У храмі поетичного слова Ніни Ковальчук

Під такою назвою 19 липня в бібліотеці #5 відбулася зустріч з талановитою білоцерківською поетесою Ніною Ковальчук.

Чому саме «у храмі поетичного слова»?  Як висловилася сама авторка:

– Говорити не можу і не сказати нічого, також не можливо. Тому слово має звучати.

З 24 лютого 2022 від шоку, болю та бентеги, нам  багатьом якось заціпило і бракувало слів. Та все ж потрібно говорити, спілкуватися, висловлювати свої думки, емоції та почуття. Слова можуть вбивати, а можуть і лікувати.

Ось такою, наповненою розмаїттям емоцій, на одному подиху, пройшла творча зустріч з пані Ніною.

 Адже українське слово є справжнім символом незламності, нескореності, волі та свободи духу. А якщо це майстерне поетичне слово, то воно може зцілювати, вселяти надію і віру в перемогу. Перемогу добра над злом, перемогу справедливості та непорушності законів природи.

Ніна Сергіївна Ковальчук народилася в селі Степанівка, Драбівського району, що на Черкащині.

За фахом педагог, вивчала сурдопедагогіку в НПУ ім. Драгоманова.

Перші проби поетичного слова відбулися у пані Ніни ще в студентські роки. Якийсь час була пауза в творчості.

З 2003 року проживає у  Білій Церкві. І саме в нашому місті розкрився та засяяв яскравими барвами поетичний талант мисткині.

Поезія Ніни Ковальчук надзвичайно глибока. Можна сказати – глибинна, яка торкається потаємних струн людської душі, наповнена філософією буття, дуже чуттєвою лірикою та мабуть найбільше сумом і вболіванням за тяжкими подіями, що відбуваються в нашій країні під час російської агресії.

В 2019 році побачила світ дебютна збірка поезій Ніни Ковальчук  «Суцільні монологи», її перший крок до читача. Ця збірка була надрукована у видавництві «Час Змін Інформ» , очільник якогоКостянтин Климчук. Як для дебюту – дуже вдала та зріла поезія.

В книгу увійшли твори, що познайомлять зі світоглядом поетеси, її життям, тими таємними впливами, завдяки ( і наперекір) яким народжується поезія.

Згодом, в 2020 році  від видавництва «Час Змін Інформ» вийшли дні збірки автора «Інтонації серця» та  «На всі голоси».

Книга «Інтонації серця» – інтимна лірика,  чуттєва сповідь з різними тональностями. Це світ кохання – причина і наслідок, біль і зцілення, спротив і покора.

Збірка «На всі голоси» містить громадську лірику різних періодів творчості Ніни Ковальчук. В книзі  автор висловлює свою любов до України, біль трагічних сторінок нашої історії, тривоги і виклики сьогодення.

Свої твори поетеса друкувала  в різних художньо-публіцистичних виданнях, таких як альманахах «Ковток життя» (2018) та «Душа автора» (2018).

На подію завітали поціновувачі таланту поетеси, журналісти, читачі та бібліотекарі. В ошатній виставковій залі прозвучало багато вдячних виступів усіх тих, хто захоплюється поезією пані Ніни.

Дуже емоційно висловилася про творчість поетеси голова ГО «Правова єдність» Ольга Настіна. Прозвучав виступ від завідуючої  бібліотекою №6 Надії Гаврилової, яка  однією з перших відкрила для нас талант поетеси. Палка шанувальниця творчості авторки,  наша колега Майя  Боженко, натхненно читала її поезію. Завітала на зустріч відома в нашому місті письменниця Ганна Ручай,  яка  дуже компетентно оцінила талант Ніни Ковальчук.

А ще були неймовірні музичні виступи. У виконанні учениці школи мистецтв імені Якова Яциневича  по класу домри  Степаненко Амалії прозвучали  мотиви українських мелодій в подарунок для усіх присутніх.  А від самодіяльного вокального ансамблю української пісні «Кумасі» були -  чарівні «Вишиванка» та «Розпустили кучері дівчата», виконані акапельно .

Зустріч проходила на дуже щемливій хвилі, в очах багатьох  присутніх бриніли сльози. Але це сльози поезійної терапії, як для гостей, так і для самої поетеси.

Тож, з впевненістю можу сказати, що в поезії Ніни Ковальчук можна побачити цілий Всесвіт, відчути різні емоції, зцілитися від болю і отримати неймовірну насолоду, смакуючи її твори.

