Калинові історії Таїни Братченко

Нещодавно в бібліотеці-філії №5 відбулася презентація нової збірки оповідань Таїни Братченко «Калинова гілка», яка вийшла друком у видавництві ТОВ «Білоцерківдрук». 

Братченко Тетяна Іванівна – поетеса, прозаїк, журналістка, людина, яка має чітку громадянську позицію і є патріотом нашої країни. Авторка частину коштів від продажу своїх книжок передає на потреби ЗСУ.

Її нова книга налічує 46 народних бувальщин та повір’їв. Зовсім небагато, але яка клопітка праця була здійснена. Спогади дитинства, набутки від роботи журналісткою, опитування жителів сільської місцевості, свої спостереження – все це лягло в основу написання збірки. 

На зустріч зі знаною у нашому місті письменницею-краянкою завітали друзі авторки, читачі та бібліотечна спільнота. Було багато щирих привітань від: Галини Невінчаної, яка зробила ілюстрації до книги; Ганни Нагорної, яка багато років має дружні стосунки з авторкою; Майї Боженко, що ділилася своїми враженнями про твір. Приємним подарунком для присутніх – був виступ Таскіри Максюти. Вона дуже щемно і натхненно виконала пісню «На калині мене мати колихала».

Для поважного зібрання прозвучала коротка розповідь про життєвий та творчий шлях мисткині, адже вона має вагомі здобутки. Таїна Іванівна є лауреат Білоцерківської міської літературно-мистецької премії імені І. Нечуя-Левицького та ім. Миколи Сома. А нещодавно пані Таїна стала лауреатом престижної обласної літературної премії імені Григорія Косинки за 2023 рік та Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Григорія Сковороди. Член Національної спілки письменників України (2009).

Авторка 15 різножанрових книг. Серед них: казки, гуморески, повісті, прозові і поетичні збірки, а також соціально-психологічний роман. В минулому році побачила світ прозова збірка оповідань «Сяйво зимової ночі» ( 2023). 

І ось – нове творіння письменниці. На суд читачів – книга оповідань «Калинова гілка». Твір авторки  має дуже великий посил про нашу українську культуру, звичаї та традиції. Таїна Іванівна   доносить до читача пласт українських вірувань, які мають прадавню історію і, що дуже важливо, є величезне прагнення зберегти  та  донести їх нащадкам.

Книга має припасти до смаку молодим і маленьким, літнім і стареньким, тобто, широкій читацькій аудиторії.

                                                                                                                                Хмільова Світлана

25 травня - 135 років від дня народження Ігора Сікорського - авіаконструктора з України

Ігор Іванович Сікорський (25.05.1889, Київ - 26.10.1972, Істон, Конектикут, США)- всесвітньо відомий авіаконструктор, творець гелікоптерів, увійшов у світову історію авіації як автор перших у світовій практиці авіабудування багатомоторних літаків та гелікоптерів.

У 1908 р. студент КПІ Ігор Сікорський розробив і побудував свій перший вертоліт, який, однак, не піднявся у повітря. Тоді він почав будувати літаки. Спільно з товаришами по інституту Федором Билінкіним і Василем Йорданом побудував літаки БіС-1 і БіС-2, а згодом вже самостійно – С-3, С-4, С-5, С-6. 12 грудня 1912 року літак С-6 побив світовий рекорд швидкості – 111 км/год.

У 1912 р. І.І.Сікорський став головним конструктором авіаційного відділення Російсько-Балтійського вагонного заводу (РБВЗ) у Санкт-Петербурзі. У короткий термін споруджуються багатомоторні аероплани “Гранд” і “Руський витязь”, а згодом – чотиримоторний “Ілля Муромець”, який став найкращим літаком Першої світової війни.

Після Жовтневої революції 1917 р., у березні 1918 р., І.І.Сікорський виїхав за кордон – до Югославії, потім до Франції. У 1923 р. створив у США компанію Sikorsky Aeroengineering Corporation. Упродовж 30-х років створює літаючі човни, які могли перевозити пасажирів до міст, де не було аеропортів зі злітно-посадочними смугами. Справжнім шедевром стала чотиримоторна амфібія S-40, яка перевозила 40 пасажирів на відстань до 800 км або 24 пасажири – на 1500 км.

У 30-х рр. І.І.Сікорський почав знову розробляти вертольоти. У вересні 1939 року він сам випробовує експериментальний вертоліт VS-300 (S-46), а у 1942 році його гвинтокрил XR-4 (VS-316) було прийнято на озброєння армією США.

Після війни фірма Сікорського стала визнаним лідером не лише у США, а й у світі. Величезним успіхом компанії стала розробка гелікоптера S-55, який у 1952 році вперше у світі здійснив трансатлантичний переліт. Останнім із вертольотів, розроблених особисто Сікорським у 1954-1955 роках, був S-58. Його численні модифікації експлуатувалися майже в п’ятдесяти країнах світу.

