Книга обплетена живоплотом запрошує розтулити гілля і зазирнути, чи нема, бува, там чогось навмисне прихованого від очей невтаємничених. Та коли вже переступаєш межу між реальним і книжковим світом, інстинктивно рухаєшся прокладеними стежками в оповідь, яка розгортається просто на наших очах.
Локації змінюються, речі запросто можна додавати або переміщувати, – і усе це під впливом читачів, які вільно рухаються романом. Неймовірно вже те, що йдеться про книгу без єдиного персонажа, адже літератор Станіслав Браніца викохав її як місце для зустрічей з коханою, одержимо створюючи роман-дім, витворюючи його канву з ретельно дібраних слів. Та будьте обачні, зайшовши помилуватися розкішною віллою і садом, зважайте на розмитість граней між реальністю і плодом уяви письменника, бо тут зустрінеш не тільки закоханих, а й тих, що здатні на знищення не тільки кохання, а й життя…
Інна Храбуст
Немає коментарів:
Дописати коментар