Квітни, моя Україно!

До Дня Незалежності України

19 серпня у виставковій залі бібліотеки №8 відбулася презентація виставки декоративно-ужиткового мистецтва «Квітни, моя Україно!» присвячена Дню Незалежності України. Захід  проведено під патронатом  відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради за участю  головного  спеціаліста Олександра Жарка.

Виставка вразила своїм розмаїттям, насиченістю та різнобарв`ям видів народного мистецтва. 68  талановитих майстрів виявили бажання взяти участь і показати свої творчі роботи. Серед них : Галина Кривошея (шкіряна пластика), Тетяна Максимова (батік),Тетяна Сулейманова(вишивка), Ольга Андреєва (вишивка), Марина Бабич( петриківський розпис), Віктор Бондар (коренепластика), Валерій Вовченко (береста), Тетяна Волна ( вироби зі скла, вітраж), Ольга Гавриленко (вишивка), Інна Гаркавенко (писанкарство), Марина Денисова (декупаж), Євген Єгунов (гончарство), Юлія Животівська (вишивка бісером), Ірина Зотова (лялька-мотанка), Валентина Качан ( в`язання), Тетяна Ковальчук ( мереживо), Наталя Ковтенко (рисова мозаїка), Марія Христюк  (вишивка стрічкою)та ін.. Колекцію сучасного стилізованого одягу «Соломія» репрезентував  Білоцерківський коледж сервізу та дизайну.

З вітальним словом до присутніх звернулася Любов Михайлюк, завідувачка виставкової зали, вона подякувала майстрам за активну участь і підтримку та відмітила, що кожного року виставка поповнюється роботами нових майстрів. Обдарованих людей у нашому місті стає дедалі більше. Виставка «Квітни, моя Україно!» несе в собі національну тематику, що на сьогодні є дуже важливо.

Олександр Жарко привітав учасників, побажав їм успіху та закликав і надалі до близької співпраці.

Серед гостей були представники закладів культури, освіти, читачі бібліотеки та пересічні громадяни міста.

Шановні жителі міста! Виставка «Квітни, моя Україно!» діє з 19 серпня по 15 вересня у виставковій залі бібліотеки №8 за адресою вул..Леваневського, 55, щодня, крім суботи з 10.00 до 18.00. Ласкаво просимо!

Вл.інф.

Любов Михайлюк

Герої АТО

                                                                                     Перед останньою дорогою

Нічого страшнішого за жахливу невідповідальність того дня бачити й переживати не доводилося. Гаряче літо із серпневим листям, що так звично й природно падає, завершивши свій вік на цьому світі, - й мати в чорному із чорним горем у душі, і в серці, і в очах. Яскравий день – і ця скорботна тиша в гурті людей, які прийшли на територію 5-го військового майданчику зустріти і провести молодого, худенького капітана. Йому вже відболіло. А всім живим – ще тільки починає…

Анатолієві Романчуку було і вже залишиться назавжди 33 роки. Вік Христа…Офіцер, якого в Білій Церкві ждали синочок і дружина, загинув, виконуючи свій військовий, чоловічий, людський обов`язок. За спини інших не ховався, був грамотним офіцером, уважним, добрим другом, життєрадісним хлопцем. Так про нього тепер уже згадують бойові друзі. І тільки мама спогадами жити відмовляється. Це диявольськи несправедливо – ось так, сидячи на стільчику біля військової частини сина, спостерігати, як під`їздить біленький мікроавтобус із чорними стрічечками…А з нього молоденькі бійці виносять труну…А в ній…

Чи хтось здивується, що всі ми, стоячи за спиною матері і молячись, аби її серце витримало, проклинали вбивцю?! Його ім`я відоме всьому світові. Й не будемо бруднити світлу пам`ять золотих синів України, ним загублених, називаючи поряд з ними проклятого ката. Йому воздасться!

