Писанки

Великдень або Паска – найзначніше християнське свято на честь воскресіння Ісуса Христа. Відзначається у першу неділю після весняного рівнодення  і повного місяця, обов`язково окремо від іудейської Пасхи.

            Активну підготовку до Паски українці починали від Вербної неділі: варили яйця і розписували писанки, фарбували крашанки, начиняли ковбаси, випікали обрядове печиво, включаючи обов`язкову пшеничну паску, а подекуди й солодку сирну бабку.

            Існують також численні варіанти легенд, які пояснюють побутування писанок під час Великодніх свят, пов`язують виникнення традицій писанкарства з євангельськими подіями (страстями Христа) тощо, і започатковані  вони Марією – Магдалиною, яка жила у І столітті  нашої ери. Коли воскрес Ісус Христос, Марія – Магдалина зайшла до хати і побачила, що яйця стали крашанками. Ці крашанки вона роздавала апостолам, радісно вигукуючи «Христос воскрес», і кожного тричі цілувала. З цього часу христування стало узвичаєним, поширилось і на Русі.

       Бібліотека –філіал№8 представляє книгу О.Г.Соломченка

                                  «Писанки українських Карпат»

Великдень всіх нас до гостини просить

Малює сонцем полотно небес,

І крашанку, як усмішку підносить.

Христос воскрес!

Воістину воскрес!

( Вадим Крищенко)

