Зачудований травень мого життя…

Нещодавно в нашому місті гучно та з розмахом відбувся ювілейний вечір Анатолія Івановича Кульчицького та презентація його книги «Зачарований травень мого життя».

Пан Анатолій – поет, композитор та співак відсвяткував поважний ювілей, тож бібліотечна спільнота, також, долучилася до цієї події. Не залишилася осторонь і бібліотека-філія №5.

9 листопада, не випадково, саме у Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва відбулася творча зустріч з талановитим поетом і композитором, заслуженим працівником культури України Анатолієм Івановичем Кульчицьким. Подія проходила в ошатній виставковій залі бібліотеки. На зустріч пан Анатолій завітав не сам, а зі своїм другом Григорієм Музикою – співаком, вокалістом та актором.

Зустріч була дуже зворушливою, наповнена добротою, радістю і водночас щемом. Було багато пісень, музики та віршів… В чому ж полягає феномен Анатолія Кульчицького? Мабуть у тому, що в його мелодіях, голосі, слові є найголовніше – жива душа!...  Душа, яка любить, радіє, болить та плаче ! Адже пісня без душі – порожній звук. 

Творчий ужинок Анатолія Івановича Кульчицького щедрий і вагомий. Тому його пісні та вірші по праву стали народними. Митець, безумовно, є однією з найяскравіших творчих особистостей, які працюють нині в жанрі української авторської пісні.

У поетичному і музичному доробку поета-композитора – 600 пісень, а також 33 пісні ‒ про рідне місто та Білоцерківщину («Моя Біла Церква», «Освідчення», «Гімн місту», «Замкова гора», «Білоцерківський вальс», «Парк «Олександрія» та ін.), 15 видань-збірок пісень, поезій та прози.

А цьогоріч на літературному олімпі вельмишановного автора Анатолія Івановича з’явилася нова книга «Зачудований травень мого життя…».

В новій книзі зібрані вірші та пісні написані автором у різні роки. Є розділ, що  присвячений видатним особистостям, з якими автор мав честь товаришувати та працювати. Микола Вінграновський, Борис Олійник, Микола Лукаш…та інші дорогі серцю автора друзі. Ще є розділ у книзі – це вже посвята самому пану Анатолію. 

«Посидимо, друже… 

Десь горлиця тужить. 

І сонце в литаври непоспіхом б’є. 

Які ж ми вже давні… 

Та райдуга дивна єднає два серця – твоє і моє.» 

- посвята від Андрія Гудими.

Книга має дуже гарний естетичний вигляд, чудова поліграфія та кольорові фото в кінці збірки – все разом наповнює бажанням погортати, почитати, щось вивчити на пам'ять, а щось заспівати. Маю впевненість, що книга буде гарним подарунком для читачів.

Тож нехай криниця таланту поета і композитора Анатолія Івановича Кульчицького буде завжди повноводною та життєдайною.

                                                                                                    Світлана Хмільова