«А ви чули, он у Глазового…»

30 серпня минає 100 років від Дня народження Павла Прокоповича Глазового – неперевершеного майстра  сміху, письменника багатогранного обдарування, широко відомого не тільки в Україні, а й у далекому зарубіжжі. Переважно він  працював у жанрах співомовки, віршованої гуморески, байки.  Багато писав для дітей, в основному, казки. Заслужений діяч мистецтв України (1993), нагороджений орденом «За заслуги»  III ступеня (1997), лауреат Літературних премій ім. Остапа Вишні (1988), ім. Наталі Забіли, перший лауреат премії ім. Петра Сагайдачного (1996). Член Національної спілки письменників (1968). Творчу долю Павла Глазового не назвеш безхмарною. Попри всенародну любов, негласні чиновницькі «темники»супроводжували його до кінця життя. Незважаючи на все, Павло Прокопович ніколи не був обділений любов’ю читачів і слухачів.

Чи не найкраще подивитися на відомого письменника   очима його учня, для якого Павло Прокопович став «літературним батьком»,  другом і наставником.

 Спогади про Вчителя та критичний аналіз його творчості лягли в основу книги поета-гумориста, члена Національної спілки письменників України, білоцерківця Віктора Євтушенка.

 «Щойно прозвучить гумореска Павла Глазового чи то з радіоприймача, чи то з екрана телевізора, як щира й відкрита душа українця відгукнеться на іскристе і влучне слово улюбленого автора. І слово те бризне веселим сміхом, сяйне промінням зморщечок-смішинок довкола очей і неодмінно осяде у глибині серця, щоб іще не раз розкішно посмакували ним у колі друзів чи знайомих: «А ви чули, он у Глазового…» І чергову «болячку» нашого суспільства, так дотепно висміяну великим Майстром, уже підхоплюють на кпини вдячні слухачі.

Як і більшість моїх однолітків, я виховувався на творах Павла Глазового. Декламував їх зі шкільної сцени. Згодом під сліпучим сяйвом софітів і на великих сценах — навіть стадіонів. Чи сподівався тоді, що доля подарує мені велике щастя бути близько знайомим з Павлом Прокоповичем, що з часом стану єдиним його учнем, і його добрі напутні слова й передмови ляжуть наріжним каменем у фундамент до кількох моїх збірок (бо я таки писав, не міг не писати, коли слова мимоволі складалися в рядки). І як гріло моє серце добре слово самого Павла Глазового. За його рекомендацією мене прийняли до Національної спілки письменників України. Наші зустрічі переросли у щось більше, аніж стосунки учитель — учень. Це були дружні довірливі бесіди все більше про літературу, а то й нашу непросту буденщину. Я радів із того, що був одним із перших, хто отримував із рук Майстра його нові книги.

На останньому курсі Київського Національного університету ім. Т.Г.Шевченка, звичайно, я обрав тему дипломної роботи «Життєвий і творчий шлях Павла Глазового». Це була чи не найперша спроба правдиво проаналізувати творчість старійшини гумористичного цеху. Незабаром у стислому варіанті ця робота побачила світ на шпальтах республіканської газети «Молодь України», викликала великий інтерес у читачів із різних куточків нашої держави та за кордоном. Вона й лягла в основу цієї книги.

Беручись до праці, не раз запитував себе: «А чи маю моральне право писати про Павла Глазового, його творчість? Чи не занадто важка ноша, чи правильно з етичної точки зору виносити на загал маловідомі неоднозначні сторінки життя великого Майстра?» З дозволу та благословення Павла Прокоповича розпочав. Доповнював її документальними свідченнями далеких років, новими творами Павла Глазового, які вийшли з-під його пера останнім часом, добував про нього інформацію з різних джерел. А коли робота добігала кінця, зрозумів, що просто зобов’язаний видати цю книгу й донести її до всіх, хто шанував, шанує і, немає сумнівів, шануватиме творчість Павла Глазового. Гадаю, після цієї книги ще багато буде різних видань, спогадів та міркувань щодо творчості Майстра, багато народиться «друзів» та «учнів» Павла Прокоповича. І все це буде добре. Хоча б тому, що, врешті, прокинеться інтерес урядовців та чиновників різного калібру, колег по перу та деяких необізнаних громадян до постаті великого спадкоємця Степана Руданського та Остапа Вишні.