                                                                                                              Світлана Хмільова

Шахова новела

20 липня в усьому світі заведено відзначати Міжнародний день шахів. Святкують його як професійні шахісти, так і любителі інтелектуальної гри. Шахи - це одна з найдавніших інтелектуальних ігор. У неї можуть грати всі люди незалежно від нації, статі і соціального стану. Шахи розвивають логічне мислення і об'єднують людей. Тож, в  клубі «Білий кінь» провели турнір в якому взяли участь як професійні шахісти, так і аматори. Для всіх відвідувачів бібліотеки була підготовлена книжкова виставка «Шахова новела».

НОВИНИ З ЖИТТЯ БІБЛІОТЕКИ

Бібліотеки традиційно асоціюються з тишею, ба більше – з суворою забороною порушувати цю тишу. Бібліотека назагал – це дозвілля для «заучок», але не у нашому випадку.

Хочу поділитися  корисною інформацією - бібліотека 5 стала для багатьох платформою для втілення ідей. Наша читальна зала - це місце для тренінгів, семінарів, творчих заходів, місце зустрічі підприємців, місце роботи фрілансерів, місце для тих хто читає і знає ціну книги.

Турніри з шахів проходять кожної неділі - Ігор Осіпов, гра "Лінія життя" від тренера- психолога Анастасія Гейло, фінансова грамотність Ірина Кісельова , фінансова гра Olena Chasnikova , юридичні зустрічі Olga Nastina, майстер класи "Жива глина" Людмила Сябро , тематичні вечори від моїх колег Світлани Хмільової , Тетяни Ямінської , Наталки Семененко , Майї Боженко . Всі ці люди з радістю діляться з присутніми своїми навичками, ідеями та досвідом.

Приємно ділитися інформацією і знаннями, а ще приємніше, що є ті хто чекають на зустрічі в бібліотеці. Наші друзі які щиро допомагають  поповнити бібліотечні фонди Lena Fastovskaya , Anna Fedchenko. Дорогі містяни ми радіємо кожному, хто приходить в бібліотеку 5, що на проспекті Незалежності, 55.

Україна в серці

16 липня  в Україні  відзначають День ухвалення Декларації про державний суверенітет. Це  один із найважливіших документів за всю історію державності України.

Декларація де-факто стала програмним документом відновлення української державності та основою для майбутньої Конституції 1996 року.

Саме  закладені до Декларації положення та закріплення їх у Конституції дозволили нам вистояти і 24 серпня 1991 року проголосити повну державну незалежність України.

Книжкова виставка «Україна в серці» висвітлює цю доленосну подію в історії нашої держави.

Чорт зна що або Чарівний світ української міфології

Наші предки  здавна вірили у надприроднє. Українська міфологія, як в дохристиянські часи, так і після них,  сповнена найдивовижнішими легендами, казками,  міфами про істот, яких ніби ніхто й не бачив, але про яких усі говорять. Мавки, Русалки,  Чугайстри, Вій, Блуд, Вовкулака - про них знають українці й до сьогодні. Можливо – ці істоти наслідок багатої уяви наших предків, а може навпаки, ці міфічні істоти і досі блукають між нами..

Якщо ви не з лякливих, запрошуємо поринути  у світ загадкової української міфології разом з книгами з тематичної підбірки. Перед вами постане величезний і дуже цікавий шар культурної спадщини давніх українців, химерний світ чарівних істот праукраїнської міфології, досліджений і опрацьований українськими письменниками.

Анна Багряна, «Вітрова гора»

Вони живуть поміж нас – вітри, онуки Стрибога. Завжди народжуються тут, на берегах Дніпра, зазвичай в одній родині – й дід передає онукові таємні знання та особливі вміння. Однак із Дейвом стається інакше: він народився в Канаді, тож мусить пройти непростий шлях, перш ніж осягнути своє прадавнє українське коріння і відкрити справжнє покликання. Проте вітрові млини на Дніпрових пагорбах манять хлопця, і цьому годі опиратися...

Для дітей і молодших підлітків, 10+, які полюбляють захопливі фантастичні історії, цікавляться українською міфологією та історією, життям ровесників у інших країнах; а також для батьків, які прагнуть виховати своїх дітей відповідальними, патріотичними, самодостатніми особистостями.

Роман Анни Багряної «Вітрова гора» – глибоке, світле і дуже актуальне українське фентезі; хоч і базоване на стародавній українській міфопоетиці, та напрочуд сучасне. Спеціальна відзнака від Дари Корній і Тали Владмирової «Сучасне українське фентезі» у номінації «Романи» для дітей «Коронація слова» (2020).

