14 вересня 2024 року відзначається День українського борщу

 

Борщ – це культурне надбання України, наша гордість та кулінарний символ нашої країни. Бути байдужим до цього густого наваристого супу просто неможливо. Рецептів борщу існує безліч і ледь не кожна господиня має свій власний. Хтось любить борщ із квасолею, хтось готує без капусти, а хтось варить його з грибами. Доволі часто рецепти борщу в сім’ях дбайливо передаються з покоління в покоління, а деякі навіть тримаються у суворій таємниці.

Якщо ви чогось не знали про український борщ- нагадаємо з допомогою підбірки матеріалів з фондів бібліотеки #5.

Євгенія Кузнєцова «Коротка історія українського борщу»

Чудова і неймовірна розповідь про пошук ідеального борщу.

Хай ти п`єш флетвайт на кокосовому молоці й замовляєш додому суші -та якщо в грудях твоїх тріпоче українське серце, у тебе хоч-не-хоч виникне потреба зварити справжній борщ. Саме так сталося з Андрієм, простим хлопцем, який гідно прийняв борщовиклик. Цю книжку можна було б назвати «Одіссея борщу», якби Одіссей у своїх мандрівках ніколи не виїжджав за межі Київської області, а відповіді на фундаментальні питання життя і смерті шукав у капустяних базарних рядах. Чи відкриється Андрію таємниця справжнього борщу? Ходіть подивіться. Він старався.

«Звичаї нашого роду: страви української кухні «/ Авт.-упоряд. С. Андрющенко, С. Железняк

Кажуть, що приготування їжі можна порівняти з музикою. Саме так, особливо, коли йдеться про українську кухню, що створювалась протягом багатьох віків й певною мірою відбиває історичний розвиток українського народу.

Українська кухня – самобутня, адже увібрала усі дари землі. Тяжко охопити різноманіття страв, рецепти яких сягають сивої давнини. Та в цій книзі господині відкриють для себе рецепти до багатьох свят, таких як Різдво, Великдень, Івана Купала, Покрова тощо. Особливість страв – у простоті. Тому кожен зможе легко знайти необхідні інгредієнти та власноруч приготувати щось смачненьке. Рекомендуємо! Видання отримане завдяки Українському інституту книги.

«Готуємо із задоволенням: енциклопедія кулінара»

Дуже зручні книги для вашої кухні допоможуть щодня швидко готувати чудові страви для всієї родини. Усі рецепти, наведені у книгах цієї серії, не потребують обтяжливого тривалого приготування, а також дають змогу кожного дня урізноманітнювати меню та вивільняють час для спілкування з чоловіком та дітьми.

Етнологиня Олена Щербань- без борщу ми не українці [інт.] //Українська родина .- 2022. - №1-3. – С.33-37

Також читайте за посиланнями:

П'ять цікавих фактів про борщ, яких ви не знали

https://www.bbc.com/ukrainian/features-54447232

Приготування борщу увійде до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини, повідомило Міністерство культури та інформаційної політики України.

Таке рішення закономірне, адже українці вважають борщ національною стравою. Його вміє готувати майже кожна українська господиня чи господар. Рецепти передаються від батьків до дітей.

Борщ є об'єднавчим чинником. Водночас приготування цієї страви, як і її походження, викликає чимало суперечок. То яким має бути правильний борщ?

Не тільки землю - навіть борщ свій москалям не віддамо

https://surma.com.ua/449-ne-tilky-zemlu-navit-borshch-svii-moskaliam-ne-viddamo.html

1 липня ЮНЕСКО внесла український борщ до переліку об’єктів нематеріальної культурної спадщини, а отже взяла під охорону від усіляких зазіхань кого б то не було називати НАШ борщ своїм.

Треба сказати, що їжа не є основним профілем інтересів ЮНЕСКО. Їхній профіль — пам’ятки, будинки чи, наприклад, народні промисли. До їжі вони підходять тоді, коли вже накипить. А воно і справді накипіло

Клопотенко про кулінарний фронт українців, – інтерв'ю

https://localhistory.org.ua/.../borshch-ta-inshi-garazdi.../

#бібліографічна_закладка5

Біла Церква - місто багатонаціональне

Золотаво-сонячним вереснем, на межі літа й осені, коли білоцерківці традиційно відзначають День міста, бібліотечні фахівчині проводять Дні краєзнавства. Насичені та цікаві, вони спонукають кожного зрозуміти, наскільки важливими є знання про свою малу батьківщину, допомагають знайти відповідь на питання – навіщо ми є на цій землі. Бо сучасне виростає з минулого, а майбутнє – з сучасного.

