Поетичні передзвони

 «Поезія - це свято як любов

О, то не є розмова побутова.»

                                  Ліна Костенко

Поезія – ліки для душі. Коли потрібно, вона заспокоїть або ж, навпаки, збурить, надаючи сил для боротьби. У віршах закладена мудрість, потрібна для вирішення особистих проблем, а ще вона звучатиме у тій самій тональності, що потрібна душі читача. Поезією  сьогодні зачитуються, надихаються та насолоджуються. Саме українські поети солов’їною мовою можуть ніжно та трепетно зачепити струни будь-якої душі. 

З нагоди Всесвітнього дня поезії, який традиційно відзначається 21 березня, вітаємо усіх шанувальників  та пропонуємо  познайомитися із поетичними збірками українських поетів-сучасників з фонду бібліотеки 8.

Іван Андрусяк «Часниковийсік»

Поет  у своїй книжці «Часниковий сік» відчитує «час теперішній крізь овид часу вічного», додаючи «бодай дещицю здорового часникового духу» в постмодерну стихію смогу й міазмів. Позначене авангардовим художнім мисленням, його письмо базується на класичних традиціях української поетики.До розділу «Овид» увійшли вибрані вірші періоду легендарної «Нової дегенерації» та знакових попередніх збірок автора – «Отруєння голосом», «Шарґа», «Повернення в Ґалапаґос», «Дерева і води».

 

Наталка Білоцерківець «Готель Централь»

Творчість Наталки Білоцерківець як палаюче пристрасне серце, накладене на розгорнуту книжку. Захоплює  неймовірною ніжністю, щирістю та проникливістю, відчуттям «внутрішнього світла».  Одвічне питання суті людського існування – бути чи володіти – поетеса проводить через конкретні ситуації «житейського моря», де народження, юність, кохання постають як містеріальні перетворення-випробування її ліричних героїв. «Готель Централь» - це збірка-підсумок, до якої  увійшли твори з попередніх збірок "Підземний вогонь" , "Листопад" , "Алергія" та  вірші останніх років.

Павло Вольвач. «Південний Схід»

Вихраста поезія − так можна наректи книжку Павла Вольвача «Південний Схід». Поетичні вирішення як відлуння блукань самого автора, важких пошуків і незвичних спостережень. Поезія ця не відірвана від життя на вулиці, в потязі, вона не окреслена кабінетом і чудовими краєвидами. У ній є те, що можна назвати конденсатом душі, яка трагічно чує цей світ. «Всі мої вірші з Південного Сходу. І сам я звідти... Полини, будяки, а вдалині - хутро димів над заводськими трубами. Кисень моїх віршів і мій світ...» - так говорить про свої поезії сам Павло Вольвач. .Збірка віршів «Південний Схід» номінувалася на Шевченківську премію 2001року.

Василь Герасим’юк. «Поет у повітрі»

Василь Герасим’юк належить до поетичного покоління вісімдесятників. Він із тих митців, чия поезія міцно закорінена вкультурну традицію. Збірка віршів та поем «Поет у повітрі» задумана автором не як томик вибраного із лірикиостанніх років минулого тисячоліття, а як книга-присвята.Данина названій стихії. І неназваній. Відповідно включено і чотири поезії з попередніх збірок, одна з яких (“Діти трепети”) починалася і закінчувалася словом Марія. “Поет у повітрі” починається і закінчується словом «поет».У 2004 р. за збірку «Поет у повітрі» йому було присуджено Національну преміюУкраїни імені Тараса Шевченка

Юрко Іздрик. « Меланхолії»

«Меланхолії» - книга, яка пульсує живими емоціями. Це поезія, що не ховається в холодні слова і загадкові метафори, а ловить моменти життя і оголює його найпотаємніші сенси. Тут стільки любові, скільки може вмістити серце чоловіка, яке вміє відчувати біль і красу однаково гостро.Чуттєві жінки і квіти в акварельних аплікаціях Мар’яни Савки - ніби прагнення наблизити прекрасне, вклеїти собі у щоденник, притулити до серця, відправити у конверті до запитання.Погортавши збірку "Меланхолії", зрештою розумієш, що творцям видання вдалося вдало поєднати нібито непоєднувані речі-брутальну ніжність з легкістю й романтикою. Якщо "це" про меланхолію, то вона незвичайна - світла, обнадійлива, життєствердна.

Сергій Жадан. «Антена»

80 нових віршів, написаних автором упродовж останніх років. Невідомо, на чому тримається чутливість «Антени», але це 80 спроб упіймати коливання повітря, вловити перетікання в просторі невидимих радіохвиль, відчути на дотик час, у якому ми живемо, яким ми дихаємо, який ми проговорюємо. Час, кожен доторк до якого лишає опік. Час, у якому приватні щоденникові записи можуть Ілюстрації до збірки зробив культовий харківський художник Гамлет. "Власне, це не зовсім ілюстрації, – резюмує Сергій Жадан, – Гамлет фактично намалював всю книгу. У ній розписаний кожний розворот. Загалом – 150 ілюстрацій на 300 сторінок тексту. Вийшло яскраво й несподівано".

Світлана Короненко. «Ворожба на віршах»

Світлана Короненко - поетеса, яка вміє дивувати. А ще вона вміє бути чесною з собою:

мовчати, коли мовчиться, і говорити, коли несила стримувати бажання ословити емоції, а ще - змінюватись і сміливо експериментувати. А крім цього всього їй удається закладати в поезію тиху музику. Ту, яку потім помічають і увиразнюють композитори. У поетичну  збірку «Ворожба на віршах" увійшли вірші з книжок: "Сузір'я веснянок", "Голос дощу", "Пі світлом летючих псів"; Есеї: ("Білий бог". Про Володимира Юрчишина), ("Се розпука моя, невтишима тоска, се любов моя плаче так гірко...". Про Івана Франка), ("Лягала жінка на благеньку хмарку...". Про Катерину Білокур)

Іван Малкович. «Все поруч»

До книги вибраного відомого українського поета разом з віршами з попередніх збірок увійшли нові та неoпубліковані вірші й переклади, а також есеї та інтерв’ю. «Це нове знайомство з добре знаним поетом відкриває в несподіваному ракурсі те, що так чи інакше було властиве йому протягом усього поетичного шляху - вишуканість простоти і рідкісний ліризм, який досконало поєднує печальне та комічне; він не боїться бути спонтанним і ніжним, - чого боятися, коли ти зберігаєш вірність своєму янголові, або, висловлюючись загальнозрозумілою мовою людей, - своїй ідентичності...» (Кость Москалець).

Петро Мідянка. «Луйтра в небо»

Поезія, – за словами самого Петра Мідянки, – це сплеск емоції, гра словом... Принаймні, є іноді таке, що коли треба мовчати – тоді мовчати, а коли можна говорити – тоді говорити... Луйтрою у тих краях, де мешкає Петро Мідянка, називають драбину, східці. Отже - східці в небо. Нова збірка поезій закарпатця Мідянки - це його дев’ять сходинок до себе нинішнього. Від першої збірки «Поріг» (1987 р.) до «Ярмінка» (2008 р.) – і до найновіших віршів та циклу культурологічних есеїв. «Його луйтра, оперта на Мараморош, пересягає срібні овиди Срібної Землі, чорні землі й білий світ і впирається в Небесні Стовпи. Про них колись снив і малий Тарас. Либонь, це дорога кожного Поета.» Мирослав Дочинець. Петро Мідянка — переможець книжкового рейтингу «Літакцент року–2008».