Юрій Винничук, «Чортзна що. Запропаща душа». Антологія

Унікальна антологія, присвячена найпопулярнішому персонажеві української міфології -  чортові. Тут представлені найцікавіші твори нашої літератури, де діє ця лиха, хитра, підступна, а деколи кумедна, добродушна і навіть добра істота, яка інколи ще й здатна на шляхетні вчинки і палке кохання. Багато матеріалов упорядник розшукав у рідкісних виданнях, невідомих і недосяжних для широких кіл читачів, на яких тепер чекають несподівані і захоплюючі відкриття. Сюди увійшли твори Іоаникія Галятовського, Левка Боровиковського, Олекси Стороженка, Пантелеймона Куліша, Ганни Барвінок, Юрія Винничука та багатьох інших. Чимало творів перекладені зі староукраїнської, російської, польської та латинської мов.

Володимир Галайчук, «Українська міфологія»

На сторінках цієї книжки постають легенди про потерчат і мавок, чортів і русалок, вовкулаків і чугайстрів, упирів та відьом, домовиків і лісовиків – демонологічних істот світу наших пращурів. Українці населяли дивними істотами хату і хлів, подвір’я, поле і ліс. У такий спосіб наші предки складали уявлення про Всесвіт і визначали місце людини в ньому. Ви поринете в багатий і цікавий, повний переказів і легенд світ української міфології! І раптом може здатися, що то не старі половиці скриплять, а тихо крадеться домовик, серед темних водоростей блисне зелене пасмо русалчиного волосся, а з темного лісу долине моторошне виття вовкулаки…Джерельну основу видання здебільшого склали етнографічні матеріали автора з Полісся, Волині, Бойківщини, Гуцульщини та Покуття. Для увиразнення образів персонажів і розширення географії дослідження залучено й записи студентів та аспірантів кафедри етнології історичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка, а також уже опубліковані матеріали Павла Чубинського, Володимира Гнатюка, Володимира Шухевича, Людмили Виноградової та інших.

Дара Корній, «Чарівні істоти українського міфу. Духи природи»

Дара Корній - українська сучасна письменниця, журналістка, волонтерка. Пише і для дітей, і для дорослих, гармонійно вплітаючи в сучасний світ елементи слов'янської дохристиянської міфології, майстерно використовуючи для цього народні казки, легенди, обряди й замовляння. Ця книжка - чарівна. Ви не просто погортаєте її сторінки - ви поблукаєте стежками правічного лісу, почуєте його дихання, подивитесь в очі старенькому лісовикові, послухаєте чугайстрову сопілку. Може, вам щось прошепоче мавка або побалакає з вами поважний цар Ох... Ви постоїте біля річки - заскочите русалок за їхніми пустощами, а звідти недалеко й на гостину до суворих болотяника й болотяниці. А далі - прогулянка полем і луками, де вас зустрінуть і польовик, і спориш, і луговик... Та й вітри з повітрулями супроводжуватимуть вас під час мандрівки. І насамкінець свої таємниці відкриють духи пір року.

Іван Нечуй-Левицький, «Світогляд українського народу. Ескіз української міфології»

Унікальна праця класика української літератури Івана Нечуя-Левицького вийшла друком вперше 1876 р. У доступній науково-популярній формі письменник викладає свій досвід осягнення світогляду рідної нації, співвідношення в ньому народних традицій, віри, науки, філософії, історії. У розповідях постають зримі образи героїв української міфології, а також самі легенди про створення світу, мирове дерево дуб, створення людей. Соковита мова, картини народного життя роблять прочитання цього забороненого і забутого твору відкриттям цілого неповторного самобутнього світу наших пращурів.

«Цариця вод і квітка русалок – лілея». З книги:Микола

Золотницький,  «Квіти в легендах і переказах»

Ця книга вперше була надрукована на початку минулого століття і відразу стала бестселером. У ній зібрано багатий пізнавальний матеріал, що показує визначну роль квітів як у житті окремих людей, так і суспільства в цілому. На читача чекає захоплююча подорож не тільки в царство ботанічного розмаїття, але й у світ побутових і політичних пристрастей та цікавих історичних подій. Чудові ілюстрації подарують естетичну насолоду і посилять приємне враження від прочитаного.

Усі книги можна переглянути у бібліотеці# 8.

Незабутніх вам  вражень!

 

 

Лада Лузіна , «Чарівні традиції українок»

«Народні обряди наших прабабусь настільки пронизані чарами, що нема сумніву - саме ці реальні свята та ритуали і стали основою всіх відомих легенд і казок про київських відьом. Читаючи сьогодні про чарівні традиції українок, ти не припиняєш дивуватися, якими унікальними Вміннями та Знаннями володіли наші предки! Яку унікальну роль відігравала жінка в українській громаді! І з яких прадавніх глибин ідуть ті чи інші звичаї!»

 

Напрацьоване для вічності

 Щемлива «Мелодія ля-мінор», яка  стала українським символом,  екстравагантний «Гуцульський триптих», грайлива «Не топчіть конвалій», фундаментальний «Мойсей» - це музика, що  залишається в пам’яті і серці назавжди. Її написав композитор безмежного таланту, твори якого стали невід’ємною складовою української сучасної культури -  Мирослав Скорик.13 липня йому  мало би виповнитися 85  років.

Мирослав Скорик – Герой України, лавреат Шевченківської премії (1987 рік), автор музики до понад 40 фільмів,  багатьох камерно-інструментальних творів, кількох балетів та опери «Мойсей».

Він  сформувався на музиці його улюблених композиторів Клода Дебюссі та Моріса Жозефа Равеля, вихований на творах Стравінського, Прокоф’єва, Лятошинського.

Цікаві факти з життя і творчості маестро.

1. Мирослав Скорик – чи не найвідоміший у світі сучасний український композитор.

Окрім академічних творів, в його доробку чимало естрадних пісень та, як це говорять зараз, саундтреків до фільмів. Його « Мелодія ля-» для скрипки вважається у світі уособленням зраненої і ніжної душі України; ця мелодія перекладена для різних інструментів  - від бандури до флейти.

2. Мирослав народився в родині українських інтелігентів у Львові.Родина Скорика відігравала значну роль в суспільному житті Галичини. У його роду були суспільні діячі, просвітники, правники, представники науки, культури й мистецтва.

3. Мирослав Михайлович Скорик - внучатий небіж Соломії Крушельницької (тобто, вона сестра його бабусі).

Саме Соломія, так би мовити, «відкрила» юного Мирослава. Якось в гостях у великої співачки 5-річний хлопчик зазначив, що її фортепіано «фальшивить»  він не знав, що для вокалістів інструмент налаштовують на півтону нижче. Крушельницька здогадалася, що у небожа абсолютний слух, і порадила його бабусі віддати хлопця вчитися музиці.

4. Коли Мирославу було 9 років, його сім’ю репресували й заслали до Сибіру.

Сам композитор згадує, що в ті часи його більше цікавив футбол, але на прохання батька він все ж таки продовжив здобувати музичну освіту. «Коли мені виповнилося 13, щось до мене промовило, і я за 4 роки закінчив музичну семирічку», - згадував він опісля.

5. Під час навчання у Львівській державній консерваторії на початку 60-х хлопець організував ВІА «Веселі скрипки», для якого писав естрадні пісні.

Написана ним в ті часи «Не топчіть конвалій» стала першим твістом не тільки в Україні, але й по всьому СРСР.

6. У 1964 році Мирослав Скорик створює музику до кінострічки Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» і стає відомим на всю країну.

Параджанов обирав серед кількох кандидатів, але вибрав композитора-початківця, сказавши: «Він правильно відчуває магію гір». І не помилився. Шедевральний фільм супроводжувався

такою ж шедевральною музикою. На хвилі успіху стрічки композитор написав «Гуцульський триптих», який пролунав на весь світ.

 7. Сучасник Левка Дутківсько «Червона Рута»  - першого радянського мюзиклу з Софією Ротару і музикантами «Смерічки». Ротару виконує у фільмі шлягер Скорика «Намалюй мені ніч».

8. Скорик одним із перших почав популяризувати джазову музику в СРСР, хоча ніколи не зараховував себе до революціонерів чи бунтарів.

9. Найвідоміша його «Мелодія ля-мінор»написана до фільму «Високий перевал» на прохання кінорежисера Володимира Денисенка.

Фільм 1981 року розповідає про повоєнні роки в Галичині через призму однієї родини. Радянська цензура заборонила показували українських націоналістів з симпатією (що хотів зробити Денисенко). Тому він звернувся до Скорика з проханням написати таку музику до кінострічки, яка могла б Ррозказати» глядачеві те, чого не можна показати. Уперше твір прозвучав для флейти й фортепіано, а згодом композитор зробив перекладення для скрипки з фортепіано, скрипки з оркестром.

