Світлана Хмільова: "Кожна земля, країна чи містечко має своїх видатних особистостей, а можливо тих людей, які випереджають час… Такою яскравою зіркою сяяв талант знаного білоцерківського журналіста, скульптора та письменника Олександра Виговського. П’ять років тому в нашій бібліотеці відбувся ювілейний вечір, присвячений творчості митця… Як швидко плине час. Ми добре пам’ятаємо Сашка, його гострі, критичні, часом іронічні статті в газеті «Копійка», його особливий стиль подачі матеріалу. Він ніколи не догоджав владі чи політикам, бачив світ оголеним, не прикрашеним яскравими фарбами. Олександра вже немає на цьому світі, але є його книги, його творчість, тож він завжди залишається з нами…"
Наталя Семененко: "Працюючи в різних бібліотеках, часто зустрічалася з ним на презентаціях книг та культурно-мистецьких заходах... Він був відомою людиною в нашому місті – талановитим, непересічним митцем, який у всьому мав свій творчий почерк і власне бачення. При цьому відзначався надзвичайною скромністю і щирістю. Він ніколи не лукавив з оточуючими і з самим собою. Коли за редакційним завданням писав про якусь подію, тихенько сидів десь у куточку. Збоку здавалося, що його думки знаходяться десь далеко. Проте наступного дня видавав «на гора» суперпрофесійну статтю, з малопомітними для багатьох деталями, спостереженнями і нестандартними висновками".
Майя Боженко: "Олександр Виговський – багатогранна особистість. Мені здається, не багато є людей, які б сказали, що знали його добре. Кожна зустріч із Сашком відкривала його по різному – серйозний, іронічний і водночас – мудрий. Ніжно кохав свою дружину. Творив, писав не прагнув сподобатись всім і кожному. Таким я його запам’ятала. У вірші «Жизнь прожить – не поле перейти…» весь Олександр Виговський.
ЖИЗНЬ ПРОЖИТЬ - НЕ ПОЛЕ ПЕРЕЙТИ…
Жизнь прожить - не поле перейти,
Не папироской подымить или кадилом,
Не плюнуть наземь и не растереть
И не назвать соседа „крокодилом”.
Жизнь прожить: не взять себе - отдать,
Чтоб красиво, чтобы по уму;
Кусок - голодному, холодному - тепла,
Чай с сигаретами - через забор в тюрьму.
Жизнь проживи, чтоб не было легко;
А это, если честно, очень сложно...
Приятелю запойному - кредит,
Вернуть который будет невозможно.
Конфеты - детям, женщинам - цветы,
И только так, уже никак иначе.
Дай Боже с жертвою - на „ты”,
А с палачем - на „ты” тем паче.
Дай Боже волею дышать,
И черной правды дай и белой чести,
Чтоб совести своей не возражать
И уберечь себя от серой мести.
Дай Боже не разрушить - сотворить.
Дай Боже породить, не убивая,
В трудах взращая крошечную жизнь;
А как иначе, ведь она - живая.
Пусть гложат муки творчества в ночи,
Когда плевать на недостаток сна,
И чтоб без устали жену любить;
А как иначе, ведь она - жена.
Дай Боже мудрости во всём,
Чего бы не касались ум и руки...
Зарубки оставлять после себя,
Себя не отдавая на поруки.
Пусть будет так... аминь... аминь!
Надеюсь, Бог нас не забудет.
За наши вдохновения подаст,
Не заберёт и не осудит.
Олександр Виговський
Немає коментарів:
Дописати коментар