Як вдячний учень Павла Прокоповича, людини, яка завжди ставилася до мене з батьківською теплотою, оберігала від непродуманих кроків у літературі, з нетерпінням чекала на наші зустрічі, учила й виховувала в дусі нетерпимості до всякої нечисті в нашому суспільстві, я відтворював у цій книзі спогади зі щирою синівською любов’ю, з великою шаною та гордістю за свого Вчителя.»

                                                         Віктор Євтушенко «Хто такий Павло Глазовий».

Іловайськ ...Пам'ятаємо!

29 серпня в Україні вшановують пам'ять загиблих українських військових, учасників АТО. Сьогодні відвідувачі нашої бібліотеки прийняли  участь в  обговоренні книги Романа Зіненка «Іловайський щоденник».

Чесна і відверта розповідь очевидця, який нічого не вигадує, а намагається бути максимально точним у своїх спогадах, отримала широкий відгук у читачів. Розповідь про маловідомі події в оточеному Іловайську та вихід бійців «кривавим коридором» дозволяє читачеві пережити разом з українськими солдатами одну з найтрагічніших сторінок в історії сучасної України.  А також, учасники академії «Золота осінь» мали змогу насолодитися чудовою виставкою декоративно-ужиткового мистецтва «Квітни, моя Україно!»

 

 

« Бо хто за що, а ми за незалежність. Отож нам так і важко через те..»

Ці відомі слова Ліни Костенко стали ключовою цитатою книжкової виставки, що оформлена у бібліотеці-філії № 8 до Дня Незалежності нашої держави.

День Незалежності України – це найбільше національне свято, яке відзначається на честь ухвалення Верховною Радою УРСР у 1991 році Акта проголошення незалежності України – політико-правового документа, що засвідчив новий статус Української держави. Незалежність є найціннішим скарбом, найвищим досягненням і найвагомішим надбанням, здобутим поколіннями українців. Це свято віддзеркалює одвічне прагнення українського народу до єдності, суверенності та самостійності. До своєї незалежності Україна йшла довгим шляхом. Цього року календар історії відрахував вже 31- річницю нашої Незалежності.. Попри воєнний час, Україна та український народ відсвяткують День Незалежності 24 серпня. Вікопомні дати ніхто не дасть забути.

З Днем Незалежності, українці! Любіть та бережіть свою країну  -  нашу рідну Україну!

Наш стяг – пшениця у степах під голубим склепінням неба

23 серпня  -  День Державного Прапора України, символу свободи і боротьби за незалежність.Під синьо-жовтим прапором в Україні зустрічають іноземних гостей, працюють українські посольства, він вивішується в ООН. Під синьо-жовтим прапором військовослужбовці складають присягу вірності Україні.

З цього приводу   цитуємо допис із  Facebook- сторінки 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців.

« ..Прапори на стінах. Є чудова традиція в українському війську - ставити підпис на прапорі побратима/посестри, як згадку про спільний бойовий шлях.Слова, що залишаються на синьо-жовтій матерії магічні. В них сила, віра, вдячність. В них пам’ять. В них щось позачасове. Бо врешті-решт настане той час, коли ось такий прапор прикрашатиме стіну дідусиної чи бабусиної кімнати, а онучата вивчатимуть нерівні, часом з помилками та військовою лайкою надписи… і слухатимуть оповідки про шлях до Великої Перемоги. Саме так нащадки пам’ятатимуть про героїв. Так вони знатимуть ціну мирного життя. І, можливо, тоді вони не матимуть своїх прапорів на стінах..»

Літературу цієї тематики ви знайдете на книжковій виставці «Наш стяг – пшениця у степах під голубим склепінням неба» у бібліотеці№8.

Клуб українського мовлення продовжує роботу

Як важливо знати словесні нюанси, щоб не втратити значення коли перекладаєш з російської на українську. 
Цим і займалися, фехтуючи з української на російську і навпаки . Клуб любителів українського мовлення традиційно щочетверга о 12-й.

Перелік помилкових висловів з їхніми відповідниками:

згідно закону - згідно із законом;

здавати іспит - складати іспит;

бувший у користуванні - вживаний;

в люби́й день - у будь-який день;

вибачте мене - вибачте мені;

заказати товар - замовити товар;

заключати договір - укладати договір;

їх будинок - їхній будинок;

на протязі місяця - протягом місяця;

на рахунок цього - щодо цього;

приймати участь - брати участь.

Читання на Леваневського: хто більше?

Раді вітати вас із нещодавнім Днем книголюба!

