Як важливо бути непохитним, як гори, сонячним як погожа днина, навіть коли чорні хмари підбираються все ближче. Бажаємо всім приємного настрою, а наша літературна вітальня відкриває двері Галині Потопляк.
***
Навчіть мене, гори, тримати удар.
Ви лините в небо, високо до хмар.
Вам вітер холодний у пазухи дише,
Високі вершини ночами колише.
А ви все міцніші. Ви з муру і скелі.
Такі неприступні, як дюни в пустелі.
Навчіть мене гори мовчати і думать.
І жити без болю, і жити без суму.
О, поле зелене. О ниво, без краю.
Ви стелите в ноги дорогу до раю.
Скажіть мені чесно, де сили шукати,
Коли чорні хмари почнуть наповзати.
Коли буревії, громи серед літа.
Як сонце побачить, як линуть до світла.
Навчіть мене ріки, наповнені рясту,
Як йти по камінню й на ньому не впасти.
Г. Потопляк.
2017 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар