Поетичні передзвони

 «Поезія - це свято як любов

О, то не є розмова побутова.»

                                  Ліна Костенко

Поезія – ліки для душі. Коли потрібно, вона заспокоїть або ж, навпаки, збурить, надаючи сил для боротьби. У віршах закладена мудрість, потрібна для вирішення особистих проблем, а ще вона звучатиме у тій самій тональності, що потрібна душі читача. Поезією  сьогодні зачитуються, надихаються та насолоджуються. Саме українські поети солов’їною мовою можуть ніжно та трепетно зачепити струни будь-якої душі. 

З нагоди Всесвітнього дня поезії, який традиційно відзначається 21 березня, вітаємо усіх шанувальників  та пропонуємо  познайомитися із поетичними збірками українських поетів-сучасників з фонду бібліотеки 8.

Іван Андрусяк «Часниковийсік»

Поет  у своїй книжці «Часниковий сік» відчитує «час теперішній крізь овид часу вічного», додаючи «бодай дещицю здорового часникового духу» в постмодерну стихію смогу й міазмів. Позначене авангардовим художнім мисленням, його письмо базується на класичних традиціях української поетики.До розділу «Овид» увійшли вибрані вірші періоду легендарної «Нової дегенерації» та знакових попередніх збірок автора – «Отруєння голосом», «Шарґа», «Повернення в Ґалапаґос», «Дерева і води».

 

Наталка Білоцерківець «Готель Централь»

Творчість Наталки Білоцерківець як палаюче пристрасне серце, накладене на розгорнуту книжку. Захоплює  неймовірною ніжністю, щирістю та проникливістю, відчуттям «внутрішнього світла».  Одвічне питання суті людського існування – бути чи володіти – поетеса проводить через конкретні ситуації «житейського моря», де народження, юність, кохання постають як містеріальні перетворення-випробування її ліричних героїв. «Готель Централь» - це збірка-підсумок, до якої  увійшли твори з попередніх збірок "Підземний вогонь" , "Листопад" , "Алергія" та  вірші останніх років.

Павло Вольвач. «Південний Схід»

Вихраста поезія − так можна наректи книжку Павла Вольвача «Південний Схід». Поетичні вирішення як відлуння блукань самого автора, важких пошуків і незвичних спостережень. Поезія ця не відірвана від життя на вулиці, в потязі, вона не окреслена кабінетом і чудовими краєвидами. У ній є те, що можна назвати конденсатом душі, яка трагічно чує цей світ. «Всі мої вірші з Південного Сходу. І сам я звідти... Полини, будяки, а вдалині - хутро димів над заводськими трубами. Кисень моїх віршів і мій світ...» - так говорить про свої поезії сам Павло Вольвач. .Збірка віршів «Південний Схід» номінувалася на Шевченківську премію 2001року.

Василь Герасим’юк. «Поет у повітрі»

Василь Герасим’юк належить до поетичного покоління вісімдесятників. Він із тих митців, чия поезія міцно закорінена вкультурну традицію. Збірка віршів та поем «Поет у повітрі» задумана автором не як томик вибраного із лірикиостанніх років минулого тисячоліття, а як книга-присвята.Данина названій стихії. І неназваній. Відповідно включено і чотири поезії з попередніх збірок, одна з яких (“Діти трепети”) починалася і закінчувалася словом Марія. “Поет у повітрі” починається і закінчується словом «поет».У 2004 р. за збірку «Поет у повітрі» йому було присуджено Національну преміюУкраїни імені Тараса Шевченка

Юрко Іздрик. « Меланхолії»

«Меланхолії» - книга, яка пульсує живими емоціями. Це поезія, що не ховається в холодні слова і загадкові метафори, а ловить моменти життя і оголює його найпотаємніші сенси. Тут стільки любові, скільки може вмістити серце чоловіка, яке вміє відчувати біль і красу однаково гостро.Чуттєві жінки і квіти в акварельних аплікаціях Мар’яни Савки - ніби прагнення наблизити прекрасне, вклеїти собі у щоденник, притулити до серця, відправити у конверті до запитання.Погортавши збірку "Меланхолії", зрештою розумієш, що творцям видання вдалося вдало поєднати нібито непоєднувані речі-брутальну ніжність з легкістю й романтикою. Якщо "це" про меланхолію, то вона незвичайна - світла, обнадійлива, життєствердна.