23 травня - День героїв України

23 травня, ми відзначили День героїв України. Поруч з героями, чи це лицарі Київської Русі, козаки Гетьманщини, воїни УПА, чи захисники Незалежності України завжди стояли дружини, матері, подруги. Іх віра надихала, їх сила підтримувала дух воїнів, а споконвічне прагнення незалежності української жінки і українського народу вело до перемог.

Разом з відвідувачами бібліотеки #5  ми повернулись в історію і  обговорили сьогодення на прикладі картини Анни Бульба "Молитва". Що в ній такого, що надихнуло Олександра Суркіса, воїна 93 бригади "Холодний яр", написати пісню "Відьма"? Образ української жінки, врода чи її віра в допомогу молитви воїну світла? 

Саме про берегиню  та її непереборну внутрішню силу, а можливо, силу відаючої жінки,  відбулась розмова на  виставці одної  картини. Прослухали авторське виконання пісні і ще раз надихнулись вірою в перемогу і нездоланність нації.

Нам все цікаво

 

Працівники бібліотеки – філії № 5 взяли участь у вебінарі «Україна-Латвія: успіхи бібліотек і співробітництво», що пройшов в режимі онлайн 23 травня 2024р. Дякуємо Люсьєні Шум, Благодійний фонд «Бібліотечна країна» та Катріні Кукайне, Національна бібліотека Латвії за організацію корисного та актуальної спілкування .

Олег Скрипка - український соліст та музикант

24 травня - 60 років від дня народження Олега Скрипки - талановитого музиканта, який поєднує в собі одразу понад 11 професій, серед яких: акордеоніст, поет, співак, актор, гітарист, рок-музикант, мультиінструменталіст, інженер.

Народився Олег Скрипка 24 травня 1964 року на півночі Таджикистану, у місті Ходжент. Батьки майбутнього актора познайомилися в шахтарському містечку Брянка. Після весілля, батьки Юрій Павлович та Ганна Олексіївна, поїхали в місто Ходжент, де і з'явився у них малюк.

Анна Олексіївна з самого дитинства вплинула на Олега, займаючись з ним професійно співом, танцями. Зовсім молодий Олег Скрипка вік якого був 4 роки, вже вчив вірші.

Син уже в дитячому садку почав ставати зірковою дитиною. Він виступав на ранках, новорічних виставах. Окрім творчих обов'язків, були в Олега й домашні: винесення сміття, прибирання. У неділю, коли батьки відсипалися, хлопчик бігав до крамниці за молоком і булочками.

Минуло дитинство в Олега на околиці міста Ходжент, де він із сім'єю прожив 7 років. За цей час східна цивілізація встигла вкарбуватися у сприйняття світу маленького хлопчика. Східна архітектура, гранати, розкішні базари, на яких продавалися кавуни, дині, - ці частинки життя перейшли і в майбутню творчість.

У Таджикистані був спекотний клімат, влітку температура доходила до +45 градусів Цельсія, і сім'я вирішила переїхати на північ, у місто Кіровськ, Мурманська область. Друга половина дитинства Олега пройшла на півночі, де холоди тривали з жовтня по червень, а літо було кілька місяців. Хлопчик вчився кататися на ковзанах, лижах, грав у хокей. Олег у дитинстві вже був товариським, і після школи, з хлопцями вони будували підземні міста і замки зі снігу.

Шкільні предмети Олегу давалися легко, і здебільшого в нього були п'ятірки. Найлегшими предметами для майбутнього актора були математика і фізика. Він вигравав на шкільних змаганнях, обласних олімпіадах. Єдине, вчителі відзначали в Олега погану поведінку.

Музична кар'єра в Олега почалася з другого класу, коли хлопчик пішов на баян. Вже за деякий час, Олег Скрипка ріст музикальний якого йшов щоденно, міг грати на баяні рок-н-рол.

Олег закінчив заочно з відзнакою Московський фізико-технічний інститут. Завершувати навчання в такому закладі, вважалося престижем. Молодий студент вирішив спробувати сили в МФТІ, де був величезний конкурс. Йому вдалося отримати прохідний бал, але реалії життя були іншими, і місця залишилися для інших дітей впливових батьків. Олег не засмутився, і мав "План Б".

Він поїхав до Києва, де вступив до КПІ на радіотехнічний факультет. Паралельно з навчанням, Олег грав у рок-групі, ходив до студентського театру, театральної студії.

Жив Олег у гуртожитку, на вулиці Металістів. Тоді утворилася група однодумців, кому подобалася музика, і колектив став збиратися, разом готували, організовували дні народження, звані вечері.

