Ви не повірите, або Дивак, що навчає наших дітей

Щороку 2 квітня, в день народження Ганса Крістіана Андерсена, в усьому світі святкується Міжнародний день дитячої книги. З 1956 року Міжнародною радою з дитячої книги (IBBY) присуджується Золота медаль Ганса Крістіана Андерсена – вища міжнародна нагорода в сучасній літературі. Цією медаллю нагороджуються письменники, а з 1966 року –художники, за внесок в дитячу літературу, а це 170 творів для дітей! Ганс Крістіан Андерсен відомий своїми неймовірно цікавими, повчальними, добрими і веселими, а, іноді, сумними казками. Діти всього світу зачитувалися ними. При цьому вони вчилися любити, товаришувати, довіряти і, найголовніше, вірити в диво та беззаперечну перемогу добра. Яким же він був, цей неймовірний казкар, з величезною фантазією та неймовірною глибиною душі? Андерсен відрізнявся високим зростом, був худорлявий і сутулий. Характер у казкаря теж був вельми неприємний і тривожний. Все його життя було наповнене фобіями: він боявся пограбувань, собак, втрати паспорта; боявся загинути у вогні, тому завжди возив з собою мотузку, щоб під час пожежі вибратися через вікно.Всерйоз вважав, що від кількості зубів у роті залежить його «плодючість як автора». Боявся отруєння, тож коли скандинавські діти скинулися на подарунок коханому казкареві і прислали найбільшу в світі коробку шоколадних цукерок, він в жаху відмовився від гостинця і відправив його своїм племінницям. З вище викладеної інформації ясно чому Ганс Християн Андерсен не мав успіху у жінок - але і не прагнув до цього. Однак в 1840 році в Копенгагені він зустрів дівчину на ім'я Дженні Лінд, про яку навіть написав у своєму щоденнику «Я люблю!». Він присвячував їй вірші і писав для неї казки. Вона ж зверталася до нього виключно «братик» або «дитя», хоча йому було 40, а їй всього 26 років. У 1852 Лінд вийшла заміж за молодого піаніста Отто Гольшмідта. Вважається, що в старості Андерсен став ще більш екстравагантним: проводячи багато часу в публічних будинках, він не торкався до тамтешніх дівчат, а просто з ними розмовляв. Пам’ятник для письменника був створений і установлений ще за його життя. Він навіть особисто затверджував проект архітектора Огюста Сабьо. В першому варіанті скульптури він мав сидіти в кріслі, оточений дітьми з книгою в руках. Але таке бачення скульптора його обурило. Він сказав, що в такому разі міг би і розказати казку, а не прочитати. У варіанті ж втіленому у життя, письменник стоїть із книгою в руці без слухачів.
Інна Храбуст,
з інтернет-джерел.