От тільки мати Толі безсилим від ридань і болю голосом все повторяла, схиляючись над мовчазною своєю дитиною: « Сину мій…Сину…За що ж ти загинув…». І знову ця нелюдська невідповідальність  - смерть молодого чоловіка, але ж і подвиг заради Батьківщини, її миру, спокою, щастя…Пригадалися раптом слова архієпископа Любомира (Гузара), який недавно переказав одну із легенд Ісуса: « Несе Він оту поперечку хреста, до якої буде прибитий. Поруч нього ідуть жінки, між ними – Його Мати – Марія. Виснажений немилосердним бичуванням, Ісус падає під тягарем. І тоді мати схиляється над Ним та промовляє: « Сину, треба йти далі». Вповні відчуваючи біль серця, Мати свідома: якщо її Сина не розіпнуть, рід людський загине, ніколи не увійде до Царства Божого». І архієпископ просить матерів сьогоднішніх – попри небажання завдати їм надмірного болю – подумати над тим. Подумати …Адже їхні ( наші!) сини є сьогодні надією цілого народу, чи не єдиною надією Батьківщини…

Тим часом домовину з тілом Героя, після прощання з ним білоцерківців, виносять із клубу у сонячне надвечір`я. долаючи сльози, до рідних і всіх присутніх промовляють міський голова Василь Савчук  та військовий офіцер 72-ї ОМБР Анатолій Штефан. «Слава Україні – Героям слава» вкотре лунає над Білою Церквою, над цілим світом. І Гімн – над світлої пам`яті українським воїном, загиблим у бою з терористами. Востаннє доторкнувся до нього лагідний вітер міста, що стало другим рідним. Востаннє ми провели його, як уже сотні синів, - в останню дорогу. Двері автобуса із надписом «Груз 200» зачинилися. Ну ось і поїхав додому, на Хмельниччину. Тепер уже назавжди…

Розіп`яті клятим ворогом за рідну землю, матусь, дружин, синочків і донечок – за всіх нас, такі діти, такі чоловіки уже навіки мусять бути возведені нами до рангу святих. Як і їхні матері, котрі народили й зростили Героїв…

Валентина Храбуст

Громадська думка – 2014. – 15 серпня. – С.2

Вічна пам`ять всім бійцям 72-ї окремої механізованої бригади, котрі віддали життя за мир в Україні, її суверенітет і незалежність. Вічна пам`ять кожному патріотові, який загинув у бою за свою Батьківщину.

Спасівські маковійчики

Маковія ( Маковея, перший Спас, Спас на воді) відзначають 14 серпня. Свято дістало назву від семи синів Соломії – Маккавеїв, які відзначились великим героїзмом, захищаючи палестинську землю від чужинців.

В цей день народ віддає шану святковим  символам – святому хлібу та маку. У церквах разом із колоссям хліба святять головки маку та квіти:васильки, різну м`яту, чорнобривці, ласкавець, кудрявці, любисток, барвінок, майори, деревій, Петрові батоги, полин та інше зілля складаючи у пучки (букети), які називали «Маковійкою», «Маковейчиком», «Маковієм» тощо. Кількість макових головок має бути сім, як і мучеників Маковіїв.

13 серпня, напередодні свята, у парку біля бібліотеки працівники читального залу провели народознавчу годину із циклу весняно-літніх обрядових свят «Святий Спас прийшов до нас». На свято були запрошені читачі бібліотеки, котрі із задоволенням взяли участь у майстер-класі «Маковіївські букетики» проведеному Майєю Боженко, бібліотекарем читального залу. До учасників приєднувалися перехожі, вони складали букети, слухали цікаву народознавчу розповідь, читали книги із книжкової виставки.

На дійство  завітав депутат міської ради Сергій Істомін. Читачі гостинно зустріли дорогого гостя, він  привітав усіх зі святом і запросив на мітинг спрямований на захист парку на масиві Леваневського, який відбудеться 14 серпня об 11.00 біля ПК ВАТ «Росава».

Закінчилася зустріч смакуванням коржів із маком та медом, якими пригостила всіх Тетяна Ямінська, провідний бібліотекар відділу абонементу.

Вл.інф.

ВІЙНА ОЧИМА СОЛДАТА

Він стояв перед нами усміхнений і спокійний. У джинсах та футболці, такий звичайний, симпатичний хлопець, якого важко було навіть уявити десь в бліндажі у камуфляжі і під обстрілом. Але він відрекомендувався : «Старший солдат Олександр Шараєвський». І почав говорити… Ми вирішили, що не виправимо жодного слова з почутого. Бо це не просто інформація, це миттєвості, години, дні, тижні, пережиті молодою людиною на війні. Отже – про події Сходу без купюр від першої особи.