Нинішнього року у бібліотеці-філії №5, як і в інших книгозбірнях, захід мав назву «Біла Церква – місто багатонаціональне». Адже тема національних меншин є вкрай важливою, хоча й досить делікатною, оскільки потребує врахування безлічі деталей.

Інформаційним підґрунтям Дня краєзнавства стали історико-етнічні розвідки, опубліковані у науково-популярному виданні Білоцерківського краєзнавчого музею «Юр’ївський літопис», дослідження білоцерківських краєзнавців, методичні видання Білоцерківської ЦБС, а також матеріали регіональних медіа. По крупинках зібраний, ретельно досліджений, проаналізований та аргументований інформаційний ресурс став основою книжкової виставки-альманаху «Багатомовне розмаїття Білої Церкви», яку доповнювали яскраві ілюстрації та інсталяції.

Цікавим екскурсом в історичну частину етнічної розмаїтості Білої Церкви , стало запропоноване бібліотекарками інформаційне досьє «Етноси Білої Церкви: від А майже до Я». Користувачі дізналися, зокрема, про те, що Біла Церква – багатонаціональне місто, в якому поруч з українцями проживають представники 84-х національностей, що в місті успішно функціонують національно-культурні товариства, які активно співпрацюють з бібліотеками. Адже бібліотеки, як гуманістичні інституції, на полицях яких мирно співіснують твори представників різних культур, часто стають місцем єднання, своєрідною «вітальнею» для представників різних етносів.

Виховання за допомогою книги в дусі толерантності, вмінню мирно співіснувати − є почесною місією бібліотеки як своєрідного гаранта збереження і розвитку культури національних меншин. Тому актуальним був огляд літератури «Національності та діаспори Білої Церкви». Неабиякий інтерес викликала розповідь про автора книг, фахівця з циганської етнографії, мистецтвознавця, художника-графіка, збирача єдиної в Україні державної ромської колекції, етнічного рома Олексія Данілкіна, який певний період працював співробітником Білоцерківського краєзнавчого музею,був активним читачем Центральної бібліотеки та учасником художніх виставок, що проходили у бібліотеці-філії №5.

Бібліографічний огляд розміщений також на сторінках блогу «Бібліопалітра» та на сторінці бібліотечної групи «LITERRA 5» у мережі «Facebook», тож, інтернет-користувачі книгозбірні також мають змогу ознаймитися з підбіркою даних матеріалів.

А ще учасники заходу із превеликим задоволенням здійснили захоплюючу музичну подорож у світ етноритмів, яку подарували талановиті музиканти школи мистецтв ім. Якова Яциневича: Вікторія Брейш, Ліля Костенко, Людмила Смаглій, Михайло Дащенко. У їх неперевершеному, емоційному виконанні звучали мелодії за мотивами українських, єврейських, польських, чеських, естонських пісень. Це були не просто ліричні, журливі чи веселі наспіви. У кожному звуці, в кожній ноті чулася історія народу, його душа, його радості і печалі, будні і тривоги. Здавалося, що ошатна виставкова зала ніби наповнилася гомоном різних мов, запахами різних кухонь та кольорами різних культур.

Але сюрпризи дня на цьому не закінчилися. Справжнім краєзнавчим променадом для усіх бажаючих стала пішохідна екскурсія «Єврейське містечко Біла Церква» від справжнього майстра своєї справи, творчого та невтомного гіда ГО «Біла Церква туристична» Павлини Тимошенко. Позитивних емоцій було предостатньо, тому що кожна, навіть маленька подорож, − це нові враження, знаходження нового у знайомому, знайомого у новому, проникнення у світ прекрасного.

Тема етнічності стоїть гостро на українському порядку денному – як задля фізичного виживання України, так і тому, що забезпечення прав національних спільнот є чіткою умовою нашого вступу до ЄС. Тому інтелектуально насичений, цікавий та актуальний захід, що пройшов у бібліотеці, став маленьким кроком на цьому великому шляху.

                                                                                                            Наталя Семененко

Пам'ять нетлінна! Без забуття!

У другу неділю вересня Україна разом з усім світом вшановує пам’ять жертв фашизму. Відзначення Міжнародного дня пам’яті жертв фашизму було започатковано ще у 1962 році. Друга неділя вересня була обрана саме тому, що цей місяць пов'язують з Другою світовою, дві важливі дати — день її початку і день її завершення.

