутина або круги від крапель на воді.

В ході створення малюнок мандали вбирає в себе позитивну енергетику людини. Він відображає внутрішній світ свого творця і є свого роду «застиглої молитвою». Розфарбовуючи візерунок, людина медитує, подумки закладаючи в малюнок свої прагнення і мрії.

Джерело: pyrogiv.kiev.ua, uaeu.top

Серпневий гламуррр… в бібліотеці

1 серпня в бібліотеці №8 відбулася чергова зустріч учасників Академії пенсіонерів «Золотої осені». Цього разу для академістів працівники бібліотеки підготували інформаційну хвилинку «Серпневий гламуррр…». 

Захід присвячений Всесвітньому дню кішок, який відзначається всіма любителями цієї прекрасної тварини з 2002 року  і запроваджено 8 серпня. А  ініціатором цього свята став Міжнародний фонд Animal Welfare. Присутні отримали дуже цікаву інформацію про ласкавих пухнастиків, їхні звички, вподобання, догляд. Адже кішка супроводжує людину на землі, напевно, від самого початку історії людської цивілізації. Про домашніх улюбленців пишуть книги, екранізують розповіді, але ні одне оповідання, жоден фільм не може повною мірою передати унікальний характер цієї тварини. Тому існує безліч легенд та розповідей про надприродні можливості котів, що вони можуть лікувати свого господаря. Науково доведено, що кішки можуть рятувати від поганого настрою, «лікують» своїм муркотінням, теплом, а також особливим магнітним полем. Це має назву – фелінотерапія.

Під час зустрічі учасники мали змогу поспілкуватися та поділитися досвідом утримання котиків.

                                                                                                               Світлана Хмільова

На фронтових дорогах і на літературній ниві

Наприкінці минулого тижня у бібліотеці 8 відбулася літературна зустріч. Світлана Хмільова ознайомила присутніх з книгами Віталія Запеки - відомого українського письменника, фотохудожника та справжнього патріота, який мав приїхати з Полтави на зустріч з читачами нашого міста 27 лютого . Але на заваді стала війна. Та не зважаючи на такі обставини, читачі мають право знати книги воїнів, які захищають нашу країну сьогодні.Учасники мали змогу спілкуватися, ділитися своїми думками щодо важких подій в Україні.