10. У 1989 році Мирослав Скорик став головою журі першого фестивалю «Червона Рута».

Дипломантами фестивалю стали Тарас Чубай, Марічка Бурмака, Сестричка Віка, «Брати Гадюкіни» і «Кому вниз».

11. Вистава «Мойсей» на музику Скорика (2001)  -  перший в Україні музичний твір, схвалений самим Папою Римським і фінансований Ватиканом.

У бібліотеці #5 продовжуються традиційні шахові турніри

 У бібліотеці #5 продовжуються традиційні шахові турніри

Шахи дуже добре допомагають в загальному розвитку дорослих та дітей: покращують пам’ять, мислення, логіку, виховують посидючість, концентрацію уваги. Краще розвивається просторова уява, уміння візуалізувати, планувати, прогнозувати, а також стратегічно мислити. А ще перевага шахів – в них можна грати майже в будь-якому віці і це приносить велику насолоду.

Шоколад - це завжди хороша ідея

У розпал спекотного літа, 11 липня, відзначається Всесвітнє свято шоколаду World Chocolate Day. Цей день позначений різноманітними цікавими заходами,  конкурсами та фестивалями, що є  прекрасною можливістю подарувати собі і своїм близьким гарний настрій і, звичайно, поласувати улюбленими солодощами. У  бібліотеці #5 з цієї нагоди пройшов День інформації « Солодкі традиції світу».

Бібліотекарки- шоколатьє, які вміло та артистично супроводжували дійство, запропонували відвідувачам смачнюче книжково-шоколадне меню.В імпровізованій бібліо кав’ярні учасники свята дізналися,  звідки походить шоколад, коли і як він потрапив до Європи та на наші землі. Особливо зацікавила присутніх легенда про те, як давно-давно у Мексиці напій під екзотичною тоді  назвою «чокоатль» цінувався дорожче, ніж золото.

Книги, як і шоколад є сильним антидепресантом, тому бібліографічний огляд «Його величність Шоколад»  порадував «солодкою» добіркою літератури із присмаком кави, перцю чилі і .. кохання. Виставка - порада «Поціновувачам шоколадних ласощів» «занурила» відвідувачів у цілющі історії добрих, теплих, шоколадних слів.

Також цього дня Інтернет –користувачі бібліотечної  групи «LITERRA 5» мережі Facebook мали можливість дізнатися майже казкову історію написання картини «Шоколадниця» Жан-Етьєна Ліотара.

І на десерт усім бажаючим запропонували пройти

незвичний психологічно-шоколадний тест, який додав усмішок та гарного настрою. Виявляється, характер людини залежить від того, якому шоколаду вона віддає перевагу – гіркому  чи молочному, з горіхами чи родзинками, цедрою чи прянощами, у плитках, цукерках, печивках або й в запашному гарячому напої.А, щоб назавжди зберегти  спогад про солодке свято шоколаду, була захоплююча фотосесія.

Шоколад справді люблять усі, він надихає, зігріває, тішить, наснажує, позбавляє суму і навіть лікує. Тож, день інформації в бібліотеці видався яскравим та веселим, бо помріяти про шоколадний світ і життя у ньому корисно всім.

 

Три в одному: Книжкові трилогії, які затягують з першої сторінки

Якщо вам хочеться завжди почуватися добре, підвищити рівень інтелекту, покращити пам’ять та розвинути гнучкість мислення, знайдіть час для читання - саме воно сприяє цьому. А якщо не знаєте, яку книгу обрати, читайте далі, адже ми рекомендуємо лише найкраще! Хочемо познайомити вас із трилогіями, які є в наявності  у фонді  бібліотеки №5. Трилогії - це не тільки вишукана прикраса для книжкової полиці.  Ми пропонуємо добірку книжок, яким місце не на полиці, а в руках затятих книголюбів.