День пам’яті жертв фашизму — це особливий день, коли весь світ згадує про десятки мільйонів людей, що загинули у Другій світовій війні. Це стосується не тільки мільйонів солдатів, яких фашистські лідери зіштовхнули один з одним, але набагато більше — всіх мирних жителів, чиї життя було обірвано через військові дії, хвороби, голод та інші несприятливі чинники.

Враховуючи те, що так само як у часи Другої світової мирні жителі гинули під бомбами, зараз гинуть невинні українці, зараз як ніколи важливо пам'ятати і помилки, і звитяжний героїзм минулих поколінь. Жертв фашизму, як і будь-якого тоталітарного режиму, може стати ще більше, якщо світова спільнота не буде активно боротися з диктатурою та фашизмом у всьому світі.

Сьогодні український народ бореться проти ідеолога сучасного «рашизму».  Збройне вторгнення росії, а також подальша діяльність окупантів супроводжуються злочинами проти життя та здоров’я не тільки  українців,  а й всього вільного світу, проти свободи совісті та переконань людей,  наносить непоправну шкоду регіональній та міжнародній безпеці. 

Спільно зі  світом у цю вересневу неділю ми в  жалобі  схиляємо голови у  пам’ять про  тих, хто став жертвою фашизму.

Мистецький фронт Анатолія Демчука

8 вересня в бібліотеці - філії# 5 відбувся благодійний концерт артиста естради, Заслуженого діяча мистецтв України, Народного артиста України, Героя  України -  Анатолія Демчука. 

Пан Анатолій, вже не вперше, завітав до Білої Церкви з командою однодумців. Ведучою програми була Леся Порядченко, також Заслужений діяч мистецтв України та її неймовірно талановитий  син -  Едуард Порядченко. 

Вони потішили присутніх гарним гумором і піснями. Адже співоча родина є неодноразовими Лауреатами Всеукраїнських конкурсів. Едуард розчулив глядачів майстерним виконанням гуморески Павла Газового "Ярмарок".   

"Мистецький фронт"  Анатолія  Демчука - це його неоціненний внесок в спільну справу перемоги. Артист від бога, торкнувся струн душі кожного глядача, викликаючи сльози, чи сміх. Пролунали патріотичні пісні, бувальщини та гуморески. 

На завершення заходу всі присутні разом з артистами виконали Гімн України та хвилиною мовчання вшанували пам'ять про полеглих героїв.Тільки спільними зусиллями ми зможемо наблизити нашу перемогу над ворогом. Всі зібрані кошти від концерту будуть спрямовані на потреби ЗСУ.  Слава Україні та її патріотам.

Робити добро - це поклик серця! З Міжнародним днем благодійності!

Бібліотека 5, пісня звучить аж до небес.

Допомога кожного, нині важлива нашим бійцям, і тому наші містяни не стоять осторонь, а продовжують допомагати нашим захисникам своїми добрими справами наближати Перемогу. Тож наші співочі мами, бабусі з ансамблю «Золота осінь» наближають Перемогу -  піснею. 

Колектив бібліотеки не стоїть осторонь, посилки з ліками, гігієною, смаколиками та книжками відправляємо до славних воїнів. В бібліотеці на постійній основі діє пункт збору  продуктів для виготовлення енергетичних батончиків та ниток і тканини.

Тільки у підтримці одне одного ми зможемо подолати ворога і наблизити Перемогу. Здолати нас неможливо! Ми захищаємо свою землю, майбутнє країни, життя наших дітей! Внесок кожного в загальну справу- безцінний! Взаємодопомога, підтримка та небайдужість – це ті складові, які допоможуть подолати російського загарбника, адже ми нація, ми народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. В єдності наша сила!!!

Золотий письменник України! 65 років від дня народження Мирослава Дочинця

Мирослав Дочинець (1959 р.н.) - сучасний закарпатський письменник, видавець, філософ, журналіст, лауреат Шевченківської премії за роман Криничар.

Мирослав народився 3 вересня 1959 року в м. Хуст Закарпатської області. Виховувався в родині вчителів. Його батько – Іван Юрійович, із відзнакою закінчив філософський факультет Київського університету, але працював рядовим учителем у школі-інтернаті та ПТУ, бо, звинувачений у націоналізмі, відбув шість років у ГУЛАГу. Мати викладала географію. Саме батькам Мирослав Іванович завдячує своїм світоглядом, письменницьким талантом й естетичним смаком. Тому не дивно, що бажання стати письменником з’явилося у нього ще в шестирічному віці. Коли хлопець вчився в шостому класі, його творчі спроби почали друкувати у шкільних виданнях, а в дев’ятому він переміг у літературному конкурсі юних майстрів слова. 1977 року, після закінчення школи, вступив на факультет журналістики Львівського університету.

