Особливо потішила розповідь про те, як український козак Юрій-Франц Кульчицький навчив європейців пити каву по-турецьки.Потім за горнятком ароматного напою розмірковували, як же правильно його називати – кавою по-віденськи, по-турецьки чи може по-українськи?
До філіжанки смачної кави найкраще пасували книги з фонду бібліотеки: Надійки Гербіш «Теплі історії до кави», Наталії Гурницької «Мелодія кави в тональності кардамону», Юрія Винничука «Таємниці львівської кави», Тосікадзу Кавагуті «Доки кава не охолоне», Йоганни Яґелло «Кава з кардамоном», збірки оповідань «Львів. Кава. Любов». Не дивно, що трішечки гіркі, десь пікантні, інколи надто солодкі, часом терпкі на смак історії стали бестселерами дня.
Приємна розмова за
філіжанкою кави, об’єднана чарівною магією вишуканого напою, була особливою та
зворушливою і мала лише один недолік - швидко закінчилася!
Немає коментарів:
Дописати коментар