	Соломченко О.Г.    Писанки українських Карпат : науково – популярне видання /  О.Г.Соломченко ; директор вид. - ва  В.В.Браславець ; гол.ред. Б.Г.Кушнір ; худ.оформ. В.І.Писаренко ; рец. О.Г.Ляшенко. – Ужгород : Карпати, 2004. – 238с. ; іл. – (випущено на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України за Програмою випуску соціально-значущих видань)
	Писанки – це неповторне багатство… Його треба берегти, як безцінний скарб! Нам слід пишатися ним перед усім світом!                                             Олександр Довженко Народ живе красою, вміє не лише створити , а й обезсмертити себе у прекрасному. Стільки стрілося у писанці! Казка, пісня, бувальщина, материнська колискова і росяна стежка дитинства, вінок першого кохання і дужість повноліття, мудрість старості і присмак вічності у присмерку вечірнього неба. З радістю – смуток, з усмішкою – надія… добирайте, осмислюйте, повертайте скарби народові, котрий примножить їх знову й знову.                                           Михайло Стельмах
	О.Г.Соломченко Фото 1991р. Олексій Соломченко, який понад п`ятдесят років колекціонував писанки і знав їх, мабуть, чи не найкраще в усьому світі, в цій науковій розповіді про писанки усе ж таки начебто потребує підступити до таємниць такого простого й водночас незбагненно складного мистецтва, яке творять звичайні сільські жінки. Чи вдалося це йому? Не знаю. Знаю тільки, що кожен, хто візьме в руки цю книгу – альбом, перегорне із захопленням і здивується: Боже, яка глибока мудрість українського народу, яке вічне його прагнення до краси!... Роман Федорів Львів
	Цей безцінний скарб – писанка… Мабуть жоден вид української образотворчості не має такої різноманітності орнаментальних елементів та мотивів, як писанки, не кажучи вже про багатство композиційних варіантів, кольорових сполучень, організацію і довершеність чіткого ритму, симетрії та рівноваги. Хвиля часу докотила до нас оте диво з сивої  слов`янської давнини, і воно живе, гріє серце – буйноквітний символ щедрості української долі. Писанковий орнамент створювався протягом довгого історичного періоду, сформувався  у традиційні логічні форми рисунків, у яких відбилися естетичні смаки  багатьох поколінь народних митців.
	Історичні корені писанки Крашені й орнаментовані пташині яйця – крашанки і писанки - утвердилися в обрядах багатьох народів світу за кілька тисячоліть до прийняття християнства. В системі вірувань вони пов`язувалися з яйцем як джерелом життя, початком Всесвіту.   Яйце було предметом культу, глибоко увійшло в обрядність первісних народів.   Задовго до появи християнства древні індуси вважали яйце колискою світу.   У древньому міфі говориться: «Спочатку не було нічого, крім Божества. Нарешті з`явилося яйце. Воно розкрилося: Сонце і Місяць вийшли з нього і піднялися вгору на небо, Земля, більш важка опустилася вниз»
	Символіка писанкового розпису За розвитком писанкового орнаменту можна простежити еволюцію  людських уявлень про навколишній світ , який первісна людина  сприймала таємничо загадковим, наповненим дивовижністю природних явищ, що грізно панували над нею. Та загадкова таємничість для нашого далекого предка проступала у всьому, що його оточувало. Незбагненність явищ природи, будови Всесвіту відбилось в його уявленнях своєрідним фанатичним баченням.   Всемогутня сила Сонця, яке дає світло, тепло, пробуджує до життя природу, є джерелом життєдайної енергії для всього навколишнього, сприймалась первісною людиною, як незвичайна сила, яку вона обожнювала, творила з неї божество. Це знайшло відображення у різноманітних рисунках у вигляді круга, ромба, квадрата, трикутника, спіралеподібних формах  – у так званих солярних знаках.
	Орнаментальні мотиви писанок ( с.Космач Косівського району Івано - Франківської області) 1 – княгинькове; 2- хрестате; 3,4 –пушкате; 5-скринька; 6 – гребінчик; 7 – калиточка; 8 – ружа; 9-дубові листочки; 10-хрестик з кучерями та смерічками; 11,16,17,19,20,22- хрестоподібні мотиви; 12 –ріжкате;  13 – хрестик з грабельками; 14 –баранячі ріжки;  15,18-самокічко; 21 - клинці
	Орнаментика писанок Буковинського Підгір`я  (20 – 30 р.р. ХХст) 1 – зірки 2 - монастирі 3 - Богородиця в чепці вчинила 4 – гребені (грабельки) 5 – монастирі 6 – сорок клинців
	Виготовлення писанок. Матеріали та приладдя. Для виготовлення писанок використовують курячі, качині та гусині яйця. Вони повинні бути свіжими, зовсім білими, ідеальної природної форми, без будь-яких деформувань, без тріщин, чистими. Поверхня має бути сухою, інакше віск не пристане. Під час розпису температура має бути кімнатною. Нанесення рисунків роблять розтопленим воском. Віск для цього повинен бути тільки бджолиний. Яйце і писальце тримають над жевріючим вугіллям, щоб віск постійно підігрівався. Інструмент, яким наносять воскові лінії називається писачком або кисткою
	Художньо – стильві особливості писанкового розпису У кожному традиційному осередку писанкарства виробилися й утвердилися певні художньо- стильові особливості. Характерно те, що за наявності етнографічної стильової спільності в кожному селі, у кожної писанкарки сформувалися свої відмінні риси рисунків, своя гармонія барв, індивідуальний почерк. Щоб описати і охарактеризувати творчість кожного майстра, потрібна була б багатотомна енциклопедія. Тому обмежимось характеристикою композиційної побудови декору, колориту орнаментальної палітри, багатства кольорової гами писанкового розпису етнографічних регіонів Українських Карпат – Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини, Покуття.
	Писанки Гуцульщини Умовно орнамент декору гуцульської писанки  можна поділити на : Писанки з геометричними мотивами Писанки з квітково-рослинним орнаментом Писанки в декорі яких поєднуються геометричні та квітково-рослинні мотиви Писанки із зооморфними мотивами Писанки з антропоморфними мотивами Писанки з жанровими композиціями Писанки із зображеннями культових споруд та християнської символіки Писанки розписані довільними декоративними плямами
	Писанки Покуття У писанок Покуття переважають укрупнені геометризовані рослинні і квіткові форми. Ритм і симетрія побудови декору дещо довільніша. Окремі орнаментальні мотиви у своїх пропорціях побільшені. У колориті писанок Рожнева переважають коричнево-жовті кольори з незначним вкрапленням зелених барв. Найбільш поширеним композиційним ладом є розміщення якогось одного мотиву, наприклад «ружі», «квітки» чи «вазончика» на двох сторонах сферичної поверхні яйця.
	Писанки Буковинського Підгір`я Характер писанкових розписів на цій території зумовлений взаємовпливом сусідніх етнографічних регіонів : з одного боку – мистецтва Гуцульщини, з іншого – образотворчого фольклору Поділля. Геометричні мотиви розписів займають тут значне місце. Найчастіше зустрічаються рисунки, виконані прямими лініями, рисками, відрізками ( кривульки, зубці, сіточки, пасочки, смужки, хрестики і т.д.) Водночас тут поширені криволінійн,і заокруглені, дужко - та аркоподібні мотиви, які поєднуються з прямолінійними, утворюють гармонійну єдність зображень.
	Бойківські писанки Матеріальна і духовна культура бойків тісно переплітається з культурою населення суміжних етнографічних регіонів Українських Карпат – гуцулів і лемків. Це помічаємо у писанкарстві. У писанковому розписі Бойківщини здавна використовується кілька технік. Широкого застосування набула тут техніка воскового розпису в якому замість писачка використовують звичайну шпильку або навіть сірник,  та  техніка накапування відповідних воскових рисунків на чисту шкаралупу яйця. Після  нанесення рисунків воском, яйця фарбують – занурюють у відповідний розчин барвника
	Лемківські писанки Писанки Лемківщини займають особливе місце серед пребагатого розмаїття українських писанок. З давніх давен відрізняються своєю самобутньою неповторністю і своєрідністю. Їм властива  простота орнаментальних мотивів та загадкові форми рисунків. За колоритом вони двоколірні, переважно коричневі, фіолетові, рожеві, а узор на них завжди білий  ( природний, не покритий воском колір шкаралупи яйця). Типовою ознакою лемківського писанкового розпису є техніка нанесення розтопленого воску на поверхню яйця за допомогою  металевого писальця з голівкою