Під час навчання в університеті Мирослав був членом редколегії багатотиражної газети вишу «За радянську науку», а згодом – редактором газети «Джерела».

У літературному колі ім’я Мирослава Дочинця почало часто лунати у вісімдесятих роках. Багато оповідань, есе та повістей Мирослава Дочинця друкувалося в республіканських та всесоюзних часописах альманахах і збірниках.

1989 року вийшла окремим виданням перша книга  – «Гірчичне зерно». Вже через рік Мирослав Дочинець заснував у Мукачеві газету «Новини Мукачева». Завдяки своїй демократичній спрямованості вона швидко набула популярності серед мешканців міста.

У цей час він також активно працював власним кореспондентом газет «Карпатський край», «Срібна земля», «Фест», друкувався у всесоюзних та республіканських часописах «Комсомольская правда», «Известия», «Україна», «Людина і світ», «Ранок», «Радянська жінка», «Літературна Україна», «Молодь України».

1998 року заснував у Мукачеві видавництво «Карпатська вежа», у якому як головний редактор і директор підготував і видав упродовж десяти років понад 300 видань українських авторів та більше 20 своїх творів.

З 2003 року М. Дочинець є членом Асоціації українських письменників, членом Національної спілки письменників України та членом редколегії літературно-мистецького та громадсько-публіцистичного часопису «Золота пектораль» (м. Чортків, Тернопільської області).

Мирославу Дочинцю належить авторство майже 30 книжок, більшість з яких стали українськими бестселерами. Серед них книга «Многії літа. Благії літа» – заповіти 104-річного карпатського мудреця про те, як домогтися довгого та щасливого життя й підтримувати своє здоров’я. Вона увійшла в топ найпопулярніших українських видань за рейтингом «Книга року-2010». Привертають увагу читачів і такі твори, як «Вічник. Сповідь на перевалі духу», «Криничар» та «Горянин. Води Господніх русел». Ці книжки називають трьома духовними братами.

Для дітей письменник написав: «Бранець Чорного Лісу», «В’язень замку Паланок», «Напутні дари – для дітвори». Афористичний набуток представлений книгами «Роса на фігових листках» (1995), «Дами і Адами» (2002), «Аукціон зубочисток» (2007) та інші.

Ім’я Мирослава Дочинця знають і шанують далеко за межами нашої країни. Його твори перекладаються англійською, французькою, польською, угорською, словацькою, італійською, російською, японською та іншими  мовами. Вони приваблюють читачів актуальністю та неординарними сюжетами, філософсько-психологічною спрямованістю, щирістю, добротою, яскравими образами, афористичністю, життєвою мудрістю. 

Сам Дочинець про свою творчість говорить так: «Кожного разу, починаючи книгу, до кінця я навіть не знаю, чим вона закінчиться. Чесне слово! Я живу серед своїх героїв, вони ведуть мене за собою та щоразу чогось вчать. Тобто кожен роман – це конспект певного духовного піднесення».

А про власний світогляд, моральні принципи, відношення до життя і людей промовляє вустами своїх героїв: «Люби життя таким, яким воно є. І воно полюбить тебе такого»; «Виховуй волю розуму і спокій душі. Це – щастя»; «Людяність – це коли ти ставиш себе на місце інших і враховуєш у першу чергу їх інтереси»; «Світ є таким, яким ти його бачиш, а не таким, як бачить сусіда і показує телевізор. Вір своїм очам і своєму розуму. Нехай не бентежать твоєї душі і не плутають твоїх кроків чужі погляди. Живи власною головою. Але правду і мудрість здобудеш лише в розмовах і міркуваннях з іншими людьми». 

Мирослав Дочинець нагороджений золотим хрестом «Козацька слава» та медаллю Української Православної Церкви «За благодійність». За плідну і самобутню творчу діяльність письменник відзначений низкою   літературних премій, у тому числі трьома міжнародними. У 1998 році він отримав звання «Журналіст року Закарпаття». У 2004 став лауреатом Міжнародної літературної премії «Карпатська корона». У 2012 стає володарем відзнаки «Золотий письменник України»,  літературної премії «Ярославів Вал» та премії імені Юрія Мейгеша. У 2014 році за романи «Криничар» та «Горянин» удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка. У 2016 за книги «Синій зошит. Аркуші днів світящих» та «Лад» став лауреатом премії «Українська книжка року» у номінації «За видатні досягнення у галузі художньої літератури».

Схилімо голови...Іловайськ

Сьогодні, 29 серпня День пам'яті захисників України. 

