165 років від дня народження Панаса Карповича Саксаганського (1859-1940) - видатного українського актора, режисера, театрального діяча, педагога.

Національна пам’ять українського народу зберегла багато прізвищ відомих родів, які зробили внесок у розвиток певної галузі культури. Коли ж ідеться про витоки українського театру, то ланцюжок асоціацій неодмінно приведе нас до сім’ї Тобілевичів. «У Карпа Адамовича і Євдокії Зиновіївни було шестеро дітей, четверо з яких стали корифеями українського професійного театру». Четверо рідних людей з різними псевдонімами, але зі спільною метою. І якщо старшого з цього квартету – Івана Карповича – знає кожен, хто вчився в українській школі, то про інших трьох поза професійними колами згадують значно рідше.

Панас Саксаганський народився в с. Соколівка на Чернігівщині в родині сільського священника. Закінчив Харківський університет, де брав участь в аматорських виставах. Співпрацював з М. Кропивницьким, М. Старицьким, І. Карпенком-Карим, був одним з організаторів Театру корифеїв. Створив яскраві образи в п'єсах М. Кропивницького, І. Карпенка-Карого, М. Старицького. Найвідоміші ролі - Микола Джеря, Микола Задорожний. Був одним з перших українських режисерів-новаторів, впроваджував нові методи роботи з акторами. Протягом 1917-1919 рр. очолював Київський драматичний театр. Помер у Москві, похований на Новодівочому цвинтарі.

Сьогодні, до 165-річчя від дня народження наймолодшого з роду Тобілевичів – Панаса Саксаганського пригадаємо цікаві факти з його творчої біографії: 

1. Псевдонім Саксаганський утворив від назви містечка Саксагань, у якому народилася його мати Євдокія.

2. У дитинстві рідні називали майбутнього драматурга Фанею. Під впливом батьків у хлопчика рано виявився талант комедійного актора.

3. Його одногрупниками у Єлисаветградському земському реальному училищі були Євген Чикаленко й Олександр Тарковський. Олександрова сестра Надія була акторкою і дружиною Івана Карпенка-Карого – старшого брата Панаса Саксаганського.

4. За прикладом брата Миколи спочатку хотів побудувати кар’єру військового. Після Одеської юнкерської школи служив у 58-му Празькому піхотному полку. Проте, скоро змінив думку і серйозно зайнявся акторською діяльністю у трупі Михайла Старицького.

5. 1890 року очолив власну трупу “Товариство російсько-малоросійських артистів під керівництвом П.Саксаганського”, яка у 1900 році ввійшла до об’єднаного театрального колективу “Малоросійська трупа М.Кропивницького, під керівництвом П.Саксаганського і М.Садовського за участю М.Заньковецької”. Пізніше Панас Саксаганський гастролював у складі різних театральних труп.

6. У роботі над роллю дотримувався реалістично-психологічного методу. Для цього багато спостерігав за звичайними людьми. Працюючи над роллю, дбав «логіку типу» – єдність і вмотивованість слів, рухів, міміки персонажа.

7. Головною ознакою професійності актора Панас Саксаганський вважав голос та дикцію. Для цього радив читати скоромовки та гекзаметри з «Іліади» та «Одіссеї».

8. Блискучий комедійний актор Панас Саксаганський марив роллю Шекспірового Отелло, для цього навіть переклав твір українською мовою.

9. Панас Саксаганський втілив у життя 107 персонажів. Найвідоміші серед них: Возний Макогоненко («Наталка Полтавка»), Протасій Пеньонжка («Мартин Боруля»), Копач («Сто тисяч»), Стецько («Сватання на Гончарівці»), Голохвостий (“За двома зайцями”) та ін.

10. Панас Саксаганський є автором знаменитого монологу Свирида Петровича Голохвостого: «Єжелі человєк подимется своїм умом вище лаврської колокольні…».

11. 1918 року Панас Саксаганський став директором, режисером та актором Народного театру в Києві.

12. Роль Возного з «Наталки Полтавки» стала і першим, і завершальним перевтіленням Саксаганського на професійній сцені. Останній вихід Панаса Карповича до глядача відбувся 12 травня 1935 року з нагоди святкування 50-річчя його театральної діяльності у Київському державному театрі опери та балету. Його брат Микола зіграв у цій виставі роль Виборного Макогоненка.

Панас Саксаганський відіграв важливу роль у становленні і розвитку українського професійного театру кінця XIX - початку XX століття.