Наші читачі дуже різні, як і книги, які вони обирають. Хтось бере величезні романи, хтось читає швидко і приходить часто. Хтось відвідує абонемент 30 років, передаючи цю традицію навіть своїм дітям та онукам. Та тільки бібліотекарям відомо, хто в цьому році читає найбільше. Сьогодні ми готові поділитися.

Отже, найактивнішими читачами бібліотеки№8 на цей момент стали:

Мягких Наталія Миколаївна, спеціальність «логопед».

Читає сучасну українську та зарубіжну літературу, прозу та есеїстику, цікавить і психологічний напрям.

Бокаєвський Олександр Артемович, пенсіонер

Любить книги сучасних українських і зарубіжних письменників, історичну літературу, фантастику.

Савчук Валентина Миколаївна, медсестра.

В пріоритеті сучасна проза вітчизняного та зарубіжного простору.

Найпопулярніші автори: Андрій Любка, Світлана Талан, Брати Капранови, Ірен Роздобудько, подружжя Литовченків; Дорж Бату, Жоель Діккер, Елізабет Гілберт.

Раді, що ви з нами. Уся палітра класичних і найновіших творів тут для вас!

Вправлятися і ще раз вправлятися!

Нас все більше і більше. Сьогодні 23. Повноцінний клас.

І все більше підтримки, і все більше відкритості. 

"Як же ще мислити українською", "А я попросила всіх, хто дзвонить, розмовляти українською", "Сюди приходжу щоб не забути українську", "Вам ще трохи важко, даю Вам завдання читати", "А у вас така вимова як з екрану, гучно і красиво". Ось такі наші реалії. Після останньої фрази, до речі, я помітила як наелектризувалося повітря від мотивації всіх інших. Оце так похвала! 

Вправлятися і ще раз вправлятися!

Мандали від Людмили Сябро

У перекладі з санскриту «мандала» означає «коло». Це може бути і квадрат,  декорований різними фігурами і візерунками.  У внутрішньому колі поміщається сакральне зображення. Малюнок має на увазі чітку симетрію з вираженим центром, втілює рух від периферії до центру, щоб відрізнити справжнє від видимого.

Особливо заворожує в мандалах те, що кожен малюнок і його орнаменти розташовані симетрично! В буддизмі і іудаїзмі в них закладали глибокий сенс – мандали були об’єктом поклоніння, символізуючи Всесвіт. Стародавні люди малювали їх, вишивали на одязі, робили візерунки з піску, будували як будівля храму, використовували для медитацій і всіляких ритуалів. Вважалося, що священний оберіг програмує на успіх і везіння у всіх починаннях. Це не просто малюнок, а ціле послання світу!

Мандали любить малювати сама природа. Це квіти ромашок або соняшників, раковини, сніжинки, що розпустилися, річні кільця дерев, павутина або круги від крапель на воді.

В ході створення малюнок мандали вбирає в себе позитивну енергетику людини. Він відображає внутрішній світ свого творця і є свого роду «застиглої молитвою». Розфарбовуючи візерунок, людина медитує, подумки закладаючи в малюнок свої прагнення і мрії.

Джерело: pyrogiv.kiev.ua, uaeu.top

Серпневий гламуррр… в бібліотеці

1 серпня в бібліотеці №8 відбулася чергова зустріч учасників Академії пенсіонерів «Золотої осені». Цього разу для академістів працівники бібліотеки підготували інформаційну хвилинку «Серпневий гламуррр…». 

Захід присвячений Всесвітньому дню кішок, який відзначається всіма любителями цієї прекрасної тварини з 2002 року  і запроваджено 8 серпня. А  ініціатором цього свята став Міжнародний фонд Animal Welfare. Присутні отримали дуже цікаву інформацію про ласкавих пухнастиків, їхні звички, вподобання, догляд. Адже кішка супроводжує людину на землі, напевно, від самого початку історії людської цивілізації. Про домашніх улюбленців пишуть книги, екранізують розповіді, але ні одне оповідання, жоден фільм не може повною мірою передати унікальний характер цієї тварини. Тому існує безліч легенд та розповідей про надприродні можливості котів, що вони можуть лікувати свого господаря. Науково доведено, що кішки можуть рятувати від поганого настрою, «лікують» своїм муркотінням, теплом, а також особливим магнітним полем. Це має назву – фелінотерапія.