Сергій Жадан. «Антена»

80 нових віршів, написаних автором упродовж останніх років. Невідомо, на чому тримається чутливість «Антени», але це 80 спроб упіймати коливання повітря, вловити перетікання в просторі невидимих радіохвиль, відчути на дотик час, у якому ми живемо, яким ми дихаємо, який ми проговорюємо. Час, кожен доторк до якого лишає опік. Час, у якому приватні щоденникові записи можуть Ілюстрації до збірки зробив культовий харківський художник Гамлет. "Власне, це не зовсім ілюстрації, – резюмує Сергій Жадан, – Гамлет фактично намалював всю книгу. У ній розписаний кожний розворот. Загалом – 150 ілюстрацій на 300 сторінок тексту. Вийшло яскраво й несподівано".

Світлана Короненко. «Ворожба на віршах»

Світлана Короненко - поетеса, яка вміє дивувати. А ще вона вміє бути чесною з собою:

мовчати, коли мовчиться, і говорити, коли несила стримувати бажання ословити емоції, а ще - змінюватись і сміливо експериментувати. А крім цього всього їй удається закладати в поезію тиху музику. Ту, яку потім помічають і увиразнюють композитори. У поетичну  збірку «Ворожба на віршах" увійшли вірші з книжок: "Сузір'я веснянок", "Голос дощу", "Пі світлом летючих псів"; Есеї: ("Білий бог". Про Володимира Юрчишина), ("Се розпука моя, невтишима тоска, се любов моя плаче так гірко...". Про Івана Франка), ("Лягала жінка на благеньку хмарку...". Про Катерину Білокур)

Іван Малкович. «Все поруч»

До книги вибраного відомого українського поета разом з віршами з попередніх збірок увійшли нові та неoпубліковані вірші й переклади, а також есеї та інтерв’ю. «Це нове знайомство з добре знаним поетом відкриває в несподіваному ракурсі те, що так чи інакше було властиве йому протягом усього поетичного шляху - вишуканість простоти і рідкісний ліризм, який досконало поєднує печальне та комічне; він не боїться бути спонтанним і ніжним, - чого боятися, коли ти зберігаєш вірність своєму янголові, або, висловлюючись загальнозрозумілою мовою людей, - своїй ідентичності...» (Кость Москалець).

Петро Мідянка. «Луйтра в небо»

Поезія, – за словами самого Петра Мідянки, – це сплеск емоції, гра словом... Принаймні, є іноді таке, що коли треба мовчати – тоді мовчати, а коли можна говорити – тоді говорити... Луйтрою у тих краях, де мешкає Петро Мідянка, називають драбину, східці. Отже - східці в небо. Нова збірка поезій закарпатця Мідянки - це його дев’ять сходинок до себе нинішнього. Від першої збірки «Поріг» (1987 р.) до «Ярмінка» (2008 р.) – і до найновіших віршів та циклу культурологічних есеїв. «Його луйтра, оперта на Мараморош, пересягає срібні овиди Срібної Землі, чорні землі й білий світ і впирається в Небесні Стовпи. Про них колись снив і малий Тарас. Либонь, це дорога кожного Поета.» Мирослав Дочинець. Петро Мідянка — переможець книжкового рейтингу «Літакцент року–2008».

              

Екологічна культура на часі

У всьому світі 20 березня прийнято відзначати свято під назвою День Землі.Засноване американцем Джоном Мортоном у далекому 1840 році, воно є популярним і сьогодні. Цього дня проводять конференції про природу, екологічні виставки, суботники, озеленюють вулиці. У читальній залі бібліотеки №8 з такої нагоди оформлена тематична викладка літератури «Як почуваєшся, Земле?» Книги, довідкова література, статті з періодики, яскраві ілюстрації з фондів бібліотеки промовисто говорять про красу і багатство рідної землі та необхідність оберігати ї. А інсталяція за мотивами «Лісової пісні» Лесі Українки нагадує, що на самому початку ХХ століття письменниця у своїй найвідомішій драмі - феєрії зробила предметом розмислів, поміж іншого, глибинні проблеми зв’язку людини з довкіллям. Недарма, Мавку часом називають "екологічним сумлінням" нашої землі..