 Підготувала В.Тимошенко

Молодість і весна

Щедра земля Білоцерківська на талановитих людей. І, як один із доказів, виставки майстрів мистецтв у виставковій залі бібліотеки №8.

Виставка «Молодість і весна», відкриття якої відбулося 3 квітня,  це спроба об`єднати навколо виставкової зали наші молоді таланти, дати їм шанс, можливо перший раз, показати свої роботи на суд глядачів.
Майже всі учасники виставки – студенти, або молоді люди, котрі нещодавно встали із-за студентської лави спеціалізованих художніх навчальних закладів Києва, Львова, Білої Церкви.
Максим Василенко, Крістіна Смєлова, Леся Гай  - художники, які мають певні досягнення у творчості.  Максим -  лауреат міської молодіжної премії ім.М.Вінграновського, володар гранту Президента України «Талановита молодь України» 2012р.,  Крістіна – член Національної спілки художників України, Леся – художник-ілюстратор більше 60 книг, лауреат міської молодіжної премії ім.М.Вінграновського.
Погляди глядачів  приваблюють роботи Ольги Василенко і Сергія Луценка. Імена молодих художників відомі і за межами України. Їх твори включені до міжнародних мистецьких альбомів.
Надіюсь, що виставка «Молодість і весна»  привабила  творчу молодь і наступного року з`являться нові  імена  художників. Виставка стане традиційною, а можливо і конкурсом молодих митців, який стимулюватиме до творчості і навчання.

Л.Михайлюк

Перлина Надросся

(Славній «Олександрії» - 220років)

Дендрологічний парк «Олександрія» - гордість нашого міста. Він був створений 220 років тому родиною великого землевласника, графа Франциска Ксаверія Браницького. В 1781 році граф одружився з Олександрою Енгельгардт. На своїх землях, неподалік від Білої Церкви графиня вирішила створити парк і назвала його своїм іменем – «Олександрія».Минуло багато років, а парк, ще й сьогодні зберіг свої ландшафтні композиції і є унікальною пам`яткою  садово-паркового мистецтва кінця ХVІІІ – початку ХІХст., яка приваблює до себе туристів і любителів природи.

Бібліотека філіал №8 представляє книжкову виставку

«Перлина Надросся»