У 1986 році створився гурт "Воплі Відоплясова", куди входили: Олександр Піпа, Юрій Здоренко, Олег Скрипка.

Після закінчення КПІ, майбутній співак став інженером з місячним окладом 100 карбованців і отримав кімнату в гуртожитку. Робочий процес у молодого хлопця був пов'язаний з розробкою систем GPS для військово-морського флоту. Знаходячи вільні хвилини на роботі, Олег писав музику та пісні.

З 1991 по 1996 роки, Олег разом із гуртом "Воплі Відоплясова" гастролюють Францією.

Олег Скрипка починає свою громадську діяльність з 2004 року. Спочатку він під егідою “Країна мрій” займається просвітницькою та видавничою діяльністю.

Створює фестиваль “Рок-Січ”, на якому лунає сучасна українська рок-музика. В 2013 році, цей фестиваль отримує статус “Міжнародний”.

Цього ж року (2013 ) Скрипка ініціював ще один масштабний проект – Фестиваль «Монмартр на Андріївському узвозі». Це красиве міське свято, присвячене Дню Києва. Його мета – поєднати давню українську та французьку культури, відновити втрачені культурні цінності столиці.

Поряд з фестивальними проектами Скрипка створює ще один музичний проект – «Le Grand Orkestra». Цей проект створено спеціально для фестивалю «Країна Мрій» в якості «збірного образу сучасної української музики». Колектив представляє собою унікальний склад, що творить на перетині фольклору, етнічного джазу та українського класичного романсу.

Іншим цікавим напрямком творчості Олега Скрипки стає Джаз-кабаре. Наскрізь пронизаний струмом шаленого драйву, новий проект Олега Скрипки поєднує ретро-джаз-кабаре, українську ліричну пісню, французький шансон та класичний рок-н-рол.

Джаз-оркестр «Забава» – це створений Олегом Скрипкою своєрідний український «all star band», колектив солістів-віртуозів, складений з кращих вітчизняних джазових та рок-музикантів, жанрова унікальність якого на теренах України сьогодні є беззаперечною. Репертуар оркестру складається з пісень корифея української естрадної пісні 30х-40х років Богдана Весоловського, «вічнозелених» світових та українських шлягерів («Fever», «Tombe La Neige», «Hotel California», «Черемшина»), а також найвідоміших хітів «ВВ» («Весна», «Танці», «День Народження») в несподіваних оригінальних обробках.

Олег Скрипка переймається доброчинними ініціативами. Разом із «ВВ» він виступав на передовій, зокрема, у Мар’їнці, Констянтинівці, Селідово, а ще раніше у Дебальцево. Скрипка підтримує бійців полку Дніпро-1, опікується дитячим кардіологічним центром. В підтримку дітлахів з вадами серця, Олег бере участь в мистецьких аукціонах, організував двічі «Великі французькі вечорниці» та «Великий дитячий бал». На кошти зібрані від продажу квитків було придбано медичне обладнання для дитячої реанімації кардіоцентру.

Де зараз виступає музикант Олег Скрипка - хвилює багато шанувальників його творчості. На сьогоднішній день, відомо, що він здає свою нерухомість у Києві, паралельно отримує авторські та добові на благодійних концертах за кордоном.

Крим - край між моря і гір

 18 травня в Україні вшановують пам’ять жертв геноциду корінного народу Криму і згадують понад 200 000 киримли, яких у 1944 році депортувала радянська влада. Хтось з них повернувся додому, а хтось загинув чи осів у регіонах депортації. На жаль, з 2014 року кримці були змушені знову лишити дім (знову через росію) і відправитись в тимчасовий екзиль. Попри анексію, Крим продовжує бути героєм і місцем дії української літератури. Щоб пізнати історію та культуру півострова і познайомитись ближче з його буттям, ми підготували для вас добірку книжок про Крим, які вийшли  останнім часом

165 років від дня народження Панаса Карповича Саксаганського (1859-1940) - видатного українського актора, режисера, театрального діяча, педагога.

Національна пам’ять українського народу зберегла багато прізвищ відомих родів, які зробили внесок у розвиток певної галузі культури. Коли ж ідеться про витоки українського театру, то ланцюжок асоціацій неодмінно приведе нас до сім’ї Тобілевичів. «У Карпа Адамовича і Євдокії Зиновіївни було шестеро дітей, четверо з яких стали корифеями українського професійного театру». Четверо рідних людей з різними псевдонімами, але зі спільною метою. І якщо старшого з цього квартету – Івана Карповича – знає кожен, хто вчився в українській школі, то про інших трьох поза професійними колами згадують значно рідше.