Дата 29 серпня пов'язана з пам'яттю про Іловайську трагедію, яка сталася у 2014 році, коли після масштабних боїв військовослужбовці сил АТО потрапили в оточення під Іловайськом Донецької області.

10 серпня 2014 року вважається початком Іловайської операції. Саме 10 років тому українські військові та добровольці вдруге спробували штурмувати місто. Впродовж 7-29 (31) серпня загинуло 366 українських захисників. У новітній історії України події того кривавого серпня запишуть як жахливий кремлівський злочин і величезний подвиг багатьох українців.

Унаслідок підступного введення 24 серпня 2014 року російських військ на нашу територію українські військовослужбовці, добровольці й мобілізовані потрапили в оточення та під вогонь ракетно-артилерійських систем. Іловайськ став точкою відліку чи межею, після якої АТО закінчилось і всім стало зрозуміло: проти України воюють російські війська, які в безкрайніх полях під Іловайськом втратили останні краплі совісті та військової і людської честі.

Трагедію Іловайського котла вже відображено у творах художньої літератури та кіно.

Ми схиляємо голову перед пам'яттю про Іловайський котел. Працівники бібліотеки #5 разом клубом Академії пенсіонерів підготували та провели годину пам'яті "Схилімо голови...Іловайськ".
Майя Боженко розповіла присутнім про страшну трагедію та віроломство рашистів, яке відбулося 29 серпня 2014 року в Іловайському котлі. Самодіяльний ансамбль"Золота осінь" виконали низку пісень патріотичної тематики, і одна із них "Іловайський котел". Бібліотекарі підготували книжкову виставку-реквієм "Хроніки Іловайська. Пам'ятаємо!".

Іловайська історія для українців – це, з однієї сторони – трагедія, а з іншої – це історія про величезний подвиг.

До ювілею Сергія Жадана

23 серпня, український письменник, перекладач, громадський діяч, фронтмен гуртів «Жадан і Собаки» та «Лінія Маннергейма» Сергій Жадан відзначає свій ювілей. Йому виповнилося 50 років. 

Цього дня в бібліотеці-філії №5 відбувся День інформації «Я себе почуваю, як ріка, яка пливе проти власної течії…», який був присвячений видатному українцю та патріоту. Його літературний портрет висвітлила читачам Майя Боженко.

Сергій Жадан є одним із найвідоміших сучасних українських письменників, його твори відзначені численними національними та міжнародними нагородами та перекладені понад двадцятьма мовами. 

Без перебільшення можна стверджувати, що останні два роки в житті поета, музиканта, волонтера дуже насичені і не лише творчості, але й визнання. За цей час Сергія Жадана нагородили Премією свободи від німецької фундації Франка Ширрмахера, видавця Frankfurter Allgemeine Zeitung, грошовий складник якої — 10 000 швейцарських франків — він віддав на волонтерські потреби. Став Людиною року за версією польського видання Gazeta Wyborcza. Отримав разом з перекладачами премію EBRD Literature Prize 2022 за роман «Інтернат» і ще кілька інших нагород.

А в червні Сергій Жадан доєднався до Сил оборони: вступив до 13 бригади Національної гвардії України «Хартія». Створили цю бригаду в Харкові.

Як стверджує сам Сергій: «Я хотів би народитися років на п’ятдесят пізніше…».

За свій досить молодий вік як для митця, в нього досить вагомий творчий доробок. Він здійснив переклади поезій з німецької, білоруської, російської та польської мов.

Написав понад 10 поетичних та прозорих збірок («Біґ Мак», «Вогнепальні й ножові», «Господь симпатизує аутсайдерам», «Лілі Марлен», «Життя Марії», «Антена» та інші), 5 романів («Депеш Мод», «Месопотамія», «Інтернат»). Твори «Капітал» та «Ворошиловграв» були нагороджені премією «Книга року BBC» (у 2006 та 2010 роках відповідно).

З творчими надбанням автора, що є  у фонді бібліотеки,  познайомила читачів Олена Шарандак.  А ще була запропонована для ознайомлення з творчістю поета  – викладка літератури « Сергій Жадан – поет, співак і патріот!».

 

З Днем народження, Україно!

24 серпня 2024 року Україна відзначає 33-ю річницю проголошення Незалежності. 

Це важливе свято для держави, адже сьогодні, як і багато поколінь тому, українці виборюють свою незалежність зі зброєю в руках. 

Вітаємо всіх українців з цим святом та бажаємо, здоров’я, терпіння, витримки і перемоги нам!

Український прапор - головний символ держави!