Кожен для себе повинен знайти шляхи, для покращання навколишнього середовища. Можливо, хтось прибере сміття у своєму дворі, а дехто просто не залишить слідів свого перебування на природі. Але разом ми можемо  зробимо наше довкілля кращим, і надалі не забуватимемо про його охорону.

Емоційний відеокліп українського гурту «Антитіла», основним посилом якого є : світ крихкий, і в будь-який момент може статися непоправне, тому треба оберігати наш спільний дім- планету Земля.

 

Життя прожити – не поле перейти: 55 років Олександру Виговському

17 березня Олександрові Виговському виповнилося б 55 років.У бібліотеці №8 добре знали цю незвичайну людину, позаяк тут відбулася не одна презентація його книг та мистецьких витворів. Будучи журналістом він часто висвітлював заходи, що тут проходили, а оскільки був ще й нашим другом, зазирав у гості і просто поговорити. 

Світлана Хмільова: "Кожна земля, країна чи містечко має своїх видатних особистостей, а можливо тих людей, які випереджають час… Такою яскравою зіркою сяяв талант  знаного білоцерківського журналіста, скульптора та письменника Олександра Виговського. П’ять років тому в нашій бібліотеці відбувся ювілейний вечір, присвячений творчості  митця… Як швидко плине час.  Ми добре пам’ятаємо Сашка, його гострі, критичні, часом іронічні статті в газеті «Копійка», його особливий стиль подачі матеріалу. Він ніколи не догоджав владі чи політикам, бачив світ оголеним, не прикрашеним яскравими фарбами. Олександра вже немає на цьому світі, але є його книги, його творчість,  тож він завжди залишається  з нами…"

Наталя Семененко: "Працюючи в різних бібліотеках, часто зустрічалася з ним на презентаціях книг та культурно-мистецьких заходах... Він  був відомою людиною в нашому місті – талановитим, непересічним митцем, який у всьому мав свій творчий почерк і власне бачення. При цьому відзначався надзвичайною скромністю і щирістю. Він ніколи не лукавив з оточуючими і з самим собою. Коли за редакційним завданням писав про якусь подію,  тихенько сидів десь у куточку. Збоку здавалося, що його думки знаходяться десь далеко. Проте наступного дня видавав «на гора» суперпрофесійну статтю, з малопомітними для багатьох деталями, спостереженнями і нестандартними висновками".

Майя Боженко: "Олександр Виговський – багатогранна особистість. Мені здається, не багато є людей, які б сказали, що знали його добре. Кожна зустріч із Сашком відкривала його по різному – серйозний, іронічний і водночас – мудрий. Ніжно кохав свою дружину. Творив, писав не прагнув сподобатись всім і кожному. Таким я його запам’ятала. У вірші «Жизнь прожить – не поле перейти…» весь Олександр Виговський.

 

ЖИЗНЬ ПРОЖИТЬ - НЕ ПОЛЕ ПЕРЕЙТИ…

Жизнь прожить - не поле перейти,

Не папироской подымить или кадилом, 

Не плюнуть наземь и не растереть

И не назвать соседа „крокодилом”.

Жизнь прожить: не взять себе - отдать, 

Чтоб красиво, чтобы по уму;

Кусок - голодному, холодному - тепла, 

Чай с сигаретами - через забор в тюрьму. 

Жизнь проживи, чтоб не было легко;

А это, если честно, очень сложно... 

Приятелю запойному - кредит,

Вернуть который будет невозможно. 

Конфеты - детям, женщинам - цветы,

И только так, уже никак иначе.

Дай Боже с жертвою - на „ты”,

А с палачем - на „ты” тем паче.

Дай Боже волею дышать,

И черной правды дай и белой чести,

Чтоб совести своей не возражать

И уберечь себя от серой мести.

Дай Боже не разрушить - сотворить.

Дай Боже породить, не убивая,

В трудах взращая крошечную жизнь;

А как иначе, ведь она - живая.

Пусть гложат муки творчества в ночи, 

Когда плевать на недостаток сна,

И чтоб без устали жену любить;

А как иначе, ведь она - жена.

Дай Боже мудрости во всём,

Чего бы не касались ум и руки...

