Королевич Олександр Дмитрович (літературний
псевдонім — Лесь Гомін) народився 30 березня 1900 року в м. Черкаси у сім'ї
візника. Про свої молоді роки письменник згадував: «Із 1918 до 1924 року вчився в Києві. Під час громадянської війни (лютий,
1920 рік) я добровільно вступив до Червоної Армії, працював на відповідальних
постах по мобілізації людей і транспорту, по боротьбі з бандитизмом і
дезертирством. Як закінчилась громадянська війна, я потрапив до Київського
всеобучу інструктором і тоді, працюючи, закінчував освіту (Київський ІНО).
Демобілізований у червні 1924 року. Відтоді починається моя
громадсько-літературна робота». Писати ж Гомін почав ще у 1919 році. Деілька його поезій, етюдів
та оповідань були надруковані в періодичних виданнях. Періодично друкувався в
газеті «Радянська думка» в Черкасах. Перу Леся Гомона належать збірки оповідань «Контрольні цифри» (1931), пʼєси «Маски (1933)».
1934 року Держлітвидав
України допоміг підготувати до видання його роман «Голгофа», частина якого була
надрукована на сторінках літературно-художнього журналу «Металеві дні». Але як
окрема книга роман вийшов лише у 1959 році, автора, на жаль, вже не було в
живих. Досі не
відомо, коли Леся Гомона заарештовано: судово-слідчу справу донині не
віднайдено. Єдине, що збереглося в архіві Спілки письменників, — копія довідки,
виданої 4 грудня 1958 року про те, що постановою президії Верховного суду УРСР
вирок Одеського обласного суду, ухвала і постанова Верховного суду УРСР 1935-
1936рр. щодо Королевича Олександра Дмитровича, українського письменника,
скасовані, а справу припинені за недоведеністю складу злочину. Помер Лесь
Гомін 16 січня 1958 року в м. Черкаси. Інна Храбуст, за інтернет-джерелами
Немає коментарів:
Дописати коментар