	Біла Церква : науково-художнє видання / ред. кол.  В.М. Гламазда та ін. – К. : ВД «Аванпост», 1997. – 119 с. – Текст укр., рос., англ.         Книга-альбом «Біла Церква» -  неоціненне джерело інформації про святині, найцінніші матеріальні скарби, культурне і політичне життя нашого міста, де розповідається і про дендропарк «Олександрія».  Цілком можливо, що  перлина Білої Церкви коли-небудь стане тим ядром, навколо якого буде розвиватися міський туризм.
	Біла Церква. Шлях крізь віки : історичний нарис про Білу Церкву / упоряд. П. І. Юхименко; літ.опрацювання А. І. Гая. – Б.Церква : Буква, 1994. – 380(1)с.                  В історичному нарисі розповідається про довгий і тернистий шлях розвитку одного з найстаріших міст України – Білої Церкви. Зокрема, наприкінці ХVІІІ ст. в Україні стало прийнятим будувати поміщицькі садиби з великими парками, палацами, численними службовими приміщеннями. Садово-архітектурний комплекс парку «Олександрія» є яскравим прикладом цього напрямку в архітектурі.
	Київщина туристична : путівник / [гол.ред.  В. Г.Романчишин]. - К. : Світ успіху, 2009. – 462[1]с. : кол. іл.             Туристичний путівник запрошує у цікаву подорож найчарівнішими куточками Київщини, в тому числі і Білоцерківським дендропарком «Олексндрія».
	«Олександрія». Пори року = «Александрия». Времена года = Seasons. “Olexandria”: [ к-т листівок]  / фото В.І.Соколовського. –  Біла Церква : В. І.Соколовський, 2011. – 10 арк. в обкл. – Текст укр., рос., англ.       Збірка листівок складається із фотографій найчарівніших куточків дендропарку в різні пори року. «Олександрія» сьогодні  є унікальною пам’яткою садово-паркового мистецтва кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст., вона  чарівна о будь-якій порі, і в цьому ще раз переконуєшся, проглядаючи чудові фотографії. Збірка видана В.І.Соколовським з благодійною метою.
	Перлина паркового мистецтва України. Білоцерківський парк «Олександрія» : акварелі Володимира Кокоріна. - [ б.м.в.], [б.р.в.]         Митець змальовував красу міста, зокрема, красу його перлини – «Олександрії». Ця  збірка листівок є частиною робіт  художника, присвячених кращим куточкам парку.
	Путівник : Київська область / упоряд.  Б. В. Мефедов. – К. : Богдана, 2005. – 311 с. : іл. – Текст укр., англ.           Основну увагу книга приділяє висвітленню історичних, археологічних і культурних пам’яток, об’єктів побуту, рекреаційних та природних ландшафтів області. Серед них достойне місце посідає дендропарк «Олександрія», як зразок пейзажного парку кінця ХVІІІ століття.
	Хроніка 2000 : український культурологічний альманах /  ред. кол. : Л. Кравчук та ін. – Вип.  41-42.  – К. : Фонд сприяння розвитку мистецтв, 2001. – 797(1)с.             Випуск присвячений проблемам українських парків та їх минулому. Розділ «Дендропарк «Олександрія» розповідає, як створення парку нерозривно пов’язане з історичним минулим України, зокрема її мальовничим куточком – Пороссям.
	Дерлеменко, Є.А.         Парки України = Parks of Ukraine : фотоальбом  /  Євген Анатолійович Дерлеменко. –  К. : Балтія-Друк, 2008. - 271, [1]с. :  кол. іл. – Укр., англ.             Фотоальбом,  присвячений паркам України, вміщує також розділ «Чарівні парки епохи романтизму». Саме одним з таких чарівних парків і є «Олександрія», краєвиди якої представлені в розділі на сторінках 121-139.
	Галкін, С. І.      Структура та символіка старовинного парку «Олександрія» в Білоцерківській резиденції графів Браницьких  / С.І.Галкін, О. Л. Гурковська, Є.А.Чернецький. - Вид.2-е. – Біла Церква : видавець О.В.Пшонківський, 2005. – 95с.       В книзі проаналізовано ідейно-символічне навантаження старовинної частини сучасного дендропарку «Олександрія», з’ясоване місце в цій структурі окремих її складових.
	Криворучко,Д.М. Олександрія. – К.: Будівельник, 1979. – 92(3)с. : іл.      В книзі, на основі архівних матеріалів і наукових досліджень, висвітлюється історія формування, структура і художні якості одного з найкрасивіших парків України – «Олександрії». Розповідається про розвиток і зміни ландшафтних композицій і пейзажів, про пам’ятники архітектури, їх реставрацію та використання.
	Чернецький, Є.А.       Браницькі = Braniccy / Євген Чернецький; ред. В. Іванців. – Біла Церква : О.Пшонківський, 2011. – 731 с. : іл.       Книга присвячена роду графів Браницьких, які своїми поглядами, ідеями та втіленими проектами зробили значний внесок у розбудову Білої Церкви і всього Поросся. Найкращі європейські парки надихнули графиню Олександру Василівну Браницьку на створення в Білій Церкві, головній резиденції цього роду, вишуканого  дива – «Олександрії», дендропарку, що вже понад два сторіччя є візитівкою краю.
	Чернецький, Є. А.       Історія Білої Церкви : події, постаті, життя  /  Євген  Чернецький; [ред. В. Іванців]. – Біла Церква : О.Пшонківський, 2012. – 445 с.       Автор розповідає про історію Білої Церкви – древнього міста, яке є одним із символів Київщини -   парк «Олександрію».