Зарубки оставлять после себя,

Себя не отдавая на поруки.

Пусть будет так... аминь... аминь!

Надеюсь, Бог нас не забудет.

За наши вдохновения подаст,

Не заберёт и не осудит.

Олександр Виговський

Міжнародний День Брута або День проти зради

• 15 березня 44 р. до н.е Марк Юній Брут став одним із організаторів і виконавців змови проти Гая Юлія Цезаря, під час якого диктатор загинув прямо на засіданні Сенату. 

• За свідченнями, саме Брут був останнім, хто завдав удару Цезарю.
• Октавіан Август та Марк Антоній, які були прихильниками убитого, вирішили помститися Марку Юнію та усім змовникам.
• Вирішальна битва між ними відбулася у 23 жовтня 42 році до н. е при Філліпах, де війська Брута були розбиті, а він сам наклав на себе руки. 
Цікаві факти:

• Марк Юній Брут походив зі знатної плебейської сім'ї Юніїв. За свідченнями деяких
давньоримських істориків, славний родовід Юніїв починається з товариша легендарного Енея.
• А ось історія ще одного його предка. Прізвище Брут (Brutus) на латині означає «дурень». Згідно з переказом, Луцій Юній прикидався недоумком і завдяки цьому вцілів, коли цар Тарквиній Гордий стратив його батька та брата, що присвоїти багатства сім’ї.
• В дорослому віці «дурник» Брут помстився вбивці. Коли син Тарквинія зґвалтував та довів до самоубийства порядну римлянку Лукрецію, Брут разом з її удівцем Коллатином підняв народне повстання и скинув царя. Сталося це у 510 году до н.э. Брут и Коллатин стали першими консулами – выборними правителями.
Історія крилатого виразу «І ти, Бруте!» 
Серед ворогів, які с кинджалами оточили Цезаря, він побачив Марка Юнія, якого він опікав як рідного. Тоді, кажуть, Цезар сказав із прикрістю: «І ти, Бруте!» (Et tu, Brute!).
Ці слова стали фразеологізмом, що означає разочарування в близкій людині, яка у вирішальний момент відвернулася, виявилася зрадником.

 Можна використовувати не як звинувачення, а швидше з іронією «навіть ти не на моєму боці». А може варто зазирнути і в етимологію слова «брутальний»?

• Брут, як політик пізньої Республіки, залишив глибокий слід в історії своєї держави.
• Цицерон присвятив Бруту частину своїх творів, зокрема діалог «Брут» і трактат «Оратор».

Інна Храбуст

Джерела: 
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA_%D0%AE%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D0%91%D1%80%D1%83%D1%82
https://anews.com/novosti/128420970-i-ty-brut-chto-znachit-jeto-krylatoe-vyrazhenie-i-s-kakimi-sobytijami-svjazano.html

Топ 3 «Так, але…» Тараса Прохаська

Його стиль письма є радше стилем мислення, без епатажу та зайвої патетики. Його простий і водночас насичений розмислами текст легко впізнати. 
Йдеться про Тараса Прохаська, за яким закріпився імідж мандрівного філософа. Його книги надихають і наповнюють. І не дивно – вони наче дихають мудрістю природи. 
У 2019 році книга «Так, але...» була найбільш очікуваною, і надарма. 
Якщо йдучи слідами автора сказати коротко, то так:
*у цій книзі Прохасько звертається до простих, повсякденних речей, але з таким непідробним інтересом, що заплітає і наші думки в косу неспинних рефлексій;
*пише зокрема про те, що вже сталося, але переосмислюючи минуле і сіючи зерно для думок у майбутньому;
*Тарас Прохасько специфічний автор, деякі книги якого для повнішого осмислення краще читати вголос, але немає такої людини, котрій би не можна було порадити його книги.