        « Нам сказали – держіть висоту. Ми держали…»

 - …Ми опинилися поблизу Ізварино якраз під час перемир`я і 10 днів тільки спостерігали, як сепаратисти з Росії заводять техніку, окопуються – готуються до боїв. А потім перемир`я закінчилося й розпочалися обстріли. З усіх чотирьох напрямків. І так – 3 тижні. Днів 5 обстрілювали досить щільно. Бувало починали вранці, а закінчували ввечері. Ми зверталися до командування з тим, як нам бути, що робити. Почули відповідь : «Держіть висоту». Ми держали. В результаті ворог знищив частину техніки.. У нас з`явилося 14 поранених…

 У степу ми знайшли нелегальну копанку й залишений грейдер, яким змогли нарити собі позиції. А земля там жахлива – з камінням…

В останній день у нас ( в 74-ій бригаді, з якою воювали пліч-о-пліч ) уже були двоє загиблих. І техніку «роздовбали» майже повністю. Всі чекали підтримки авіації, бо коли з`являлися в небо «СУшки» – було щастя. Сепаратисти ховалися, й по нас ніхто не стріляв. Але підтримка не надійшла.

У ворога добре налагоджена розвідка, вони знають, де стоять наші «Гради», артилерія, як ходять наші колони, скільки їх. У нас же розвідка практично відсутня.

Зрештою, нас зняли з тієї позиції й перекинули до Амвросіївки, в тил. Як ми вважали – дуже глибокий. Лягли спати. А о першій ночі прокинулися від обстрілу ворожих  «Градів». Почалася страшна паніка. Серед нас було багато «необстріляних». Всі хотіли кинути все і тікати. Наприклад, двоє старших офіцерів, я не знаю їхніх імен, знялися й виїхали на командний пункт, залишивши бійців, які просто не знали, що робити. Ми ж нарили укриття, показали й розказали, як це зробити, тим, хто не вмів… Потім залишки роти звідти зняли. Сказали, мовляв, спасибі, красунчики…Їдьте додому, поки відпочиньте. Просто,  в нас не залишилося вже чим воювати.

Я не знаю, звідки родом були хлопці, які там загинули. Часто полеглих важко ідентифікувати. У нас служили і контрактники, й мобілізовані, й навіть строковики – з Донецька, Запоріжжя, Рівного…Дуже дорого обходиться там здобування недолугими командирами воєнного досвіду. Виникають іноді конфлікти між ними і особовим складом, де є старші й просто розумніші люди…

Знаєте, як ми охороняли наші гаубиці вночі? Просто впродовж неї зі стрілецької зброї стріляли навмання в різні боки – по кущиках, горбочках і т.д. Є проблема зі зв`язком між підрозділами, простіше кажучи, його нема. Рації радянського зразка, як і обмундирування  українського, - просто непотріб. З продуктами не дуже погано. Хоча готувати їжу ми не могли – і виявиш себе, і часу не мали : будь-якої хвилини могли «накрити» обстрілом і треба було бігти в укриття. А щодо сухих пайків, то вітчизняні – жах, американські дещо кращі. З водою ж була біда. Ми «милися» серветками із сухпайків…Велика проблема на передовій – цигарки. Навіть на 30-40 гривень пачку не купиш. А курцям вони потрібні як заспокійливе. Я бачив, як дорослі чоловіки після обстрілів плакали…

Ставлення тамтешніх мешканців до нас було різним. В Запорізькій області, подекуди в Луганській – нормальне. Хтось навіть дякував : «Нарешті ви прийшли!». На Донеччині ми практично з місцевими, мирними людьми не бачилися. По тому, як у найближчому селі ревіли недоєні корови, ми розуміли, що воно покинуте…Ті ж, з ким пересіктися довелося, - вороги. До речі, ополченці там не воюють, тільки найманці й російські офіцери, які «денеерівців» самі вважають любителями…

Добилися ми додому стареньким ЛАЗом, який поламався під Кременчуком. Я доїхав маршруткою до міста, повідомив про проблему в військкоматі. А вже за дві години нам надали два автобуси, щоби – за 360 кілометрів, безплатно – довезти нас до Білої Церкви. Ми відмовлялися : «Два автобуси багато». На що почули : «Хлопці, ви з такого місця добираєтесь…Поїдьте як нормальні люди!»

Записала Валентина Храбуст

Громадська думка. – 2014. – 1серпня. – С.2

Ой зів`ю вінки та на всі святки

Коли духмяне літо в самому розпалі, з квітчастими вінками і яскравими вогнищами приходить свято Івана Купала. Це день літнього сонцевороту, що збігається з Різдвом Івана Хрестителя. Головні атрибути свята – Купало й Марена. За звичаєм, це дві уквітчані гілки, подібні до людських фігур.

До цього свята молодь заздалегідь старанно готувалась : робили опудало, плели з живих квітів вінки, збирали хмиз, готували кулі соломи на вогнище. Довкола опудала водили хороводи, співали ритуальні купальські пісні. Дівчата плели вінки з польових квітів і перед заходом сонця збиралися на вигонах біля річок. Обов`язково розкладалося велике вогнище. Пізньої ночі дівчата пускали на воду сплетені вінки з прилаштованими запаленими свічками. Існує прикмета : якщо вінок пливе добре і свічка горить, то дівчина впродовж року вийде заміж, а якщо крутиться на місці – доведеться їй ще трохи дівувати.

7 липня, з нагоди свята Івана Купала, працівники бібліотеки№8 на чолі із завідуючою Світланою Хмільвою для своїх читачів провели майстер-клас «Секрети плетіння купальського вінка»

Дійство відбувалося у парку біля бібліотеки. І діти, і дорослі отримали справжнє задоволення, доторкнувшись до історії прадавніх звичаїв нашого народу.

Жива історія війни

24 червня читачі бібліотеки №8 зібралися в читальному залі на зустріч-спогад «Солдатський трикутник – жива історія війни», аби відзначити День скорботи і вшанування пам`яті жертв війни, який в Україні відзначають 22 червня, в день початку Великої Вітчизняної війни.

На зустріч були запрошені діти війни, на долю яких випали тяжкі воєнні роки. Присутні розповідали свої спогади, спогади своїх батьків, сестер, братів; читали вірші про сьогоднішню війну, обговорювали події в Україні.

Ведучою зустрічі була Валентина Тимошенко, провідний редактор бібліотеки. Валентина Мостіпан, провідний бібліотекар абонементу, ознайомила присутніх з творами художньої літератури сучасних авторів про війну.

Задіяні в дійстві були також: Ніна Пругер, бібліотекар читального залу, Лариса Костюк, бібліотекар читального залу, Світлана Хмільова, завідуюча бібліотекою.
Вл.інф.

Змагалися кращі

2 червня  працівники бібліотеки провели літературний конкурс для своїх читачів «Найкращі читачі бібліотеки : Читаю я, читаєш ти, читаємо ми разом!», мета якого - пропагування розвитку родинного читання.

У конкурсі взяли участь родини Паламарчуків, Тищенків, Борзак, Ярошинських та два юних читачі: Влад Снісар і Іван Кучер.

Ведучими заходу були Зоя Чутковська, провідний бібліограф та Валентина Мостіпан, головний бібліотекар.

Вл. інф.

Дитячі барви веселкові

1 червня у міській виставковій залі бібліотеки №8 відбулося відкриття дитячої виставки-конкурсу  «Веселкові барви» приуроченої Міжнародному дню захисту дітей

Головною ведучою була завідуюча залою Любов Михайлюк. Спочатку вона привітала всіх зі святом, а потім вручила нагороди переможцям.

Привітати талановиту малечу прийшов начальник відділу культури та туризму Білоцерківської міської ради Петро Красножон та директор  централізованої бібліотечної системи Раїса Григоренко.

Постійним спонсором на таких презентаціях  стала Олена Іванова, голова громадської організації «Ветерани органів внутрішніх справ Білоцерківщини», а цього разу діток підтримала  ще й  депутат міської ради, директор ПП «Дригало» Людмила Дригало. 

Свято у парку

Хочу поділитися  враженнями від святкування Європейського  дня парків,  організованого  працівниками бібліотеки 22 травня для своїх читачів.

            Про дендропарк “Олександрія”, де проходило дійство, не можна говорити сухою публіцистичною мовою. Епітетів безліч: буйна зелень, голуба ковдра барвінку,   пташиний чаруючий щебет, шарудіння камінців під ногами і ласкаві дотики вітру – все це навіває романтичний настрій та пробуджує бажання поринути в таємниці століть, ретельно приховані віковими дубами.

Талановитий екскурсовод Лариса Кривдюк, читачка бібліотеки,  просто заворожила  слухачів своєю розповіддю. Перед очима постали образи графів Браницьких і , не в уяві, а наяву, адже два тижні тому наш парк прикрасила статуя Олександри Браницької.

            Учасники заходу залишилися дуже задоволені та подякували організаторам за креативність, виявивши бажання й надалі брати участь в усіх проектах книгозбірні.

Година пам`яті у бібліотеці

          Щоб там не було, а пересічні громадяни готуються до звичного в нашій країні свята – Дня Перемоги.

           7 травня до бібліотеки на мистецьку годину пам яті “Той Травень в пам’яті людей” завітали учні 11-х класів БЗШ №11. Захід було заплановано з метою патріотичного виховання молоді, що на сьогодні є дуже важливим.

            Ведучими заходу були також учні школи №11: Настя Ходисько (4-Г клас) і Ігор Растівський, цьогорічний випускник. Підтримали ровесників і учні музичної школи №3, бандуристки: Дарина Букет і Анастасія Яковець, та їхній педагог Неля Озадкіна, у виконанні якої прозвучали дві пісні воєнної тематики.

На закінчення заходу Ігор Растівський виконав пісню Володимира Висоцького “Он не вернулся из боя”.

Вл.інф.

До Дня Перемоги

5 травня  у виставковій залі бібліотеки  відкрилась традиційна виставка художників – аматорів «Пам`яті вірні» присвячена 69-й річниці Дня Перемоги. В ній взяли участь :

В. Ружицький, І.Єфремов, А.Сєров, В. Юрчук, О. Макшеєв та  молоді художники Л.Шовкун , С.Луценко. Вперше на суд глядачів представили свої роботи  В.Морозик і  Ю.Надуєв.

   Л.Михайлюк, від імені начальника відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради П.Красножона,  вручила  подяку за багаторічну мистецьку  діяльність ветеранам війни і праці постійним учасникам виставок  Ф.Грибу та В.Воловенку.

 Привітала присутніх з наступаючим  святом Перемоги і вручила цінні подарунки ветеранам О.Іванова, голова Білоцерківської організації ветеранів органів внутрішніх справ.

 В залі звучали пісні воєнних років у виконанні  читачів бібліотеки,  учнів музичної школи №3  та самих ветеранів

 Л.Михайлюк 

Дні чеченської літератури в Білій Церкві

Наразі  проходять дні чеченської культури в різних містах України: регіональні фестивалі в Миколаєві та Кривому Розі, зустрічі з письменниками, круглі столи «Чечня очима українців», Міжнародний фестиваль українсько – чеченської дружби «Від Дніпра до Терека».

29 квітня жителі мікрорайону і читачі бібліотеки мали змогу познайомитися з представниками чеченської діаспори  нашого міста, котрі представляли Всеукраїнську громадську організацію «Діаспора чеченського народу» організовану патріотами чеченської діаспори з 15 регіонів України. До складу організації входить  понад 1000 активістів, їхня кількість постійно зростає. ВГО «Діаспора чеченського народу» бере активну участь у діяльності громадських рад, сформованих органами державної влади.

Зустріч відкрила завідуюча бібліотекою С.Хмільова, вона привітала чеченських друзів і розповіла про роботу бібліотеки.

Із вступною промовою виступив голова правління організації С.Садаєв, з вітальним словом до присутніх звернувся  голова Київського обласного відділення ВГО "Діаспора чеченського народу" М.Абдуразаков.  Основний акцент він зробив на місії діаспори – викоренити негативні образи чеченців, навіяні сформованими стереотипами; зайняти лідируючі позиції в міжнародному діалозі та діалозі національних меншин з українським суспільством і органами державної влади; відкрити українському суспільству та всьому світові Чеченську Республіку та  її історію, культуру і традиції, прагнення до розвитку миролюбної,високоосвіченої та висококультурної нації; зберегти національну ідентичність чеченців в Україні.

Зустріч супроводжувалася мультимедійною презентацією,  діти читали вірші чеченських поетів. Все це   дало змогу присутнім у залі відчути красу і культуру чеченської мови і пісні. Шанування  чеченській діаспорі виявили і представники різних національних меншин нашого міста : Товариство польської культури ім. З.Красинського,єврейська релігійна громада "Міцва",Товариство німецької культури "Відродження",представники сомалійської громади.

Закінчилася зустріч виступом начальника відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради П.Красножона, котрий подякував за співдружність і бажання співпраці.

В.Тимошенко

Дзвони Чорнобиля

Напередодні роковин чорнобильської трагедії у приміщенні бібліотеки №8 знову відбулася зустріч із учасниками ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Цього разу гостями були Микола Петрович Гаган, голова громадської організації «Ветерани Чорнобиля»; Віктор Федорович Яременко, ліквідатор; Віктор Григорович Бондар, експерт - криміналіст районного відділу міліції, нині пенсіонер, ліквідатор, майстер народного мистецтва коренепластики, чиї  роботи були представлені користувачам бібліотеки, а також Оксана Дмитрівна  Бондар, завідуюча відділом комплектування районної ЦБС.

Зустріч була організована для студентів Білоцерківського коледжу сервізу та дизайну за участю викладача Ніни Іванівни Муковоз.

Гості прослухали патріотичні мелодії від баяністів музичної школи мистецтв №3 (викладач Сергій Олександрович Яременко).

Виставка молодих художників міста

Велосипед художника

(ми на сторінках періодики)

     
     Для молодих митців завжди відповідальним є  момент першої виставки. Ця мить трепетна, наповнена хвилюванням і страхом бути незрозумілим чи розкритикованим.

       Але бажання творчого самовираження та професіонального зростання й, напевно, жарка іскорка амбіцій все ж підштовхують молодь до кроку вперед.

Виставка робіт молодих художників, що відбулася нещодавно у приміщенні 8 – ї бібліотеки, на жаль, не дала можливості продемонструвати загалу творчі доробки всіх бажаючих. Адже ті, хто знайшов у собі таку мужність, мали ще постати перед судом художньої ради, котра складається з  відомих і заслужених митців регіонального та всеукраїнського рівня. Значна частина робіт виявилася відсіяною їхнім компетентним рішенням.

            У виставковій залі було загалом представлено близько 5-ти десятків картин найрізноманітнішої тематики і техніки виконання.

            Під час офіційного відкриття до молоді, котрої зібралося вдосталь, вітальними словами звернулася завідуюча виставковою залою Л.Михайлюк. Вона щиро подякувала юним творцям за натхненну роботу та сміливість. Однак висловила здогад, що сучасна молодь дещо скута: роботам ще не вистачає душевної відкритості, творчого польоту.

           

Також порція об`єктивної критики пролунала і з вуст присутніх членів художньої ради. Основним озвученим недоліком була відсутність деяких базових теоретичних знань, що добре помітно досвідченому погляду. Та все ж хлопці й дівчата отримали похвалу за старання й побажання натхнення.

            Була висловлена теорія, що в творчого поступу будь якого художника є 4 умовні етапи: велосипед, мопед, мерседес і танк. Тож аби з велосипеда дорости до образної бронемашини, молодим творчим особистостям потрібно постійно вчитися і працювати.

Богдан Храбуст

Громадська думка .- 2014.- 25 квітня.

Чорнобильский набат

                                                                       

        Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе!

        У якому  ти жив сторіччі?

         Запеклись перестиглі  ягоди,

         Наче кров на твоєму обличчі.

