Територія честі

 (Ми на сторінках періодики)

                                    

З кожним роком відходить у минуле афганська війна 1979-1989рр. Та вічно про неї будуть пам`ятати її учасники, воїни-інтернаціоналісти.

            Ця війна навіки залишилась у пам`яті матерів, котрі  не діждалися своїх синів додому, вдів, які залишилися виховувати без чоловіків осиротілих дітей.

Та далека війна  зуміла накрити чорними крилами всі республіки колишнього Радянського Союзу. Здригалися матері новобранців, шептались однокласники : «Куди пошлють? Хоч би не в Афганістан!»

            Учасники бойових дій в Афганістані, розповідають сьогодні про війну на зустрічах у школах, студентських аудиторіях.

            Нещодавно у бібліотеці №8 теж відбулась зустріч із воїнами-інтернаціоналістами.

            Колектив бібліотеки підготував літературний альманах «Територія честі». За назву  взято однойменну книгу Світлани Задворної «Территория чести», яка вийшла у 2009 р. у видавництві «Азимут-Україна» за сприяння Міжнародного фонду «Боевое братство без границ». Книгу було презентовано відеокліпами. Багато сторінок у ній присвячено героям-білоцерківцям, учасникам Афганської війни. Дехто з них був присутнім на зустрічі.

           Прийшли також представники міської первинної громадської організації ветеранів Афганістану,  вдови та читачі бібліотеки.

            Про афганський народ, його звичаї і традиції розповів заступник голови організації Микола Петрович Скороход. Серед гостей були також кавалери ордену «Червоної Зірки»  Сергій Леміш і Василь Байбуз. Вразила їхня скромність. Не гордились вони своїми подвигами і скупо розповідали про відлуння чорної війни. Говорити їм було тяжко.

            Сльози скорботи з`явились на очах матерів і вдів, які представляли Комітет сімей військовослужбовців, загиблих в Афганістані, очолюваний Галиною Сергіївною Козаковою. ЇЇ син не повернувся додому. Навіки зостався молодим.

         Нікого не залишив байдужим виступ творчої групи «Ташакор». Їх репертуар – пісні про Афганістан; про друзів, які віддали  своє життя незрозуміло, за які ідеї; про матерів і їх печаль; про коханих дружин.

         Композиуція із запаленими свічками, як часточка вічного вогню, стала даниною пам`яті про тих, кого нема сьогодні серед нас. Воїни випили по ковтку із солдатської фляги – пом`нули загиблих друзів…

О.Тишанська
Громадська думка. - 2013.- 15берез.С.2