четвер, 5 серпня 2021 р.

Море, море! Без краю просторе, Руху повне і разом спокою! (Леся Українка)


Далі, далі від душного міста!


Далі, далі від душного міста!

Серце прагне буять на просторі!

Бачу здалека, – хвиля іскриста

Грає вільно по синьому морі.


А у тую неділеньку рано

Сине море чудово так грає,

Його сонечко пестить кохано,

Красним-ясним промінням вітає.


Що біліє отам на роздоллі?

Чи хмариночка легкая, біла

Геть по небі гуляє по волі?

Чи на човні то білі вітрила?


В морі хвиля за хвилею рине,

Море наче здіймається вгору,

А склепіння небеснеє синє

Край свій ясний купає у морю.


Світло там простяглося від сходу, –

Очі вабить стяга та іскриста;

Корабель наш розрізує воду –

І дорога блакитно-перлиста


Зостається широка за нами,

Геть далеко розкочує хвилі,

Що сердито трясуть гребенями,

Наче гривами огирі білі.


А здалека, отам на заході,

Срібнокудрії хвилі кивають, –

Нереїди при сонячнім сході

Промінь ранній таночком стрівають,


І танцюють химерно та легко, –

Ось близенько вже видно ту зграю,

Аж і знов одкотилась далеко,

Геть біліє в туманному краю…


Море, море! Без краю просторе,

Руху повне і разом спокою!

Забуваю і щастя, і горе –

Все наземне, – з’єднатись з тобою


Я жадаю на час, на годину,

Щоб не бачить нічого на світі,

Тільки бачить осяйну долину

І губитись в прозорій блакиті!..

(Леся Українка)

Немає коментарів:

Дописати коментар