Козацькому роду нема переводу

14 жовтня -  християнське і народне свято Покрови Пресвятої Богородиці .

З 1999року свято Покрови в Україні відзначається як День українського козацтва.

У Київській Русі Пресвяту Матір вважали могутньою заступницею та покровителькою, цілковито віддаючись під її покров. Князь Ярослав Мудрий віддав свою державу під опіку Богоматері. За її посередництвом Почаївський монастир був врятований від турків.

Козацтво України вважало Пресвяту Богородицю своєю особливою покровителькою. Тому на Запоріжжі була збудована церква Святої Покрови, і празник цей урочисто святкували на Січі. Куди б доля не заносила козаків, завжди з ними була ікона Пресвятої. Існує переказ, що після зруйнування Запорозької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай, взяли ікону Покрови.

Першоджерела:

Позакласний час. – 2014. - №9. – С.83

Місце зустрічі - парк "Олександрія"

2 жовтня  учасники клубу “Золота осінь” обрали продовженням  циклу заходів до Дня людей похилого віку парк “Олександрію”.

Чудова осіння  погода, ніжне сонечко запросило до зеленої перлини України ентузіастів активного відпочинку.

Зоя Чутковська,  провідний бібліограф  бібліотеки №8,  підготувала для членів клубу бліц-інформацію до Всесвітнього дня посмішки. Переконливі факти про те, що посмішка гармонізує характер, покращує здоров’я і робить життя людей  щасливим надихнули учасників на бажання частіше посміхатися  та з оптимізмом ставитися до  життя в поважному віці, про що свідчать світлини, зроблені в парку.                

         Після розповіді всі учасники осіннього відпочинку відвідали “Яблуневий грот”.                              
         Доброзичливі господарі  яблуневого саду пригостили нас запашними смачними плодами.
         М.Боженко

Друга молодість приходить до тих, хто першу зберіг

Людська осінь буває різною: дощовито-сумною, фаталістично-зимною, та може бути й сонячною, теплою й привітною, мов бабине літо. І дуже важливо, щоб старість, або ж витонченіше  - елегантний вік, переповнювали світлі емоції та нові гарні події. Незмінним трудівником у цьому русі без перебільшень можна назвати колектив міської бібліотеки №8, котрий проводить численні заходи, залучаючи пенсіонерів до активного громадського життя, творчості та саморозвитку.

Один з них – приурочений до Міжнародного дня людини похилого віку – відбувся першого жовтня у виставковій залі книгозбірні й мав досить насичену, навіть сповнену цікавих сюрпризів програму.

У ході дійства виставкове приміщення непомітно перетворилося на зал маленького затишного провінційного театру, стіни якого були прикрашені роботами з бісеру майстрині

О.Краюхіної, а зі сцени дві маленькі ведучі в національному вбранні енергійно і дотепно вели свято, виступаючи , ніби перед рідними бабусями й дідусями, чим безперечно тішили присутніх й раз у раз отримували заслужені оплески. Глядачів поважного віку привітали також вихованці Школи мистецтв №1 та Будинку юного техніка «Прометей», подарувавши свою музичну та гімнастичну майстерність.

Піднімалися на сцену й винуватці свята. Зокрема, актори самодіяльного бібліотечного театру «Співограй», котрі зачитували авторські поетичні твори, серед яких було і тендітне зізнання жінці, з котрою прожив усе життя, і вірш про добровольчий батальйон «Азов» від матері, чий син там воює ( більшість у залі, як і авторка, не втримали сліз).

Захід був сповнений численними вітаннями, побажаннями, подяками й, безперечно, залишив у серцях присутніх цілий калейдоскоп теплих і щемливих емоцій, що, як на нас, і ставили за мету організатори свята.

Як влучно зауважила одна з виступаючих, цей вік прекрасний, адже «ми ще все можемо і вже все знаємо». Хотілося б, аби якомога більше людей елегантного віку були сповнені таким оптимізмом і по-справжньому жили кожного дня.

