Ностальгічна поезія Оксани Карпенко

Кожен розуміє сенс великого слова «любов» по-своєму. Адже ніхто ніколи не зможе полюбити так як інша людина. Для всіх любов – це унікальне почуття, яке неможливо описати словами, яке наповнює всю душу людини, який змушує серце битися сильніше, а світ здається краще і чистіше. Почуття любові до ближнього простій людині дуже складно описати, її можна лише відчути.
І тільки поети і письменники  в змозі підібрати правильні слова. До вашої уваги ностальгічна поезія Оксани Карпенко.

***

Я буду з тобою до віку...
До твого, до мого - не знаю!..
Як води несуть свої ріки,
Мої почуття не згасають.
Ти поруч, чи далеч між нами,
Твій голос лунає у скронях.
Розлуку не важим роками...
Чекання квітує як сонях...
А як же поміряти відстань:
В роках, кілометрах, чи сумі?
З любов'ю удвох я приходжу на пристань,
Де ніжність і тиха задума...
В безжальнім стрімкім водоспаді
В роках розчиняються мрії
Що буде - не дано нам знати...
Ти поруч - я знову лелію...
01.06.2021