Під час зустрічі учасники мали змогу поспілкуватися та поділитися досвідом утримання котиків.

                                                                                                               Світлана Хмільова

На фронтових дорогах і на літературній ниві

Наприкінці минулого тижня у бібліотеці 8 відбулася літературна зустріч. Світлана Хмільова ознайомила присутніх з книгами Віталія Запеки - відомого українського письменника, фотохудожника та справжнього патріота, який мав приїхати з Полтави на зустріч з читачами нашого міста 27 лютого . Але на заваді стала війна. Та не зважаючи на такі обставини, читачі мають право знати книги воїнів, які захищають нашу країну сьогодні.Учасники мали змогу спілкуватися, ділитися своїми думками щодо важких подій в Україні.

Івангеліє від Іванціва. Вечір пам'яті

Нещодавно у виставковій залі бібліотеки №8 відбувся вечір пам’яті, присвячений нашому поету-земляку, письменнику, літературному критику, члену НСПУ, багаторічному очільнику Білоцерківської «Просвіти» Володимиру Іванціву.

Прозвучали вірші письменника та спогади про нього як про друга та патріота Батьківщини.

Дякуємо Білоцерківській школі мистецтв 1 імені Юрія Павленка за проникливі пісні на слова нашого краянина. Твори композитора Тамари Павленко виконали випускнии школи та викладач Яна Антоненко.

Патріотична тематика та щемлива атмосфера, яку створив за життя Володимир Опанасович, і досі виховує в нас дух боротьби та невичерпної любові до України.

Плекайте мову

Як почати говорити українською? Як мотивувати народ перейти? Як допомогти переселенцям адаптуватися і почувати себе комфортніше? Хтось посіяв у Фейсбуці зерно - можливість створення розмовного клубу не традиційного англійського, а українського, і ось - в бібліотеці №8 вже діє Клуб шанувальників української розмовної мови. Питання вирішила колаборація викладача української мови БНАУ, аспірантки Інституту української мови Баран Наталії Анатоліївни та невгамовної бібліотекарки читального залу Боженко Майї Миколаївни, яка взяла на себе організацію. Харків, Крим, Донбас, українці з-за кордону тепер не просто наверстують шкільну програму, а вивчають особливості спілкування та вимови. Маючи досвід викладання української іноземцям, Наталія Анатоліївна системно і проникливо доносить наскільки широкими є голосні, дзвінкими чи м'якими приголосні, дивує нормативним наголошуванням слів та розкриває семантичні багатства "мови". Для неї це спосіб допомогти українцям у військовий час. Відвідувачів же єднає можливість підвищити впевненість у повсякденному спілкуванні.

В День народження з нами

Ми на сторінках преси

Цеглинки української державності

25 липня в бібліотеці #8 для Академії пенсіонерів "Золотої осені" була проведена історична мандрівка "Шляхами української державності".  Світлана Хмельова під час заходу висвітлила понад тисячолітню традицію української державності. Її було закладено ще за часів Володимира Великого – великого реформатора, що об'єднував та укріплював Київську Русь

Указом Президента України Володимира Зеленського від 24 серпня 2021року 28 липня в Україні проголошено  Днем Української Державності.

Збереження України як самостійної і незалежної держави сьогодні надзвичайно важливе, тому кожен з нас докладає свою цеглинку до загальної перемоги над ворогом. Тож з Днем Української Державності, дорогі читачі!

Наші друзі неосторонь

Театральний майстер клас  «Ляльководіння» від зразкового художнього колективу «Ляльковий театр «Фантазія» (керівниця Катерина Громадська) порадував учасників яскравим дійством, дозволив усім відвідувачам повністю розслабитися, перенестися в інший вимір та розкрити свої приховані артистичні здібності.

72-й бригаді

Ми – тил, ми – зброя, ми – ті, чиї серця найпершими відкликаються на болючі події. Ми прагнемо захистити і підтримати і тому збурюємо дух містян, піднімаємо його над вчорашніми ще буденними подіями.

Дякуємо ЗСУ, нашій 72-й, всім волонтерам, художникам, поетам, і всім на своїй посаді, хто змінює свідомість містян.

На відео вірш нашого відвідувача – Сергія Гончарова, читає автор.

Книжка як острів дитинства

 Фредрік Бакман «Моя бабуся просить їй вибачити»

Книжка як острів дитинства. Тут  солодко і лячно, тут зрощують дивовижні відкриття і звитяжні казки. Тут підтримують тих, хто слабкий і жаліють тих, хто мусив стати сильними.