 Підготувала Н.Коробкова

Квіти серед квітів

(Ми на сторінках преси)

«Квіти серед квітів» - під такою назвою на початку березня у міському виставковому залі (бібліотека-філіал №8, що по вулиці Леваневського) відкрилася традиційна виставка білоцерківських художників. Вернісаж був організований міським відділом культури і туризму та Централізованою бібліотечною системою при спонсорській підтримці заводу-виробника опалювальних систем та приладів «Укрінтерм»( директор Петро Мороз).

         На відкритті виставки завідувач відділу культури П.І.Красножон поздоровив усіх присутніх зі святом весни і побажав творчої наснаги і гарного настрою.

         На експозиції представили свої роботи 30 білоцерківських митців. Зачаровують ніжні акварелі Ольги Мілейко – «Калина», «Автопортрет»; романтичні «Лугові квіти» Тетяни Губрій,  яскравий «Сонячний ранок» пензля Ігоря Безвербного, флористика Олени Охніної, вишиті квіти Світлани Паламарчук. Погляд зупиняється на картині Тетяни Матвієнко «Празька вуличка» (стародавнє готичне місто з його бруківками та черепичними дахами).

        

На заході були оголошені переможці цієї виставки-конкурсу. В номінації «Портрет» ними стали: Соболь Надія, Матвієнко Тетяна, Максимова Тетяна.

         Дипломами конкурсу було нагороджено Колотницьку Анну, Мороз Світлану, Алемасова Максима. Спеціальними призами від спонсора нагороджено Лисенко Анну, Гончарук Олену.

         Радує те, що поціновувачі прекрасного мають в нашому місті таку чудову можливість милуватися живописом і графікою.

Алла Соколова.

Юр`ївська земля. – 2013. – 21берез. – С.32

Психологічні читання

Психологічний клімат сім’ї – один із могутніх факторів емоційного впливу на дитину. Від атмосфери у родині, морального обличчя батьків великою мірою залежать спрямованість активності дитини, її позитивне або негативне самопочуття, характер підростаючої особистості щодо оточуючих людей. Переваги авторитетних для дитини батьків ґрунтуються на їхніх знаннях, уміннях, досвіді, зрілості, а не на зверхності або поблажливості. Справжній батьківський авторитет виростає на любові до дітей. Будучи оточеною цією любов'ю, дитина відчуває довіру, повагу дорослого, потребу в спілкуванні з ним; живе з упевненістю, що він завжди за необхідності опікатиме і захищатиме її. Батьківська любов супроводжує людину все життя, вона є джерелом і гарантом її емоційної рівноваги і духовного здоров'я.

Про все це, читачам бібліотеки,   розповіла психолог Надія Григорівна Федорова, зустріч з якою відбулася 21 березня у бібліотеці № 8.

Присутніх цікавили питання   стосунків батьків і дітей в сучасних умовах. Фахівець за допомогою рольових ігор, давала відповіді, показуючи на практиці , як кожен може бути психологом в своїй родині. Від атмосфери в  сім’ї ,   проявів любові й поваги один до одного, і складається психологічний клімат сім’ї як мікроколективу.

 Ніна Пругер, зав. бібліотекою № 8

Територія честі

 (Ми на сторінках періодики)

                                    

З кожним роком відходить у минуле афганська війна 1979-1989рр. Та вічно про неї будуть пам`ятати її учасники, воїни-інтернаціоналісти.

            Ця війна навіки залишилась у пам`яті матерів, котрі  не діждалися своїх синів додому, вдів, які залишилися виховувати без чоловіків осиротілих дітей.

Та далека війна  зуміла накрити чорними крилами всі республіки колишнього Радянського Союзу. Здригалися матері новобранців, шептались однокласники : «Куди пошлють? Хоч би не в Афганістан!»

            Учасники бойових дій в Афганістані, розповідають сьогодні про війну на зустрічах у школах, студентських аудиторіях.

            Нещодавно у бібліотеці №8 теж відбулась зустріч із воїнами-інтернаціоналістами.