Панас Саксаганський народився в с. Соколівка на Чернігівщині в родині сільського священника. Закінчив Харківський університет, де брав участь в аматорських виставах. Співпрацював з М. Кропивницьким, М. Старицьким, І. Карпенком-Карим, був одним з організаторів Театру корифеїв. Створив яскраві образи в п'єсах М. Кропивницького, І. Карпенка-Карого, М. Старицького. Найвідоміші ролі - Микола Джеря, Микола Задорожний. Був одним з перших українських режисерів-новаторів, впроваджував нові методи роботи з акторами. Протягом 1917-1919 рр. очолював Київський драматичний театр. Помер у Москві, похований на Новодівочому цвинтарі.

Сьогодні, до 165-річчя від дня народження наймолодшого з роду Тобілевичів – Панаса Саксаганського пригадаємо цікаві факти з його творчої біографії: 

1. Псевдонім Саксаганський утворив від назви містечка Саксагань, у якому народилася його мати Євдокія.

2. У дитинстві рідні називали майбутнього драматурга Фанею. Під впливом батьків у хлопчика рано виявився талант комедійного актора.

3. Його одногрупниками у Єлисаветградському земському реальному училищі були Євген Чикаленко й Олександр Тарковський. Олександрова сестра Надія була акторкою і дружиною Івана Карпенка-Карого – старшого брата Панаса Саксаганського.

4. За прикладом брата Миколи спочатку хотів побудувати кар’єру військового. Після Одеської юнкерської школи служив у 58-му Празькому піхотному полку. Проте, скоро змінив думку і серйозно зайнявся акторською діяльністю у трупі Михайла Старицького.

5. 1890 року очолив власну трупу “Товариство російсько-малоросійських артистів під керівництвом П.Саксаганського”, яка у 1900 році ввійшла до об’єднаного театрального колективу “Малоросійська трупа М.Кропивницького, під керівництвом П.Саксаганського і М.Садовського за участю М.Заньковецької”. Пізніше Панас Саксаганський гастролював у складі різних театральних труп.

6. У роботі над роллю дотримувався реалістично-психологічного методу. Для цього багато спостерігав за звичайними людьми. Працюючи над роллю, дбав «логіку типу» – єдність і вмотивованість слів, рухів, міміки персонажа.

7. Головною ознакою професійності актора Панас Саксаганський вважав голос та дикцію. Для цього радив читати скоромовки та гекзаметри з «Іліади» та «Одіссеї».

8. Блискучий комедійний актор Панас Саксаганський марив роллю Шекспірового Отелло, для цього навіть переклав твір українською мовою.

9. Панас Саксаганський втілив у життя 107 персонажів. Найвідоміші серед них: Возний Макогоненко («Наталка Полтавка»), Протасій Пеньонжка («Мартин Боруля»), Копач («Сто тисяч»), Стецько («Сватання на Гончарівці»), Голохвостий (“За двома зайцями”) та ін.

10. Панас Саксаганський є автором знаменитого монологу Свирида Петровича Голохвостого: «Єжелі человєк подимется своїм умом вище лаврської колокольні…».

11. 1918 року Панас Саксаганський став директором, режисером та актором Народного театру в Києві.

12. Роль Возного з «Наталки Полтавки» стала і першим, і завершальним перевтіленням Саксаганського на професійній сцені. Останній вихід Панаса Карповича до глядача відбувся 12 травня 1935 року з нагоди святкування 50-річчя його театральної діяльності у Київському державному театрі опери та балету. Його брат Микола зіграв у цій виставі роль Виборного Макогоненка.

Панас Саксаганський відіграв важливу роль у становленні і розвитку українського професійного театру кінця XIX - початку XX століття.

15 травня - 151 рік від дня народження гетьмана Павла Скоропадського

15 травня виповнюється 151 рік від дня народження гетьмана Павла Скоропадського – однієї з найбільш знакових постатей українських Визвольних змагань 1917-1921 років, яка понад століття викликає суперечки, жвавий інтерес і бажання досліджувати.

З цієї нагоди презентуємо нове видання, яким нещодавно поповнився фонд бібліотеки-філії №5:

Гай-Нижник П., Томенко М. Міфи і таємниці останнього гетьмана України / Павло Гай-Нижник, Микола Томенко. – Київ: Креативна агенція «Артіль», 2023. – 384 с.

Науково-популярне видання, присвячене життю і діяльності останнього Гетьмана всієї України Павлу Петровичу Скоропадському та огляду головних історичних здобутків і уроків доби Української Держави (29 квітня - 14 грудня 1918 рр.).

В книзі також вміщено фрагменти спогадів, статей та інтервʼю самого Павла Скоропадського та його доньок Єлизавети й Олени. Науково-популярне видання має на меті допомогти широкому загалові читачів відкрити для себе багато таємниць і спростувати чимало міфів про добу Української Держави на чолі з останнім Гетьманом України Павлом Скоропадським.

