На стражі української державності: Марко Черемшина

Більше 90 років пройшло відтоді, коли не стало класика української літератури, громадського діяча Марка Черемшини (справжнє ім'я - Іван Семанюк).

Доля відвела йому короткий вік - 52 роки. Він не зміг залишитися осторонь драматичних подій, коли вершилася нова історія української державності. Весною 1919-го румунські війська зайняли Покуття. Адвокат Іван Семанюк з делегацією ЗУНР виїхав для переговорів, щоб уникнути кровопролиття. Але румуни затримали їх, пограбували, а потім почали наступ. "Кулі дзвеніли нам попід пахи, і тоді я кинувся у придорожній рів з водою і перележав тут у студеній воді з годину, та із тої перестуди занедужав на нирки і досі з тої упертої недуги вилічитись не можу...", - напише письменник в автобіографії. Хвороба нирок дала ускладнення на серце і послужила причиною передчасної смерті.

Марко Черемшина організував товариство "Січ" в містечку Делятин, де працював помічником адвоката Миколи Лагодінского. А в 1912 р, після переїзду до Снятина, став заступником голови повітової "Просвіти". У наступному році він разом з Василем Стефаником організував в Снятині товариство "Сільський господар". Минуло небагато часу, і Марка Черемшину обрали головою цієї організації. Він і побратими намагалися розбудити національну і соціальну свідомість селянин, спонукати його до поліпшення умов свого життя. Певне, таким було завдання всієї покутської трійці - Василя Стефаника, Марка Черемшини і Леся Мартовича.

Уже в першій збірці з 15 новел "Карби", що вийшов в 1901 р в Чернівцях, Марко Черемшина змалював відчай і безнадію селянина в умовах Австро-Угорщини, які нерідко штовхали його до кривавої помсти. Але схожі мотиви зустрічаємо і в творчості Василя Стефаника. Так в чому полягає новаторство малої прози Марка Черемшини?

Несправедливо вважати, що Марко Черемшина наслідував Василя Стефаника. Гуцульські мотиви новел Черемшини відрізняються від покутських творів Стефаника. Тематика у них спільна - селянська.

Але Стефаник писав трагічно, відшліфовуючи кожне слово, а Марко Черемшина - з несвідомою іронією, як висловився про його творчості Дмитро Донцов, з легким гумором, трохи оптимістично попри всі негаразди селян.

Навіть в першому творі - драмі "Несамовиті", де показаний конфлікт батьків і дітей, вже
чується легка іронія. Не дарма Михайло Грушевський, даючи позитивну оцінку драмі, радив переробити її на комедію.

У новелах Марко Черемшина міг одночасно зобразити загибель людей і танці. У нього пісні з іронічним змістом, майже в кожній новелі є коломийки. Все це Марко Черемшина виніс з дитинства, коли виховувався у діда, про що згадував: "Я віріс среди співанок, казок та сопілок, вдіхав їх в собі и відіхав ними". Він чув розповіді гуцул, які приходили до діда з бабою, і ті події намагався відтворити в новелах.

Джерело: https://zn.ua/ART/talant-i-tragediya-marka-cheremshiny-246961_.html