26 квітня 1986 року. Ця дата стала особливою не тільки для громадян України , але і для всього світу. Сталася найстрашніша техногенна катастрофа 20 сторіччя – вибух реактора на найпотужнішій  у Європі Чорнобильській атомній електростанції, яка  забрала життя у десятків  тисяч людей.

                     Саме про події тих страшних днів ішла розмова в альманасі – реквіємі «Набат Чорнобиля», який був проведений 17 квітня працівниками бібліотеки №8. На  захід було запрошено  учасника  ліквідації  аварії на ЧАЕС Міщенка Петра Пантелеймоновича, котрий  розповів про мужність і героїзм пожежників і всіх, хто боровся з пекельним вогнем.

                                                                                                                     Ніна Пругер

Герої аніме заполонили територію бібліотеки

Косплей – костюмована гра, форма втілення дій, котрі відбуваються на екрані. Сучасний косплей виник у Японії в середовищі фанатів аніме. Основними прототипами костюмованої гри являються персонажі мультфільмів, аніме,фільмів, коміксів, легенд та міфів. Також прототипами можуть бути реально існуючі музичні персонажі та ін…

Учасники детально відтворюють образи, роблячи акцент на розробку костюма, макіяжу та додаткових атрибутів,  розкриваючих образ вибраного героя. Костюми, пошиті самими учасниками, демонструються в дефіле.  Додатковими напрямками сучасної   моди косплею є  фотокосплей, коли образи розкриваються у серії фотознімків та відеокосплей - у форматі короткометражного кіно.

Зазвичай, косплеї проводяться на фестивалях, або інших заходах пов `язаних із аніме і манга - культурою.  В нашій бібліотеці все було простіше. Провести свій невеличкий фотокосплей вирішили читачки Вікторія Надточая, котра відтворила персонаж фільму «Бліч» ( лейтенант 10 загону Нанао Ісе) і фотограф Валерія Кононенко. Дівчатка із задоволенням фотографували свого героя серед книжкових полиць викликаючи до своїх дій не аби яку цікавість як бібліотекарів, так і читачів. Також, вони розповіли багато цікавого про косплей, як вуличну моду, про любимих героїв та правила проведення таких фестивалів.

Правові тренінги

У квітні 2014 року в місті Біла Церква стартував проект «Захист від домашнього насильства в Білій Церкві» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Проект передбачає надання безкоштовної фахової правової та психологічної допомоги жертвам домашнього насильства, проведення навчальних тренінгів для дільничних міліції, соціальних служб, працівників освіти, соціальних педагогів.

 Круглий стіл  проекту «Захист від домашнього насильства в Білій Церкві»   підготували та  провели  10 квітня 2014 р., у приміщенні читального залу бібліотеки №8, керівник і юрист Центру правової інформації та консультацій  в м.Біла Церква Ольга Настіна і  Інна Малишко.

Обговорювалися питання:

- рівень захищеності людей від насильства в сім’ї

- попередження насильства у сім’ї та протидія домашньому насильству

     - активізація громади у боротьбі з домашнім насильством.

Учасниками обговорення були:

О. Настіна та І.Малишко

Валентина Володимирівна Степашкіна, заступник начальника відділу у справах сім’ї та молоді Білоцерківської міської ради;

Валентина Миколаївна Кисельова, начальник служби у справах дітей Білоцерківської міської ради;

Олег Валентинович Микитюк, заступник начальника відділу дільничних інспекторів міліції Білоцерківського МВ ГУМВС України в Київській області, майор міліції ;

Людмила Петрівна Лукьянець, провідний спеціаліст Білоцерківського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді;

Олександр Юрійович Парадній, начальник сектору ДІМ 1-го МВМ Білоцерківського МВ ГУМВС України в Київській області, капітан міліції;

Олександр Сергійович Шевченко, начальник відділу ДІМ 2-го МВМ Білоцерківського МВ ГУМВС України в Київській області майор міліції;

Олександр Володимирович Демківський, начальник відділення кримінальної міліції у справах дітей Білоцерківського  МВ ГУМВС України в Київській області;

Наталя Володимирівна Яценко, провідний спеціаліст управління освіти і науки  Білоцерківської міської ради.

Майя Боженко