На сторінках видання можна знайти роздуми Скоропадського про Україну і себе, коротку хроніку його життя (1873–1945), інформацію про маєткові та міські володіння Скоропадських і нерухому власність цієї сім’ї у передреволюційній Російській імперії, причини та перебіг захоплення влади Скоропадським під час державного перевороту 29 квітня 1918 року, конституційно-правові засади Української Держави Павла Скоропадського, життя та будні його резиденції та багато іншого.

Сьогодні російська влада розігрує для обґрунтування «сво» — війни проти України саме історичну карту. І тому видання, яке детально та документально висвітлює тяглість державності для сучасної України особливо важливе.

Новітня історія України сприймається інакше, коли вивчаєш витоки української державності та зусилля тих, хто у різні історичні періоди закладав її основи попри всі невдачі та драматичні події.

Справжня історія через життя людини - завжди спонукає читача переосмислити й власне життя, і дійсність, в якій він живе.

Книга видана за підтримки Українського інституту книги.

#бібліографічна_закладка5

Панас Мирний - захисник і творець української літературної мови

13 травня виповнюється  175 років з дня народження українського письменника Панаса Мирного.

Панас Якович Рудченко народився 13 травня 1849 року в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині.

Він  належить до  українських класиків пера, яким вдалося одночасно побудувати блискучу державну кар'єру та реалізувати себе у письменництві.

Свої твори Панас Якович писав ночами. При чому, багато з них були записані в бухгалтерських книгах.

Іван Франко називав Панаса Мирного "сильним епічним талантом". Окремо відзначав майстерність глибокого психологічного аналізу, властивого практично всім творам  Панаса Рудченка.

Заслуга Панаса Мирного в створенні яскравих особистостей, показ глибоких психологічних процесів, натуральний розвиток характерів усупереч поширеним стереотипним моделям поведінки представників того чи іншого класу.

Письменник  створив нові теми в українській літературі. Так, вже в першій повісті "П'яниця" (1874) він розповів про трагічну долю дрібного чиновника, вихідця із селянського середовища,  вперше ставить проблему адаптації простої порядної людини з села до міста.

Вершиною епічного майстерності Панаса Мирного вважаються романи "Хіба ревуть волі, як ясла повні?" і "Повія", де на прикладі неординарних особистостей автор простежує зміни в психологічному стані персонажів в різних життєвих обставинах. Для української літератури ці романи стали справжнім відкриттям, багато в чому випередив епоху, в яку жив сам автор.

Крім прози, Панас Мирний створив ряд драматургічних творів, одне з яких - "Лимерівна" - було поставлено на сцені.

Також написав близько 300 віршів. Але свою поезію Мирний називав "нікчемним складанням віршів".

Проте, багато його творів так і залишилися недописаними, оскільки весь час забирала робота чиновника, і на літературу його майже не залишалося.

Його особисте життя представляло собою суцільну драму. Одна дівчина, на якій він хотів одружитися, проміняла його на солдата-москаля, інша не відповідала взаємністю. В результаті ці сумні події обумовила народження геніального роману "Повія", головна героїня якого - збірний образ дівчат, яких любив письменник.

Надалі Панас Мирний знайшов кохання всього свого життя - Олександру Шейдеман, яка, відмовившись від багатого жениха з Петербурга, стала його дружиною і народила трьох синів.

Знання іноземних мов - розширює горизонти та можливості

Один з найбільших французьких філософів-просвітителів XVIII століття, поет, прозаїк, сатирик, трагік, історик і публіцист Вольтер  сказав : «Знати багато мов — значить мати багато ключів до одного замку».

Роль англійської мови у сучасному світі дуже велика. Зовсім нещодавно вона була для нас іноземною мовою, а сьогодні вона є міжнародною. Зараз  просто неможливо досягти успіху, не знаючи англійської мови. Володіючи англійською мовою, ви можете з легкістю подорожувати по світу та вільно спілкуватися з людьми різних національностей.

Сучасний світ стає все більше глобалізованим, а разом з цим англійська мова набуває дедалі більшої популярності. Вона стає не тільки засобом спілкування, але й ключем до багатьох можливостей. 

Тому отримані нашою бібліотекою в рамках проекту Книги для України/Books for Ukraine

книги англійською мовою все більше набувають популярності. Адже сучасна художня література, написана англійською, охоплює широкий спектр жанрів і тем. Багато видань перекладаються українською, однак особливе задоволення – знайомитися з цією літературою мовою оригіналу. Чимало знаменитих творів екранізуються, тож читач може порівняти задуми письменників та режисерів. 

І тим самим, читаючи книги в оригіналі, читач поглиблює свої навики. 

Тож, любі друзі, вивчайте англійську мову та ласкаво просимо до бібліотеки 5 де ви обов’язково знайдете щось для себе. Є книги на будь який смак та вік: підручники, романи, детективи, фентезі.

