Ой, господар, господарочку,
Пусти в хату Меланочку,
Меланочка чисто ходить,
Нічого в хаті не пошкодить.
Як пошкодить, то помиє,
Їсти зварить та й накриє.
Добрий вечір!
Напередодні Старого Нового року (13 січня за новим) або святого Василія Великого (14 січня), український народ святкує Маланку, або Щедрий вечір. У сиву давнину вважалося, що в новорічну ніч (по старому стилю) сходяться сонце і місяць, і це є початком всього нового, зокрема – Нового року.
Коріння цього суто слов’янського свята дехто з дослідників шукає у давньогрецьких Діонісіях – карнавалах на честь бога виноградарства і виноробства Діоніса, з обов’язковим приношення у жертву цапа, в якому вбачають нашу «Козу» – найголовнішу після Маланки і Василя «персону» на святі Маланки.
У наших предків Маланка символізувала місяць, а Василь був символом сонця. Вважалося, що в цю ніч Маланка вийшла заміж за Василя.
В Україні щедрівки, так само як і колядки беруть свій початок дуже давно. Це величальні українські обрядові пісні, які виконуються під Новий Рік і під час Йордану в Щедрий Вечір. Вони так само як і колядки оспівують величання господаря і його родини. Щедрівки також висловлюють побащання великого врожаю і достатку.