Нагадаємо, що  Ф. Бакман — шведський блогер, журналіст і письменник, книжковий дебют якого відбувся 2012 року. Його романи «Чоловік на ім’я Уве» (екранізація роману отримала Оскар у 2016 році) , «Моя бабуся просить їй вибачити» та «Брітт-Марі була тут» перекладені двадцятьма п’ятьма мовами світу.

А ось що пишуть про книгу на yakaboo: Книжка «Моя бабуся просить їй вибачити» стала бестселером у США, Німеччині, Норвегії, Ісландії, Південній Кореї та Японії. Всього у світі продано вже близько двох мільйонів примірників цього роману.

Цей роман Бакмана тільки в Швеції був проданий накладом більше 500 000 штук. Думаю тому, що книга розповідає про дитину всередині кожного з нас. Дуже нечасто книжка буває одночасно і смішною, і зворушливою, коли ти зі сліз переходиш у сміх. Саме такою має бути трагікомедія. Це як «Зламані квіти» Джармуша, тільки книга. Це коли важкі за змістом речі про прощення, прийняття, про внутрішній світ, про те як відпускати людей і думки передаються настільки легко, що складно в це повірити.»

«Це чудова історія про те, як навчитися бути інакшим у світі, який часто не приймає нашу інакшість... Це історія, яка змусить вас сміятися, змусить вас плакати і любити героїв, яких міг створити лише Фредрік Бакман».

«Моя бабуся просить їй вибачити» – книжка про життя: сумне й смішне, болюче й захопливе водночас, а також про одне з найважливіших прав людини – право бути інакшим».

Об’єднані мовою

В Україні чотири місяці триває героїчний спротив українського народу проти російських загарбників. Країна мужньо бореться за державну незалежність, суверенітет, територіальну цілісність та вільне майбутнє своїх дітей.

Ми виборюємо право на свою культуру та національну ідентичність. І одним  визначальним чинником нашої ідентичності є українська мова. Сьогодні як ніколи мова є головною ознакою, базовим складником української нації. Володіння рідною мовою набуває ключового значення, вона є «стратегічною зброєю» яка об’єднує українців.

Після початку повномасштабної війни збільшилась кількість людей, які прийняли свідоме рішення перейти на українську мову.

23 червня бібліотека-філія №8 Білоцерківської централізованої бібліотечної системи імені Петра Красножона презентувала відкриття Розмовного клубу української мови.

Клуб розрахований на внутрішньо переміщених осіб, які бажають краще володіти українською мовою та вільно почуватися в україномовному середовищі серед громади міста Білої Церкви.

Засідання клубу щочетверга на волонтерських засадах буде проводити професійний викладач української мови Білоцерківського національного аграрного університету пані Наталія.

На відкриття клубу завітали 14-ть учасників, переважно – переселенці з Волновахи, Слов’янська, Святогірська, Харкова, Бердянська, сіл Луганської області, а також місцеві жителі. Перше зібрання було ознайомче, організатори і учасники поспілкувалися та проговорили питання, з якими вони прийшли до клубу, що хочуть отримати з цих засідань.

Родзинкою зустрічі був музичний дарунок. Своє мистецтво гостям  подарував випускник Білоцерківської школи мистецтв №5 імені Заслуженого діяча мистецтв України Сергія Томащука, бандурист Владислав Мазур, який виконав твір «Бандуристе, орле сизий».

Нині ж клуб працює на постійній основі. Тож, чекаємо щочетверга о 12.00  переселенців та всіх охочих  в клубі за адресою: вул. Леваневського, 55.

Вас чекають цікаві заняття з розвитку українського мовлення, вільне спілкування і нові знайомства, зустрічі з письменниками-краянами і знайомство з новою українською літературою. Вік учасників не обмежений. Раді бачити всіх зацікавлених.

 

Світлана Хмільова

Літо має бути

Літо - пора для творчості та веселощів. Це ж літо для наших діток особливе. Тож намагаємося організовувати якомога більше майстер-класів та зібрань, орієнтованих не тільки на дорослих, а й на малечу. В  МК «Розвивалочка» Наталії Косолап взяли участь дітки, що прибули до нас з різноманітних областей України. Мета таких мйсер-класів - виявлення і випускання важких переживань.

