Нас все більше і більше. Сьогодні 23. Повноцінний клас.
І все більше підтримки, і все більше відкритості.
"Як же ще мислити українською", "А я попросила всіх, хто дзвонить, розмовляти українською", "Сюди приходжу щоб не забути українську", "Вам ще трохи важко, даю Вам завдання читати", "А у вас така вимова як з екрану, гучно і красиво". Ось такі наші реалії. Після останньої фрази, до речі, я помітила як наелектризувалося повітря від мотивації всіх інших. Оце так похвала!
Вправлятися і ще раз вправлятися!
Немає коментарів:
Дописати коментар