Життя довжиною в вічність…

Життя довжиною в вічність…

І в павутинні перехресних барв,

Я палко мрію до самого рання,

Щоб Бог зіслав мені найбільший дар:

Гарячу смерть, не зимне умирання.

(О.Теліга)

21 липня минає 115 років з дня народження талановитої української поетеси і патріотки Олени Теліги, чия зірка погасла на кривавому небі війни всього в тридцять чотири роки. Свій останній притулок вона знайшла в Бабиному Яру, залишивши по собі декілька збірок поезій і великий слід в українській історії.

Тож цього дня до читальної зали завітали активні читачі бібліотеки №8 на бесіду-діалог «Олена Теліга. Життя довжиною у вічність…». Учасникам заходу було запропоновано відеопоказ документального фільму «Пишемо історію. Олена Теліга» та книжкову виставку, присвячену життю і творчості письменниці.

Завідуюча бібліотекою Світлана Хмільова доповнила розповідь про видатну українську патріотку та поетесу: щасливе дитинство, студентська юність, роки  літературного злету та патріотичного гарту.

Відбулося жваве обговорення як короткого життєвого шляху Олени Теліги, так і її творчого доробку. Читачі натхненно читали вірші поетеси.

Десятки років ми нічого не знали про постать Олени Теліги. А вона ж свідомо йшла на смерть заради вільної України, тому ми повинні пам’ятати своїх патріотів. 

Її ім’я виринуло із забуття лише через 50 років після загибелі, коли в Києві у лютому 1992 р. в Бабиному Яру було встановлено пам’ятний хрест на її честь, вулицю, що пролягає поруч, назвали її іменем, створено Всеукраїнське жіноче товариство імені О.Теліги, засновано Міжнародну літературно-мистецьку премію.На сьогодні  не всі вірші збереглися. Відомий лише сорок один вірш з написаних поетесою. Та хоч і залишила вона по собі невеликий творчий спадок, життя її було коротке, але яскраве й сповнене великих справ, а тому й має бути вічним у нашій пам’яті.