Василь Базів  «Антихрист» / «Справжня історія Орди-Росії» / «Україна і Росія: війна престолів»

      Фундаментальна трилогія есе-досліджень «Антихрист  Справжня історія Орди-Росії» — вулканічна версія-заперечення усіх відомих ідеологічних міфів про походження Московії та її стосунків із Руссю-Україною. Пошук крізь духовно-релігійну оптику приводить до карколомного висновку, що у Росії витворилася антихристиянська версія християнства. З-під варварської маски прозирає смертоносний оскал антихриста, що оселився на північних околицях Євразійського континенту. Полярний антропогенез витворив несумісні між собою ідентичності Русі-України і Орди-Московії, що призвело до війни ординської Росії проти християнської України. Трилогія подає велетенську панораму із тисячами маловідомих подій, невідомих фактів, імен — від короля (князя) Русі-України Володимира Рюрика до президента України Петра Порошенка.

Юрій Винничук«Вілла Деккера» /  «Агент Лилик» /  «Алмази з Танжера»

      В першій книзі трилогії  «Вілла Деккера» події відбуваються у Львові, за місяць до війни, у серпні 1939 р. Політичні події переплітаються з кримінальними. В місті відбуваються ряд жорстоких вбивств жінок, а ще – афери з вивезенням євреїв до Палестини, які почали зникати, не потрапивши до місця. Головний герой – Марко Крилович, журналіст, неофіційно працює в поліції і потрапляє в епіцентр цих подій, де вирують любовні та кримінальні інтриги. Любителі історичних детективів знайдуть для себе цікаву інформацію про атмосферу, яка панувала в місті перед війною, бо Львів тоді був центром дії розвідок кількох країн. Історія цікава та заплутана і вона не має завершення, тому що 1 вересня почалася війна, всі розслідування були зупинені.

У романі «Аґент Лилик» продовжуються пригоди, описані у «Віллі Деккера». Тепер події відбуваються під пильним оком НКВД. Нічний репортер Марко Крилович разом з колишнім комісаром поліції знову полюють на таємничого серійного душія. Оскільки всі жертви якимось чином пов’язані з Марком, чекісти його випускають з тюрми і використовують як приманк. Перед нами постає Львів, що втратив своє обличчя, але ще не пристосувався до нового. Процвітає контрабанда і серед колишніх злодіїв, як представників пролетаріату, класово близьких для нової влади, і серед чекістів, які продають голландцям сировину за алмази з Південної Африки.

В книзі «Алмази з Танжена», яка завершає  трилогію, совєти хазяйнують у Львові, містяни змушені миритися з нестачею найнеобхідніших товарів, а Марко Крилович досі працює на НКВД. Попри попередні успіхи, йому ще не довіряють — і він мусить пройти своєрідну посвяту, вбивши ворога влади. Щоправда, Маркові набагато краще вдається інше: розплутувати химерні історії, балансувати між різними силами й спокушати жінок. Чи встоїть перед ним досвідчена агентка, разом з якою Марко вирушить у Танжер, щоб відшукати контрабандні алмази?

 

Володимир Єшкілєв «Унія» / «Каїн» / «Малх»

«Прокляті гетьмани» - історична трилогія про один з найтрагічніших періодів в історії України - період Руїни, який настав після смерті Богдана Хмельницького і який, по суті,відбувається до цих пір. Перший роман «Унія» присвячено постаті гетьмана Івана Виговського, який за часів Хмельницького обіймав посаду генерального писаря, був учасником міжнародних зносин Гетьманщини з провідними тогочасними європейськими країнами. Після смерті гетьмана планувалося запровадити спадковість гетьманської влади і передати владу сину Богдана-Юрію Хмельницькому, а до його повноліття регентом став Іван Виговський. Але сталось зовсім не так,як хотів покійний гетьман. Відбувся розкол інтересів всередині козацької старшини, яка поділилася на 2 ворожі табори - частина старшини на чолі з Виговським почала відверто орієнтуватися на Річ Посполиту, а частина залишилася вірною малолітньому Юрію і боронила його інтереси. Ці ключові історичні події і лягли в основу цього роману.

Серед героїв роману «Каїн» читач зустріне й тих, з якими познайомив­ся на сторінках «Унії», й багатьох нових, котрим довелося жити і діяти за років Руїни. На ці буремні часи припадає гетьманство Те­тері, одного з найбільш обмовлених та знеславлених правителів України. Єшкілєв пропонує власне — неканонічне й несподіване — бачення цієї історичної постаті. А ще доповнює художню розповідь своєрідною «енциклопедію» політичних, дипломатичних та окультних процесів та подій XVII ст. Й не лише тих, які знайомі читачеві завдяки літописам, мемуарам і підручникам.