            Колектив бібліотеки підготував літературний альманах «Територія честі». За назву  взято однойменну книгу Світлани Задворної «Территория чести», яка вийшла у 2009 р. у видавництві «Азимут-Україна» за сприяння Міжнародного фонду «Боевое братство без границ». Книгу було презентовано відеокліпами. Багато сторінок у ній присвячено героям-білоцерківцям, учасникам Афганської війни. Дехто з них був присутнім на зустрічі.

           Прийшли також представники міської первинної громадської організації ветеранів Афганістану,  вдови та читачі бібліотеки.

            Про афганський народ, його звичаї і традиції розповів заступник голови організації Микола Петрович Скороход. Серед гостей були також кавалери ордену «Червоної Зірки»  Сергій Леміш і Василь Байбуз. Вразила їхня скромність. Не гордились вони своїми подвигами і скупо розповідали про відлуння чорної війни. Говорити їм було тяжко.

            Сльози скорботи з`явились на очах матерів і вдів, які представляли Комітет сімей військовослужбовців, загиблих в Афганістані, очолюваний Галиною Сергіївною Козаковою. ЇЇ син не повернувся додому. Навіки зостався молодим.

         Нікого не залишив байдужим виступ творчої групи «Ташакор». Їх репертуар – пісні про Афганістан; про друзів, які віддали  своє життя незрозуміло, за які ідеї; про матерів і їх печаль; про коханих дружин.

         Композиуція із запаленими свічками, як часточка вічного вогню, стала даниною пам`яті про тих, кого нема сьогодні серед нас. Воїни випили по ковтку із солдатської фляги – пом`нули загиблих друзів…

О.Тишанська
Громадська думка. - 2013.- 15берез.С.2

«Квіти серед квітів» першими зустрічають весну

(Ми на сторінках періодики)

Вже традиційно, з початком весни у міській виставковій залі влаштовується виставка-конкурс образотворчого мистецтва «Квіти серед квітів». Сама назва красномовно розповідає про те, чому присвячена ця експозиція. Певна річ, мова йде про квіти, жінок, весну, кохання.

Той, хто знайомий з цією гарною традицією – вшановувати жіночо-квітковий вернісаж на самому початку календарної весни, завжди з нетерпінням очікує відкриття цієї виставки. А тим, хто вперше чує про цю виставку-конкурс, радимо якнайшвидше завітати у міську виставкову залу для того, щоб помилуватися зображеннями найчарівніших істот, створених Всевишнім, - жінок і квітів…

6 березня відбулося урочисте відкриття виставки-конкурсу. І, як завжди, без сюрпризів не обійшлося.

Насамперед, варто сказати, що справжнє свято подарували відвідувачам автори чудових робіт, представлених на виставці. Приємно відзначити і той факт, що кожного разу конкурс відкриває нові імена. Ось і цього разу аж шестеро авторів дебютували у цій виставці. Тож поціновувачі прекрасного мають гарну нагоду і для себе відкривати нові сторінки творчості  білоцерківських художників. І, певна річ, шанувальники образотворчого мистецтва із нетерпінням чекають нових робіт своїх улюблених  і вже добре знаних у місті митців. А вони у свою чергу виправдовують усі сподівання і діляться своїми досягненнями з глядачами.

Цьогоріч у виставці взяли участь понад три десятки художників.

Традиційно було визначено переможців конкурсу у двох номінаціях: «Портрет» і «Натюрморт».

Щоправда, цього разу поважне журі вирішило не призначати місця, а лише визначити по три переможці.

Отож переможцями стали:

Номінація «Портрет»: Тетяна Максимова, Надія Соболєва, Тетяна Матвієнко.

Номінація «Натюрморт»: Ольга Мілейко, Крістіна Смєлова, Тетяна Губрій.

Окрім того, представники спонсорів – підприємства «Укрінтерм» додатково визначили кількох художників, котрим надали грошову премію.

Переможці отримали свої заслужені дипломи. Втім, у цій виставці немає переможених і незадоволених. Адже всіх: і митців, і відвідувачів виставки об`єднали світлі почуття любові, краси, радості.

Нагадаємо, що виставка відкрита за підтримки відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради та міської централізованої бібліотечної системи.

Виставка триватиме до 28 березня.

Тож поспішайте на зустріч з прекрасним, з весною, коханням та ніжністю. І нехай ваш настрій буде таким же барвистим , як і виставка «Квіти серед квітів».

