Війна, що триває ,стала великим викликом для всіх. Цей виклик прийняла і художня література. У наш час література про війну стала пульсом і рентгеном суспільства, тому що зараз це найзворушливіша тема. Це література, якій вірять і яка віддзеркалює важкі й гераїчні сторінки історії нашої держави. У кожного, хто пише – своя історія війни. Кожен побачив і відчув її по-своєму. І по-своєму прагне поділитися своїми відчуттями з іншими.
Пропонуємо до вашої уваги сповіді, пронизані болем і
водночас щирою, непохитною вірою в нашу Перемогу. Це книги, написані
добровольцями і про добровольців.
Чи вистояла б
Україна без мужності добровольчих батальйонів? У чому сутність руху добробатів
- і де його витоки? Якою була роль добровольців під час найважливіших етапів
битви України проти гібридного агресора? І що чекає на добробати у майбутньому?
На ці питання вирішила відповісти група експертів і журналістів. Проект
"Добробати" - це хроніка історії руху і водночас роздуми над його
природою. Створення добробатів, їхній бойовий шлях і сучасний стан - усе це безпосередньо
з уст учасників подій, політиків, військових, громадських діячів та волонтерів.
Роман Зіненко «Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії». В 2 томах.
Роман Зіненко - колишній морський піхотинець, доброволець батальйону «Дніпро-1», був серед тих, хто в серпні 2014-го опинився в пеклі Іловайська. Він не тільки вижив, але й написав одну з перших книжок про війну на Сході України — «Іловайський щоденник», чесну і відверту розповідь очевидця, де нічого не вигадує, а намагається бути максимально точним у своїх спогадах. Метою написання «Хроніки Іловайської трагедії» було прагнення автора зберегти і оприлюднити правдиву картину Іловайської операції в тому вигляді, в якому вона залишилися в пам’яті її учасників. До цього унікального видання увійшли свідоцтва понад півтори сотні бійців і офіцерів, від добровольців до вищого керівництва Сектора «Б», було згадано імена, прізвища та позивні близько семисот бійців добробатів і підрозділів ЗСУ. Окрім того, Романові Зіненку довелося переглянути, перевірити й хронологічно розібрати сотні публікацій, відео- і фотоматеріалів, що стосуються боїв під Іловайськом. Результати окремих журналістських досліджень, а також звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України також вміщені на сторінках цієї книжки. Переважна більшість зібраних фактів оприлюднена вперше. Перша частина видання висвітлює хронологію подій, що відбувалися 7–24 серпня 2014 року, коли бої точилися як в Іловайську, так і навколо нього. Друга частина видання висвітлює період з 25-го по 31 серпня 2014 року – від Дня Незалежності до відходу українських військових з Іловайська. «Хроніка Іловайської трагедії» мала широкий відгук у читачів, насамперед у тих, хто виходив кривавим «зеленим коридором».
Ігор Михайлишин «Танець смерті. Щоденник добровольця батальйону «Донбас»
Ігор Михайлишин -доброволець, піаніст, юрист. Музикант-аматор, грав на Майдані у грудні 2013 року. До лав добровольчого батальйону «Донбас» НГУ потрапив у червні 2014 року. Взяв позивний «Піаніст». У серпні 2014 року опинився в гущі Іловайського котла у протистоянні зі збройними силами РФ. Після вимушеної капітуляції провів 119 днів у полоні. Згодом повернувся на фронт у складі батальйону «Донбас-Україна» ЗСУ. Після закінчення військового контракту здобуває професійну музичну освіту в Київському інституті музики імені Р. Глієра. «Танець смерті» - музичний твір Ф. Ліста, який для Ігоря символізує війну, боротьбу добра і зла, якій немає кінця. У цій конфронтації доля однієї людини є настільки мізерною, що її просто не помічаєш. Але якщо придивитись, побачиш віддзеркалення глобальної баталії у внутрішньому світі людини. Єдине, що врятує від загибелі, - постійний рух. Рух є умовою життя. Умовою розвитку. Умовою перемоги. Книга від добровольця, який без досвіду бойових дій потрапив на війну. Іноді написано трохи наївно, але ж писала молода людина-романтик. Історія охоплює період від початку перших тренувань у таборі під Києвом і до завершення Іловайської трагедії. Дає зрозуміти стан українського війська в той час.
«Там, де вдома»: збірка поезій / Юлія Ілюха , Максим Кривцов , Марко Терен , Влад Сорд , Валерій Пузік , Юлія Баткіліна , Олександр Лисак , Наталія Маринчак
«Там, де вдома» - це 112 віршів воїнів про любов і війну. Ось уже дев'ять років триває війна в Україні. Серед нас є люди, які отримали травматичний досвід на цій війні, однак змогли сублімувати його в творчість. У збірці «Там, де вдома» беруть участь вісім сучасних молодих поетів та поеток: четверо чоловіків-воїнів, які виконували (або виконують зараз) бойові завдання в зоні АТО/ОСС, та четверо жінок, які волонтерили і допомагали армії, чекали з війни чоловіків, підтримували та дбали про тих, хто присвятив себе служінню іншим. У збірці через самовираження в поезії воїнів, волонтерів, громадських активістів доноситься до суспільства важливість підтримки та реабілітації, зокрема творчої, людей, які пройшли війну. Проект має надихнути військових на вираження своїх емоцій у творчості, підвищити у суспільстві толерантність та взаєморозуміння, знизити рівень агресії.
Гліб Бабіч –доброволець ЗСУ, у 2014-2019 брав участь в АТО та ООС. Шість ротацій. Дебальцеве,курган Могила Гостра, Золоте, Марїнка,- Красногорівка-Широкине- Водяне. Активіст ГО "Справа громад", військовий, поет, автор пісень, учасник АТО/ООС, до 2019 року прапорщик 10-ї ОГШБР ЗСУ. Пройшов п'ять років війни та шість бойових ротацій. Народився в 1969 році в Миколаєві. Перші вірші написав у десятирічному віці. На вірші Гліба Бабича написані пісні, музику до яких створювали як сам автор, так і професійні композитори. Небайдужа людина з великим серцем і поетичною душею. 28 липня стало відомо, що у боях за Україну Гліб Бабіч загинув.
Не схиливши в покорі коліна,
Не піддавшись брехні і прокльонам,
Посміхається Богу моя Україна –
В камуфляжному вбранні мадонна.
Незалежно від щільності бою,
Не хвилюйся - все буде як треба.
Щоб не сталося, знаєш, завжди над тобою
Твої діти утримають небо.
Гліб Бабіч, Бачити менше
Немає коментарів:
Дописати коментар