Османська держава почала свій останній та найнебезпечніший генеральний наступ на християнський світ, а Україна опинилася на шляху султанських армій. У вирі великої війни зникали останні сподівання на те, що козацький край збереже свою політичну самобутність. Володимир Єшкілєв в завершальному романі у трилогії,  «Малх», , вкладає до уст Дорошенка такі слова: «Очі козацькі спрямовані не до майбуття, а до сивої давнини, про котру ми знаємо мало, але дечого таки знаємо»

Олександра Шутко  «Хатідже Турхан»«Ковилі вітри не страшні»/«Султана-українка на османському престолі» / «Султана-українка — покровителька козаків»

 Матір’ю одного з нащадків славнозвісної Роксолани стала інша українка з Поділля – Надія, яка в гаремі султана Ібрагіма Божевільного отримала ім’я Хатідже Турхан. Вона жила в буремні роки середини XVII століття, насичені повстаннями у провінціях Османської імперії. На долю Хатідже Турхан випало чимало випробувань та труднощів. Але як дружина правителя, а згодом і регент малолітнього султана Мехмеда Четвертого, вона їх стійко переборювала.За правління сина Хатідже українські козаки на чолі з Богданом Хмельницьким та Петром Дорошенком у боротьбі за єдину вільну Україну отримали османський протекторат та діяли спільно з яничарами і кримськотатарським військом проти польського й московського гніту На жаль, постать цієї українки-султани, на відміну від Роксолани, є маловідомою в Україні.

Другий том присвячено рокам володарювання цієї султани в Османській імперії. Адже після страти свекрухи — великої валіде Кьосем — Хатідже Турхан стала регентом неповнолітнього сина — султана Мехмеда ІV і фактично керувала державою османів. За участі Хатідже Турхан відбувалися не лише державні призначення, а й аудієнції у султана послів з Азії, Африки та Європи.  Хатідже Турхан стала останньою представницею «Жіночого султанату» в Османській імперії, засновницею якого була Роксолана.

Третій том присвячено останнім двадцяти рокам життя цієї султани, яка заступалася за українське козацтво. Гетьман Петро Дорошенко не лише отримав протекторат її сина, Мехмеда Четвертого, а й об’єднав з ним свої сили задля походу на Кам’янець і Хотин у 1672–1673 роках. Валіде Турхан також відома як велика благодійниця. Після зведення грандіозної Нової мечеті у Константинополі вона опікувалася долею паломників до Мекки і Медини та спорудила мечеть на честь брата Юсуфа в місцевості, де Босфор впадає у Чорне море. Валіде Турхан збудувала собі найбільшу гробницю у столиці Османської імперії, до якої – справжнє паломництво серед турків, котрі надзвичайно шанують пам’ять про неї.

Читайте книги, які змусять задуматись про світ, у якому ми живемо, і про те, що потрібно в ньому змінити.

 

В ніч на Івана Купала...

Магічна ніч з 6 липня на 7 липня Івана Купала… Цього дня ми вшановуємо сакральні традиції і вірування наших предків, згадуємо та доносимо до сучасників одне із найбільш загадкових свят в українській культурі.

Наші пращури до нього ретельно готувалися та вірили, що без поклоніння стихіям природи, хорошого врожаю можна не чекати. Саме на це були направлені основні гуляння на Купала. 

Івана Купала бере свій початок ще до приходу християнства. В ті давні часи люди вважали: аби зійшло сонце, йшов дощ чи звіявся вітер – потрібні окремі обряди. 

Зокрема кожен обряд та купальська традиція заснована саме на тому, аби досягти якогось блага чи врятуватися від нечисті. І в  цьому чимало відголосів язичництва.

Тож 6 липня в бібліотеці-філії №5 відбулося обрядове спілкування з цікавою історією свята, майстер-класом плетіння вінків та фото зоною для всіх охочих. 

Які ж квіти потрібно вплітати у вінок на Івана Купала і що означає кожна квітка?

У слов'янській традиції існує повір'я, що квіти і рослини в Купальську ніч мають цілющу силу. Дівчата вплітали їх у вінки і заговорювали, щоб знайти міцне здоров'я, вдало вийти заміж або отримати хороший урожай. Квітів, які найчастіше використовувалися у вінках, було багато:

• безсмертник - символ здоров'я і довголіття;
• чорнобривці - символ вірності і краси;
• деревій - символ свободи і нескореності; 
• барвінок - символ життя і вічної любові;
• калина - символ дівочої краси;
• любисток - символ відданості і любові;
• ромашка - символ Сонця, чистоти і вірності;
• мальва - символ Віри, Надії і любові;
• волошка - символ краси і ніжності;
• вусики хмелю - символ гострого і гнучкого розуму;
• мак - символ родючості;
• незабудка - символ вірності і сталості. 