Олена Ходоровська

Гриф.- 2013.- 13 берез.- С.15

Зустрічаємо Масляну

Масляна – це останній тиждень перед Великим постом.

На перший день Масляної, в «м`ясопостну» неділю, за стародавнім звичаєм, готується холодець із свинячих ніжок, тому цей день ще називають «ніжкові заговини».

Заміжні жінки, зібравшись у корчмі, увесь тиждень справляють «колодку». Невелике поліно сповивають шматками полотна в знак його народження, а потім, купують горілку, сідають навколо колодки і вітають одна одну з її народженням.

     В четвер обов`язкові гулянки – щоб телята водилися!

    В п`ятницю  частують тещу зяті – щоб горло не пересихало. Разом з тещею запрошуються ще й інші гості.

Погулявши отак цілий тиждень, люди готувалися до Великого посту.

Головною їжею на Масляну є млинці,  вареники з сиром і сметаною, гречані млинці  на маслі або на смальці смажені.

Цей звичай ведеться  на Україні з давніх давен.

    До бібліотеки №8 Масляна завітала разом із годиною цікавих повідомлень. Читачі прослухали інформацію про звичаї і традиції українського народу, його свята і обряди. Акцент у розмові було зроблено на святі Масляної, яку, з 11 по 17 березня, відзначає вся Україна, і не тільки.

         Година пройшла у вигляді камерної зустрічі. Спокійна атмосфера спонукала читачів до діалогу. Вони поділилися своїми знаннями українських традицій та особистим досвідом.

         Камерні форми роботи стали дуже звичним явищем у нашій бібліотеці.  Користувачі  привикли до гостинності її господарів і йдуть до нас, як до свого кумира.

В.Тимошенко

Співець української слави і волі

4 березня в читальному залі нашої бібліотеки відбувся конкурс читців-декламаторів «Співець української слави і волі», присвячений 199-й річниці від дня народження українського Кобзаря Тараса Григоровича Шевченка.

Вже багато років, ініціатором проведення таких конкурсів у бібліотеках ЦБС є центральна бібліотека.

Конкурс розпочався  майстерним виступом учениці 10-гокласу ЗОШ№ 4 Вілени Халявицької.

Звучало Шевченкове слово! Звучало вільно, щиро, правдиво. Кожен з учасників по-своєму доносив до присутніх Шевченкові вірші. На конкурсі було дуже багато емоцій: від хвилювання перед виступом, до радості та гордості після прочитання вірша.

           Конкурсанти  намагалися передати всю палітру почуттів, які вклав  автор у кожний рядок. Комусь із них це вдалось краще, комусь не дуже. Але  були і такі, чиї виступи залишили  незабутні враження в серцях слухачів . Саме вони і стали переможцями конкурсу. Олена Холявицька отримала  гран прі, а Юля Кібенко, Аліна Фенченко, Богдан Агєєв вибороли відповідно I, II та  III місця.

Ганна Іванова, пр.бібліотекар

Співпрацюємо з депутатами

То ли еще будет…

    В декабре 2011 года, по инициативе сотрудниц библиотеки №8 , которая находится на массиве Леваневского, был создан шахматный клуб с романтическим названием «Белый Конь».

Клуб сразу стал местом встреч  пенсионеров – любителей  древней шахматной игры.

В зимнее время, свободное от летних  дачных забот, в уютном читальном зале библиотеки, собиралось до 20 человек из разных районов Белой Церкви. Там проводились соревнования и личные встречи за шахматной доской. К пенсионерам тянулась и молодежь. Люди приходили со своими шахматами, маленькими и большими, чаще старенькими с самостоятельно покрашенной доской, с разными, неодинаковыми фигурами, подобранными взамен утерянных, повидавших немало дворовых баталий. Но это не огорчало энтузиастов, хотя иногда возникали неудобства, особенно когда приходили любители «быстрой игры» в пятиминутный блиц, и игрокам приходилось дожидаться своей очереди, так, как в клубе имелся всего один экземпляр шахматных часов.

Неоценимую спонсорскую поддержку шахматистам клуба «Белый Конь» оказал депутат Белоцерковской городской рады Николай Павлович Колосенко. Он нашел денежные средства, на которые библиотека приобрела несколько комплектов шахмат и часов. Удалось оформить подписку на Всеукраинскую шахматно-шашечную газету «Ладья».