#UnbreakableLibraries #УкраїнськийПЕН #BookAidInternational #АнглійськийПЕН #МіжнароднийПЕН #НоваПошта #UnbreakableLibraries

9 травня - День Європи

В Україні 9 травня як День Європи відзначається з 2023 року. Його встановлено Указом Президента України № 266 від 8 травня 2023 року «з метою зміцнення єдності народів Європи, забезпечення миру і стабільності на Європейському континенті». І саме 9 травня День Європи як символ єдності та миру на континенті відзначають у країнах Євросоюзу.

Тисячолітня історія України є невід’ємною складовою історії Європи. Важко переоцінити ступінь культурної, політичної, мілітарної та економічної інтеграції української нації до загальноєвропейської спільноти. Після отримання у червні 2022 року статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу Україна впевнено крокує до нового формату цього споконвічного цивілізаційного об’єднання. Ця дата є чудовою нагодою висловити вдячність Європейському Союзу за підтримку та допомогу для протистояння російській збройній агресії. Зараз ми на шляху до перемоги у боротьбі за незалежність, демократію та відновлення миру!

«Пам’ятаємо історію – дбаємо про майбутнє!»

8 травня Україна вперше відзначає День памʼяті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939−1945 років — як єдине державне свято замість двох різних знакових дат, згідно Закону України  «Про День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років» від 29 травня 2023 року.  Відтепер 9 травня як День перемоги в Україні скасовано.

Ми приєдналися до європейської традиції святкування перемоги над нацизмом і цьогоріч це свято вперше відзначаємо саме в той день, коли Німеччина офіційно капітулювала.

Для Європи 8 травня — точка відліку закінчення війни, перемога над страшним злом нацизму, нагадування про катастрофу, а не про тріумф одних народів над іншими, переможців над переможеними. Пам’ять про війну має вести не до культу перемоги, а розвивати вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами, а також виховувати сміливість та принциповість у боротьбі з агресією й несправедливістю.

8 травня, в День пам’яті та перемоги, Україна вшановує кожного, хто боровся з нацизмом, а також пам’ять мирних цивільних людей, які загинули або постраждали від бойових дій та окупації їхніх міст і сіл, дітей війни, примусових робітників.

З нагоди вшанування пам’яті цього дня у бібліотеці № 5 підготовано книжкову виставку «Пам’ятаємо історію – дбаємо про майбутнє!». 

“Наша рідна українська мова – це основа нашої безмежної багатої культури. Це – наш дух, наша душа, наша пісня…” Олесь Гончар

Щосереди в бібліотеці №5 в україномовному клубі «Світлиця слова» відбуваються заняття з опанування, чи удосконалення української мови. 

А що ж було до української мови? Будь яка сучасна мова – і українська також, почала народжуватися ще з прадавніх часів. Тоді люди не мали можливості миттєвого спілкування, а найшвидшим засобом пересування була верхова їзда. Коли ще не було жодних граматик, підручників для вивчення мови, наші пращури опановували мову на слух і спілкувалися на певному діалекті, притаманному тій, чи іншій території. 

На сьогодні в нас є маса засобів для вивчення та спілкування українською мовою. Тільки треба мати бажання, наполегливість та повагу до державної мови України.

 І дуже тішить те, що користувачі  книгозбірні радо відвідують засідання україномовного  клубу. Час пролітає миттєво за ознайомленням з фразеологізмами,  походженням іншомовних слів в українській мові, а ще як правильно ставити наголос  в слові, згадуємо про рідко вживані слова і багато всього  іншого цікавого і корисного.

Плекаємо надію, що наші зусилля принесуть щедрі плоди та заохотять ще більше відвідувачів до вивчення української мови.

                                                                                                                                  Світлана Хмільова

Гончарство - давнє ремесло, в якому виготовляють різноманітні вироби з глини. Праця гончарів була зорієнтована на польові роботи та календарні свята, тому періоди виготовлення кераміки мали сезонний характер. Зазвичай, перед великими святами попит значно зростав на посуд, адже вважалося добрим знаком готувати страви в нових горщиках. 

Так напередодні Великодня особливо затребувані були глиняні форми для випікання пасок. Цьогоріч, до такого передсвяткового обряду долучились наші майстри та майстрині. 29 квітня у стінах нашої книгозбірні пройшла майстерка по виготовленню виробів з глини для Великоднього кошику та столу. Хтось забажав сільнички в вигляді пташечки, хтось підставки під крашанки, хтось форми для головної страви -  паски. Ліпили – за покликом серця. Всі присутні залишились задоволені та готові до прийдешнього свята.