Якщо дівчина хотіла попросити у вищих сил здоров'я і благополуччя, то вплітала в вінок цілющі трави, а якщо важливий був хороший урожай, то доповнити традиційний вінок можна було пшеницею, ячменем або житом.

Ми спробували відтворити старовинні обряди та традиції. Було цікаво та пізнавально.

Працівники читального залу підготували книжкову виставку-інсталяцію «Традиції та прикмети святкування Івана Купала».

Світлана Хмільова

Благодійна виставка картин Андрія Клепаровського «ЗСУ на допомогу дітям»

Благодійна виставка картин Андрія Клепаровського «ЗСУ на допомогу дітям» відкрилась у виставковій залі при бібліотеці-філії №5. Кожна робота Андрія – це зізнання в любові до України, до життя, до природи, до дітей і гордість та віра в своїх побратимів.

На наш вік випало важке випробування, саме зараз вирішується бути чи не бути державі Україна, бути чи не бути народу України її культурі, мові, Незалежності, існуванню.    Десяти-дванадцятирічні діти ростуть і не знають, що таке мирне життя. Кожної миті ми відчуваємо біль і тривогу, несемо втрати, але віра в Перемогу, незламну міць і силу духу наших воїнів в боротьбі з нечистю, яка прийшла на нашу землю.

Благодійна виставка продаж картин військовослужбовця Андрія Клепаровського «ЗСУ на допомогу дітям» – це виставка художника з великим серцем. З перших днів повномасштабного вторгнення він став на захист України від російських окупантів.

Реставратор за освітою у вільний час змінює зброю на пензель. Андрій родом із Львівщини. Однак вже майже 20 років живе на Київщині, займався підприємницькою діяльністю. Ця виставка не перша. Раніше Пан Андрій експонував свої роботи у Львові та Обухові.

У мирний час Андрієм написано багато картини на яких яскраво та неординарно зображена мальовнича природа рідного краю, козацька доба, військова техніка, а зворушливі картини з дітлахами та кумедні зображення тварин вражають своєю безпосередністю і любов’ю автора до малечі.

Благородна мета виставки – допомогти однорічному Марку Тиндику з села Путрівка, що на Васильківщині, який бореться з тяжкою хворобою – катарактою лівого ока. Всі зібрані кошти від продажу своїх робіт автор віддасть на підтримку маленького українця і великого борця за життя.

На відкритті виставки відбувся аукціон, було придбано до 30 картин. Кожен бажаючий може і зараз зайти і обрати картину за власним уподобанням, тим самим зробивши посильний внесок на лікування хворої дитини.

Підтримати художника завітали комбат 114-ї бригади 250 батальйону ЗСУ, їхній капелан, пресофіцер та побратими.

З концертною програмою на відкритті виставки виступили: артистка-вокалістка Київського обласного академічного музично-драматичного театру ім. П. Саксаганського Анжеліка Тимченко та солістки народного вокального ансамблю «Терниця» Оксана Кирута та Людмила Шараєвська. 

Вірші відомих українських поетів проникливо прочитала військовослужбовиця 114 бригади артистка драматичного театру і кіно Діана Воронцова. 

Український вареничний фуршет для майстра пензля та гостей приготували членкині клубу «Золота осінь» Академії пенсіонерів Благодійного фонду К.Єфіменка, який працює у книгозбірні. Їхнє материнське тепло та любов зігріло захисників і нагадало про родинний затишок і рідний дім. 

Українські воїни захищають все живе і всіх живих. За мужніми плечима захисників наше майбутнє. Їм наша шана і віра Перемогу.

Виставка діятиме до 29 липня за адресою: просп. Незалежності,55.

"Відповідальність, яка не виснажує, а розвиває та надихає"

У кожного в житті настає час, який вимагає бути відповідальними за свої вчинки, чесними по відношенню до себе, в першу чергу. Але не завжди у нас вистачає сміливості прийняти правильне рішення, зробити рішучий вчинок. 

Тому в нашій бібліотеці дуже часто проходять тренінги з цікавими професіоналами, які діляться власним досвідом, розкривають секрети життя та розказують про  величезний вплив на ваше майбутнє оточуючих. А що таке «відповідальність» нам в доступній формі розповіла Ірина Савченко. Хто був відсутній може насолодитися фото.