23 серпня щорічно, починаючи з 2004 року, в Україні вшановують один з трьох ключових державних символів – синьо-жовтий стяг. Це національний символ. Символ нашої української ідентичності. Символ боротьби за волю.

Свято встановлене «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України» згідно з указом Президента. 

У 2009 році було внесено зміни до цього указу й засновано щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня по всій Україні.

Синьо-жовті кольори на прапорі мають щонайменше тисячолітню історію і сягають часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Під час хвилі європейських революцій 1848 року, названої «Весна народів», синьо-жовтий стяг утвердився вже як прапор українського народу. Тоді, у червні 1848-го, таке знамено вперше підняли над ратушею у Львові. Утвердження ж синьо-жовтого прапора як державного відбулося із проголошенням Української Народної Республіки (УНР). 

4 вересня 1991 року національний синьо-жовтий прапор замайорів над Верховною Радою України. А за кілька місяців, 28 січня 1992-го, ВРУ офіційно затвердила його Державним Прапором України.

Після початку російської агресії синьо-жовтий прапор став символом боротьби та спротиву загарбникам. Український прапор у кожному куточку світу нагадує про сміливість і подвиг українців

Український прапор - наша гордість і найвідоміший символ України. Під час повномасштабної війни весь світ дізнався про самовідданість і хоробрість українського народу, а наш синьо-жовтий прапор вивішують з балконів, носять на собі і прикріплюють до машини на знак підтримки українців. Сьогодні прапор – з нашими військовими на їхніх плечових шевронах, у рюкзаках та на позиціях. Вони бережно підписують його своїми позивними побратимам на пам’ять. Він майорить над вільними і звільненими містами України. А українці на окупованих територіях чекають, коли він знову з гордістю розвіватиметься у їхніх містах, селищах та селах. 

Символи української ідентичності

 Щорічно до Дня Незалежності України у виставковій залі бібліотеки-філії №5 відкривається виставка декоративно-вжиткового мистецтва «Жива традиція».
Цього року унікальну виставку створили 50 майстрів народних художніх промислів не тільки з Білої Церкви, а й з різних областей України − Донецької, Запорізької, Миколаївської, Черкаської, Херсонської.
Головна спеціалістка управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Алла Карабач та депутатка Білоцерківської міської ради Олена Фастівська привітали присутніх з відкриттям виставки.
Містяни протягом місяця матимуть можливість переглянути роботи майстрів петриківського розпису, різьблення по дереву, побачать ікони з Коломиї, білоцерківську та вінницьку вишивку, писанки із орнаментами всіх областей України. Нікого не залишить байдужим дивовижний світ кераміки, килими ручної роботи, неповторне вітражне скло, флористика, бісероплетіння, плетені ляльки, авторські ляльки-мотанки, які заполонили простір виставкової зали.Дизайнерські прикраси ручної роботи з мікровишивкою – захисні обереги, вперше приїхали в наше місто.
Але краще один раз побачити, чим сто разів почути. Тож запрошуємо відвідати виставку «Жива традиція» за адресою: проспект Незалежності, 55; виставкова зала бібліотеки-філії №5.

13 серпня - Міжнародний день шульги. Відомі постаті в українській історії - шульги.

Щороку, 13 серпня у світі відзначається Міжнародний день шульги. Це неофіційне свято покликане звернути увагу на незручності, які існують в побутовому житті людей, які переважно користуються лівою рукою.

Всесвітній день ліворуких започаткований 13 серпня 1976 року організацією Left-handers International. Проголошений у 1984 році Міжнародною конфедерацією шульг. Вперше відзначили “День шульги” в 1992 році за ініціативою британського Клубу ліворуких, створеного 1990 року.

Нажаль, досі існує практика, коли лівшів і у школі, і домашніх умовах намагаються перевчити робити все правою рукою, що нерідко викликає психологічні стреси та знижує успішність учнів.

Разом з тим, лівші так само як і правші можуть домагатися великих успіхів, будувати успішну кар'єру і навіть ставати супер-зірками. Найвідоміші голівудські зірки-лівші - Брюс Вілліс, Анджеліна Джолі, Джессіка Альба, Джулія Робертс, Том Круз, Ніколь Кідман, Барак Обама тощо.

Шульгами українського походження були письменники Володимир Маяковський і Лев Толстой, композитори Петро Чайковський і Сергій Прокоф’єв.

Відомою українською шульгою була талановита вишивальниця з Криму, довгожителька Віра Роїк.