Інна Храбуст

Вшануємо здобуток співця української нації

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

Цього дня відійшов у вічність Тарас Шевченко – поет, художник, мислитель, духовний провідник українців. Багаторічне заслання, душевні переживання і хвороба призвели до передчасної смерті Тараса Шевченка (1814–1861) – великий поет пішов з життя у Санкт-Петербурзі, йому тільки-но виповнилося 47.
10 березня 1861 року він помер у будинку Академії мистецтв, де проживав останні роки. 
Як згадували потому сучасники, майже всю ніч з 9 на 10 березня Шевченко сидів у ліжку, спираючись на нього руками: сильний біль у грудях не давав йому лягти. Він то запалював, то гасив свічку, але до людей, які були внизу (Саєнка та Єфимова) не звертався, не хотів їх турбувати. О п’ятій годині ранку він попросив чаю, Єфимов поставив самовар, і Саєнко поніс йому склянку чаю з вершками. «Прибери ж ти тепер тут, – сказав Тарас Григорович, – а я зійду вниз». Він ніби відчув себе краще і хотів попрацювати. Художник рвався до улюбленої праці, спішив узятися до незакінченої гравюри. Він став спускатись по гвинтових сходах у майстерню, але раптом охнув і впав. Серце перестало битися…
12 березня його було поховано на Смоленському кладовищі у Петербурзі, а в травні, за заповітом, тіло Шевченка було перевезено в Україну і поховане у Каневі на Чернечій горі.
Мабуть найліпше про Шевченка сказав Іван Франко: «Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті скільки могла, та вона не зуміла перетворити золото його душі в іржу, ані його любові до людей – в ненависть і погорду, а віри в Бога – у зневіру і песимізм… Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори. Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко».
https://www.ukrinform.ua/
https://www.jnsm.com.ua/h/0310M/

Тарас Шевченко - геній українського народу

 

До дня народження великого українського поета, письменника, художника Тараса Шевченка в бібліотеці #8 оформлена книжкова виставка «Єднаймо душі словом Кобзаря» та інсталяція «Уклін та шана Кобзарю» з епіграфом Олеся Гончара «Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей-світочів, що стають дорогими для всього людства й що в пошані всього людства знаходять своє безсмертя».

ЇЇ величність Жінка

ЇЇ величність Жінка – материнство і турбота, сила і натхнення цього світу. Їй надається ключова роль - від маленької донечки до берегині роду.

До чудового свята – 8 березня – ми зібрали найкрасивіші цитати про аж ніяк не слабку, а прекрасну стать.

«Жінкою не народжуються, нею стають» (Сімона де Бовуар).

«Жінка священна; жінка, яку ти кохаєш, – священна у два рази більше» (Олександр Дюма).

«Найкращий вигин на тілі жінки — це її посмішка» (Боб Марлі).

«Жіноча здогадка володіє більшою точністю, ніж чоловіча впевненість» (Джозеф Редьярд Кіплінг).

«Жінка не може розквітнути на порожньому місці. Повинен знайтися садівник» (Евеліна Хромченко).

«Кохання – найкраща косметика» (Джина Лоллобріджіа).

«Коли жінка, якій є що сказати, мовчить, ця тиша – приголомшлива!» («Анна і Король»).

«Будь обережний! Не дай жінці заплакати, бо Аллах рахує її сльози!» («Коран»).

«Чоловіки, які не прощають жінкам їхні маленькі недоліки, ніколи не зможуть насолодитися їх великими чеснотами» (Хамиль Джубран).

«Краса жінки не в одязі, фігурі чи зачісці. Вона – в блиску очей, адже очі – ворота в серце, де живе кохання» (Одрі Хепберн).

«Якщо жінка сходиться з тобою не кохаючи, вона змусить тебе розплатитися за це; а якщо вона кохає, вона змусить тебе заплатити ще дорожче» (Річард Олдингтон).

«Жінки розумніші за чоловіків, тому що, знаючи менше, розуміють більше» (Джеймс Стефенс).

«Жінка завжди шукає кохання, а чоловік – революцію» (Сергій Губерначук).

«Коли у мене не стане ворогів, тоді я зрозумію, що вже нічого не вартую» (Марія Каллас).

«Розумна жінка – та, в товаристві якої можна тримати себе як завгодно нерозумно» (Поль Валері).

«Я – мати, а мати ніколи не буває самотня!» (Катрін Деньов).

Тож вітаємо вас, дорогі жінки – колеги та відвідувачі, матері та донечки з 8 березня та бажаємо нестримних емоцій, здоров’я та ніжних, пристрасних почуттів, яскравих пригод, чудових знайомств і неспинного самовдосконалення.

Ваша бібліотека 8.