Б.Храбуст

Громадська думка. – 2014. – 10 жовтня. – С.8

http://www.odnoklassniki.ru/dk?cmd=logExternal&st._aid=Conversations_Openlink&st.name=externalLinkRedirect&st.link=http%3A%2F%2Fwww.odnoklassniki.ru%2Fvideo%2F62774976501003-1

Сакральне мистецтво

Заслужений майстер народної творчості України Ольга Краюхіна
Персональна виставка робіт з бісерної мозаїки "В роздумі..."
(18.09.2014 - 2.10.2014)

Молитва оптинських старців

Господи, дай мені зустріти з душевним спокоєм усе, що принесе мені цей день. Дай мені цілковито віддатися на волю Твою святу. На всяк час дня цього в усьому настав мене і підтримай мене, Господи. Які б я не дістав звістки, навчи мене приймати їх зі спокійною душею і твердим переконанням, що на все Святая Воля Твоя. У всіх ділах моїх і словах керуй думками моїми і почуттями. У всіх непередбачених випадках  не дай мені забути, що все Ти посилаєш. Навчи мене просто і мудро ставитись до всіх людей, нікого не ображаючи, ані засмучуючи. Господи, дай мені силу перенести втому і всі події цього дня. Керуй моєю волею і навчи мене молитись, вірити, надіятись,терпіти, прощати і любити.

Спілкування об`єднує

Вівторок 23 вересня у бібліотеці №8 був незвичним. На відміну від інших, цього дня у приміщенні читального залу лунали дитячі голоси. Не дивлячись на те, що бібліотека обслуговує доросле населення мікрорайону, цього разу в центрі уваги були діти і приводом для їхньої присутності стало відкриття клубу молодих мам « Я – мама», який поповнив читацьке об’єднання «Від захоплення -  до книги». Це вже сьомий клуб за інтересами, котрий діє при бібліотеці №8.

Відкриття відбулося о 16.00. Запросили мам-читачів бібліотеки і їхніх діток, мам-жительок мікрорайону; керівників громадських організацій: Олену Георгіївну Іванову, голову ГО «Допомога дітям Чорнобиля», Ірину Віталіївну Бирловську, голову ревізійної комісії ГО «Аюрведа», Тамару Заіндінівну Сангарієву, керівника недільної школи Всеукраїнської громадської організації «Діаспора чеченського народу», Марину Геннадіївну Лисич, голову ГО «Правова єдність» і, звичайно, Раїсу Павлівну Григоренко, директора Білоцерківської міської централізованої бібліотечної системи.

У бібліотеці ведеться активна робота з громадськістю мікрорайону.

Керівником і ініціатором створення такого об`єднання читачів  стала Світлана Петрівна Хмільова, завідуюча бібліотекою, вона ж і була ведучою першої зустрічі. Завідуюча подякувала благодійникам : Ярославу Вікторовичу Яременко, депутату Білоцерківської міської ради, Олені Гергіївні Івановій, Салману Аюбовичу Садаєву, голові правління Всеукраїнської громадської організації «Діаспора чеченського народу», Тарасу Васильовичу Обельницькому, голові штабу політичної партії «Всеукраїнське аграрне об`єднання "Заступ"», котрі в скрутний для країни час знайшли можливість допомогти матеріальними коштами і побажала мамам успіху у вихованні дітей та створенні хороших сімейних відносин.

На заході виступили:  Раїса Павлівна Григоренко, вище згадані представники організацій та читачка Наталя Ярошинська, мати чотирьох дітей.

Присутні обрали новостворений актив і пообіцяли дружню підтримку у роботі клубу.

Значну  зацікавленість у дійстві проявили і дітлахи. Вони бавилися у куточку, створеному для них бібліотекарями. Іграшки, надувні кульки, розмальовані дитячі столики і стільчики створювали у спілкуванні дітей затишну  домашню атмосферу. Ініціативна в «ораторському мистецтві» маленька Мартуся Никоненко поставила конкретне запитання виступаючій: «Ти, вже скінчила? Так?», чим викликала розрядку ділової атмосфери і внесла подих невимушеності і  довіри до присутніх.

 Ідея створення  клубу молодих мам дуже актуальна. Люди очікують великої підтримки від його організаторів у вирішенні проблем сімейного виховання дітей та побудови стосунків між батьками і дітьми.

Роздуми художниці

 18 вересня  у міській виставковій залі бібліотеки №8 відкрилась  персональна виставка заслуженого майстра народного мистецтва України Ольги Краюхіної. 

      Краюхіна Ольга Миколаївна народилась 18 червня 1954 р. в Білій Церкві. З 1992року  проживає у с.Фурси Білоцерківського району. У 1995р. заснувала благодійний фонд “Калина”, в якому діти займались декоративними видами мистецтва.

Бісерною мозаїкою займається з 1998 р.

У 2000 р. відбулася І персональна  виставка в культурологічному центрі України (Києво-Печерська лавра);

2001-му – персональна виставка в Українському домі;

2003 р. – персональні виставки у м.Славутич та в обласній і районних держадміністраціях; 2006 р. – персональна виставка в музеї ім. Т.Шевченка м.Київ; 

2007-2009 – персональні виставки в Білій Церкві.      Активна учасниця обласних виставок

декоративного мистецтва в Палаці  культури України, міських, районних виставках народних майстрів.
      У 2009 р. присвоєно звання “Заслужений майстер народної творчості  України”.
      З 2004 р. працює завідуючою студією декоративно-вжиткового мистецтва “Калина” с. Фурси.
      Роботи Ольги Миколаївни є в музеї ім. Т.Шевченка м.Києва, краєзнавчому музеї Білої Церкви, приватних колекціях в Україні та за кордоном.
      На цьогорічній  виставці “В роздумі…” майстриня представила 127 робіт не тільки бісерної мозаїки, а й флористичні композиції.
      Численні друзі, соратники і шанувальники привітали Ольгу Миколаївну з цікавою виставкою: головний спеціаліст міського відділу культури і туризму заслужений художник України Олександр Жарко, отець Валерій, художниця і письменниця Галина Невінчана, голова міськрайонного осередку ВУТ “Просвіта” ім. Т.Шевченка, член НСПУ Володимир Іванців.
      Виставка триватиме до 3 жовтня, тож запрошуємо її оглянути і отримати насолоду від творчості заслуженої майстрині народного мистецтва України.

Л.Михайлюк

Цікава зустріч

11 вересня в бібліотеці №8 відбулася довгоочікувана зустріч  “академістів” після літніх канікул. Перше зібрання присвятили  презентації фільму “Історія міста в світлинах”.

      Яскраві враження  отримали члени клубу “Золота осінь” Академії пенсіонерів від зустрічі з людиною, яка закохана у своє місто –  Анатолієм Степком.    

      Використовуючи фото та демонструючи відеофільм,  наш гість розповів цікаві факти з історії міста над Россю, провів заочну екскурсію по вулицях Білої Церкви.
      Слухачі та глядачі отримали задоволення від перегляду фільму і запросили пана Анатолія на ще одну зустріч.

Майя Боженко

Шоколадний день

День шоколаду саме найсолодше і найпопулярніше свято серед жителів планети. На відміну від інших, в різних країнах його святкують:  7 липня, 11липня, 4 вересня і 28 жовтня.

У бібліотеці №8 цей день святкували 4 вересня. Книжкова виставка «Його величність шоколад», шоколадний гороскоп зодіакальних знаків, виставка репродукцій картин «Шоколадний настрій», виставка декупажних робіт виготовлених працівниками бібліотеки та її читачами на тему шоколаду прикрасили читальну залу. Святкового настрою додавало музичне оформлення: «шоколадні мелодії» звучали в той час, коли співробітниця фірми «Amway» готувала гарячий шоколад і фрукти в шоколаді за святково прибраним круглим столом. Це був самий привабливий епізод дійства, адже фрукти смакували всі гості. Шоколадні призи отримали переможці конкурсу «Створи букет із шоколадних цукерок». Із задоволенням взяли участь у складанні пазлів за обкладинками книг про шоколад студенти коледжу сервісу та дизайну. Всі завдання виконувалися із великим захватом, тому ведуча Ніна Пругер провела ще й вікторину «Цікаві факти з історії шоколадних музеїв». Гості активно відповідали на запитання і отримували – шо-ко-лад.

Але все це було потім. А спочатку - традиційне відкриття свята з цікавими повідомленнями про шоколад, про шоколадні музеї в різних країнах та слайд-шоу альманах «Смак шоколаду»,і,  вітання гостя Сергія Істоміна, депутата міської ради, його подарунки і приємні спогади про нашу бібліотеку.

По закінченні дійства гості ще довго не покидали читальну залу: пили чай і смакували самотужки приготований вдома шоколад, який принесла Наталя Мальчукова, читачка бібліотеки, учасниця бібліотечного театру «Співограй».

Свято пройшло в режимі «Non Stop».

Вл.інф.

День знань у бібліотеці

День знань – свято учнів, студентів, вчителів та батьків. Свято, що об’єднує, якимось неймовірним дивом, різні покоління.

1 вересня до бібліотеки на екскурсію завітали десятикласники БЗШ №11. Наступного дня,  2 вересня – студенти Білоцерківського коледжу сервісу та дизайну, експонати котрих були представлені на традиційній виставці декоративно-ужиткового мистецтва “Квітни, моя Україно!”, яка була відкрита до Дня Незалежності України у виставковій залі.

Екскурсію по виставковій залі провела завідуюча бібліотекою Світлана Хмільова. Вона привітала всіх із святом і розповіла про творчість народних майстрів  та їх роботи, репрезентовані на виставці.

Із оглядом періодичних видань у читальному залі на гостей чекали бібліотекарі Ніна Пругер і Майя Боженко. Також діти ознайомилися з бібліотечними клубами за інтересами.

Не залишився поза увагою і абонемент, де студентам запропонували нові надходження фантастичної літератури і фентезі.

Світлана Хмільова

Квітни, моя Україно!

До Дня Незалежності України

19 серпня у виставковій залі бібліотеки №8 відбулася презентація виставки декоративно-ужиткового мистецтва «Квітни, моя Україно!» присвячена Дню Незалежності України. Захід  проведено під патронатом  відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради за участю  головного  спеціаліста Олександра Жарка.

Виставка вразила своїм розмаїттям, насиченістю та різнобарв`ям видів народного мистецтва. 68  талановитих майстрів виявили бажання взяти участь і показати свої творчі роботи. Серед них : Галина Кривошея (шкіряна пластика), Тетяна Максимова (батік),Тетяна Сулейманова(вишивка), Ольга Андреєва (вишивка), Марина Бабич( петриківський розпис), Віктор Бондар (коренепластика), Валерій Вовченко (береста), Тетяна Волна ( вироби зі скла, вітраж), Ольга Гавриленко (вишивка), Інна Гаркавенко (писанкарство), Марина Денисова (декупаж), Євген Єгунов (гончарство), Юлія Животівська (вишивка бісером), Ірина Зотова (лялька-мотанка), Валентина Качан ( в`язання), Тетяна Ковальчук ( мереживо), Наталя Ковтенко (рисова мозаїка), Марія Христюк  (вишивка стрічкою)та ін.. Колекцію сучасного стилізованого одягу «Соломія» репрезентував  Білоцерківський коледж сервізу та дизайну.

З вітальним словом до присутніх звернулася Любов Михайлюк, завідувачка виставкової зали, вона подякувала майстрам за активну участь і підтримку та відмітила, що кожного року виставка поповнюється роботами нових майстрів. Обдарованих людей у нашому місті стає дедалі більше. Виставка «Квітни, моя Україно!» несе в собі національну тематику, що на сьогодні є дуже важливо.

Олександр Жарко привітав учасників, побажав їм успіху та закликав і надалі до близької співпраці.

Серед гостей були представники закладів культури, освіти, читачі бібліотеки та пересічні громадяни міста.

Шановні жителі міста! Виставка «Квітни, моя Україно!» діє з 19 серпня по 15 вересня у виставковій залі бібліотеки №8 за адресою вул..Леваневського, 55, щодня, крім суботи з 10.00 до 18.00. Ласкаво просимо!

Вл.інф.

Любов Михайлюк

Герої АТО

                                                                                     Перед останньою дорогою

Нічого страшнішого за жахливу невідповідальність того дня бачити й переживати не доводилося. Гаряче літо із серпневим листям, що так звично й природно падає, завершивши свій вік на цьому світі, - й мати в чорному із чорним горем у душі, і в серці, і в очах. Яскравий день – і ця скорботна тиша в гурті людей, які прийшли на територію 5-го військового майданчику зустріти і провести молодого, худенького капітана. Йому вже відболіло. А всім живим – ще тільки починає…

Анатолієві Романчуку було і вже залишиться назавжди 33 роки. Вік Христа…Офіцер, якого в Білій Церкві ждали синочок і дружина, загинув, виконуючи свій військовий, чоловічий, людський обов`язок. За спини інших не ховався, був грамотним офіцером, уважним, добрим другом, життєрадісним хлопцем. Так про нього тепер уже згадують бойові друзі. І тільки мама спогадами жити відмовляється. Це диявольськи несправедливо – ось так, сидячи на стільчику біля військової частини сина, спостерігати, як під`їздить біленький мікроавтобус із чорними стрічечками…А з нього молоденькі бійці виносять труну…А в ній…

Чи хтось здивується, що всі ми, стоячи за спиною матері і молячись, аби її серце витримало, проклинали вбивцю?! Його ім`я відоме всьому світові. Й не будемо бруднити світлу пам`ять золотих синів України, ним загублених, називаючи поряд з ними проклятого ката. Йому воздасться!

От тільки мати Толі безсилим від ридань і болю голосом все повторяла, схиляючись над мовчазною своєю дитиною: « Сину мій…Сину…За що ж ти загинув…». І знову ця нелюдська невідповідальність  - смерть молодого чоловіка, але ж і подвиг заради Батьківщини, її миру, спокою, щастя…Пригадалися раптом слова архієпископа Любомира (Гузара), який недавно переказав одну із легенд Ісуса: « Несе Він оту поперечку хреста, до якої буде прибитий. Поруч нього ідуть жінки, між ними – Його Мати – Марія. Виснажений немилосердним бичуванням, Ісус падає під тягарем. І тоді мати схиляється над Ним та промовляє: « Сину, треба йти далі». Вповні відчуваючи біль серця, Мати свідома: якщо її Сина не розіпнуть, рід людський загине, ніколи не увійде до Царства Божого». І архієпископ просить матерів сьогоднішніх – попри небажання завдати їм надмірного болю – подумати над тим. Подумати …Адже їхні ( наші!) сини є сьогодні надією цілого народу, чи не єдиною надією Батьківщини…

Тим часом домовину з тілом Героя, після прощання з ним білоцерківців, виносять із клубу у сонячне надвечір`я. долаючи сльози, до рідних і всіх присутніх промовляють міський голова Василь Савчук  та військовий офіцер 72-ї ОМБР Анатолій Штефан. «Слава Україні – Героям слава» вкотре лунає над Білою Церквою, над цілим світом. І Гімн – над світлої пам`яті українським воїном, загиблим у бою з терористами. Востаннє доторкнувся до нього лагідний вітер міста, що стало другим рідним. Востаннє ми провели його, як уже сотні синів, - в останню дорогу. Двері автобуса із надписом «Груз 200» зачинилися. Ну ось і поїхав додому, на Хмельниччину. Тепер уже назавжди…

Розіп`яті клятим ворогом за рідну землю, матусь, дружин, синочків і донечок – за всіх нас, такі діти, такі чоловіки уже навіки мусять бути возведені нами до рангу святих. Як і їхні матері, котрі народили й зростили Героїв…

Валентина Храбуст

Громадська думка – 2014. – 15 серпня. – С.2

Вічна пам`ять всім бійцям 72-ї окремої механізованої бригади, котрі віддали життя за мир в Україні, її суверенітет і незалежність. Вічна пам`ять кожному патріотові, який загинув у бою за свою Батьківщину.

Спасівські маковійчики

Маковія ( Маковея, перший Спас, Спас на воді) відзначають 14 серпня. Свято дістало назву від семи синів Соломії – Маккавеїв, які відзначились великим героїзмом, захищаючи палестинську землю від чужинців.

В цей день народ віддає шану святковим  символам – святому хлібу та маку. У церквах разом із колоссям хліба святять головки маку та квіти:васильки, різну м`яту, чорнобривці, ласкавець, кудрявці, любисток, барвінок, майори, деревій, Петрові батоги, полин та інше зілля складаючи у пучки (букети), які називали «Маковійкою», «Маковейчиком», «Маковієм» тощо. Кількість макових головок має бути сім, як і мучеників Маковіїв.

13 серпня, напередодні свята, у парку біля бібліотеки працівники читального залу провели народознавчу годину із циклу весняно-літніх обрядових свят «Святий Спас прийшов до нас». На свято були запрошені читачі бібліотеки, котрі із задоволенням взяли участь у майстер-класі «Маковіївські букетики» проведеному Майєю Боженко, бібліотекарем читального залу. До учасників приєднувалися перехожі, вони складали букети, слухали цікаву народознавчу розповідь, читали книги із книжкової виставки.

На дійство  завітав депутат міської ради Сергій Істомін. Читачі гостинно зустріли дорогого гостя, він  привітав усіх зі святом і запросив на мітинг спрямований на захист парку на масиві Леваневського, який відбудеться 14 серпня об 11.00 біля ПК ВАТ «Росава».

Закінчилася зустріч смакуванням коржів із маком та медом, якими пригостила всіх Тетяна Ямінська, провідний бібліотекар відділу абонементу.

Вл.інф.

ВІЙНА ОЧИМА СОЛДАТА

Він стояв перед нами усміхнений і спокійний. У джинсах та футболці, такий звичайний, симпатичний хлопець, якого важко було навіть уявити десь в бліндажі у камуфляжі і під обстрілом. Але він відрекомендувався : «Старший солдат Олександр Шараєвський». І почав говорити… Ми вирішили, що не виправимо жодного слова з почутого. Бо це не просто інформація, це миттєвості, години, дні, тижні, пережиті молодою людиною на війні. Отже – про події Сходу без купюр від першої особи.

        « Нам сказали – держіть висоту. Ми держали…»

 - …Ми опинилися поблизу Ізварино якраз під час перемир`я і 10 днів тільки спостерігали, як сепаратисти з Росії заводять техніку, окопуються – готуються до боїв. А потім перемир`я закінчилося й розпочалися обстріли. З усіх чотирьох напрямків. І так – 3 тижні. Днів 5 обстрілювали досить щільно. Бувало починали вранці, а закінчували ввечері. Ми зверталися до командування з тим, як нам бути, що робити. Почули відповідь : «Держіть висоту». Ми держали. В результаті ворог знищив частину техніки.. У нас з`явилося 14 поранених…

 У степу ми знайшли нелегальну копанку й залишений грейдер, яким змогли нарити собі позиції. А земля там жахлива – з камінням…

В останній день у нас ( в 74-ій бригаді, з якою воювали пліч-о-пліч ) уже були двоє загиблих. І техніку «роздовбали» майже повністю. Всі чекали підтримки авіації, бо коли з`являлися в небо «СУшки» – було щастя. Сепаратисти ховалися, й по нас ніхто не стріляв. Але підтримка не надійшла.

У ворога добре налагоджена розвідка, вони знають, де стоять наші «Гради», артилерія, як ходять наші колони, скільки їх. У нас же розвідка практично відсутня.

Зрештою, нас зняли з тієї позиції й перекинули до Амвросіївки, в тил. Як ми вважали – дуже глибокий. Лягли спати. А о першій ночі прокинулися від обстрілу ворожих  «Градів». Почалася страшна паніка. Серед нас було багато «необстріляних». Всі хотіли кинути все і тікати. Наприклад, двоє старших офіцерів, я не знаю їхніх імен, знялися й виїхали на командний пункт, залишивши бійців, які просто не знали, що робити. Ми ж нарили укриття, показали й розказали, як це зробити, тим, хто не вмів… Потім залишки роти звідти зняли. Сказали, мовляв, спасибі, красунчики…Їдьте додому, поки відпочиньте. Просто,  в нас не залишилося вже чим воювати.

Я не знаю, звідки родом були хлопці, які там загинули. Часто полеглих важко ідентифікувати. У нас служили і контрактники, й мобілізовані, й навіть строковики – з Донецька, Запоріжжя, Рівного…Дуже дорого обходиться там здобування недолугими командирами воєнного досвіду. Виникають іноді конфлікти між ними і особовим складом, де є старші й просто розумніші люди…

Знаєте, як ми охороняли наші гаубиці вночі? Просто впродовж неї зі стрілецької зброї стріляли навмання в різні боки – по кущиках, горбочках і т.д. Є проблема зі зв`язком між підрозділами, простіше кажучи, його нема. Рації радянського зразка, як і обмундирування  українського, - просто непотріб. З продуктами не дуже погано. Хоча готувати їжу ми не могли – і виявиш себе, і часу не мали : будь-якої хвилини могли «накрити» обстрілом і треба було бігти в укриття. А щодо сухих пайків, то вітчизняні – жах, американські дещо кращі. З водою ж була біда. Ми «милися» серветками із сухпайків…Велика проблема на передовій – цигарки. Навіть на 30-40 гривень пачку не купиш. А курцям вони потрібні як заспокійливе. Я бачив, як дорослі чоловіки після обстрілів плакали…

Ставлення тамтешніх мешканців до нас було різним. В Запорізькій області, подекуди в Луганській – нормальне. Хтось навіть дякував : «Нарешті ви прийшли!». На Донеччині ми практично з місцевими, мирними людьми не бачилися. По тому, як у найближчому селі ревіли недоєні корови, ми розуміли, що воно покинуте…Ті ж, з ким пересіктися довелося, - вороги. До речі, ополченці там не воюють, тільки найманці й російські офіцери, які «денеерівців» самі вважають любителями…

Добилися ми додому стареньким ЛАЗом, який поламався під Кременчуком. Я доїхав маршруткою до міста, повідомив про проблему в військкоматі. А вже за дві години нам надали два автобуси, щоби – за 360 кілометрів, безплатно – довезти нас до Білої Церкви. Ми відмовлялися : «Два автобуси багато». На що почули : «Хлопці, ви з такого місця добираєтесь…Поїдьте як нормальні люди!»

Записала Валентина Храбуст

Громадська думка. – 2014. – 1серпня. – С.2

Ой зів`ю вінки та на всі святки

Коли духмяне літо в самому розпалі, з квітчастими вінками і яскравими вогнищами приходить свято Івана Купала. Це день літнього сонцевороту, що збігається з Різдвом Івана Хрестителя. Головні атрибути свята – Купало й Марена. За звичаєм, це дві уквітчані гілки, подібні до людських фігур.

До цього свята молодь заздалегідь старанно готувалась : робили опудало, плели з живих квітів вінки, збирали хмиз, готували кулі соломи на вогнище. Довкола опудала водили хороводи, співали ритуальні купальські пісні. Дівчата плели вінки з польових квітів і перед заходом сонця збиралися на вигонах біля річок. Обов`язково розкладалося велике вогнище. Пізньої ночі дівчата пускали на воду сплетені вінки з прилаштованими запаленими свічками. Існує прикмета : якщо вінок пливе добре і свічка горить, то дівчина впродовж року вийде заміж, а якщо крутиться на місці – доведеться їй ще трохи дівувати.

7 липня, з нагоди свята Івана Купала, працівники бібліотеки№8 на чолі із завідуючою Світланою Хмільвою для своїх читачів провели майстер-клас «Секрети плетіння купальського вінка»

Дійство відбувалося у парку біля бібліотеки. І діти, і дорослі отримали справжнє задоволення, доторкнувшись до історії прадавніх звичаїв нашого народу.

Жива історія війни

24 червня читачі бібліотеки №8 зібралися в читальному залі на зустріч-спогад «Солдатський трикутник – жива історія війни», аби відзначити День скорботи і вшанування пам`яті жертв війни, який в Україні відзначають 22 червня, в день початку Великої Вітчизняної війни.

На зустріч були запрошені діти війни, на долю яких випали тяжкі воєнні роки. Присутні розповідали свої спогади, спогади своїх батьків, сестер, братів; читали вірші про сьогоднішню війну, обговорювали події в Україні.

Ведучою зустрічі була Валентина Тимошенко, провідний редактор бібліотеки. Валентина Мостіпан, провідний бібліотекар абонементу, ознайомила присутніх з творами художньої літератури сучасних авторів про війну.

Задіяні в дійстві були також: Ніна Пругер, бібліотекар читального залу, Лариса Костюк, бібліотекар читального залу, Світлана Хмільова, завідуюча бібліотекою.
Вл.інф.

Змагалися кращі

2 червня  працівники бібліотеки провели літературний конкурс для своїх читачів «Найкращі читачі бібліотеки : Читаю я, читаєш ти, читаємо ми разом!», мета якого - пропагування розвитку родинного читання.

У конкурсі взяли участь родини Паламарчуків, Тищенків, Борзак, Ярошинських та два юних читачі: Влад Снісар і Іван Кучер.

Ведучими заходу були Зоя Чутковська, провідний бібліограф та Валентина Мостіпан, головний бібліотекар.

Вл. інф.

Дитячі барви веселкові

1 червня у міській виставковій залі бібліотеки №8 відбулося відкриття дитячої виставки-конкурсу  «Веселкові барви» приуроченої Міжнародному дню захисту дітей

Головною ведучою була завідуюча залою Любов Михайлюк. Спочатку вона привітала всіх зі святом, а потім вручила нагороди переможцям.

Привітати талановиту малечу прийшов начальник відділу культури та туризму Білоцерківської міської ради Петро Красножон та директор  централізованої бібліотечної системи Раїса Григоренко.

Постійним спонсором на таких презентаціях  стала Олена Іванова, голова громадської організації «Ветерани органів внутрішніх справ Білоцерківщини», а цього разу діток підтримала  ще й  депутат міської ради, директор ПП «Дригало» Людмила Дригало. 

Свято у парку

Хочу поділитися  враженнями від святкування Європейського  дня парків,  організованого  працівниками бібліотеки 22 травня для своїх читачів.

            Про дендропарк “Олександрія”, де проходило дійство, не можна говорити сухою публіцистичною мовою. Епітетів безліч: буйна зелень, голуба ковдра барвінку,   пташиний чаруючий щебет, шарудіння камінців під ногами і ласкаві дотики вітру – все це навіває романтичний настрій та пробуджує бажання поринути в таємниці століть, ретельно приховані віковими дубами.

Талановитий екскурсовод Лариса Кривдюк, читачка бібліотеки,  просто заворожила  слухачів своєю розповіддю. Перед очима постали образи графів Браницьких і , не в уяві, а наяву, адже два тижні тому наш парк прикрасила статуя Олександри Браницької.

            Учасники заходу залишилися дуже задоволені та подякували організаторам за креативність, виявивши бажання й надалі брати участь в усіх проектах книгозбірні.