Серед ліворуких українців також Степан Бандера, спортсмен Олег Блохін, правозахисник Семен Глузман, акордеоніст-віртуоз Ігор Завадський, акторка Міла Йовович, письменник Віталій Коротич, мініатюрист Микола Сядристий, лідер гурту "Океан Ельзи" Святослав Вакарчук, і  дизайнер Андре Тан, співаки Павло Зібров та Dzidzio. Боксери Василь Ломаченко та Олександр Усик.

Особливості лівшів - чим вони відрізняються від правшів

Лівша - це, як ми вже говорили, людина, яка переважно користується лівою рукою. При цьому, виключно за письмом визначати це не варто - Чарлі Чаплін, наприклад, на скрипці грав лівою рукою, а писав правою. Лівші не тільки пишуть, а й виконують всі побутові потреби лівою рукою.

Основні відмінні характеристики лівшів:

• права півкуля розвинена більша, ніж ліва - у правшів все навпаки;

• лівшам притаманні емоційність, інтуїція, творче мислення, вразливість і різка зміна настрою; правші, навпаки - логічні, раціональні, мають схильність до точних наук;

• у складних обставинах лівші знаходять оригінальний і нестандартний метод вирішення проблеми, в той час, як правші діють оперативно і організовано.

Сьогодні, дослідження генетичної природи ліворукості йдуть активно. Сучасні медики і психологи озвучили кілька причин виникнення ліворукості, проте точна відповідь досі не знайдена. Приблизно 10-11% всіх людей на планеті – шульги. Передбачається, що роль у визначенні провідної руки можуть грати до 40 генів.

Досвід багатьох зарубіжних країн показав, що дбайливе ставлення до ліворуких дітей сприятливо позначається на їх подальшому розвитку, а значить, на успіхах суспільства в цілому.

Всесвітній день каліграфії

14серпня – це день, коли відзначається мистецтво письма, а саме Всесвітній день каліграфії. Каліграфія – це мистецтво в письмовій формі. Сьогодні вона використовується в багатьох дизайнерських концепціях для реклами, завдяки передовим сучасним технологіям. Однак каліграфія також мала величезну історію, яка вплинула на багато культур у всьому світі. В Україні це свято досить поширене, оскільки каліграфія є частиною самобутності та історії нашогонароду. Колектив бібліотеки #5 має творчих друзів. Одна із них Валентина Ніконоркіна, яка володіє магією пера – це її пристрасть. Так що беремо перо та чорнило і виводимо красиві каліграфічні літери!

Представник сучасної української постмодерної літератури – Любко Дереш

Загадковий, яскравий і талановитий прозаїк, есеїст, сценарист, лектор, куратор, розробник інноваційних підходів у творчості , представник сучасної української постмодерної літератури – Любко Дереш 10 серпня святкує ювілей.

Критики називають його письменником-вундеркіндом і феноменом сучасної української  літератури. Його творчість про покоління, яке не знайоме з епохою СРСР, яке демонструє вільний від вражень радянського минулого погляд.

Він – уродженець міста Лева, має декілька не пов`язаних із літературою спеціальностей: «хімія та біологія», «організатор психотехнічних процедур і розробник психотехнік», «інструкторська та розробницька діяльність»; полюбляє проводити різноформатні тренінги та семінари, до того ж є магістром економіки. У шістнадцять дебютував романом «Культ», який викликав зацікавленість та літературну довіру читачів і одночасно багато питань критики до молодого автора. Через три роки «Культ» було перекладено німецькою, французькою, італійською та польською.

Зважаючи на молодість, своєрідні сюжети, увагу до містицизму та особливу манеру викладу, книги, що виходили з-під його пера, захоплювали переважно  тінейджерів. Дорослішаючи, Любко Дереш у твори почав додавати більше філософських та злободенних елементів, завдяки чому привернув увагу старших читачів. Його твори – це суміш містики, фентезі та неформальної молодіжної субкультури. Дереш уміє інтригувати, провокувати, створювати нову реальність, де вигадане тонко переплітається з дійсним. А ще порушує проблеми, на які не завжди можна знайти однозначні відповіді.

Познайомитися з творчим доробком письменника ви можете в бібліотеці #5.

Тримаємо стрій! Читаємо і перемагаємо.

9 серпня - День корінних народів світу

Сьогодні, 9 серпня, Україна, разом зі світовою спільнотою відзначає Міжнародний день корінних народів світу, який був встановлений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 23 грудня 1994 року № A/RES/49/214. 

Цей день є нагадуванням про різноманітність та унікальність культур, які формують наше суспільство, а також підкреслює важливість збереження та захисту прав корінних народів. 