Максим Цедзінський - актор Київського академічного  обласного музично-драматичного театру ім.Саксаганського, який сьогодні подарував присутнім незаслужено забуті твори Григора Тютюнника. Талановитий, колоритний актор Максим Цедзінський  читав твори українського письменника, так емоційно, що присутні слухали затамувавши подих. Актор зумів зачарувати, приголомшити, здивувати.Слухаючи твори Григора Тютюника присутні мали змогу поринути далекі часи юності. Завдяки такій цікавій міні-вистави ми насолодилися українською мовою, насолодилися діалектами та приказками. Встигли осмислити, задуматись, уявити як і що  відбувалося.

Присутні отримали задоволення від спілкування з молодим актором, який також, як і більшість з нас, допомагає хлопцям, які  боронять нашу країну. Донати для  друзів, що воюють на фронті уже передані.

Чорнобиль - біль у серцях наших досі...

В історії нашого народу чимало скорботних дат, спогад про які пронизує серце гострим болем. Одна з них — 26 квітня 1986 року, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. Чорнобиль і досі є незагоєною раною.

Чорнобильська атомна електростанція є символом наймасштабнішої техногенної катастрофи. Трагедія, спричинена вибухом на її четвертому енергоблоці, не має аналогів за обсягами забруднення природного середовища, негативного впливу на здоров’я та психіку людей, їхній побут і соціально-економічні умови життя.

Ця трагедія забрала життя багатьох людей, завдала шкоди здоров’ю мільйонів українців. Її наслідки ще відчуватимуть на собі майбутні покоління. Вона вважається найжахливішою катастрофою в історії людства. Ім’я їй — Чорнобиль.

Творча зустріч з Ольгою Шинкаренко

Нещодавно в бібліотеці-філії №5 відбулася творча зустріч з молодою талановитою поеткою Ольгою Шинкаренко.

Поезія пані Ольги як ковток свіжого повітря після дощу, як ковток джерельної води. Фахівці стверджують, що музика може впливати на настрій чи емоції. Поезія – це та сама музика, від якої можна плакати і сміятися.

У 2020 році побачила світ збірка поезій Ольги Шинкаренко «Тіні з води», яку надрукували у білоцерківському видавництві «Час Змін Інформ». У збірці тридцять дев’ять віршів. Здається, що зовсім небагато. Але який глибинний в них зміст. Ці поезії спонукають до філософських роздумів про сенс буття, відношення до природи. Ці маленькі поетичні творіння дають поштовх до усвідомлення гармонії між людиною та природою. Надихають на роздуми…

На захід завітали шанувальники творчості Ольги Шинкаренко, її друзі, представники бібліотечної спільноти та студенти Білоцерківського коледжу сервісу і дизайну. Студентки Анастасія Лотц, Наталія Грушевська, Надія Дакл та Анна Середунь – натхненно читали поезії молодої мисткині.

Ольга є учасником літературної студії, яка діє в бібліотеці-філії №2 і яку очолює знана в нашому місті та за його межами літераторка – Ганна Ручай.

Тож пані Ганна розповіла, що Оля прийшла до студії абсолютно сформованою особистістю. Вона зазначила, що поезія дуже тонка матерія і головне завдання наставника не зашкодити…

А потім були вірші у виконанні авторки. Як же гарно вона декламує свої поезії! Це було неперевершено! Не кожен автор може так майстерно читати власні твори. Оля наче зливається з віршем, слухаєш і зачудовуєшся… поринаєш у якийсь інший світ. Були твори і про сумне, про війну, про втрачених назавжди дорогих серцю людей. До глибини душі вразив вірш про бабусю, яка вже десять років в засвітах…

Приємним подарунком для присутніх був виступ молодого юнака Данила Редьки – одинадцятикласника Білоцерківського ліцею іноземних мов-гімназії №9. У його виконанні під супровід гітари звучали твори патріотичного змісту. Один з них був присвячений полеглому на війні товаришу.

Директорка Білоцерківської ЦБС ім. П.Красножона Леся Поліщук побажала поетці успіхів і наснаги, а молоді – надихатися такими зустрічами, які обов’язково допоможуть їм в подальшому житті.

Світлана Хмільова.

Музика, лікуй: як музикотерапія повертає до життя

 

Ви знаєте як  підняти настрій і відновити сили? Вам  нічого не допомагає? Що таке музикотерапія і як вона впливає на наше життя?

Нещодавно учасники Академії  пенсіонерів «Золота осінь» та користувачі бібліотеки мали можливість прослухати курс «Музикотерапія», який провела голова Асоціації музикотерапевтів України та авторка навчальної програми  Ольга Безклинська.

Пані Ольга розповіла як підібрати музику і, головне, як її правильно слухати, щоб досягти потрібного результату.

Прослуховування музики Моцарта, Гайдна, Бетховена покращує пам’ять та увагу. Слухаючи музику у людей змінюється настрій, з’являється посмішка.

