Через хвищі століть
вела нас із Трипілля через потолочені й мінні поля провідна Звізда. Та ба,
провідники, як це ведеться, у мряці часу збивалися з путі, плутаючи Звізду з
півмісяцем та шестикутними і п’ятикутними зірками... Але ми пройшли і прийшли.
Як ті троє царів — прийшли до священних ясел. До своїх. І нехай тут ще
вертепний безлад і авгієві стайні, але з нами три заповідані дари — золото
віри, ладан надії і миро любови.
Нехай ми окраїна
вільного світу, нехай ми убога провінція, та хіба Вифлеем не був тим же! І
звідти, з хліва — пробилося Світло на весь світ.
Чекаймо добрих вістей
не від нового року, не від нового Трампа і нового Приватбанку. Чекаймо їх від
себе. Шануймо себе, цінуймо себе, дивуймо себе і світ.
З Новоліттям, свята
провінціє — Золота земле степовиків і Срібна земле горян!
З повноліттям, Україно,
мирована миром перемоги!
Немає коментарів:
Дописати коментар