Україна – також є батьківщиною корінних народів, зокрема кримських татар, караїмів та кримчаків. Вони мають давню героїчну та водночас трагічну історію. Пліч-о-пліч кримські татари та українці протистояли навалам московської орди. Навіть питання релігії не могло стати на заваді спільній боротьбі. Кримські татари були союзниками Богдана Хмельницького під час визвольних змагань. Звичайно протекторат Оттоманської імперії накладав свій відбиток на співіснування двох народів, проте ніщо не здатне затьмарити звитяжну історію спільних перемог.

1 липня 2021 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про корінні народи України». Закон визначає, що корінними народами України, які сформувались на території Кримського півострова, є кримські татари, караїми та кримчаки.

У цей день ми висловлюємо нашу глибоку вдячність і підтримку корінним народам України, які протягом століть боролися за збереження своєї ідентичності та прав. Ми визнаємо їхні досягнення та внесок у культурне багатство нашої країни і наголошуємо на необхідності захисту їхніх прав у сучасному світі.

На жаль, права корінних народів, які залишаються на тимчасово окупованій території Кримського півострова систематично порушуються з боку окупаційних адміністрацій. Громадяни України на ТОТ зазнають переслідувань, утисків, дискримінації та насильства. За даними Представництва Президента України в АР Крим, щонайменше 217 громадян України перебувають у місцях позбавлення волі в рамках політично мотивованого та/або релігійного кримінального переслідування в Криму, серед них – 132 це кримські татари, представники корінного народу Криму. Багато представників корінних народів України, які були вимушені покинути Кримський півострів після його окупації наразі у лавах Збройних сил України виборюють своє право вільно жити на рідній землі.

Наш обов’язок – забезпечити, щоб голоси корінних народів були почуті, а їхні права – захищені. 

8 серпня – Всесвітній день кішок

Щодня, переглядаючи календар знаменних та пам’ятних дат, в ньому можна знайти ряд свят, які присвячені тим чи іншим представникам тваринного світу. А ось 8 серпня є чудове свято - Всесвітній день кішок, який відзначається всіма любителями цієї прекрасної тварини з 2002 року.

Його засновником став Міжнародний фонд Animal Welfare.

У Європі ця дата 17 лютого «законно належить» до свята кішок і котів. Мабуть це пов’язано з наближенням весни, коли в цей час споконвіку змушує всіх нас, любителів і не любителів цього виду, звертати особливу увагу на численні «виступи, симпозіуми та конференції», які проводяться цими представниками тваринного світу.

Тож сьогодні в бібліотеці №5 відбулася зустріч в клубі Академії пенсіонерів «Золота осінь», де темою для обговорення був запропонований бібліомікс з «Цікавими фактами про пухнастиків».

Коли з’явилися кішки на планеті? Які стосунки мали кошачі з оточуючими людьми, про характер, поведінку та ще багато чого цікавого почули академісти.

Були і сумні історії про виїзд з окупованих територій переселенців та про покинутих тварин. А ще про те, що багато господарів, ціною власного життя, рятували з під завалів, обстрілів своїх домашніх улюбленців.

Ця тема про кішок нікого з присутніх не залишила байдужими і учасники клубу ділилися своїми історіями догляду та співіснування з цими милими тваринами.

Працівники бібліотеки презентували книжкову виставку-інсталяцію «Захопливі котячі історії».

                                                                                                   Світлана Хмільова

Розмова про мову: цікаво та пізнавально!

Друзі! Ось вам перше завдання! Знайдіть рядок, у якому частку НЕ пишемо окремо з усіма наступними словами. Складно? Думаю, що не дуже, але треба помізкувати.

Отже, сьогоднішня тема нашого чергового засідання в україномовному розмовному клубі «Світлиця слова» – вживання частки НЕ з дієсловами та дієприслівниками, іменниками та прикметниками. Розібралися і опанували правила написання такої б здавалося простенької теми!? Звісно!

Деякі помилково вважають, що українська мова є однією з найпростіших для вивчення. Але, за кількістю правил вона не поступається англійській мові, чи навіть німецькій. Правопис певних слів, що здаються нам елементарними, можуть викликати у того ж іноземця справжнє здивування, ба більше – граматичний шок.

А чи впевнені ви, що знаєте українську мову ідеально? Можливо, ви навіть знаєте, як правильно писати: немає чи не має, непотрібно чи не потрібно, нецікаво чи не цікаво? Деякі слова точно викликали у вас певні сумніви.

Тож запрошуємо до спілкування та пізнання нашої мови. Хай вона вам буде і колисовою для малюків, і діловою в роботі , і гордістю – бо українська найкраща!

                                                                                               Світлана Хмільова