 Окрім західної класичної музики, яка всім відома, музикотерапевтичний ефект несе й українська народна музика, яка увібрала в себе глибокі музичні традиції та неоціненний історичний досвід.

Під українську мелодію всі дружно виконали танець «Опра», який збадьорив та розвеселив присутніх.

 Музика зближує нас з енергією природи, яку ми пізнали ще не до кінця. До того ж вона дозволяє розблокувати емоції без допомоги лікаря чи психотерапевта. У свою чергу, спів і танець протягом віків є найкращою формою терапії, ефективно вивільнюючи в нас радісні та прекрасні сторони особистості.

Також рекомендуємо використовувати тренінг з  музикотерапії для оволодіння мистецтвом внутрішнього спокою.

Якщо ми Вас зацікавили, тоді  вам потрібно відвідати наші зустрічі — музикотерапії.

День бібліографії «Меч гарантує мир»

Бентежна, неспокійна і складна доля нашої країни, яка нині веде справедливу боротьбу за збереження незалежності, суверенітету і територіальної цілісності.

У 781-й день війни, яка насправді триває вже десять років, у бібліотеці-філії №5 відбувся День бібліографії «Меч гарантує мир» до 10-ї річниці початку АТО.

Тема війни в Україні така ж болюча, як і література про неї. Звісно, книжки наших захисників мають особливий статус, адже вони допомагають глибше осмислити все, що відбувається з нами сьогодні. Саме тому бібліотечні заходи були присвячені письменнику, учаснику російсько-української війни, військовослужбовцю 72-ї ОМБр ім. Чорних Запорожців Андрію Кириченку.

Якщо про його перші спроби пера було відомо, мабуть, лише бойовим побратимам, то в 2017 році Андрій Кириченко своїм сильним, емоційним поетичним словом «увірвався» до письменницької спільноти. Сьогодні він є автором чотирьох поетичних та однієї прозової збірок, які є відображенням українського воєнного сьогодення. Лауреат численних літературних премій серед яких всеукраїнські – імені Михайла Коцюбинського, Івана Чендея, Василя Стефаника, Олени Теліги та Олега Ольжича, білоцерківська міська ім. І.С. Нечуя-Левицького, а також премії Міністерства оборони України імені Богдана Хмельницького. Член Національної спілки письменників України з 2017 року. Саме про це користувачі бібліотеки дізналися під час презентації біобібліографічного покажчика «Ми найманці вкраїнської свободи…», присвяченого творчості Андрія Кириченка.

Покажчик, укладений на основі матеріалів з фондів бібліотек, каталогів, картотек, підготували бібліотечні фахівці відділу методичної та бібліографічної роботи ЦБС. Доповненням стали видані раніше бібліографічні видання: дайджести «Хоробрі хлопці, відважне військо!».72 ОМБр імені Чорних Запорожців – 80 років» та «Скільки їх – згадаймо поіменно!», присвячений білоцерківцям, загиблим в зоні АТО та ООС, а також інфотеки «Письменники-краяни», «72-а ОМБр імені Чорних Запорожців», «Лауреати міських літературно-мистецьких премій».

Користувачам бібліотеки запам’яталася низка інших різноманітних заходів, які проходили в рамках Дня бібліографії. Інформативним та цікавим був бібліографічний огляд літератури «Сила поетичного слова Андрія Кириченка», під час якого йшла розмова про творчий доробок автора: поетичні збірки «Це наша правда!», «От така війна...», «Гільзи у кишені», «Крига ангельських крил» та збірку оповідань «Мисливці за градами». Це книги, в яких кожне слово пронизане силою і волею до свободи, а кожне фото – емоціями, які переживаємо, і які не маємо права забути. Усі вони є на полицях бібліотеки-філії №5, тож, кожен присутній зміг обрати саме те, що його найбільш зацікавило.

А ще читачі мали можливість ознайомитися з виданнями письменника та матеріалами про його літературний талант завдяки книжковій виставці «Рядки, що пахнуть порохом».

Хвилюючою була і година фронтової поезії «Емоції, закарбовані в рими». У виконанні бібліотекарок та читачів звучали глибокодумні вірші наших захисників – Ярини Чорногуз, Павла Вишебаби, Гліба Бабича, Максима Кривцова, і, звичайно, Андрія Кириченка. Нікого не залишили байдужими їхні живі, мудрі, сильні, правдиві слова про війну, про те, що вони прожили, почули, побачили. Бо, за словами військовослужбовиці ЗСУ, письменниці Олени Мокренчук «солдатська лірика тонка, щемлива, сяюча сонячним промінням і світлом далекої зірки над вікном коханої…, море емоцій, шквал позитиву і бурхливі сльози водночас».

Тож, читаймо поезію та прозу наших захисників. Це вже невід’ємна частина історії України. І війна очима людей, які особисто борються з темрявою.