Світлий промінь творчості Таїни Братченко

В наш непростий та напружений час, коли в країні триває кривава війна із російськими загарбниками, весь український народ об’єднався за для відстоювання своєї незалежності та територіальної цілісності. Кожен свідомий українець робить все від себе можливе, щоб допомогти нашій Україні і ЗСУ здобути Перемогу, визволити нашу землю від поневолювачів.

14 липня в бібліотеці№8 відбулася творча зустріч з письменницею-краянкою, поетесою, журналісткою, громадською діячкою Таїною Іванівною Братченко (літературний псевдонім Таїна Краєвська), яка є лауреатом Літературно-мистецької премії ім. І.Нечуя -Левицького та членом Національної спілки письменників України.

Пані Таїнамає чітку громадянську позицію щодо війни в країні, тому виявила бажання провести благодійну акцію з продажу своїх книг, а всі виручені кошти передати на ЗСУ.

На зустріч з Таїною Братченко завітали читачі бібліотеки, колеги та друзі.

Народилася пані Таїна 15 червня (1952 року) в м. Кіровограді( Кропивницький) та нещодавно відсвяткувала свій ювілей.

Закінчила Кіровоградське музично-педагогічне училище та факультет журналістики Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка.

Понад 20 років життя присвятила журналістиці,викладачем Білоцерківської філії Міжнародної академії управління персоналом,науковцем історичного музею «Поле Полтавської битви»у м. Полтаві, екскурсоводомтуристичного бюро у м. Феодосія.

У 1985 р. переїхала до м. Біла Церква. Працювала лектором міського відділення Товариства «Знання», педагогом середньої школи, фахівцем Центру соціальної служби відділу у справах сім'ї та молоді міської ради, редактором газети «Аграрні кадри» Білоцерківського аграрного університету, вчителем української мови, вела літературо-народознавчу передачу на Білоцерківському радіо «Рушничок».

Творчий доробок Таїни Братченко вагомий та багатогранний. Її творчість різножанрова – проза, поезія, гумор.Через свої книги письменниця намагається донести до читача любов до рідного краю, природи, народних традицій та найкращої у світі мови. І кожне слово написане авторкою барвисто іскриться любов`ю.

Вона авторка публіцистичної збірки «Дотик до чужої долі» (1998), документальної повісті «Покликання» (2004), повісті «Портрет циганки» (2005); збірок казок «Про малят і звірят», «Бабусині оповідки» (2008); книги гумору «Шосте почуття» (2010); збірки оповідань «Лабіринти долі» (2011); збірка віршів «Самотній скрипаль» (2012); «Випробування жінкою» (2013); казки для дітей «Пригоди голуба Урра» (2014); історичне дослідження «Правда і міфи про Кобзаря»(2015); оповідання «Прозріння»(2017); історична мандрівка підземеллями парку«Таємниці парку "Олександрія» - в співавторстві з істориком-краєзнавцем Євгеном Чернецьким(2018).

Під час заходу звучали уривки з книг Таїни Братченко у виконанні авторки та розповіді про цікаві факти біографії письменниці. Було багато запитань. Присутні на заході читачі із задоволенням придбали книги нашої краянки. А отримані кошти будуть спрямовані на допомогу нашим захисникам.

Пані Таїні зичимо міцного здоров’я, творчого натхнення та наснаги.

Світлана Хмільова

16 липня - День ухвалення Декларації про суверенітет України

Декларація приймалася в роки розпаду СРСР. Міжнаціональна напруга в азійських і кавказьких республіках подекуди виплеснулася у криваві міжетнічні сутички. 11 березня 1990 року Литва проголосила свою незалежність від СРСР, Латвія й Естонія активно готували відновлення незалежності. На вулицях українських міст Українська міжпартійна асамблея вже вела реєстрацію громадян Української Народної Республіки.

Під час проведення єдиного в історії СРСР референдуму (Всесоюзний референдум про збереження СРСР), що відбувся 17 березня 1991 року за сприяння Уряду Української РСР, в Україні за наполяганням Народного руху України за перебудову провели республіканське консультативне опитування: «чи згодні ви, щоб Україна була у складі Союзу Суверенних Республік на підставі Декларації про суверенітет України».

Позитивно на нього відповіло понад 80 % опитаних.

Декларація про суверенітет України визначалась як акт, що мав перевагу перед законодавством нової союзної держави.

Таким чином, наслідком ідеологічної боротьби Народного Руху України за перебудову стало те, що референдумом і опитуванням в Україні було зроблено крок до Незалежності України.