Коляда — це давньоукраїнська богиня неба, мати Сонця, дружина Дажбога. За давньою українською легендою, богиня Коляда — щороку народжує нове сонце — Божича. І стається це у найдовшу ніч зими. Тим часом — богиня Мара ганяється за Колядою, аби завадити народженню сонця і встановити вічну зиму та ніч. Аби сховатись від темної богині — Коляда перетворюється у козу. Звідси і пішла традиція переодягатись у цю тварину під час колядок.
Колядою називали богиню, а також і саме свято. Крім того, називали Колядою — Дідуха, сніп із житніх колосків, який слугував головним символом свята до появи ялинки. Назва Коляда належала і святковому хлібу чи калачу на столі.
Святкування коляди починалося з запалювання вогню — як символу народження нового сонця. Люди посипали одне одного і будинки зерном — до гарного врожаю. Їли кутю та співали колядок, наряджались у обрядові костюми. Спалювали колодку — як символ злої Мари. Популярність цього свята серед українців призвела до того, що церква пов’язала його із християнським Різдвом. До свята шили кожному члену родини нову сорочку, вигадували костюми. Ставили у домі Дідуха та плели “павучки”.
Під кінець свята Коляди, на Святвечір, готували трапезу із 12 страв, серед яких обов’язково мали бути кутя і борщ.
Саме зі свята Коляди і пішла традиція — ходити від хати до хати та вітати всіх піснями. Участь у цьому дійстві брали як діти, так і дорослі. Перевдягались у маску Чорта і Смерті — які уособлювали злих духів. Бабу і діда — уособлення предків, роду. Козу, яка була символом перевтіленого божества Коляди.
Багато колядок збереглось із того часу, лише слова були подекуди змінені.
І з однією із таких колядок до бібліотеки № 5, 25 грудня, завітав Зразково- ляльковий театр “Фантазія”. Колядники порадували відвідувачів та працівників бібліотеки цікавою автентичною колядою. І за традицією отримали солодкий подарунок.
Немає коментарів:
Дописати коментар