Надо ли говорить, что спортивные встречи шахматистов стали более интересными, более массовыми?

Пенсионеры-любители шахмат массива Леваневского, выражают глубокую благодарность Николаю Павловичу Колосенко за чуткость и заботу  о пожилых людях, за спонсорскую поддержку благородному начинанию работников библиотеки №8 по организации культурного, спортивного досуга пенсионерам нашего города.

Пользователь библиотеки №8  Евгений Зиглин

Є.Зіглін стоїть в центрі

Ми на сторінках періодики

Під таким лейтмотивом 19лютого відбулася зустріч з воїнами-інтернаціоналістами у міській бібліотеці №8.

         На зустрічі були присутні: представники «Комітету сімей військовослужбовців, загиблих в Афганістані» на чолі з головою Галиною Сергіївною Казаковою, представники г.о «Діти війни», «Академії пенсіонерів», читачі бібліотеки.

         15 лютого відзначали 24-ту річницю виведення радянських військ з Афганістану. Саме цій події і була присвячена зустріч у бібліотеці.

         За майже четверть віку, відколи радянські війська були виведені з Афганістану, та ще впродовж  9-и років, коли війська перебували у цій країні, про цю війну чимало говорили, писали, показували. Далеко не завжди це була правда, а реальні факти часто коментувались з абсолютно протилежних позицій. Можна й надалі багато дискутувати, намагатися доводити чиюсь правоту, чи, навпаки, оману.

         Але цього разу ми не вдаватимемося в дискусії. Втім, один факт, на мою думку, залишається беззаперечним – долі людей, що пройшли Афганську війну, змінилися назавжди. Ось у цьому і полягає найбільша трагедія – трагедія кожної людини, яку охопило полум`я війни…

         Цього дня у бібліотеку завітали учасники Афганської війни, представники міськрайонної  громадської організації ветеранів Афганістану:

Микола Скороход – заступник голови організації, старший лейтенант, технік літака, начальник експлуатаційної частини ланки, кавалер ордена «За службу Батьківщині» ІІІступеня;

Володимир Коробка – полковник тилового забезпечення;

Анатолій Кухаренко – старший прапорщик, начальник дивізіону зв`язку;

Андрій Іванченко – рядовий строкової служби, водій автокрана;

Андрій Смирнов – артилерист, командир взводу, капітан.

Іван Остапенко – фельдшер полку, нагороджений медаллю «За бойові заслуги», «За відзнаку у військовій службі»;

Сергій Леміш – старший прапорщик, кавалер ордену «Червоної зірки» та медалі «За бойові заслуги»;

Валерій Такуєв – прикордонник.

А також творча група «Ташакор», яку представляють:

Володимир Возбранний – підполковник, кавалер медалі «За бойові заслуги»;

Сергій Копитов – капітан 173-го окремого загону спеціального призначення головного розвідувального управління Міністерства оборони СРСР, загін «Кобра»;

Василь Байбуз – кавалер ордена «Червоної зірки»;

Леонід Горобець – звукооператор ( не служив в Афганістані);

Олена Кравченко – солістка групи ( не служила в Афганістані).

М.Скороход і творча група "Ташакор"

                  Учасники Афганської війни розповіли присутнім про своє бачення цієї події, про те, як їм служилося, про своїх бойових товаришів та далеку країну Афганістан. Їхні розповіді продовжила й ведуча. А члени сімей воїнів, що загинули в Афганістані, зі сльозами на очах, вкотре згадали своїх синів, чоловіків, братів, батьків. Вони так і не повернулися додому в мирний для України час.

         Учасникам зібрання було цікаво дізнатися і про книгу Світлани Задворної «Территория чести», що вийшла у світ  2009 року. Багато сторінок цієї книги присвячені воїнам-інтернаціоналістам з Білої Церкви.

         Присутні вшанували пам`ять загиблих в Афганістані  хвилиною мовчання та бойовими «ста грамами».

Вдови, загиблих в Афганістані

         Творча група «Ташакор» представила на суд глядачів концертну програму на тему Афганської війни.

         Варто зазначити, що зустріч організували та провели власними силами працівники бібліотеки №8. Вони ж висловлюють щиру вдячність директору заводу «Трібо» Павлу Іщенку за надану спонсорську допомогу.
О.Ходоровська                                                                 Гриф.- 2013.- №9.- С.9